Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/10227/23 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи, що виникають з відносин публічної служби, зокрема справи щодо; звільнення з публічної служби, з них.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2024. Зареєстровано: 19.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 19.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: К/990/9279/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 560/10227/23
		адміністративне провадження № К/990/9279/24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача - Білак М.В.,
		суддів: Желєзного І.В., Мацедонської В.Е.,
		розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу 
		за касаційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Дзундзи Юрія Романовича 
		на рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року (головуючий суддя - Блонський В.К.)
		та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року (головуючий суддя - Біла Л.М., судді: Матохнюк Д.Б., Гонтарук В.М.)
		у справі № 560/10227/23 
		за позовом ОСОБА_1 
		до Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області 
		про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії.
		I.          РУХ СПРАВИ
		1.          У червні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з вказаним позовом, в якому просив:
		- визнати протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо ненарахування та невиплати йому середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 жовтня 2018 року по 16 травня 2023 року (1687 днів), виходячи з середньомісячного грошового забезпечення за останні два календарні місяці служби, що передують місяцю звільнення з військової служби відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати» від 08 лютого 1995 року №100 (далі - Порядок №100);
		- стягнути з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на його користь середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні за період із 03 жовтня 2018 року по 16 травня 2023 року (1687 днів) в сумі 321 225,64 грн.
		2.          На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначав про те, що у день звільнення його зі служби (02 жовтня 2018 року) відповідач не виплатив йому всіх належних при звільненні сум. Остаточний розрахунок проведено лише 17 травня 2023 року, а тому вважає, що має право на виплату середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України).
		3.          Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року, залишеним без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року, позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області щодо проведення нарахування та виплати позивачу середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні за період із 03 жовтня 2018 року по 03 квітня 2019 року. Стягнуто з Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області на користь позивача середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період із 03 жовтня 2018 року по 03 квітня 2019 року в сумі 79592,19  грн, з відрахуванням з такої суми податків, зборів та інших обов`язкових платежів. У задоволенні інших позовних вимог відмовлено.
		4.          Представник позивача подав касаційну скаргу, у якій, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
		5.          Ухвалою Верховного Суду від 01 квітня 2024 року відкрито касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою.
		II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		6.          Судами попередніх інстанцій установлено, що ОСОБА_1 проходив службу у Головному управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області.
		7.          Наказом начальника Головного управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області від 02 жовтня 2018 року №534 позивача звільнено із служби цивільного захисту.
		8.          Рішенням Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року у справі №560/10235/22 зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивачу: за грудень 2015 року - із застосуванням базового місяця - січень 2008 року; за листопад 2016 року - із застосуванням базового місяця - січень 2008 року. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області нарахувати та виплатити позивачу індексацію грошового забезпечення за період із 01 січня 2016 року по 31 жовтня 2016 року та з 01 грудня 2016 року по 28 лютого 2018 року. В задоволені інших позовних вимог відмовлено.
		9.          Постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №560/10235/22 рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 року скасовано в частині відмови у задоволенні позовних вимог та в цій частині ухвалено нове рішення, яким позов задоволено. Зобов`язано Головне управління Державної служби України з надзвичайних ситуацій у Хмельницькій області здійснити перерахунок та виплату індексації грошового забезпечення позивачу за період із 01 березня 2018 року по 02 жовтня 2018 року, виходячи з розрахунку різниці між сумою індексації і розміром підвищення доходу відповідно до вимог абзаців 4, 5, 6 пункту 5 Порядку №1078. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		10.          На виконання рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 30 грудня 2022 та постанови Сьомого апеляційного адміністративного суду від 22 березня 2023 року у справі №560/10235/22, відповідачем 17 травня 2023 року виплачено позивачу грошове забезпечення в розмірі 114 505,55 грн.
		11.          Оскільки відповідач своєчасно не здійснив виплату всіх сум, які належали до виплати під час звільнення, то відповідно до статті 117 КЗпП України у позивача виникло право на середній заробіток за весь час затримки виплати, у зв`язку з чим він звернувся до суду з вказаним позовом.
		III. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		12.          Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з висновком якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив з того, що непроведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки, є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України. Після ухвалення судового рішення про стягнення заборгованості із заробітної плати роботодавець не звільняється від відповідальності, передбаченої цією статтею, а саме виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		13.          При цьому, суд першої інстанції зазначив, що, враховуючи встановлені статтею 117 КЗпП України в редакції Закону України від 01 липня 2022 року №2352-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» (далі - Закон №2352-IX)  обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку, позивач має право на отримання середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні, починаючи з 03 жовтня 2018 року, але не більш як за шість місяців, тобто з 03 жовтня 2018 року по 03 квітня 2019 року (183 календарні дні).
