Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 204/16275/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із житлових відносин, з них.
Надіслано судом: 18.12.2024. Зареєстровано: 19.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 20.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 2/204/1247/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		    Справа № 204/16275/23
		Провадження № 2/204/1247/24 
		 
		КРАСНОГВАРДІЙСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД м. ДНІПРОПЕТРОВСЬКА
		 
		 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		(повний текст) 
		22 листопада 2024 року Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська в складі:
		головуючої судді                                 Чудопалової С.В.
		за участю секретаря                         Корягіної Р.Р.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Дніпрі цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександр Михайлович та Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі- продажу та припинення права власності,
		В С Т А Н О В И В: 
		 
		Позивач, в інтересах якої діяв представник адвокат Бардаченко Д.В. звернулася до суду з позовом, у якому просила суд визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 , померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 , .витребувати з незаконного володіння ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 вищевказаної квартири; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири АДРЕСА_1 , посвідченого нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу КейтельгіссерО.М. 22.08.2022 року за реєстровим №1252 та припинити право власності на квартиру за ОСОБА_5 .
		В обґрунтування позовних вимог позивачка зазначила, що у квітні 2022 року помер її двоюрідний брат ОСОБА_3 . Спадкодавцю на момент смерті належала квартира  АДРЕСА_1 , яка йому належала частина на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.12.1998 року, а інша частина він фактично прийняв у спадок після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ч.3 ст. 1258 ЦК України, оскільки на момент смерті своєї матері проживав разом із нею та був зареєстрований разом з нею. Позивачка, як спадкоємець п`ятої черги після смерті брата ОСОБА_3 , спадщину прийняла у встановленому законом строк у відповідності до ст. 1268 ЦК України. Однак, постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М.О. від 05.12.2023 у видачі свідоцтва їй було відмовлено у зв`язку з тим, що право власності на майно в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно зареєстровано за іншою особою, а саме, ОСОБА_5 . Як стало відомо ОСОБА_4 придбала спірне нерухоме майно на підставі договору купівлі-продажу від 22.08.2022 начебто від імені ОСОБА_6 (яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 ) та ОСОБА_3 (який помер у квітні 2022), тобто продавці були мертвими на час посвідчення договору. Таким чином, після смерті ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 у квітні 2022, укладання договорів від їх імені неможливе, а тому таке майно підлягає поверненню його дійсному власнику, яким є позивач, на підставі ст. 388 ЦК України як майно, яке вибуло з володіння власника поза його волею, що зумовлює необхідність звернення позивача із позовом про витребування майна та визнання права власності.
		Ухвалою суду від 18.12.2023 року відкрито загальне позовне провадження та призначено підготовче судове засідання.
		Представник позивача адвокат Бардаченко Д.В. у судове засідання не з`явився, надав заяву про розгляд справи за його відсутності, позовні вимоги підтримав, просив розглядати справу у письмовому провадженні без виклику сторін. 
		Відповідач  ОСОБА_4 у судове засідання не з`явилась, однак надала заяву про розгляд справи без її участі, позовні вимоги визнала у повному обсязі.
		Треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександр Михайлович та Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович у судове засідання не з`явилися, письмових пояснень щодо заявлених позовних вимог до суду не надали.
		У зв`язку з неявкою сторін в силу ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
		Вивчивши письмові матеріали справи, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.
		Статтею 16 ЦК України, передбачено, що кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, в том числі моральної шкоди.
		Судом встановлено, що у квітні 2022 року помер двоюрідний брат позивача ОСОБА_3 , що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_1 , виданого повторно 01.12.2023 року та рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від 25.10.2023 року, яким установлено факт, що ОСОБА_1 є двоюрідною сестрою ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 (а.с. 8-10). 
		Згідно листа «Дніпровського міського БТІ» від 21.02.2024 №1904 вбачається, що в інвентаризаційній справ за адресою АДРЕСА_2 наявні відомості про право власності на праві спільної сумісної власності за ОСОБА_3 та ОСОБА_7 . ОСОБА_3 на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.12.1998 року.Таким чином на момент смерті ОСОБА_3 належала  частина квартира  АДРЕСА_1 , на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.12.1998 року, а інша частина, яку він фактично прийняв у спадок після смерті матері ОСОБА_7 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті своєї матері проживав разом із нею та був зареєстрований разом з нею, за адресою: АДРЕСА_2 (а.с.97-100).
