Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 642/6079/18 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Перевищення влади або службових повноважень працівником правоохоронного органу.
Надіслано судом: 19.12.2024. Зареєстровано: 20.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/642/25/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42018220000000228

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		19.12.2024                                                          
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М   У К Р А Ї Н И
		Справа № 642/6079/18
		Провадження №1-кп/642/25/24
		 
		19 грудня 2024 року 
		м.Харків
		 
		Ленінський районний суд м.Харкова у складі:
		головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю секретарів судового засідання - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 
		сторін кримінального провадження:
		прокурорів - ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 
		потерпілого - ОСОБА_9 
		представника потерпілого - адвокатів ОСОБА_10 , ОСОБА_11 
		захисника - адвоката ОСОБА_12 
		обвинуваченого - ОСОБА_13 
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м.Харкові обвинувальний акт по кримінальному провадженню, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань №42018220000000228 від 14.02.2018 року за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м.Вельськ Архангельської області, громадянина України, з вищою освітою, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, працює на посаді старшого оперуповноваженого ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області, зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий, 
		 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч. 2 ст. 365 КК України, 
		                                                                                          
		ВСТАНОВИВ:
		 
		І. Формулювання обвинувачення, яке пред`явлене обвинуваченому і визнане судом недоведеним.
		 
		ОСОБА_13 , якого наказом начальника ГУ НП в Харківській області №522 о/с від 07.12.2016 призначено на посаду старшого оперуповноваженого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою з владними повноваженнями, виконуючи свої професійні обов`язки, діяв у порушення вимог ст.ст. 28, 29 Конституції України, ст.18 Закону України «Про національну поліцію» та функціональних обов`язків, а саме перевищив службові повноваження, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
		 
		Так, 06.04.2017 близько 22.30 год. старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_13 , знаходячись при виконанні своїх службових обов`язків, прибувши у вищезазначений час до приміщення адміністративної будівлі Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, яка знаходиться за адресою: м.Харків, вул.Маліновського, 1, перебуваючи у приміщенні вищевказаної адміністративної будівлі та перевищуючи свої службові повноваження, діючи умисно, з єдиним наміром незаконного позбавлення волі громадянина України ОСОБА_9 , яке супроводжувалось безпідставним фізичним та психологічним насильством, застосуванням спеціальних засобів «кайданок» (ручних браслетів) та болісних і таких, що ображають особисту гідність ОСОБА_9 діями, утримував останнього у приміщенні свого кабінету № 14, та в коридорі поряд із вищевказаним кабінетом, який знаходиться в ізольованому кодовими дверима приміщенні секторі карного розшуку, який розташований на другому поверсі адміністративної будівлі Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, приблизно з 22-30 год 06.04.2017 до 21-00 год. 07.04.2017, чим незаконно позбавив волі у вищевказаний період ОСОБА_9 .
		 
		Згідно обвинувального акту,  ОСОБА_13  обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України, а саме: перевищення службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. 
		 
		Крім того, 06.04.2017 близько 22.30 год. старший оперуповноважений сектору кримінальної поліції Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_13 , знаходячись при виконанні своїх службових обов`язків, прибувши у вищезазначений час за адресою: АДРЕСА_2 , вимагав від ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США за не притягнення її батька - ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
		 
		В подальшому, 07.04.2017, продовжуючи свої злочинні наміри, діючи з корисливих мотивів ОСОБА_13 , знаходячись в районі розташування адміністративної будівлі Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, яка розташована за адресою: м, Харків, вул. Маліновського, 1, починаючи приблизно з 07.30 год. по 15.00 год. систематично, шляхом особистих зустрічей та телефонних дзвінків вимагав від ОСОБА_14 грошові кошти в сумі 10 000 доларів США за непритягнення її батька - ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 121 КК України.
		 
		Згідно обвинувального акту,  ОСОБА_13 обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.189 КК України, а саме: вимагання передачі чужого майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища.
		 
		ІІ. Правова кваліфікація кримінального правопорушення.
		 
		Відповідно до положень статті 337 КПК України судовий розгляд проведено в межах висунутого обвинувачення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України відповідно до обвинувального акту, а саме: перевищення службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування та вимагання передачі чужого майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища.
		Суд, в ході судового розгляду, відповідно до частин 1, 2, 6 статті 22 КПК України, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створював необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків. 
		Сторони кримінального провадження мали рівні права на збирання та подання до суду речей, документів, інших доказів, клопотань, скарг, а також на реалізацію інших процесуальних прав, передбачених цим Кодексом. 
		Кримінальне провадження здійснювалося на засадах змагальності, що передбачає самостійне відстоювання стороною обвинувачення і стороною захисту їхніх правових позицій, прав, свобод і законних інтересів засобами, передбаченими цим Кодексом.
		Дослідивши надані стороною обвинувачення докази, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 17, 22, 23 КПК України щодо презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, суд приходить до висновку про виправдування обвинуваченого ОСОБА_13 за висунутим йому обвинуваченням з наступних підстав.
		ІІІ. Позиція сторони обвинувачення.
		Позиція сторони обвинувачення відображена в обвинувальному акті та полягала у твердженні про вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 189 КК України, тобто у перевищенні службових повноважень, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, та вимагання передачі чужого майна, вчинене службовою особою з використанням свого службового становища.
		Під час судового розгляду прокурори вважали, що стороною обвинувачення надано суду достатні та допустимі докази щодо доведення обставин, які підлягають доказуванню у кримінальному провадженні відповідно до статті 91 КПК, та формування у суду внутрішнього переконання, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин, та оцінці кожного доказу з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, згідно із статтею 94 КПК.
		Прокурор зазначає, що винуватість ОСОБА_13 в пред`явленому обвинуваченні є повністю доведеною та підтверджується дослідженими у судовому засіданні доказами, які суд сприймав безпосередньо, показаннями потерпілого та свідків.
		 
		В судових дебатах прокурор просив: «Беручи до уваги тяжкість кримінального правопорушення, відсутність пом`якшуючих та обтяжуючих обставин, інші встановлені відомості про обвинуваченого ОСОБА_13 , прошу суд призначити йому таке покарання: - за ч. 2 ст. 189 КК України у виді 5 років позбавлення волі; 
		- за ч. 2 ст. 365 КК України у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
		 
		На підставі ст. 70 КК України, шляхом поглинення більш м?якого покарання більш тяжким остаточно визначити покарання за сукупністю злочинів у виді 6 років позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в правоохоронних органах строком на 3 роки.
		 
		На підставі ст. 54 КК України позбавити спеціального звання майор поліції.
		 
		ІV.  Позиція сторони захисту щодо пред`явленого обвинувачення
		 
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_13 свою вину у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 189 КК України, не визнав, заперечував проти цивільного позову потерпілого ОСОБА_9 . В дебатах та останньому слові просив суд його виправдати, посилаючись на те, що стороною обвинувачення не надано жодних доказів на підтвердження його вини.  
		 
		Пояснив, що на момент подій, які є предметом розгляду - 06.04.2017 - 07.04.2017, він займав посаду старшого оперуповноваженого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області. 06.04.2017 року у вечірній час після 20-00 години він знаходився в центрі м.Харкова з майбутньою на той час дружиною. Приблизно біля 22-00 годині йому зателефонували з чергової частини та повідомили, що внаслідок бійки спричинено людині тяжкі тілесні ушкодження і йому необхідно виїхати на місце злочину, так як він був старшим групи по розкриттю тяжких злочинів проти особи. Про приїзду на місце кримінального правопорушення, там вже знаходилася патрульна машина, швидка та чергові відділу поліції. Також він побачив у патрульній машині на той час незнайомого йому чоловіка, який сидів з кайданками за спиною. Потім він вже дізнався, що ця особа затримана за підозрою у вчиненні злочину, ним виявився ОСОБА_9 . Працівники швидкої допомоги намагалися надати невідкладну медичну допомогу потерпілому у бійці, але останній помер на місці події. ОСОБА_9 бачив в той день вперше. Потім йому зателефонувала ОСОБА_15 , його давня знайома, з якою він підтримував приятельські відносини та повідомила, що у її батька виникли неприємності, попросила допомоги у наданні інформації з приводу події, що сталося. Невдовзі дізнався, що її батьком і є затриманий по даній пригоді - ОСОБА_9 . Пізніше ОСОБА_15 приїхала на місце події, їй стало погано, так як на той час вона була вагітна, експерт з РВ надав їй допомогу.
		 
		ОСОБА_13 повідомив, що він відвіз майбутню дружину до дому та потім поїхав до Холодногірського РВ ГУ НП в Харківській області. Коли він приїхав до РВ, там вже був ОСОБА_9 , який сидів біля чергової частини в кайданках. ОСОБА_13 попросив чергового зняти кайданки зі ОСОБА_9 та відвів його до свого кабінету № 14 (2 поверх - відділ карного розшуку) для встановлення даних особи, перевіряв по базі Армур. В цей час ОСОБА_9 намагався пояснити про подію, що він був у стані алкогольного сп`яніння та виникла бійка. Під час розмови зі ОСОБА_9 в кабінеті вони були вдвох, приблизно після 22 години ближче до 23 години вони спустилися до чергової частини, де він залишив ОСОБА_9 біля чергового та віддав слідчому довідку з Армуру, після чого поїхав на місце злочину для встановлення свідків події та виявлення камер зовнішнього відеоспостереження, так як до його функціональних обов`язків входить розкриття по «гарячим слідам». Жодних оперативно-розшукових заходів він не проводив, а опрацьовував прилеглу територію.
		 
		ОСОБА_16 стверджував, що він ОСОБА_9 не затримував та протокол про затримання не підписував. 
		 
		Крім того, ввечері 06.04.2017 слідчий наказала йому зв`язатися з рідними ОСОБА_9 та взяти його особисті речі, щоб переодягнутися. З цією метою він зателефонував ОСОБА_15 - доньці ОСОБА_9 , щоб та йому винесла речі для батька на перехрестя вул.Таганської та вул.Новий Побут в м.Харкові (біля Кісета). Галина приїхала з чоловіком та передала пакет з речами для батька, які він відвіз до РВ. По приїзду до РВ йому зателефонував слідчий та повідомив про необхідність відвезти ОСОБА_9 на експертизу щодо стану алкогольного сп`яніння, так як ОСОБА_9 перебував на той час у стані дуже сильного алкогольного сп`яніння. ОСОБА_9 не перебував у кайданках.
		 
		ОСОБА_13 взяв у слідчого постанову, та разом із ОСОБА_9 поїхали на експертизу на вул.Шевченко у м.Харкові приблизно о 24-00 годині. ОСОБА_9 надав добровільну згоду на проведення обстеження на стан алкогольного сп`яніння. Спецзасоби до нього не застосовувалися, після експертизи ОСОБА_13 підписав Акт обстеження та вони разом зі ОСОБА_9 повернулися до РВ, де ОСОБА_13 залишив ОСОБА_9 біля чергового в черговій частині на 1 поверсі, щоб він чекав слідчого, а сам поїхав додому. ОСОБА_16 пояснив, що після того, як він привіз ОСОБА_9 до РВ з експертизи на стан сп`яніння, поїхав додому, більше з дому не виходив. 
		 
		Зранку наступного дня, 07.04.2017 він приїхав на роботу приблизно о 08-30, точний час не пам`ятає.  Біля РВ зустрів  ОСОБА_15 , яка питала про батька та просила допомогти, щоб батька відпустили, але він їй пояснив, що він не є процесуальною особою та не впливає ані на слідчого, ані на прокурора, жодних рішень по справі не приймає, тільки виконує доручення слідчого. В той же день, приблизно через годину, знову зателефонувала  ОСОБА_15 та намагалася пропонувати грошові кошти за сприяння в справі батька, на що він їй відмовив. Вважає, що можливо вона на це образилась. Де був ОСОБА_9 у нічний час доби він не знає, напевно в ізоляторі тимчасового утримання, так як запобіжний захід йому на той час ще не було обрано.
		 
		Після 11-00 години 07.04.2017 слідчий звернувся до нього з проханням відвести ОСОБА_9 на медичне обстеження на вул.Дмитрівську у м.Харкові. Він з напарником ОСОБА_17 відвів підозрюваного на вул.Дмитрівську і назад пішки, спецзасоби не застосовувались. ОСОБА_9 тоді казав, що у нього на руках є сліди від бійки та кайданок, які йому одягали патрульні на місці події. 
		 
		На питання головуючого по справі повідомив, що всі спецзасоби, в т.ч. кайданки, видаються працівникам РВ під запис та підпис в присутності відповідальної особи. Він їх не отримував.
		 
		Після повернення до РВ, ОСОБА_13 передав ОСОБА_9 слідчому для допиту, після чого він ще водив ОСОБА_9 до Ленінського районного суду м.Харкова для обрання запобіжного заходу у вигляд тримання під вартою. До суду йшли пішки, так як суд поруч, без застосування кайданок. 
		 
		10.04.2017 ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м.Харкова ОСОБА_9 було обрано запобіжний захід у вигляді цілодобового домашнього арешту.
		 
		ОСОБА_13 повідомив, що був в складі слідчої групи, коли було відтворення події, тобто здійснював оперативний супровід в кримінальному провадженні, де ОСОБА_9 був обвинуваченим. Конфлікту інтересів не було, жодних вказівок щодо одягнення кайданок на ОСОБА_9 не давав. З того часу більше він ОСОБА_9 не бачив.
		 
		ОСОБА_13 повідомив, що на всі дії, куди він супроводжував ОСОБА_9 , слідчий йому надав відповідні доручення, які він повинен був виконувати.
		 
		Відповідаючи на запитання головуючого, ОСОБА_13 пояснив, що він може заступати в конвой по всім справам на підставі наказу керівника, незалежно від того, чи є в цьому оперативна необхідність.
		 
		З ОСОБА_18 знайомий ще з 2012-2013 років, спілкувалися з приводу службової необхідності, вона інколи надавала певну інформацію, необхідну для розкриття злочинів на певній території, за обмеженням де існувала державна таємниця. З тих часів їй відомий його номер телефону.
		 
		ОСОБА_13 невідомі причини, з приводу яких на ОСОБА_9 одягли кайданки на місці події, але вважає, що останній напевно поводив себе агресивно. Потім ці кайданки, які були на ОСОБА_9 , в його присутності знімали саме патрульні. Коли ОСОБА_9 доставили до відділення поліції, його записували до журналу відвідувань РВ.
		 