		14.          Отже, з урахуванням вимог Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року №100 та статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX, суд першої інстанції дійшов до висновку, що середній заробіток за час затримки розрахунку має бути виплачений позивачу в розмірі 79 592,19 грн.
		IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		15.          Представник позивача в касаційній скарзі зазначив, що предметом спору між сторонами є питання виплати середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні за період з 03 жовтня 2018 року по 16 травня 2023 року, що передбачено нормами статті 117 КЗпП України у редакції, чинній до та після 19 липня 2022 року.
		16.          Скаржник вважає, що суди першої та апеляційної інстанцій застосували до періоду з 03 жовтня 2018 року положення статті 117 КЗпП України у новій редакції, що діє з 19 липня 2022 року, коли таких положень взагалі не існувало, чим саме проігнорував положення статті 58 Конституції України.
		17.          Посилаючись на правові висновки Верховного Суду викладені в постановах від 29 січня 2024 року в справі №560/9586/22, від 30 листопада 2023 року в справі №380/19103/22, скаржник зазначає, що оскільки позивача звільнено до 19 липня 2022 року, а невиплата належного при звільненні позивачу грошового забезпечення є триваючим правопорушенням, то при вирішенні цього спору підлягали врахуванню положення  статті 117 КЗпП України у редакції, як до так і після 19 липня 2022 року.
		18.          Також автор касаційної скарги вказує на те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, оскільки суди першої та апеляційної інстанцій приймають кардинально різні рішення в аналогічних (типових) справах щодо застосування норм статті 117 КЗпП України, а також ця справа має виняткове значення для позивача.
		19.          Відповідач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на правильність висновків судів попередніх інстанцій, просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції - без змін. При цьому, вважає, що суди попередніх інстанцій обґрунтовано врахували висновки Великої Палати Верховного Суду, які викладені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц щодо зменшення розміру відшкодування, передбаченого статтею 117 КЗпП України, виходячи з принципів розумності, справедливості та пропорційності.
		V. ОЦІНКА ВЕРХОВНОГО СУДУ
		20.          Верховний Суд, перевіривши і обговоривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, вважає за необхідне зазначити наступне.
		21.          Касаційне провадження у справі, що розглядається, відкрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини четвертої статті 328 КАС України, а також підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини п`ятої статті 328 КАС України.
		22.          Спірні правовідносини у цій справі виникли з приводу стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
		23.          Вирішуючи спір по суті позовних вимог, суди попередніх інстанцій керувалися приписами статті 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-ІХ та, застосувавши висновки Верховного Суду щодо визначення критеріїв зменшення розміру відшкодування, визначеного відповідно до цієї статті, дійшли до висновку, що на користь позивача підлягає стягненню сума середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні в розмірі 79 592,19 грн за період із 03 жовтня 2018 року по 03 квітня 2019 року, врахувавши обмеження шестимісячним строком виплати працівникові його середнього заробітку за час затримки по день фактичного розрахунку.
		24.          Відповідно до статті 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
		25.          Приписами статті 117 КЗпП України (в редакції, чинній на момент звільнення позивача - 02 жовтня 2018 року та в попередній редакції Закону №3248-IV від 20 грудня 2005 року (далі - Закон №3248-IV)) передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		26.          Водночас, Законом №2352-ІХ текст статті 117 КЗпП України викладено у такій редакції: «У разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але  не більш як за шість місяців. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.».
		27.          Наведена редакція статті 117 КЗпП України набрала законної сили з 19 липня 2022 року. 
		28.          Отже, аналізуючи положення вказаних правових норм, колегія суддів зазначає, що з моменту набрання чинності Законом №2352-IX (з 19 липня 2022 року) положення статті 117 КЗпП України (в попередній редакції) втратили чинність, внаслідок чого було змінено правове регулювання відносин, які підпадають під дію цієї статті. 
		29.          Тобто, до 19 липня 2022 року правове регулювання таких правовідносин здійснювалося відповідно до положень статті 117 КЗпП України в редакції Закону №3248-IV, тоді як після 19 липня 2022 року підлягає застосуванню стаття 117 КЗпП України в редакції Закону №2352-IX.
		30.          При цьому, якщо мають місце тривалі правові відносини, які виникли під час дії статті 117 КЗпП України у редакції Закону №3248-IV та були припинені на момент чинності дії цієї статті в редакції Закону №2352-IX, то в такому випадку правове регулювання здійснюється таким чином: правовідносини, які мають місце у період до 19 липня 2022 року, підлягають правовому регулюванню згідно з положенням статті 117 КЗпП України (у попередній редакції), а  у період з 19 липня 2022 року підлягають застосуванню норми цієї статті (у новій редакції Закону  №2352-IX).
