Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/14239/22 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 19.12.2024. Зареєстровано: 20.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/759/361/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62022000000000625

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		ун. № 759/14239/22 пр. № 1-кп/759/361/24 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		19 грудня 2024 року м. Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі колегії суддів: 
		головуючого судді ОСОБА_1 ,
		суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		при секретарі: ОСОБА_4 , 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в межах спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia) кримінальне провадження ЄРДР № 62022000000000625 від 19 серпня 2022 року за обвинувальним актом стосовно:
		ОСОБА_5 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_1 у м. Судак Автономної Республіки Крим, Україна (далі - АР Крим), гр-н України, одружений, останнє відоме місце реєстрації:  АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання:  АДРЕСА_2 , не судимий, -
		обвинуваченого у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ) та ч. 1 ст. 408 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ),
		сторони кримінального провадження: прокурори - ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , обвинувачений - ОСОБА_8 , захисник - ОСОБА_9 ,
		В С Т А Н О В И В:
		1. Формулювання обвинувачення, яке визнане судом доведеним.
		Унаслідок розпочатої 20 лютого 2014 року збройної агресії російської федерації (далі - РФ) проти України відбулася воєнна окупація невід`ємної частини України - АР Крим, а згодом і незаконна анексія цієї частини території України.
		Зокрема, 01 березня 2014 року о 00 год. 55 хв. невстановленими військовослужбовцями збройних сил РФ (далі - ЗС РФ) з використанням броньованої бойової техніки здійснено захоплення аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ІНФОРМАЦІЯ_3 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі - ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 )), дислокованого за адресою: АДРЕСА_3 , та виведено із ладу військове майно, що забезпечувало керівництво польотами літаків Збройних сил України (далі - ЗСУ), а саме, обладнання для керівництва польотами контрольно-диспетчерського пункту аеродрому («ВІСП», радіостанції, антени, телефони), пошкоджено робочі місця керівника польотів, ближньої зони, керівника посадки, обрізано проводку зв`язку. Крім того, на злітно-посадковій смузі аеродрому військовослужбовцями РФ розміщено літак ЗСУ АН-26 у спосіб, що перешкоджав вирулюванню, зльоту та посадці літаків, чим було унеможливлено рух військових повітряних суден ЗСУ у навколишньому повітряному просторі.
		Розпочавши з Україною збройний конфлікт РФ та її військові формування набули статусу ворога для України та її громадян, а відповідно до Закону України № 1207-VII «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» (далі - Закон № 1207-VII) територія АР Крим - статус тимчасово окупованої території внаслідок збройної агресії РФ.
		В умовах вказаного збройного конфлікту та окупації території АР Крим, вірні Військовій присязі Українському народу військовослужбовці військових формувань України самостійно та централізовано виходили з окупованої території АР Крим для подальшого проходження служби, в тому числі й в ЗСУ.
		Разом з тим, громадянин України ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, маючи військове звання «капітан» та обіймаючи посаду начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), достовірно володіючи інформацією, що з 20 лютого 2014 року з боку РФ здійснюється військова агресія відносно України та вчиняються дії, направлені на зміну меж території України, в порушення складеної Військової присяги, ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ, ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ, вчинив дезертирство та державну зраду, яка виразилася у переході на бік ворога в період збройного конфлікту, за таких фактичних обставин.
		24 липня 1996 року Судацьким райвійськкоматом громадянин України ОСОБА_8 був призваний на військову службу до ЗСУ, а 24 серпня 1996 року як військовослужбовець ЗСУ склав Військову присягу на вірність Українському народу.
		23 червня 2005 року наказом Командувача Повітряних сил ЗСУ № 11 ОСОБА_10 присвоєно чергове військове звання «капітан».
		01 березня 2011 року наказом Міністра оборони України № 199 капітана ОСОБА_11 призначено на посаду начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу вимірювального полігону ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ).
		Через розпочатий з 20 лютого 2014 року з боку РФ на території АР Крим збройний конфлікт Радою національної безпеки і оборони України (далі - РНБО) прийнято рішення від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій ЗСУ, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АР Крим та міста Севастополя в інші регіони України». Це рішення РНБО введено в дію Указом Президента України 24 березня 2014 року № 339/2014.
		Наприкінці березня 2014 року (точний час не встановлено) командир ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) ОСОБА_12 в приміщенні конференц-зали штабу військової частини за адресою: АДРЕСА_3 усно довів до всіх військовослужбовців ДНВЦ, у тому числі й до ОСОБА_11 , вказане розпорядження про переведення військової частини на материкову частину України.
		Пізніше, згідно з директивою МО України та ГШ ЗСУ від 06 травня 2014 року № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ пов`язані з окупацією території України» строк прибуття на материкову Україну всіх військовослужбовців ЗСУ з АР Крим було визначено до 12 травня 2014 року.
		Однак, ОСОБА_8 , діючи в порушення Військової присяги, зазначених вище норм законодавства, директиви МО України та Генерального штабу ЗСУ 06 травня 2014 року № Д-1, проходячи військову службу на офіцерській посаді в ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), умисно, керуючись особистими мотивами, з метою ухилитися від військової служби у встановлений строк до 12 травня 2014 року не з`явився до нового місця служби у м. Запоріжжя в порядку переведення та залишився на тимчасово окупованій території АР Крим.
		Крім того, ОСОБА_8 , ухилившись від проходження військової служби, діючи умисно, керуючись особистими мотивами, з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, 17 квітня 2014 року набувши громадянство РФ, в період збройного конфлікту вступив на службу до ЗС РФ, а саме до складу «Феодосійського випробувального центру (морський) 929 Державного льотно-випробувального центру МО РФ імені В.П. Чкалова» (військова частина НОМЕР_2 , розташована за адресою: АДРЕСА_3 ) (далі - ФВЦ 929 ДЛВЦ), де 28 листопада 2014 року склав присягу на вірність РФ, тобто в період збройного конфлікту перейшов на бік ворога та продовжив у складі ФВЦ 929 ДЛВЦ здійснювати свою діяльність з організації та проведення випробувальних робіт новітніх зразків озброєння у сфері авіаційної та морської техніки для потреб ЗС РФ, а отже вчинив державну зраду у формі переходу на бік ворога в період збройного конфлікту.
		2. Оцінка правових процедур в контексті вимог ч. 3 ст. 323, ч. 5 ст. 374 КПК України
		Кримінальне провадження ЄРДР № 62022000000000625 від 19 серпня 2022 року здійснюється в умовах воєнного стану, який був введений із 05 год 30 хв 24 лютого 2022 року згідно з Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, та є продовженим і на час ухвалення даного вироку.
		07 вересня 2022 року ОСОБА_11 оголошено у розшук (т. 2 а. 220-222).
		Ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 вересня 2022 року надано дозвіл на здійснення у даному кримінальному провадженні спеціального досудового розслідування (т. 1 а. 126-128).
		На підставі ухвали Святошинського районного суду м. Києва від 21 лютого 2024 року (т. 1 а. 149-152) судовий розгляд даного кримінального провадження здійснюється за відсутності обвинуваченого ОСОБА_11 в порядку спеціального судового провадження.
