Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/5380/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів та інші злочини проти здоров'я населення.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 10.12.2024
Номер судового провадження: 51-3337км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020170040000270

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		10 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 554/5380/20 
		провадження № 51-3337км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                            ОСОБА_1 ,
		суддів                                                        ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,  
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                    ОСОБА_5 , 
		захисника                                                 ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2022 року та ухвалу Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) за № 12020170040000270, за обвинуваченням
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полтави, який зареєстрований та проживає в АДРЕСА_1 , 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 307, ч. 2 ст. 307 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		 
		 
		Зміст оскаржуваних судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2022 року ОСОБА_7 визнано винуватим у вчиненні кримінальних правопорушень та засуджено до покарання у виді позбавлення волі:
		За ч. 1 ст. 307 КК України на строк 5 років;
		ч. 2 ст. 307 КК України на строк 7 років з конфіскацією всього майна, що є приватною власністю засудженого.
		На підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_7 остаточно призначено покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років, з конфіскацією усього майна, що є приватною власністю засудженого.
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат і речових доказів.
		За вироком суду ОСОБА_7 визнано винуватим у кримінальних правопорушеннях, вчинених за таких обставин.
		Епізод № 1
		ОСОБА_7 у невстановленому місці та в невстановлений час незаконно придбав наркотичний засіб «Метадон-ЗН» з метою подальшого збуту й надалі, на час підшукування покупців і досягнення домовленості щодо ціни та інших умов продажу цього наркотичного засобу, незаконно зберігав його при собі для збуту.
		19 березня 2020 року близько 13:40 ОСОБА_7 , перебуваючи у дворі будинку № 8, що на вул. В`ячеслава Чорновола в м. Полтаві, умисно, з корисливих мотивів, незаконно збув залегендованій особі шляхом продажу за 400 грн дві частини розрізаного блістера з чотирма пігулками медичного препарату «Метадон-ЗН», які згідно з висновком судової хімічної експертизи від 25 березня 2020 року № 672 містили наркотичний засіб - метадон, обіг якого заборонено, загальною масою 0,0913 г.
		Епізод № 2
		19 квітня 2020 року ОСОБА_7 , перебуваючи на лікуванні в КП «Полтавський обласний наркологічний диспансер ПОР» з діагнозом: «Психічні та поведінкові розлади внаслідок вживання опіоїдів, синдром залежності, утримання в умовах замісної терапії», на законних піставах отримав препарат «Метадон-ЗН», 25 мг у кількості 40 пігулок відповідно до листка призначень № 22165/612 для самостійного прийому в домашніх умовах.
		22 квітня 2020 року близько 12:33 ОСОБА_7 , перебуваючи на вул. Дмитра Коряка в м. Полтаві, умисно, повторно, з корисливих мотивів, незаконно збув залегендованій особі шляхом продажу за 500 грн блістер із чотирма пігулками медичного препарату «Метадон-ЗН», які за висновком судової хімічної експертизи від 12 травня 2020 року № 1031 містили наркотичний засіб - метадон, обіг якого заборонено, загальною масою 0,0969 г.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_7 кваліфіковані за ч. 1 ст. 307 КК України як незаконне придбання, зберігання з метою збуту та незаконний збут наркотичного засобу та за ч. 2 ст. 307 КК України, - як незаконний збут наркотичних засобів, учинений повторно.
		Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 18 квітня 2024 року апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_7 залишено без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
		Вимоги касаційної скарги й узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 просить скасувати судові рішення стосовно ОСОБА_7 через істотні порушення вимог кримінального процесуального закону і закрити кримінальне провадження. Стверджує, що апеляційний суд не надав відповідей на всі доводи сторони захисту, які стосувалися незаконності та необґрунтованості вироку суду першої інстанції. Зокрема, апеляційний суд не дав належної оцінки тому, що допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_7 вину в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях не визнав та зазначив, що 19 березня 2020 року нікому не збував наркотичних засобів, оскільки на той час перебував за місцем проживання своєї матері, а саме на АДРЕСА_2 . Вважає винуватість ОСОБА_7 за першим епізодом недоведеною, оскільки неможливо ідентифікувати ОСОБА_7 з особою, зображеною на відеозаписі до протоколу про результати аудіо, відеоконтролю особи від 19 березня 2020 року, а апеляційний суд цих доводів належно не перевірив.
