Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 472/265/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них; про виселення (вселення).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-9806ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 472/265/23
		провадження № 61-9806св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач  - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Вендель Олег Михайлович, на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області, в складі судді Орленко Л. О., від 22 березня 
		2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду, в складі колегії суддів: Серебрякової Т. В., Коломієць В. В., Самчишиної Н. В., від 17 червня 
		2024 року, 
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог
		1.        У березні 2023 року  ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про виселення.
		2.        Позов  ОСОБА_1 мотивований тим, що вона є власником квартири АДРЕСА_1 , яка була виставлена на продаж.
		3.        У червні 2022 року з`явився потенційний покупець - ОСОБА_2 , який спочатку погодився придбати квартиру, а потім відмовився, посилаючись на відсутність коштів.
		4.        У зв`язку із цим між сторонами була досягнута усна домовленість про тимчасове проживання відповідача в квартирі позивачки зі сплатою ОСОБА_2 комунальних послуг та платою за оренду квартири. 
		5.        Сторони погодили, що відповідач проживатиме в квартирі 2-3 місяці, доки не збере кошти на її придбання. При цьому, письмовий договір найму між ОСОБА_1 та  ОСОБА_2 не укладався.
		6.        16 червня 2022 року ОСОБА_2 вселився в квартиру, однак, починаючи з 01 вересня 2022 року, припинив сплачувати орендну плату та лише частково розрахувався за комунальні послуги.
		7.        В подальшому вказана квартира знадобилась позивачці для проживання її та дочки, у зв`язку з чим 12 жовтня 2022 року вона направила 
		ОСОБА_2 попередження про необхідність виселення.
		8.        Проте ОСОБА_2 відмовився виселятись у добровільному порядку, чинить їй перешкоди у користуванні житлом, не допускає до квартири та змінив замки на вхідних дверях.
		9.        З цього приводу у сторін виник конфлікт, під час якого, ОСОБА_2 наніс ОСОБА_1 та її чоловіку тілесні ушкодження. За цим фактом було зареєстровано кримінальне правопорушення за частиною першою статті 125 КК України.
		10.     Посилаючись на викладене та остаточно сформулювавши позовні вимоги, ОСОБА_1 просила суд виселити ОСОБА_2 та його дружину ОСОБА_3 , які спільно проживають та відмовляються звільняти житло, із квартири АДРЕСА_1 .
		Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
		11.     Рішенням Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		від 22 березня 2024 року, залишеним без змін постановою Миколаївського апеляційного суду від 17 червня 2024 року, позов задоволено.
		Виселено ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з квартири 
		АДРЕСА_1 , без надання іншого житлового приміщення. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		12.     Суди попередніх інстанції вказали, що між сторонами відсутній договір найму житла, укладений у письмовій формі, проте факт існування з цього приводу між ними відповідної усної домовленості учасниками справи не заперечується.
		13.     Оскільки ОСОБА_2 , який без згоди власника вселив у спірну квартиру свою дружину  ОСОБА_3 , а отримавши від  ОСОБА_1 попередження про припинення договору найму житлового приміщення шляхом його розірвання та виселення, не звільнив квартиру, суди дійшли висновку про наявність правових підстав для виселення відповідачів.
		14.     При цьому апеляційний суд зазначив, що таке втручання у право ОСОБА_2 і ОСОБА_3  на житло є пропорційним, оскільки позивачка, яка завчасно попередила відповідачів про звільнення житла, та відомості про наявність у якої іншого житла, належного їй на праві власності, матеріали справи не містять, має необхідність у власному використанні своєї квартири. Тому таке виселення ґрунтується на законі, є проявом принципу свободи договору, не суперечить цілям, визначеним у частині другій статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) і є передбачуваним для відповідачів.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		15.     У касаційній скарзі ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Вендель О. М., просять скасувати рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду, ухваливши нове судове рішення про відмову в задоволенні позову. 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		16.        У липні 2024 року  ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Вендель О. М., звернулись до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		22 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду 
		від 17 червня 2024 року.
		17.     Ухвалою Верховного Суду від 28 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано із суду першої інстанції матеріали справи 
		№ 472/265/23, які у жовтні 2024 року надійшли до Верховного Суду. Крім того, цією ж ухвалою зупинено до закінчення перегляду в касаційному порядку виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		від 22 березня 2024 року в частині виселення  ОСОБА_2 та ОСОБА_3 із квартири АДРЕСА_1 без надання іншого житлового приміщення.
