Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 161/7789/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2024. Зареєстровано: 21.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/161/807/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024030000000036

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 161/7789/24 
		Провадження № 1-кп/161/807/24
		 
		В И Р О К
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		   м. Луцьк                             18 грудня 2024 року         Луцький міськрайонний суд Волинської області у складі
		головуючого судді - ОСОБА_1 
		суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		за участю секретаря судового засідання- ОСОБА_4 
		   прокурора  ОСОБА_5    
		захисника  ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спеціального судового провадження за відсутності обвинуваченої (in absentia) обвинувальний акт у кримінальному провадженні, внесеного до ЄРДР за №22024030000000036 від 28.02.2024 року, що надійшов з Волинської обласної прокуратури, відносно
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки села Семенівка Мелітопольського району Запорізької області, зареєстрована та проживаюча за адресою: АДРЕСА_1 , громадянка України.
		раніше не засуджувалася
		у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1 КК України,- 
		В С Т А Н О В И В :
		Верховною Радою УРСР 24.08.1991 схвалено «Акт проголошення незалежності України», яким урочисто проголошено незалежність України та створення самостійної української держави - України. 
		Положеннями статей 1 та 2 Основного Закону України - Конституції України визначено, що Україна є суверенною і незалежною, демократичною, соціальною, правовою, унітарною державою, суверенітет України поширюються на всю її територію, яка в межах існуючого кордону є цілісною і недоторканою.
		Відповідно до ч. 1 ст. 17, ч. 1 ст. 65 Конституції України захист незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України є справою всього Українського народу та обов`язком громадян України, а на території України забороняється створення і функціонування будь-яких збройних формувань, не передбачених законом.
		Статтями 132, 133 Конституції України визначено, що територіальний устрій України ґрунтується на засадах єдності та цілісності державної території, поєднання централізації і децентралізації у здійсненні державної влади, збалансованості і соціально-економічного розвитку регіонів, з урахуванням їх історичних, економічних, екологічних, географічних і демографічних особливостей, етнічних і культурних традицій. До системи адміністративно - територіального устрою України входить АР Крим, області, зокрема і Запорізька область, а також райони, міста, райони у містах, селища і села.
		Згідно з вимогами ст. ст. 72, 73 Конституції України питання про зміну території України вирішується виключно всеукраїнським референдумом, який призначається Верховною Радою України або Президентом України відповідно до їхніх повноважень, встановлених Конституцією, та проголошується за народною ініціативою на вимогу не менш як трьох мільйонів громадян України, які мають право голосу, за умови, що підписи щодо призначення референдуму зібрано не менш як у двох третинах областей і не менш як по сто тисяч підписів у кожній області.
		Незалежність України визнали держави світу, серед яких і російська федерація (далі  рф).
		Згідно з пунктами 1, 2 Меморандуму про гарантії безпеки у зв`язку з приєднанням України до Договору про нерозповсюдження ядерної зброї від 05.12.1991 рф, Сполучене Королівство Великої Британії та Північної Ірландії і Сполучені Штати Америки підтвердили Україні своє зобов`язання згідно з принципами Заключного акта Наради з безпеки та співробітництва в Європі від 01.08.1975 поважати незалежність і суверенітет та існуючі кордони України, зобов`язалися утримуватися від загрози силою чи її використання проти територіальної цілісності чи політичної незалежності України, і що ніяка їхня зброя ніколи не буде використовуватися проти України, крім цілей самооборони, або будь-яким іншим чином згідно зі Статутом ООН.
		У відповідності до пунктів 3, 8 Меморандуму про підтримку миру та стабільності в Співдружності Незалежних Держав від 10.02.1995, що укладений між державами СНД, серед яких є Україна та рф, держави підтвердили непорушність існуючих кордонів один одного та зобов`язалися виступати проти будь-яких дій, що підривають їхню непорушність, а також вирішувати усі суперечки, що виникають з питань кордонів і територій, тільки мирними засобами. Держави також зобов`язалися не підтримувати на території інших держав-учасниць сепаратистські рухи, а також сепаратистські режими, якщо такі виникнуть; не встановлювати з ними політичних, економічних та інших зв`язків; не допускати використання ними територій і комунікацій держав-учасниць Співдружності; не надавати їм економічної, фінансової, військової та іншої допомоги.