		Згідно листа Департаменту адміністративних послуг та дозвільних процедур управління у сфері державної реєстрації відділ формування та ведення реєстру територіальної громади № 14/5-11334 від 08.09.2023 зазначено, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_4 зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 з 20.05.1997 року та з реєстраційного обліку не знятий.(що підтверджується матеріалами спадкової справи 57-96).
		Статтею 1296 ЦК України, визначено, що спадкоємець, який прийняв спадщину, може одержати свідоцтво про право на спадщину.
		Позивачка, як спадкоємець п`ятої черги після смерті брата ОСОБА_3 , спадщину прийняла у встановленому законом строк у відповідності до ст. 1268 ЦК України, про що свідчить заява останньою до нотаріальної контори (а.с..57).
		05.12.2023 року постановою приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондар М.О. про видачу свідоцтва про право на спадщину за законом, позивачу було відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з тим, що право власності на майно в Державному реєстрі речових прав нерухоме майно зареєстровано за іншою особою.(а.с.7).
		 В матеріалах справи знаходиться договір купівлі-продажу від 22.08.2022 який укладено між ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ). (продавець) та ОСОБА_8 (покупець), посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. реєстровий № 1252 (а.с.13), згідно якого продавці продали, а покупець купила квартиру АДРЕСА_1 . За домовленістю сторін продаж квартири здійснений за 485 300 грн. Як зазначено у п. 2 даного договору, квартира за адресою: АДРЕСА_2 , належить продавцям в рівних частках кожному, на підставі Свідоцтва про право власності на житло, виданого 31.12.1998 року ВАТ «Дніпропетровський агрегатний завод», згідно розпорядженням №1038 та зареєстрованого КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №489 п за реєстровим номером 1192-305 (а.с.97-100).
		Згідно відповіді Головного управління ДПС у Дніпропетровській області на запит від 08.12.2023 року б/н (вх..ГУ ДПС від 11.12.2023 №126543/6) щодо надання інформації відносно ОСОБА_7 (РНОКПП НОМЕР_2 ) та ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_3 ) вказано, що відповідно до відомостей з Державного реєстру фізичних осіб - платників податків РНОКПП НОМЕР_2 та РНОКПП НОМЕР_3 є недійними.(а.с. 15).
		Позивач вважає, що квартира АДРЕСА_1 , яка належала за життя її двоюрідному брату ОСОБА_3 , мала увійти до спадкової маси майна, яку вона успадкувала, при цьому вказує, що договір купівлі-продажу не міг бути укладеним, оскільки ОСОБА_7 померла  ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 помер у квітні 2022 року, тоді як оспорюваний договір купівлі-продажу посвідчений нотаріусом 22.08.2022 року.
		Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини; інші юридичні факти (пункти 1, 4 ч. 2 ст. 11 ЦК України).
		Частиною 1 ст. 15 ЦК України, визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, одним зі способів захисту цивільних прав та інтересів є визнання права, що в рівній мірі означає як наявність права, так і його відсутність або й відсутність обов`язків.
		За приписами частин 1-3 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі.
		Відповідно до ч. 1 ст. 209 ЦК України, правочин, який вчинений у письмовій формі, підлягає нотаріальному посвідченню лише у випадках, встановлених законом або домовленістю сторін.
		Статтею 657 ЦК України, визначено, що договір купівлі-продажу земельної ділянки, єдиного майнового комплексу, житлового будинку (квартири) або іншого нерухомого майна укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню, крім договорів купівлі-продажу майна, що перебуває в податковій заставі.
		Згідно із ч. 1 ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені ч. 1-3, 5 та 6 ст. 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.
		Таким чином, у судовому засіданні підтверджено належними та допустимими доказами, що наданий до суду договір купівлі-продажу квартири за адресою: АДРЕСА_2 , укладений між ОСОБА_9 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 22.08.2022 року є нікчемним, оскільки обов`язкова державна реєстрація права власності ОСОБА_4   на спірне майно за договором купівлі-продажу від 22.08.2022 відбувається і здійснюється приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу КейтельгіссерО.М. реєстровий № 1252 22.08.2022 року, від імені померлих осіб та в інтересах померлих осіб, цивільна правоздатність яких була припинена  ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , а ОСОБА_3 у квітні 2022 року, тобто вже після смерті останніх,  а тому суд прийшов до висновку, що спірна квартира вибула з власності позивача та її померлого брата поза їх волею.
