Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 592/9605/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 51-3954км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12021200480001327

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 
		 
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 592/9605/21
		провадження № 51-3954км24
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                                      ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                                  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                                     ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                                           ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 травня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12021200480001327від 19 червня 2021 року, за обвинуваченням
		ОСОБА_6 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Сум, який проживає за адресою:  АДРЕСА_1 ,
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 вересня 2022 року  ОСОБА_6  визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286КК України та призначено покарання у виді штрафу в розмірі три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51 000 грн з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 6 місяців.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення у провадженні, речових доказів, процесуальних витрат та цивільних позовів.
		Відповідно до встановлених судом фактичних обставин, які детально викладено у вироку, 19 червня 2021 року близько 11:45 ОСОБА_6 керував автомобілем «Mercedes-Benz Vito 112», реєстраційний номер НОМЕР_1 , на проїзній частині вул. Леваневського в напрямку вул. Металургів у м. Суми, почав виконувати маневр повороту ліворуч і в момент перетину смуги зустрічного напрямку руху, знехтував безпекою дорожнього руху, не врахував дорожню обстановку і в порушення вимог пунктів 10.1, 16.13 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), допустив зіткнення з автомобілем «Ford Fiesta», реєстраційний номер НОМЕР_2 , під керуванням ОСОБА_7 , унаслідок чого пасажир автомобіля «Ford Fіesta»  ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_2 , отримала тілесні ушкодження середньої тяжкості.
		Сумський апеляційний суд ухвалою від 13 травня 2024 року апеляційні скарги представника потерпілої ОСОБА_9 та обвинуваченого  ОСОБА_6 залишив без задоволення, а вирок Ковпаківського районного суду м. Сумивід 26 вересня 2022 року- без змін.
		Вимоги та узагальнені доводи осіб, які подали касаційні скарги
		У касаційній скарзі засуджений  ОСОБА_6 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		На обґрунтування доводів поданої касаційної скарги зазначає, що апеляційний суд, розглядаючи кримінальне провадження, безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про відкладення розгляду справи, позбавив сторону захисту права бути присутньою під час апеляційного розгляду, водночас не навів переконливих мотивів, які б свідчили про зловживання обвинуваченим процесуальними правами і що такі його дії мали системний характер. Зазначає, що на обґрунтування поважності причин неприбуття у судове засідання ним було надано медичну довідку. Стверджує, що суд апеляційної інстанції позбавив можливості його захисника висловитися щодо доводів апеляційних скарг та задавати питання потерпілій і її представнику, отже порушив право на захист, принцип змагальності сторін та безпосередність дослідження доказів. Зауважує, що апеляційний суд не звернув увагу на те, що м. Суми знаходиться в зоні бойових дій, що також могло перешкодити швидкому розгляду справи.
		Заперечення на касаційну скаргу до Суду від учасників не надходили.
		Позиції учасників судового провадження
		Прокурор заперечував проти задоволення касаційної скарги, просив оскаржуване судове рішення залишити без зміни.
		Засуджений подав до Суду клопотання про здійснення касаційного розгляду за відсутності сторони захисту.
		Решту учасників справи було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду, однак в судове засідання вони не з`явилися. Клопотань про їхню особисту участь або повідомлень про поважність причин неприбуття до Суду не надходило.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, обговоривши доводи, наведені в касаційних скаргах, перевіривши матеріали кримінального провадження, колегія суддів дійшла таких висновків.
		За ч. 2 ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Відповідно до ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		Частиною 1 ст. 412 КПК України передбачено, що істотними є такі порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити суду ухвалити законне та обґрунтоване судове рішення.
		Зі змісту ст. 370 КПК України, якою визначено вимоги щодо законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення, убачається, що законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом; обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу; вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ч. 3 ст. 21 КПК України кожен має право на участь у розгляді в суді будь-якої інстанції справи, що стосується його прав та обов`язків, у порядку, передбаченому цим Кодексом.
		За ст. 405 КПК України апеляційний розгляд здійснюється згідно з правилами судового розгляду в суді першої інстанції з урахуванням особливостей, передбачених главою 31 цього Кодексу. Неприбуття сторін або інших учасників кримінального провадження не перешкоджає проведенню розгляду, якщо такі особи були належним чином повідомлені про дату, час і місце апеляційного розгляду та не повідомили про поважні причини свого неприбуття.
		Суд апеляційної інстанції зобов`язаний ретельно перевірити не лише, чи були учасники провадження належним чином поінформовані про дату та час апеляційного розгляду, але й з`ясувати причини неприбуття цих учасників в судове засідання та вирішити питання про можливість продовження розгляду без учасників, які не з`явилися в судове засідання, або про відкладення судового розгляду, зокрема у разі визнання поважними причини їх не прибуття.
		Відповідно до визначеного в ст. 138 КПК України переліку поважних причин неприбуття особи, пов`язаних із її хворобою, відноситься не просто факт перебування її на лікарняному, а тяжка хвороба або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю за умови неможливості тимчасово залишити цей заклад (п. 5), та інше захворювання, яке об`єктивно унеможливлює з`явлення особи на виклик (п. 8).