		Відповідно до положень Статуту ООН і зобов`язань згідно із Заключним актом Наради з безпеки і співробітництва в Європі, Україна та рф 31.05.1997 уклали Договір про дружбу, співробітництво і партнерство між Україною і рф (ратифікований Законом України від 14.01.1998 № 13/98-ВР та Федеральним Законом рф від 02.03.1999 № 42-ФЗ). Відповідно до статей 2 - 3 зазначеного Договору, рф зобов`язалася поважати територіальну цілісність України, підтвердила непорушність існуючих між ними кордонів та зобов`язалася будувати відносини одна з одною на основі принципів взаємної поваги, суверенної рівності, територіальної цілісності, непорушності кордонів, мирного врегулювання спорів, незастосування сили або погрози силою, у тому числі економічні та інші способи тиску, права народів вільно розпоряджатися своєю долею, невтручання у внутрішні справи, додержання прав людини та основних свобод, співробітництва між державами, сумлінного виконання взятих міжнародних зобов`язань, а також інших загальновизнаних норм міжнародного права. 
		Згідно опису і карти державного кордону, які є додатками до Договору між Україною та рф про українсько-російський державний кордон від 28.01.2003 (ратифікований рф 22.04.2004), територія Автономної Республіки Крим, м. Севастополя, Донецької, Луганської, Запорізької та інших областей відноситься до території України.
		Незважаючи на вищевикладене, 21.02.2022 рф визнано так звані «донецьку народну республіку» та «луганську народну республіку» незалежними державами, попередньо впроваджуючи в період 2013-2022 років, із застосуванням засобів масової інформації, ідеї єдиного російського народу та відсутності української нації, вчиняючи неоголошені та приховані вторгнення на територію України підрозділів збройних сил та інших силових відомств рф, організовуючи та підтримуючи терористичну діяльність, направлену на окупацію Донецької та Луганської областей та порушення територіальної цілісності України.
		Надалі президент рф 24.02.2022 оголосив про рішення розпочати так звану спеціальну військову операцію в Україні.
		Після цього, збройними силами рф, які діяли за наказом керівництва рф і збройних сил рф, здійснено пуск крилатих та балістичних ракет по аеродромах, військовим штабам і складам Збройних сил України, а також підрозділами збройних сил та інших військових формувань рф 24.02.2022 здійснено вторгнення на територію суверенної держави Україна через державний кордон України, який проходить територіями Автономної Республіки Крим, Запорізької, Донецької, Луганської, Харківської, Херсонської, Миколаївської, Сумської, Чернігівської та інших областей, і здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, окупували частину вказаної території, організували проведення псевдореферендумів та прийняття незаконних, з огляду на норми міжнародних актів, рішень щодо включення окупованих територій Донецької, Луганської, Запорізької та Херсонської областей до складу суб`єктів рф, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час і призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків.
		У свою чергу, указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022, у зв`язку з військовою агресією рф проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до п. 20 ч. 1 ст. 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану», введено воєнний стан на всій території України, дія якого неодноразово продовжувалася та який триває по даний час.
		Відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.
		Відповідно до ст. 9 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2012 № 1207-VII, державні органи та органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до Конституції та законів України, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території діють лише на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Будь-які органи, їх посадові та службові особи на тимчасово окупованій території та їх діяльність вважаються незаконними, якщо ці органи або особи створені, обрані чи призначені у порядку, не передбаченому законом.
		З 25.02.2022 по даний час Мелітопольська міська територіальна громада, та ряд інших селищних, міських і сільських територіальних громад Запорізької області перебувають під окупацією збройних сил рф, що зафіксовано відповідним Переліком, затвердженим Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 № 309.
		Всупереч порядку, встановленому Конституцією України, Законами України «Про місцеве самоврядування в Україні», «Про центральні органи виконавчої влади», «Про місцеві державні адміністрації», на тимчасово окупованій території Запорізької області створено та 22.12.2022 зареєстровано окупаційний орган влади - так званий «Департамент культуры, спорта и молодежи» в складі окупаційної «военно-гражданской администрации г. Мелитополь» (мова оригіналу), з метою подальшого утримання адміністративно-політичного контролю, в тому числі впровадження стандартів культурного, спортивного, молодіжного та національно-патріотичного розвитку держави-агресора на захопленій військовим шляхом території Запорізької області та реалізації узурпованих владних повноважень.
		Під час указаних подій, представники органів місцевого самоврядування та органів державної влади на місцях були примусово та незаконно відсторонені від виконання покладених на них обов`язків.
		Положеннями п. 6 ч. 1 ст. 1-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» від 15.04.2014 № 1207-VII визначено, що окупаційна адміністрація рф - це сукупність державних органів і структур рф, функціонально відповідальних за управління тимчасово окупованими територіями та підконтрольних рф самопроголошених органів, які узурпували виконання владних повноважень на тимчасово окупованих територіях та які виконували чи виконують властиві органам державної влади чи органам місцевого самоврядування функції на тимчасово окупованій території України, в тому числі органи, організації, підприємства та установи, включаючи правоохоронні та судові органи, нотаріусів та суб`єктів адміністративних послуг.