		Дане кримінальне провадження здійснювалось з обов`язковою участю захисника, яка реально була забезпечена державою (т. 2 а. 154-157).
		Під час судового провадження інформація про виклик обвинуваченого ОСОБА_11 до суду, а також інформація про процесуальні документи надсилалась та публікувалась відповідно до вимог ст. 323 КПК України. Поштова кореспонденція на тимчасово окуповану територію АР Крим установами пошти не приймається (т. 4 а. 126-131).
		Обвинувачений показань суду не надавав, при цьому заяв, протестів та клопотань на адресу суду також не подавав, не зважаючи на надану судом неформальну можливість звернутися до суду чи заявити про себе в будь-якій зручний спосіб (повідомлення на останній відомий адрес особистої електронної пошти обвинуваченого).
		Аналіз наявних в матеріалах справи документів на підтвердження завчасних належних викликів ОСОБА_11 та направлених йому повідомлень шляхом публікацій в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр»), розміщення відповідної інформації на офіційних сайтах Офісу Генерального прокурора та суду, направлення повідомлення на останній відомий адрес особистої електронної пошти, свідчить про те, що він мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, він отримав чи мав би отримати оголошену підозру, пред`явлене обвинувачення та відповідні виклики, мав можливість бути обізнаним зі своїми правами, в тому числі, на захист та доступ до правосуддя. Відтак, держава Україна під контролем сторони захисту та суду використала всі можливості для того, щоб обвинувачений мав право під час судового провадження як мінімум на такі гарантії: а) бути терміново і докладно повідомленою мовою, яку він розуміє, про характер і підставу обвинувачення; б) мати достатній час і можливості для підготовки свого захисту, обрати самою захисника; в) бути судженим в його присутності і захищати себе особисто або за посередництвом обраного ним захисника, бути повідомленим про це право і мати призначеного захисника безплатно. Натомість, ОСОБА_8 скористався своїми правами на власний розсуд за відсутності будь-яких перешкод для їх реалізації на території України та з боку останньої.
		Наведені обставини свідчать про відмову ОСОБА_11 , який повинен знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння, вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої над собою він не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді. Ухилення обвинуваченого від правосуддя суд оцінює як реалізацію останнім свого невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		За таких обставин суд вважає, що стороною обвинувачення та судом здійснені всі можливі передбачені законом заходи щодо дотримання прав обвинуваченого на захист та доступ до правосуддя, ОСОБА_8 мав підстави усвідомлювати, що проти нього розпочато кримінальне провадження, мав чи мав би отримати оголошену підозру, пред`явлене обвинувачення та відповідні виклики до слідчого, суду.
		Зважаючи на специфіку спеціального судового провадження (ч. 3 ст. 323 КПК України), суд, зберігаючи неупередженість та безсторонність, надає особливого значення охороні прав та законних інтересів обвинуваченого як учасника кримінального провадження, яке відбувається за його відсутності, забезпеченню повного та неупередженого судового розгляду з тим, щоб до обвинуваченого була застосована належна правова процедура в контексті приписів ст. 2 КПК України з дотриманням всіх загальних засад кримінального провадження з урахуванням особливостей, встановлених виключно законом. Ці особливості вимагають від суду прискіпливої оцінки кожного поданого доказу обвинувачення, відтак поріг вимогливості до доказування у даному випадку має бути підвищений.
		3. Правова позиція сторони обвинувачення.
		В обґрунтування винуватості ОСОБА_11 у вчиненні поставлених йому у провину злочинів, сторона обвинувачення посилалася на подані докази, які були безпосередньо досліджені під час судового розгляду. Під час судових дебатів прокурор вважав подані докази достатніми для того, щоб поза розумним сумнівом довести винуватість ОСОБА_11 у висунутому обвинуваченні в повному обсязі.
		4. Правова позиція сторони захисту.
		Захисник не мав можливості зв`язатися з обвинуваченим і з`ясувати в нього правову позицію щодо висунутого обвинувачення.
		На думку сторони захисту, винуватість ОСОБА_11 у вчиненні поставлених йому у провину злочинів не доведена допустимими, належними та переконливими доказами поза розумним сумнівом (матеріали справи містять копії документів, походження яких не відоме, відео записи мають невідоме джерело походження, ідентифікація обвинуваченого не є безспірною), крім того, обвинувачений у добровільному порядку отримав громадянство іншої країни, а тому не є суб?єктом державної зради. Щодо обвинувачення за ст. 408 КК України, то минули строки давності притягнення до кримінальної відповідальності. Відтак суду належить ухвалити виправдувальний вирок через не доведення участі ОСОБА_11 у вчиненні злочинів. Крім того, як вважає захисник, рішення про проведення спеціального судового провадження є незаконним через відсутність доказів того, що ОСОБА_13 був повідомлений про свої права, зміст оголошеної підозри та суд.
		5. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		5.1. Фактичні обставини, які суд визнає загально відомими і такими, що не потребуються доказування в межах даного провадження.
		Тимчасова окупація з боку РФ частини території України - АР Крим, яка розпочалася зі збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, починаючи з 20 лютого 2014 року, а також анексія з боку РФ цієї частини території України є загально відомими фактами, які не потребують окремого судового доведення.
		Верховною Радою України 15 квітня 2014 року прийнято Закон України № 1207-VII , за яким перебування підрозділів ЗС РФ на території України з порушенням процедури, визначеної Конституцією та законами України, а також всупереч міжнародно-правовим актам, визнано окупацією частини території суверенної держави Україна, а територію АР Крим, відповідні води, територіальне море України, територію виключної (морської) економічної зони України, а також повітряний простір над цими територіями визнано тимчасово окупованими територіями України внаслідок збройної агресії з боку РФ.
		Крім того, Верховною Радою України 21 квітня 2015 року прийнято Постанову № 337-VIІI «Про Заяву Верховної Ради України «Про відсіч збройній агресії Російської Федерації та подолання її наслідків», згідно з якою констатовано початок такої агресії з боку РФ на території АР Крим 20 лютого 2014 року, яка завершилася воєнною окупацією та подальшою незаконною анексією цієї частини території України.
		Відповідно до правил п. 7 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про національну безпеку України» збройне зіткнення між державами (міжнародний збройний конфлікт, збройний конфлікт на державному кордоні) охоплюється поняттям збройного конфлікту, який у даному випадку розпочато з боку РФ 20 лютого 2014 року.
		Вказані постанови Верховної Ради та Закони України є нормативно-правовими актами, що становлять частину законодавства, на підставі якого суд приймає рішення у справі.
		Судом в інтересах даного кримінального провадження ретельно досліджені подані стороною обвинувачення докази з тим, щоб дослідити зв`язок між цими подіями та діями обвинуваченого безпосередньо в контексті висунутого йому обвинувачення.
		5.2. Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		Суд повно, всебічно та неупереджено дослідивши всі обставини даного кримінального провадження, об`єктивно та за своїм внутрішнім переконанням, яке ґрунтується на такому дослідженні, оцінивши кожний поданий сторонами доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, проаналізувавши діюче законодавство України, дійшов таких висновків.