		Вказівка саме на такі обставини з огляду на положення ч. 4 ст. 405 та пунктами 5 і 8 ст. 138 КПК України у їх взаємозв`язку і буде вважатися належним за змістом повідомленням про поважні причини неприбуття в судове засідання апеляційного суду учасника кримінального провадження, які пов`язані із його захворюванням.
		У такому повідомленні має міститися конкретна інформація щодо об`єктивної неможливості з`явлення до суду з огляду на тяжкість захворювання або перебування в закладі охорони здоров`я у зв`язку з лікуванням або вагітністю, що є необхідною передумовою обґрунтованості ухваленого судом рішення про відкладення апеляційного розгляду, а також запобігання зловживанням процесуальними правами та дотримання розумних строків кримінального провадження.
		З матеріалів справи вбачається, що апеляційний суд ухвалою від 14 листопада 2022 року закінчив підготовку і призначив апеляційний розгляд кримінального провадження стосовно  ОСОБА_6 .
		Так, відповідно до рекомендованих повідомлень про вручення поштового відправленняобвинувачений  ОСОБА_6 та його захисник ОСОБА_10 були належним чином повідомленні про дату, час та місце апеляційного розгляду, яке було призначено на 13 вересня 2023 року о 13:30 (т. 1 а.с. 265-266), однак 12 вересня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання від ОСОБА_6 про відкладення судового засідання у зв`язку з необхідністю залучення нового захисника (т. 2 а. с. 4).
		Тож 13 вересня 2023 року суд апеляційної інстанції ухвалив відкласти апеляційний розгляд на 17 січня 2024 року о 14:30, пославшись на вказане клопотання (т. 2, а. с. 6).
		16 січня 2024 року до апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшло клопотання про відкладення судового розгляду через необхідність лікування останнього від гострої респіраторної вірусної інфекції. На підтвердження вказаних обставин обвинуваченим надано медичну довідку, видану лікарем ОСОБА_11 (т. 2, а. с. 17 - 18).
		17 січня 2024 року судом апеляційної інстанції було вирішено відкласти судове засідання на 08 березня 2024 року о 10:00 у зв`язку із надходженням зазначеного клопотання (т. 2, а.с. 19).
		07 березня 2024 року на адресу апеляційного суду від ОСОБА_6 надійшло чергове клопотання про відкладення судового розгляду через його перебування на стаціонарному лікуванні після оперативного втручання (т. 2, а. с. 38). Хоча жодних доказів на підтвердження вказаних обставин надано не було, суд апеляційної інстанції 08 березня 2024 року все ж таки відклав судове засідання на 24 квітня 2024 року о 09:45 (т. 2, а.с. 39).
		18 квітня 2024 року від захисника ОСОБА_12 на адресу апеляційного суду надійшло клопотання про відкладення судового засідання у зв`язку вже з його перебуванням на стаціонарному лікуванні, на підтвердження цього захисник додав до клопотання копію першої сторінки медичної картки стаціонарного хворого, на якій відсутні відомості щодо будь-якого клінічного діагнозу (т. 2 а. с. 58 - 61). Водночас 24 квітня 2024 року обвинувачений ОСОБА_6 в судове засідання не з`явився та звернувся до суду апеляційної інстанції з клопотанням про його відкладення (т. 2 а.с. 62), тож вказане судове засідання знову було відкладено і призначено судовий розгляд на 02 травня 2024 року.
		02 травня 2024 року апеляційний розгляд кримінального провадження в черговий раз було відкладено на 13 травня 2024 року о 13:30 через неявку обвинуваченого та необхідністю додаткового повідомлення останнього про дату, час та місце судового засідання.
		Проте, 10 травня 2024 року на адресу суду апеляційної інстанції знову надійшло клопотання від обвинуваченого ОСОБА_6 про відкладення судового засідання, призначеного на 13 травня 2024 року, через перебування останнього на лікуванні гострої шлунково-кишкової інфекції, на підтвердження вказаних обставин обвинувачений додав медичну довідку та медичний висновок про тимчасову непрацездатність, виданою лікарем ОСОБА_11 (т. 2 а. с. 78 - 80). В той же час захисник в судове засідання також не з`явився.
		Так, суд апеляційної інстанції в судовому засіданні 13 травня 2024 року, заслухавши позицію прокурора, який вважав за можливе розглянути кримінальне провадження за відсутності учасників судового розгляду, що не з`явилися, відмовив у задоволені вказаного клопотання обвинуваченого і ухвалив проводити апеляційний розгляд без участі сторони захисту. За наслідком цього розгляду апеляційний суд постановив оскаржуване судове рішення.
		Вирішуючи питання про можливість проведення апеляційного розгляду за відсутності обвинуваченого, цей суд зазначив, що з наданої обвинуваченим медичної виписки не вбачається, що він не може з`явитися до апеляційного суду за станом здоров`я. Водночас суд апеляційної інстанції зауважив, що останньому було надано більш ніж достатньо можливостей реалізувати своє право на доступ до суду, брати участь в апеляційному розгляді, так як судові засідання призначалися достатню кількість разів протягом тривалого періоду часу. 