		У ході розвитку подій, пов`язаних з військовою агресією рф та окупацією ряду населених пунктів Запорізької області, станом на 24.02.2022 громадянка України ОСОБА_7 постійно проживала на території Мелітопольської міської територіальної громади, обіймала посаду головного бухгалтера управління культури та молоді Мелітопольської міської ради Запорізької області, та, відповідно, останній були достовірно відомі наведені вище факти розв`язання та ведення рф агресивної війни проти України, здійснення підривної діяльності, захоплення державних установ, організацій та військових частин, оскільки ці події широко висвітлювались більшістю засобів масової інформації, та набули розголосу у місцевого населення.
		Будучи громадянкою України, ОСОБА_7 , відповідно до вимог ст. 68 Конституції України, зобов`язана неухильно додержуватися Конституції України та законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів.
		Проте, всупереч указаним правовим нормам, після повної окупації міста Мелітополь, Мелітопольського району та інших територіальних одиниць Запорізької області військовослужбовцями збройних сил рф, ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, а відтак усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, водночас підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів рф, які передбачають перебування України у сфері її впливу, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар`єризму, у невстановлений з об`єктивних причин досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.12.2022, вирішила використати факт встановлення окупаційної влади на території Мелітопольської міської територіальної громади та ряду інших населених пунктів Запорізької області у своїх особистих інтересах, та з власної ініціативи, перейшла на бік ворога в умовах воєнного стану, що виразилось у добровільному поступленні на службу до незаконного органу влади окупаційної адміністрації держави-агресора - «военно-гражданской администрации г. Мелитополь» (мова оригіналу), на так звану посаду, мовою оригіналу «заместителя директора департамента культуры, спорта и молодежи военно-гражданской администрации г. Мелитополь», та надавала іноземній державі допомогу у проведенні підривної діяльності проти України.
		Зокрема, ОСОБА_7 , з метою представлення окупаційній владі своєї особистої прихильності, формування в населення окупованої частини території Запорізької області, в тому числі Мелітопольської міської територіальної громади, де зареєстрована юридична адреса та фактичне місцезнаходження згаданої окупаційної адміністрації, думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, просуваючи ідеї проросійської спрямованості щодо незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф, будучи місцевою мешканкою, працюючи з 2003 року і станом на 24.02.2022 бухгалтером та головним бухгалтером підрозділів культури та молоді Мелітопольської міської ради Запорізької області, маючи відповідні професійні навики, погодилась на отриману від невстановлених досудовим розслідуванням осіб пропозицію про вчинення спільних та узгоджених дій, спрямованих на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України у формі переходу на бік ворога, наданні іноземній державі допомоги в проведенні підривної діяльності проти України в умовах воєнного стану.
		Так, ОСОБА_7 , будучи громадянкою України, з власної ініціативи, перебуваючи на тимчасово окупованій території Мелітопольської територіальної громади, у невстановлений з об`єктивних причин досудовим розслідуванням час, але не пізніше 22.12.2022, зайняла посаду, мовою оригіналу «заместителя директора департамента культуры, спорта и молодежи военно-гражданской администрации г. Мелитополь», чим вчинила перехід на бік ворога в умовах воєнного стану.
		Надалі, ОСОБА_7 , виконуючи свої функціональні обов`язки, мовою оригіналу, «заместителя директора департамента культуры, спорта и молодежи военно-гражданской администрации г. Мелитополь», переслідуючи мету проявити себе та довести свою лояльність і відданість окупаційній владі держави-агресора, упродовж тривалого періоду здійснює покладені на неї окупаційною владою функції, в тому числі: реалізацію незаконної державної політики держави-агресора у сфері культури, мистецтва, туризму, охорони культурної спадщини, вивезення і повернення культурних цінностей, спорту, молодіжної політики і туризму, мовної політики, зокрема, стосовно вдосконалення нормативно-правового регулювання у зазначеній сфері, а також інші функціональні обов`язки для подальшого встановлення окупаційної влади, чим надає державі-агресору та її окупаційній адміністрації допомогу в проведенні підривної діяльності проти України.