		ОСОБА_13 стверджував, що він ОСОБА_9 не затримував, протокол про затримання не підписував, кошти ні в кого не вимагав, йому кошти не від кого не передавались. На той час він займав посаду старшого оперативника. Розкриття по «гарячим слідам» у справах по злочинам проти життя та здоров`я - це входить до його функціональних обов`язків, здійснює збір інформації, виїжджає на місце пригоди, шукає відео, свідків, опрацьовує прилеглу територію, за своїми функціональними обов`язками не вправі вирішувати, коли і кому можна залишати РВ після затримання на місці злочину.
		 
		ОСОБА_13 зазначив, що в той день 06.04.2017 у нього було тільки службове посвідчення, ані табельної зброї, ані спецзасобів він не отримував. 
		 
		Обвинувачений  ОСОБА_13 в останньому слові зазначив про свою невинуватість та просив виправдати його. 
		 
		Цивільний позов обвинувачений не визнає, так як жодними його діями не спричинено потерпілому ОСОБА_9 будь-якої шкоди.
		 
		Всі свідки, допитані в судовому засіданні, надали пояснення на його захист, з матеріалів кримінальної справи, а також стороною обвинувачення не надано жодного доказу на підтвердження вчинення ним кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України.
		Правова позиція сторони захисту відображена, зокрема, у вступній промові, усних показаннях обвинуваченого та виступах під час дебатів. 
		Позиція сторони захисту полягала у твердженнях про невинуватість ОСОБА_13 з огляду на те, що докази сторони обвинувачення не підтверджують обставини, про які зазначено в обвинувальному акті.
		В судових дебатах сторона захисту просила визнати невинним ОСОБА_13 в пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 365, ч.2 ст. 189 КК України, та виправдати ОСОБА_13 у зв`язку із тим, що стороною обвинувачення не надано належних та допустимих доказів на підтвердження вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 365, ч. 2 ст. 189 КК України. 
		 
		Захисник обвинуваченого також зазначив, що будь яких доказів вини обвинуваченого прокурором не надано, ані свідки, ані потерпілий, які були допитані у судовому засіданні також жодним чином це не підтвердили. 
		 
		За змістом ст.62 Конституції України під час розгляду кримінальних проваджень суд має суворо додержуватись принципу презумпції невинуватості, згідно з яким особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком. 
		 
		Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачиться на її користь.
		 
		Захисник звернув увагу суду на той факт, що вина ОСОБА_13 не доведена поза розумним сумнівом, а версія щодо вчинення злочину не знайшла свого підтвердження в ході розгляду справи, викладені в обвинувальному акті обставини та правова кваліфікація дій обвинуваченого є необґрунтованими, оскільки обвинувачений діяв виключно у межах наданих йому повноважень та не порушував закон.
		 
		V. Позиція потерпілого
		 
		Так, потерпілий ОСОБА_9  в судовому засіданні 27.09.2023 підтримав позовні вимоги в повному обсязі та просив суд стягнути зі  ОСОБА_16 заподіяну матеріальну шкоду в розмірі вартості послуг адвоката, а саме 30 000 грн. та заподіяну йому та його родині моральну шкоду у розмірі 300 000 грн.
		 
		Пояснив, що з обвинуваченим ОСОБА_16 він раніше не був знайомим, потім дізнався від доньки ОСОБА_19 , що це її давній знайомий. 
		 
		06.04.2017 року він ввечері повертався з роботи та зустрів друзів ОСОБА_20 та ОСОБА_21 , яка запросила його на вечерю. Вдома у ОСОБА_22 знаходився ОСОБА_23 , який перебував в стані алкогольного сп`яніння, тому ОСОБА_22 його вигнала. У друзів вони вживали алкогольні напої, десь через півгодини пішов додому. Коли проходив біля будинку АДРЕСА_3 , у нього сталася сутичка та бійка з ОСОБА_24 . Сусідка викликала поліцію, його затримали, надягли кайданки та посадили у машину, відвезли до Ленінського РВ на вул.Маліновського, 1 у м.Харкові . При затриманні його пристебнули кайданками дівчина-поліцейська. Документи забрали на місці події. Він подзвонив брату. Йому надавали можливість спілкуватися з родичами. На місці пригоди він не бачив ОСОБА_13 .
		 
		В черговій частині Ленінського РВ він зустрів ОСОБА_13 , який відвів його на 2 поверх в кабінет, на дверях якого була табличка «група по особливо-тяжким злочинам», прізвищ не було. В кабінеті було вже 2 особи, одягнуті в цивільний одяг, в обличчя їх він не пам`ятає, ОСОБА_9 вже був без кайданок, знімав їх не ОСОБА_13 . Йому запропонували присісти та зняти всі речі, віддав барсетку, два телефони, ключі від квартири. ОСОБА_13 його не допитував, не погрожував, не штовхав, не вимагав грошових коштів, не застосовував насилля. З боку ОСОБА_13 психичного тиску не здійснювалось. Пропозицій зі сторони ОСОБА_25 йому не надходило.
		 
		Десь через годину ОСОБА_13 повіз його на вул.Шевченко в м.Харкові на експертизу на стан сп`яніння, кайданки не одягав. На освідування возив його на передньому сидінні власного автомобіля, марку не пам`ятає, там у нього взяли кров, на що він добровільно надав згоду,  ОСОБА_13 не погрожував йому та не застосовував насилля, не обмежував в будь-яких діях.
		 
		Біля 24-00 години ночі 06.04.2017 ОСОБА_13 привіз його до відділення поліції, насилля не застосовував, погроз з його боку не було, гроші не вимагав, але вважає, що саме ОСОБА_13 наказав пристебнути його до дерев`яної лавки кайданками. Хто одягав кайдани, не пам`ятає, цілу ніч ОСОБА_9 провів у районному відділенні в коридорі, прикутим до лавки, а вранці його хтось відстебнув, але це був точно не ОСОБА_13 . 
		 
		ОСОБА_13 прийшов на роботу пізніше. Вранці прибув слідчий (дівчина), яка його допитувала. Під час допиту був присутній ОСОБА_13 та прокурор, всі були одягнути в цивільний одяг. Особисто зі ОСОБА_13 у нього розмов не було, але від своєї доньки він дізнався, що ОСОБА_13 вимагав у неї гроші в розмірі 7-8 тис. доларів за його звільнення з - під варти та допомогу у розслідуванні. 
		 
		Потерпілий пояснив, що ОСОБА_13 його не затримував, а затримав наряд поліції, яких викликали на місце події, вони ж одягли на нього кайданки та привезли до чергової частини Ленінського РВ у м.Харкові.  ОСОБА_13 не вчиняв щодо нього жодних активних дій, не розмовляв з ним, кайданки не одягав, в РВ його не віз з місця події, грошові кошти не вимагав, на експертизу та в суд водив без кайданів. В автомобілі патрульних весь час перебував у кайданках, на руках були від них сліди.
		 
		Потерпілий пояснив, що тільки вранці 07.04.2017 року слідчий склала протокол про затримання та почала проводити слідчі дії, всю ніч він провів в кайданах на лавці, черговий тільки в туалет його виводив. 
		 
		В судовому засідання підтвердив, що ОСОБА_13 не керував слідчими діями, ніяких наказів не давав, тільки виконував розпорядження слідчого, кайданки не одягав, силу не застосовував, не погрожував, психологічний тиск не вчинював, грошові кошти не вимагав. Після обрання запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту дізнався у доньки, що ОСОБА_13 нібито вимагав грошові кошти у розмірі 7-8 тисяч доларів за сприяння слідству та гроші на бензин та телефонні послуги. Свідків вимагання грошей ОСОБА_13 не має, але вважає, що донька не могла наговорювати на обвинуваченого.
		 
		Вищенаведені показання в суді потерпілого не підтверджують причетність  обвинуваченого ОСОБА_13 як  до перевищення влади, яке супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діям за відсутності ознак катування відносно ОСОБА_9 , так і до вимагання грошей.
		VІ. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Суд, у відповідності до ст. 94 КПК України, за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних - з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення, виходячи з приписів ст.373 ч.3 КПК України, відповідно до яких, обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення, прийшов до висновку, що обставини обвинувачення ОСОБА_13 , викладені у обвинувальному акті, не знайшли свого об`єктивного підтвердження, а тому ОСОБА_13 підлягає виправданню, виходячи з наступного.
		VІ .І. Показання .
		На підтвердження вини ОСОБА_13 , стороною обвинувачення надано докази, які були досліджені безпосередньо у судовому засіданні, яким судом надано ретельну оцінку з точки зору належності, допустимості та достовірності, такі містяться у матеріалах кримінального провадження та за переконанням сторони обвинувачення доводять вину ОСОБА_13 , у інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях.
		Зокрема, показами свідків, які допитані безпосередньо у судовому засіданні, попереджені про кримінальну відповідальність за дачу завідомо неправдивих показань та приведені до присяги (Т.5 а.с. 8, 15-16, 28-29,  33, 129-130 матеріалів кримінального провадження).
		Свідок ОСОБА_27  в судовому засіданні 06.11.2023 пояснив, що ОСОБА_13 раніше йому не був знайомий, ОСОБА_9 є його рідним братом, стосунки добрі. Розповів, що подія трапилась 6 квітня 2017 року, ввечері біля 21-30 години йому подзвонив брат та сказав, що виник конфлікт, він побився, потім телефон забрала жінка поліцейській та повідомила, що брат затриманий і буде доставлений до Холодногірського відділу поліції. Він з дружиною взяли таксі та поїхали до відділення, прибули близько 22-00 години. Коли вони приїхали, брата ще було, його привезли трошки пізніше, хвилин через 10, він був в брудному розірваному одязі та в кайданках, до брата його не пустили, сказали, що можна привезти речі та документи, тому вони поїхали додому. ОСОБА_13 він тоді взагалі не бачив. Приїхав наступного ранку 07.04.2017 з донькою ОСОБА_9 - ОСОБА_28 . Стояли біля відділення поліції, десь через півгодини вийшов ОСОБА_13 , який погодився передати речі брату. Вони всі разом ( ОСОБА_27 , ОСОБА_13 та ОСОБА_15 ) перейшли на інший бік дороги та почали розмовляти. ОСОБА_13 повідомив, що трапилась страшна подія, строк покарання може бути від 10-12 років позбавлення волі, але ситуацію можна вирішити за 8 тисяч доларів, наприклад перекваліфікувати злочин з вбивства на необережне спричинення тяжких тілесних ушкоджень, таким самим зменшити строк позбавлення волі. Потім ОСОБА_13 забрав речі, щоб передати їх ОСОБА_29 , та пішов. Донька ОСОБА_9 почала дзвонити знайомим з метою зібрати всю суму грошей. ОСОБА_13 кожні півгодини телефонував ОСОБА_15 та питав, чи знайшла вона гроші, тому що на нього тиснуть і треба щось вирішувати. Сам він особисто не чув, щоб ОСОБА_13  щось вимагав у доньки ОСОБА_9 , тільки з її слів. Не знає, чи змінилася стаття кримінального кодексу, за якою звинувачують брата. Наслідками ОСОБА_13 не погрожував, але роз`яснив, що брат може отримати в суді покарання від 10-12 років позбавлення волі за вчинений злочин. 
		 
		На питання сторони захисту повідомив, що особисто у нього ОСОБА_13 грошові кошти не вимагав, до органів внутрішніх справ не зверталися з заявами про вимагання грошей ОСОБА_13 .
		 
		Допитаний в судовому засіданні 12.12.2023 свідок  ОСОБА_17  пояснив, що на момент події 06.04.2017 року працював оперуповноваженим сектору карного розшуку в Ленінському РВ в м.Харкові. Ввечері йому зателефонував ОСОБА_13 та повідомив, що на районі відбулося вбивство. Вранці 07.04.2017 він приїхав на роботу біля 09-00 ранку, тоді привезли і ОСОБА_9 , він був без кайданок. Де останній перебував вночі, він не знає, але точно може сказати, що в РВ вночі не можуть перебувати сторонні особи. На підставі вказівки слідчого, разом зі ОСОБА_13 водили ОСОБА_9 на судово-медичне обстеження на вул.Дмитрівську в м.Харкові, далі затриманим займався слідчий.  ОСОБА_9 жодних скарг не висловлював, кайданки йому не одягали, поводив себе нормально. В журналі відвідувань РВ ОСОБА_9 записували обов`язково і при виході, і при вході. Після того він ОСОБА_9 не бачив.
		 
		Так, допитаний в судовому засіданні 18.01.2024 свідок  ОСОБА_30  пояснив, що 06.04.2017 року працював старшим інспектором ГУНП в Харківській області, ОСОБА_13 йому знайомий, так як працювали в одному відділі поліції. ОСОБА_9 раніше не бачив. В той день - 06.04.2017 перебував в складі чергового наряду у відділі поліції, заступав на чергування цілодобово. Чергування закінчується о 08-00 ранку наступного дня. Під час його чергування йому повідомили про вчинення злочину. Після повідомлення чергового, ним було здійснено виїзд на місце події на вул.Холодногірську в м.Харкові, де патрульними поліцейськими був затриманий ОСОБА_9 , якого далі вони доставили до відділу поліції. Коли він приїхав на виклик, ОСОБА_9 вже сидів у патрульній машині на задньому сидінні в кайданках, чи роз`яснювали патрульні поліцейські йому права, він не знає. Хто сказав доставити ОСОБА_9 до відділення поліції йому теж невідомо. До РВ поліції ОСОБА_9 везли на патрульній машині. Момент, коли ОСОБА_9 було доставлено до відділу поліції не бачив. Але знає, що кожну особу записує черговий в журнал відвідувань (і на вхід, і на вихід).
		 
		Зазначив, що 06.04.2017 ОСОБА_13 не був у складі чергового наряду, але чергував в якості відповідального по РВ поліції. Особисто ОСОБА_9 в РВ в ту ніч не бачив.
		 
		На питання сторони захисту повідомив, що затримані особи не ночують в РВ, вони перебувають в ізоляторі тимчасового затримання. Не пам`ятає, чи хтось розшукував ОСОБА_9 в ту ніч, якщо так, то повинні бути записані звернення. 
		 
		Щодо перебування ОСОБА_13 вночі в РВ також не може сказати, але зазначив, що бачив ОСОБА_13 на місці пригоди.
		 
		Свідок  ОСОБА_31 в судовому засіданні 13.02.2024 надала суду пояснення, відповідно яких зазначила, що напевно 06.04.2017 була в складі слідчо-оперативної групи №1, виїжджала на місце пригоди, обставин справи не пам`ятає. Але, як встановлено судом, ОСОБА_32 прийнята на роботу як працівник поліції тільки в 2018 року, тому суд вважає останню неналежним свідком, яка не може дати свідчення щодо подій, які відбулися 06.04.2017 року.
		 