		18.     Ухвалою Верховного Суду від 05 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи осіб, які подали касаційну скаргу
		19.     Підставою касаційного оскарження судових рішень заявники зазначають неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду 
		від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 653/1096/16-ц, від 21 серпня 2019 рокуу справі № 569/4373/16-ц, 
		від 13 жовтня 2020 рокуу справі № 447/455/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 198/53/21, від 10 серпня 2023 року у справі № 461/2151/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). 
		20.     Касаційна скарга мотивована тим, що суд взяв до уваги докази, які містять інформацію зі слів ОСОБА_1 , однак не врахував показання свідків, які можуть підтвердити наявність між сторонами письмового договору найму житла та викрадення його зі спірної квартири позивачкою. 
		21.     Зазначають, що на підставі частини першої статті 821 ЦК України якщо в договорі найму житла строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років. З огляду на вказане, позивачка повинна була попередити відповідачів про виселення за три місяці, не раніше березня 2027 року.
		22.     Посилаються на те, що проживання особи в житлі, незалежно від його правового режиму, є достатньою підставою для того, щоб вважати відповідне житло належним такій особі в розумінні статті 8 Конвенції, а тому наступне виселення із житла є невиправданим втручанням у приватну сферу особи, порушення прав на повагу до житла. 
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		23.     У вересні 2024 року  ОСОБА_1 надіслала до Верховного Суду звернення, які за своїм змістом є відзивом на касаційну скаргу, однак не можуть бути враховані, оскільки у порушення частини четвертої статті 395 ЦПК України до відзиву не додано доказів надсилання його копії іншим учасникам справи.
		Обставини справи, встановлені судами
		24.      ОСОБА_1 на підставі договору дарування від 17 січня 1996 року є власником квартири АДРЕСА_1 . 
		25.     Судами встановлено, що у червні 2022 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 була досягнута усна домовленість про тимчасове проживання ОСОБА_2 у вказаній квартирі.
		26.     12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 попередження про припинення усного договору найму житлового приміщення шляхом розірвання за вимогою наймодавця і виселення, яке ОСОБА_2 отримав особисто 13 жовтня 2022 року.
		27.     12 травня 2023 року аналогічного змісту попередження про виселення було направлено позивачкою ОСОБА_3 .
		28.     З листа Веселинівської селищної ради від 30 березня 2023 року 
		№ 2460-03-2023 вбачається, що 12 квітня 2022 року ОСОБА_2 взятий Центром надання адміністративних послуг Веселинівської селищної ради на облік як внутрішньо переміщена особа на території громади за фактичним місцем проживання/перебування за адресою: 
		АДРЕСА_2 . 11 серпня 
		2022 року Управлінням соціального захисту населення Вознесенської райдержадміністрації була видана повторна довідка за фактичним місцем проживання/перебування за адресою: квартира 
		АДРЕСА_1 .
		29.     З листа Веселинівської селищної ради від 19 квітня 2023 року № 05-03/519 вбачається, що 16 квітня 2022 року ОСОБА_3 взята Центром надання адміністративних послуг Веселинівської селищної ради на облік як внутрішньо переміщена особа на території громади за фактичним місцем проживання/перебування за адресою: АДРЕСА_2 . 11 серпня 2022 року 
		ОСОБА_3 змінила адресу фактичного місця проживання/перебування на адресу: квартира АДРЕСА_1 . Також, у вказаному листі селищної ради зазначено, що за цією адресою зареєстровані ОСОБА_4 , ОСОБА_1 . 
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		30.     Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		31.     Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		32.     Відповідно до частин першої, другої статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону. При здійсненні своїх прав та виконанні обов`язків власник зобов`язаний додержуватися моральних засад суспільства.
		33.     Згідно із частиною першою статті 383 ЦК України власник житлового будинку має право використовувати помешкання для власного проживання, проживання членів своєї сім`ї, інших осіб.
		34.     Відповідно до частини першої статті 759 ЦК України за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.
		35.     Згідно з частиною першої статті 810 ЦК України за договором найму (оренди) житла одна сторона - власник житла (наймодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (наймачеві) житло для проживання у ньому на певний строк за плату.
		36.     Договір найму житла укладається у письмовій формі (частина перша статті 811 ЦК України).
		37.     Частиною першою статті 821, частиною першою статті 822 ЦК України передбачено, що договір найму житла укладається на строк, встановлений договором. Якщо у договорі строк не встановлений, договір вважається укладеним на п`ять років. У разі спливу строку договору найму житла наймач має переважне право на укладення договору найму житла на новий строк. Не пізніше ніж за три місяці до спливу строку договору найму житла наймодавець може запропонувати наймачеві укласти договір на таких самих або інших умовах чи попередити наймача про відмову від укладення договору на новий строк. Якщо наймодавець не попередив наймача, а наймач не звільнив помешкання, договір вважається укладеним на таких самих умовах і на такий самий строк.
