Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 810/1051/15 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу адміністрування податків, зборів, платежів, а також контролю за дотриманням вимог податкового законодавства, зокрема щодо; адміністрування окремих податків, зборів, платежів, з них; податку на прибуток підприємств.
Надіслано для оприлюднення: 18.12.2024. Зареєстровано: 20.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: К/9901/6789/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		ф
		ПОСТАНОВА
		Іменем України
		17 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа №810/1051/15
		адміністративне провадження № К/9901/6789/18 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		Судді-доповідача - Васильєвої І.А.,
		суддів -Бившевої Л.І., Гімона М.М.
		розглянувши в порядку письмового провадження
		заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» про перегляд
		постанови Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 (судді: Усенко Є.А. Веденяпіна О.А., Юрченко В.П.)
		у справі № 810/1051/15 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет»
		до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області
		про скасування податкового повідомлення- рішення,-
		В С Т А Н О В И В:
		У березні 2015 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» (далі - позивач, ТОВ «Євроагромаркет») звернулося до суду з позовом до Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач, Переяслав-Хмельницька ОДПІ, податковий/контролюючий орган), в якому просило суд скасувати податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0008772201.
		В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на підставі помилкових висновків про порушення ТОВ «Євроагромаркет» вимог підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України при здійсненні операцій з емісії та придбання простого векселя. Додає, що строк позовної давності за грошовим зобов`язанням відповідно до простого векселя серії АА0793170 від 01.12.2009, станом на момент здійснення перевірки, не настав, з огляду на що підстави для визнання посвідченого вказаним векселем грошового зобов`язання безнадійною заборгованістю у податкового органу були відсутні.
		Постановою Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 (т. 1 а.с. 241-245), залишеною без зміну ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 (т. 2 а.с. 19-21) позов задоволено, визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької ОДПІ від 23.10.2014 № 0008772201.
		Задовольняючи позов, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що оскільки строк позовної давності за грошовим зобов`язанням за векселем (6176111,93 грн.) спливає 30.09.2014, кредиторська заборгованості за платежем по векселю в 2013 році не набула статусу безнадійної заборгованості, а тому позивач не зобов`язаний був збільшити доход на суму такої заборгованості у податковому обліку за 2013 рік. Позивач збільшив доход за 2010 року на 2470444,78 грн., як на суму кредиторської заборгованості, в бухгалтерському обліку по субрахунку 719, що підтверджено оборотно-сальдовою відомістю по рахунку 6851 «Розрахунки з іншими кредиторами». 
		Суди також зазначили, що позивач у 2010 році був платником фіксованого сільськогосподарського податку, обов`язку подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток у ТОВ «Євроагромаркет» не виникло.
		Крім того, суди зазначили, що позапланова виїзна перевірка ТОВ «Євроагромаркет» проведена на підставі підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України за постановою прокуратури Івано-Франківської області від 10.07.2014 у рамках кримінального провадження за №22013090000000096, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
		Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
		Відтак, Переяслав-Хмельницька ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області не мала підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Тоді як доказів на підтвердження того, що в кримінальному провадженні існує рішення суду, яке набрало законної сили, відповідачем до суду не надано.
		Постановою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 (т. 2 а.с. 62-66) касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково, змінено постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015, позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2014 № 0008772201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 704076,75 грн. за основним платежем та 469434,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		У позові про скасування податкового повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2014 № 0008772201 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 469384,51 грн. за основним платежем та 117346,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - відмовлено.
		Мотивуючи свою постанову, ВАСУ зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували пункт 86.9 ст. 86 ПК при вирішенні спору. Згідно з цим пунктом в редакції, чинній з 04.01.2013, у разі якщо грошове зобов`язання нараховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, в якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим судовим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами), що набрало законної сили.