		Як вбачається з дослідженого судом дублікату (примірник № 2) особової справи ОСОБА_11 , поданого як додатку до матеріалів провадження (джерело - т. 3 а. 114), ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 в м. Судак АР Крим, росіянин, вступив добровільно на військову службу в ЗСУ 24 липня 1996 року, Військову присягу на вірність народу України прийняв 24 серпня 1996 року, а у 2001 році закінчив ІНФОРМАЦІЯ_5 , після чого продовжив проходження військової служби на офіцерських посадах ЗСУ.
		ОСОБА_8 брав участь у миротворчих операціях ООН в Ліберії та Конго.
		Останнє військове звання ОСОБА_11 - «капітан», яке було присвоєне йому наказом Командувача Повітряних сил ЗСУ 23 червня 2005 року та якого він був позбавлений в дисциплінарному порядку наказом НГШ ЗСУ № 113 від 21 березня 2015 року.
		Остання посада ОСОБА_11 по службі - згідно з наказом МО України № 199 від 01 березня 2011 року начальник групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), яке з 02 вересня 2013 року було підпорядковане ІНФОРМАЦІЯ_6 , а з 20 травня 2014 року ОСОБА_8 зарахований у розпорядження НГШ ЗСУ. ОСОБА_8 за займаними офіцерськими посадами мав допуск до державної таємниці та характеризувався таким, що здатний її зберігати.
		Як також видно з тих же матеріалів особової справи ОСОБА_11 , згідно з наказом ЗНГШ ЗСУ № 108 від 03 квітня 2015 року він звільнений з військової служби у запас за п. «ж» (у зв`язку з позбавленням військового звання у дисциплінарному порядку) ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та наказом НГШ ЗСУ № 75 від 21 квітня 2015 року виключений зі списків особового складу ЗСУ з 21 березня 2015 року.
		З наведених документованих даних, які містить особа справа офіцера, яка є обліковим документом, безспірно встановлено, що станом на 20 травня 2014 року громадянин України ОСОБА_8 , будучи військовослужбовцем ЗСУ, мав військове звання «капітан» та обіймав посаду начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), а у період часу з 20 травня 2014 року до 21 березня 2015 року у військовому званні «капітан» перебував у розпорядженні НГШ ЗСУ та до виконання своїх обов`язків за будь-якою посадою у ЗСУ не приступав.
		Крім того, фотографічне зображення ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , особа якого встановлена за паспортом громадянина України НОМЕР_3 , закордонним паспортом НОМЕР_4 , зафіксоване як у матеріалах дублікату (примірник № 2) особової справи ОСОБА_11 , так і на особовій карточці Державної міграційної служби (т. 3 а. 96), дозволяє безспірно ідентифікувати його за рисами обличчя, що переконливо вказує на належність всіх вказаних документів.
		У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає надуманими твердження сторони захисту про сумнівність ідентифікації обвинуваченого.
		Як вбачається з дослідженого під час судового розгляду протоколу огляду від 20 липня 2022 року з додатками у виді завірених копії документів (т. 2 а. 51-115), оглянуті слідчим матеріали іншого кримінального провадження містять безспірні фактичні дані про захоплення озброєними військовослужбовцями ЗС РФ, зокрема, аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), на контрольно-диспетчерському пункті якого останні вивели з ладу засоби зв`язку та радіолокаційного контролю, обладнання для керівництва польотами, зокрема, «ВІСП», радіостанції, антени, телефони, пошкодили робочі місця керівника польотів, ближньої зони, керівника посадки, чим привели військову частину у небоєздатний стан (листи ГУ Військової служби правопорядку ЗСУ від 04 та 06 березня 2014 року - т. 2 а. 70зв.-71, 75зв. -76зв., листи Управління ВКР СБУ від 20 березня та 18 квітня 2014 року - т. 2 а. 72, 73). Аналогічні дані містять й інші оглянуті слідчим інші первинні документи, доповідні (т. 2 а. 85, 89зв., 92зв.-93).
		Дані щодо пошкодження за вказаних обставин військового майна аеродрому « ІНФОРМАЦІЯ_2 » ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), а також щодо використання військовослужбовцями РФ на злітно-посадковій смузі аеродрому літака ЗСУ АН-26 для створення перешкоди вирулюванню, зльоту та посадці військових літаків ЗСУ, чим було унеможливлено рух повітряних суден у навколишньому повітряному просторі, документально зафіксовані на досліджених судом фото матеріалах, які як додатки містить оглянутий слідчим протокол огляду місця події від 04 березня 2014 року (т. 2 а. 98зв.-102зв.).
		Наведені дані, на переконання колегії суддів, безспірно вказують на те, що ОСОБА_8 , як діючий офіцер ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) з достатнім досвідом проходження військової служби, в тому числі в наближених до бойових умовах (досвід військових миротворчих місій), як очевидець вказаних подій чітко усвідомлював, що з 20 лютого 2014 року військові підрозділи РФ відкрито розпочали збройний конфлікт з Україною на її суверенній території в АР Крим, тобто є ворожими.
		На підтвердження висновку суду про очевидну обізнаність ОСОБА_11 із характером подій, які на той час відбувалися на території АР Крим за участю і під контролем озброєних військових формувань РФ, додатково вказує зміст та спрямованість рішень у вказаний період час «регіональних органів влади», а саме, 11 березня 2014 року в умовах воєнної окупації Верховна Рада АР Крим проголосила АР Крим «незалежною державою - Республіка Крим». 18 березня 2014 року представники розпущеної постановою Верховної Ради України від 15 березня 2014 року № 891-VII «Верховної Ради АР Крим» за наслідками проведення в умовах воєнної окупації незаконного «референдуму» підписали з президентом РФ «Договір про прийняття до РФ Республіки Крим і створення у складі РФ нових суб`єктів», який був реалізований шляхом прийняття 21 березня 2014 року Федерального Конституційного закону РФ № 6-ФКЗ «Про прийняття в Російську Федерацію Республіки Крим та утворення в складі Російської Федерації нових суб`єктів Республіки Крим та міста федерального значення Севастополя» (далі - закон РФ № 6-ФКЗ), положеннями якого передбачалося створення на території АР Крим федеральних органів державної влади країни-окупанта.
		Згідно з дослідженим під час судового розгляду листом Департаменту контррозвідувального захисту інтересів держави у сфері інформаційної безпеки від 14 червня 2022 року № 30/6-3716 (т. 3 а. 190-192) ОСОБА_15 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у м. Судак АР Крим, Україна, одружений, на час вчинення поставлених у провину протиправних дій мав на утриманні неповнолітню дитину, паспорт громадянина України НОМЕР_3 , ІПН НОМЕР_5 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 , користувався електронною поштою: ІНФОРМАЦІЯ_8 , проходив військову службу у званні «капітан» військовій частині НОМЕР_1 на посаді начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ). 17 квітня 2014 року отримав паспорт громадянина РФ № НОМЕР_6 , виданий федеральною міграційною службою РФ, ІПН РФ НОМЕР_9.