		38.     Відповідно до частин другої, третьої статті 825 ЦК України договір найму житла може бути розірваний за рішенням суду на вимогу наймодавця у разі невнесення наймачем плати за житло за шість місяців, якщо договором не встановлений більш тривалий строк, а при короткостроковому наймі - понад два рази; руйнування або псування житла наймачем або іншими особами, за дії яких він відповідає. Договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім`ї. Наймодавець повинен попередити наймача про розірвання договору не пізніше ніж за два місяці.
		39.     Згідно з частиною третьою статті 168 ЖК України договір найму житлового приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо житлове приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім`ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці.
		40.     За приписами статті 826 ЦК України у разі розірвання договору найму житла наймач та інші особи, які проживали у помешканні, підлягають виселенню з житла на підставі рішення суду без надання їм іншого житла.
		41.     Відповідно до статті 169 ЖК України у разі припинення договору найму житлового приміщення в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, наймач і особи, які проживають разом з ним, зобов`язані звільнити житлове приміщення, а в разі відмовлення - підлягають виселенню в судовому порядку без надання іншого житлового приміщення.
		42.     У статті 9 ЖК України передбачено, що ніхто не може бути виселений із займаного житлового приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом. Житлові права охороняються законом, за винятком випадків, коли вони здійснюються в суперечності з призначенням цих прав чи з порушенням прав інших громадян або прав державних і громадських організацій.
		43.     Тобто будь-яке виселення або позбавлення особи права користування житлом допускається виключно на підставах, передбачених законом, і повинно відбуватися в судовому порядку.
		44.        Відповідно до статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
		45.        Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (стаття 89 ЦПК України).
		46.        Відповідно до частини першої статті 811 ЦК України договір найму житла укладається у письмовій формі.
		47.        За загальними приписами статті 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків. Якщо правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.
		48.        Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц (провадження № 14-79цс21) констатувала, що у випадку, коли сторона не виявляла свою волю до вчинення правочину, до набуття обумовлених ним цивільних прав та обов`язків, тому правочин є таким, що не вчинений, права та обов`язки за таким правочином особою взагалі не набуті, а правовідносини за ним не виникли. Натомість виконання правочину його учасниками може бути способом волевиявлення до вчинення правочину, відповідно до його істотних умов, передбачених законодавством. У разі якщо договір виконувався обома сторонами, то кваліфікація договору як неукладеного виключається, такий договір вважається укладеним та може бути оспорюваним (за відсутності законодавчих застережень про інше).
		49.        У постанові від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17
		(провадження № 14-144цс18) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що не можна вважати неукладеним договір після його повного чи часткового виконання сторонами. Якщо дії сторін свідчать про те, що договір фактично був укладений, суд має розглянути по суті питання щодо відповідності цього договору вимогам закону.
		50.        У справі, яка переглядається, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, встановив відсутність письмового договору найму житла між сторонами.
		51.     Водночас досліджуючи дійсну правову природу відносин сторін, Верховний Суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про те, що між сторонами існувала усна домовленість щодо найму квартири. При цьому ОСОБА_1 визнала як факт такої домовленості, так і вселення ОСОБА_2 у спірну квартиру з її дозволу.
		52.     Згідно з частиною третьою статті 825 ЦК України договір найму частини будинку, квартири, кімнати (частини кімнати) може бути розірваний на вимогу наймодавця у разі необхідності використання житла для проживання самого наймодавця та членів його сім`ї.
		53.     Договір найму жилого приміщення, укладений на невизначений строк, може бути розірвано за вимогою наймодавця, якщо жиле приміщення, займане наймачем, необхідне для проживання йому та членам його сім`ї. У цьому випадку власник будинку (квартири) повинен попередити наймача про наступне розірвання договору за три місяці (частина четверта статті 168 ЖК України). 
