Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 822/1984/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них.
Надіслано судом: 18.12.2024. Зареєстровано: 19.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: К/9901/4233/17

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа № 822/1984/17
		адміністративне провадження № К/9901/4233/17 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		Судді - доповідача - Васильєвої І.А.,
		Суддів - Хохуляка В.В., Юрченко В.П.,
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» на постанову   Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року (суддя Петричкович А.І.) та ухвалу   Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року (судді: Граб Л.С. (головуючий), Біла Л.М., Гонтарук В. М.) у справі   № 822/1984/17 за позовом   Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» до   Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області за участі третьої особи - Красилівської райдержадміністрації про   скасування податкових повідомлень-рішень,
		 
		У С Т А Н О В И В:
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		Короткий зміст позовних вимог
		1. Товариство з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» (далі - позивач, платник податків, товариство, ТОВ «СК Бужок») звернулось до суду з позовом до Головного управління Державної фіскальної служби у Хмельницькій області (далі - відповідач, контролюючий орган, ГУ ДФС у Хмельницькій області), третя особа - Красилівська райдержадміністрація про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень прийнятих ГУ ДФС у Хмельницькій області від 30 червня 2017 року № 0004541403 та № 0004561403.
		2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що згідно з положеннями пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче звичайних цін, при цьому під звичайною ціною розуміється ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору, якщо інше не встановлено Кодексом. Стосовно зазначення в акті перевірки про те, що позивачем не віднесено до бази оподаткування операції з постачання основних засобів, вказує, що реалізація майна, яке перебувало на балансі, не відбувалась, фактично було здійснено повернення майна його власникам. Щодо орендної плати за землю позивач вказує, що підстав для нарахування податкових зобов`язань із орендної плати згідно додатку від 08.01.2009 і договору оренди від 10.10.2005 не було (так як строк такого договору закінчився), тому вся сума орендної плати, сплачена за 2014 рік, має бути врахована в розрахунках по договору оренди земельної ділянки між Красилівською РДА та ТОВ «СК Бужок» від 07.08.2009 р/н 14.
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		3. Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
		4. Суд першої інстанції, з рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що контролюючий орган приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення діяв у межах та у відповідності до вимог чинного податкового законодавства. Суди зазначили, що відповідачем було доведено порушення позивачем вимог чинного податкового законодавства, а висновки контролюючого органу відповідають дійсним обставинам справи.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, ТОВ «СК Бужок» подало касаційну скаргу, де посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року та ухвалу   Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року та прийняти рішення, яким задовольнити позовні вимоги ТОВ «СК Бужок» у повному обсязі.
		СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		6. Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що з 29.03.2017 по 05.05.2017 посадовими особами контролюючого органу проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «СК Бужок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період 01.01.2014 по 31.12.2016, за наслідками якої складено акт від 15.05.2017 № 0594/22-01-14-03/03785869.
		Позивачем було подано заперечення на вказаний акт перевірки від 15.05.2017 № 0594/22-01-14-03/03785869 за № 77 від 19.05.2017, після чого відповідач провів документальну позапланову виїзну перевірку позивача, за результатами якої було складено акт «Про результати документальної позапланової виїзної перевірки ТОВ «СК Бужок» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2014 по 31.12.2016" від 16.06.2017 № 0906/22-01-14-03/03785869.
		На підставі вказаних актів перевірок встановлено порушення позивачем положень п.185.1 ст. 185, п. 187.1 ст.187, п.188.1 ст.188, п.200.1, 200.2 ст.200 ПК України (в редакції 2015 року), п. 46.5 ст. 46, п. 48.1 ст.48, абз. «а» пп. 209.15.1 п.209.15 ст.209 ПК України, п. 5 розд. VI Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України 13.11.2013 № 678, п.п. 5 п. 4 Розділу V Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства доходів і зборів України №966 від 23.09.2014, а також пп. 269.1.2 п. 269.1 ст. 269, пп. 271.1.1 п. 271.1 ст. 271, п. 288.1, 288.3 ст. 288 ПК України.