		Стверджує, що в апеляційній скарзі захисник зазначав про те, що ОСОБА_7 визнав факт передачі наркотичного засобу залегендованій особі, проте наголосив на тому, що це було зроблено виключно внаслідок провокації працівників поліції, оскільки вказана особа систематично надзвонювала йому, наполягала на зустрічах та просила надати йому наркотичний засіб, тому ОСОБА_7 піддався на таку провокацію. На думку захисника, суди попередніх інстанцій не здійснили належним чином перевірки наявності (відсутності провокації), унаслідок чого залишили аргументи сторони захисту без належної уваги. Захисник стверджує, що суди не звернули увагу на те, що сторона захисту була позбавлена можливості допитати свідка - залегендовану особу ОСОБА_8 , який міг підтвердити обставини щодо факту провокації злочину працівниками поліції.
		На переконання захисника, суди попередніх інстанцій залишили без будь-якої належної аргументації факт, який підтверджує провокацію злочину працівниками правоохоронних органів, зокрема те, що згідно з дорученням слідчого про проведення слідчих дій від 17 квітня 2020 року було доручено оперуповноваженим працівникам УПН ГУНП в Полтавській області провести 22 квітня 2020 року обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , його затримання та освідування, тоді як згідно з вироком суду метадон ОСОБА_7 отримав у наркологічному диспансері лише 19 квітня 2020 року.
		Підкреслює, що аналогічні твердження можна застосовувати і до закупки від 19 березня 2020 року, яка відбулася з неідентифікованою особою під аудіо-, відеоконтролем. Зазначає, що за наявності ознак вчинення кримінального правопорушення 19 березня 2024 року працівники правоохоронного органу мали можливість затримати особу, яка зображена на відеозаписі, адже були підготовлені завчасно. Натомість працівники правоохоронного органу під час оперативної закупки нібито виявили правопорушення, здійснене неідентифікованою особою, яку вважали ОСОБА_7 , та повторно провели ще одну закупку, що мала очевидні ознаки провокації.
		Захисник стверджує, що оскільки в обох епізодах інкримінованих діянь фігурує свідок ОСОБА_9 , то необхідно вважати, що переконливих доказів відсутності провокації злочину працівниками правоохоронного органу прокурор до суду не надав, чого не взяли до уваги суди першої та апеляційної інстанцій.
		Наголошує, що апеляційний суд формально підійшов до перевірки доводів сторони захисту, які стосуються розбіжностей у доказах, що мають підтверджувати залучення грошових коштів для оперативної закупки, не навів переконливих аргументів, чому саме взяв до уваги показання свідка, надані в суді апеляційної інстанції, стосовно розміру виділених грошових коштів у сумі 1000 грн, а не відомості з довідки, яку склав указаний свідок, зазначивши при цьому, що кошти виділялися в сумі 800 грн.
		Позиції учасників судового провадження
		Захисник ОСОБА_6 підтримав свою касаційну скаргу. 
		Прокурор ОСОБА_5 заперечував щодо задоволення касаційної скарги захисника. 
		Заслухавши суддю-доповідача, з`ясувавши позиції учасників судового провадження,перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
		Мотиви Суду
		Згідно зі ст. 433 КПК України суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Суд касаційної інстанції не перевіряє судових рішень на предмет неповноти судового розгляду, а також невідповідності висновків місцевого суду фактичним обставинам кримінального провадження, натомість при перегляді судових рішень виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
		Згідно зі ст. 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 КПК України. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Відповідно до ст. 94 КПК України суд під час прийняття відповідного процесуального рішення за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, повинен оцінювати кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку.