		Аналогічні дані щодо особи ОСОБА_11 та його громадянства України містять і досліджені судом лист Держміграційної служби України від 21 червня 2022 року № 6.5-2959/6-22 (т. 4 а. 41-42), аналітичні матеріали Департаменту кримінального аналізу Національної поліції України від 18 червня 2022 року № 2565/33/01/1-2022 (т. 4 а. 46-47, 64-74) та Департаменту ВКР СБУ від 30 червня 2022 року № 2565/33/01/1-2022 (т. 4 а. 100-101).
		Отже, за цими даними ОСОБА_8 , будучи громадянином України та діючим військовослужбовцем ЗСУ, 17 квітня 2014 року отримав паспорт громадянина РФ, що у взаємозв`язку із наведеними раніше відомостями безумовно вказує на чіткий умисел ОСОБА_11 в період збройного конфлікту безповоротно ухилитися від військової служби в ЗСУ, залишившись на тимчасово окупованій території АР Крим та, більш того, формально перейшовши на бік ворога.
		Згідно з дослідженими під час судового розгляду листами командира військової частини  НОМЕР_7  від 01 лютого 2021 року № 70/1/391 (т. 3 а. 53-55), ГУ ВСП ЗСУ від 08 червня 2022 року № 306/2/3141 (т. 3 а. 187) військова частина НОМЕР_7 є правонаступником ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), в останній проходили військову службу, зокрема, ОСОБА_8 на посаді начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону. Крім того, РНБО 23 березня 2014 року було прийнято рішення «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій ЗСУ, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АР Крим в інші регіони України», яке було введене в дію Указом Президента України від 24 березня 2014 року № 339/2014. Згідно з директивою МО України та ГШ ЗСУ від 06 травня 2014 року № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ пов`язані з окупацією території України» особовому складу ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) належало здійснити перебазування з території АР Крим до місця тимчасового базування в м. Запоріжжя до 12 травня 2014 року. Директивою МО України та ГШ ЗСУ від 30.04.2014 № Д-322/1/05 місцем подальшої постійної дислокації ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) визначено АДРЕСА_4 .
		Наведені дані підтверджені окремо дослідженими судом копіями вказаних рішення РНБО від 23 березня 2014 року «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій ЗСУ, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території АР Крим в інші регіони України», Указу Президента України від 24 березня 2014 року №339/2014 (т. 3 а. 88-89; т. 4 а. 112), директиви МО України та ГШ ЗСУ від 06 травня 2014 року № Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями ЗСУ пов`язані з окупацією території України» (т. 3, а. с. 183-185; т. 4 а. 121-123), а також виданих на їх виконання наказу начальника Воєнно-наукового управління ГШ ЗСУ від 26 березня 2014 року № 17 «Про організацію діяльності військової частини НОМЕР_1 в умовах особливого періоду у місцях тимчасової дислокації», за яким констатовано перебазування військової частини НОМЕР_1 в АДРЕСА_5 , а полковника ОСОБА_16 призначено тво командира військової частини НОМЕР_1 з усуненням від виконання обов`язків командира частини працівника ЗСУ ОСОБА_17 (т. 4 а. 113), окремого доручення начальника Воєнно-наукового управління ГШ ЗСУ від 02 квітня 2014 року № 230 командиру військової частини НОМЕР_1 щодо питань розміщення, обліку та забезпечення особового складу військової частини на материковій частині України (т. 4 а. 116), наказу МО України від 05 квітня 2014 року № 230 «Про організацію передислокації військових частин ЗСУ з АР Крим» (т. 4 а. 114-115), наказу начальника Воєнно-наукового управління ГШ ЗСУ від 12 квітня 2014 року № 21 «Про організацію виконання заходів тимчасової дислокації військової частини НОМЕР_1 », за яким організовано прийом та облік особового складу частини, військового майна на материковій частині України (т. 4 а. 117-118), наказу ГШ ЗСУ від 15 квітня 2014 року № 98 «Про організацію роботи з військовослужбовцями та членами їх сімей, які прибувають з території АР Крим», яким вирішено першочергові питання розквартирування військ, їх соціального, матеріального, фінансового та інших видів забезпечення (т. 4 а. 119-120).
		Згідно з дослідженим під час судового розгляду листом заступника начальника Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки від 13 червня 2022 року № 21/2/2/1145 (т. 4 а. 39) військова частина НОМЕР_1 відповідно до Плану тимчасової передислокації військових частин ЗСУ з тимчасово окупованої території АР Крим в 2014 році повинна була здійснити перебазування до місця тимчасового базування в м. Запоріжжя до 12 травня 2014 року.
		Отже, суд вважає доведеними як факт перебазування ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) з території АДРЕСА_5 зі строком виконання до 12 травня 2014 року через розпочатий з 20 лютого 2014 року з боку РФ на території АР Крим збройний конфлікт, так і факт прийняття з цього приводу військовим командуванням відповідних розпоряджень, які були обов`язкові до виконання всіма військовослужбовцями ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), ОСОБА_18 , зокрема.
		При цьому поінформованість особового складу ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), а в його складі й ОСОБА_11 , щодо вказаних розпоряджень та необхідності їх виконання у вказаний строк підтверджена фактом їх своєчасного виконання іншими військовослужбовцями шляхом фактичного перебазування ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) до АДРЕСА_5 з подальшою зміною командування, місця дислокації та реорганізацією в іншу військову частину ЗСУ.
		Згідно з дослідженим під час судового розгляду листом Департаменту ВКР СБУ від 18.05.2022 № 17/8/1-632нт (т. 3 а.с. 90-91)   ОСОБА_8 з 2014 року проходить службу у ЗС РФ в ФВЦ 929 ДЛВЦ (смт Кіровське, АР Крим).
		Ці дані знайшли своє підтвердження й іншими дослідженими судом матеріалами.
		Так, згідно з дослідженим судом протоколом огляду від 10 вересня 2022 року з додатком у виді диску із відеозаписом (т. 2 а. 182-195) на вказаному безпосередньо переглянутому в судовому засіданні відеозаписі з назвою «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ», який датований 18 січня 2021 року, фіксується урочисте під прапор РФ прийняття військової присяги на вірність РФ військовослужбовцями ФВЦ 929 ДЛВЦ, який розташований на території ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), зокрема, з 27 хв. 18 сек. запису (фото на а. 186-188) фіксується прийняття військової присяги на вірність РФ капітаном ЗСУ ОСОБА_19 , який одягнутий у російську військову форму офіцера у званні капітана із знаками розрізнення та належності до ЗС РФ, зокрема, назвавшись ОСОБА_20 , він урочисто присягнув на вірність РФ, взявши на себе обов`язок свято дотримуватись конституції РФ, сумлінно виконувати вимоги військових статутів, наказів командирів та начальників, гідно виконувати військовий обов`язок, мужньо захищати свободу, незалежність та конституційний лад РФ.
		Оголошений ОСОБА_19 текст військової присяги РФ узгоджується з її офіційним текстом, який наведений в ст. 40 дослідженого судом федерального закону від 28 березня 1998 року «Про військовий обов`язок та військову службу» (т. 3 а. 115-175).