		За результатами проведених перевірок та на підставі вказаних актів відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення: № 0004541403 від 30.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання по податку на додану вартість по основному платежу на суму 428   203,00 грн та нараховано штрафні санкції на суму 124   776,00 грн; № 0004561403 від 30.06.2017, яким збільшено суму грошового зобов`язання по орендній платі з юридичних осіб по основному платежу на суму 40 569,74 грн та нараховано штрафні санкції на суму 10 142,4 грн.
		ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
		7. В доводах касаційної скарги позивач цитує норми матеріального та процесуального права, вказує на неврахування судами першої та апеляційної інстанцій положень чинного податкового законодавства, зокрема, положень статті 185 ПК України, пункту 188.1 статті 188 ПК України, статті 228 ПК України, а також зазначає, що судами попередніх інстанцій не було враховано того, що реалізація майна, яке перебувало на балансі не відбувалась, оскільки фактично було здійснено повернення майна його власникам, що у своїй сукупності призвело до неправильного застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушень норм процесуального права при прийнятті рішення.
		8. Відповідач надіслав відзив на касаційну скаргу, в якому вказує на правильність застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права та просить залишити скаргу без задоволення, а рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін.
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		Оцінка доводів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанції
		9. Касаційний перегляд справи здійснено в порядку, що діяв до набрання чинності Законом України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України щодо вдосконалення порядку розгляду судових справ» від 15.01.2020 № 460-ІХ (відповідно до пункту 2 розділу ІІ цього Закону), та в межах доводів та вимог касаційної скарги відповідно до ч. 1 ст. 341 КАС України.
		10. Доводи касаційної скарги не містять інших обґрунтувань ніж ті, які були зазначені у адміністративному позові, апеляційній скарзі та з урахуванням яких суди попередніх інстанцій вже надавали оцінку встановленим обставинам справи. У ході розгляду справи судами першої та апеляційної інстанції було надано належну оцінку доказам, наданих позивачем та зібраних судами на підставі статті 11 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції на час прийняття судами рішень).
		11. Колегія суддів погоджується з висновками судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність правових підстав для визнання протиправними та скасування оскаржуваних податкових повідомлень-рішень ГУ ДФС у Хмельницькій області, виходячи з наступного.
		Так, відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів регулює Податковий кодекс України у якому визначено вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, перелік відповідних пільг, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
		За змістом пункту 188.1 статті 181 ПК України (тут і далі в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обов`язкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв`язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб`єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів). При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг, база оподаткування операцій з постачання самостійно виготовлених товарів/послуг не може бути нижче їх собівартості.
		Судами попередніх інстанцій обґрунтовано зазначено, що лише в подальшому, Законом України «Про внесення змін до Податкового кодексу України та деяких законодавчих актів України щодо забезпечення збалансованості бюджетних надходжень у 2016 році» від 24 грудня 2015 року № 909-VIII (набрав чинності з 01.01.2016) в абзаці другому пункту 188.1 статті 188 ПК України слова «їх собівартості» було замінено словами «звичайних цін», а тому посилання позивача на норми ПК України в обґрунтування своїх доводів, які не були чинними на час виникнення спірних правовідносин, є безпідставними та необґрунтованими.
		Згідно з положеннями пункту 20 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 22.09.2014 № 957 (чинного на момент виникнення спірних правовідносин) у разі якщо база оподаткування визначається виходячи із ціни придбання товарів/послуг, собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг або балансової (залишкової) вартості необоротних активів, а при здійсненні контрольованих операцій - виходячи із звичайних цін, і перевищує суму постачання таких товарів/послуг, необоротних активів, визначену виходячи з їх договірної вартості, тобто ціна придбання / собівартість / балансова (залишкова) вартість/ звичайна ціна перевищує фактичну ціну (договірну вартість) постачання, постачальник (продавець) складає дві податкові накладні: одну - на суму, розраховану виходячи з фактичної ціни постачання, іншу - на суму, розраховану виходячи з перевищення ціни придбання / собівартості / балансової (залишкової) вартості/ звичайної ціни над фактичною ціною. У податковій накладній, яка складена на суму такого перевищення, робиться позначка відповідно до пункту 9 цього Порядку (зокрема, 17 - складена на суму перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів/послуг над фактичною ціною їх постачання). Така податкова накладна отримувачу (покупцю) не надається. При цьому у рядках такої податкової накладної, відведених для заповнення даних покупця, постачальник (продавець) зазначає власні дані.
