Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 906/1320/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Майнові спори; Право власності на землю у тому числі:; Інший спір про право власності на землю; усунення порушення прав власника.
Надіслано для оприлюднення: 19.12.2024. Зареєстровано: 20.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  906/1320/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Рогач Л. І. - головуюча, Краснов Є. В., Мачульський Г. М., 
		за участю секретаря судового засідання - Салівонського С. П.,
		представників учасників справи:
		прокурора - Колодяжна А. В.,
		фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни та фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича - Ясинецька-Писаревська Н. М.,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни, фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича та Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури
		на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2024
		(суддя Вельмакіна Т. М.)
		та на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024
		(судді Бучинська Г. Б., Мельник О. В., Василишин А. Р.)
		у справі за позовом Заступника керівника Житомирської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Житомирської міської ради
		до фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни та фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича
		про скасування державної реєстрації прав, знесення самочинного будівництва та зобов`язання звільнити земельну ділянку.
		ВСТАНОВИВ:
		1. Історія справи
		1.1. Заступник керівника Житомирської окружної прокуратури (далі - прокурор) звернувся до Господарського суду Житомирської області в інтересах держави в особі Житомирської міської ради (далі - Міськрада, позивач) з позовом до фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни (далі - ФОП Волинець І. П., відповідач-1) та до фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича (далі - ФОП Волинець А. П., відповідач-2) в якому просить:
		-   зобов`язати відповідачів звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 1810136300:05:008:0043), шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 130-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 467377718101);
		-   скасувати державну реєстрацію права власності на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: м.   Житомир, вул.   Щорса, 130-а (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 467377718101) за ФОП Волинець І. П. (запис про право власності №   12776371) та ФОП Волинець А. П. (запис про право власності № 12776510).
		1.2. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що, оскільки будівництво спірного об`єкта було самочинним і забудовник ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_3.) право власності на об`єкт самочинного будівництва не набув, тому відповідачі права власності в порядку спадкування також не набули. Тому наявні підстави знесення об`єкта самочинного будівництва у відповідності до частини четвертої статті 376 ЦК України.
		2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій
		2.1. На виконання рішення Міськради від 29.03.2012 №   342 "Про вилучення, припинення, надання права користування земельними ділянками юридичним і фізичним особам, внесення змін та доповнень до рішень міської ради", Міськрада (орендодавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - ФОП ОСОБА_3.) (орендар) 06.11.2012 уклали договір оренди землі, згідно якого орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: м. Житомир, вул.   Щорса, 130-А. терміном на 5 років.
		2.2. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 31.10.2013 у справі №   906/1030/13, залишеним без змін постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 28.01.2014, визнано недійсним рішення Міськради від 29.03.2012 №   342 в частині надання в оренду ФОП ОСОБА_1 земельної ділянки площею 2,00 га за адресою: АДРЕСА_1 для будівництва та обслуговування будівель та визнано недійсним договір оренди земельної ділянки площею 2,00 га, укладений між Міськрадою та ФОП ОСОБА_1. від 06.11.2012 і зобов`язано ФОП ОСОБА_2. повернути земельну ділянку до земель територіальної громади м. Житомира.
		2.3. 28.03.2014 ФОП ОСОБА_3. подав до Інспекції ДАБК у Житомирській області декларацію про початок виконання будівельних робіт щодо будівництва комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: м.   Житомир, вул.   Щорса, 130-А і 02.04.2014 декларація зареєстрована Інспекцією ДАБК у Житомирській області.
		2.4. 30.09.2014 на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 28.03.2014 №   1959/6/14 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна про реєстрацію за ФОП ОСОБА_1. незавершеного будівництва, будівництва комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі; опис: будівля кафетерію української кухні "З" (відсоток готовності 20   %) та будівлю майстерні льодяників "Е" (відсоток готовності 20   %).
		2.5. 04.10.2014 виготовлено технічний паспорт на виробничий будинок, зокрема кафетерій української кухні "З" площею 292,8 м2 та майстерню льодяників "Е" площею 287,9 м2.