		Крім того, апеляційний суд звернув увагу, зокрема й на те, що обвинувачений не виявив бажання скористатися можливістю проведення судового засідання в режимі відеоконференції, у разі неможливості прибути безпосередньо до апеляційного суду, своєї правової позиції у будь-який інший доступний спосіб не висловив (письмові пояснення, заперечення, доповнення, тощо) та дійшов переконання, що такі дії перешкоджають справедливому розгляду справи протягом розумного строку та спрямовані на свідоме затягування судового процесу, що є проявом зловживання процесуальним правом.
		Зі свого боку колегія суддів касаційної інстанції, перевіривши матеріали справи, погоджується з рішенням апеляційного суду та звертає увагу на те, що положення КПК України на відміну від інших процесуальних кодексів хоча і не містить серед засад кримінального провадження неприпустимість зловживання процесуальними правами, однак заборона зловживання процесуальними правами є загальноправовим принципом і поширюється на всі галузі права.
		Виходячи із загальних засад, зловживання, зокрема, можна визначити як дію або бездіяльність при реалізації учасником кримінального провадження своїх процесуальних прав без мети досягнення правомірного результату і всупереч змісту та призначенню цих прав, спрямовані на перешкоджання виконання завдань кримінального провадження.
		Отже, гарантовані процесуальним законом права не повинні використовуватися недобросовісно, як інструмент для зловживання і перешкоджання досягненню завдань кримінального провадження, визначених ст. 2 КПК України.
		Як передбачено ст. 2 КПК України, завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
		Матеріалами справи підтверджується, що судові засідання відкладалися апеляційним судом багато разів протягом тривалого проміжку часу (у більшості випадків у зв`язку із клопотаннями сторони захисту) перш ніж цим судом було ухвалено рішення про розгляд кримінального провадження за апеляційною процедурою без участі сторони захисту.
		Водночас у суду апеляційної інстанції не було підстав для обов`язкового виклику обвинуваченого ОСОБА_6 у судове засідання для участі в апеляційному розгляді відповідно до ч. 4 ст. 401 КПК України, а участь захисника у цьому провадженні згідно з положеннями ст. 52 КПК України також не була обов`язковою.
		До того ж, відповідно до ст. 336 КПК України, судове провадження може здійснюватися у режимі відеоконференції під час трансляції з іншого приміщення, у тому числі яке знаходиться поза межами приміщення суду з використанням власних технічних заходів. Проведення судового засідання у режимі відеоконференції є одним із видів участі особи в судовому засіданні, оскільки вона має можливість у режимі реального часу сприймати те, що відбувається під час судового розгляду, вчасно реагувати на будь-які слова чи дії учасників, висловлювати власну позицію, ставити запитання та користуватися усіма правами, передбаченими законом.
		Однак стороною захисту не було надано суду апеляційної інстанції відомостей в розумінні ст. 138 КПК України на підтвердження неможливості за станом здоров`я брати участь у судовому засіданні як безпосередньо в залі суду, так і в режимі відеоконференції.
		Варто зауважити, що нехтування усіма результатами процесуальних дій, виконаних апеляційним судом упродовж десяти місяців у встановленому законом порядку, з метою дотримання самої лише процедури судового розгляду призведе до невиправданого порушення розумного строку розгляду справи, як засади кримінального провадження, а також порушення прав інших учасників процесу, ураховуючи, що суд апеляційної інстанції навів у своєму рішенні суть доводів апеляційної скарги сторони захисту, ретельно їх перевірив, проаналізував і дав на них переконливі відповіді. Цей суд також виклав аналіз доказів і навів детальні мотиви прийнятого рішення, повною мірою спростувавши доводи сторони захисту.
		Тож, на думку Верховного Суду, апеляційний суд належним чином обґрунтував можливість розгляду апеляційного провадження за відсутності ОСОБА_6 і його захисника та ухвалив законне судове рішення по суті, яким залишив без змін вирок Ковпаківського районного суду м. Суми від 26 вересня 2022 року про визнання ОСОБА_6 винуватим у порушенні ПДР, наслідком якого було спричинення малолітній потерпілій тілесних ушкоджень середньої тяжкості, та призначення йому найменшого покарання, встановленого санкцією ч. 1 ст. 286 КК України, не пов`язаного з обмеженням волі.
		За таких обставин відмова у задоволенні клопотання  ОСОБА_6 про відкладення судового засідання та проведення розгляду справи в апеляційному порядку за відсутності обвинуваченого та його захисника, не призвела до порушення вимог кримінального процесуального закону, яке б ставило під сумнів обґрунтованість оскаржуваного рішення.
		Отже, доводи касаційної скарги не містять даних про порушення вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для зміни чи скасування судового рішення, а тому підстав для задоволення касаційної скарги немає.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд
		ухвалив:
		Ухвалу Сумського апеляційного суду від 13 травня 2024 року залишити без зміни, а касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 - без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                       ОСОБА_2                                     ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...