		Як видно з дослідженого судом протоколу огляду від 01 червня 2022 року (т. 3 а. 106-109), 929 ДЛВЦ є основним російським авіаційним науково-дослідним та випробуваль-ним воєнним закладом в системі ВПС та ВС РФ, в якому перед взяттям на озброєння проходять випробування військова авіаційна техніка та засоби військового озброєння.
		Згідно з даними протоколу огляду від 09 червня 2022 року (т. 3 а. 193-194) у 2014 році до складу ФВЦ НОМЕР_8 ДЛВЦ увійшов колишній ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), 459 офіцерів та прапорщиків якого 28 листопада 2014 року прийняли військову присягу РФ і лише 82 - покинули територію АР Крим та виїхали на материкову частину України.
		Наведені дані, на переконання колегії суддів, у взаємозв`язку із наведеними раніше відомостями безспірно вказують на те, що ОСОБА_8 в період збройного конфлікту, будучи військовослужбовцем ЗСУ та носієм державної таємниці, свідомо з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України перейшов на бік ворога, а саме, прийнявши громадянство РФ розпочав військову службу у ЗС РФ і цей факт закріпив військовим ритуалом прийняття військової присяги на вірність ворогу.
		Всі перелічені джерела інформації суд оцінює за правилами документа (ст. 99 КПК України), а відомості, що вони містять, визнає належними та допустимими. Враховуючи цілковиту узгодженість між собою всіх вказаних доказів за змістом, їх єдність та взаємозв`язок за часом та характером подій, колегія суддів визнає наведені та проаналізовані вище документовані дані про дії громадянина України та військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_11 як вже військовослужбовця окупаційних військових формувань РФ достовірними доказами на підтвердження висунутого обвинувачення, а тому кладе в основу свого вироку. Відтак зауваження захисту в цій частині є безпідставними. При цьому суд бере до уваги і те, що такі відомості встановлені також актами компетентних органів (Верховна Рада України, РНБО, МО України, ГШ ЗСУ, СБУ), виданих в межах їх юрисдикційних повноважень, які визначалися Конституцією та законами України.
		Дійсно, згідно з дослідженим судом наказом командира військової частини НОМЕР_7 від 05 лютого 2015 року № 83 (т. 4 а. 134-135) за результатами службового розслідування на той час не встановлено факту прийняття на службу до ЗС РФ військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , які залишилися на тимчасово окупованій території Ар Крим.
		Разом з тим, суд критично оцінює вказані неінформативні результати службового розслідування, оскільки вони, по-перше, були попередніми, а по-друге, спростовані наведеними вище більш інформативними доказами у своїй сукупності та взаємозв`язку.
		Згідно із приписами ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України» захист суверенітету і територіальної цілісності України, забезпечення її економічної та інформаційної безпеки є найважливішими функціями держави, справою всього Українського народу. Захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України, а оборона України, захист її суверенітету, територіальної цілісності і недоторканності покладаються на ЗСУ, які забезпечують стримування збройної агресії проти України та відсіч їй, охорону повітряного простору держави та підводного простору у межах територіального моря України.
		За вимогами ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ необхідність виконання завдань оборони України, захисту її суверенітету, територіальної цілісності та недоторканності, а також завдань, визначених міжнародними зобов`язаннями України покладає на військовослужбовців такі обов`язки, зокрема, свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок, беззастережно виконувати накази командирів (начальників) і захищати їх у бою, як святиню оберігати Бойовий Прапор своєї частини, знати й утримувати в готовності до застосування закріплене озброєння, бойову та іншу техніку, берегти державне майно тощо.
		Відповідно до вимог ст. 14 Закону № 1207-VII, військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які прибули з тимчасово окупованої території і виявили бажання (за наявності підстав) звільнитися з військової служби, звільняються з військової служби, у тому числі в особливий період, за наявних підстав, а при їх відсутності - у зв`язку із скороченням штатів, якщо вони звернулися з клопотанням про звільнення протягом трьох місяців після прибуття з тимчасово окупованої території. Військовослужбовці військових формувань та правоохоронних органів України, які не прибули до визначених пунктів у визначені військовими формуваннями та правоохоронними органами України строки, вважаються такими, що залишили військові частини, та зараховуються у розпорядження відповідних посадових осіб. Відповідна інформація щодо їх розшуку надається до правоохоронних органів.
		Таким чином, суд вважає поза розумним сумнівом доведеним те, що громадян України та військовослужбовець ЗСУ капітан ОСОБА_8 в порушення Військової присяги, вимог ст. ст. 17, 65 Конституції України, ст. 1 Закону України «Про Збройні Сили України», ст. ст. 11, 16 Статуту внутрішньої служби ЗСУ та ст. 4 Дисциплінарного статуту ЗСУ вчинив дезертирство, ухилившись від військової служби шляхом неприбуття у встановлений строк (до 12 травня 2014 року) до нового місця служби в порядку переведення, а також в період збройного конфлікту з метою завдання шкоди суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України перейшов на бік ворога, прийнявши громадянство РФ, розпочавши проходження військової служби на тимчасово окупованій території АР Крим у складі ФВЦ 929 ДЛВЦ, прийнявши військову присягу на вірність ворогу та беручи прямо чи опосередковано участь в організації та проведенні випробувальних робіт новітніх зразків озброєння у сфері авіаційної та морської техніки для потреб ворога - ЗС РФ.
		Крім того, згідно з дослідженим під час судового розгляду в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України протоколу допиту свідка ОСОБА_21 від 15 червня 2022 року з додатком у виді диску з відеозаписом цієї слідчої дії (т. 4 а. 182-188) останній показав, що у 2014 році разом з ОСОБА_19 , якого знав особисто, проходив військову службу у ДНВЦ (військова частині НОМЕР_1 ). У березні 2014 року, точної дати не пам`ятає, командир військової частини НОМЕР_1 в приміщенні конференц-залу штабу ДНВЦ за адресою: АДРЕСА_3 довів до всього особового складу, присутньому при цьому ОСОБА_10 зокрема, наказ про передислокацію військової частини в. м. Запоріжжя.
		Згідно з протоколом додаткового огляду відеозапису «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ» від 14 червня 2022 року за участі свідка ОСОБА_21 (т. 4 а. 14-19) на вказаному відеозаписі, ідентичність якого з відеозаписом «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ», який був предметом огляду судом, перевірена, свідком ідентифіковано місце прийняття військової присяги РФ у складі ФВЦ 929 ДЛВЦ колишніми військовослужбовцями ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), а серед них ОСОБА_19 (з 27 хв. 36 сек. запису), а саме, територія аеродрому ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ).
		Згідно з дослідженим під час судового розгляду в порядку ч. 11 ст. 615 КПК України протоколу допиту свідка ОСОБА_22 від 15 червня 2022 року з додатком у виді диску з відеозаписом цієї слідчої дії (т. 4 а. 175-181) останній показав, що у 2014 році разом з ОСОБА_19 , якого знав особисто, проходив військову службу у ДНВЦ (військова частині НОМЕР_1 ). У березні 2014 року, точної дати не пам`ятає, командир військової частини НОМЕР_1 в приміщенні конференц-залу штабу ДНВЦ (третій поверх) за адресою: АДРЕСА_3 довів до всього особового складу наказ про передислокацію військової частини в. м. Запоріжжя, після чого були сформовані списки військовослужбовців, які виявили бажання виїхати, та тих, хто захотів залишитися в Криму.
