Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 564/4725/24 : Справи про адмінправопорушення (з 01.01.2019); Військові адміністративні правопорушення; Недбале ставлення до військової служби.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2024. Зареєстровано: 19.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2024.

Номер судового провадження: 3/564/2469/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		Справа № 564/4725/24
		17 грудня 2024 року 
		Суддя Костопільського районного суду Рівненської області  Снітчук  Р.  М.
		за участі прокурора Хомутовської О.О.
		особи, яка притягається до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 
		розглянувши матеріали, що надійшли від Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, жителя АДРЕСА_1 , командира 5 роти зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , за  ч. 2 ст. 172-15 КУпАП,
		ВСТАНОВИВ:
		Згідно протоколу про адміністративне правопорушення №45 від 12 грудня 2024 року, в ході проведення службової перевірки Спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони Західного регіону виявлено, що командир 5 роти зведеного підрозділу військової частини НОМЕР_1 , яка розташована в АДРЕСА_2 , капітан ОСОБА_1 , будучи військовою службовою особою, в умовах особливого періоду, під час дії воєнного стану, допустив недбале ставлення до військової служби, зокрема належним чином не виконував свої службовій обов`язки за посадою, не забезпечив належного дотримання військової дисципліни підпорядкованими військовослужбовцями, не вжив надежних заходів щодо запобігання надзвичайним подіям, кримінальним, іншим правопорушенням серед підлеглого особового складу, не забезпечив встановлення в підрозділі такого внутрішнього порядку, який гарантував би неухильне виконання Закону України та Статутів ЗС України, внаслідок чого у період із 18.11.2024 року до 26.11.2024 року підпорядковані йому військовослужбовці у кількості 16 осіб, а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 самовільно залишили військову частину НОМЕР_1 , чим порушив вимоги ст. 16, 58, 59, 111, 112 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. 5 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України. 
		Дії ОСОБА_1 кваліфіковано ч. 2 ст. 172-15 КУпАП - недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
		Під час розгляду справи ОСОБА_1 винним себе визнав частково. При цьому пояснив, що умисного неналежного виконання службових обов`язків не допускав, своєчасно вживав профілактичних та контролюючих заходів щодо ввіреного йому особового складу, проводив роз`яснювальну роботу, щоденне неодноразове шикування військовослужбовців. Просив врахувати, що в його підпорядкуванні перебувало 280 осіб, більшість із них були повернуті після самовільного залишення військової частини, демотивовані, проконтролювати кожного із них він не мав можливості, оскільки вони розміщувалися у наметових містечках на території полігону віддалено один від одного. Умислу порушувати військову дисципліну не мав. Вважає, що самовільне залишення військовослужбовцями військової частини не пов`язане з неналежним виконанням ним своїх службових обов`язків. 
		Статтею 7 КУпАП встановлено, що провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
		Відповідно до ч. 1 ст. 9  КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
		Відповідно до ст. 280 КУпАП при розгляді справи про адміністративне правопорушення суд зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні; чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують або обтяжують відповідальність, чи заподіяно матеріальну шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
		Згідно ст. 251 КУпАП доказами по справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються зокрема і протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами та інше.
		Обов`язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 КУпАП. 
		Частиною 2  ст. 172-15 КУпАП встановлено адміністративну відповідальність за недбале ставлення військової службової особи до військової служби, вчинене в умовах особливого періоду.
		Об`єктивною стороною недбалості, тобто недбале ставлення до служби передбачає невиконання або неналежне виконання службових обов`язків через недбале чи несумлінне ставлення до них. При цьому, якщо особа не мала реальної можливості взагалі проявити ставлення до своїх службових обов`язків, то не можна говорити про те, що воно було недбалим чи несумлінним (хвороба, відсутність досвіду, нетривалість служби). Недбале ставлення військової службової особи до своїх службових обов`язків характеризує, перш за все, об`єктивну сторону вчиненого і виявляється в тому, що за наявності в особи реальної можливості діяти так, як того вимагають інтереси служби, винний або взагалі не діє, не виконує службові обов`язки, або хоча і діє, але виконує ці обов`язки неналежним чином, не відповідно до закону або відповідно до нього, проте неякісно, неточно, неповно, несвоєчасно, поверхово, у протиріччя з установленим порядком і тією обстановкою, що склалася, тощо.
