Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 569/2642/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про встановлення фактів, що мають юридичне значення, з них:.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-6513ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                             
		 
		11 грудня 2024 року                                  
		м. Київ                                                               
		 
		справа № 569/2642/23
		 
		провадження № 61-6513св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Луспеника Д. Д. 
		суддів: Гулейкова І. Ю., Гулька Б. І., Коломієць Г. В., Лідовця Р. А. (суддя-доповідач),  
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 , 
		відповідач -  ОСОБА_2 ,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Штогрін Вікторією Святославівною,на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року у складі судді Левчука О. В. та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року у складі колегії суддів: Боймиструка С. В., Гордійчук С. О., Шимківа С. С.,
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		1.    Описова частина 
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовної заяви
		 
		У лютому 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2  про встановлення факту проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		 
		Позовна заява мотивована тим, що з 01 березня 2010 року вони з відповідачем почали проживати однією сім`єю, як чоловік та жінка, без реєстрації шлюбу в її квартирі за адресою: АДРЕСА_1 .
		 
		Зазначала, що вказану квартиру вона відчужила та з продажу квартири частина коштів була сплачена на погашення кредиту, частина коштів була вкладена у ремонт житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 , а решта коштів від продажу квартири була передана нею  ОСОБА_2 для ведення ним підприємницької діяльності.
		 
		У 2012 році вони переїхали для проживання в будинок АДРЕСА_2 , який з 2008 року належить їй на праві приватної власності. 
		 
		Вказувала, що вони з ОСОБА_2 вели спільне господарство, мали взаємні обов`язки як подружжя, спільний сімейний бюджет, вирішували питання життєдіяльності сім`ї, проводили разом дозвілля, свята, їздили на відпочинок.                    За весь час спільного проживання однією сім`єю у зареєстрованих шлюбах з іншими особами не перебували.
		 
		Необхідність встановлення факту проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу виникла у зв`язку із тим, що за час проживання з відповідачем однією сім`єю ними було нажито спільне майно.
		 
		Ураховуючи наведене, ОСОБА_1 просила суд встановити факт її проживання однією сім`єю, як чоловіка та жінки, без реєстрації шлюбу з ОСОБА_2                              у період з 01 березня 2010 року та до моменту звернення до суду                                               з позовом - 14 лютого 2023 року.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року позов  ОСОБА_1 задоволено.
		Встановлено факт проживання ОСОБА_1 з ОСОБА_2 однією сім`єю без реєстрації шлюбу у період з 01 березня 2010 року та до моменту звернення до суду з позовом - 14 лютого 2023 року.
		 
		Задовольняючи позов  ОСОБА_1 ,суд першої інстанції виходив із того,                                       що позивачкою надано належні та допустимі докази у розумінні статей 77,                                78 ЦПК України на підтвердження факту спільного проживання разом                                          з  ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбуу період з 01 березня 2010 року до 14 лютого 2023 року.
		 
		Районний суд надав відповідну правову оцінку поданим сторонами доказам, показанням свідків у їх сукупності й уважав доведеним факт спільного проживання позивачки та відповідача однією сім`єю без реєстрації шлюбу у вказаний                           ОСОБА_1 період часу.
		 
		Для підтвердження вказаного факту суд керувався, зокрема, нормами СК України. 
		 
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		 
		Постановою Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - адвоката Штогрін В. С. залишено без задоволення, а рішення Рівненського міського суду Рівненської області                                   від 25 жовтня 2023 року- без змін. 
		 
		Постанова апеляційного суду мотивована тим, що висновки суду першої інстанції відповідають вимогам закону, обставини справи встановлені повно, а доводи апеляційної скарги не підтверджені належними та допустимими доказами і не спростовують висновків суду першої інстанції.
		 
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком районного суду про те, що між сторонами у період з 01 березня 2010 року до 14 лютого 2023 року склалися усталені відносини, притаманні подружжю. У зазначений період сторони вели спільне господарство, мали спільний бюджет, проживали разом, що свідчить про існування між ними подружніх взаємних прав та обов`язків. При цьому судом враховано, що сторони  12 липня 2014 року здійснили релігійний обряд вінчання, що у сукупності            з іншими доказами підтверджує наявність між ними стосунків, притаманних подружжю.
		 