		Однак, з огляду на те, що кримінальне провадження, у зв`язку з розслідуванням якого була призначена позапланова перевірка ТОВ «Євроагромаркет», порушено не стосовно посадової особи (посадових осіб) позивача, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників позивача і відповідача в судовому засіданні суду касаційної інстанції, обмеження, встановлені пунктом 86.9 ст. 86 ПК, на податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0008772201 не поширюються.
		Касаційний суд, у продовження мотивування постанови також зазначив, що включення ТОВ «Євроагромаркет» суми заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Декра»  до доходу в бухгалтерському обліку за 2010 рік, впродовж якого товариство не було платником податку на прибуток, не звільняє його від обов`язку щодо відтворення цієї заборгованості в податковому обліку відповідно до правил цього обліку. Заборгованість в сумі 2470444,78 грн. станом на час проведення перевірки не була погашена, а тому відсутність цієї заборгованості в бухгалтерському обліку товариства не є визначальним для вирішення питання щодо врахування суми цієї заборгованості в податковому обліку, правила ведення якого інші, ніж правила ведення бухгалтерського обліку, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0008772201 є правомірним у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 469384,51 грн. (2470444,78*19%, де 19% - ставка податку на прибуток у 2013 році) за основним платежем та 117346,13 грн. (469384,51*25%) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), встановленими пунктом 123.1 ст. 123 ПК, та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 704076,75 грн. (3705667,15*19%) за основним платежем та 469434,45 грн. (586730,63  - 117346,13) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		Позивач звернувся до Верховного Суду України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у справі № 810/1051/15 з підстави, що передбачена пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (т. 2 а.с. 69-72).
		В якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах. 
		Однак, у такій заяві заявником не конкретизовано норми матеріального права, які застосовано не однаково.
		На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 по справі № К/9991/19579/12; від 07.03.2013 по справі № К/9991/35623/11; від 26.11.2013 по справі № К30022/10; від 03.09.2014 по справі № К/800/18431/13; від 12.04.2017 по справі № К/800/55401/12; від 29.02.2016 по справі № К/80029808/13 та від 09.09.2015 по справі №  К/800/10629/15. 
		За твердженням заявника, з наведених ухвал вбачається, що постанова Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвала Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 по справі № 810/1051/15 є обґрунтованими і не підлягали скасуванню, оскільки суд першої інстанції та суд апеляційної інстанції правомірно дійшли висновку про те, що рішення податкового органу про застосування до позивача збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток та застосування штрафних (фінансових) санкцій за порушення вимог підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, пунктів 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 135.5.4. пункту 135.4 статті 135 ПК України є безпідставними та такими, що підлягають скасуванню.
		Додає, що в постанові Київського апеляційного адміністративного суду від 21.02.2012 у справі № 2а-1269/11/2670, з якою погодився Вищий адміністративний суд України від 03.05.2012 у справі № К/9991/19579/12 вказано, що у разі, якщо суд визнає, що посадовими особами суб`єкта владних повноважень порушено вимоги чинного законодавства, суд має право скасувати акт реагування такого суб`єкта владних повноважень, що був прийнятий з порушенням норм чинного законодавства. Проте, з резолютивної частини рішення вбачається, що судом першої інстанції було скасовано рішення про застосування штрафних, фінансових санкцій в частині, що за своєю суттю є порушенням норм процесуального права, адже суд в даному випадку перебрав на себе повноваження податкового органу в частині визначення розміру санкції, що підлягає застосуванню до правопорушника.
		З огляду на зазначене позивач зауважує, що постановою від 22.03.2017 Вищий адміністративний суд України безпідставно частково задовольнив позовні вимоги, оскільки такі вимоги підлягають повному задоволенню.
		Також позивач зауважує, що постановою суду першої інстанції та ухвалою суду апеляційної інстанції детально обґрунтовано, що датою спливу трирічного строку позовної давності за простим векселем серії АА №  0793170 є 30.09.2014, в той час акт перевірки складено 25.09.2014 і документальна позапланова виїзна перевірка здійснювалась за період з 01.10.2009 по 31.12.2013, з огляду на що позовні вимоги було задоволено правомірно, а постанова Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у справі № 810/1051/15 підлягає скасуванню.
