Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/18548/18 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 03.12.2024
Номер судового провадження: 51-4443км23
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018000000001052

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		03 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 761/18548/18
		провадження № 51-4443км23
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд) у складі:
		головуючогоОСОБА_1 ,суддівОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,за участю: секретаря судового засідання прокурора захисників представника потерпілого представника цивільного відповідача (Міністерства            внутрішніх справ України)  ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,     ОСОБА_9 ,розглянув у судовому засіданні касаційні скарги захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 в інтересах засудженого
		ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя с. Яроповичі Андрушівського р-ну Житомирської області, 
		захисника ОСОБА_7 в інтересах засудженого
		ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженця смт Кам`яний-Брід Баранівського р-ну Житомирської обл., жителя с. Софіївська Боргщагівка Києво-Святошинського р-ну Київської області,
		на вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року та ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року, а також 
		прокурора та представника ОСОБА_8 в інтересах потерпілого ОСОБА_12 на згадану ухвалу суду апеляційної інстанції.
		Обставини справи
		 
		1. Оскарженим вироком ОСОБА_11 і ОСОБА_10 засуджені кожен:
		за частиною 1 статті 28, частиною 2 статті 365 Кримінального кодексу України (далі - КК) до позбавлення волі на строк 3 роки із забороною обіймати посади в правоохоронних органах на строк 3 роки;
		за частиною 1 статті 28, статтею 340 КК до обмеження волі на строк 3 роки;
		за частиною 1 статті 366 КК до обмеження волі на строк 3 роки. 
		На підставі статті 49, частини 4 статті 74 КК їх звільнено від відбування покарання, призначеного за статтями 340 та 366 КК у зв`язку із закінченням строків давності.
		2. На користь потерпілого стягнуто із засуджених, Головного управління Національної поліції в м. Києві (далі - ГУНП) та Міністерства внутрішніх справ України (далі - МВС) солідарно 400 000 грн моральної шкоди.
		3. Суд визнав доведеним, що засуджені, командири відділень оперативної роти полку міліції особливого призначення «Беркут» (далі - «Беркут»), 30 листопада 2013 року між 4:11 та 4:22 на прилеглій до монументу Незалежності площі у м. Києві, перевищуючи владу та службові повноваження, застосували фізичне насильство і затримали потерпілого, помістивши його до спеціального автомобіля («автозаку»), чим вчинили дії, що принизили особисту гідність потерпілого та унеможливили його участь в мирному зібранні. 
		4. Засуджені доставили потерпілого до Шевченківського районного управління Головного управління МВС України в м. Києві (далі - ГУМВС), де надали невстановленому співробітнику органів внутрішніх справ рапорти з недостовірною інформацією про вчинення потерпілим протиправних дій щодо працівників КП «Благоустрій» та невиконання ним законних вимог працівників міліції.
		5. Апеляційний суд оскарженою ухвалою змінив вирок в частині цивільного позову, зменшивши суму відшкодування потерпілому моральної шкоди із засуджених солідарно до 50 000 грн.
		Вимоги і доводи касаційних скарг 
		 