		Діючи у такий спосіб та обійнявши адміністративну посаду в незаконному органі окупаційної влади, ОСОБА_7 вчинила умисні дії на користь і на боці ворога, з метою утвердження окупаційної влади, забезпечувала роботу підрозділу органу окупаційної адміністрації в сфері культури, охорони культурної спадщини, спорту, молодіжної політики і туризму, впроваджуючи у такий спосіб культурну, молодіжну та мовну політику окупаційної влади держави-агресора, а також переконання мешканців Мелітопольського району у втраті законною українською владою будь-якого контролю над цими територіями та створення в них хибного уявлення незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф, а також належного функціонування незаконної «военно-гражданской администрации г.Мелитополь», її структурного підрозділу «Департамента культуры, спорта и молодежи» та відповідно підтверджуючи легітимність такої псевдо влади. 
		Таким чином, своїми діями, які виразилися у державній зраді, тобто діянні, умисно вчиненому громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, що виразилося у переході на бік ворога, наданні іноземній державі або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану, ОСОБА_7 , вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 111 КК України.
		Окрім того, ОСОБА_7 , маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для усвідомлення фактів збройного конфлікту, викликаного російською військовою агресією, а відтак усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, водночас підтримуючи ідеї проросійської спрямованості, у тому числі щодо подальшого розвитку України, виходячи з геополітичних інтересів рф, які передбачають перебування України у сфері її впливу, а також з корисливих мотивів та хибного почуття кар`єризму, вирішила використати факт встановлення окупаційної влади на території Мелітопольської міської територіальної громади та ряду інших населених пунктів Запорізької області у своїх особистих інтересах та не пізніше 22.12.2022, більш точний час досудовим розслідуванням з об`єктивних причин не встановлений, добровільно обійняла посаду мовою оригіналу «заместителя директора департамента культуры, спорта и молодежи» в складі окупаційної адміністрації держави-агресора «военно-гражданской администрации г. Мелитополь» (мова оригіналу), тобто посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території.
		Згідно ч. 3 ст. 18 Кримінального кодексу України, службовими особами є особи, які постійно, тимчасово чи за спеціальним повноваженням здійснюють функції представників влади чи місцевого самоврядування, а також постійно чи тимчасово обіймають в органах державної влади, органах місцевого самоврядування, на підприємствах, в установах чи організаціях посади, пов`язані з виконанням організаційно-розпорядчих чи адміністративно-господарських функцій, або виконують такі функції за спеціальним повноваженням, яким особа наділяється повноважним органом державної влади, органом місцевого самоврядування, центральним органом державного управління із спеціальним статусом, повноважним органом чи повноважною службовою особою підприємства, установи, організації, судом або законом.
		Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України № 5 від 26.04.2002 «Про судову практику у справах про хабарництво» організаційно-розпорядчі обов`язки - це обов`язки по здійсненню керівництва галуззю промисловості, трудовим колективом, ділянкою роботи, виробничою діяльністю окремих працівників на підприємствах, в установах чи організаціях незалежно від форми власності. Такі функції виконують, зокрема, керівники міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, державних, колективних чи приватних підприємств, установ і організацій, їх заступники, керівники структурних підрозділів, їх заступники, особи, які керують ділянками робіт. 
		З метою представлення окупаційній владі своєї особистої прихильності, формування в населення окупованої частини території Запорізької області, в тому числі Мелітопольської міської територіальної громади, де зареєстрована юридична адреса та фактичне місцезнаходження згаданої окупаційної адміністрації, думки невідворотності встановлення та утвердження російської окупації частини території України, як єдиної законної влади на цій території, просуваючи ідеї проросійської спрямованості, незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу», ОСОБА_7 , являючись так званим «заместителем директора департамента культуры, спорта и молодежи военно-гражданской администрации г. Мелитополь» (мова оригіналу), забезпечувала з іншими особами з числа представників незаконних органів окупаційної влади держави-агресора, створених на окупованій території Запорізької області, реалізацію незаконної державної політики держави-агресора у сфері культури, охорони культурної спадщини, спорту, молодіжної політики і туризму, а також виконувала інші функціональні обов`язки для подальшого встановлення окупаційної влади, штучного створення у місцевих мешканців хибних уявлень про благі наміри окупаційних військ та незворотного і стабільного існування на теренах Запорізької області влади рф та ідей «російського світу».
		Діючи у такий спосіб та добровільно зайнявши посаду у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території та виконуючи, в період не пізніше з 22.12.2022 по даний час, функції заступника директора «Департамента культуры, спорта и молодежи ВГА г. Мелитополь» (мова оригіналу), на тимчасово окупованій території Запорізької області, ОСОБА_7 здійснила колабораційну діяльність.
		Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у добровільному зайнятті громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконних органах влади, створених на тимчасово окупованій території, ОСОБА_7 вчинила кримінальне правопорушення, передбачене ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Всього своїми умисними діями ОСОБА_7 вчинила кримінальні правопорушення, передбачені ч. 2 ст. 111 та ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Прокурор у кримінальному провадженні - прокурор відділу нагляду за додержанням законів регіональним органом безпеки в судовому засіданні обставини, визначенні в обвинувальному акті підтримав у повному обсязі, в обґрунтування винуватості обвинуваченої зазначив, що показання свідків та подані письмові докази підтверджують протиправність злочинних дій ОСОБА_7 , а кваліфікація кримінального правопорушення є вірною для того, щоб довести винуватість останньої у вчиненні кримінальних правопорушеннь, передбачених ч.2 ст.111, ч.5 ст.111-1 КК України, поза розумним сумнівом.
		Судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченої ОСОБА_7 (in absentia), яка показань суду не надавала, будь-яких клопотань від останньої на адресу суду також не надходило.
		У зв`язку із тим, що обвинувачена ОСОБА_7 знаходиться на тимчасово окупованій території України - м.Мелітополь Запорізької області, де вона переховується від слідства з метою ухилення від кримінальної відповідальності за вчинене нею кримінальне правопорушення, постановою слідчого оголошено останню в розшук, проведення якого доручено співробітникам 3 відділу ГВ ЗНД УСБУ у Волинській області.
		З урахування положень ст. 297-1 КПК України, ухвалою слідчого судді Луцького міськрайонного суду Волинської області від 22.08.2024 року надано дозвіл на здійснення спеціального судового розгляду у кримінальному провадженні № 22024030000000036 від 28.02.2024 року щодо громадянки України ОСОБА_7 ,яка підозрюваласяу вчиненнікримінальних правопорушеннь(злочинів),передбачених ч.2ст.111,ч.5ст.111-1 КК України.
		   Повістки про виклик обвинуваченої ОСОБА_7 у судові засідання, а також інформація про процесуальні документи надсилались та публікувались відповідно до вимог ст. 323 КПК України.
		Судом вживалися заходи для виклику обвинуваченої ОСОБА_7 для забезпечення доступу до правосуддя, у зв`язку із чим остання викликалася в судові засідання в порядку ст. 323 КПК України. 
		Повістки про виклик опубліковувалися у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження, а саме у газеті «Урядовий кур`єр», на офіційному веб-сайті Луцького міськрайонного суду Волинської області, а також на офіційному веб-сайті Офісу Генерального прокурора.
		Таким чином, суд вважає, що наявні у справі документи свідчать про відмову ОСОБА_7 , яка в свою чергу повинна була знати про розпочате кримінальне провадження, від здійснення свого права предстати перед українським судом за діяння вчинені на території суверенної України, юрисдикцію якої обвинувачена над собою не визнає, та захищати себе безпосередньо в такому суді, а так само свідчать про її наміри на ухилення від кримінальної відповідальності.
		У той же час, ухилення обвинуваченої ОСОБА_7 від правосуддя, суд оцінює як реалізацію останньої її невід`ємного права на свободу від самозвинувачення чи самовикриття (п/п. «g» п. 3 ст. 14 Міжнародного пакту про громадянські і політичні права, ст. 63 Конституції України), як одну з ключових гарантій презумпції невинуватості.
		Водночас, дане кримінальне провадження здійснювалось за обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою з Регіонального центру з надання безоплатної вторинної правової допомоги у Волинській області.
		Захисник обвинуваченої ОСОБА_7 у судовому засіданні зазначив, що здійснюючи судовий розгляд у відсутності ОСОБА_7 неможливо встановити наявність підстав для звільнення обвинуваченої від кримінальної відповідальності, зокрема, чи вчинені інкриміновані дії нею умисно чи під впливом, наприклад, фізичного або психічного примусу, застосованого відносно неї або членів її сім`ї, а докази сторони обвинувачення ґрунтуються виключно на припущеннях, у зв`язку з чим, виходячи з принципів презумпції невинуватості, просив виправдати обвинувачену у пред`явленому обвинуваченій за недоведеністю вчинення нею правопорушення.
		Враховуючи наведене, суд вважає, що стороною обвинувачення та судом вживалися достатні заходи щодо дотримання прав обвинуваченої ОСОБА_7 на захист та доступ до правосуддя, з урахуванням здійснення спеціального досудового розслідування та спеціального судового провадження.
