Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/504/21 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти волі, честі та гідності особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 18.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 12.12.2024
Номер судового провадження: 51-3283км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42020101060000289

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ  УКРАЇНИ
		 
		12 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 521/504/21
		провадження № 51-3283км24
		 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного кримінального суду:
		головуюча                                        ОСОБА_1 ,
		судді:                                                ОСОБА_2 , 
		ОСОБА_3 , 
		 
		секретар судового засідання               ОСОБА_4 ,
		учасники  судового провадження:
		прокурор                                                      ОСОБА_5 ,
		захисник                                                      ОСОБА_6 (у режимі відеоконференції), 
		 
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу прокурора, який брав участь у розгляді кримінального провадження судом апеляційної інстанції, на ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року в кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42020101060000289, стосовно  
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка народилася в   с. Голень Єдинецького району Республіки Молдови, проживає в  АДРЕСА_1 ,
		засудженої за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених частинами               1 і 2 ст. 149 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		 
		У касаційній скарзі прокурор виклав вимогу до суду касаційної інстанції (далі - Суд) про скасування ухвали та призначення нового розгляду в суді апеляційної інстанції у зв`язку з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону, неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність                          і невідповідністю призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої.
		Обґрунтовуючи свою скаргу, прокурор посилається на те, що суд апеляційної інстанції всупереч приписам ст. 419 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) не надав належної оцінки апеляційним вимогам прокурора,                  не навів в ухвалі достатніх доводів на їх спростування та не вказав переконливих підстав, на яких залишив апеляційну скаргу без задоволення. 
		Зазначає, що суд першої інстанції, звільняючи ОСОБА_7 від відбування покарання з випробуванням,належним чином не врахував конкретних обставин провадження, а саме того, що засуджена вчинила декілька епізодів умисних корисливих кримінальних правопорушень, у тому числі особливо тяжкий корисливий злочин, її злочинна діяльність з вербування та переміщення трьох жінок за кордон з метою сексуальної експлуатації, що відбувалася в різний час, указує на ознаки злочинного промислу з метою наживи і збагачення, а не вчинення злочину внаслідок тяжкого матеріального становища, як зазначено у вироку. Вважає, що ОСОБА_7 визнала вину тільки з метою уникнути справедливого покарання. 
		Указує, що в ході апеляційного перегляду провадження також не встановлено достатніх підстав для застосування ст. 75 КК України. 
		Посилається на те, що суд застосував закон, який не підлягав застосуванню.
		 
		Зміст судових рішень, у тому числі оскарженого, і встановлені судами першої                      та апеляційної інстанцій обставини
		 