		Крім того, у заяві позивач зазначив, що в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 03.05.2012 по справі №  К/9991/19579/12 вказано, що з дати видачі векселя почнуть рахувати нові строки позовної давності - вексельної позовної давності. В свою чергу строки вексельної позовної давності не мають нічого спільного зі строками позовної давності відповідно до норм Цивільного законодавства, оскільки відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства.
		Боржник та кредитор за простим векселем АА № 0793170 поєдналися в одній особі, а зобов`язання за цим векселем припинились в 2010 році, то вся сума була зарахована до інших доходів від операційної діяльності за 2010 рік, коли позивач був платником фінансового сільськогосподарського податку, у зв`язку з чим обов`язку подавати до контролюючого органу податкову декларацію з податку на прибуток та сплачувати податок на прибуток не виникло. 
		Крім того, заявник також зазначив, що позапланова перевірка проведена на підставі пункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України, за постановою прокуратури Івано-Франківської області від 10.07.2014 у рамках кримінального провадження за №22013090000000096, тобто є такою, що призначена відповідно до Кримінального процесуального кодексу України.
		Пункт 86.9 статті 86 Податкового кодексу України встановлює, що у разі якщо грошове зобов`язання розраховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 ПК України, щодо кримінального провадження, у якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається таким контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим контролюючим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими підставами), що набрало законної сили.
		В той же час, за твердженням заявника такого рішення суду не має, у зв`язку з чим податковий орган не мав підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення до набрання законної сили відповідного рішення суду, що підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 12.04.2017 у справі № К/9991/55401/12, від 29.02.2016 у справі № К/800/29808/13, від 09.09.2015 у справі № К/800/10629/15.
		Відтак, у заяві позивач просить скасувати постанову Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у справі № 810/1051/15 та залишити в силі постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 27.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015 по справі № 810/1051/15.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції Закону України від  03.10.2017 №2147-VIII, який набрав чинності з 15.12.2017) заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
		Відповідно до підпункту 1 пункту 1 Розділу VІІ «Перехідні положення» Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) заяву передана до Верховного Суду.
		Заперечення на заяву про перегляд від відповідача на адресу Суд не надходили, що не є перешкодою для розгляду заяви по суті.
		Дослідивши матеріали справи та доводи заяви про перегляд, наведені позивачем, колегія суддів дійшла висновку про відмову в задоволенні заяви позивача про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у даній справі, з огляду на наступне.
		За правилами пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України одним із мотивів перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		Ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ за тотожних предметів спору, підстав позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог. 
		В контексті наведеного Суд зазначає, що в якості підстав для перегляду судового рішення за пунктом 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України, позивач посилається на неоднакове застосування Вищим адміністративним судом України, як судом касаційної інстанції, одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
		На підтвердження зазначеного надає копії судових рішень ВАСУ від 03.05.2012 по справі № К/9991/19579/12; від 07.03.2013 по справі № К/9991/35623/11; від 26.11.2013 по справі № К30022/10; від 03.09.2014 по справі № К/800/18431/13; від 12.04.2017 по справі № К/800/55401/12; від 29.02.2016 по справі № К/80029808/13 та від 09.09.2015 по справі № К/800/10629/15. 