		Винуватість ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих діянь стверджується дослідженими в суді письмовими доказами, а саме:
		1.Протоколом огляду від 23.11.2023  згідно якого слідчим оглянуто канал «Министерство культуры Запорожской области» клауд-месенджера «Телеграм», де виявлено публікацію від 19.10.2023 з фотоматеріалами із заголовком «Сотрудники сферы культуры Запорожской области проводят мероприятия для молодежи». На скріншоті публікації міститься фото ОСОБА_8 . 
		2.Протоколом огляду від 24.11.2023  згідно якого слідчим оглянуто загальнодоступний канал «За!ТВ. Новости Запорожской области» клауд-месенджера «Телеграм», де виявлено та оглянуто публікацію від 12.08.2023 з фотоматеріалами із заголовком «Лучших спортсменов и призеров всероссийских соревнований наградили в Запорожской области». На одному з скріншотів публікації міститься фото ОСОБА_7 , яка брала участь в нагородженні спортсменів, тренерів в День працівників фізичної культури і спорту в Мелітополі. 
		3.Протоколом огляду від 23.02.2024  згідно якого слідчим оглянуто загальнодоступний канал «Администрация города Мелитополя» клауд-месенджера «Телеграм», де виявлено публікацію від 09.02.2024 з фотоматеріалами із заголовком «Семьи защитников Запорожской области приняли участие в торжественном концерте, приуроченном к Году семьи в Мелитополе». Також виявлено скріншот публікації, де міститься фото ОСОБА_7 , яка приймала участь у вищезазначеному заході.
		4.Протоколом огляду від 27.02.2024  згідно якого слідчим оглянуто витяг з державного сайту федеральної податкової служби рф щодо реєстрації «Департамента культуры, спорта и молодежи» в складі окупаційної «военно-гражданской администрации г. Мелитополь» від 22.12.2022, вказана юридична адреса м. Мелітополь, вул. Беляева, 57а, директор  ОСОБА_9 . Цим документом стверджується факт функціонування вищевказаного органу окупаційної влади.
		5.Протоколами пред`явлення особи для впізнання за фотознімком від 19.10.2023, 23.10.2023  згідно яких свідкам ОСОБА_10 та ОСОБА_11 пред`явлено фото, на яких останні впізнали ОСОБА_7 .
		До кожного з вищевказаних протоколів додано СД диски, на яких відображено відомості та результати проведених слідчих дій.
		6.Матеріалами НСРД, а саме:
		7.Протоколом за результатами проведення НСРД від 21.08.2023  зняття інформації з електронної інформаційної системи, а саме з поштової скриньки із електронної адреси, якою користується ОСОБА_12 , яка зайняла посаду так званого «начальника отдела по вопросам развития предпринимательства военно-гражданской администрации г. Мелитополь Запорожской области» з додатками  відповідно до якого отримано копії бухгалтерських документів, а саме розрахункових, платіжних відомостей  зокрема копії платіжної та розрахункової відомостей від 17.02.2023 щодо нарахування заробітної плати працівникам «Департамента культуры, спорта и молодежи ВГА г.Мелитополь»; копії аналогічних відомостей від 27.02.2023, 16.03.2023, 28.04.2023, 12.05.2023, 29.05.2023, 14.06.2023, 25.07.2023  з яких вбачається, що ОСОБА_7 обіймає посаду зам начальника департаменту;
		8.Протоколом за результатами проведення НСРД від 14.03.2024  зняття інформації з електронної інформаційної системи, а саме з поштової скриньки із електронною адресою, якою користується ОСОБА_7 , з додатками  де встановлено копії службових листів, підписаних заступником директора «Департамента культуры, спорта и молодежи военно-гражданской администрации г. Мелитополь» ОСОБА_7 , або направлених на її адресу  від 30.06.2023, 19.07.2023, 14.09.2023, 20.10.2023, 30.10.2023, 09.11.2023, 15.11.2023, 07.11.2023, 13.11.2023;
		9.Документами, якими стверджується законність проведення НСРД -клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 17.07.2023 у кп №22023030000000010;
		10.Ухвала Волинського апеляційного суду від 26.07.2023 про надання дозволу на проведення НСРД у кп № 22023030000000010 (зняття інформації з електронної інформаційної системи, а саме з поштової скриньки із електронної адреси, якою користується ОСОБА_12 );
		11.Постанова про доручення оперативному підрозділу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 27.07.2023;
		12.Ухвала Волинського апеляційного суду від 04.04.2024 про використання матеріалів НСРД, які проводились у кп № 22023030000000010 у кп № 22024030000000036;
		13.Клопотання про надання дозволу на проведення НСРД від 04.03.2024 у кп №22024030000000036;
		14.Ухвала Волинського апеляційного суду від 06.03.2024 про надання дозволу на проведення НСРД у кп № 22024030000000036 (зняття інформації з електронної інформаційної системи, а саме з поштової скриньки із електронною адресою, якою користується ОСОБА_7 );
		15.Постанова про доручення оперативному підрозділу проведення негласних слідчих (розшукових) дій від 06.03.2024.