		2.6. Наказом Управління державної архітектурно-будівельної інспекції у Житомирській області від 05.12.2014 №   13 скасовано реєстрацію Декларації про початок виконання будівельних робіт від 02.04.2014 на об`єкт: "Будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 (замовник ФОП ОСОБА_3.).
		2.7.  ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 помер.
		2.8. 26.12.2015 відповідачі отримали свідоцтва про право на спадщину за законом, а також зареєстрували спадкове майно в реєстрі, а саме на незавершене будівництво, будівництво будівель і споруд відпочинку та торгівлі, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 , належне ФОП ОСОБА_3. на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт, виданої Інспекцією ДАБК у Житомирській області від 28.03.2014, зареєстрованої 02.10.2014 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно Реєстраційною службою Житомирського міського управління юстиції Житомирської області. Незавершене будівництво, розташоване на земельній ділянці площею 2,00 га, кадастровий номер 1810136300:05:008:0043 та складається з будівлі кафетерію української кухні "З", відсоток готовності 20   %, будівля майстерні льодяників "Е", відсоток готовності 20   %.
		2.9. 04.10.2017 відповідачі зверталися до Міськради із заявою, в якій, посилаючись на пункти 6, 17 договору оренди землі від 06.11.2012, статті 7, 33 Закону України "Про оренду землі", просили включити до порядку денного сесії Міськради розгляд питання про надання дозволу на внесення змін до договору оренди землі в частині зміни сторони орендаря, з ФОП ОСОБА_2. на ФОП Волинець І. П. та ФОП Волинець А. П. та про надання дозволу на продовження (поновлення) строку дії договору оренди землі від 06.11.2012 (земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 181013630005:008:0043) на новий строк.
		2.10. 16.01.2018 відповідачі зверталися до реєстратора із заявою про надання дозволу на розробку проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, орієнтованою площею 2,00 га за адресою: м.   Житомир, вул.   Щорса, 130-А, але 12.04.2018 рішенням Міськради №   1009 "Про надання фізичним особам-підприємцям та громадянам дозволів на розроблення документації із землеустрою" відповідачам відмовлено у видачі дозволу.
		2.11. 06.06.2018 відповідачі зверталися до реєстратора із заявою про передачу в оренду земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі, кадастровий номер 181013630005:008:0043, орієнтованою площею 2,00 га за адресою: м.   Житомир, вул.   Щорса, 130-А, але рішенням Міськради від 27.09.2018 №   1137 "Про затвердження документацій із землеустрою та надання права користування земельними ділянками фізичним особам-підприємцям" відповідачам відмовлено у передачі земельної ділянки в оренду.
		2.12. Постановою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.05.2019 у справі №   906/978/18 визнано недійсним рішення Міськради від 27.09.2018 №   1137, в частині додатку 3 пункту 1, яким відмовлено відповідачам у наданні права користування земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 загальною площею 2,00 га, кадастровий номер: 181013630005:008:0043.
		2.13. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 23.04.2021 у справі №   240/21850/20 визнано протиправним та скасовано припис Головного управління Держгеокадастру від 11.09.2020 про зобов`язання звільнити земельну ділянку.
		2.14. Рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.05.2022 у справі №   906/1146/21 визнано недійсним рішення Житомирської міської ради від 23.09.2021 №   332 "Про розгляд заяви щодо оформлення права користування земельною ділянкою" та визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду у цій справі між Міськрадою та відповідачами договір оренди земельної ділянки для будівництва та обслуговування будівель торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 , загальною площею 2,00 га, кадастровий номер 181013630005:008:0043, строком на 5 років (на умовах, викладених у рішенні суду).
		3. Короткий зміст судових рішень
		3.1. Господарський суд Житомирської області рішенням від 06.03.2024 відмовив у задоволенні позову.
		3.2. Мотивував посиланням на обставини, встановлені в межах судових справ №   906/978/18, № 906/1030/13, № 906/1146/21 та №   240/2185/20, зокрема, що визнано протиправним та скасовано припис ГУ Держгеокадастру від 11.09.2020 про зобов`язання звільнити спірну земельну ділянку; укладено в судовому порядку договір оренди спірної земельної ділянки на умовах, викладених у рішенні суду. Суд також вказав, що спадкові свідоцтва відповідачів є чинними, що унеможливлює задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності відповідачів на незавершене будівництво.