		6. Захисник ОСОБА_7 , посилаючись на пункти 1, 3 статті 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК), просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції, або, альтернативно, застосувати статтю 75 КК та звільнити засуджених від відбування покарання з випробуванням.
		7. Він вважає, що:
		жоден з доказів, на які послався суд у вироку, не містить даних про затримання потерпілого засудженими;
		апеляційний суд, пославшись на сукупність доказів, які доводять вину засуджених, не зазначив, які саме фактичні дані на підтвердження їх винуватості містить кожен окремий доказ, а також не надав оцінки цим доказам; 
		суди попередніх інстанцій не взяли до уваги, що з моменту вчинення злочинів засуджені своєю поведінкою підтвердили відсутність ризиків вчинення нових злочинів та можливість їх виправлення без ізоляції від суспільства.
		8. Захисник ОСОБА_6 , посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржені рішення та призначити новий розгляд в суді першої інстанції.
		9. Він вважає, що:
		відео- і фотоматеріали, покази свідків та потерпілого, висновок за результатами службового розслідування, якими суди попередніх інстанцій обґрунтували свої рішення, не доводять винуватість ОСОБА_10 ;
		суд апеляційної інстанції:
		-  не взяв до уваги доводи щодо незаконності проведення мітингів на Майдані Незалежності в м. Києві;
		-  не погодився з тим, що рапорти, складені засудженими, не є офіційними документами, тому не можуть бути предметом злочину, передбаченого частиною 1 статті 366 КК;
		-  не мотивував належним чином свої висновки та не навів доводів щодо необґрунтованості апеляційної скарги сторони захисту, обмежившись перерахуванням доказів, покладених в основу вироку, та загальним формулюванням про доведеність винуватості ОСОБА_10 ;
		10. Він вважає, що призначене ОСОБА_10 покарання є невиправданим і не відповідає принципу справедливості.
		11. Представник потерпілого ОСОБА_8 , посилаючись на частину 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржувану ухвалу апеляційного суду та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		12. Вона зазначає, що апеляційний суд:
		-  безпідставно зменшив суму моральної шкоди за завдані потерпілому моральні страждання;
		-  невірно застосував норми матеріального права та відмовив в стягненні заявленої суми моральної шкоди з ГУНП та МВС солідарно з обвинуваченими;
		-  необґрунтовано погодився з висновками суду першої інстанції про недоведеність обвинувачення за частиною 2 статті 28, частиною 4 статті 41 КК, не надавши оцінку дослідженим повторно доказам сторони обвинувачення та необґрунтовано залишив апеляційні скарги сторони обвинувачення та потерпілого без задоволення;
		-  не перевірив доводи апеляційної скарги в частині невідповідності призначеного обвинуваченим покаранням тяжкості вчиненого злочину та особам обвинувачених, погодившись з висновками суду першої інстанції.
		13. Прокурор, посилаючись на пункти 1, 2 частини 1 статті 438 КПК, просить скасувати оскаржувану ухвалу та призначити новий розгляд в суді апеляційної інстанції.
		14. Він вважає, що:
		висновок судів попередніх інстанцій про недоведеність обвинувачення за частиною 4 статті 41 КК та зміна кваліфікації дій засуджених з частини 2 на частину 1 статті 28 КК не ґрунтується на доказах, зокрема, показаннях потерпілого, свідків, відеозаписі, висновку за результатами службового розслідування, які вони не врахували без обґрунтування;
		судами не враховано наявність обставин, що обтяжують покарання - вчинення злочину групою осіб за попередньою змовою;
		крім цього, суд апеляційної інстанції:
		-  безпідставно відмовив стороні обвинувачення у дослідженні копій письмових пояснень засуджених;
		-  не обґрунтував підстави залишення апеляційної скарги прокурора без задоволення, формально відтворив висновки суду першої інстанції та не врахував доводи сторони обвинувачення, зокрема, щодо вчинення злочинів засудженими за попередньою змовою групою осіб.
		15. Представник МВС ОСОБА_13 надала суду письмові заперечення на касаційні скарги, в яких просила касаційні скарги залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення без зміни. 
		Позиції учасників касаційного розгляду
		 
		16. У судовому засіданні сторона захисту підтримала свої касаційні скарги.
		17. Представник потерпілого та прокурор підтримали доводи своїх касаційних скарг та заперечили проти касаційних скарг сторони захисту.
		18. Представник цивільного відповідача заперечив проти касаційних скарг.
		19. Іншим учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, клопотань про його відкладення до суду касаційної інстанції не надходило.
		Оцінка Суду
		 
		20. Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши наведені у скаргах доводи, Суд дійшов висновку, що касаційні скарги прокурора та захисників не підлягають задоволенню, а касаційна скарга представника потерпілого підлягає задоволенню частково.
		Щодо доведеності обставин вчинення злочину
		 