		Верховний Суд України у своїй постанові від 21.05.2021 року справі № 185/12161/15-к вказав, що при встановленні недбалого ставлення до військової служби у формі невиконання службових (посадових) обов`язків необхідно встановити, що винний зобов`язаний був вчинити ті дії, невиконання яких ставиться йому за вину. Військова службова особа може відповідати за недбале ставлення до військової служби лише у тому випадку, коли вона не тільки повинна була через свій службовий обов`язок виконати ті чи інші дії, але й могла, тобто мала реальну можливість виконати їх належним чином. Якщо військова службова особа перебувала у таких умовах, за яких не мала фактичної можливості належно виконати свої службові (посадові) обов`язки, то відповідальність за недбале ставлення до військової служби виключається.
		До протоколу про військове адміністративне правопорушення №45 від 12 грудня 2024 року долучено: доповіді командира військової частини НОМЕР_1 про самовільне залишення військової частини солдатами ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 , ОСОБА_15 , ОСОБА_16 , ОСОБА_17 ; витяг з наказу №293 від 23.10.2024 р., відповідно до якого капітан ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків 23 жовтня 2024 року; наказ командира військової частини НОМЕР_1 № 831 від 14.10.2024 р. про створення тимчасового пункту збору для роботи з військовослужбовцями, які скоїли СЗЧ; функціональні обов`язки командирів позаштатних підрозділів військовослужбовців з числа СЗЧ, які не містять підпису ОСОБА_1 про ознайомлення із ними; наказ командира військової частини НОМЕР_1 від 14.11.2024 року № 131 про створення позаштатних підрозділів та призначення відповідальних за облік особового складу у позаштатних підрозділах, який містить відомості про призначення ОСОБА_1 відповідальним за ведення обліку особового складу.
		Проте, суду не було надано переконливих доказів, які б свідчили про наявність в діях ОСОБА_1 як об`єктивної, так і суб`єктивної сторони адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 172-15 КУпАП.
		Зокрема, не надано списків військовослужбовців, які перебували у підпорядкуванні ОСОБА_1 , а також доказів недбалого ставлення військової службової особи до військової служби, зокрема, які саме конкретні дії мав він вчинити, щоб запобігти смовільному залишенню військовослужбовцями військової служби. 
		При цьому суд враховує також і те, що згідно витягу з наказу №293 від 23.10.2024 р. капітан ОСОБА_1 приступив до виконання службових обов`язків лише 23 жовтня 2024 року. З наданих ним під час розгляду справи пояснень вбачається, що проконтролювати особовий склад із кількістю 280 осіб, які розміщені на території полігону в наметах, в різних місцях, на значній відстані один від одного, не міг з об`єктивних причин. 
		Таким чином встановлено, що достатніх доказів у підтвердження вини ОСОБА_1 у вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 172-15 КУпАП, не надано. 
		Статтею 62 Конституції України визначено, що ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. За змістом цієї норми на особу не може бути покладений і обов`язок доводити свою невинуватість в учиненні адміністративного правопорушення.
		Відповідно до правової позиції, викладеної у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного Суду від 07.07.2020 у справі № 463/1352/16-а (провадження № К/9901/21241/18) у силу принципу презумпції невинуватості, що підлягає застосуванню у справах про адміністративні правопорушення, всі сумніви щодо події порушення та винності особи, що притягується до відповідальності, тлумачаться на її користь. Недоведені подія та вина особи мають бути прирівняні до доведеної невинуватості цієї особи.
		У своєму рішенні від 10 лютого 1995 року у справі «Аллене де Рібермон проти Франції» Європейський Суд з прав людини зазначив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов`язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших суспільних відносин.
		Стандарт доведення вини «поза розумним сумнівом» означає, що при доведенні винуватості особи не повинно залишатися жодного «розумного сумніву» в цьому, тоді як наявність такого «розумного сумніву» у винуватості особи є підставою для його виправдання.
		Відповідно до п. 1 ст. 247 КУпАП провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутністю події і складу адміністративного правопорушення.
		Враховуючи викладене та аналізуючи надані докази, вважаю, що провадження у справі щодо ОСОБА_1  за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП, у зв`язку з відсутністю події і складу адміністративного правопорушення. 
		На підставі наведеного та керуючись ч. 2 ст. 172-15, п. 1 ст.  247 КУпАП, 
		ПОСТАНОВИВ:
		Провадження у справі про адміністративне правопорушення щодо  ОСОБА_1 за ч. 2 ст. 172-15 КУпАП закрити за відсутністю події і складу зазначеного адміністративного правопорушення.
		 
		Постанова судді у справах про адміністративне правопорушення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги .
		Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена протягом десяти днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Рівненського апеляційного суду через Костопільський районний суд Рівненської області.
		 
		Суддя: Снітчук Р.М.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...