		У справі, що розглядається судами першої та апеляційної інстанцій встановлено та підтверджено наявними в матеріалах справи доказами, що не спростовано позивачем, що перевищення собівартості власно виготовленої продукції (квасолі урожаю 2015 року) над цінами її постачання (різниця між фактичною виробничою собівартістю 1 тонни квасолі над ціною постачання 1 тонни становить 647,57 грн) у грудні 2015 року склало 569   862,00 грн. Проведеною контролюючим органом перевіркою встановлено, що ТОВ «СК Бужок» на операції із постачання виробленої сільськогосподарської продукції (квасолі) нижче її собівартості на суму 569   862,00 грн податкові накладні з позначкою - 17 не складено та не зареєстровано в Єдиному реєстрі податкових накладних (податкове зобов`язання занижено в сумі 113   972,00 грн). У зв`язку з зазначеним суди першої та апеляційної інстанції дійшли обґрунтованого висновку, що позивачем неправомірно не складено податкові накладні з позначкою - 17, чим допущено порушення вимог чинного податкового законодавства.
		Щодо передачі від позивача до ТОВ «Подільський господар» та ПАТ «Шепетівська реалбаза хлібопродуктів» основних засобів, які були набуті в процесі здійснення господарської діяльності, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, згідно підпунктом «а» пункту 185.1 статті 185 ПК України об`єктом оподаткування податком на додану вартість є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об`єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об`єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю.
		Відповідно до підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України постачання товарів - будь-яка передача права на розпоряджання товарами як власник, у тому числі продаж, обмін чи дарування такого товару, а також постачання товарів за рішенням суду. Постачанням товарів також вважається будь-яка із зазначених дій платника податку щодо матеріальних активів, якщо платник податку мав право на віднесення сум податку до податкового кредиту у разі придбання зазначеного майна чи його частини (безоплатна передача майна іншій особі; передача майна у межах балансу платника податку, що використовується у господарській діяльності платника податку для його подальшого використання з метою, не пов`язаною із господарською діяльністю такого платника податку; передача у межах балансу платника податку майна, що планувалося для використання в оподатковуваних операціях, для його використання в операціях, що звільняються від оподаткування або не підлягають оподаткуванню).
		За змістом пункту 188.1 статті 188 ПК України база оподаткування операцій з постачання необоротних активів не може бути нижче балансової (залишкової) вартості за даними бухгалтерського обліку, що склалася станом на початок звітного (податкового) періоду, протягом якого здійснюються такі операції (у разі відсутності обліку необоротних активів - виходячи із звичайної ціни).
		Судами попередніх інстанцій встановлено та зазначено, що не спростовано позивачем, що з урахуванням того, що позивачем не було надано документальних доказів щодо формування податкового кредиту по основних засобах, які набуті останнім в процесі здійснення господарської діяльності, та які в подальшому були передані вказаним товариствам, в розумінні положень підпункту 14.1.191 пункту 14.1 статті 14 ПК України вказані операції є постачанням товарів та підлягали оподаткуванню ПДВ. Тоді як, позивачем, всупереч вимог чинного податкового законодавства до бази оподаткування податком на додану вартість не було віднесено операції з постачання набутих в процесі здійснення господарської діяльності основних засобів на суму 1   187 512,00 грн, що призвело до заниження податкових зобов`язань з податку на додану вартість податковій декларації з ПДВ за лютий 2015 року в сумі 237   502,00 грн.