		Суди встановили, що у період з 05.09.2014 по 18.09.2014 посадовою особою Переяслав-Хмельницької ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області, відповідно до підпункту 78.1.11 пункту 78.1 статті 78 Податкового кодексу України та на підставі постанови прокуратури Івано-Франківської області про призначення позапланової документальної перевірки від 10.07.2014 проведено документальну позапланову виїзну перевірку ТОВ «Євроагромаркет» з питань дотримання вимог податкового та валютного законодавства по взаємовідносинам з СФГ «Воля» та ТОВ «Фінансова компанія «Декра» за період з 01.10.2009 по 31.12.2013, за результатами якої складено акт перевірки від 05.09.2014 № 453/23-1/32975988 (т. 1 а.с. 7-21), яким встановлено: порушення ТОВ «Євроагромаркет» вимог пункту 44.1, 44.3 статті 44, підпункту 14.1.11 пункту 14.1 статті 14, підпункту 135.5.4 пункту 135.5 статті 135 Податкового кодексу України, у результаті чого позивачем занижено рядок 01 «доходи, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування» на загальну суму 6176111,93 грн., що у свою чергу призвело до заниження сплати до державного бюджету податку на прибуток на загальну суму 1173461,26 грн., у тому числі за 2013 рік на суму 1173461,26 грн.
		Суди встановили, що виявлене порушення полягає у не включенні ТОВ «Євроагромаркет» у склад доходів, що враховуються при визначенні об`єкта оподаткування декларації з податку на прибуток за 2013 рік безнадійної кредиторської заборгованості у розмірі 6176111,93 грн., що виникла на підставі простого векселя серії АА0793170 від 01.12.2009, виданого позивачем та щодо якого минув строк позовної давності.
		На підставі висновків акту перевірки, Переяслав-Хмельницькою ОДПІ податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0008772201, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток на суму 1760191,89 грн., у тому числі 1173461,26 грн. за основним платежем та 586730,63 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (т. 1 а.с. 24).
		В той же час, зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду касаційної інстанції визначається обставинами кожної конкретної справи, перевірка правильності встановлення яких не належить до компетенції Верховного Суду.
		Як вже було зазначено вище, постановою Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у даній справі (т. 2 а.с. 62-66) касаційну скаргу Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області задоволено частково, змінено постанову Київського окружного адміністративного суду від 27.05.2015 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23.07.2015, позов задоволено частково, скасовано податкове повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2014 № 0008772201 в частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 704076,75 грн. за основним платежем та 469434,45 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами). У позові про скасування податкового повідомлення-рішення Переяслав-Хмельницької об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Київській області від 23.10.2014 № 0008772201 у частині збільшення Товариству з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 469384,51 грн. за основним платежем та 117346,13 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - відмовлено.
		Мотивуючи свою постанову, ВАСУ зазначив, що суди першої та апеляційної інстанції неправильно застосували пункт 86.9 ст. 86 ПК при вирішенні спору. Згідно з цим пунктом в редакції, чинній з 04.01.2013, у разі якщо грошове зобов`язання нараховується контролюючим органом за результатами перевірки, проведеної з обставин, визначених підпунктом 78.1.11 пункту 78.1 ст. 78 цього Кодексу, щодо кримінального провадження, в якому розслідується кримінальне правопорушення стосовно посадової особи (посадових осіб) платника податків (юридичної особи) або фізичної особи - підприємця, що перевіряється, предметом якого є податки та/або збори, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки приймається контролюючим органом протягом 10 робочих днів з дня, наступного за днем отримання цим судовим органом відповідного судового рішення (обвинувальний вирок, ухвала про закриття кримінального провадження за нереабілітуючими обставинами), що набрало законної сили.
		Однак, з огляду на те, що кримінальне провадження, у зв`язку з розслідуванням якого була призначена позапланова перевірка ТОВ «Євроагромаркет», порушено не стосовно посадової особи (посадових осіб) позивача, що підтверджується матеріалами справи та поясненнями представників позивача і відповідача в судовому засіданні суду касаційної інстанції, обмеження, встановлені пунктом 86.9 ст. 86 ПК України, на податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0008772201 не поширюються.