		3.3. Північно-західний апеляційний господарський суд постановою від 02.09.2024 рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2024 скасував в частині відмови у задоволенні позовної вимоги про зобов`язання відповідачів звільнити спірну земельну ділянку шляхом знесення об`єкта самочинного будівництва та прийняв у цій частині нове рішення, яким позовну вимогу задовольнив. Суд змінив рішення суду першої інстанції в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, виклавши мотивувальну частину в редакції цієї постанови.
		3.4. Суд виходив з того, що:
		-    ОСОБА_1 за життя не набув права власності на спірний об`єкт, а тому останній не увійшов до складу спадщини та не був набутий у власність відповідачами, незважаючи на факт видачі свідоцтва про право на спадщину за законом;
		-   відсутні підстави для задоволення вимоги про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво, у зв`язку з обранням прокурором неефективного способу захисту прав власника земельної ділянки.
		4. Короткий зміст вимог касаційних скарг та їх обґрунтування
		4.1. Відповідачі звернулися до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, в якій просять скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		4.2. Зазначають, що подають касаційну скаргу на підставі виключного випадку, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), оскільки, на його думку, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 29.05.2024 у справі № 910/3756/22, від 05.09.2022 у справі №   385/321/20, від 17.01.2022 у справі № 442/4338/17, від 16.06.2021 у справі №   554/4741/19, від 18.04.2022 у справі № 520/1185/16-ц, від 08.02.2022 у справі №   209/3085/20 від 23.07.2024 у справі № 359/1365/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.07.2018 у справі №   917/1345/17, щодо доведеності факту порушення прав, дотримання принципу розумності та пропорційності втручання.
		4.3. Скаржники стверджують зазначають, що прокурором не доведено факту недобросовісного володіння майном з боку відповідачів, оскільки вони не є забудовниками, а є спадкоємцями, які не вчиняли неправомірних дій; об`єкт незавершеного будівництва не становить суспільної небезпеки і його знесення є невиправданим заходом.
		4.4. Обґрунтовуючи пункт 3 частини другої статті 287 ГПК України, який також є підставою для звернення з касаційною скаргою, скаржники зауважують про відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1301 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) у подібних правовідносинах, в частині звернення з негаторним позовом про звільнення земельної ділянки шляхом знесення самочинного будівництва, враховуючи принцип цілісності об`єкту нерухомості із земельною ділянкою, право оренди на яку набуте відповідачами на підставі рішення суду.
		4.5. Посилаються скаржники на те, що оскільки прокурор або Міськрада не зверталися до суду з вимогою про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину у порядку, визначеному статтею 1301 ЦК України, то в силу статті 328 ЦК України вимога про знесення самочинного будівництва не може бути застосована.
		4.6. Прокурор також звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2024 та постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024, в якій, з урахуванням доповнення до касаційної скарги, просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині відмови у задоволенні позовних вимог та ухвалити нове рішення в цій частині про задоволення позову.
		4.7. Скаржник зазначає, що подає касаційну скаргу на підставі виключного випадку касаційного оскарження, передбаченого пунктом 1 частини другої статті 287 ГПК України, оскільки, на його думку, суд апеляційної інстанції не врахував висновок Верховного Суду, викладений у постановах від 11.06.2024 у справі №    904/4338/21, від 05.06.2024 у справі № 904/4339/21, від 30.04.2024 у справі №   904/2129/23, від 25.06.2024 у справі №   904/3911/23, від 15.05.2024 у справі №   925/1043/22, від 12.03.2024 у справі №   925/989/22 та постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №914/1785/22, щодо ефективного способу захисту порушеного права.
		4.8. Зокрема прокурор зазначає, що позовна вимога про скасування державної реєстрації права власності на об`єкти самочинного будівництва є ефективним способом захисту порушених прав власника земельної ділянки, оскільки за умови задоволення вимоги про знесення самочинного будівництва земельна ділянка підлягає звільненню від забудови, а тому реєстрація майна, яке підлягає знесенню, порушує права територіальної громади на володіння та користування вивільненою земельною ділянкою.