		Довід захисника про те, що винуватість ОСОБА_7 по першому епізоду є недоведеною у зв`язку з тим, що неможливо ідентифікувати ОСОБА_7 з особою, зображеною на відеозаписі до протоколу про результати аудіо, відеоконтролю особи від 19 березня 2020 року, перевірявся судом апеляційної інстанції та обґрунтовано визнаний безпідставним.
		Як убачається з протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 19 березня 2020 року, у цей день у присутності понятих проведено негласні слідчі розшукові дії (далі - НСРД) у формі оперативної закупки наркотичного засобу (психотропної речовини) - метадону у ОСОБА_7 . Під час цієї процесуальної дії оглянуто грошові купюри, зняті їх ксерокопії, здійснено огляд залегендованої особи ОСОБА_10 , якому доручено проведення оперативної закупки наркотичного засобу - метадону у ОСОБА_7 . В 13:25 ОСОБА_11 вручено грошові купюри загальною сумою 400 грн та о 13:33 він пішов на зустріч з ОСОБА_7 . В 13:53 ОСОБА_9 повернувся, добровільно видав працівникам поліції два фрагменти блістера (кожен з яких містив по дві пігулки білого кольору, в яких міститься наркотичний препарат «Метадон», у кількості 4 пігулок), які він за 400 грн придбав у ОСОБА_7 у дворі будинку АДРЕСА_3 .
		Проведення НСРД підтверджується даними протоколу про результати аудіо, - відеоконтролю особи від 19  березня 2020 року.
		Відповідно до даних, отриманих в результаті НСРД, ОСОБА_7 заздалегідь обумовлював із залегендованою особою місце зустрічі, з розмов зрозуміло, що мова йде про наркотичні засоби, під час розмов ОСОБА_7 активно обговорював наявні у нього блістери з кількістю пігулок.
		Матеріали кримінального провадження не містять підстав для твердження про те, що ці докази отримані внаслідок порушення прав і свобод ОСОБА_7 чи істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, а тому відсутні підстави для визнання доказів недопустимими з огляду на вимоги статей 86, 87 КПК України.
		Підстави проведення НСРД, правильність проведення огляду грошових коштів від 19 березня 2020 року та огляду (добровільної видачі) від 19 березня 2020 року двох частин розрізаного блістера з чотирма пігулками та висновок судової хімічної експертизи від 25 березня 2020 року № 672 учасниками не оспорюються. 
		Ці докази самі по собі та у сукупності з іншими доказами вказують на збут 19 березня 2020 року обвинуваченим наркотичного засобу.
		Вказані слідчі дії були проведені за участі понятих, які підтвердили законність проведення НРСД, із використанням спеціальних засобів для аудіо- відеоконтролю, досліджених судом в судовому засіданні. 
		Довід захисника про те, що ОСОБА_7 19 березня 2020 року нікому не збував наркотичних засобів, оскільки на той час він перебував за місцем проживання своєї матері по АДРЕСА_2 , також перевірявся апеляційним судом та визнаний безпідставним, оскільки версія засудженого про його перебування за місцем проживання матері не підтверджується доказами. Крім того,  учасники не оспорюють місце збуту наркотичних засобів.
		Доводи захисника про те, що передачу наркотичного засобу залегендованій особі було зроблено виключно завдяки провокації працівників поліції, а суди попередніх інстанцій належним чином не перевірили ці доводи сторони захисту, є безпідставними.
		Колегія суддів Верховного Суду на цей довід зазначає таке. 
		Підбурювання з боку поліції має місце тоді, коли відповідні працівники правоохоронних органів або особи, які діють за їхніми вказівками, не обмежуються пасивним розслідуванням, а з метою встановлення злочину, тобто отримання доказів і порушення кримінальної справи, впливають на суб`єкта, схиляючи його до вчинення злочину, який в іншому випадку не був би вчинений.
		Відповідно до усталеної судової практики для встановлення факту провокації злочину визначальним є з`ясування питань: чи були дії правоохоронних органів активними, чи мало місце з їх боку спонукання особи до вчинення злочину, наприклад прояв ініціативи у контактах з особою, повторні пропозиції, незважаючи на початкову відмову особи, наполегливі нагадування; чи було би скоєно злочин без втручання правоохоронних органів.