		В судовому засіданні 18.11.2024 допитано в якості свідка  ОСОБА_33 , який повідомив суду, що знає ОСОБА_13 , так як разом працювали. В 2017 році працював в Холодногірському ВП ГУ НП в Харківській області, був начальником відділу по боротьбі зі злочинами проти здоров`я та життя особи. В той час, в 2017 році розслідували справу щодо спричинення тілесних ушкоджень ОСОБА_9 , приїхав на місце події в другій половині дня як начальник відділу, було виявлено труп людини, ОСОБА_9 вільно пересувався, його не затримували, але подробиць не пам`ятає, так як багато років минуло. Зазначив, що після вчинення злочину ОСОБА_9 , його відпустили додому і він пішов з місця події. Слідчим при розслідуванні цією справи була ОСОБА_34 . На питання, чому виїжджав ОСОБА_13 на місце події пояснив, що досвідчені спеціалісти завжди виїжджають, щоб ніхто не упустив важливі моменти, опитують свідків, шукають інформацію з камер відеоспостереження. По цій справі не пам`ятає, щоб були скарги від будь-яких осіб. В РВ ніколи нікого не тримають незаконно, якщо особу затримано - вона тримається в ІТЗ або в СІЗО. ОСОБА_35 не пам`ятає, але зазначив, що скарг від родичів ОСОБА_9 не було під час проведення досудового розслідування справи, де останній був підозрюваним. 
		 
		Суд критично ставиться до показань ОСОБА_36 з огляду на той факт, що вони суперечливі, не чіткі, не пам`ятає ані про подію, ані про обставини, пов`язані зі ОСОБА_9 .
		 
		Згідно клопотання прокурора, яке підтримали учасники процесу, судом досліджено в судовому засіданні показання свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_37 , які надані ними під час минулого судового розгляду.
		 
		Оскільки вказані свідки не з`являлися на виклики, поштова кореспонденція поверталась з відмітками про їх відсутність за адресою мешкання, судом направлялись запити до Державної прикордонної служби України, згідно відповіді якої (Т.5 а.с.20-24, 41-45), свідки ОСОБА_14 , ОСОБА_38 виїхали за межі України під час воєнних дій та не повернулися до України, у зв`язку з чим неможливо забезпечити їх участь в судовому засіданні та безпосередньо допитати. 
		 
		Так, судом досліджено в судовому засіданні 28.02.2024 відеозапис допиту свідка  ОСОБА_39 , яка надавала свідчення попередньому складу суду (наразі виїхала за кордон, що підтверджується довідкою з Державної прикордонної служби України, Т.4 а.с.41-45). Згідно свідчень, в 2017 році була старшим слідчим Холодногірського відділу поліції в м.Харкові, ОСОБА_13 знає, так як разом працюють, є колегою. ОСОБА_9 знає лише в рамках кримінального провадження. Вперше побачила ОСОБА_9 , коли було розпочате кримінальне провадження, а саме були внесені відомості до ЄРДР про вчинення злочину, вона отримала довідку про причини смерті потерпілого, і саме після цього до неї був доставлений ОСОБА_9 . Його привели після складання протоколу про затримання в порядку ст. 208 КПК України. Протокол про затримання був складений у вечірній час. ОСОБА_9 не був вночі в РВ, кайданки йому не одягали. До РВ ОСОБА_9 доставляв не ОСОБА_13 . Затримані не можуть перебувати в РВ, їх доставляють до ізолятора тимчасового утримання. Далі слідчим було проведено досудове розслідування, збирались усі необхідні докази, та обвинувальний акт відносно ОСОБА_9 був направлений до суду.
		 
		Згідно клопотання прокурора, яке підтримали учасники процесу, судом досліджено в судовому засіданні 13.02.2024 відеозапис допиту свідка ОСОБА_14 , яка надавала свідчення попередньому складу суду (наразі виїхала за кордон, що підтверджується довідкою з Державної прикордонної служби України, Т.4 а.с.2-024). 
		 
		Надала пояснення, згідно яких повідомила, що ОСОБА_13 знає з 2012 року, перебували у дружніх відносинах, а потерпілий ОСОБА_9 - є її батьком. Розповіла, що в день події 06.04.2017, близько десятої години вечора з невідомого номеру їй подзвонив дядько та запитав, чи знає вона, що трапилось з батьком, що він вбив людину. Вона подзвонила ОСОБА_13 , щоб дізнатись, чи дійсно така подія мала місце. Далі вона приїхала на місце події, побачила багато людей, поліцейську машину, в якій в кайданках на задньому сидінні знаходився її батько, на землі поруч лежав труп чоловіка. Також на місці події вона побачила ОСОБА_13 , який приїхав на власному автомобілі. Оскільки він був їй раніше знайомий, вона стала питати, що трапилось, і як діяти далі. Працівники поліції до батька її не підпустили та повезли його до відділу поліції. Вслід за ними на червоному автомобілі поїхав ОСОБА_13 , а вона поїхала на таксі до Холодногірського ВП. Коли вона під`їхала до відділення поліції, там вже був її дядько, батька після цього не бачила. Вона поїхала додому. Пізніше їй подзвонив ОСОБА_13 та сказав, що потрібно поговорити. Вони домовились зустрітись через 15 хвилин на зупинці Новий Бут в м.Харкові. На зустріч прийшла з чоловіком. ОСОБА_13 повідомив, що необхідно передати речі для батька. Далі вони зупинились біля їх з чоловіком будинку, чоловік піднявся за речами, вона залишилась розмовляти зі ОСОБА_13 , той повідомив їй, що сталося страшне та її батькові загрожує ув`язнення строком не менше ніж 15 років. Вона спитала, що їй робити. Він сказав що питання можна вирішити за 10 тисяч доларів. Потім вона віддала йому речі батька, і ОСОБА_13 поїхав, та сказав, що повезе її батька на експертизу. Наступного ранку вона зустрілась з дядьком біля відділу поліції, до них спустився ОСОБА_13 . Коли вона сказала, що в неї немає таких коштів, то він сказав, що максимум, що може зробити це за 8 тисяч доларів, щоб її батьку загрожувало менш тяжке покарання, а саме можна перекваліфікувати його дії зі ст.115 КК України на ст.121 КК України. При цьому був присутнім її дядько. Гроші необхідно було не особисто ОСОБА_13 , а прокурору та іншим, хто це питання вирішує. А передати необхідно було ОСОБА_13 .. Він так казав, що на нього тиснуть, треба щось вирішувати. Грошові кошти  ОСОБА_13  у неї не вимагав, а це якби за послугу тим особам, що можуть вирішити та перекваліфікувати дії батька з вбивства, за що загрожує покарання 15 років, на необережне спричинення тяжких тілесних ушкоджень. Вона подзвонила брату, була певна, що той шукає гроші. ОСОБА_13 дзвонив їй кожні півгодини та запитував, чи шукає вона гроші. Коли вона дізналася, що брат знайшов захисника, на дзвінки ОСОБА_13 відповідати перестала. Після того ОСОБА_13 прислав СМС, щоб вона купила батьку води. Більше він їй не телефонував і жодним чином не турбував. Наступного дня вона приїхала до ізолятора тимчасового утримання вже з захисником, побачила, що батька ведуть на слідчий експеримент, в той час ОСОБА_13 стояв та спілкувався з дітьми потерпілого. Зі слів батька їй відомо, що він був пристебнутий всю ніч до стільця кайданками у відділені поліції, та те, що ОСОБА_13 возив її батька на освідування. Чи був батько затриманим 06.04.2017 року, вона не знає. На питання прокурора, де перебував ОСОБА_9 вночі з 06.04.2017 на 07.04.2017, вона не знає.
		 
		Заяву до поліції про вимагання грошей ОСОБА_13 не писала (не пам`ятає), так як він не вимагав, а намагався допомогти вирішити питання щодо перекваліфікації за її проханням.
		 
		Показання свідків ОСОБА_27 та  ОСОБА_14 в частині відомостей, що ОСОБА_9 провів ніч у Холодногірському ВП пристебнутим до лавочки кайданками, суд сприймає критично, та не приймає до уваги, оскільки дані свідки надали показання зі слів потерпілого ОСОБА_9 , очевидцями зазначених подій не були. 
		 
		Крім того, згідно ч.6 ст.97 КПК України, покази з чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту чи обставин, на доведення яких вони надані, якщо показання не підтверджується іншими доказами, визнаними допустимими згідно з правилами, відмінними від положень частини другої цієї статті.
		 
		Крім того, потерпілий ОСОБА_9  при допиті пояснив, що тільки гадає, що кайданки були застосовані за вказівками  ОСОБА_13 , але він їх не застосовував особисто та не спричиняв будь-які болісні дії відносно нього, не катував, не застосовував силу, психологічне насильство, не вимагав грошові кошти.
		 
		Свідок  ОСОБА_14 є донькою потерпілого по справі ОСОБА_9 , який обвинувачуються у вчиненні тяжкого злочину, а саме спричинення тяжких тілесних ушкоджень, які спричинили смерть людини, тому може вважати, що компрометація ОСОБА_13 може вплинути на хід кримінального процесу стосовно її батька і сприяти покращенню його процесуального становища.
		 
		Захисник просив суд визнати покази свідків ОСОБА_14 , ОСОБА_37 неналежними, так як згідно ч. 4 ст. 95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише показаннями, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку ст. 225 цього Кодексу. 
		 
		Але, суд зазначає, що показання, які особа надавала під час минулого судового розгляду, не можуть вважатися недопустимими доказами лише на тій підставі, що неможливо було забезпечити явку такої особи під час іншого судового розгляду. На цьому наголосив Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду у справі №127/19452/16-к. 
		 
		Так, ВС зазначив, що принцип безпосередності дослідження доказів спрямований передусім на забезпечення права сторін на перехресний допит особи, яка дає показання, що дає стороні можливість з`ясувати всі обставини, які вона вважає важливими для вирішення справи, уточнити показання свідка та поставити під сумнів ті чи інші повідомлення особи або її репутацію. Щодо сторони захисту, то це право забезпечується також і пунктом «d» частини 3 статті 6 Конвенції, щодо якого Європейський суд з прав людини зазначав ще до того, як визнати особу винуватою, усі докази проти неї мають зазвичай бути представлені в її присутності під час публічного розгляду з метою надати можливість для спростування. Виключення з цього принципу є можливими, але не можуть порушувати права захисту, які, як правило, вимагають, щоб обвинуваченому була надана адекватна та відповідна можливість викликати та допитати свідка проти нього, або коли свідок надає показання, або на наступних етапах провадження.
		 
		Колегія суддів Верховного Суду зазначає, що засаді безпосередності, як і будь-якій іншій загальній засаді, притаманна певна гнучкість при застосуванні в конкретних обставинах, що кореспондується з правовою позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 19 листопада 2019 року у справі № 750/5745/15-к (провадження № 51-10195 км 18).
		 
		Крім того, в умовах воєнного стану згідно з ч. 11 ст. 615 КПК показання, отримані під час допиту свідка, потерпілого, у тому числі одночасного допиту двох чи більше вже допитаних осіб, у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації. 
		 
		Таким чином, положення ч.4 ст. 95 КПК України, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання, не може тлумачитися як безумовна заборона використання показань, які особа давала перед іншим складом суду у тій же справі.
		 
		Стаття 225 КПК України передбачає в певних випадках можливість судового допиту особи під час досудового розслідування, і такі показання є допустимими за умови дотримання порядку, передбаченого вказаною нормою права. Найбільш істотними складовими цього порядку є здійснення допиту перед суддею в судовому засіданні, участь сторін та дотримання правил допиту, передбачених для судового розгляду.
		 
		Аналізуючи показання свідків, суд вважає, що їх показання по своїй суті та змісту не доводять винуватість ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч. 2 ст.365 КК України, а навпаки, виправдовують обвинуваченого, свідчать на користь позиції сторони захисту щодо його невинуватості. 
		 
		Від допиту свідків ОСОБА_40 , ОСОБА_41 , ОСОБА_42 , ОСОБА_43 , ОСОБА_44 , ОСОБА_45 , ОСОБА_46 , ОСОБА_47 , ОСОБА_48 прокурор в судовому засіданні 18.11.2024 року відмовився.
		 
		Жоден з допитаних свідків не вказав на ОСОБА_13 як на особу, що здійснювала затримання ОСОБА_9 або завдавала психологічне або фізичне насильство ОСОБА_9 , застосовувала спеціальні засоби, які є болісними та такими, що ображають особисту гідність потерпілого, або вчиняла інші дії, за відсутності ознак катування. 
		 
		Взагалі жоден з вказаних свідків не вказав на ОСОБА_49 як на особу, що вчиняла протиправні дії відносно потерпілого ОСОБА_9 або вимагав грошові кошти за сприяння в перекваліфікації дій ОСОБА_9 з ст.115 КК України на ст.121 КК України.
		VІ.ІІ. Письмові докази.
		З метою обґрунтування обвинувачення сторона обвинувачення посилалась на наступні письмові докази, які були досліджені та оцінка яких була надана судом, зокрема:
		- витяг з кримінального провадження №42018220000000228 від 14.02.2018 за ст.365 ч.2 КК України, з якого вбачається, що до прокуратури області надійшла ухвала слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова щодо внесення відомостей до ЄРДР за заявою ОСОБА_10 в інтересах ОСОБА_9 від 22.01.2018 за фактом перевищення службових повноважень окремими працівниками Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області та УПП м.Харкова (Т.2 а.с.108)
		 
		- заява про вчинення злочину, яка подана адвокатом ОСОБА_10 22.01.2018 року в інтересах ОСОБА_9 , в якій ним повідомлялися обставини затримання ОСОБА_9 06.04.2017 року та відомості з матеріалів кримінального провадження №12017220510000967 від 07.04.2017 року, які на переконання заявника свідчили про наявність в діях співробітників Департаменту патрульної поліції Управління патрульної поліції м. Харкова та службових осіб Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ознак кримінальних правопорушень передбачених ст.ст. 146, 365, 371 КК України. До заяви також були додані копії документів з матеріалів кримінального провадження №120172 20510000967, а саме копії рапорту інспектора патрульної поліції ОСОБА_44 , у якому повідомлялось про застосування до ОСОБА_9 спецзасобів - кайданок; протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 07.04.2017 року, а саме ОСОБА_9 , у якому зазначено час затримання 07.04.2017 о 21-00 год.; протоколу огляду місця події від 07.04.2017 року, проведеного в період часу з 11-00 до 11-40 год. начальником відділення СВ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області в присутності понятих у приміщенні кабінету № 25 СВ Холодногірського ВП, в ході якого у ОСОБА_9 були вилучені особисті речі; копії висновків судово-медичних експертиз ОСОБА_50 (Т.2 а.с.127-164).
		 