		5. Позиції інших учасників справи
		5.1. Прокурор подав відзив на касаційну скаргу відповідачів, в якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення в частині задоволення позову залишити без змін.
		5.2. Відповідачі подали відзив на касаційну скаргу прокурора, в якому просять залишити її без задоволення, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення місцевого господарського суду залишити без змін.
		5.3. Позивач правом на подання відзиву на касаційні скарги не скористався.
		6. Позиція Верховного Суду
		6.1. Заслухавши суддю-доповідачку, представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційних скаргах та запереченнях на них, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів зазначає таке.
		Щодо позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: АДРЕСА_1 за ФОП Волинець   І.   П. та ФОП Волинець   А.   П.
		6.2. За статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності чи необґрунтованість активів, які перебувають у власності, не встановлені судом. 
		6.3. Право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації (стаття 331 ЦК України). 
		6.4. Отже, законодавець визначив, що до інших правових наслідків, окрім офіційного визнання і підтвердження державою відповідних юридичних фактів, встановлюючи презумпцію правильності зареєстрованих відомостей з реєстру для третіх осіб, застосування норм Закону "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" не призводить. 
		6.5. Державна реєстрація права власності на нерухоме майно є одним з юридичних фактів у юридичному складі, необхідному для виникнення права власності, а самостійного значення щодо підстав виникнення права власності не має.
		6.6. Таким чином, державна реєстрація визначає лише момент, після якого виникає право власності, за наявності інших юридичних фактів, передбачених законом як необхідних для виникнення права власності. 
		6.7. Колегія суддів звертає увагу, що за висновками Верховного Суду стаття 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" є процедурною нормою і не містить та й не може містити приватноправових способів захисту. Ці висновки сформульовані в постанові Верховного Суду від 01.02.2023 у справі № 316/2082/19. Тому саме по собі посилання у статті 26 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" на скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсними чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування державної реєстрації прав не є встановленням приватно-правових способів захисту прав, адже такі способи встановлюються ЦК України, ГК України, а також договором та законом, що регулює цивільні відносини.
		6.8. Функцією державної реєстрації права є оголошення належності нерухомого майна певній особі (особам). Подібні висновки неодноразово формулювалися Великою Палатою Верховного Суду, зокрема в постановах від 07.11.2018 у справі № 488/5027/14-ц (пункт 96), від 23.11.2021 у справі № 359/3373/16-ц (пункт 146), від 06.07.2022 у справі № 914/2618/16 (пункт 48). 
		6.9. Принцип реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном (постанова Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі №   653/1096/16-ц (пункт 89)) передбачає, що відсутність або наявність в особи володіння нерухомим майном визначається, виходячи з принципу реєстраційного підтвердження володіння (постанова Великої Палати Верховного Суду від 18.01.2023 у справі № 488/2807/17 (пункт 100)). 
		6.10. Отже, фактичне володіння нерухомим майном здійснюється шляхом оголошення в реєстрі права на нерухоме майно. Володіння, оголошення (як і будь-який факт) не можуть бути скасовані. Тому вимога скасувати державну реєстрацію права власності не відповідає належному способу захисту.
		6.11. Відповідні висновки щодо такого способу захисту, як скасування державної реєстрації права власності викладено у пунктах 112 та 113 постанови Великої Палати Верховного Суду від 15.11.2023 у справі № 916/1174/22, де зазначено таке: '' 112. За обставин, коли право власності на самочинно побудоване нерухоме майно зареєстровано за певною особою без дотримання визначеного статтею 376 ЦК України порядку, задоволення вимоги про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію права власності на таке майно, або вимоги про скасування державної реєстрації прав, або вимоги про припинення права власності тощо у встановленому законом порядку не вирішить юридичну долю самочинно побудованого майна та не призведе до відновлення стану єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованого на ній нерухомого майна.