		Вищевказані письмові докази отримані органом досудового розслідування у встановлений кримінальним процесуальним кодексом спосіб, а відтак є належними та допустимими.
		Допитані в ході судового розгляду свідки ОСОБА_10 та ОСОБА_11 кожен ствердили відомі їм факти вчинення кримінального правопорушення ОСОБА_7 . 
		   Зокрема, свідок ОСОБА_10 повідомила, що на початку 2022 року після повномасштабного вторгнення рф на територію України ОСОБА_7 працювала і на українську владу, і на окупаційну владу. Ствердила, що ОСОБА_7 добровільно пішла на співпрацю з окупаційною владою. Пізніше з мережі Інтернет їй стало відомо, що ОСОБА_7 почала працювати заступником директора Департаменту культури, спорту та молоді. Знайома повідомила ОСОБА_10 , що через ОСОБА_7 , яка її «здала окупантам», її садили в підвал і знущались.
		   Свідок ОСОБА_11 повідомила, що при спілкуванні з ОСОБА_7 остання їй говорила, що піде працювати в окупаційні органи влади. Між собою вони обговорювали і закон про колаборацію, і можливість виїхати з окупованої території та продовжити роботу в українських органах влади, але ОСОБА_7 все одно прийняла рішення йти на роботу до окупаційної влади. Свідок ствердила, що ОСОБА_7 пішла на роботу до окупаційних органів влади добровільно, ніхто її не примушував.
		Показання свідків послідовні, чіткі, відтворюють обставини вчинення ОСОБА_7 інкримінованих кримінальних правопорушень. Підстав вважати, що свідки оговорюють обвинувачену чи іншим чином зацікавлені у вирішенні справи, не встановлено. Крім того, показання свідків логічно узгоджуються з іншими доказами в справі та не містять суперечностей, що могли б поставити під сумнів їх достовірність.
		При цьому, жодних обставин, які б свідчили про будь який примус (фізичний чи психологічний) зі сторони представників окупаційної влади до ОСОБА_7 щодо зайняття вищевказаної посади, свідки не вказали.
		Відповідно до ч. 1 ст. 111 КК України державна зрада - це діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, шпигунство, надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України.
		Отже, вчинення будь-яких діянь, передбачених ч. 1 ст. 111 КК, заподіює шкоду національній безпеці України і розцінюються як підривна діяльність проти неї.
		Надання іноземній державі, іноземній організації або їх представникам допомоги упроведенні підривної діяльності проти України полягає у сприянні їх можливим чи дійсним зусиллям заподіяти шкоду національній безпеці України. Види підривної діяльності проти України можуть бути різноманітними. Різний вигляд може мати і допомога у проведенні такої діяльності. Вона може надаватися шляхом організації чи виконання конкретного злочину, схилення до державної зради інших осіб, усунення перешкод для вчинення певних діянь тощо.
		Таким чином, аналізом досліджених доказів у їх сукупності та взаємозв`язку підтверджено факт вчинення ОСОБА_7 державної зради, тобто діяння умисно вчиненого громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, що виразилося у переході на бік ворога, наданні іноземній державі або її представникам допомоги в проведенні підривної діяльності проти України, вчинених в умовах воєнного стану, а також колабораційної діяльності, а саме добровільного зайняття громадянином України посади, пов`язаної з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, у незаконному органі влади, створеному на тимчасово окупованій території, у тому числі в окупаційній адміністрації держави-агресора, тобто вчинення нею кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111, ч. 5 ст. 111-1 КК України.
		Відтак, обвинувачена ОСОБА_7 має вищу освіту, тривалий проміжок часу працювала на різних посадах в Мелітопольській міській раді, в тому числі на керівних посадах, тому з одного боку остання розуміла та усвідомлювала протиправність своїх дій, відповідальність за їх вчинення, передбачала суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання, з іншого  мала можливість виїхати з окупованої території або не йти на співпрацю з ворогом. Крім того, ОСОБА_7 перебуває на посадах в окупаційних органах тривалий проміжок часу, що також свідчить про вияв її власної волі та відсутність примусу з боку інших осіб.