		Згідно з ч.2, 5 статті 25 ЦК України, цивільна правоздатність фізичної особи виникає у момент її народження. Цивільна правоздатність фізичної особи припиняється у момент її смерті.
		Таким чином, суд вважає, що відбулось незаконне заволодіння квартирою, що порушує публічний порядок (ст. 228 ЦК України), а тому договір купівлі-продажу є нікчемним та не потребує визнання його недійсним.
		Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, 4. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Велика Палата Верховного Суду у постанові від 04.06.2019 у справі № 916/3156/17 (провадження № 12-304гс18) погодилася з висновками, викладеними у постанові Верховного Суду України від 02.03.2016 у справі № 6-308цс16, у постановах Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 369/2770/16-ц і від 07.11.2018 у справі № 357/3394/16-ц щодо того, що якщо недійсність правочину встановлена законом, то визнання недійсним такого правочину судом не вимагається; визнання недійсним нікчемного правочину законом не передбачається, оскільки нікчемним правочин є в силу закону.
		Нікчемний правочин (частина друга статті 215 ЦК України) є недійсним вже в момент свого вчинення (abinitio), і незалежно від волі будь-якої особи, автоматично (ipsoiure). Нікчемність правочину має абсолютний ефект, оскільки діє щодо всіх (ergaomnes). Нікчемний правочин не створює юридичних наслідків, тобто, не зумовлює переходу/набуття/зміни/встановлення/припинення прав ні для кого. Саме тому посилатися на нікчемність правочину може будь-хто. Суд, якщо виявить нікчемність правочину, має її враховувати за власною ініціативою в силу свого положення (exofficio), навіть якщо жодна із заінтересованих осіб цього не вимагає ( постанова Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2023 у справі № 359/12165/14-ц (провадження № 61-13417св21).
		Отже, такий спосіб захисту, як визнання недійсним нікчемного правочину, не є належним способом захисту прав, оскільки не призведе до реального відновлення порушених прав позивача, адже нікчемний правочин є недійсним у силу закону.
		Разом з тим суд вважає, що позовні вимоги позивача ОСОБА_1   про визнання недійсним договору купівлі-продажу від 22.08.2022 є безпідставними, оскільки правочин, який не вчинено (договір, який не укладено), не може бути визнаний недійсним, а тому позовні вимоги в цій частині не підлягають задоволенню.
		Позивач, звертаючись до суду з вимогами про витребування майна з чужого незаконного володіння, посилався як на правову підставу передбачену ст. ст. 387, 388 ЦК України.
		Відповідно до статті 387 ЦК України, лише власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.
		Згідно з положеннями статті 400 ЦК України, недобросовісний володілець зобов`язаний негайно повернути майно особі, яка має на нього право власності або інше право відповідно до договору або закону, або яка є добросовісним володільцем цього майна. У разі невиконання недобросовісним володільцем цього обов`язку заінтересована особа має право пред`явити позов про витребування цього майна.
		У пунктах 146-147 постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі №183/1617/16 зазначено: задоволення вимоги про витребування нерухомого майна з незаконного володіння особи, за якою воно зареєстроване на праві власності, відповідає речово-правовому характеру віндикаційного позову та призводить до ефективного захисту прав власника. У тих випадках, коли має бути застосована вимога про витребування майна з чужого незаконного володіння, вимога власника про визнання права власності чи інші його вимоги спрямовані на уникнення застосування приписів статей 387 і 388 ЦК України, є неефективними.
		Власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 ЦК України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача. Для такого витребування оспорювання наступних рішень органів державної влади чи місцевого самоврядування, договорів, інших правочинів щодо спірного майна і документів, що посвідчують відповідне право, не є ефективним способом захисту прав власника.
		Згідно з висновками, викладеними у постановах Великої Палати Верховного Суду від 30 червня 2020 року у справі №19/028-10/13, від 23 листопада 2021 року у справі №359/3373/16, власник з дотриманням вимог статей 387 і 388 Цивільного кодексу України може витребувати належне йому майно від особи, яка є останнім його набувачем, незалежно від того, скільки разів це майно було відчужене до того, як воно потрапило у володіння останнього набувача.
		Витребування майна шляхом віндикації застосовується до відносин речово-правового характеру, зокрема якщо між власником і володільцем майна немає договірних відносин і майно перебуває у володільця не на підставі укладеного з власником правочину.