		Крім того, щодо відображення у Декларації спец режиму нарахування ПДВ в сумі 20   348,00 грн на перевищення собівартості самостійно виготовлених товарів, судами попередніх інстанцій встановлено наступне. Так, з вказаного акту перевірки вбачається, що ТОВ «СК Бужок» відповідно до вимог пункту 188.1 статті 188 ПК України складено та зареєстровано в Єдиному реєстрі податкові накладні на загальну суму 101   742,00 грн, ПДВ - 20   348,00 грн з позначкою «Тип причини» - 17, в результаті перевищення собівартості самостійно виготовленої сільгосппродукції.
		Так, згідно з положеннями п. 5 Р. І Порядку заповнення і подання податкової звітності з податку на додану вартість (затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 23.09.2014 № 966) платники податку, які згідно зі статтею 209 розділу V Кодексу застосовують спеціальний режим оподаткування діяльності у сфері сільського та лісового господарства, а також рибальства, крім декларації 0110, подають податкову декларацію з позначкою "0121"/"0122"/"0123", яка є невід`ємною частиною звітності за відповідний звітний період. До такої податкової декларації включаються лише ті операції, що стосуються спеціального режиму, установленого указаною статтею. Пунктом 3 Р. V вказаного Порядку визначено, що у рядку 1.1 декларації 0121 - 0123 вказуються виключно операції з постачання сільськогосподарським підприємством вироблених/наданих сільськогосподарських товарів/послуг на власних або орендованих виробничих потужностях, а також на давальницьких умовах.
		З урахуванням зазначеного, суди попередніх інстанцій обґрунтовано зазначили, що операції по відображенню суми перевищення собівартості виробленої сільськогосподарської продукції над ціною постачання, відображаються в рядку 1.1 загальної податкової декларації з ПДВ.
		Щодо обґрунтованості прийняття контролюючим органом податкового повідомлення-рішення № 0004561403 колегія суддів зазначає наступне.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір оренди земельної ділянки б/н від 10.10.2005, предметом якого є передача орендодавцем - Красилівською РДА в оренду СК «Бужок», правонаступником якого є ТОВ «СК Бужок», земельної ділянки площею 451,77 га (строк дії договору - 5 років). Красилівською РДА до договору оренди земельної ділянки б/н від 10.10.2005 внесено зміни, згідно додаткової угоди від 08.01.2008. Проте в додатку № 1 до цього правочину його дата вказана 08.01.2009, а цим додатком проведено розрахунок орендної плати за землю державної власності 451,77 га в сумі 140 903,8 грн за рік. Також, Красилівською РДА розпорядженням від 31.03.2010 за № 148/10-р внесено зміни до розпорядження від 10.10.2005 за № 481/2005-р в частині зміни площі земельної ділянки, яка передається СК «Бужок» з 451,77 га на 140,93 га.
		Так, з вказаного акта перевірки судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем по договору оренди земельної ділянки від 10.10.2005 у 2014 році самостійно нараховано та сплачено орендну плату за землю, що підтверджується відомостями із договору оренди землі, що є додатком № 1 до податкової декларації орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності за 2014 рік. В додатку № 1 до декларації за 2014 рік зазначено дату укладення договору - 08.01.2009, строк дії договору оренди - без строку, орендодавець Красилівська РДА, площа земельної ділянки 155 га. Позивачем нарахована за 2014 рік орендна плата за земельну ділянку площею 155 га, яка розміщена за межами Митинецької сільської ради в сумі 99 673,47 грн. Проте, оскільки розпорядженням Красилівської РДА від 31.03.2010 за №148/10-р ТОВ «СК Бужок» передано в оренду земельну ділянку площею 140,93 га (без укладення відповідного правочину), у 2014 році по даній земельній ділянці підлягала нарахуванню орендна плата в сумі 94   175,00 грн (нормативна грошова оцінка - 27 274,51 грн, ставка податку - 3%).