		У продовження мотивування постанови ВАСУ також зазначив, що включення ТОВ «Євроагромаркет» суми заборгованості перед ТОВ «Фінансова компанія «Декра» до доходу в бухгалтерському обліку за 2010 рік, впродовж якого товариство не було платником податку на прибуток, не звільняє його від обов`язку щодо відтворення цієї заборгованості в податковому обліку відповідно до правил цього обліку. Заборгованість в сумі 2470444,78 грн. станом на час проведення перевірки не була погашена, а тому відсутність цієї заборгованості в бухгалтерському обліку товариства не є визначальним для вирішення питання щодо врахування суми цієї заборгованості в податковому обліку, правила ведення якого інші, ніж правила ведення бухгалтерського обліку, з огляду на що податкове повідомлення-рішення від 23.10.2014 № 0008772201 є правомірним  у частині збільшення грошового зобов`язання з податку на прибуток у сумі 469384,51 грн. (2470444,78*19%, де 19% - ставка податку на прибуток у 2013 році) за основним платежем та 117346,13 грн. (469384,51*25%) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), встановленими пунктом 123.1 ст. 123 ПК, та підлягає скасуванню в частині збільшення грошового зобов`язання із податку на прибуток у сумі 704076,75 грн. (3705667,15 *19%) за основним платежем та 469434,45 грн. (586730,63  - 117346,13) за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).
		Разом з тим, аналізуючи зміст судових рішень касаційного суду, на які заявник посилається як на підставі неоднакового застосування норм матеріального права судом касаційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
		Так, в ухвалі від 03.05.2012 у справі № 2а-1269/11/2670 (провадження №  К/9991/19579/12) (т. 2 а.с. 86) Вищий адміністративний суд України відмовив у відкритті касаційного провадження, оскільки зі змісту касаційної скарги та оскаржуваних судових рішень не вбачається порушення судами норм матеріального та процесуального права, касаційна скарга є необґрунтованою і викладені в ній доводи не викликають необхідності перевірки матеріалів справи, оскільки обґрунтовані посиланнями на норми, тлумачення яких у межах встановлених судами обставин є очевидним. 
		В ухвалі від 07.03.2013 у справі 2а-13259/10/2070 (провадження № К/9991/35623/11) (т. 2 а.с. 90-92) Вищий адміністративний суд України зазначив, що відповідачем при проведенні перевірки не була врахована угода про порядок погашення векселя б/н від 20.09.2007, яка була укладена між TOB «Укр НТЦ «Ніохім-Екохім`та TOB «УНТЦЯ», в якій вищевказані сторони обумовили, що погашення векселя та виплати по ньому настають 15.09.2009. При цьому, суд апеляційної інстанції вірно вказав, що Уніфікований Закон передбачає, що строк для пред`явлення векселю до платежу відраховується з дати складання векселя. Якщо у векселі строком «за пред`явленням» вказано, що він не може бути пред`явлений до платежу раніше визначеної дати, строк для його пред`явлення до платежу відраховується з цієї дати. У разі непред`явлення до платежу переказного векселя в установлені строки його держатель втрачає права за ним стосовно індосантів, векселедавця, а також інших зобов`язаних за векселем осіб, за винятком акцептанта, а при непред`явленні до платежу простого векселя - за винятком векселедавця. Таким чином, сторони за угодою від 20.09.2007 не мали законного права визнавати дату погашення «за пред`явленням» до 14.09.2009.
		Відтак, касаційній суд зазначив, що зважаючи на те, що трирічний строк позовної давності для стягнення кредитором з позивача заборгованості по господарським операціям закінчувався 31.12.2009, то саме з цієї дати у підприємства виникає обов`язок провести коригування валових витрат та валового доходу на суму безповоротної фінансової допомоги, однак такий обов`язок у позивача не виник у ІІ-му кварталі 2007 року та ІІ-му кварталі 2008 року.