		Вказану позицію викладено у постанові Верховного Суду від 14 квітня 2021 року у справі №753/11965/19.
		Положення ст.388 ЦК України застосовуються як підстава позову про витребування майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, якщо було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.
		Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 29 березня 2023 у справі №754/9233/17.
		Виходячи зі змісту ст.388 ЦК України, недобросовісним набувачем є набувач, який знав або міг знати про те, що володіє майном незаконно, а також те, що особа, у якої за відплатним договором придбане майно, не мала права його відчужувати.
		За змістом ч.5 ст.12 ЦК України добросовісність набувача презюмується, тобто незаконний набувач вважається добросовісним, поки не буде доведено протилежне. Якщо судом буде встановлено, що набувач знав чи міг знати про наявність перешкод до вчинення правочину, в тому числі про те, що продавець не мав права відчужувати майно, це може свідчити про недобросовісність набувача й є підставою для задоволення позову про витребування у нього майна (див. пункти 28, 29 постанови Великої Палати Верховного Суду від 20 листопада 2018 року у справі № 907/50/16 (провадження № 12-122гс18).
		Приймаючи викладене, суд зазначає, що як вже зазначалось, ОСОБА_4  22.08.2022 року придбано спірну квартиру АДРЕСА_1 , за договором купівлі-продажу від 22.08.2022 , посвідченого приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер О.М. реєстровий № 1252, у продавців ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , які як встановлено судом станом на час укладення даного правочину вже померли, що мало місце 29.11.2007 року та квітень 2022 року.
		За наслідком чого, суд вважає, що вказані обставини в сукупності свідчать, що ОСОБА_7 та ОСОБА_3 , з підстав припинення цивільної правоздатності у продавця в силу їх смерті, фізично не мали можливості 22.08.2022 укласти відповідний правочин з ОСОБА_5 , в свою чергу померлими ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_3 у квітні 2022 року, та не знати про наявність перешкод до вчинення цього правочину в силу фактичної відсутності продавців.
		Вказане свідчить про недобросовісність останнього набувача спірної квартири , яким є ОСОБА_8 , за наслідком чого враховуючи недобросовісність останньої, спірна квартира АДРЕСА_1 підлягає витребуванню відповідно до ст.387 ЦК України.
		Таким чином, виходячи з аналізу наведених норм, обставин справи встановлених у судовому засіданні, які вказують на те, що спірне нерухоме майно вибуло з володіння власників поза їх волею, суд приходить до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову, шляхом витребування з чужого незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1  квартири АДРЕСА_1 . 
		Що стосується позовних вимог позивача про припинення право власності на квартиру АДРЕСА_1 за ОСОБА_4 , то такі вимоги не підлягають задоволенню, оскільки вони є похідні від позовних вимог про витребування з чужого незаконного володіння.
		Що стосується вимог позивача про визнання за ним в порядку спадкування за законом права власності на квартиру АДРЕСА_1 , після померлого двоюрідного брата ОСОБА_3 , то суд вважає що дані вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.
		Одним із способів захисту цивільних прав та інтересів є, зокрема, визнання права.
		Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом (стаття 328 ЦК України).
		В силу статті 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Права власника майна підлягають захисту шляхом пред`явлення позову про визнання права на належне йому майно за умови, якщо власник не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб.
		Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.
		У судовому засіданні було встановлено, що у квітні 2022 року помер двоюрідний брат позивача ОСОБА_3 . Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому квартиру АДРЕСА_1 , частина якої належала на підставі свідоцтва про право власності на житло від 31.12.1998 року, а інша частина він фактично прийняв у спадок після смерті матері ОСОБА_6 , померлої ІНФОРМАЦІЯ_2 на підставі ч.3 ст. 1268 ЦК України, оскільки на момент смерті своєї матері проживав разом із нею та був зареєстрований разом з нею, за адресою: АДРЕСА_2 .
		Судом встановлено та вбачається з матеріалів справи, що позивач, як двоюрідна сестра померлого ОСОБА_3 , відповідно до ст.1265 ЦК України є спадкоємцем за законом п`ятої черги та у встановлений строк та порядок прийняла спадщину, подавши відповідно до ст.ст.1269,1270 ЦК України до спливу шестимісячного строку з часу відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини за законом після померлого брата.