		21. Сторона захисту головним чином не погоджується з висновками щодо обставин справи, зробленими судами на підставі оцінки доказів, однак у силу положень статей 433, 438 КПК оцінка фактів справи є перш за все завданням судів попередніх інстанцій.
		22. Суд першої інстанції, проаналізувавши та оцінивши досліджені під час судового розгляду докази, надані сторонами кримінального провадження, повно та всебічно з`ясував обставини вчинення злочинів та дійшов висновку щодо доведеності винуватості засуджених. З цією оцінкою погодився і суд апеляційної інстанції.
		23. Доводи касаційних скарг не дають підстав ставити під сумнів правильність висновків судів попередніх інстанцій, тому Суд відхиляє доводи касаційних скарг щодо недоведеності вчинення злочинів засудженими.
		Щодо офіційного характеру рапорту
		 
		24. Суд вважає необґрунтованим довід сторони захисту про те, що рапорт не є офіційним документом.
		25. Згідно з приміткою до статті 358 КК під офіційним документом слід розуміти документи, що містять зафіксовану на будь-яких матеріальних носіях інформацію, яка підтверджує чи посвідчує певні події, явища або факти, що спричинили чи здатні спричинити наслідки правового характеру, чи може бути використана як документи - докази у правозастосовчій діяльності, що складаються, видаються чи посвідчуються повноважними (компетентними) особами органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, а також окремими громадянами, у тому числі самозайнятими особами, яким законом надано право у зв`язку з їх професійною чи службовою діяльністю складати, видавати чи посвідчувати певні види документів, що складені з дотриманням визначених законом форм та містять передбачені законом реквізити.
		26. Суд вже зазначав, що рапорт працівника правоохоронного органу є офіційним документом, якщо підпадає під згадані ознаки.[1]
		27. У цій справі рапорти було складено службовими особами правоохоронного органу у зв`язку з виконанням службових обов`язків за встановленою формою, вони містять у собі необхідні реквізити та виклад фактів порушення потерпілим громадського порядку, які посвідчені засудженими.
		28. Вказана в рапортах інформація потягла за собою правові наслідки - притягнення потерпілого до адміністративної відповідальності, оскільки на їх підставі було складено протоколи про адміністративні правопорушення потерпілого, які направлено для розгляду до Шевченківського районного суду м. Києва.
		29. Враховуючи викладене, Суд вважає, що рапорти становили собою офіційний документ для мети статті 366 КК, а тому відхиляє цей довід сторони захисту.
		Щодо справедливості призначеного покарання
		 
		30. Відповідно до статей 50, 65 КК особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації покарання, воно повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення й повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують. 
		31. Суд відзначає, що суди першої та апеляційної інстанцій перебувають у кращому становищі, ніж касаційний суд щодо оцінки характеру злочинної поведінки, особи засудженого та інших вагомих для призначення покарання чинників, маючи можливість безпосереднього сприйняття всіх обставин, важливих для винесення рішення в межах наданих суду дискреційних повноважень. 
		32. Фактично, доводи сторін у касаційних скаргах зводяться до того, що суди першої та апеляційної інстанцій надали таку оцінку обставинам вчинення злочину, індивідуальним рисам особи засуджених й іншим обставинам справи, з якою не згодні скаржники.
		33. На переконання Суду, аргументів, які би доводили явну несправедливість покарання, призначеного засудженим за інкримінованими їм кримінальними правопорушеннями через м`якість або через суворість, у касаційних скаргах як сторони захисту, так і сторони обвинувачення не наведено.  
		34. Призначаючи покарання, суд першої інстанції врахував характер та ступінь суспільної небезпечності вчинених кримінальних правопорушень, особи обвинувачених та встановив відсутність обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання. 
		 
		35. Таким чином, суд першої інстанцій не порушив вимог статей 50, 65 КК, а призначене засудженим покарання відповідає визначеним законом меті та загальним засадам. 
		36. Суд погоджується з мотивами вироку в цій частині та вважає необґрунтованими доводи в касаційних скаргах про порушення загальних засад при призначенні засудженим покарання. 
		Щодо застосування частини 4 статті 41 КК та частини 2 статті 28 КК
		 