		Згідно з протоколом додаткового огляду відеозапису «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ» від 14 червня 2022 року за участі свідка ОСОБА_22 (т. 4 а. 26-31) на вказаному відеозаписі, ідентичність якого з відеозаписом «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ», який був предметом огляду судом, перевірена, свідком також ідентифіковано місце прийняття військової присяги РФ колишніми військовослужбовцями ДНВЦ, а серед них ОСОБА_19 (з 27 хв. 36 сек. запису) - територія аеродрому ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ).
		Оцінюючи за протестом захисника на предмет допустимості показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , які не були безпосередньо допитані в судовому засіданні, як того вимагає загальне правило про безпосередність дослідження показань свідків, колегія суддів виходить з такого.
		Суд, зважаючи на загальні засади кримінального провадження, у якому змагальність сторін, презумпція невинуватості та право на захист є невід`ємними складовими справедливого судочинства, безумовно вважає, що позбавлений права обґрунтовувати доведеність обвинувачення виключно і тільки на показаннях осіб, які не були допитані під час судового розгляду, не зважаючи на причини такого становища. Разом з тим, коли показання таких осіб мають не вирішальний, а допоміжний характер в системі поданих доказів обвинувачення, вони можуть бути взяті до уваги і на них може послатися суд у вироку, якщо процесуальний закон надає таку можливість як виняток із загального правила.
		Так, згідно з правилами ч. 11 ст. 615 КПК України показання, отримані під час допиту свідка у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, можуть бути використані як докази в суді виключно у випадку, якщо хід і результати такого допиту фіксувалися за допомогою доступних технічних засобів відеофіксації.
		Як встановлено під час судового розгляду, хід і результати допиту вказаних свідків, під час якого отримані їх показання, що наведені судом у вироку, фіксувалися за допомогою технічних засобів відеофіксації, які були безпосередньо досліджені в судовому засіданні. Така відеофіксація була безперервною, а її результати з усією повнотою відображені у протоколі самої слідчої дії. Допит вказаних свідків проведено з дотриманням визначеної законом процедури, в тому числі й щодо попередження свідка про кримінальну відповідальність за відмову від дачі показань чи дачу завідомо неправдивих показань, роз`яснення права не свідчити проти себе та своїх родичів. Допит вказаних свідків відбувався у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану.
		Щодо повноти допиту цих свідків, звертає на себе увагу те, що захисник під час дослідження цих доказів не вказав на обставини, які, на його думку, не були з`ясовані під час допиту цих осіб, проте могли б мати істотне значення для обставин даного провадження.
		Крім того, всупереч запереченням захисника допити вказаних свідків проведені в межах кримінального провадження ЄРДР …0092 від 07 лютого 2022 року повноважною на такі процесуальні дії особою, а саме працівником оперативного підрозділу на підставі доручення в порядку ст. 40 КПК України слідчого, що був включеним в групу слідчих (т. 3 а. а. 5-8), № 10-5-03-02-8581 від 07 червня 2022 року (т. 4 а. 5-8), про що прямо вказано у протоколі допиту.
		Враховуючи викладене, колегія суддів визнає показання свідків ОСОБА_22 та ОСОБА_21 , які були отримані у кримінальному провадженні, що здійснюється в умовах воєнного стану, з дотримання правил їх відеофіксації, допустимими, а враховуючи їх зміст та повну узгодженість з іншими матеріалами провадження - належними та достовірними доказами, а тому не виключає їх з числа доказів, на які посилається у вироку, хоча і наголошує виключно на їх допоміжному характері.
		З урахування вказаного висновку суду клопотання захисника про визнання показань вказаних свідків недопустимими доказами не підлягає задоволенню.
		Крім того, згідно з протоколами додаткового огляду вказаного відеозапису «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ» від 14 червня 2022 року за участі свідків ОСОБА_23 (т. 4 а. 20-25) та ОСОБА_24 (т. 4 а. 32-37) на цьому відеозаписі вказаними свідками, кожним окремо, також ідентифіковано місце прийняття військової присяги РФ колишніми військовослужбовцями ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), а серед них ОСОБА_19 (з 27 хв. 36 сек. запису), під час зарахування їх на військову службу до складу ФВЦ 929 ДЛВЦ, а саме, територія аеродрому ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ).
		Аналогічну ідентифікацію території аеродрому ДНВЦ під час прийняття військової присяги РФ особовим складом ФВЦ 929 ДЛВЦ здійснив і свідок ОСОБА_25 - призначений тво командира військової частини НОМЕР_1 після перебазування з АР Крим на підставі згаданого вище наказу начальника Воєнно-наукового управління ГШ ЗСУ від 26 березня 2014 року № 17, як це видно з дослідженого судом протоколу додаткового огляду вказаного відеозапису «Присяга ПРЕДАТЕЛЕЙ» від 14 червня 2022 року за участі вказаного свідка (т. 4 а. 9-13).
		Звертає на себе увагу те, що ці дані також повністю узгоджуються з раніше дослідженими документованими доказами щодо обставин переходу військовослужбовців ДНВЦ, а серед них ОСОБА_11 зокрема, на бік ворога - РФ у період розв`язаного ним на території України збройного конфлікту.
		Клопотання захисника про визнання доказів, отриманих за участі свідків ОСОБА_23 , ОСОБА_24 та ОСОБА_16 , недопустимими також не підлягає задоволенню, оскільки у даному випадку суд кладе в основу свого вироку не показання вказаних осіб, одержані під час їх допиту, а безпосередньо досліджені судом результати іншої гласної слідчої (розшукової) дії - огляду речового доказу у виді відеозапису за їх участі.
		Окремо, суд звертає увагу, з огляду на особливості даного кримінального провадження, на правову оцінку питання громадянства ОСОБА_11 та фактів з цього приводу:
		ОСОБА_8 є громадянином України, що підтверджено даними паспорту НОМЕР_3 .
		Згідно з листом Офісу Президента України від 06 липня 2022 року № 48-01/432 (т. 4 а. 125) матеріали щодо припинення громадянства України ОСОБА_26 згідно з поданими ними заявами або внаслідок втрати громадянства України на розгляд Комісії при Президентові України з питань громадянства у встановленому порядку не надходили.
		Згідно з листом МЗС України від 04 серпня 2022 року № 71/17-532/2-58045 (т. 4 а. 152) ОСОБА_8 з клопотанням про припинення громадянства України до закордонних дипломатичних установ України не звертався.
		Згідно з листом Державної прикордонної служби України від 06 травня 2022 року (т. 3 а. 87) дані про пересікання ОСОБА_19 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , державного кордону України, а також лінії розмежування з тимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганській областях відсутні.
		Відповідно до ст. 4 Конституції України в Україні існує єдине громадянство.
