Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 130/3611/23 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти громадської безпеки.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 09.12.2024
Номер судового провадження: 51-4402км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021020130000286

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		09 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 130/3611/23
		провадження № 51-4402км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання              ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,                                     
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		представника потерпілої                         ОСОБА_7 ( у режимі відеоконференції),
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 на вирок Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року щодо 
		ОСОБА_9 ,
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця та жителя АДРЕСА_1 , раніше не судимого,
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст.  259 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскарженого судового рішення і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 02 квітня 2024 рокуОСОБА_9 визнано винуватим та засуджено за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 259 КК, та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки.
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_9 звільнено від відбування покарання з випробуванням на строк 3 роки та покладено на нього обов`язки, передбаченні ст. 76 цього Кодексу.
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у провадженні.
		Згідно з вироком районного суду, ОСОБА_9 28 серпня 2021 року близько 16:40, перебуваючи у м. Жмеринці Вінницької обл. на вулиці Київській, більш точного місця перебування не представилось за можливе встановити, використовуючи належний йому мобільний телефон марки «BQ STEP XL DUOS» IMEI: НОМЕР_1 із сім-картою оператора мобільного зв`язку «Київстар» (абонентський номер НОМЕР_2 ), умисно здійснив екстрений виклик на спеціальну телефонну лінію «102» ГУНП України у Вінницькій області та повідомив завідомо неправдиві відомості про підготовку вибуху у торгівельно - розважального закладі «Ермітаж» (вул. Центральна, 6, м. Жмеринка, Вінницька обл.), де в цей час відбувалось святкування весілля ОСОБА_10 та ОСОБА_11 на якому, також перебували гості (140 осіб), що призвело до тимчасового припинення святкування, евакуації запрошених гостей та персоналу, створення дискомфорту відпочиваючим та членам сім`ї ОСОБА_10 , зокрема ОСОБА_8 та завдання їм моральної шкоди.
		Вчиняючи вказані дії ОСОБА_9 , усвідомлював суспільно - небезпечний характер своїх дій, достовірно знав, що вказане повідомлення є неправдивим і не відповідає дійсності, розумів, що своїми протиправними діями може спричинити наслідки у вигляді порушення громадської безпеки та порядку, порушення звичного режиму функціонування торгівельно - розважального закладу «Ермітаж», евакуації його працівників та відвідувачів, викличе в останніх почуття страху, припускав можливість залучення органами влади значної кількості сил і засобів для перевірки фактів, викладених ним в усному повідомленні про підготовку вибуху, в запобіганню можливої загрози життю, здоров`ю людей, пошкодженню майна, та бажав настання таких наслідків.
		Вінницький апеляційний суд вироком від 20 червня 2024 року скасував вирок суду першої інстанції в частині призначеного покарання та ухвалив у цій частині новий, яким призначив  ОСОБА_9 покарання за ч. 1 ст. 259 КК у виді позбавлення волі на строк 2 роки. Строк відбуття покарання  ОСОБА_9 вирішено рахувати з дня його затримання в порядку звернення вироку до виконання.У решті вирок суду першої інстанції залишив без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи, викладені в касаційній скарзі 
		У поданих касаційних скаргах:
		- представник потерпілої ОСОБА_8 - адвокат ОСОБА_7 просить скасувати вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_9 через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, оскільки, на його думку, цей суд не обґрунтував свого рішення щодо призначення засудженому покарання в мінімальних межах санкції статті, виходячи з обставин справи та зважаючи на наслідки для потерпілої;
		- захисник засудженого ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_6 просить змінити вирок апеляційного суду та застосувати до його підзахисного положення ст. 75 КК. Свою позицію обґрунтовує тим, що апеляційний суд дійшов помилкового переконання про відсутність пом`якшуючої покарання обставини - щирого каяття, оскільки засуджений просив вибачення в потерпілої через її представника та чоловіка, при цьому звертає увагу на безпосередню відсутність потерпілої в судових засіданнях в судах попередніх інстанцій, що унеможливило попросити вибачення в самої ОСОБА_8 . Акцентує, що потерпіла не подавала цивільного позову, а враховуючи, що ОСОБА_9 частково відшкодував їй завдану шкоду в розмірі 10 000 грн, тому, вважає, що судом безпідставно не враховано обставину, що пом`якшує покарання - добровільне відшкодування шкоди. Крім того, додає, що його підзахисний в повному обсязі відшкодував шкоду, завдану своїм викликом ГУ ДСНС у Вінницькій області та Комунальному некомерційному підприємству «Вінницький обласний центр екстреної медичної допомоги та медицини катастроф Вінницької обласної ради». Підсумовуючи, стверджує, що обраний апеляційним судом вид і розмір призначеного покарання ОСОБА_9 є занадто суворим, зважаючи, що злочин він вчинив вперше, позитивно характеризується за місцем проживання, має сина, в якого 2 група інвалідності, проживає з дружиною, яка також має 2 групу інвалідності, тому, вважає, є підстави для застосування ст. 75 КК.