		Суд звертає увагу на той факт, що згідно рапорту інспектора патрульної поліції ОСОБА_44 від 06.04.2018, нею до ОСОБА_9 застосовані спецзасоби - кайданки, так як він підозрюється у вчиненні тяжкого кримінального правопорушення (Т.2 а.с.134).
		 
		З вищенаведених доказів достовірно встановлено, що ОСОБА_9 було затримано працівниками патрульної поліції, саме працівниками патрульної поліції до ОСОБА_9 було застосовано спецзасоби «кайданки» та доставлено до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області за адресою м. Харків, вул. Малиновського, 1, де відразу після прибуття «кайданки» з ОСОБА_9 було знято.
		 
		Дані докази жодним чином не підтверджують, що затримання було здійснено обвинуваченим ОСОБА_13 , та не містять будь-яких відомостей на підтвердження обставин викладених у обвинувальному акті.
		 
		Крім того, під час складання протоколу затримання особи, підозрюваної у вчиненні кримінального правопорушення від 07.04.2017 року, а саме ОСОБА_9 , та під час складання протоколу огляду місця події від 07.04.2017 року, ОСОБА_13 був відсутнім (Т.2 а.с.136-141).
		 
		На виконання доручення про проведення слідчих (розшукових) дій в порядку ст.ст. 40, 41 КПК України з Департаменту внутрішньої безпеки Харківського управління НПУ надано наступні документи (Т.2 а.с.167-218):
		- лист-відповідь № 1384/119-25/02-2018 від 01.03.2018 року у якому повідомлено про реєстрацію дзвінків на спецлінію «102» 06.04.2017 о 20.55 год. повідомлення про те, що біля будинку № АДРЕСА_3 невідомий б`є чоловіка. Також 06.04.2017 о 21.55 год до служби «102» надійшло повідомлення лікаря БШМД № 802 про те, що біля будинку № АДРЕСА_3 по прибуттю швидкої допомоги гр. ОСОБА_51 помер, смерть настала в результаті травм, отриманих під час бійки. На місце направлявся екіпаж патрульної поліції № 0404 УПП м. Харків. Повідомлення зареєстровані в ЖЄО Холодногірського ВП за № 5634 від 06.04.2017;
		 
		- список особового складу, який у квітні 2017 року працював у Холодногірському ВП ГУНП в Харківській області, копії журналу відвідувачів та запрошених Холодногірського ВП за період з 06.04.2017 до 07.04.2017, добове зведення Холодногірського ВП за період з 06.04.2017 до 07.04.2017.
		 
		Так, у наданому списку наявна інформація в тому числі щодо старшого оперуповноваженого майора поліції ОСОБА_13 (Т.2 а.с.174, № 58). 
		 
		- згідно журналу відвідувачів та запрошених Холодногірського ВП за період з 06.04.2017 до 07.04.2017 вбачається, що ОСОБА_9 доставлений до ОВС 06.04.2017 о 22-30. Вказано доставлений СОКОЛ - 404. Залишив ОВС о 23-30 год. Зазначено претензій немає. Та підпис. Містяться два записи. У другому записі час відсутній. 07.04.2017 о 13-45 прибув ОСОБА_9 до ОСОБА_85, по матеріалу. Час закінчення 15-30. (підпис відсутній) (Т.2 а.с.196-198).
		 
		- відповідно журналу розстановки нарядів, в тому числі на 06.04.2017 року, зазначено чергового ОСОБА_86, в жодному наряді не було ОСОБА_13 (Т.2 а.с.212).
		 
		- листом № 2685/41/14/02-2018 від 22.03.2018 Департамент патрульної поліції Управління патрульної поліції в Харківській області повідомив, що на місці подій, які відбулись 06.04.2017 близько 21-03 год. за адресою: АДРЕСА_3, були присутні співробітники управління, а саме інспектори ОСОБА_45 , ОСОБА_52 , ОСОБА_44 , та перелічено спецзасоби, які були видані. З цього листа також вбачається, що згідно рапортів інспекторів, лейтенантом поліції ОСОБА_53 до гр. ОСОБА_9 було застосовано поліцейський захід примусу у вигляді спеціального засобу - кайданки БР-М 92 ВІ 154318 та доставлено до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області. Також проінформовано про неможливість надання відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів працівників патрульної поліції за 06.04.2017, оскільки на основі акту знищення відеоматеріалів від 19.06.2017 № 22-17, для запобігання переповнення носіїв інформації (жорстких дисків) боксів збереження відеоматеріалів, у зв`язку з технічною необхідністю данні відеозаписи було знищено (Т.2 а.с.213-218).
		 
		- до матеріалів кримінального провадження надано представником потерпілого -адвокатом ОСОБА_10 14.03.2018 року слідчому диск з копіями відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів інспекторів УПП м. Харкова, а також диск із копіями матеріалів кримінального провадження № 120172 20510000967 (Т.2 а.с.219-221).
		 
		Вказані диски було досліджено у судовому засіданні. На вказаних відеозаписах зафіксовано обставини прибуття патрульної поліції на місце події за адресою АДРЕСА_3, де було виявлено ОСОБА_9 , та чоловіка, який лежав на землі без свідомості. Патруль прибув на місце о 20-40 год. 06.04.2017 року. Викликали швидку медичну допомогу. У подальшому патрульні намагалися надати першу медичну допомогу чоловіку, що лежав на землі. З цього відеозапису також видно як ОСОБА_9 дзвонив брату ОСОБА_54 о 21-33 год. та повідомив що сталося, після чого жінка-поліцейська взяла у нього телефон та повідомила що ОСОБА_9 затримано та він буде доставлений до Холодногірського ВП, та вказала що треба привезти йому речі та документи. О 21-34 год патрульним до ОСОБА_9 застосовано спецзасоби «кайданки» та його посадили до патрульної машини. О 22-15 год. ОСОБА_9 доставлено до Холодногірського ВП працівниками патрульної поліції , де його завели та біля чергового відразу зняли кайданки. Після чого патрульні разом із ОСОБА_9 знаходились біля чергового, патрульні складали документи. Після відеозапис зупинено.
		При дослідженні диску із копіями матеріалів кримінального провадження № 120172 20510000967, встановлено, що протягом дня 07.04.2017 року за участю ОСОБА_9 слідчим було проведено ряд слідчих дій. 
		 
		Дані докази жодним чином не підтверджують, що затримання ОСОБА_9 було здійснено обвинуваченим ОСОБА_13 , не містять будь-яких відомостей на підтвердження обставин викладених у обвинувальному акті.
		 
		Захисник просив суд визнати вказаний диск з копіями відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів інспекторів УПП м. Харкова, а також диск із копіями матеріалів кримінального провадження № 12017220510000967, наданий представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_10 14.03.2018 року слідчому, неналежним та недопустимим доказом.
		Так, суд зазначає, що отримавши заяву з відеоматеріалами, слідчий фактично провів вилучення відеоматеріалів в порядку ст.93 КПК України, а тому вилучення відеоматеріалів є слідчою дією, тобто процесуальною дією направленою на збирання доказів.
		Відповідно до ст.103 КПК України, процесуальні дії під час кримінального провадження можуть фіксуватися: 1) у протоколі; 2) на носії інформації, на якому за допомогою технічних засобів зафіксовані процесуальні дії; 3) у журналі судового засідання.
		Законодавець надає виключний перелік форм фіксації процесуальних (слідчих) дій, а тому, виходячи із змісту ст. 103 КПК України, слідчий при вилучені відеоматеріалів повинен був скласти протокол, чого слідчим в порушення вимог КПК України зроблено не було, що свідчить про те, що надані представником потерпілого відеоматеріали залучені до кримінального провадження в не процесуальний спосіб.
		До того ж, представником потерпілого надані копії, а не оригінали відеозаписів, а тому встановити за копіями чи піддаватися монтажу відеозаписи чи ні, не можливо.
		Оригінали записів слідчим не вилучались.
		Враховуючи не відповідність досліджених в судовому засіданні відеозаписів іншим матеріалам кримінального провадження, щодо часу, коли за версією сторони обвинувачення було вчинене кримінальне правопорушення, наявності чи відсутності ОСОБА_13 під час затриманні ОСОБА_9 , приймаючи до уваги, що речовий доказ: диск з копіями відеозаписів з нагрудних відеореєстраторів інспекторів УПП м. Харкова, а також диск із копіями матеріалів кримінального провадження № 12017220510000967, наданий представником потерпілого - адвокатом ОСОБА_10 14.03.2018 року слідчому, отриманий з порушенням встановленої процедури та суттєвим порушень вимог КПК України при його вилученні, тому суд визнає його недопустимим доказом.
		- згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2018 року (Т.2 а.с.228-235), який проведений слідчим в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_55 , за участю потерпілого ОСОБА_9 та в присутності понятих ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , без відеофіксації, ОСОБА_9 повідомив, що зможе впізнати одного працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_58 , як працівника поліції, який в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 приїзжав до місця події за кермом червоного автомобіля ВАЗ 2109 (місце, де загинув ОСОБА_51 ), а в подальшому знаходився із ним у приміщенні Холодногірського ВП вночі та під час інших слідчих дій на наступний день. Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 40 років, середнього зросту, збитої статури, обличчя кругле, шкіра обличчя та очі світлого кольору, волосся світле, близьке к рудому, коротке, дефектів речі не помітив; шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачив; другого працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_59 може впізнати, як працівника поліції, який в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 приїзжав до місця події на пасажирському сидінні червоного автомобіля ВАЗ 2109 (місце де загинув ОСОБА_51 ), а в подальшому знаходився із ним у приміщенні Холодногірського ВП вночі та під час інших слідчих дій на наступний день. Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 40 років, зросту вище середнього, худорлявої статури, обличчя кавказської зовнішності, клаповухий, шкіра обличчя, очі темного кольору, волосся темне, коротке, дефектів речі не помітив, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачив; третього працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_60 може впізнати, як працівника поліції який в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 приїзжав до місця події на службовому автомобілі ВАЗ 21099 разом із слідчо-оперативною групою (місце де загинув ОСОБА_51 ), а в подальшому знаходився із ним у приміщенні Холодногірського ВП вночі. Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 30 років, зросту вище середнього, збитої статури, обличчя витягнуте, клаповухий, очі темного кольору, волосся темне, коротке, дефектів речі не помітив, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачив; четвертого працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_61 може впізнати, як працівника поліції - слідчого, яка зранку 07.04.2017 представилась йому слідчим у кримінальному провадженні за фактом смерті ОСОБА_50 , у якому його підозрюють, в подальшому слідча ОСОБА_61 проводила усі слідчі дії. Впізнати може вільно за наступними ознаками: приблизно 35 років, зросту середнього, повної статури, обличчя кругле, очі світлого кольору, волосся світле, середньої довжини, дефектів речі не помітив, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачив.
		 
		ОСОБА_9 пред`явлено чорно-білі фотокопії на 5 аркушах працівників Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області з зазначенням прізвищ, які працювали у 2017 році, на яких ОСОБА_9 впізнав працівників ВП: ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , як працівників Холодногірсього ВП, які вчиняли неправомірні заходи досудового розслідування.
		Захисник обвинуваченого просив суд визнати вказаний протокол пред`явлення особи для впізнання від 30.03.2018 року неналежним та недопустимим доказом, так як складений з порушенням ст.228 КПК України, а саме: містить зображення осіб різної статі, з різкими відмінностями, не кольорові фотокартки, а тільки роздруковані чорно-білі фото на папері працівників поліції з зазначенням прізвищ, без відео та фото фіксації, що унеможливлює встановити колір очей та волосся, зріст та статуру.
		- протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 30.03.2018, проведений слідчим в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_55 в приміщенні прокуратури Харківської області, згідно якого ОСОБА_14 повідомила про обставини спілкування з ОСОБА_13 06.04.2017-07.04.2017 року, та заявила, що останній вказав про необхідність надання йому 10 000 доларів США за непритягнення її батька до кримінальної відповідальності, надала копії скріншотів з мобільного телефону. Зазначила, що заяву про вимагання грошових коштів  ОСОБА_13  не писала (Т.2 а.с.236-240);
		 
		Захисник обвинуваченого просив суд визнати вказаний протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 30.03.2018 неналежним та недопустимим доказом, так як суд повинен безпосередньо сприймати покази свідка в судовому засіданні, попереджати його про кримінальну відповідальність за неправдиві свідчення, приводити до присяги. Скріншоти з мобільного телефону взагалі отриманні неналежним непроцесуальним способом.
		 
		Згідно приписів ч.4 ст.95 КПК України суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку передбаченому ст.225 КПК. Суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них, крім порядку отримання показань, визначеного статтею 615 цього Кодексу.
		 
		З огляду на викладене, суд вважає доводи захисника обґрунтованими та визнає вказаний доказ - протокол допиту свідка ОСОБА_14 від 30.03.2018, як неналежний та не приймає до уваги.
		 
		- згідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2018 (Т.2 а.с.241-248), який проведений слідчим в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_55 , за участю свідка ОСОБА_14 та в присутності понятих ОСОБА_56 , ОСОБА_57 , без відеофіксації, в ході якого ОСОБА_14 впізнала працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_58 , як працівника поліції, який в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 приїзжав до неї до дому за речами батька та на місце події за кермом червоного автомобіля ВАЗ 2109 (місце, де загинув ОСОБА_51 ). Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 40 років, середнього зросту, збитої статури, обличчя кругле, шкіра обличчя та очі світлого кольору, волосся світле, близьке к рудому, коротке, дефектів речі не помітила; шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачила; другого працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_59 може впізнати, як працівника поліції, який в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 приїзжав до місця події на пасажирському сидінні червоного автомобіля ВАЗ 2109 (місце де загинув ОСОБА_51 ). Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 40 років, зросту вище середнього, худорлявої статури, обличчя кавказської зовнішності, клаповухий, шкіра обличчя, очі темного кольору, волосся темне, коротке, дефектів речі не помітила, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачила; третього працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ім`я якої невідомо, може впізнати, як працівника поліції яка в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 виїжджала до місця події на службовому автомобілі ВАЗ 21099 разом із слідчо-оперативною групою (місце де загинув ОСОБА_51 ) та в подальшому заважала спілкуватись із батьком - ОСОБА_9 та намагалася силою усадити до червоного автомобіля ВАЗ 2109 на якому приїхали вище вказані працівники поліції. Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: жінка приблизно 45 років, зросту вище середнього, повної статури, обличчя витягнуте, шкіра обличчя світлого кольору, колір очей назвати не може, так як остання перебувала в окулярах, волосся світле, кучеряве, середньої довжини, дефектів речі не помітила, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачила; четвертого працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_60 може впізнати, як працівника поліції який в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 приїзжав до місця події на службовому автомобілі ВАЗ 21099 разом із слідчо-оперативною групою (місце де загинув ОСОБА_51 ). Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 30 років, зросту вище середнього, збитої статури, обличчя витягнуте, клаповухий, очі темного кольору, волосся темне, коротке, дефектів речі не помітила, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачила; п`ятого працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_61 може впізнати, як працівника поліції - слідчого, яка 08.04.2017 представилась їй слідчим у кримінальному провадженні за фактом смерті ОСОБА_50 , у якому її батька підозрюють, в подальшому слідча ОСОБА_61 проводила усі слідчі дії у кримінальному провадженні відносно її батька. Впізнати може вільно за наступними ознаками: приблизно 35 років, зросту середнього, повної статури, обличчя кругле, очі світлого кольору, волосся світле, середньої довжини, дефектів речі не помітила, шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачила.
		 