		Згідно з положеннями Закону України «Про громадянство України» від 18 січня 2001 року № 2235-ІЙ, який визначає підстави і порядок набуття та припинення громадянства України, законодавство у цій сфері ґрунтується на принципах: єдиного громадянства, якщо громадянин України набув громадянство іншої держави, то у правових відносинах з Україною визнається лише громадянином України; неможливості позбавлення громадянина України громадянства України; визнання права громадянина України на зміну громадянства; збереження громадянства України незалежно від місця проживання (ст. 2). Громадянство України припиняється внаслідок виходу з громадянства України за клопотанням громадянина України та втрати громадянства України внаслідок добровільного набуття повнолітнім громадянином України громадянства іншої держави (ст. ст. 17, 18 та 19). Датою припинення громадянства України у всіх випадках є дата видання відповідного Указу Президента України (ст. ст. 18 та 19). Громадянин України, який подав заяву про вихід з громадянства України або щодо якого оформляється його втрата, до видання указу Президента України про припинення громадянства України несе всі обов`язки громадянина України (ст. 20).
		Згідно із Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим  на тимчасово окупованій території України» від 15 квітня 2014 року № 1207-VII (ч. 4 ст. 5), примусове автоматичне набуття громадянами України, які проживають на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається і не є підставою для втрати громадянства України.
		Таким чином, з урахуванням раніше встановлених фактичних обставин, вірним є висновок про те, що ОСОБА_8 на момент вчинення кримінальних правопорушень і по теперішній час залишається громадянином України незалежно від місця його проживання. Набуття ним як громадянином України, який проживає на тимчасово окупованій території, громадянства РФ не визнається Україною, відтак не може бути підставою для втрати ним громадянства України.
		Більш того, гр-н України ОСОБА_8 , не будучи у встановленому законами України порядку звільненим з військової служби, з 14 квітня 2014 року набув громадянство ворога - РФ, а з прийняттям у листопаді 2014 року військової присяги РФ «урочисто» взяв на себе на окупованій території України зобов`язання захищати незалежність та конституційний лад РФ, яка окупувала та незаконно анексувала цю територію.
		Згідно з вимогами ст. 1 закону РФ № 6-ФКЗ, юрисдикцію якого для себе визнав ОСОБА_8 , починаючи з 21 березня 2014 року, тобто дати, з якої за законодавством РФ «Республіка Крим» вважається прийнятою до РФ, застосування російського законодавства на анексованій території АР Крим було безапеляційним та обов`язковим, чим і послуговувався ОСОБА_8 з огляду на його подальшу військову кар`єру в РФ.
		Достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду ОСОБА_11 для усвідомлення ним факту розв`язаного з боку РФ збройного конфлікту проти України шляхом окупації та подальшої анексії території України в АР Крим доводиться об`єктивними даними про його кваліфікаційний рівень підготовки як офіцера, який дозволяв йому тривалий час здійснювати обов`язки військової служби.
		На свідомий і добровільний характер дій ОСОБА_11 щодо переходу на бік ворога на шкоду суверенітетові територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України, вказує сам характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Так, ОСОБА_8 , починаючи з 21 березня 2014 року, не звільняється з військової служби, 14 квітня 2014 року набуває по факту громадянство РФ та продовжує проходження військової служби у ЗС РФ, оформлення якої завершується свідомим складанням військової присяги на вірність ворогові.
		Натомість, дотримуючись раніше сформованої позиції щодо підвищеного порогу вимогливості до доказування, суд не вбачає правових підстав для поставлення обвинуваченому у провину тих діянь, які не підтверджені дослідженими доказами.
		Так, керуючись правилами ч. 3 ст. 337 КПК України, колегія суддів виключає з обвинувачення ОСОБА_11 посилання на його причетність до надання іноземній державі-агресору допомоги у підривній діяльності проти України, оскільки його протиправні дії, що були спрямовані на вчинення державної зради, повністю охоплюються переходом на бік ворога в період збройного конфлікту.
		Керуючись правилами ст. 337 КПК України, суд виключає з меж висунутого обвинувачення посилання на неприбуття ОСОБА_11 до нового місця служби у м. Запоріжжя в порядку переведення у період, який передував 12 травню 2014 року. Під час судового розгляду встановлено, що крайнім терміном такого переведення для військовослужбовців ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) було саме 12 травня 2014 року, а тому їх неприбуття до нового місця служби до завершення цієї дати не може тягнути відповідальність за несвоєчасне вчинення дій.
		Суд виключає з обвинувачення ОСОБА_11 посилання на невиконання ним окремого доручення начальника Генерального штабу - Головнокомандувача ЗСУ від 23 березня 2014 року № 4234/С щодо діяльності військових частин ЗСУ в умовах особливого періоду, оскільки цей документ суду для дослідження не був поданий сторонами, а за даними Галузевого державного архіву МО України ця директива не надходила на зберігання до архівного фонду, з тим щоб можна було її витребувати (лист від 08 липня 2022 року № 13994-22 - т. 4 а. 133).
		Крім того, суд виключає з обвинувачення ОСОБА_11 посилання на ідентифікатори підрозділів ЗС РФ та їх кількісні параметри, які брали участь в захопленні 01 березня 2014 року ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ), оскільки такі дані поданими доказами не доведені. 
		Колегія суддів вважає за необхідне на підставі досліджених доказів уточнити у вироку номер Державного льотно-випробувального центру МО РФ, в якому ОСОБА_8 , вчинивши державну зраду, продовжив проходження військової служби, а саме «929», а не «969», як про це помилково вказано в обвинувальному акті 
		Також, суд вважає за необхідне уточнити час доведення до військовослужбовців ДНВЦ розпорядження про перебазування військової частини на материкову частину України, а саме, наприкінці березня 2014 року, а не у період часу з 23 до 26 березня 2014 року, оскільки саме таких конкретних часових параметрів під час судового розгляду дослідженими доказами не встановлено.
		Інші подані прокурором та досліджені під час судового розгляду документи або не мають статусу доказів через їх виключно процесуальний характер (т. 2 а. 7-60, 116-159, 171-181, 196-244; т. 3 а. 5-10, 56-86, 110-113, 195-209; т. 4 а. 136-150, 153-161), або є неналежними (т. 3 а. 11-15, 97-100; т. 4 а. 48-63, 75-83, 88-89, 96-99, 102-108, оскільки виходять за межі висунутого обвинувачення ОСОБА_10 ) чи явно недопустимими доказами (т. 3 а. 16-50, 90-95, оскільки зібрані не шляхом здійснення слідчих (розшукових) дій), якими суд не обґрунтовує свого рішення у справі щодо суті висунутого обвинувачення.
		Порушень процесуального закону щодо відкриття кримінального провадження, його руху, строку його проведення, повноважень сторони обвинувачення на всіх стадіях процесу судом не виявлено. Окрема увага суду приділена руху провадження в контексті перевірки належності доказів, які подала сторона обвинувачення. У цьому зв`язку вивченням матеріалів встановлено таке.
		Кримінальні провадження (ЄРДР №№ …0092, …0093 обидва від 07 лютого 2014 року) стосовно окремих військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 за ч. 1 ст. 408 та ч. 1 ст. 111 КК України (т. 3 а. 5, 6) були 22 лютого 2022 року об`єднані в провадження ЄРДР № …0092 від 07 лютого 2014 року (т. 3 а. 104-105).