		В ухвалі від 26.11.2013 у справі № 2а-4234/10/1270 (провадження № К30022/10) (т. 2 а.с. 93-94) касаційний суд зазначив, що у покупця не виникатиме валових доходів у періоді трансформації заборгованості з «товарної» у «вексельну». Чинне законодавство не встановлює жодних обмежень щодо строку, на який видається вексель. При цьому, оскільки зобов`язання за договором вважаються виконаними, з дати видачі векселя почнуть рахуватися нові строки позовної давності - вексельної позовної давності. В свою чергу строки вексельної позовної давності не мають нічого спільного зі строками позовної давності відповідно до норм Цивільного законодавства, оскільки відносини учасників вексельного обігу регулюються нормами вексельного законодавства. Порядок оплати векселя з терміном платежу «за пред`явленням» регулюється ст. 34 Уніфікованого закону про переказні векселі та прості векселі, згідно якої переказний вексель строком «за пред`явленням» повинен бути пред`явлений до платежу протягом одного року від дня його складання.
		Виходячи з зазначеного вище простий вексель, строк платежу за яким не вказано, вважається таким, що підлягає оплаті по пред`явленні, тобто - протягом одного року від дати його видачі, а термін позовної давності 3 роки починає рахуватися від дати, коли вексель мав бути пред`явлений для платежу - в момент, коли закінчиться рік із дати видачі такого векселя. Відтак після закінчення трьох років із дня терміну платежу за наданими по господарській операції простими векселями Товариство повинно було збільшити валові доходи на суму заборгованості за поставлені товари та надані роботи (послуги) відповідно до п. 1.22 ст. 1 та п/п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Закону № 334/94-ВР.
		В ухвалі від 03.09.2014 у справі № 2а-9504/12/2070 (провадження №  К/800/18431/13) (т. 2 а.с. 95-100) Вищий адміністративний суд України зазначив, що у відповідності до ст. 34 Уніфікованого закону переказний вексель строком за пред`явленням підлягає оплаті при його пред`явленні. Він повинен бути пред`явлений для платежу протягом одного року від дати його складання. 
		У вказаній ухвалі касаційний суд також зазначив, що гранично допустима дата пред`явлення простого векселя із строком платежу за пред`явленням до погашення складає 1 рік від дати його складання, з якої починається сплив строку позовної давності, що складає 3 роки, із закінченням якого кредиторська заборгованість за векселями набуває статусу безповоротної фінансової допомоги та підпадає під дію п/п. 135.5.4. п. 135.5. ст. 135 ПК України, тобто підлягає включенню до складу валового доходу векселедавця, у зв`язку з чим, колегія суддів погодилася з судом апеляційної інстанції, який прийшов до вірного висновку про те, що строк позовної давності за векселями виданими позивачем на користь вказаних контрагентів на час проведення перевірки та складання акту від 06.04.2012 податковим органом не настав, в зв`язку з чим кредиторська заборгованість за виданими векселями не підпадає під визначення безповоротної фінансової допомоги, а відповідно відсутні підстави для включення такої заборгованості до складу валового доходу підприємства.
		В ухвалі від 12.04.2017 у справі № 2а/2370/8139/2011 (провадження №  К/9991/55401/12 (т. 2 а.с. 101-102) касаційний суд зазначив, що згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції до внесення змін Законом України від 20 листопад 2012 року № 5503-ІV, який вступив у силу з 04.01.2013) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність. Такий висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду України, що була висловлена під час вирішення питання про усунення розбіжностей у застосуванні п/п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 та п. 86.9 ст. 86 ПК України, зокрема в постанові від 27.01.2015. 
		Касаційний суд зазначив, що суди попередніх інстанцій не застосували вказані правові норми та залишити поза увагою встановлену у судовому процесі обставину, що позапланова перевірка позивача проведена згідно з п/п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України на виконання постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА в Черкаській області Заїки В.Г., помилково надавши оцінку висновкам акту перевірки від 16.06.2011 № 1548/23-2/14189828, які поряд з іншими доказами є предметом дослідження у кримінальному процесі, що можуть бути оцінені як докази виключно у рамках розслідування та розгляду кримінальної справи, і можуть бути підставою для прийняття податкового повідомлення-рішення про визначення платникові податків розрахованого за результатами такої перевірки грошового зобов`язання лише з дня набрання законної сили відповідним рішенням суду у кримінальній справі. З огляду на те, що доказів прийняття рішення суду у кримінальній справі, в провадженні якої призначена перевірка згідно з постановою слідчого, на дату прийняття податкових повідомлень - рішень, які позивач оспорює, відповідачем не надано, вказані податкові повідомлення-рішення прийняті ДПІ неправомірно.