		В подальшому їй було пред`явлено чорно-білі фотокопії на 5 аркушах працівників Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, які працювали у квітні 2017 році, з зазначенням прізвищ під кожним фото, на яких ОСОБА_14 впізнала працівників ВП: ОСОБА_62 , ОСОБА_63 , третя - ОСОБА_66 , ОСОБА_64 , ОСОБА_65 , як працівників Холодногірсього ВП, які вчиняли неправомірні заходи досудового розслідування до її батька ОСОБА_9 .
		Захисник обвинуваченого просив суд визнати вказаний протокол пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 30.03.2018 року неналежним та недопустимим доказом, так як складений з порушенням ст.228 КПК України, а саме: містить зображення осіб різної статі, з різкими відмінностями, не кольорові фотокартки, а тільки роздруковані чорно-білі фото на папері працівників поліції з зазначенням прізвищ, без відео та фото фіксації, що унеможливлює встановити колір очей та волосся, зріст та статуру.
		- відповідно протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.06.2018 року (Т.3 а.с.21-26), який проведений слідчим в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_55 , за участю свідка ОСОБА_27 , в присутності понятих ОСОБА_67 та ОСОБА_68 без застосування технічних засобів фіксації, в ході якого ОСОБА_27 повідомив, що зможе впізнати одного працівника Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області на ім`я ОСОБА_58 , як працівника поліції, якому він передавав вранці 07.04.2017 року змінні речі та їжу для свого брата ОСОБА_9 , та із яким в подальшому того ж дня, разом з ОСОБА_14 спілкувались поряд із адміністративною будівлею Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області щодо причин та підстав затримання ОСОБА_9 , та який неодноразово пропонував передати грошові кошти в сумі 8 000 доларів США за вирішення питання щодо зменшення покарання в суді ОСОБА_9 . Впізнати може вільно, а саме за наступними ознаками: приблизно 35-45 років, зріст приблизно 175-178 см, збитого складу, волосся коротке, руде, обличчя пам`ятає за загальними рисами, дефектів речі не помітив; шрамів та інших особливостей на відкритих ділянках тіла не бачив.
		 
		В подальшому йому було пред`явлено фотокопії на 5 аркушах працівників Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, які працювали у квітні 2017 році, та ОСОБА_27 впізнав працівника ВП: ОСОБА_62 .
		 
		Захисник обвинуваченого заявив клопотання про визнання вказаного протоколу пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 18.06.2018 недопустимим та неналежним доказом внаслідок порушення вимог ст.ст.84, 86 КПК України щодо отримання доказів з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом.
		А саме, зазначив, що вказаний протокол складений в порушення вимог ст. 228 КПК України. Так під час пред`явлення особи для впізнання за фотокартками, в вищевказаних протоколах були порушенні вимоги ст.228 КПК, а саме: містить зображення осіб різної статі, з різкими відмінностями, не кольорові фотокартки, а тільки роздруковані чорно-білі фото на папері працівників поліції з зазначенням прізвищ, без відео та фото фіксації, що унеможливлює встановити колір очей та волосся, зріст та статуру.
		Суд вважає клопотання захисника обвинуваченого такими, що підлягать задоволенню та визнає протоколи пред`явлення особи для впізнання за фотознімками неналежними та недопустимими доказами з огляду на наступне.
		 
		Так, відповідно до приписів, встановлених у частинах 1, 2, 6, 7 ст.228 КПК України перед тим, як пред`явити особу для впізнання, слідчий, прокурор попередньо з`ясовує, чи може особа, яка впізнає, впізнати цю особу, опитує її про зовнішній вигляд і прикмети цієї особи, а також про обставини, за яких вона бачила цю особу, про що складає протокол. Якщо особа заявляє, що вона не може назвати прикмети, за якими впізнає особу, проте може впізнати її за сукупністю ознак, у протоколі зазначається, за сукупністю яких саме ознак вона може впізнати особу. Забороняється попередньо показувати особі, яка впізнає, особу, яка повинна бути пред`явлена для впізнання, та надавати інші відомості про прикмети цієї особи. Особа, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими особами тієї ж статі, яких має бути не менше трьох і які не мають різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі. За необхідності впізнання може провадитися за фотознімками, матеріалами відеозапису з додержанням вимог, зазначених у частинах першій і другій цієї статті. Фотознімок з особою, яка підлягає впізнанню, пред`являється особі, яка впізнає, разом з іншими фотознімками, яких повинно бути не менше трьох. Фотознімки, що пред`являються, не повинні мати різких відмінностей між собою за формою та іншими особливостями, що суттєво впливають на сприйняття зображення. Особи на інших фотознімках повинні бути тієї ж статі і не повинні мати різких відмінностей у віці, зовнішності та одязі з особою, яка підлягає впізнанню.
		 
		Проте в ході впізнання особи за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_27 , встановлений у ст. 228 КПК України порядок порушено.
		 
		Так, відповідно до протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками потерпілий та свідки зазначили, що можуть впізнати особу по рисам обличчя, зовнішнього вигляду, віку, статі, статурі та інше.
		 
		Як вбачається із наданих стороною обвинувачення матеріалів кримінального провадження, для проведення зазначеної слідчої дії - впізнання за фотознімками, дані фотознімки на 5 аркушах містять всіх працівників Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області різної статі, під кожною фотокарткою міститься напис прізвища працівника, фотознімки некольорові, неможливо встановити колір волосся, очей тощо.
		 
		Крім того, з наданих фотознімків вбачається, що особи на фотознімках мають різкі відмінності у зовнішності та віці.
		 
		Згідно зі ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		Таким чином, дані протоколів пред`явлення особи для впізнання за фотознімками за участю потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_27 , суд не приймає до уваги, оскільки вони отримані з порушенням порядку, встановленого Кримінальним процесуальним законом, та є неналежними та недопустимими доказами.
		 
		- протокол тимчасового доступу до речей і документів від 11.06.2018 року до інформації, що знаходиться у володінні операторів мобільного зв`язку ПрАТ «Київстар» по мобільному телефону НОМЕР_1 , який проведений на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.05.2018 року (Т.3 а.с.1-9).
		 
		Захисник обвинуваченого просив суд визнати вказаний протокол неналежним та недопустимим доказом, так як складений з порушенням вимог КПК України, а саме: не вказано, кому належить номер мобільному телефону НОМЕР_1 , яке відношення він має до даного кримінального провадження тощо.
		 
		- протокол огляду місця події від 14.06.2018 року, який проведений слідчим в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_55 , в період часу з 11-40 год. до 12-20 год. за участю потерпілого ОСОБА_9 та понятих, з використанням відеозапису на камеру Samsung HMX-F80, на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м. Харкова від 01.06.2018 року, у приміщенні адміністративної будівлі Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, який розташований за адресою м. Харків, вул. Малиновського, 1. В протоколі описано розташування кабінетів у приміщенні, та зазначено, що під час проведення огляду місця події проведено слідчий експеримент (Т.3 а.с.13-20).
		 
		- згідно протоколу проведення слідчого експерименту від 14.06.2018 року, проведеного слідчим в ОВС першого СВ управління прокуратури Харківської області ОСОБА_55 , в період часу з 11-55 год. до 12-11 год. в приміщенні адміністративної будівлі Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області за адресою: м.Харків, вул.Маліновського, 1, за участю потерпілого ОСОБА_9 , в присутності понятих, з використанням відеозапису на камеру Samsung HMX-F80, в ході якого останній на місці показав та розповів про обставини перебування проти волі в період часу з 06.04.2017 по 07.04.2017 включно в приміщенні адміністративної будівлі Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області, який розташований за адресою: м.Харків, вул. Малиновського, 1, до якого додано диск з відеозаписом слідчої дії, який було досліджено у судовому засіданні (Т.3 а.с.10-12). 
		 
		Так, в ході проведеного слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_9 на місці розповів, що його 06.04.2017 року близько 22 год. було доставлено до Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області патрульними поліції. Він в той час був в кайданках. У чергового на вході його записали в журналі, також біля чергового він зустрів двох оперативників ОСОБА_69 та ОСОБА_70 . Біля чергового йому зняли кайданки. Потім його повели на другий поверх у кабінет. У кабінеті ОСОБА_9 описав яка на той час була розстановка меблів, та показав місце де він сидів на стільці. Також розповів, що він у кабінеті зняв свій одяг та склав на стільці разом із іншими своїми речами. Вказав що йому привезли речі, щоб він переодягнувся. Також під час слідчого експерименту потерпілий ОСОБА_9 показав лавку біля кабінету, куди його посадили після того, як приїхали з освідування. Сказав, що туди його привели ОСОБА_58 та черговий. До лавки його пристебнули кайданками. (хто саме не казав). Протягом ночі поряд із ним також була працівниця відділу поліції дівчина, яка дозволяла йому ходити до туалету. Зранку йому відстебнули кайданки та завели до кабінету. Йому ОСОБА_58 приніс їжу, яку передали родичі. Коли він спитав, де можна поїсти, йому показали на тумбочку, та сказали що ось тут можна. Далі ОСОБА_9 під час слідчого експерименту, показав, що його потім відвели до кабінету слідчого. Далі вже відбувались процесуальні дії, він також підписав заяву на захисника, який був залучений безоплатно. Ввечері його вже відвезли до ІВС.
		 
		Стороною захисту заявлено клопотання про визнання цього доказу недопустимим внаслідок порушення вимог ст.ст.84,86 КПК України щодо отримання доказів з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а саме: під час дослідження відеозапису слідчого експерименту, потерпілий ОСОБА_9 на місці повторював за особою, яка проводила слідчий експеримент штучно обрані покази.
		 
		Відповідно до правової позиції, викладеної в постанові Об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 14 вересня 2020 року (справа № 740/3597/17, провадження № 51-6070кмо19), приписи ч.4 ст.95 КПК про те, що суд може обґрунтовувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або які було отримано в порядку передбаченому ст. 225 КПК, мають застосовуватися лише до відомостей, що відповідають ознакам показань як самостійного процесуального джерела доказів, згідно зі ст. 95 КПК. При цьому показання необхідно розмежовувати з іншим самостійним процесуальним джерелом доказів - протоколом слідчого експерименту.
		 
		Відповідно до рішення Об`єднаної палати легітимна мета слідчого експерименту досягається дотриманням встановленого порядку його проведення, реалізації прав особи як процесуальних гарантій справедливого судового розгляду та кримінального провадження.
		 
		Зі змісту статті 85 КПК випливає, що належними є докази, які не тільки прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню і зазначені у статті 91 КПК, а й ті докази, які підтверджують існування чи відсутність інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 
		Згідно з пунктом 3 частини 2 статті 99 КПК складені в порядку, передбаченому цим Кодексом, протоколи процесуальних дій за умови наявності в них відомостей, які можуть бути використані як докази факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, належать до документів, які є відповідно до частини 2 статті 84 КПК процесуальними джерелами доказів.
		 
		З огляду на викладене, показання потерпілого ОСОБА_9 , надані ним під час слідчого експерименту 14.06.2018, не можуть бути взяті до уваги судом в якості беззаперечного доказу винуватості ОСОБА_13 у пред`явленому йому обвинуваченні за ч. 2 ст. 365 КК України, оскільки вони не містять жодних відомостей про вчинення з боку ОСОБА_13 дій, які супроводжувались насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. 
		 
		- згідно Журналу єдиного обліку - 12 (почато 01.04.2017 - закінчено 08.04.2017) вбачається за № 5634, що 06.04.2017 о 20-50 год надійшло повідомлення від оператора «102» за рапортом СКР Косовського по факту бійки по АДРЕСА_3. Доручено кр/п слідчому ОСОБА_87 06.04.2017, якою отримано повідомлення для розгляду 07.04.2017 о 08-50 год. Внесено відомості до ЄРДР за № 12017220510000967 від 07.04.2017 о 13-27 год. за ч. 2 ст. 121 КК України, ОСОБА_71 (Т.3 а.с.34-88).
		 
		- згідно листа начальника СКЗ Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області №5256/119-64/0112/2018 від 05.04.2018 на запит надано інформацію щодо номерів мобільних телефонів, якими користуються ОСОБА_13 - НОМЕР_2 ; ОСОБА_17 - НОМЕР_3 ; ОСОБА_72 - НОМЕР_4 ; ОСОБА_73 - НОМЕР_5 (Т.3 а.с.89).
		 
		- на виконання доручення у кримінальному провадженні у порядку ст.ст. 40,41 КПК України, було надано характеризуючи матеріали відносно ОСОБА_13 , які включають в тому числі службові відомості щодо призначення на посаду, накази, функціональні обов`язки, послужний список, анкети, висновки, анкети та ін. (Т.3 а.с.90-194).
		 
		- згідно протоколу тимчасового доступу до речей та документів від 12.06.2018, проведеного на підставі ухвали слідчого судді Червонозаводського районного суду м.Харкова від 15.05.2018 року, до інформації що знаходиться у володінні оператора мобільного зв`язку ВФ «Україна» по мобільному телефону НОМЕР_6 , судом досліджено CD диск з інформацією. (Т.3 а.с.197-204).
		 
		- на виконання доручення слідчого у порядку ст.ст. 40, 41 КПК України надано довідку щодо проведення радіо-технічного обстеження за адресою Харківська область, м.Харків, вул. Малиновського, 1 поверх 2, перевірено факт реєстрації мобільних пристроїв у базових станціях, якими користуються ОСОБА_9 ( НОМЕР_7 ; НОМЕР_1 ; НОМЕР_8 ); ОСОБА_74 ( НОМЕР_9 ); ОСОБА_13 ( НОМЕР_6 ); ОСОБА_17 ( НОМЕР_10 ); ОСОБА_75 ( НОМЕР_11 ), ОСОБА_76 ( НОМЕР_12 ), у період з 21 год. 06.04.2017 року до 00-00 год 09.04.2017. Також була проведено перевірку з метою підтвердження або спростування питання на предмет кількості та інтенсивності тривалості з`єднань вказаних осіб із номером телефону НОМЕР_13 (Т.3 а.с.205-216).
		 