		37. Суд відхиляє доводи касаційних скарг, що стосуються відмови судів попередніх інстанцій застосувати положення частини 4 статті 41 КК. 
		38. Суд зазначає, що стаття 41 КК не визначає склад злочину, а передбачає підстави звільнення особи від кримінальної відповідальності за вчинення діяння, яке містить склад злочину, передбачений Особливою частиною КК, у разі виконання наказу або розпорядження. Частина 4 цієї статті передбачає, що виконання явно злочинного наказу виключає застосування цього положення і особа підлягає кримінальній відповідальності на загальних підставах.
		39. У цьому випадку суди притягли засуджених до кримінальної відповідальності на загальних підставах. Засуджені на свій захист не посилалися на виконання ними наказу, тому питання про наявність такого наказу і його характер не мало значення для правильного застосування до них кримінального закону.
		40. Виключення з обвинувачення ознаки «попередньої змови» суд першої інстанції обґрунтував тим, що в матеріалах провадження відсутні будь-які докази того, що засуджені попередньо змовились для вчинення відповідних протиправних дій. Суд не має підстав ставити під сумнів цей висновок судів попередніх інстанцій, тому відхиляє вказані доводи касаційних скарг.
		Щодо цивільного позову
		41. Суд вважає обґрунтованими доводи касаційної представника потерпілого про те, що суд апеляційної інстанції безпідставно зменшив суму моральної шкоди за завдані потерпілому моральні страждання та відмовив у стягненні заявленої суми моральної шкоди з ГУНП та МВС солідарно з засудженими.
		42. Суд апеляційної інстанції не обґрунтував свій висновок про зменшення розміру моральної шкоди, пославшись лише на те, що встановлені районним судом обставини справи не вказують на застосування до потерпілого таких дій, які б призвели до сильного нестерпного фізичного болю, тому розмір моральної шкоди, визначений судом першої інстанції, не відповідає вимогам розумності і справедливості.     
		43. Суд уже зазначав, що розмір відшкодування моральної шкоди залежить як від фізичного болю, так і моральних страждань та інших немайнових втрат, яких зазнала потерпіла особа[2]. У цьому випадку потерпілий став жертвою неспровокованого насильства з боку споряджених правоохоронців, особи яких були приховані шоломами. Цей епізод був частиною масового насильства з боку правоохоронців, що застосовувалося у безпосередній близькості до потерпілого. Після побиття його ж звинуватили у вчиненні правопорушення і затримали разом з іншими учасниками протесту. Все це, на додаток до фізичних страждань, посилювало його відчуття безпорадності, відчаю і несправедливості.
		44. Суд звертає увагу, що Європейським судом з прав людини у справі, що стосувалася подій 30 листопада 2013 року, один з епізодів яких було розглянуто в цій справі, за аналогічних обставин стягнув на користь потерпілих моральну шкоду у розмірі від 15000 до 30000 євро[3]. 
		45. За таких обставин вимогу потерпілого про відшкодування завданої йому моральної шкоди в сумі 400 000 грн не можна вважати надмірною.
		46. Враховуючи викладене, Суд вважає необґрунтованим рішення апеляційного суду про зменшення відшкодування.
		47. Також Суд вважає необґрунтованим і рішення суду апеляційної інстанції про те, що МВС та ГУНП є неналежними відповідачами у даній справі.
		48. Засуджені під час вчинення злочинів були працівниками «Беркуту», підпорядкованого ГУМВС України в м. Києві, яке, в свою чергу, входило до структури МВС.
		49. Апеляційний суд дійшов висновку, що ГУНП не є правонаступником ГУМВС, тому не є належним відповідачем у цій справі. Щодо ГУНП та МВС апеляційний суд також зазначив, що вони не є належними відповідачами, оскільки відшкодування має стягуватися з держави в особі Державної казначейської служби України за рахунок коштів державного бюджету.
		50. Суд вже вирішував, що функції держави, які реалізовувалися ліквідованим органом (у цьому випадку ГУМВС), не можуть бути припинені та підлягають передачі іншим державним органам; ліквідація таких органів означає перехід його прав та обов`язків у порядку правонаступництва іншому органу. У випадку виникнення у держави деліктного зобов`язання та необхідності виконання обов`язку з відшкодування завданої шкоди, держава не може відмовитися від виконання цього зобов`язання, стверджуючи, що вона припинила (ліквідувала) її представника - орган, посадова особа якого безпосередньо завдала шкоди.[4]