		Кримінальне провадження (ЄРДР № …0430 від 23 червня 2014 року та ЄРДР № …0431 від 24 червня 2014 року) стосовно ОСОБА_11 за ч. 1 ст. 408 та ч. 1 ст. 111 КК України (т. 2 а. 29, 37) були 04 липня 2022 року об`єднані в провадження ЄРДР № …0430 від 23 червня 2014 року (т. 2 а. 53-54).
		Згодом вказані кримінальні провадження ЄРДР № …0092 від 07 лютого 2014 року та ЄРДР № …0430 від 23 червня 2014 року були 20 липня 2022 року об`єднані в одне провадження ЄРДР № … 0092 від 07 лютого 2022 року (т. 2 а. 3-4; т. 4 а. 136-142), а з останнього були виділені матеріали щодо ОСОБА_27 в провадження ЄРДР № … 0625 від 19 серпня 2022 року (т. 1 а. 82-83, 88-89; т. 2 а. 7-17), яке і передано до суду. Відтак подані стороною докази збиралися стороною обвинувачення в належний спосіб.
		6. Кримінально-правова кваліфікація.
		Дії обвинуваченого ОСОБА_11 , який проходячи військову службу у військовому званні «капітан» на посаді начальника групи передачі даних відділу радіолокаційних, телеметричних зовнішньотраєкторних вимірювань та системи єдиного часу полігону ДНВЦ (військова частина НОМЕР_1 ) ЗСУ, з метою ухилитися від військової служби не з`явився на службу у встановлений строк (до 12 травня 2014 року) в порядку переведення, суд в межах висунутого обвинувачення, керуючись правилами ст. 337 КПК України, кваліфікує як дезертирство за ч. 1 ст. 408 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), будучи позбавленим можливості вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це погіршує становище обвинуваченого, оскільки у ст. 408 КК України в редакції Закону № 194-VIII від 12 лютого 2015 року, коли ОСОБА_8 ще рахувався військовослужбовцем ЗСУ, мало місце посилення кримінальної відповідальності за дезертирство вчинене в умовах особливого періоду, який розпочався з 17 березня 2014 року ухваленням Закону України «Про затвердження Указу Президента України «Про часткову мобілізацію» від 17 березня 2014 року № 1126-VIІ (ст. 1 Закону України «Про оборону України» від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ).
		Доводи сторони захисту про перебіг строку давності притягнення до кримінальної відповідальності ОСОБА_11 за ст. 408 КК України є надуманими, оскільки останній перебував у стані дезертира до дня звільнення з військової служби, який мав місце 25 березня 2015 року.
		Дії обвинуваченого громадянина України та військовослужбовця ЗСУ ОСОБА_11 , який, 17 квітня 2014 року набувши громадянство РФ вступив на військову службу до ЗС РФ, а 28 листопада 2014 року склав військову присягу на вірність РФ, тим самим умисно на шкоду суверенітетові, територіальної цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України перейшов на бік ворога в період збройного конфлікту, суд в межах висунутого обвинувачення, керуючись правилами ст. 337 КПК України, кваліфікує як державну зраду за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року № 2341-ІІІ), будучи позбавленим можливості вийти за межі висунутого обвинувачення в частині зміни правової кваліфікації кримінального правопорушення, якщо це погіршує становище обвинуваченого, оскільки у ч. 1 ст. 111 КК України в редакціях законів № 1183-VII від 08 квітня 2014 року, № 1689-VII від 07 жовтня 2014 року, № 2113-IX від 03 березня 2022 року мало місце посилення кримінальної відповідальності.
		7. Призначення покарання.
		При призначенні покарання обвинуваченому  ОСОБА_10 суд, згідно з вимогами ст. 65 КК України, враховує характер та ступінь тяжкості вчинених злочинів, які є особливо тяжким та нетяжким відповідно, вчинені військовослужбовцем умисно проти основ національної безпеки своєї країни та встановленого порядку несення військової служби, мають підвищену суспільну небезпеку, наслідки вчиненого, які сприяли подальшій тимчасовій окупації й інших регіонів України, а за підсумком і широкомасштабному вторгненню РФ 24 лютого 2022 року, особу обвинуваченого, який одружений, на час вчинення поставлених у провину протиправних дій мав на утриманні неповнолітню дитину, раніше не судимий (т. 2 а. 161), на обліку лікарів нарколога та психіатра не перебуває, відтак відсутні сумніви в його осудності (т. 2 а. 163, 165, 167, 169-170), учасник миротворчих місій ООН.
		Обставин, що пом`якшують чи обтяжують покарання ОСОБА_10 , судом не встановлено.
		Непереконливими є доводи захисту про те, що національність обвинуваченого та наявність на момент події на його утриманні неповнолітнього сина зменшують суспільну небезпечність вчиненого. Навпаки, своїми діями обвинувачений, окрім ганебного прикладу зрадника, приречив свого сина з набуттям певного віку на статус військовозобов`язаного країни - окупанта. А що стосується національності, то не вона, а громадянство лежить в основі правового зв`язку особи з державою. 
		На підставі наведеного, суд вважає необхідним призначити ОСОБА_10 максимальне покарання у виді позбавлення волі в межах санкцій ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ) та ч. 1 ст. 408 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ), а за сукупністю кримінальних правопорушень - із застосуванням принципу поглинення менш суворого покарання більш суворим, оскільки саме таке покарання, на думку суду, є необхідним та достатнім для його виправлення та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
		Підстав для позбавлення обвинуваченого військового звання «майор», як про це просив прокурор під час судових дебатів, немає, оскільки останнє військове звання він мав «капітан», якого був позбавлений в дисциплінарному порядку наказом НГШ ЗСУ № 113 від 21 березня 2015 року.
		Керуючись ст. ст. 368-371, 373-376, ч. 15 ст. 615 КПК України, колегія суддів,-
		У Х В А Л И Л А:
		ОСОБА_5  визнати винуватим у вчиненні злочинів, передбачених ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ) та ч. 1 ст. 408 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ) та призначити йому покарання у виді позбавлення волі:
		- за ч. 1 ст. 111 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ) - строком на 15 (п`ятнадцять) років;
		- за ч. 1 ст. 408 КК України (в редакції Закону від 05 квітня 2001 року №2341-ІІІ) - строком на 5 (п`ять) років.
		Згідно із ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів остаточно призначити   ОСОБА_10 покарання шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим у виді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.
		Строк відбування покарання обвинуваченому ОСОБА_28 рахувати з моменту його затримання та приведення даного вироку до виконання.
		Речові докази - оптичні диски, фото та відео матеріали - зберігати при матеріалах кримінального провадження, а особову справу ОСОБА_5 - після набрання вироком законної сили зберігати в ІНФОРМАЦІЯ_9 .
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляції через Святошинський районний суд м. Києва протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення. Учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні, копія судового рішення надсилається не пізніше наступного дня після ухвалення.
		 
		СУДДІ: ОСОБА_29 
		 
		ОСОБА_30 
		 
		ОСОБА_31

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...