		Суд, дослідивши інформацію, яка міститься у довідці щодо проведення радіо-технічного обстеження, встановив наступне.
		 
		Обвинувачений ОСОБА_13 користувався номером мобільного телефону НОМЕР_2 .
		 
		Свідок ОСОБА_14 користувалася номером мобільного телефону НОМЕР_14 , але її номер не відображається, так як телефонувала за допомогою інтернет зв`язку.
		 
		Встановлено, що між м.т. 0504644642 із м.т. НОМЕР_14 відбувались з`єднання 06.04.2017 о 19-42 год. - вх. (на телефон ОСОБА_13 перша зателефонувала ОСОБА_14 , коли вже ОСОБА_29 був затриманий працівниками поліції); 
		- о 21-51 год. - вх. тривалістю 44 с. - ОСОБА_13 телефонував керівник та надав вказівку виїхати на місце події; 
		- о 23-15 год - вих. 21 с. - ОСОБА_13 за вказівкою слідчого телефонував ОСОБА_14 з метою, щоб остання підготувала речі для батька; 
		- 07.04.2017: о 09-03 год. - вх., 19 с.- телефонувала ОСОБА_14 ОСОБА_13 ; 
		- о 13-48 год. - вх. 6 с.; о 14-27 год. - вих 0 с.; о 14-30 год. - вих. 0 с.; о 14-39 год. - вих. 0 с.; о 14-48 год. - вих. 0 с.; о 14-54 год. - вих. 0 с. - телефонував ОСОБА_13 ОСОБА_14 з метою встановлення самопочуття, так як остання перебувала на сьомому місяці вагітності і дуже переймалася за батька, зв`язок не було встановлено. 
		- о 14-54 год. - вих смс. від ОСОБА_13 ОСОБА_14 , щоб остання принесла батькові води.
		 
		- в судовому засіданні досліджена також роздруківка радіо-технічного обстеження моб. телефону ОСОБА_17 ( НОМЕР_10 ), відповідно до якої встановлено, що вночі з 06.04.2017 по 07.04.2017, останній перебував вдома (Дергачівський район з 20.42 год. 06.04.2017 до 08-15 год. 07.04.2017, в місто Харків в`їхав о 08-18 год, до РВ під`їхав о 08-51 год., а не як зазначав потерпілий ОСОБА_9 в судовому засіданні, в кабінеті в РВ, що ставить взагалі під сумнів покази, надані потерпілим (Т.3а.с.208-216).
		 
		- згідно копії журналу реєстрації медичних оглядів осіб з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння, який розпочато 11.03.2017 та закінчено 13.04.2017 року, міститься запис під № 884 дата 07.04.2017 о 00-40 год, ким направлено - Холодногірський ВП, слідчий ОСОБА_88, ПІБ особи ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діагноз алкогольне сп`яніння, особа хто отримав примірник акту - ОСОБА_13 10.04.2017 (Т.3 а.с. 217-220).
		 
		- відповідно копії постанови про призначення експертизи від 07.04.2017, слідчим Холодногірського ВП ГУНП в Х/о ОСОБА_77 призначено наркологічну експертизу, до проведення якої залучено працівників наркологічного кабінету за адресою: м. Харків, вул.Шевченко, 26. Для дослідження направлений ОСОБА_9 (Т.3 а.с.221).
		 
		- згідно копії акту медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 07.04.2017, який заповнено о 00-40, час відбору - 00-55 год, висновку щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння від 07.04.2017 року, копії результатів токсикологічного обстеження, встановлено, що ОСОБА_9 перебуває у стані алкогольного сп`яніння (Т.3 а.с.222-225).
		 
		Судом не встановлено, що під час супроводу ОСОБА_9 до експертної установи для медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного сп`яніння оперуповноваженим ОСОБА_13 вчинялись будь-які протиправні дії, які супроводжувались насильством або з погрозою застосування насильства, застосування зброї або спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. 
		 
		Вказаний факт також підтверджено в судовому засіданні і самими потерпілим ОСОБА_9 
		 
		- відповідно постанови слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_78 про закриття кримінального провадження від 21.08.2018, кримінальне провадження № 42018220000000228 від 14.02.2018 за ч. 1 ст. 146, ч. 1 ст. 371 КК України закрито на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, у зв`язку з відсутністю складу вказаних кримінальних правопорушень в діях працівників УПП в Харківській області ОСОБА_79 , ОСОБА_43 та ОСОБА_44 та працівників Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_17 , ОСОБА_80 , ОСОБА_36 , та ОСОБА_81 (Т.3 а.с.226-229).
		 
		Вказана постанова спростовує покази потерпілого ОСОБА_9 в частині знаходження з ним вночі 06.04.2017-07.04.2017 у відділі поліції працівників поліції з числа співробітників карного розшуку, які нібито контролювали його під час незаконного знаходження у райвідділі, прикутим кайданками до лавки в коридорі другого поверху адміністративної будівлі за відсутності ОСОБА_13 
		 
		- згідно постанови слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_78 від 23.08.2017 року, перекваліфіковано склад кримінального правопорушення у кримінальному провадженні №42018220000000228 від 14.02.2018 з ч. 1 ст. 365 КК України на ч. 2 ст. 365 КК України (Т.3 а.с.230-232).
		 
		- 04.09.2018 року ОСОБА_13 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України (Т.3 а.с.234-235).
		 
		- постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_82 від 24.09.2018 об`єднані в одне провадження к/п № 42018220000000228 від 14.02.2018 з кримінальним провадженням №42018220000001132 від 24.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КК України (Т.3 а.с.238-239).
		 
		- постановою прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_82 від 24.09.2018 виділено з матеріалів к/п № 42018220000000228 в кримінальне провадження № 420182 20000001153 від 24.09.2018 в копіях щодо вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 366 КПК України (Т.3 а.с.243-244).
		 
		- постанова прокурора відділу процесуального керівництва у кримінальних провадженнях прокуратури області ОСОБА_82 від 26.09.2018 про об`єднання кримінальних проваджень № 42018220000000228 із к/п № 42018220000001162 від 26.09.2018 за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 189 КК України, та визначено загальний номер №42018220000000228 (Т.3 а.с.245-246).
		 
		- згідно рапорту слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_78 від 26.09.2018 встановлено, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42018220000000228 виявлено достатньо доказів, які дають підстави, що в діях оперуповноваженого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме по факту вимагання вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища оперуповноваженим Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 грошових коштів у сумі 10 000 доларів США у ОСОБА_14 за непритягнення її батька до кримінальної відповідальності. Які саме докази виявлено, слідчим не зазначено (Т.3 а.с.250);
		 
		- на підставі вказаного рапорту, зареєстровано в ЄРДР кримінальне провадження №42018220000001162 від 26.09.2018 (Т.3 а.с.247).
		 
		В судовому засіданні достеменно встановлено, що ОСОБА_14 не писала заяву про вимагання у неї ОСОБА_13 в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 грошових коштів у сумі 10 000 доларів США за не притягнення її батька - ОСОБА_9 до кримінальної відповідальності. Її не визнано потерпілою у даному кримінальному провадженні.
		 
		Крім того, кримінальне провадження №42018220000001162 від 26.09.2018 порушено майже через півтора року після затримання ОСОБА_9 за вчинення тяжкого злочину.
		 
		26.09.2018 року ОСОБА_13 повідомлено про нову підозру у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України (Т.4 а.с.1-3).
		 
		- згідно інформації №68-аз, наданої начальником Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області від 03.06.2019 року, на запит захисника обвинуваченого - адвоката ОСОБА_83 , старшому оперуповноваженому ВКП Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 спеціальні засоби - кайданки на постійне носіння та використання, а також в період часу з 05.04.2017 по 08.04.2017 року не видавались (Т.4 а.с.4).
		 
		Крім іншого, судом досліджено ряд документів які характеризують особу обвинуваченого:
		 
		- згідно вимоги УІАП ГУ НП в Харківській області ОСОБА_13 не судимий, до адміністративної та кримінальної відповідальності не притягувався (Т.3 а.с.92);
		- на обліку у нарколога чи психіатра не перебуває (Т.3 а.с.93-94);
		- відповідно службової характеристики, майор поліції  ОСОБА_13 за місцем роботи характеризується позитивно, функціональні обов`язки знає та сумлінно виконує, в колективі користується повагою та авторитетом, ввічливий в спілкуванні з громадянами, має дуже гарний послужний список, одружений, має на утриманні трьох неповнолітніх дітей (Т.3 а.с.99-194)
		VІІ. Мотиви суду
		Оцінивши у сукупності наявні у справі докази з точки зору належності, допустимості та достовірності, а сукупність наданих стороною обвинувачення доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку, в порядку ст.94 КПК України за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження, виходячи із засад справедливості, виваженості та неупередженості, керуючись законом, суд прийшов до висновку, що пред`явлене ОСОБА_13 обвинувачення за ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України не знайшло своє підтвердження в ході судового провадження, враховуючи наступне.
		 
		Статтею 7 КПК України закріплені найважливіші засади кримінального провадження, серед яких є верховенство права, презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини.
		 
		Частинами першою та другою статті 2 КК України передбачено, що підставою для кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом. Особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вини не буде доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		 
		Суд може постановити обвинувальний вирок лише в тому випадку, коли винуватість обвинуваченої особи доведено поза розумним сумнівом.
		 
		Відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, установленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		У тексті підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції вказано на необхідність приділяти особливу увагу роз`ясненню «обвинувачення» особі, стосовно якої порушено кримінальну справу. Деталі вчинення злочину можуть відігравати вирішальну роль під час розгляду кримінальної справи, оскільки саме з моменту доведення їх до відома підозрюваного він вважається офіційно письмово повідомленим про фактичні та юридичні підстави пред`явленого йому обвинувачення (див. рішення від 19 грудня 1989 року у справі «Камасінскі проти Австрії», п.79).
		Крім того, Європейський суд з прав людини нагадує, що положення підпункту «а» п.3 ст.6 Конвенції необхідно аналізувати у світлі більш загальної норми про право на справедливий судовий розгляд, гарантоване п.1 цієї статті. У кримінальній справі надання повної, детальної інформації щодо пред`явленого особі обвинувачення та, відповідно, про правову кваліфікацію, яку суд може дати відповідним фактам, є важливою передумовою забезпечення справедливого судового розгляду (див. рішення від 25 березня 1999 року у справі «Пелісьє та Сассі проти Франції», п.52; рішення від 25 липня 2000 року у справі «Матточіа проти Італії», п.58; рішення від 20 квітня 2006 року у справі «І.Н. та інші проти Австрії», п.34).
		Обвинувачення повинно бути конкретним, не містити будь-яких суперечностей та викладено зрозуміло, з метою уникнення порушення права обвинуваченого на захист, що визначено як національним законодавством, так і рішеннями Європейського суду з прав людини ( рішення ЄСПЛ у справі "Маттоціа проти Італії" від 25.07.2000 р.).
		У Рішенні від 06.12.1998 «Барбера, Мессегуе і Джабардо проти Іспанії» Європейський суд з прав людини зазначив, що принцип презумпції невинуватості вимагає, серед іншого, щоб під час виконання своїх обов`язків, судді не розпочинали розгляду справи з упередженої думки, що підсудний вчинив злочин, який йому ставиться у вину; обов`язок доказування лежить на обвинуваченні і будь-який сумнів має тлумачитися на користь підсудного.
		 
		Згідно з положеннями частини третьої статті 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях.
		 
		Суд, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створює необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків (ч.6 ст.22 КПК України).
		Відповідно до ст. 25 КПК України прокурор, слідчий зобов`язані в межах своєї компетенції розпочати досудове розслідування в кожному випадку безпосереднього виявлення ознак кримінального правопорушення /за виключенням випадків, коли кримінальне провадження може бути розпочате лише на підставі заяви потерпілого/ або в разі надходження заяви /повідомлення/ про вчинення кримінального правопорушення, а також вжити всіх передбачених законом заходів для встановлення події кримінального правопорушення та особи, яка його вчинила.
		Крім того, саме на них законом покладається обов`язок всебічно, повно і неупереджено дослідити обставини кримінального провадження, виявити як ті обставини, що викривають так і ті, що виправдовують підозрюваного, обвинуваченого, а також обставини, що пом`якшують чи обтяжують його покарання, надати їм належну правову оцінку та забезпечити прийняття законних і неупереджених процесуальних рішень відповідно до ст.9 КПК України.
		Сторона захисту, посилаючись на невинуватість ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України, просила його виправдати.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватості особи поза розумним сумнівом, що встановлено ч.2 ст.17 КПК України. 
		 
		Згідно з положеннями ч. 4 вказаної статті усі сумніви щодо доведеності винуватості особи тлумачаться на користь такої особи.
		Конституційний Суд України у рішенні від 26 лютого 2019 року № 1-р/2019 у справі щодо відповідності Конституції України ( конституційності) ст. 368-2 КК України зауважив, що елементом принципу презумпції невинуватості є принцип "indubioproreo", згідно з яким при оцінюванні доказів усі сумніви щодо вини особи тлумачиться на користь її невинуватості. Презумпція невинуватості особи передбачає, що обов`язок доведення вини особи покладається на державу.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		Обов`язок доказування обставин, передбачених статтею 91 цього Кодексу, покладається на слідчого, прокурора, що передбачено ч.1 ст.92 КПК України.
		 
		У кримінальному провадженні у відповідності до вимог ч.1 ст.91 КПК України підлягають доказуванню: 1) подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини кримінального правопорушення); 2) винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; 3) вид та розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; 4) обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою для закриття кримінального провадження; 5) обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання; 6) обставини, які підтверджують, що гроші, цінності та інше майно, які підлягають спеціальній конфіскації, одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від такого майна, або призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення чи винагороди за його вчинення, або є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов`язаного з їх незаконним обігом, або підшукані, виготовлені, пристосовані або використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення; 7) обставини, що є підставою для застосування до юридичних осіб заходів кримінально-правового характеру.
		За практикою тлумачення Європейським судом з прав людини національний суд має оцінити представлені йому докази і вагомість будь-яких доказів, які сторона хоче долучити до справи. Однак, суд має пересвідчитися, чи провадження в цілому, включаючи спосіб збирання доказів, було справедливим, як того вимагає п. 1 статті 6 (mutatis mutandis, рішення у справі «Шенк проти Швейцарії» (Schenk v. Switzerland) від 12 липня 1988 р., серія A № 140, с. 29, п. 46).
		Доказами у кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню (ч. 1 ст. 84 КПК України).
		 