		Доводи сторони захисту щодо провокації злочину розглядалися судами, і вони не знайшли у діях правоохоронних органів ознак підбурювання до вчинення злочину. 
		Захисник посилався на те, що передача наркотичного засобу залегендованій особі була зроблена виключно завдяки провокації працівників поліції.
		Захисник стверджує, що він у апеляційній скарзі зазначав про те, що ОСОБА_7 визнав факт передачі наркотичного засобу залегендованій особі, проте наголосив на тому, що це було зроблено виключно завдяки провокації працівників поліції, оскільки вказана особа систематично надзвонювала йому, наполягала на зустрічах та просила надати йому наркотичний засіб, тому ОСОБА_7 піддався на таку провокацію.
		Суди правильно врахували, що операція з контролю за вчиненням злочину була проведена після отримання інформації, яка давала підстави вважати, що готується злочин; для здійснення оперативної закупки наркотичного засобу ОСОБА_9 був добровільно залучений працівниками поліції; між ОСОБА_7 та ОСОБА_12 були попередні домовленості про зустріч, при цьому з даних НСРД вбачається, що ОСОБА_9 не проявляв нав`язливого характеру, натомість ОСОБА_7 активно обговорював наркотичні засоби, які в нього є; будь-яких дій щодо вимагання від обвинуваченого продати йому наркотичний засіб з боку ОСОБА_10 не було, що свідчить про відсутність провокації на вчинення злочину та добровільність дій обвинуваченого зі збуту наркотичних засобів. Даних про те, що ОСОБА_9 на час оперативної закупки перебував у будь-якій залежності від працівників поліції, судом не встановлено.
		Твердження сторони захисту про те, що суди попередніх інстанцій залишили без будь-якої належної аргументації факт, який підтверджує провокацію з боку працівників правоохоронних органів, зокрема те, що згідно з дорученням слідчого про проведення слідчих дій від 17 квітня 2020 року було доручено оперуповноваженим працівникам УПН ГУНП в Полтавській області 22 квітня 2020 року провести обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , його затримання та освідування, при тому, що згідно з вироком суду ОСОБА_7 отримав в наркологічному диспансері метадон лише 19 квітня 2020 року, не є такими, що спростовують висновки судів попередніх інстанцій про відсутність провокації працівниками правоохоронних органів.
		Так, місцевим судом встановлено, що проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні здійснювалося під контролем прокуратури, під час операції по боротьбі з незаконним обігом наркотичних засобів. Правоохоронні органи отримали достатні дані про причетність ОСОБА_7 до протиправної діяльності з незаконного зберігання та збуту наркотичних засобів, про що внесли відомості до ЄРДР.
		Дослідивши письмові докази суд переконався, що подальші дії працівників поліції свідчили про те, що вони лише приєдналися до протиправної поведінки обвинуваченого, а не спровокували її. Так, суд зважив на активну та цілеспрямовану поведінку саме ОСОБА_7 під час вчинення інкримінованих йому злочинів, а саме кількість та наявність вилучених у нього наркотичних засобів, їх приховану передачу на умовах конспірації, наявність наркотичних засобів у вигляді метадону, який він незаконно придбавав, а також на законних підставах отримував в лікувальних цілях. Далі даними НСРД підтверджено, що ОСОБА_7 заздалегідь обумовлював із залегендованою особою місце зустрічей 19 березня і 22 квітня 2020 року, приходив у ці місця. Із зафіксованих розмов у обох випадках вбачається, що між ними мова йшла саме про наркотичний засіб «Метадон», його вартість, кількість та умови збуту. При цьому, в розмові залегендована особа ОСОБА_9 на обох зустрічах не проявляла нав`язливого характеру, а лише запитувала про можливість придбання такого наркотичного засобу, що виключає провокацію в його діях. Натомість ОСОБА_7 вдавався до активного обговорення умов збуту наркотичного засобу, поводив себе впевнено, обмінював наявні в нього блістери з різною кількістю пігулок, маючи на меті отримати для себе корисливу вигоду від такого продажу наркотиків у вигляді грошової винагороди.