		31.          Тобто, спірний період щодо стягнення середнього заробітку у цій справі та застосування до спірних правовідносин статті 117 КЗпП України умовно варто поділити на 2 частини: до 19 липня 2022 року (до набрання чинності Закону №2352-IX) та після запроваджених до неї змін, що діють з 19 липня 2022 року.
		32.          Такий правовий підхід узгоджується з правовою позицією Верховного Суду у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у справі, викладеною у постанові від 06 грудня 2024 року у справі №440/6856/22.
		33.          Датою виникнення правовідносин, урегульованих статтею 117 КЗпП України у цій справі, є 02 жовтня 2018 року - дата звільнення позивача.
		34.          За таких обставин застосуванню до спірних правовідносин належать приписи статті 117 КЗпП України, у редакції на момент їх виникнення, тобто до набрання чинності Законом №2352-ІХ.
		35.          Однак період стягнення середнього заробітку з 19 липня 2022 року до дня фактичного розрахунку при звільненні регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
		36.          Отож спірний період стягнення середнього заробітку у цій справі охоплюється періодом з 03 жовтня 2018 року до 16 травня 2023 року, а тому такий умовно варто поділити на 2 частини: до набрання чинності Законом №2352-ІХ (19 липня 2022 року) і після цього.
		37.          Період з 03 жовтня 2018 року до 19 липня 2022 року регулюється редакцією статті 117 КЗпП України, до внесення у неї змін Законом №2352-ІХ, тобто без обмеження строком виплати у шість місяців.
		38.          Проте період з 19 липня 2022 року до 17 травня 2023 року (дата фактичного розрахунку з позивачем) регулюється вже нині чинною редакцією статті 117 КЗпП України, яка передбачає обмеження виплати такому працівникові шістьма місяцями.
		39.          Сума, яку постановили стягнути суди попередніх інстанцій, визначена без урахування наведеного, у зв`язку з чим висновки судів попередніх інстанцій щодо розміру середнього заробітку, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача, є помилковими.
		40.          Отож у межах цієї справи належить враховувати положення статті 117 КЗпП України, у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, із врахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, які безпосередньо стосуються норм статті 117 КЗпП України у редакції, яка діяла до 19 липня 2022 року, а на їх виконання підлягає встановленню: розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Також належить враховувати приписи чинної редакції статті 117 КЗпП України щодо періоду з 19 липня 2022 року, яким законодавець обмежив виплату 6 місяцями, проте без застосування принципу співмірності цієї суми щодо коштів, які роботодавець невчасно сплатив працівникові.
		41.          Таким чином, Суд дійшов висновку про те, що суди попередніх інстанцій вирішили справу без повного та всебічного з`ясування обставин в цій адміністративній справі.
		42.          Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази.
		43.          Згідно із частиною четвертою зазначеної статті справа направляється до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду або на новий розгляд, якщо порушення допущені тільки цим судом. В усіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		44.          Колегія суддів вважає, що порушення норм процесуального та матеріального права, допущені як судом апеляційної, так і судом першої інстанції, а тому справа підлягає направленню на новий розгляд до суду першої інстанції.
		45.          Зважаючи на те, що допущені судами попередніх інстанцій порушення норм процесуального права не можуть бути усунуті судом касаційної інстанції, який процесуальним законом позбавлений можливості досліджувати докази і встановлювати обставини, рішення судів першої та апеляційної інстанцій підлягають скасуванню, а справа направленню на новий розгляд до суду першої інстанції, якому слід вжити визначені законом заходи, необхідні для встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, та прийняти обґрунтоване і законне судове рішення.
		46.          Під час нового розгляду варто зважити на мотиви, якими обґрунтована ця постанова, і з дотриманням вимог чинного законодавства визначити суму середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, яка підлягатиме стягненню на користь позивача на підставі статті 117 КЗпП України.
		47.          З огляду на результат касаційного розгляду суд не вирішує питання щодо розподілу судових витрат.
		Керуючись статтями 345, 353, 356 КАС України, Верховний Суд
		П О С Т А Н О В И В: 
		Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Дзундзи Юрія Романовича задовольнити.
		Рішення Хмельницького окружного адміністративного суду від 25 вересня 2023 року та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2024 року у справі №560/10227/23  скасувати, а справу направити на новий розгляд до Хмельницького окружного адміністративного суду.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		...........................
		 
		...........................
		 
		...........................
		М.В. Білак
		І. В. Желєзний
		В.Е. Мацедонська,
		Судді Верховного Суду

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...