		Позиції учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду касатори подали письмові заперечення, в яких кожен окремо обґрунтовував свою позицію щодо неможливості задоволення касаційної скарги протилежної сторони.
		У судовому засіданні захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу, представник потерпілої ОСОБА_7 просив задовольнити його касаційну скаргу, прокурор ОСОБА_5 підтримала касаційну скаргу представника потерпілої, і заперечила проти  скарги захисника.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		Висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_9 та кваліфікація його дій за ч. 1 ст. 259 КК у касаційному порядку касаторами не оскаржуються.
		За змістом касаційних скарг, незаконність вироку суду апеляційної інстанції представник потерпілої та захисник засудженого вбачають у невідповідності призначеного покарання ОСОБА_9  ступеню тяжкості вчиненого кримінального правопорушенню, зокрема адвокат ОСОБА_7  через невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення внаслідок м`якості, а адвокат ОСОБА_6 - внаслідок надмірної суворості.
		У статті 370 і ч. 2 ст. 418 КПК визначено, що судове рішення суду апеляційної інстанції повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 407 КПК за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати вирок повністю чи частково та ухвалити новий вирок.
		Водночас підставами для скасування судом апеляційної інстанції вироку суду першої інстанції та ухвалення свого вироку є: необхідність застосування закону про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення; необхідність застосування більш суворого покарання; скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції; неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання (ч. 1 ст. 420 КПК).
		Відповідно до ч. 2 ст. 420 КПК вирок суду апеляційної інстанції повинен відповідати загальним вимогам до вироків. Крім того, у вироку суду апеляційної інстанції зазначаються зміст вироку суду першої інстанції, короткий зміст вимог апеляційної скарги, мотиви ухваленого рішення, рішення по суті вимог апеляційної скарги.
		Поняття судової дискреції (судовий розсуд) у кримінальному судочинстві охоплює повноваження суду (права та обов`язки), надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей  та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, даних про особу винного, справедливості й достатності обраного покарання тощо.
		Відповідно до вимог ст. 65 КК особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для виправлення та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень. Це покарання має відповідати принципам справедливості, співмірності й індивідуалізації. Для вибору такого покарання суд повинен урахувати ступінь тяжкості кримінального правопорушення, конкретні обставини його вчинення, форму вини, наслідки цього діяння, дані про особу винного, обставини, що впливають на покарання, ставлення винної особи до своїх дій, інші обставини справи, які впливають на забезпечення відповідності покарання характеру й тяжкості вчиненого кримінального правопорушення.
		Згідно зі ст. 414 КПК невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Визначення ступеня тяжкості вчиненого кримінального правопорушення у значенні ст. 414 КПК полягає у з`ясуванні судом насамперед питання про те, до злочинів якої категорії тяжкості відносить закон (ст. 12 КК) вчинене у конкретному випадку злочинне діяння.
		Беручи до уваги те, що у зазначеній статті КК  міститься лише видова характеристика ступеня тяжкості злочину, що відображається у санкції статті, встановленій за злочин цього виду, суд при призначенні покарання, на основі всебічного, повного та неупередженого врахування обставин кримінального провадження в їх сукупності визначає тяжкість конкретного кримінального правопорушення, враховуючи його характер, цінність суспільних відносин, на які вчинено посягання, тяжкість наслідків, спосіб посягання, форму і ступінь вини, мотивацію кримінального правопорушення, наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.