		15.09.2023 позивачка звернулася до приватного нотаріуса Дніпровського міського нотаріального округу Бондарю М.О. з заявою про прийняття спадщини після померлого ОСОБА_3 . За її заявою була заведена спадкова справа № 03/2023. Але з незалежних від неї причин, вона не змогла отримати свідоцтво про право на спадщину, оскільки право власності на дане майно вже було зареєстровано за іншою особою. 
		Згідно з положеннями п. 4.14, 4.18 глави 10 Порядку здійснення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину здійснюється за наявності необхідних документів, що підтверджують наявність певних юридичних фактів, у тому числі й склад спадкового майна. У разі, якщо у спадкоємців відсутні всі необхідні документи, питання визнання права на спадщину вирішується у судовому порядку.
		Відповідно до листа Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 травня 2013 року №24-753/0/4-13 «Про судову практику розгляду цивільних справ про спадкування», право власності спадкоємця на спадкове майно підлягає захисту в судовому порядку шляхом його визнання у разі, якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.
		Оскільки, у судовому засіданні встановлено, що позивачка не має можливості отримати спадщину у встановленому законом порядку з незалежних від неї причин, то суд вважає, що її право підлягає також захисту в судовому порядку шляхом визнання за нею права власності на квартиру АДРЕСА_1 у порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		Ухвалою Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2023  заборонено ОСОБА_8 вчиняти будь-які дії щодо відчуження права власності, заборонити усім суб`єктам реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії, що пов`язані з відчуженням права власності та реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 . 
		Відповідно до ч.1 ст. 158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		 Відповідно до ч. 7 ст. 158 ЦПК України, у разі ухвалення судом рішення про задоволення позову заходи забезпечення позову продовжують діяти протягом дев`яноста днів з дня набрання вказаним рішенням законної сили або можуть бути скасовані за вмотивованим клопотанням учасника справи.
		Враховуючи, що спір розглянуто судом та позов задоволено, за позивачем ОСОБА_1 судом визнано право власності на квартиру, відповідач визнала позов, та позивач звернувся до суду з клопотанням про скасування заходів забезпечення позову, тому суд приходить до висновку, що вжиті за ухвалою суду від 18.05.2023 заходи забезпечення позову підлягають скасуванню .                
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. 
		Оскільки, позов задоволено частково, то з відповідача на користь позивача необхідно стягнути судовий збір у розмірі 5610,40 грн.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст. ст. 4, 12, 76-81, 141, 259, 263-265, 280-282 ЦПК України, суд, - 
		 
		УХВАЛИВ :
		Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександр Михайлович,Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович про витребування майна з чужого незаконного володіння, визнання права власності в порядку спадкування за законом, визнання недійсним договору купівлі продажу та припинення права власності - задовольнити частково. 
		Витребувати з незаконного володіння ОСОБА_8 на користь ОСОБА_1 квартиру АДРЕСА_1 .
		Визнати за ОСОБА_1 право власності на квартиру АДРЕСА_1 в порядку спадкування за законом, після смерті ОСОБА_3 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_3 .
		В іншій частині позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ОСОБА_8 , РНОКПП НОМЕР_4 на користь ОСОБА_1 , РНОКПП НОМЕР_5 судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 5610,40 грн
		Скасувати         заходи         забезпечення         позову, застосовані відповідно до ухвали Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 18.05.2023, а саме: заборони ОСОБА_8 вчиняти будь-які дії щодо відчуження права власності, заборонити усім суб`єктам реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень здійснювати будь-які реєстраційні дії, що пов`язані з відчуженням права власності та реєстрацію права власності на нерухоме майно, а саме квартиру АДРЕСА_1 .                                                                                                    Апеляційну      скаргу на рішення суду може бути подано до Дніпровського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.                                                  Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.                                        У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Відповідно до п. 4 ч. 5 ст. 265 ЦПК України, суд вважає необхідним зазначити у резолютивній частині рішення наступні дані:
		Позивач - ОСОБА_1 (адреса місця проживання: АДРЕСА_3 , РНОКПП НОМЕР_5 ).
		Відповідач - ОСОБА_2 (адреса місця проживання: АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_4 ).
		Третя особа: приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Кейтельгіссер Олександр Михайлович (адреса місця знаходження: 49010, м. Дніпро, пр. Гагаріна, буд. 89)
		Третя особа: Приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Бондар Максим Олексійович (адреса місця знаходження: м. Дніпро, вул. Мечникова, буд. 15, кім. 16)
		Суддя                                                                         С.В. Чудопалова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...