		Апеляційний суд відхилив доводи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не повинен був брати до уваги показання свідків ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,                         ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , оскільки вони є родичами або працівниками позивачки, зазначивши, що факт перебування таких свідків                                   у родинних або колегіальних відносинах з позивачкою не має визначального значення через сам предмет доказування. При цьому апеляційний суд послався на релевантну, на думку суду, практику Верховного Суду.
		 
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У касаційній скарзі представник ОСОБА_2 - адвокат Штогрін В. С., посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, порушення норм процесуального права, просить рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову  ОСОБА_1 .
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		У лютому 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його                                       представником - адвокатом Штогрін В. С.
		 
		Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями                від 03 травня 2024 року касаційна скарга ОСОБА_2 , яка подана його                                       представником - адвокатом Штогрін В. С., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року передана для розгляду колегії суддів: Олійник А. С. (суддя-доповідач), Ігнатенку В. М., Фаловській І. М. (провадження                  № 61-6513ск24).
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду від 21 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу із суду першої інстанції.
		 
		У червні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		 
		Відповідно до розпорядження Заступника керівника Апарату Верховного                            Суду - керівника секретаріату Касаційного цивільного суду від 08 жовтня 2024 року   № 1196/0/226-24 про призначення повторного автоматизованого розподілу судової справи у зв`язку зі звільненням у відставку судді ОСОБА_8 та на підставі службової записки Секретаря Третьої судової палати Фаловської І. М. призначено повторний автоматизований розподіл судової справи № 569/2642/23 за касаційним провадженням № 61-6513ск24.
		 
		Згідно з протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 08 жовтня 2024 року для розгляду касаційної скарги ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Штогрін В. С., на рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року та постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року визначено                                  суддю-доповідача - Лідовця Р. А. та суддів, які входять до складу колегії:                   Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 15 листопада 2024 року справу призначено до розгляду.
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Штогрін В. С., мотивована тим, що оскаржувані судові рішення судів попередніх інстанцій не відповідають положенням статей 263-265 ЦПК України та підлягають скасуванню. Вважає, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків про відмову                                         у задоволенні позову.
		 
		Посилається на те, що одночасно зі зверненням до суду із цим позовом про встановлення факту спільного проживання, ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до нього про поділ спільного майна подружжя (справа № 570/762/23), де також посилається на обставину спільного проживання, на підтвердження якої вказує про зверненням до суду з позовом у цій справі. Разом з тим, суди попередніх інстанцій не врахували правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі                                 № 513/1005/20 про те, що вимоги про встановлення факту проживання однією сім`єю з відповідачем, не пов`язані з вимогами про визнання права власності на майно в порядку статті 74 СК України, задоволенню не підлягають, а встановлення такого юридичного факту для преюдиційності у іншому спорі є недопустимим.
		 
		Вважає, що позивачкою не надано належних і допустимих доказів на підтвердження спільного проживання з  ОСОБА_2 однією сім`єю як чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу у період часу з 01 березня 2010 року до 14 лютого 2023 року, не доведено що у сторін склалися взаємні права та обов`язки саме як у подружжя,                     у них був створений спільний бюджет, ними велося домашнє господарство. Вважає, що обставина проживання чоловіка та жінки за однією адресою не вказує на наявність між сторонами прав та обов`язків, притаманних подружжю.
		 
		Судами не взято до уваги те, що ОСОБА_2 у спірний період самостійно здійснював підприємницьку діяльність, самостійно розпоряджався власними коштами та купував майно у власних цілях. Крім того, відповідач із середини                         2021 року перебував у фактичних шлюбних відносинах з ОСОБА_9 , від яких                          у нього ІНФОРМАЦІЯ_1 народилася донька ОСОБА_10 .
		Підставою касаційного оскарження зазначених судових рішень представник ОСОБА_2 - адвокат Штогрін В. С. вказує неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування судом апеляційної інстанцій норм права без урахування висновку щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладеного                                   у постановах Верховного Суду від 26 квітня 2023 року у справі № 722/1219/21,                      від 27 квітня 2023 року у справі № 374/156/19, що передбачено пунктом 1                           частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу 
		 
		У травні 2024 року  ОСОБА_1 подано відзив на касаційну скаргу, в якому зазначено про необґрунтованість доводів касаційної скарги та відсутність підстав для скасування оскаржуваних рішень судів попередніх інстанцій. Вважає оскаржувані судові рішення такими, що відповідають вимогам статей 263-265 ЦПК України.
		 