		113. Отже, належними вимогами, які може заявити особа - власник земельної ділянки, на якій здійснено (здійснюється) самочинне будівництво, для захисту прав користування та розпорядження такою земельною ділянкою, є вимога про знесення самочинно побудованого нерухомого майна або вимога про визнання права власності на самочинно побудоване майно''.
		6.12. Ураховуючи викладене, Велика Палата Верховного Суду сформувала у наведеній вище постанові висновок про відступ від правового висновку Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду, зазначеного у пункті 150 цієї постанови, а саме від висновку про те, що: "…установивши відсутність доказів надання земельної ділянки відповідачу для будівництва спірного магазину, відсутність формування земельної ділянки та присвоєння їй указаної відповідачем поштової адреси, а також доказів реєстрації декларації та готовність спірного об`єкта - нежитлової будівлі, суди попередніх інстанцій дійшли обґрунтованого висновку про відсутність підстав для набуття фізичною особою права власності не нерухоме майно та незаконність здійснення оспорюваної державної реєстрації права власності за відповідачем, що має наслідком її скасування".
		6.13. Судова колегія відзначає, що у касаційній скарзі прокурора ці правові висновки Великої Палати Верховного Суду взагалі залишені поза увагою, доводів про незастосування їх до спірних відносин чи неправильне застосування цих висновків апеляційним судом не наведено. Щодо ж до постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.09.2024 у справі №   914/1785/22, то у пункті 94 цієї постанови чітко зазначено, що спір у цій справі (№ 914/1785/22) не пов`язаний із нерухомим майном, тому питання щодо визначення особи (забудовник чи останній набувач), зобов`язаної знести об`єкт самочинного будівництва на земельній ділянці, не відведеній для цієї мети, вирішенню при розгляді цієї справи не підлягає, оскільки норми статті 376 ЦК України до спірних правовідносин не застосовуються. Тому до правовідносини у цій справі №   906/1320/23, де спір заснований на застосуванні саме статті 376 ЦК України, висновки, наведені у справі №   914/1785/22, на які покликається прокурор у касаційній скарзі, не є застосовними. 
		6.14. У своїх постановах Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (постанови Великої Палати Верховного Суду від 05.06.2018 у справі № 338/180/17, від 11.09.2018 у справі №   905/1926/16, від 30.01.2019 у справі №   569/17272/15-ц, від 02.07.2019 у справі №   48/340, від 22.10.2019 у справі №   923/876/16).
		6.15. Обрання позивачем неналежного або неефективного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови в позові (постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.01.2021 у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 02.02.2021 у справі №   925/642/19 (пункт 54), від 06.04.2021 у справі №   910/10011/19 (пункт 99), від 22.06.2021 у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 23.11.2021 у справі №   359/3373/16-ц (пункт 155)).
		6.16. За наведених обставин, враховуючи зазначене та заявлені прокурором вимоги про скасування державної реєстрації права власності за відповідачами на незавершене будівництво, колегія суддів вважає, що така позовна вимога прокурора задоволенню не підлягає з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту. Оскільки апеляційний господарський суд дійшов правильного висновку про відмову у позові у цій частині з підстав обрання прокурором неефективного способу захисту, то оскаржувана постанова апеляційного суду у цій частині підлягає залишенню без змін.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідачів звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 1810136300:05:008:0043), шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі
		6.17. Відповідно до частини четвертої статті 376 ЦК України якщо власник (користувач) земельної ділянки заперечує проти визнання права власності на нерухоме майно за особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво на його земельній ділянці, або якщо це порушує права інших осіб, майно підлягає знесенню особою, яка здійснила (здійснює) самочинне будівництво, або за її рахунок.
		6.18. Відповідно до частини другої статті 376 ЦК України особа, яка здійснила або здійснює самочинне будівництво нерухомого майна, не набуває права власності на нього. Крім того, відповідно до частини другої статті 3 Закону України ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень'' речові права на нерухоме майно, об`єкт незавершеного будівництва, майбутній об`єкт нерухомості та їх обтяження, що підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають, змінюються та припиняються з моменту такої реєстрації. Отже, доки право власності на збудований об`єкт (об`єкт незавершеного будівництва) ні за ким не зареєстроване, такий об`єкт як об`єкт права власності не існує взагалі. 