		54.     У постанові Верховного Суду від 10 серпня 2023 року у справі 
		№ 461/2151/20 зазначено: «оскільки між сторонами існували договірні відносини, то позивач мав порушити питання про розірвання цього договору найму житла в досудовому порядку, письмово попередивши відповідачів про це за три місяці, що узгоджується з приписами статті 825 ЦК України та статті 168 ЖК України. Лише в разі дотримання цього порядку та строків наймачі були б зобов`язані звільнити житлове приміщення, і виключно в разі їх відмови в цьому - підлягали б виселенню в судовому порядку, що відповідає приписам статті 169 ЖК України. Отже, головною умовою для звернення наймодавця до суду з позовом про виселення (без вимоги про розірвання договору) є попередження наймачів про наступне розірвання договору за три місяці, що дає їм можливість звільнити житлове приміщення добровільно в позасудовому порядку. Чинний закон безпосередньо передбачає обов`язковий досудовий порядок врегулювання спірного питання між сторонами договору найму житла».
		55.     12 жовтня 2022 року ОСОБА_1 направила ОСОБА_2 попередження про припинення усного договору найму житлового приміщення шляхом розірвання за вимогою наймодавця і виселення, яке останній отримав особисто 13 жовтня 2022 року.
		56.     Аналогічного змісту попередження про виселення також було направлено ОСОБА_3 .
		57.     У постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі 
		№ 487/7049/18 вказано, що «якщо після припинення договору користувач не повертає річ, позичкодавець має право вимагати її примусового повернення, а також відшкодування завданих збитків (стаття 836 ЦК України). Таке втручання у право на житло є пропорційним, оскільки виселення ґрунтується на наведених нормах закону і укладеного сторонами договору, є проявою принципу свободи договору, не суперечить цілям, визначеним у частині другій статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, є передбачуваним для відповідача, та є необхідним у демократичному суспільстві. […] За викладених обставин, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову в частині виселити ОСОБА_1 зі спірної квартири».
		58.     Вирішуючи спір, суди врахували, що позивачка, яка має необхідність у використанні належного їй житла для власного проживання та проживання її близьких родичів, на виконання вимог статті 825 ЦК України, статті 168 ЖК України, завчасно попередила відповідачів про необхідність звільнення квартири  АДРЕСА_1 .
		59.     Встановивши, що матеріали справи не містять відомостей про наявність у ОСОБА_1 іншого житла, належного їй на праві власності, за умови виникнення у останньої необхідності у власному використанні належного їй житла, та завчасного попередження відповідачів про необхідність звільнення квартири, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову.
		60.     Верховний Суд відхиляє доводи касаційної скарги, що задоволення позовних вимог та виселення відповідачів не буде пропорційним із переслідуваною законною метою в розумінні статті 8 Конвенції, оскільки, в даному випадку втручання у право на житло є пропорційним, виселення ґрунтується на нормах закону і умовах укладеного сторонами договору, є проявом принципу свободи договору, не суперечить цілям, визначеним у частині другій статті 8 вказаної Конвенції, є передбачуваним для відповідачів та необхідним у демократичному суспільстві. 
		61.     Подібні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 28 вересня 2022 року у справі № 529/201/20. 
		62.     При цьому неможливість позивачки повноцінно здійснювати свої правомочності щодо володіння, користування та розпорядження спірним нерухомим житлом, в даному випадку, необхідно розцінювати як порушення її прав власника у контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції.
		63.      ОСОБА_1 не має обов`язку забезпечувати відповідачів житлом. 
		64.     Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду 
		від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц).
		65.     Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		66.     Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		67.     Висновки судів попередніх інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 
		2018 року у справі № 338/180/17, від 04 липня 2018 року у справі 
		№ 653/1096/16-ц, від 21 серпня 2019 рокуу справі № 569/4373/16-ц, 
		від 13 жовтня 2020 рокуу справі № 447/455/17, від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19, у постановах Верховного Суду від 22 березня 2023 року у справі № 198/53/21, від 10 серпня 2023 року у справі № 461/2151/20, на які відповідачі посилались в касаційній скарзі.
		68.     В межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховним Судом не встановлено підстав для висновку, що суди попередніх інстанцій ухвалили оскаржені рішення із неправильним застосуванням норм матеріального права або із порушенням норм процесуального права.
		69.     Відповідно до першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального прав. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		70.     Відповідно до статті 436 ЦПК України виконання рішення суду першої інстанції, яке було зупинене до закінчення перегляду справи в касаційному порядку, необхідно поновити.
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.        Касаційну скаргу ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , в інтересах яких діє адвокат Вендель Олег Михайлович, залишити без задоволення.
		2.        Рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області 
		від 22 березня 2024 року та постанову Миколаївського апеляційного суду 
		від 17 червня 2024 року залишити без змін.
		3.        Поновити виконання рішення Веселинівського районного суду Миколаївської області від 22 березня 2024 року.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...