		Посилається на те, що висновки щодо застосування норм права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними до правовідносин у справі, що переглядається, а обставини, встановлені судами у цій справі, відрізняються від обставин, встановлених у зазначених заявником справах.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		Згідно зі свідоцтвом про розірвання шлюбу серії НОМЕР_1 , виданим Відділом реєстрації актів цивільного стану Рівненського міського управління юстиції                            19 січня 2010 року було розірвано шлюб, укладений між ОСОБА_2 та                      ОСОБА_11 (том 1, а. с. 25).
		 
		ОСОБА_1 з 12 серпня 2008 року є власницею будинку  АДРЕСА_2 , що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна від 13 лютого 2023 року № 322694138 (том 1, а. с. 19-20).
		 
		ОСОБА_2 та ОСОБА_1 12 липня 2014 року здійснили релігійний обряд  вінчання (том 1, а. с. 48; 53).
		 
		Згідно з довіреністю від 01 лютого 2019 року, посвідченої приватним нотаріусом Рівненського районного нотаріального округу Рівненської області Олинець О. В.            за реєстровим № 84, ОСОБА_1 уповноважила ОСОБА_2 , ОСОБА_12                           та ОСОБА_13 купити на її ім`я транспортний засіб за кордоном                                         (том 1, а. с. 64-65).
		 
		У заяві № CMDPI-534975 про акцепт публічної пропозиції/угоди від 10 липня                     2019 року, поданої до Акціонерного товариства «Райффайзен Банк Аваль» ОСОБА_2 , останнім вказана адреса його проживання - АДРЕСА_2 (том 1, а. с. 21).
		 
		Крім того, зазначення адреси місця проживання ОСОБА_2 : АДРЕСА_2 наявне також у: виклику державного виконавця від 09 червня 2017 року у межах виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-9334, виданого Рівненським міським судом Рівненської області 19 грудня 2009 року про стягнення з ОСОБА_2 на користь колишньої дружини ОСОБА_11 аліментів на утримання доньки ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_2; талоні на належний ОСОБА_2 мотороллер REX 25; акті про відмову у припиненні газопостачання від 06 липня 2016 року; постанові про накладення на ОСОБА_2 адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі серії ДПО18 № 565715 від 20 серпня                  2019 року (том 1, а. с. 22-24; 49-50; 52; 54).
		 
		У провадженні Рівненського міського суду Рівненської області знаходиться цивільна справа № 570/762/23 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про поділ спільного майна подружжя (том 1, а. с. 123).
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 у  ОСОБА_2 народилась донька  ОСОБА_10 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 , виданим Рівненським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Рівненському районі Рівненської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції 09 лютого 2023 року. Матір`ю дитини вказано ОСОБА_9 (том 1, а. с. 124).
		 
		До матеріалів справи додано фотографії ОСОБА_2 та ОСОБА_1 в різний час на підтвердження факту проживання однією сім`єю.
		 
		2.    Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Підстави касаційного оскарження судових рішень визначені у частині другій                   статті 389 ЦПК України.
		 
		Відповідно до пункту 1 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках, зокрема, якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку.
		 
		Касаційна скарга  ОСОБА_2 , яка подана його представником - адвокатом Штогрін В. С., підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до вимог частин першої та другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Згідно із частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи                                     з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним                           і обґрунтованим. 
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Зазначеним вимогам закону оскаржувані судові рішення не відповідають.
		 
		Завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави (стаття 2 ЦПК України).
		 
		У частині першій статті 4 ЦПК України зазначено, що кожна особа має право                              у порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
		 
		Відповідно до норм статей 12, 13 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. При цьому кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Стаття 15 ЦК України закріплює право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		 
		Відповідно до частини першої статті 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
		 
		У постанові Великої Палати Верховного Суду від 02 лютого 2021 року у справі                             № 925/642/19 зазначено, що позивач, тобто особа, яка подала позов, самостійно визначається з порушеним, невизнаним чи оспорюваним правом або охоронюваним законом інтересом, які потребують судового захисту. Обґрунтованість підстав звернення до суду оцінюються судом у кожній конкретній справі за результатами розгляду позову.
		 
		Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.
		 
		Способи захисту цивільного права чи інтересу - це визначені законом матеріально-правові заходи охоронного характеру, за допомогою яких проводиться поновлення (визнання) порушених (оспорюваних) прав, інтересів і вплив на правопорушника (постанова Великої Палати Верховного Суду від 22 серпня 2018 року у справі                               № 925/1265/16). Інакше кажучи, це дії, спрямовані на попередження порушення або на відновлення порушеного, невизнаного, оспорюваного цивільного права                                    чи інтересу. Такі способи мають бути доступними й ефективними                                            (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 травня 2019 року у справі № 310/11024/15-ц).
		 
		Застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Це право чи інтерес суд має захистити                         у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Вимога захисту цивільного права чи інтересу має забезпечити їх поновлення, а у разі неможливості такого поновлення - гарантувати особі отримання відповідного відшкодування (див.: постанову Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня                 2018 року у справі № 905/1926/16, від 09 лютого 2021 року у справі № 381/622/17).
		 
		За відсутності спору про право цивільне юридичні факти підлягають встановленню судом у порядку окремого провадження. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 293 ЦПК України окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав, свобод та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Згідно з пунктом 5 частини першої статті 315 ЦПК України суд розглядає справи про встановлення факту, зокрема, проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без шлюбу.
		 
		Аналіз наведених положень процесуального закону дає підстави для висновку про те, що встановлення певних фактів має на меті підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи, або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав, або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав.
		 
		Суд вправі встановлювати лише такі факти, які за своїми ознаками є юридичними фактами. Об`єктом судового захисту у цьому випадку є охоронюваний законом інтерес, тобто обставини, від встановлення наявності або відсутності яких у особи може виникнути, змінитися або припинитися певне суб`єктивне право.
		 
		У справі, яка переглядається Верховним Судом, ОСОБА_1 звернулася до суду                            з позовом до ОСОБА_2 про встановлення факту проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу.
		 
		Метою встановлення зазначеного юридичного факту позивач зазначила - визначення правового режиму майна, набутого подружжям у період спільного проживання без реєстрації шлюбу.
		 
		Апеляційний суд також зазначив, що ОСОБА_1 звернулася до суду за встановленням юридичного факту у позовному провадженні, оскільки воно обумовлене наявністю спору.
		 
		При цьому суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що згідно із частиною четвертою статті 315 ЦПК України - суддя відмовляє у відкритті провадження                        у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде виявлений під час                 розгляду справи, - залишає заяву без розгляду. Крім того, у частині шостій                   статті 294 ЦПК України вказано, що якщо під час розгляду справи у порядку окремого провадження виникає спір про право, який вирішується в порядку позовного провадження, суд залишає заяву без розгляду і роз`яснює заінтересованим особам, що вони мають право подати позов на загальних підставах.
		 
		Вирішуючи вимоги ОСОБА_1 , суди, зокрема, керувалися нормами СК України,                 що додатково вказує на наявність спору.
		 
		Разом з тим, Верховний Суд не закриває провадження у справі, оскільки                   ОСОБА_1 , зловживаючи правом, заявила у позовному, а не в окремому проводженні встановлення факту, що має юридичне значення. 
		 
		Верховний Суд зазначає, що від встановлення юридичного факту, про встановлення якого просила  ОСОБА_1 і що суди попередніх інстанції задовольнили, її майнові права не змінюються. А встановлення такого юридичного факту, зокрема, вочевидь для преюдиційності в іншому спорі є недопустимим.
		 
		А тому Верховний Суд зазначає, що заявлення вимоги про встановлення юридичного факту, не заявляючи одночасно вимоги по суті спору, є недопустимим. 
		 
		У цій справі ОСОБА_1 не заявляла вимоги про визнання майна об`єктом права спільної сумісної власності, щодо визначення правового статусу нерухомого майна.
		 
		При цьому встановлено, що  ОСОБА_1 звернулася до Рівненського районного суду Рівненської області з позовом до  ОСОБА_2  про поділ спільного майна подружжя (справа № 570/762/23).
		 