		6.19. Отже, відповідно до принципу superficies solo cedit здійснення самочинного будівництва на земельній ділянці на земельній ділянці є зміною характеристик цієї земельної ділянки. Залежно від обставин справи така зміна характеристик земельної ділянки може розглядатися як їх погіршення або покращення. 
		6.20. Зокрема, якщо власник землі вважає, що йому доцільно використати результат самочинного будівництва, тобто вважає корисним його розміщення на земельній ділянці і доходить висновку про недоцільність знесення такого об`єкта, то самочинне будівництво слід розглядати як таке, що спричинило покращення характеристик земельної ділянки. У такому разі особа, яка здійснила самочинне будівництво, має право на відшкодування витрат на будівництво відповідно до частини шостої статті 376, статті 1212 ЦК України. 
		6.21. Якщо ж об`єкт будівництва не потрібен власнику земельної ділянки, не відповідає його намірам щодо її використання, то будівництво спричиняє погіршення характеристик земельної ділянки, оскільки для відновлення її попереднього стану об`єкт необхідно знести. Саме у таких випадках застосовується частина четверта статті 376 ЦК України, відповідно до якої власник вправі вимагати знесення об`єкта самочинного будівництва.
		6.22. У такому випадку єдиним порушенням прав власника земельної ділянки є погіршення її характеристик.
		6.23. Реєстрація права на об`єкт самочинного будівництва змінює правову ситуацію, оскільки така реєстрація, по-перше, призводить до виникнення самочинної будівлі, споруди як об`єкта, а по-друге, призводить до заволодіння такою особою цим об`єктом внаслідок реєстрації права на нього (за принципом реєстраційного підтвердження володіння нерухомим майном). 
		6.24. При цьому попри державну реєстрацію права власності на самочинно збудоване майно таке право належить не забудовнику чи іншій недобросовісній особі, а власнику земельної ділянки, оскільки виходячи з принципу єдності юридичної долі земельної ділянки та розташованої на ній будівлі або споруди право власності набуває той, хто має речове право на землю. Такі висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі № 910/2861/18 (пункт 94).
		6.25. Якщо у цьому разі власник землі вважає, що йому доцільно використати результат самочинного будівництва, то він прагне не знесення такого об`єкта, а реєстрації за собою права власності на нього. Відповідно до частини п`ятої статті 376 ЦК України на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб. 
		6.26. Якщо ж об`єкт будівництва не потрібен власнику земельної ділянки, не відповідає його намірам щодо її використання, то наявні порушення прав власника земельної ділянки такі як власне самочинне будівництво, яке спричиняє погіршення характеристик земельної ділянки, та заволодіння об`єктом нерухомості, чим чиняться перешкоди у використанні земельної ділянки.
		6.27. При цьому захист прав власника земельної ділянки шляхом знесення збудованого об`єкту проти волі володільця може становити порушення статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на мирне володіння майном). Крім того, особа, за якою зареєстрований об`єкт нерухомості, може виявитись такою, що добросовісно набула право на цей об`єкт.
		6.28. Звичайно, добросовісна особа, яка придбає будівлю або споруду, має пересвідчитися, чи належить відчужувачу право на земельну ділянку, на якій розташована будівля чи споруда, і яке саме право належить продавцю. Якщо у відчужувача такого права немає, але особа в цьому не пересвідчилася, вона не може вважатися добросовісним набувачем будівлі, а тому в неї не виникає право власності на будівлю.
		6.29. Недобросовісний набувач не має підстав скаржитися на непропорційність повернення спірних земельних ділянок у комунальну (державну) власність; у суду ж внаслідок задоволення вимоги про таке повернення немає підстав встановити порушення балансу інтересів, з одного боку, власника земельної ділянки, яку представляє позивач, а з іншого боку, відповідача. Протилежний підхід стимулював би неправомірне та свавільне заволодіння чужим майном. Близькі за змістом висновки сформульовані у постанові Великої Палати Верховного Суду у постанові від 20.07.2022 у справі № 923/196/20 (пункт 81.2).