		При цьому, докази подані тією чи іншою стороною повинні бути належними та допустимими.
		 
		Згідно з ч. 1 ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		 
		Частиною 1 ст. 86 КПК України встановлено, що доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. При цьому, відповідно до ч. 2 цієї статті недопустимий доказ не може бути користаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		 
		У кримінальному процесуальному праві загальновизнаними є такі критерії допустимості доказів: ?належне джерело; ?належний суб?єкт; ?належна процесуальна форма; ?належна фіксація; ?належна процедура; ?належний вид способу формування доказової основи.
		 
		Тобто, докази мають бути отримані тільки уповноваженими на це особами (органами); способами і засобами, які вимоги закону, що визначають порядок проведення конкретних дій, їхню послідовність, склад учасників, докази мають бути закріплені належним чином призначені для одержання певних доказів, у процесі отримання доказів мають бути дотримані.
		 
		Конвенція про захист прав людини і основоположних свобод та практика Європейського суду з прав людини відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосовується при розгляді справ як джерело права.
		 
		Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях неодноразово зазначав, що допустимість доказів є прерогативою національного права і, за загальним правилом, саме національні суди повноважні оцінювати надані їм докази (п.34 рішення у справі «Тейксейра де Кастро проти Португалії» від 09.06.1998, п.54 рішення у справі «Шабельника проти України» від 19.02.2009), а порядок збирання доказів, передбачений національним правом, має відповідати основним правам, визнаним Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, а саме: на свободу, особисту недоторканність, на повагу до приватного і сімейного життя, таємницю кореспонденції, на недоторканність житла (статті 5, 8 Конвенції) тощо.
		 
		Визнаватися допустимими і використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав і свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		 
		Відповідно ст.87 КПК України - недопустимими, зокрема, є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав і свобод людини. Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема,  здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; отримання доказів внаслідок катування; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була  повідомлена про своє право відмовитись від давання показань та відповідати на запитання, або їх отримання  з порушенням цього права; порушення права на перехресний допит; отримання показань від свідка, який надалі буде визнаний  підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні.
		 
		Згідно рішення Конституційного суду України №12 рп\2011 від 20 жовтня 2011 року, визнаватися допустимими й використовуватися як докази в кримінальній справі можуть тільки фактичні дані, одержані відповідно до вимог кримінально-процесуального законодавства. Перевірка доказів на їх допустимість є найважливішою гарантією забезпечення прав й свобод людини і громадянина в кримінальному процесі та ухвалення законного і справедливого рішення у справі.
		 
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:
		1) здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов;
		2) отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
		3) порушення права особи на захист;
		4) отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права;
		5) порушення права на перехресний допит;
		 
		Недопустимими є також докази, що були отримані:
		1) з показань свідка, який надалі був визнаний підозрюваним чи обвинуваченим у цьому кримінальному провадженні;
		2) після початку кримінального провадження шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених цим Кодексом, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень;
		3) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи у зв`язку з недопущенням адвоката до цієї слідчої (розшукової) дії. Факт недопущення до участі в обшуку адвокат зобов`язаний довести в суді під час судового провадження;
		4) під час виконання ухвали про дозвіл на обшук житла чи іншого володіння особи, якщо така ухвала винесена слідчим суддею без проведення повної технічної фіксації засідання.
		 
		Докази, передбачені цією статтею, повинні визнаватися судом недопустимими під час будь-якого судового розгляду, крім розгляду, якщо вирішується питання про відповідальність за вчинення зазначеного істотного порушення прав та свобод людини, внаслідок якого такі відомості були отримані.
		 
		Відповідно до сформованої практикою ЄСПЛ доктрини «плодів отруєного дерева» (fruit of the poisonous tree), якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж (рішення у справах «Гефген проти Німеччини», пункти 5052 рішення у справі «Шабельник проти України (№2)», пункт 66 рішення у справі «Яременко проти України (№2)»). 
		 
		Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до «плодів отруєного дерева» є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом.
		 
		В силу вимог частин 1, 3 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється в разі, якщо не доведено, що: вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа; кримінальне правопорушення вчинено обвинуваченим; в діях обвинуваченого є склад злочину кримінального правопорушення. Обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умов доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Матеріали кримінального провадження за обвинуваченням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України, не містять ані окремих, ані в сукупності доказів того, що ОСОБА_13 вчинено вказані кримінальні правопорушення.
		 
		Так, як вбачається з матеріалів кримінального провадження, в основу обвинувачення ОСОБА_13  за ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України покладено те, що він, займаючи посаду старшого оперуповноваженого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою з владними повноваженнями, виконуючи свої професійні обов`язки, діяв у порушення вимог ст.ст. 28, 29 Конституції України, ст.18 Закону України «Про національну поліцію» та функціональних обов`язків, перевищив службові повноваження, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, а саме: застосував до потерпілого ОСОБА_9  будь-яке насильство, або висловлював словесну погрозу застосувати насильство, а також застосував до нього спецзасоби - кайданки, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії за відсутності ознак катування та вимагав передачі грошових коштів, з використанням свого службового становища.
		 
		Таке твердження сторони обвинувачення не знайшло свого підтвердження під час судового розгляду кримінального провадження, а докази, надані стороною обвинувачення не доведені перед судом щодо їх переконливості.
		 
		Колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду у постанові від 05.04.2018 у справі № 658/1658/16-к зазначено, що кваліфікація злочину - кримінально-правова оцінка поведінки (діяння) особи шляхом встановлення кримінально-правових (юридично значущих) ознак, визначення кримінально-правової норми, що підлягає застосуванню, і встановлення відповідності ознак вчиненого діяння конкретному складу злочину, передбаченому Кримінальним кодексом, за відсутності фактів, що виключають злочинність діяння.
		 
		За своєю суттю і змістом кваліфікація злочину завжди пов`язана з необхідністю обов`язкового встановлення і доказування кримінально-процесуальними і криміналістичними засобами двох надзвичайно важливих обставин: 1) факту вчинення особою (суб`єктом злочину) суспільно небезпечного діяння, тобто конкретного акту її поведінки (вчинку) у формі дії чи бездіяльності; 2) точної відповідності ознак цього діяння ознакам складу злочину, передбаченого відповідною статтею Особливої частини КК.
		 
		Склад злочину це сукупність юридичних ознак (об`єктивних і суб`єктивних), що визначають вчинене суспільне небезпечне діяння, як конкретний злочин, передбачений кримінальним законом.
		 
		Об`єктивними ознаками злочину є об`єкт і об`єктивна сторона, суб`єктивними суб`єкт і суб`єктивна сторона. Відсутність хоча б однієї з цих ознак, складу злочину не утворюють.
		 
		Так, з об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст.189 КК України включає вимогу передачі чужого майна чи права на майно або вчинення будь-яких дій майнового характеру з застосуванням насильства, небезпечного для життя та здоров`я особи або погрозою такого насильства, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або службовою особою, або з погрозою вбивства чи заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, або з пошкодженням чи знищенням майна, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому.
		 
		Тобто, з об?єктивної сторони вимагання характеризується двома взаємопов?язаними діями: 1) пред?явленням майнової вимоги; 2) погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди.
		 
		Вимога як ознака вимагання означає викладену в рішучій формі пропозицію винного до потерпілого (власника, особи, у віданні чи під охороною яких перебуває майно) про передачу майна, права на майно або вчинення останнім інших дій майнового характеру.
		 
		Погроза при вимаганні повинна бути дійсною і реальною. При визначенні дійсності і реальності погрози необхідно виходити з суб?єктивного ставлення до неї винного і суб?єктивного сприйняття її потерпілим.
		 
		Мета погрози при вимаганні полягає у залякуванні особи, до якої пред?явлена вимога, з метою забезпечити вигідну для винного поведінку. Погроза при вимаганні повинна бути реальною. Реальність погрози для потерпілого означає усвідомлення ним того, що небезпека заподіяння шкоди, якою погрожує винний, може стати дійсністю, якщо він проігнорує вимогу вимагача.
		 
		Об`єктом цього злочину є правовідносини у сфері власності особи, а предметом злочину є чуже майно, таке, щодо якого винна особа не має відповідних правомочностей і підстав для його отримання у своє володіння.
		 
		Суб?єктивна сторона вимагання характеризується прямим умислом. Вимагання - це корисливий злочин. При його вчиненні винний має за мету незаконно одержати чуже майно, право на нього або добитися вчинення потерпілим інших дій майнового характеру.
		Але в досліджених матеріалах кримінального провадження, відсутні будь-які заяви будь-якої особи стосовно вчинення відносно неї вимагання ОСОБА_13 .
		 
		Крім того, в рамках даного кримінального провадження єдиним потерпілим визнано ОСОБА_9 , який під час допиту в судовому засіданні не підтвердив факту вимагання у нього ОСОБА_13 коштів, а навіть заперечував цей факт.
		 
		Також суду не надано будь-яких доказів того, що під час розмов  ОСОБА_13  зі свідком  ОСОБА_14 , обвинувачений вимагав у неї кошти з погрозою застосування насильства, знищення або пошкодження майна, заподіяння іншої шкоди з використанням свого службового становища. Навпаки, свідок ОСОБА_14 пояснила у судовому засіданні, що вона сама питала ОСОБА_13 , як їй необхідно діяти в даних умовах. 
		 
		Крім того, свідок ОСОБА_14 під час допиту в судовому засіданні зазначила, що обвинувачений ОСОБА_13 не вчиняв відносно неї або інших родичів активні або агресивні дії, які супроводжувались вимаганням коштів у неї, за непритягнення до кримінальної відповідальності її батька - ОСОБА_9 за вчинення кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст.121 КК України.
		 
		Більш того, як зазначила свідок, обговорювалась можливість не кваліфікувати дії батька за більш тяжкий злочин, та вказала лише ту обставину, що обвинувачений зазначав, що можливі варіанти кваліфікації саме статті кримінального правопорушення, за якою буде притягнуто до відповідальності її батька.
		 
		Рідний брат потерпілого ОСОБА_27 також під час допиту в судовому засіданні зазначив, що ОСОБА_13 навіть не висловлював надію щодо можливості звільнити повністю від кримінальної відповідальності, як зазначено в обвинувальному акті. Не вказував і на те, що зі сторони ОСОБА_13 при цьому висловлювались будь-які погрози, або вчинялись агресивні дії.
		 
		Суд критично ставиться до показань свідків ОСОБА_14 та ОСОБА_27 , оскільки кожен з них вказує лише на необхідність передання грошових коштів, але за що та для кого конкретно, точно вказати не можуть.
		 
		Також суд звертає увагу на той факт, що свідчення про нібито вимагання ОСОБА_13 у ОСОБА_14 коштів в сумі 10 000 доларів, вона дала майже через рік, коли справа з обвинувальним актом відносно її батька ОСОБА_9 вже була направлена до суду, і через майже півтора року від вчинення кримінального правопорушення її батьком, а до цього часу не зверталась з такою заявою до правоохоронних органів щодо вчинення відносно неї вимагання. 
		 
		В судовому засіданні свідок ОСОБА_14 вказувала, що вона не пам`ятає, чи подавала таку заяву, однак вказане спростовується матеріалами кримінального провадження.
		 
		Так, відомості до ЄРДР за кваліфікацією за ч.2 ст.189 КК України внесені на підставі рапорту слідчого в ОВС першого слідчого відділу слідчого управління прокуратури Харківської області ОСОБА_78 26.09.2018, в якому ним повідомлялось про те, що в ході досудового розслідування по кримінальному провадженню № 42018220000000228 встановлено достатньо доказів, які дають підстави, що в діях оперуповноваженого Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 вбачаються ознаки кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України, а саме по факту вимагання вчиненого службовою особою з використанням свого службового становища оперуповноваженим Холодногірського ВП ГУНП в Харківській області ОСОБА_13 в ніч з 06.04.2017 на 07.04.2017 грошових коштів у сумі 10 000 доларів США у ОСОБА_14 за непритягнення її батька до кримінальної відповідальності.
		 
		Надані копії скріншотів з телефону свідка ОСОБА_14 , як і відомості з інформації, яка міститься у довідці щодо проведення радіо-технічного обстеження, протоколи тимчасового доступу до інформації операторів мобільного зв`язку, не можуть бути визнані судом як беззаперечні докази винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 2 ст. 189 КК України.
		 
		Так, вказані відомості підтверджують, що першою зателефонувала 06.04.2017 до обвинуваченого саме свідок ОСОБА_14 .
		 
		Той факт, що 07.04.2017 року є кілька пропущених дзвінків від ОСОБА_13 свідку, на які вона не відповідала, не можуть достовірно свідчити, що він телефонував саме з метою вимагання грошових коштів. Після того, як свідок не відповідала на дзвінки, ОСОБА_13 надіслав їй смс «купи води для батька». 
		 
		Відповідно до диспозиції ч. 1 ст. 365 КК перевищенням влади або службових повноважень є умисне вчинення працівником правоохоронного органу дій, які явно виходять за межі наданих йому прав чи повноважень, виникає, якщо вони завдали істотної шкоди охоронюваним законом правам, інтересам окремих громадян, державним чи громадським інтересам, інтересам юридичних осіб. 
		 
		За ч. 2 ст. 365 КК кримінальна відповідальність настає за дії, передбачені ч. 1 цієї статті, якщо вони супроводжувалися: 1) насильством або погрозою застосування насильства; 2) застосуванням зброї чи спеціальних засобів; 3) болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування.
		 
		При цьому, об`єктивна сторона злочину, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК, вичерпується самим фактом вчинення дій, які явно виходять за межі наданих працівником правоохоронного органу прав чи повноважень, і містять одну з ознак, визначених у вказаній нормі кримінального закону, - супроводжуються: насильством або з погрозою застосування насильства, застосування зброї або спеціальних засобів, болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування. Заподіяння наслідків у вигляді істотної шкоди в розумінні п. 3 примітки до ст. 364 КК не є обов`язковою умовою для кваліфікації дій за ч. 2 ст. 365 КК.
		 