		Термін «явно несправедливе покарання» означає не будь-яку можливу відмінність в оцінці виду та розміру покарання з погляду суду апеляційної чи касаційної інстанції, а відмінність у такій оцінці принципового характеру. Це положення вказує на істотну диспропорцію, неадекватність між визначеним судом, хоча й у межах відповідної санкції статті, видом та розміром покарання й тим видом і розміром покарання, яке б мало бути призначене, враховуючи обставини, які підлягають доказуванню, зокрема ті, що повинні братися до уваги при призначенні покарання.
		Як вбачається із матеріалів провадження, місцевий суд, призначаючи засудженому покарання, дійшов висновку про можливість виправлення ОСОБА_9 без ізоляції від суспільства, але в умовах здійснення контролю за його поведінкою під час іспитового строку. При цьому суд врахував: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який щиро розкаявся у вчиненому кримінальному правопорушенні, позитивно характеризується за місцем проживання, працює фізичною особою підприємцем, раніше до кримінальної відповідальності не притягувався, на обліку в нарколога не перебуває. Обставинами, що пом`якшують покарання суд визнав - щире каяття, часткове відшкодування шкоди потерпілій, та те, що обвинувачений просив вибачення у її подружжя, відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Статтею 75 КК визначено, що якщо суд, крім випадків засудження за корупційне кримінальне правопорушення, кримінальне правопорушення, пов`язане з корупцією, кримінальне правопорушення, передбачене статтями 403, 405, 407, 408, 429 цього Кодексу, вчинене в умовах воєнного стану чи в бойовій обстановці, порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керували транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебували під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, катування, передбачене частиною третьою статті 127 цього Кодексу, при призначенні покарання у виді виправних робіт, службового обмеження для військовослужбовців, обмеження волі, а також позбавлення волі на строк не більше п`яти років, враховуючи тяжкість кримінального правопорушення, особу винного та інші обставини справи, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням.
		Апеляційний суд, розглянувши кримінальне провадження за скаргою потерпілої, яка просила скасувати вирок суду першої інстанції в частині призначеного ОСОБА_9 покарання із застосуванням ст. 75 КК, дійшов висновку, що доводи, викладені в її апеляційній скарзі, підлягають частковому задоволенню, а вирок місцевого суду про застосування до засудженого положень ст. 75 цього Кодексу - скасуванню з ухваленням нового вироку в цій частині.
		Мотивуючи своє рішення про призначення ОСОБА_9 покарання у виді реального позбавлення волі, суд апеляційної інстанції зазначив, що кримінальне правопорушення, вчинене обвинуваченим, належить до категорії тяжких злочинів, те, що визнання ним вини відбулося під тягарем розуміння невідворотності покарання за скоєний злочин, обставини вчинення кримінального правопорушення, думку потерпілої, яка наполягала на суворій мірі покарання, оскільки внаслідок злочину вчиненого обвинуваченим зазнала моральних та фізичних страждань, негативних переживань, часткове відшкодування шкоди, позитивні характеристики ОСОБА_9 за місцем проживання, сімейний стан, те, що він проживає разом з ОСОБА_12 (яка згідно з довідкою до акта МСЕК серії 12 АБ № 636781 має другу групу інвалідності), що його син ОСОБА_13 має другу групу інвалідності (відповідно до довідки до акта МСЕК серії 12 АА № 263421), та, на підставі зазначеного вище, визначив мінімальне покарання в межах санкції ч. 1 ст. 259 КК.
		З таким рішенням щодо обраного виду і розміру призначеного апеляційним судом ОСОБА_9 покарання погоджується і суд касаційної інстанції, з огляду на таке.
		Санкцією ч. 1 ст. 259 КК передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від 2 до 6 років.
		Засобом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 259 КК, є неправдива (брехлива) інформація - відомості, які не відповідають дійсності про нібито існуючу підготовку вибуху, підпалу або інших дій, які загрожують загибеллю людей чи іншими тяжкими наслідками. Неправдиве повідомлення про ці відомості - це доведення вказаної інформації до відома будь-якої особи (юридичної чи фізичної), органів влади у будь-якій формі та будь-яким способом.