		6.30. Як встановлено судами попередніх інстанцій, спірний об`єкт нерухомого майна збудований ФОП ОСОБА_1 на земельній ділянці позивача, яка не була відведена для цього. У 2014 році на підставі декларації про початок виконання будівельних робіт від 28.03.2014 № 1959/6/14 внесено запис до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єктів нерухомого майна про реєстрацію за ФОП ОСОБА_1. зазначеного незавершеного будівництва. ІНФОРМАЦІЯ_1 ФОП ОСОБА_1. помер і відповідно до свідоцтв про право на спадщину за законом від 26.12.2015 № 2298 та № 2299 відповідачі отримали в порядку спадкування за законом спірний об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво та зареєстрували спадкове майно в реєстрі.
		6.31. Судами встановлено, що рішенням Господарського суду Житомирської області від 16.05.2022 у справі №   906/1146/21 визнано недійсним рішення Житомирської міської ради від 23.09.2021 №   332 "Про розгляд заяви щодо оформлення права користування земельною ділянкою" та визнано укладеним з дня набрання чинності рішенням суду (набрало законної сили 21.06.2022) договір оренди землі між відповідачами та позивачем на умовах, визначених у рішенні суду, зокрема: позивач надав, а орендодавець прийняв в оренду земельну ділянку, на якій розташований спірний об`єкт нерухомого майна - незавершене будівництво, будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі (свідоцтва про право на спадщину за законом від 26.12.2015 № 2298 та № 2299), кадастровий номер земельної ділянки: 1810136300:05:008:0043, в строкове платне користування для будівництва та обслуговування будівель торгівлі строком на 5 років.
		6.32. Судові рішення, що набрали законної сили, обов`язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (в силу вимог статті 129 Конституції України та статті 13 Закону України "Про судоустрій і статус суддів"). Зазначене законодавче положення означає обов`язок будь-якого суб`єкта, проти якого ухвалене судове рішення, виконати його.
		6.33. Доводи щодо нікчемності договору оренди землі, укладеного за чинним рішенням суду у справі, в якій брала участь Міськрада, є фактичним переглядом остаточного судового рішення у позапроцесуальний спосіб.
		6.34. Отже, з огляду на встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, за якими використання відповідачами належної позивачу земельної ділянки, на якій розташовані спірні об`єкти, врегульовано умовами чинного договору оренди землі, предметом якого є строкове платне користування відповідачами земельною ділянкою для будівництва та обслуговування будівель торгівлі (спірна будівля), перебування цього майна на земельній ділянці позивача не можна вважати незаконним з наведених прокурором підстав.
		6.35. Звичайно, таке знесення було б цілком прийнятним (незалежно від того, хто насправді є власником об`єкту чи земельної ділянки та за ким зареєстроване право власності на цей об`єкт чи земельну ділянку) у разі істотного відхилення від проєкту, що суперечить суспільним інтересам або порушує права інших осіб, істотного порушення будівельних норм і правил (частина сьома статті 376 ЦК України), але таке знесення відбувається не в інтересах власника земельної ділянки, а в публічних інтересах за позовом відповідного органу державної влади або органу місцевого самоврядування як суб`єкта владних повноважень і розглядається за правилами адміністративного судочинства (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2018 у справі № 826/12543/16).
		6.36. Суд апеляційної інстанції, на відміну від місцевого господарського суду, зазначеного не врахував та дійшов помилкового висновку про наявність підстав для задоволення позовної вимоги про знесення відповідачами спірного нерухомого майна для захисту права позивача на земельну ділянку, залишивши поза увагою рішення суду у справі №   906/1146/21 про визнання укладеним договору оренди землі для будівництва та обслуговування цього нерухомого майна.
		6.37. Зважаючи на зазначене, суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовної вимоги про знесення відповідачами об`єкту незавершеного будівництва, проте суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відмову в позові у зазначеній частині.
		6.38. Щодо посилання відповідачів у касаційній скарзі на необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування статті 1301 ЦК України в контексті того, що, оскільки прокурор або Міськрада не зверталися до суду з вимогою про визнання недійсними свідоцтв про право на спадщину у порядку, визначеному статтею 1301 ЦК України, то в силу статті 328 ЦК України вимога про знесення самочинного будівництва не може бути застосована, колегія суддів зазначає, що за змістом пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права у випадку, якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		6.39. Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, в чому полягає незгода з ним.