		Для визначення осіб як таких, що перебувають у фактичних шлюбних відносинах, для вирішення майнового спору на підставі статті 74 СК України, суд повинен встановити факт проживання однією сім`єю чоловіка та жінки без реєстрації шлюбу в період, протягом якого було придбано спірне майно.
		 
		Отже, вимоги позивача про встановлення факту проживання однією сім`єю                              із відповідачем, не пов`язані з вимогами про визнання права власності на майно                    в порядку статті 74 СК України, задоволенню не підлягають.
		 
		У справах позовного провадження факт проживання однією сім`єю без реєстрації шлюбу, як і інші юридичні факти, належить до предмета доказування і підлягає встановленню при ухваленні судового рішення, якщо цей факт пов`язаний                                  з будь-якими заявленими позовними вимогами. Суд зобов`язаний встановити наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги                                                і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (стаття 76 ЦПК). В резолютивній частині рішення у справах позовного провадження суд має зробити висновок про задоволення позову чи про відмову в позові повністю або частково щодо кожної з заявлених вимог. Вимоги про встановлення юридичного факту не є вимогами, які забезпечують ефективний захист прав у справах про поділ майна подружжя, а лише підставою для вирішення такої справи (див. пункти 41, 44 постанови Великої Палати Верховного Суду                          від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
		 
		При розгляді справ про поділ спільного сумісного майна подружжя (жінки та чоловіка, які проживають однією сім`єю, але не перебувають у шлюбі між собою або в будь-якому іншому шлюбі) встановлення обсягу спільно нажитого майна                             є передусім питаннями доведення відповідних обставин, спростування чи неспростування презумпції спільної сумісної власності, які суд вирішує                                        в мотивувальній частині свого рішення. Більше того, відповідне судове рішення лише підтверджує наявність режиму спільного сумісного майна, і для такого підтвердження заявлення вимоги про визнання певних об`єктів спільним сумісним майном та, як наслідок, зазначення в резолютивній частині судового рішення про таке визнання не є необхідним. Ефективним способом захисту за таких умов є саме вирішення вимоги про поділ спільного сумісного майна (див. пункт 70 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 січня 2024 року у справі № 523/14489/15-ц (провадження № 14-22цс20)).
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
		 
		Задовольняючи позовні вимоги  ОСОБА_1 суди вищевказаного не врахували та помилково розглянули справу по суті, яким штучно створили преюдиційні обставини для розгляду справи про поділ майна. За таких обставин, Верховний Суд вважає необґрунтованими висновки судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позову  ОСОБА_1 .
		 
		Отже, доводи касаційної скарги у цій частині Верховний Суд вважає обґрунтованими.
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 412 ЦПК України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення                          у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
		Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення лише за умови, якщо це порушення призвело до ухвалення незаконного рішення.
		Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		 
		Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або додаткової перевірки чи оцінки доказів, колегія суддів вважає, що оскаржувані судові рішення слід скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .
		 
		Щодо судових витрат
		 
		Відповідно до підпункту «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України                  у постанові суду касаційної інстанції має бути зазначено про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, ? у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення; розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.
		 
		Тому судові витрати, які сплатив  ОСОБА_2  за розгляд справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій у розмірі 1 610,40 грн та 2 147,20 грн, відповідно, що разом становить 3 757,60 грн, підлягають стягненню з  ОСОБА_1 .
		 
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 412, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , яка подана його            представником - адвокатом Штогрін Вікторією Святославівною,задовольнити.
		 
		Рішення Рівненського міського суду Рівненської області від 25 жовтня 2023 року, постанову Рівненського апеляційного суду від 28 березня 2024 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.
		 
		Відмовити  ОСОБА_1 у задоволенні позову до  ОСОБА_2 про встановлення юридичного факту проживання однією сім`єю.
		 
		Стягнути із  ОСОБА_1 (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_3 ) на користь ОСОБА_2  (реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_4 ) судові витрати у зв`язку з розглядом справи у суді апеляційної та касаційної інстанцій                       у розмірі 3 757(три тисячі сімсот п`ятдесят сім) грн 60 коп.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття,  є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                            Д. Д. Луспеник
		 
		 
		Судді:І. Ю. Гулейков     Б. І. Гулько     Г. В. Коломієць     Р. А. Лідовець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...