		Таким чином, судами попередніх інстанцій встановлено, що ТОВ «СК Бужок» по земельній ділянці, згідно договору оренди земельної ділянки б/н від 10.10.2005 та розпорядження від 31.03.2010 за № 148/10-р, завищено орендну плату за 2014 рік на суму 5 498,40 грн.
		Крім того, судами попередніх інстанцій встановлено, що позивачем укладено договір оренди земельної ділянки від 07.08.2009, який зареєстровано 11.08.2009 за № 14 в Митинецькій сільській раді, предметом якого є передання орендодавцем в платне користування земельних ділянок (земельних часткок (паїв) померлих громадян, спадщина яких не оформлена) для ведення сільськогосподарського виробництва. В оренду передаються земельні ділянки - рілля площею 211,70 га, які знаходяться за межами населених пунктів Митинецької сільської ради Красилівського району. Пунктом 8 договору визначено, що строк дії договору укладено до оформлення спадкоємцями спадщини та отримання державних актів на право власності на землю. Перевіркою встановлено, що станом на 01.01.2014 площа земельних ділянок (паї) померлих громадян, спадщина яких не оформлена, становить 131,84 га. В додатку № 1 до податкової декларації орендної плати за земельної ділянки державної і комунальної власності за 2014 рік зазначено: дата укладення договору - 07.08.2009, строк дії договору оренди - без строку, орендодавець Красилівська РДА, площа земельної ділянки 62,9 га. ТОВ «СК Бужок» нараховано за 2014 рік орендну плату за земельну ділянку площею 62,9 га, яка розміщена за межами Митинської сільської ради в сумі 42 032,00 грн. При цьому, додаткову угоду про зміну договору оренди земельної ділянки від 07.08.2009, згідно якої в оренду передаються земельні ділянки площею 65,59 га, укладено лише 16.09.2015. Перевіркою проведеною контролюючим органом встановлено, що по земельній ділянці площею 131,84 га підлягала нарахуванню орендна плата в сумі 88 100,14 грн (нормативна грошова оцінка - 22 274,51 грн, ставка податку - 3 відсотки). Таким чином, ТОВ «СК Бужок» по земельній ділянці, згідно договору оренди від 07.08.2009 занижено орендну плату за 2014 рік на суму 46 068,14 грн.
		Враховуючі вказані положення чинного законодавства, а також встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини справи, колегія суддів зазначає, що суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що заниження орендної плати, згідно договору оренди від 07.08.2009 в сумі 46068,14 грн та завищення орендної плати згідно договору від 10.10.2005 в сумі 5 498,40 грн призвело до заниження орендної плати у 2014 рік в сумі 40 569,74 грн, при цьому суди обґрунтовано зазначили, що вказане підтверджується і тим, що Товариство узгодило грошове зобов`язання податковими деклараціями, додатками до яких є відомості із договору оренди землі.
		12. Судами першої та апеляційної інстанцій в повній мірі встановлено фактичні обставини справи та надано об`єктивний та обґрунтований їх аналіз з урахуванням доводів наведених позивачем у адміністративному позові та в апеляційній скарзі, у зв`язку з чим, відсутні підстави вважати, що обставини справи встановлено не повно чи неправильно, а, отже, і наведені позивачем доводи в касаційній скарзі не спростовують правильних по суті висновків судів першої та апеляційної інстанцій.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		13. Переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судами фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду, дійшов висновку, що при ухваленні оскаржуваних судових рішень, суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права, які могли б бути підставою для скасування судових рішень, а тому касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року та ухвалу   Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі   № 822/1984/17 слід залишити без задоволення.
		14. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 349 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій без змін, а скаргу без задоволення.
		15. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених   статтею 341   цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права (частина перша статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України).
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 350, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,
		П О С Т А Н О В И В:
		Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «СК Бужок» залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 7 вересня 2017 року та ухвалу   Вінницького апеляційного адміністративного суду від 15 листопада 2017 року у справі   № 822/1984/17 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		...........................
		...........................
		І.А. Васильєва
		В.В. Хохуляк 
		В.П. Юрченко
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...