		За вироком Малиновського районного суду м. Одеси від 23 лютого 2021 року  ОСОБА_7 засуджено до покарання у виді позбавлення волі: за ч. 1 ст. 149 КК України - на строк 3 роки, за ч. 2 ст. 149 КК України - на строк 5 років без конфіскації майна, а на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів ОСОБА_7 визначено остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
		Відповідно до ст. 75 КК України  ОСОБА_7 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 3 роки та з покладенням обов`язків, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 76 ККУкраїни.
		За ухвалою Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року апеляційну скаргу прокурора залишено без задоволення, а вирок - без зміни.
		ОСОБА_7 визнано винуватою у вербуванні та переміщенні людини та кількох осіб за попередньою змовою групою осіб, з метою експлуатації, з використанням уразливого стану потерпілих, повторно, за викладених у вироку обставин.
		Так, у не встановлений досудовим розслідуванням час та місці в ОСОБА_7 за попередньою змовою з невстановленою розслідуванням особою на ім`я ОСОБА_8 , яка перебуває в м. Стамбулі Турецької Республіки і матеріали стосовно якої виділено             в окреме провадження, з корисливих мотивів виник злочинний умисел, спрямований на вербування кількох людей та переміщення їх до м. Стамбулу з метою сексуальної експлуатації, з використанням уразливого стану останніх.
		На виконання злочинного умислу ОСОБА_7 , маючи контакти особи на ім`я ОСОБА_8 , який займається звідництвом і сутенерством у м. Стамбулі, знаючи, що ОСОБА_9 перебуває у скрутному матеріальному становищі, у серпні 2020 року за місцем свого проживання, а саме у квартирі АДРЕСА_2 , завербувала її з метою сексуальної експлуатації, запропонувала роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши заробітну плату в розмірі 15 000-20 000 грн за тиждень, частину з якої необхідно буде передавати сутенеру, що перебуває на території Турецької Республіки.
		ОСОБА_9 через скрутне матеріальне становище надала свою згоду на працевлаштування у сфері надання сексуальних послуг у Турецькій Республіці та надіслала на вимогу ОСОБА_7 копії сторінок закордонного паспорта для оформлення проїзних документів, після чого не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_8 , що займається звідництвом та сутенерством     у м. Стамбулі, за попередньою змовою з ОСОБА_7 придбала та надіслала              ОСОБА_9 з власного мобільного телефону авіаквиток сполученням Одеса                              - Стамбул.
		14 вересня 2020 року ОСОБА_7 разом із ОСОБА_9 прибула до міжнародного аеропорту «Одеса». ОСОБА_9 перетнула державний кордон України та вилетіла до м. Стамбулу, де її зустріла не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_8 , матеріали стосовно якого виділено в окреме провадження, та за вказівкою цієї особи надавала сексуальні послуги за грошову винагороду.
		Крім того, ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи контакти особи на ім`я ОСОБА_8 , яка займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі, знаючи, що ОСОБА_10 знаходиться у скрутному матеріальному становищі, 29 вересня 2020 року за місцем свого проживання завербувала її з метою сексуальної експлуатації.
		ОСОБА_7 запропонувала ОСОБА_10 роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши останній заробітну плату в розмірі 15 000-20 000 грн за тиждень, частину з якої необхідно буде передавати сутенеру, який перебуває на території Турецької Республіки, на що ОСОБА_10 , яка була у скрутному матеріальному становищі, надала свою згоду. На вимогу ОСОБА_7 остання надіслала їй копії сторінок закордонного паспорта з метою оформлення проїзних документів.
		Також ОСОБА_7 , діючи повторно, маючи контакти особи на ім`я ОСОБА_8 , яка займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі Турецької Республіки, знаючи, що ОСОБА_11 перебуває у скрутному матеріальному становищі у зв`язку з необхідністю лікування брата, 05 листопада 2020 року за місцем свого проживання за вказаною вище адресою завербувала ОСОБА_11 з метою її сексуальної експлуатації, запропонувала роботу у сфері надання сексуальних послуг, пообіцявши останній заробітну платню у розмірі 200-250 доларів США за день, частину з якої необхідно буде передавати сутенеру, який перебуває на території Турецької Республіки, на що ОСОБА_11 внаслідок скрутного матеріального становища надала свою згоду та надіслала ОСОБА_7 копії сторінок закордонного паспорта з метою оформлення проїзних документів.
		Надалі 09 листопада 2020 року ОСОБА_7 з власного мобільного номера надіслала ОСОБА_10 і ОСОБА_11 авіаквитки сполученням Одеса - Стамбул, які придбала не встановлена досудовим розслідуванням особа на ім`я ОСОБА_8 , що займається звідництвом та сутенерством у м. Стамбулі.
		12 листопада 2020 року о 17:45 ОСОБА_7 , перебуваючи разом із ОСОБА_10 та ОСОБА_11 за місцем свого проживання, викликала останнім таксі до міжнародного аеропорту «Одеса», маючи намір на їх переміщення до Турецької Республіки. Надалі, після перетинання ОСОБА_10 та ОСОБА_11 державного кордону України, ОСОБА_7 була затримана працівниками поліції.
		 
		Позиції учасників судового провадження 
		 
		У судовому засіданні прокурор підтримав подану касаційну скаргу, захисник заперечив щодо її задоволення.
		 