		В ухвалі від 29.02.2016 у справі № 822/12/13-а (провадження № К/800/29808/13) (т. 2 а.с. 103-104) Вищий адміністративний суд України зазначив, що згідно з п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції до внесення змін Законом України від 20 листопад 2012 року № 5503-ІV, який вступив у силу з 04.01.2013) у разі якщо грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, з огляду на що ВАСУ зазначив, якщо перевірка платника податку призначена відповідно до кримінально-процесуального закону, то за відсутності факту набрання законної сили відповідним судовим рішенням у кримінальній справі правові підстави для прийняття податковим органом податкових повідомлень-рішень за висновками такої перевірки відсутні.
		В ухвалі від 09.09.2015 у справі № 2а-4050/11/0970 (провадження №  К/800/10629/15) (т. 2 а.с. 105-107) Вищий адміністративний суд України зазначив, що п. 86.9 ст. 86 ПК України (в редакції до внесення змін Законом України від 20 листопад 2012 року № 5503-ІV, який вступив у силу з 04.01.2013) передбачено, що у разі коли грошове зобов`язання розраховується органом державної податкової служби за результатами перевірки, призначеної відповідно до кримінально-процесуального закону або закону про оперативно-розшукову діяльність, податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки не приймається до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Матеріали перевірки разом з висновками органу державної податкової служби передаються правоохоронному органу, що призначив перевірку. Статус таких матеріалів перевірки та висновків органу державної податкової служби визначається кримінально-процесуальним законом або законом про оперативно-розшукову діяльність, у зв`язку з чим ВАСУ погодився з висновками суду першої інстанції про те, що оскільки перевірка ТОВ «Калина-1» проведена на підставі постанови слідчого ОВС слідчого відділу прокуратури Рівненської області у відповідності з п/п. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78 ПК України, тому Коломийська ОДПІ відповідно п. 86.9 ст. 86 ПК України не мала права приймати податкове повідомлення-рішення за результатами такої перевірки до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду, а факт того, що по кримінальній справі № 70/84-11 рішення не прийнято, підтверджується листом слідчого прокуратури Рівненської області.
		Тобто, аналіз наведених судових рішень дає підстави вважати, що Вищий адміністративний суд України ухвалив їх за різних фактичних обставин справ, установлених судами, а відтак такі обставини, встановлені у справі, що розглядається, не є подібними до обставин, встановлених у справах, копії рішень яких додані на підтвердження наведених у заяві доводів, у зв`язку з чим не можна дійти висновку про неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права у подібних правовідносинах.
		Більш того, слід наголосити, що у заяві про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у даній справі заявником не зазначено та не конкретизована, які саме норми матеріального права неоднаково застосував суд касаційний суд у подібних правовідносинах.
		Відповідно до частини 1 статті 244 Кодексу адміністративного судочинства України Верховий Суд відмовляє в задоволенні заяви, якщо обставини, які стали підставою для перегляду справи, не підтвердилися.
		За таких обставин, керуючись статтями 235-242, 244, 244-1, 244-2 Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 13 липня 2017 року №2136-VIII, Суд
		П О С Т А Н О В И В:
		У задоволенні заяви Товариства з обмеженою відповідальністю «Євроагромаркет» про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 22.03.2017 у справі №  810/1051/15 відмовити.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Головуючий суддя                                                                                  І.А. Васильєва
		Cудді                                                                                                              Л.І. Бившева
		                                                                                                              М.М. Гімон

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...