		51. Відповідно до практики Європейського суду з прав людини ліквідація державної установи без правонаступництва не може звільнити державу від необхідності виконання рішення щодо ліквідованого органу. Інший висновок дозволить державі використовувати такий підхід, щоб уникати сплати боргів своїх органів, особливо беручи до уваги те, що потреби, які змінюються, змушують державу часто змінювати свою організаційну структуру, включаючи формування нових органів та ліквідацію старих.[5]
		52. Та обставина, що позивач вказав відповідачами за позовними вимогами конкретні органи державної влади, які несуть відповідальність за дії своїх працівників відповідно до статті 1174 Цивільного кодексу України (далі - ЦК), не означає, що у спірних правовідносинах суб`єктом відповідальності є не держава, а саме певні її органи (орган). Специфіка відносин із відшкодування державою шкоди полягає у тому, що держава діє одночасно і як боржник, і як суб`єкт, який уповноважив діяти у спірних правовідносинах певний орган влади від імені держави-боржника.[6]
		53. Належним відповідачем у справах про відшкодування шкоди, завданої органом державної влади, їх посадовою або службовою особою, є держава як учасник цивільних відносин, як правило, в особі органу, якого позивач зазначив порушником його прав. Залучення або ж незалучення до участі у таких категоріях спорів Державної казначейської служби України чи її територіального органу не впливає на правильність визначення належного відповідача у справі, оскільки відповідачем є держава, а не Державна казначейська служба України чи її територіальний орган.[7]
		54. На підставі викладеного Суд вважає необґрунтованим висновок апеляційної інстанції про те, що МВС і ГУНП є неналежними відповідачами у цій справі, у зв`язку з чим рішення апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову підлягає скасуванню. 
		55. Частиною 5 статті 128 КПК передбачено, що цивільний позов у кримінальному провадженні розглядається судом за правилами, встановленими цим Кодексом. Якщо процесуальні відносини, що виникли у зв`язку з цивільним позовом, цим Кодексом не врегульовані, до них застосовуються норми Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК) за умови, що вони не суперечать засадам кримінального судочинства.
		56. Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 409 ЦПК суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		Керуючись частиною 5 статті 128, статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, пунктом 4 частини 1 статті 409 ЦПК, Суд
		ухвалив:
		Касаційні скарги прокурора, захисників ОСОБА_7 та ОСОБА_6 залишити без задоволення.
		Касаційну скаргу представника потерпілого ОСОБА_8 задовольнити частково.
		Відповідно до частини 5 статті 128 КПК та пункту 4 частини 1 статті 409 ЦПК в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_12 ухвалу Київського апеляційного суду від 22 червня 2023 року щодо ОСОБА_11 та ОСОБА_10 скасувати і залишити в силі вирок Шевченківського районного суду м. Києва від 14 червня 2021 року. 
		В решті оскаржені судові рішення залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення й оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                            ОСОБА_2                            ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		[1]  Постанова від 16 лютого 2023 року у справі № 760/14696/15-к, https://reyestr.court.gov.ua/Review/109211505
		 
		[2]  Постанова ВС від 29 червня 2022 року у справі № 477/874/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/106264704; 
		 
		[3]  Shmorgunov and Others v. Ukraine, nos. 15367/14 and 13 others, 21 January 2021
		 
		[4]  Постанова від 8 грудня 2021 року у справі № 9901/348/19, https://reyestr.court.gov.ua/Review/102051077
		 
		[5]  Chuykina v. Ukraine, no. 28924/04, § 51, 13 January 2011
		 
		[6]  Постанови від 12 липня 2023 року у справі № 757/31372/18-ц, https://reyestr.court.gov.ua/Review/112516535; від 3 жовтня 2023 року у справі № 686/7081/21, https://reyestr.court.gov.ua/Review/114685579
		 
		[7]  Постанова від27листопада 19 року у справі № 242/4741/16-ц, https://reyestr.court.gov.ua/Review/87640679

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...