		Така позиція повною мірою узгоджується з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові № 13-57кс18 від 5 грудня 2018 року у справі №301/2178/13-к.
		Надаючи правову оцінку діям обвинуваченого, суд звертає увагу, що за ч.2 ст.365 КК України відповідальність настає за умови, якщо злочин, містить всі ознаки перевищення службових повноважень (вчинення активних дій, які явно виходять за межі повноважень службової особи та заподіюють істотну шкоду та вчинюється або певним способом (насильство чи болісні і такі, що ображають гідність потерпілого, дії) або за допомогою зброї.
		Насильство при перевищенні службових повноважень може бути як фізичним, так і психічним. Фізичне насильство полягає в незаконному позбавленні волі, завданні удару, побоїв, легких чи середньої тяжкості тілесних ушкоджень, а психічне насильство полягає у створенні реальної загрози застосування насильницьких дій щодо потерпілого.
		Болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, слід вважати дії, які заподіюють йому особливий фізичний біль та моральні страждання. Під болісними слід розуміти дії , спрямовані на тривале позбавлення людини їжі, питва або тепла, залишення її у шкідливих для здоров`я умовах та інші подібні дії (п.32. «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» ). Болісні дії можуть бути пов`язані з незаконним застосуванням спеціальних засобів - наручників, гумових кийків, сльозогінних газів, тощо. Під такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями розуміється умисне приниження його честі та гідності , яке виражене у непристойній формі.
		З об`єктивної сторони зазначений злочин характеризується сукупністю трьох обов`язкових ознак: діями працівника правоохоронного органу, який не має владних функцій і виходить під час виконання своїх адміністративно-господарських функцій за межі своїх повноважень, або дії працівника правоохоронного органу, який має владні повноваження, але перевищує не їх, а інші свої повноваження; вчинення ним дій, які ніхто не має права виконувати або дозволяти; вчинення зазначених дій з застосуванням насильства або з погрозою його застосування, з застосуванням зброї чи спеціальних засобів або які супроводжуються болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого діями, за відсутності ознак катування; причинним зв`язком між діянням та наслідками.
		Суб`єктом зазначеного кримінального правопорушення є працівник правоохоронного органу.
		Суб`єктивна сторона даного кримінального правопорушення характеризується умисною або змішаною формою вини. Вказівка закону на явний вихід за межі наданих прав або повноважень означає, що службова особа може діяти лише з прямим умислом. Тому при вирішенні питання про те, чи є такий вихід дійсно явним, слід виходити з того, наскільки він був очевидним, безсумнівним та безперечним для всіх і кожного і перш за все для самої службової особи, і чи усвідомлювала вона протиправність своєї поведінки.
		Виходячи з вищенаведеного, суд має проаналізувати докази з метою встановлення, чи дійсно обвинувачений, будучи працівником правоохоронного органу, вчинив дії які явно виходили за межі наданих йому повноважень, і чи усвідомлював він протиправність своїх дій.
		Аналізуючи подані суду докази, як сторони обвинувачення, так і сторони захисту, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, а саме: верховенства права, законності, презумпції невинуватості та забезпечення доведеності вини, створивши необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, дослідивши та оцінивши докази, в їх сукупності, суд приходить до висновку про те, що під час судового розгляду стороною обвинувачення не надано безсумнівних доказів, які б свідчили про те, що ОСОБА_13 , будучи службовою особою правоохоронного органу, вчинив взагалі будь-які дії, що явно виходили за межі наданих йому прав та повноважень, а саме: застосував до потерпілого ОСОБА_9 будь-яке насильство, або висловлював словесну погрозу застосувати насильство, а також застосував до нього спецзасоби - кайданки, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії за відсутності ознак катування.
		Більш того, в судовому засіданні потерпілий не підтвердив факту, що ОСОБА_13 , або будь-яка інша особа за наказом обвинуваченого, застосував до нього будь-яке насильство, або висловлював словесну погрозу застосувати насильство, а також застосував до нього спецзасоби - кайданки, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії за відсутності ознак катування.
		 
		З огляду на викладене, суд вважає, що зазначені вище докази сторони обвинувачення, як докази винуватості ОСОБА_13 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України  у своєму взаємозв`язку недостатніми для ухвалення обвинувального вироку щодо нього.
		 
		За результатами даного судового розгляду не доведено, що ОСОБА_13 взагалі вчинив діяння, за яким йому пред`явлено обвинувачення, оскільки не доведено, що в його діях є склад кримінального праіопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 365 КК України.
		При ухваленні вироку відносно обвинуваченого ОСОБА_13 , суд вважає за необхідне відповідно до положень ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» застосувати як джерело права Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини.
		Так, у рішеннях по справі «Коробов проти України» (Korobov v. Ukraine заява № 39598/03) від 21.10.2011, у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства» (Irelandv.theUnitedKingdom) від 18.01.1978 Європейський суд з прав людини зазначає, що при оцінці доказів Суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом». Проте така доведеність може випливати зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростованих презумпцій факту.
		Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, що сформульована у п. 43 рішення Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 року у справі «Кобець проти України» («Kobets v. Ukraine») (з відсиланням на п.282 рішення у справі «Авшар проти Туреччини» («Avsar v. Turkey»), згідно яких «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом».
		Досліджені безпосередньо в судовому засіданні докази суд оцінює в їх сукупності за критеріями належності та допустимості. За критерієм належності, закріпленим у ст. 85 КПК України, суд вважає всі процесуальні дії по збиранню доказів по даному провадженню, які були досліджені судом, були проведені у спосіб, без дотриманням порядку і на підставах, передбачених процесуальним законом з дотриманням загальних засад кримінального провадження, які гарантують права і свободи людини та громадянина (п. п. 1-10 ч. 1 ст. 7, ч. ч. 2, 4 та 6 ст. 246, 251, 252, 271, 273, 275 КПК України).
		 
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом недостатньо, щоб версія обвинувачення була лише більш вірогідною за версію захисту. Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		 
		Суд вважає за необхідне зазначити, що безпосередність дослідження доказів означає звернену до суду вимогу закону про дослідження ним всіх зібраних у конкретному кримінальному провадженні доказів шляхом допиту обвинувачених, потерпілих, свідків, експерта, огляду речових доказів, оголошення документів, відтворення звукозапису і відеозапису тощо. Ця засада кримінального судочинства має значення для повного з`ясування обставин кримінального провадження та його об`єктивного вирішення. 
		 
		Безпосередність сприйняття доказів дає змогу суду належним чином дослідити і перевірити їх (як кожний доказ окремо, так і у взаємозв`язку з іншими доказами), здійснити їх оцінку за критеріями, визначеними у частині 1 статті 94 КПК України, і сформувати повне та об`єктивне уявлення про фактичні обставини конкретного кримінального провадження.
		 
		Недотримання засади безпосередності призводить до порушення інших засад кримінального провадження: презумпція невинуватості та забезпечення доведеності вини, забезпечення права на захист, змагальність сторін та свобода в поданні ними своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості (пункти 10, 13, 15 статті 7 КПК України). Тому засада безпосередності виступає необхідним елементом процесуальної форми судового розгляду.
		 
		Так, стороною обвинувачення не надано суду беззаперечних доказів, які б свідчили про вчинення обвинуваченим ОСОБА_13 інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України.
		 
		Таким чином, надані стороною обвинувачення докази є суперечливими та не доводять, що ОСОБА_13 , займаючи посаду старшого оперуповноваженого Холодногірського ВП ГУ НП в Харківській області, будучи працівником правоохоронного органу та службовою особою з владними повноваженнями, виконуючи свої професійні обов`язки, діяв у порушення вимог ст.ст. 28, 29 Конституції України, ст.18 Закону України «Про національну поліцію» та функціональних обов`язків, перевищив службові повноваження, що супроводжувалось насильством, застосуванням спеціальних засобів та болісними і такими, що ображають особисту гідність потерпілого, діями, за відсутності ознак катування, а саме: застосував до потерпілого ОСОБА_9  будь-яке насильство, або висловлював словесну погрозу застосувати насильство, а також застосував до нього спецзасоби - кайданки, болісні і такі, що ображають особисту гідність потерпілого, дії за відсутності ознак катування та вимагав передачі грошових коштів, з використанням свого службового становища.
		 
		VIII. Висновки суду.
		 
		Суд враховує правову позицію щодо визнання винності особи «поза розумним сумнівом» та визначення «стандартів доказування», висловлену Верховним Судом у постанові від 04.07.2018 по справі №688/788/15-к, в якій зазначається, що при вирішенні питання щодо достатності встановлених під час змагального судового розгляду доказів для визнання особи винуватою суди мають керуватися стандартом доведення (стандартом переконання), визначеним частинами другою та четвертою статті 17 КПК: Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		 
		Поза розумним сумнівом має бути доведений кожний з елементів, які є важливими для правової кваліфікації діяння: як тих, що утворюють об`єктивну сторону діяння, так і тих, що визначають його суб`єктивну сторону.
		 
		Обов`язок всебічного і неупередженого дослідження судом усіх обставин справи означає, що для того, щоб визнати винуватість доведеною поза розумним сумнівом, версія обвинувачення має пояснювати всі встановлені судом обставини, що мають відношення до події, яка є предметом судового розгляду.
		 
		Суд не може залишити без уваги ту частину доказів та встановлених на їх підставі обставин лише з тієї причини, що вони суперечать версії обвинувачення. Наявність таких обставин, яким версія обвинувачення не може надати розумного пояснення або які свідчать про можливість іншої версії інкримінованої події, є підставою для розумного сумніву в доведеності вини особи.
		 
		Законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, встановленими на підставі допустимих доказів, і єдина версія, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, - є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винною за пред`явленим обвинуваченням.
		 
		Аналізуючи надані у розпорядження суду докази, які були безпосередньо досліджені в ході судового розгляду, суд прийняв до уваги зазначені у судових дебатах слушні доводи сторони захисту про відсутність належних та допустимих доказів винуватості ОСОБА_13 за відсутності належних допустимих доказів, надавши їм оцінку з урахуванням вимог ст.ст. 85 - 87 КПК України.
		 
		Судовий розгляд проводився лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, з дотриманням принципів змагальності сторін та свободи в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості, з дотриманням принципу диспозитивності, тобто діючи виключно у межах своїх повноважень та компетенції суд вирішив лише ті питання, що винесені на його розгляд сторонами та віднесені до його повноважень, зберігаючи при цьому об`єктивність та неупередженість та створивши при цьому необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання ними процесуальних обов`язків, та надійшов до висновку про те, що рівність перед законом і судом виключає будь-які привілеї у сторін кримінального провадження в ході судового розгляду, саме тому суд не приймає в якості доказів винуватості досліджені під час судового розгляду докази, оскільки завданнями кримінального провадження є не тільки захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, а й неупереджений судовий розгляд з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини.
		 
		Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що досудове розслідування по кримінальному провадженню відносно ОСОБА_13 проведено з порушенням вимог кримінально-процесуального закону, в ході судового розгляду винуватість  ОСОБА_13 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України, стороною обвинувачення не доведена, в тому числі поза розумним сумнівом, а тому відповідно до п.3 ч.1 ст.373 КПК України суд вважає необхідним ухвалити у даному кримінальному провадженні виправдувальний вирок у зв`язку з недоведеністю того, що в діяннях обвинуваченого ОСОБА_13 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України.
		 
		Згідно ч.3 ст.373КПК України обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		 
		Виправдувальний вирок ухвалюється судом у випадках, передбачених ст.ст. 284, 373 КПК України.
		 
		Згідно п.3 ч.1 ст.373КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.
		 
		Оскільки сторона обвинувачення не довела факту вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України, його необхідно виправдати в інкримінованих йому кримінальних правопорушеннях з підстав, передбачених п.3 ч.1 ст.373 КПК України.
		 
		На підставі об`єктивно з`ясованих обставин, за наведених належних і достатніх мотивів, суд ухвалює згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, виправдувальний вирок, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що в діянні ОСОБА_13 є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України.
		 
		Резюмуючи викладене, з урахуванням наданих обвинуваченням і досліджених судом доказів, враховуючи, що можливості для збору додаткових доказів вичерпано і не пропонується стороною обвинувачення, суд приходить до висновку, що стороною обвинувачення не доведено і судом не здобуто жодних переконливих доказів вчинення ОСОБА_13 кримінальних правопорушень, які йому інкримінується, у зв`язку з чим він підлягає виправданню.
		Ухвалення виправдувального вироку забезпечить дієву реалізацію завдань кримінального провадження, передбачених ст. 2 КПК України, зокрема, охорону прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, щоб жоден невинуватий не був засуджений.
		ІХ. Інші питання, які вирішуються судом при ухваленні вироку
		Відповідно до ч. 3 ст. 129 КПК України у разі виправдання обвинуваченого за відсутності в його діях складу кримінального правопорушення або його непричетності до вчинення кримінального правопорушення, суд залишає позов без розгляду.
		 
		У кримінальному провадженні потерпілим ОСОБА_9 заявлено цивільний позов про відшкодування матеріальної шкоди, що складає вартість послуг адвоката у розмірі 30 000 грн., та моральної шкоди у розмірі 300 000 грн.
		 
		У зв`язку з виправданням ОСОБА_13 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст.189, ч.2 ст.365 КК України, цивільний позов ОСОБА_9 про стягнення моральної та матеріальної шкоди на підставі ч.3 ст. 129 КПК України - залишити без розгляду.
		Відповідно до ст. 124 КПК України процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів для проведення судових експертиз, слід віднести на рахунок держави, у зв`язку із виправданням обвинуваченого.
		Щодо заходів забезпечення кримінального провадження.
		Заходи забезпечення кримінального провадження щодо обвинуваченого ОСОБА_13 на момент проголошення вироку не обрані і суд не вбачає підстав для їх обрання до набрання вироком законної сили, оскільки дійшов висновку про ухвалення виправдувального вироку.
		Долю речових доказів суд, вирішує у відповідності до ст. 100 КПК України.
		Речові докази, які зберігаються в матеріалах кримінального провадження, на підставі п. 7 ч.9 ст. 100 КПК України - залишити зберігати в матеріалах кримінального провадження. 
		На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 5, 6 Європейської Конвенції про захист прав і основоположних свобод, ст. 62 Конституції України, ст.ст. 2, 17, 22, 23, 24, 83, 84, 91, 92, 94, 95, 98, 100, 337, 369-373, 376 КПК України, суд,-
		УХВАЛИВ:
		 
		ОСОБА_13 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати невинуватим у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.2 ст. 189, ч.2 ст. 365 КК України, та виправдати його на підставі п.3 ч.1 ст.373 КПК України у зв`язку з недоведеністю, що в діянні обвинуваченого є склад кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 189, ч. 2 ст. 365 КК України.
		 
		Цивільний позов ОСОБА_9 до ОСОБА_13 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди - залишити без розгляду.
		 
		Запобіжний захід не обирався, речові докази, процесуальні витрати у кримінальному провадженні на залучення експертів відсутні.
		 
		Вирок може бути оскаржений до Харківського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з дня його оголошення.
		 
		Вирок суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом, якщо таку скаргу не було подано.
		 
		У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		 
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку суду. Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору.
		 
		Копія судового рішення не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		Суддя                                                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...