		Мотиви Суду
		 
		За правилами ч. 2 ст. 433 КПК України Судпереглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги.
		Висновків суду щодо доведеності винуватості  ОСОБА_7 і правильності кваліфікації її дій прокурор у касаційній скарзі не оскаржує.
		Згідно з положеннями частин 1, 2 ст. 419 КПК України в мотивувальній частині ухвали суду апеляційної інстанції, зокрема, зазначаються: встановлені судом апеляційної інстанції обставини з посиланням на докази, а також мотиви визнання окремих доказів недопустимими чи неналежними; мотиви, з яких суд апеляційної інстанції виходив при постановленні ухвали, і положення закону, якими він керувався. При залишенні апеляційної скарги без задоволення в ухвалі суду апеляційної інстанції мають бути зазначені підстави, на яких апеляційну скаргу визнано необґрунтованою. 
		Відповідно до ст. 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. 
		За положеннями ст. 75 КК України, якщо суд, крім випадків засудження за корупційний злочин, при призначенні покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 5 років, враховуючи тяжкість злочину, особу винного та інші обставини, дійде висновку про можливість виправлення засудженого без відбування покарання, він може прийняти рішення про звільнення від відбування покарання з випробуванням. 
		Таке рішення має бути належним чином умотивовано.
		Перевіркою матеріалів провадження встановлено, що апеляційний суд, переглядаючи вирок суду першої інстанції, дотримався цих вимог закону.
		Зокрема, апеляційний суд з`ясував, що суд першої інстанції, призначаючи покарання  ОСОБА_7  та вирішуючи питання про можливість її звільнення від призначеного покарання з випробуванням, урахував обставини провадження, ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, відсутність обставин, які обтяжують покарання, та тяжких наслідків, наявність обставини, що пом`якшує покарання, - щирого каяття, думку потерпілих, а також узяв до уваги дані про особу обвинуваченої, яка раніше не судима,за місцем проживання характеризується позитивно, її вік і соціальне положення, стан здоров`я, вчинення кримінальних правопорушень унаслідок скрутного матеріального становища. 
		Щодо посилань в апеляційній скарзі прокурора на відсутність у ОСОБА_7 щирого каяття апеляційний суд зауважив, що остання свою вину у вчиненому визнала повністю, у розшук не оголошувалася, осудила свої дії та неодноразово просила пробачення в потерпілих, які претензій морального і матеріального характеру до обвинуваченої не мали та просили суд призначити їй покарання,          не пов`язане з позбавленням волі.
		Апеляційний суд зазначив, що суд першої інстанції обґрунтовано визнав щире каяття обставиною, яка пом`якшує покарання обвинуваченої.
		Крім того, апеляційний суд в ухвалі вказав, що прокурор, який брав участь у суді першої інстанції, у судовому засіданні просив суд з урахуванням обставин, які пом`якшують покарання, призначити обвинуваченій покарання із застосуванням             ст. 75 КК України.
		Зваживши на це, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що всі встановлені                       в провадженні обставини в їх сукупності переконливосвідчать про можливість виправлення і перевиховання  ОСОБА_7 без ізоляції від суспільства,                             з установленням іспитового строку та з покладенням визначених ст. 76 КК України обов`язків.
		Суд погоджується з висновками суду апеляційної інстанції та вважає, що, враховуючи право судової дискреції (повноваження суду, надані йому державою, обирати між альтернативами, кожна з яких є законною, та інтелектуально-вольову владну діяльність суду з вирішення у визначених законом випадках спірних правових питань, виходячи із цілей та принципів права, загальних засад судочинства, конкретних обставин справи, справедливості й достатності обраного покарання тощо), установлених судом обставин кримінального провадження, даних про особу засудженої, звільнення ОСОБА_7 на підставі ст. 75КК України від відбування покарання з випробуванням відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, справедливості та індивідуалізації покарання, є  обґрунтованим, необхідним і достатнім для виправлення засудженої та попередження вчинення нових злочинів, а  її  звільнення від відбування покарання               з випробуванням ґрунтується на положеннях закону. 
		Заперечення в касаційній скарзі прокурора щодо перебування ОСОБА_7                  у тяжкому матеріальному становищі належним чином не мотивовано.
		Даних щодо допущення судом істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність і невідповідності призначеного покарання тяжкості злочину та особі засудженої не встановлено.
		Таким чином, відсутні підстави для задоволення вимог касаційної скарги.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		ухвалив:
		 
		Касаційну скаргу прокурора залишити без задоволення.
		Ухвалу Одеського апеляційного суду від 02 квітня 2024 року стосовно  ОСОБА_7 залишити без зміни.
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                             ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...