		Суб`єктивна сторона кримінального правопорушення характеризується прямим умислом, тобто винний знає про те, що відомості, які ним повідомляються, є неправдивими, а мета і мотиви його дій можуть бути різними.
		Завідомо неправдиве повідомлення про загрозу безпеці громадян, знищення чи пошкодження об`єктів власності порушує нормальний ритм життя, вносить елементи дезорганізації у функціонування підприємств, установ та організацій, здатне дестабілізувати або навіть паралізувати життєдіяльність цілих населених пунктів, відволікає певні сили і засоби від виконання їх обов`язків, призводить до обмеження прав і свобод людей тощо.
		Поширення таких неправдивих відомостей створює обстановку загального страху і невпевненості, викликає недовіру до органів влади, може породити паніку, а тим самим порушує безпеку суспільства.
		Отже, призначаючи ОСОБА_9 покарання у виді позбавлення волі на строк 2 роки, тобто в мінімальній межі, передбаченою санкцією ч. 1 ст. 259 КК, апеляційний суд дотримався вимог закону, а тому доводи касаторів про призначення ОСОБА_9 несправедливого покарання внаслідок м`якості або суворості є неспроможними.
		Разом з тим, заслуговують на увагу доводи сторони захисту про наявність пом`якшуючої покарання обставини, а саме щирого каяття, з огляду на таке.
		З матеріалів кримінального провадження слідує, що суд першої інстанції визнав обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_9 - щире каяття, при цьому навів мотиви, які дали підстави для такого висновку.
		Апеляційний суд виключив щире каяття засудженого, визнане судом першої інстанції, пославшись на те, що «позиція обвинуваченого щодо розкаяння… має бути послідовною протягом як досудового розслідування, так і судового розгляду». А оскільки, за висновком апеляції, на досудовому слідстві він розкаяння «не висловлював», то розкаяння під час судового розгляду не зараховується.
		Однак, цей підхід не лише не ґрунтується на вимогах закону, але і прямо суперечить практиці Верховного Суду, який неодноразово зазначав, що «щире каяття особи можливе на будь-якій стадії кримінального процесу… Для визнання щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання, не має значення, на якій стадії воно відбулося, головне встановити фактори, які б свідчили про справжність, щирість каяття».
		Матеріалами провадження, а також відеозаписами судових засідань від 22 лютого та 02 квітня 2024 року підтверджується щирість каяття ОСОБА_9 (його поведінка, висловлення ним жалю з приводу вчиненого, тим, що просив пробачення в потерпілої через її чоловіка (під час досудового розслідування шляхом смс-листування) та через її представника безпосередньо в суді), враховуючи, що потерпіла безпосередньо жодного разу не прибула в судові засідання в судах попередніх інстанцій.
		Таким чином, на думку колегії суддів, апеляційний суд безпідставно виключив і не врахував при призначенні покарання обставину, що його пом`якшує  - щире каяття.
		Водночас, Суд  звертає увагу сторони захисту, що навіть наявність пом`якшуючої обставини - щирого каяття, не свідчить про можливість застосування до ОСОБА_9 звільнення від відбування покарання з випробуванням, з огляду на тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, конкретних обставин та наслідків його вчинення, а також позиції потерпілої.
		Підсумовуючи, Суд констатує, що перегляд кримінального провадження щодо ОСОБА_9 в апеляційному порядку здійснювався відповідно до правил кримінального процесуального закону, а постановлений вирок не суперечить приписам статей 370, 420 КПК.
		Порушень норм матеріального чи процесуального права, які би були безумовними підставами для зміни або скасування судового рішення під час перевірки матеріалів кримінального провадження суд касаційної інстанції не встановив.
		Враховуючи викладене, колегія суддів не вбачає підстав для задоволення касаційних скарг захисника засудженого та представника потерпілого.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Вирок Вінницького апеляційного суду від 20 червня 2024 року щодо ОСОБА_9 , залишити без зміни, а касаційні скарги представника потерпілої ОСОБА_8 - адвоката ОСОБА_7 та захисника засудженого ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                    ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...