		6.40. Зміст зазначеної норми свідчить, що вона спрямована на формування єдиної правозастосовчої практики шляхом висловлення Верховним Судом висновків щодо питань застосування тих чи інших норм права, які регулюють певну категорію правовідносин та підлягають застосуванню господарськими судами під час вирішення спору.
		6.41. Отже, у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 3 частини другої статті 287 ГПК України, крім встановлення відсутності висновку Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, обов`язковому дослідженню підлягає також питання щодо необхідності застосування таких правових норм для вирішення спору з огляду на встановлені фактичні обставини справи.
		6.42. Оскільки формування Верховним Судом висновку має стосуватися спірних правовідносин, ураховуючи положення чинного законодавства та встановлені судами попередніх інстанцій під час розгляду справи обставини, колегія суддів вважає, що немає підстав для формування висновку Верховного Суду з питань, заявлених заявниками касаційної скарги, оскільки питання дійсності свідоцтв про право на спадщину в контексті пред`явлення позову у цій справі про знесення самочинного будівництва не є предметом дослідження у цій справі.
		7. Висновки Верховного Суду
		7.1. Відповідно до частин першої-п`ятої статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		7.2. Відповідно до частини першої статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення; скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.
		7.3. Статтею 312 ГПК України визначено, що суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.
		7.4. З огляду на зазначене колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню в частині позовної вимоги про зобов`язання відповідачів звільнити земельну ділянку, шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва, а рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає залишенню в силі. Касаційна скарга відповідачів підлягає частковому задоволенню. Крім того, постанова апеляційної інстанції в частині позовної вимоги про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво за відповідачами підлягає залишенню без змін, а касаційна скарга прокурора - без задоволення.
		8. Судові витрати
		8.1. Оскільки касаційна скарга відповідачів підлягає частковому задоволенню, тому відповідно до статті 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору за подання відповідачами касаційної скарги покладаються на прокурора; судові витрати зі сплати судового збору за подання прокурором касаційної скарги покладаються на прокурора, оскільки касаційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.
		Керуючись статтями 300, 301, 308, 309, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		1. Касаційну скаргу Заступника керівника Житомирської обласної прокуратури залишити без задоволення.
		2. Касаційну скаргу фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни та фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича задовольнити частково.
		3. Постанову Північно-західного апеляційного господарського суду від 02.09.2024 у справі № 906/1320/23:
		- в частині позовних вимог про скасування державної реєстрації права власності на незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: м.   Житомир, вул.   Щорса, 130-а за фізичною особою-підприємцем Волинець Іриною Петрівною та фізичною особою-підприємцем Волинцем Андрієм Петровичем залишити без змін;
		- в частині позовних вимог про зобов`язання фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни, фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича звільнити земельну ділянку (кадастровий номер 1810136300:05:008:0043), шляхом знесення об`єкту самочинного будівництва - незавершене будівництво комплексу будівель і споруд відпочинку та торгівлі за адресою: м. Житомир, вул. Щорса, 130-а скасувати, а рішення Господарського суду Житомирської області від 06.03.2024 у цій частині залишити в силі.
		4. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул.   Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь фізичної особи-підприємця Волинець Ірини Петрівни ( АДРЕСА_2 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1 ) 5   368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		5. Стягнути з Житомирської обласної прокуратури (10008, м. Житомир, вул.   Святослава Ріхтера, 11, код ЄДРПОУ 02909950) на користь фізичної особи-підприємця Волинця Андрія Петровича ( АДРЕСА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2 ) 5   368 (п`ять тисяч триста шістдесят вісім) грн 00 коп. судових витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.
		6. Видачу наказів на виконання цієї постанови доручити Господарському суду Житомирської області.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуюча                                                                                Л. Рогач
		 
		Судді                                                                                Є. Краснов
		 
		                                                                                          Г. Мачульський

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...