		Тому Верховний Суд не вважає наведені стороною захисту обставини такими, що можуть свідчити про провокацію з боку правоохоронних органів, і вважає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відсутність провокації злочину.
		Довід захисника про те, що суди не звернули увагу на те, що сторона захисту була позбавлена можливості допитати свідка - залегендовану особу ОСОБА_13 , який міг підтвердити обставини щодо факту провокації злочину з боку працівників поліції, апеляційний суд перевірив та обґрунтовано визнав безпідставним.
		Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що допитати залегендовану особу ОСОБА_9 під час апеляційного перегляду вироку суду не виявилося можливим. З відповіді відділу УБН ГУНП в Полтавській області вбачається, що виклик особи, взятої під захист, можливий виключно через орган, який здійснює заходи безпеки щодо неї, у той час як оперативний співробітник, який залучав залегендовану особу у цьому кримінальному провадженні, не працює у відділі; орган, який забезпечував безпеку залегендованої особи ОСОБА_10 , було ліквідовано без визначення правонаступника, тому неможливо було доставити залегендовану особу ОСОБА_9 через відсутність реальних даних указаної особи.
		Дотримання норм КПК України під час проведення НСРД та добровільність участі закупного підтвердили в судовому засіданні свідки, які були понятими під час проведення слідчих дій.
		Довід захисника про те, що апеляційний суд формально перевірив твердження сторони захисту, які стосуються розбіжностей у доказах, що мають підтверджувати залучення грошових коштів для оперативної закупки, також не є слушним.
		Апеляційний суд в ухвалі зазначив, що з показань свідка ОСОБА_14 , який працював оперуповноваженим УПН ГУНП в Полтавській області, вбачається, що він складав довідку щодо виділених коштів для проведення НСРД у цьому кримінальному провадженні. При цьому, у довідці вказав грошові кошти: 400 грн - витрачені кошти (по першому епізоду) та 400 грн дебіторської заборгованості. Тому при оформленні довідки зазначив загальну суму 800 грн. Загалом сума на оперативну дію виділялася саме в розмірі, зазначеному у постанові прокурора.
		У постановах про проведення контролю за вчиненням злочину прокурор вказував про вчинення оперативної закупки у ОСОБА_7 із залученням грошових коштів 500 грн (за кожною оперативною закупкою) та залученням конфіденційної особи зі зміненими анкетними відомостями щодо неї. Таким чином, з урахуванням показань свідка ОСОБА_14 на проведення оперативних закупок у ОСОБА_7 було залучено грошові кошти на загальну суму 1000 грн.
		Призначене ОСОБА_7 покарання відповідає приписам статей 50, 65 КК України і у скарзі не оспорюється.
		Апеляційний розгляд проведено з дотриманням вимог статей 404, 405 КПК України. При цьому, залишаючи без задоволення апеляційну скаргу захисника - адвоката ОСОБА_6 , а вирок місцевого суду щодо  ОСОБА_7 - без змін, апеляційний суд в ухвалі навів докладні мотиви прийнятого рішення і підстави, з яких скаргу сторони захисту визнав необґрунтованою.
		Ухвала апеляційного суду є законною, обґрунтованою та відповідає вимогам                статей 370, 419 КПК України.
		Отже, з огляду на те, що не встановлено істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, які були б безумовними підставами для скасування судових рішень стосовно ОСОБА_7 , касаційна скарга захисника ОСОБА_6 не підлягає задоволенню. 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Верховний Суд
		ухвалив: 
		Вирок Октябрського районного суду м. Полтави від 23 березня 2022 року та ухвалу Полтавськогоапеляційного суду від 18 квітня 2024 року стосовно  ОСОБА_7 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 -  без задоволення.
		Постанова Верховного Суду набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає. 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                                 ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...