		Будь яких доказів того, що ОСОБА_7 вчинила дії, що ставляться їй в провину, під безпосереднім впливом фізичного та/або психічного примусу, внаслідок якого вона не могла керувати своїми вчинками  не встановлено.
		Наведеними вище доказами, зокрема фотоматеріалами, отриманими в результаті оглядів Інтернет - мережі, на яких зображена обвинувачена, котра вільно будучи присутньою на різного роду організаційних заходах держави-агресора та окупаційної влади, з присутньою державною символікою окупантів, фактично стверджує встановлення окупаційної влади на суверенній території України, показаннями допитаних свідків, свідчить про невимушеність її поведінки, відсутність примусу з будь-чийого боку, а навпаки впевненість у своїх службових можливостях, планування свого майбутнього життя і служби в окупаційних органах влади, а відтак добровільність її дій, в тому числі переході на бік ворога в умовах окупації та воєнного стану, а також обіймання адміністративної посади в окупаційному владному органі, а відтак вона і мала бажання щоб суспільно-небезпечні наслідки злочину настали для України.
		Дії обвинуваченої ОСОБА_13 з надання нею допомоги державі-агресору в проведенні підривної діяльності на шкоду суверенітетові та територіальній цілісності України мали свідомий ідобровільний характер, на що також вказує характер таких дій, їх послідовність, тривалість у часі та динаміка розвитку. Остання, не складаючи своїх повноважень посадової особи органу місцевого самоврядування, як посадовець не вчиняє жодних дій в дотриманні законних інтересів української держави, а навпаки продовжує здійснювати «владні повноваження» вже як посадовець окупаційної влади на певній території, керуючись при цьому матеріальним та процесуальним правом іноземної держави, бере успішну участь у розгляді її кандидатури назайняття такої керівної посади, процедура якого передбачає свідоме складання окремих документів та добровільне подання персональних особистих даних про себе та членів своєї сім`ї і в подальшому здійснює свої «владні повноваження» на цій посаді тривалий проміжок часу.
		Обвинувачена, маючи громадянські права, може не підтримувати політичний режим країни, в якій проживає, працевлаштуватися на території іншої країни тощо, але вона при цьому не отримує права шкодити суверенітетові та територіальній цілісності України чи надавати іноземній державі будь-яку допомогу в проведенні підривної діяльності проти України на шкоду таким цінностям, тим більше в якості представника окупаційної влади.
		Так, відповідно до ч. 1 ст. 373 КПК України,виправдувальний вирокухвалюється уразі,якщо недоведено,що: вчиненокримінальне правопорушення,в якомуобвинувачується особа; кримінальнеправопорушення вчиненеобвинуваченим; вдіянні обвинуваченогоє складкримінального правопорушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2частини першоїстатті 284 цього Кодексу.
		Фізичний або психічний примус є обставинами, які, згідно статті 40 КК України, за певних умов виключають кримінальну протиправність діянь, передбачених ст.111-1КК України.
		Проте, суду не надано доказів, що ОСОБА_7 будучи громадянкою України, вчинила дії, що ставляться їй у провину, під безпосереднім впливом фізичного примусу, внаслідок якого вона не могла керувати своїми вчинками, чи психічного примусу, за умови, що такі дії були необхідними для усунення небезпеки, що безпосередньо загрожувала їй чи охоронюваним законом її правам або правам інших осіб, а також суспільним інтересам чи інтересам держави, якщо цю небезпеку в даній обстановці не можна було усунути іншими засобами і якщо при цьому не було допущено більш значної шкоди, ніж відвернена шкода (або, хоча шкода була і більш значною, але внаслідок сильного душевного хвилювання, викликаного небезпекою, особа не могла оцінити відповідність заподіяної шкоди цій небезпеці). 
		Натомість, послідовні показання допитаних в судовому засіданні свідків, про які зазначено вище, об`єктивно вказують на добровільність дій ОСОБА_7 , оскільки, як ствердили свідки, обвинувачена добровільно залишилася на тимчасово окупованій території.
		Ніяких об`єктивних даних, які б свідчили про те, що до ОСОБА_7 застосовувався фізичний та/або психічний примус, внаслідок застосування яких/якого обвинувачена вчинила інкриміновані їй дії, суду не надано.
		З досліджених судом доказів, зазначених вище, встановлено, що ОСОБА_7 діяла добровільно, а будь-які докази, що її примушували до вчинення таких дій, за встановлених вище судом обставин, відсутні.
		Отже, правові підстави вважати про наявність обставин, що виключають кримінальну протиправність діяння ОСОБА_7 у суда відсутні. 
		Таким чином, розглянувши кримінальне провадження з дотриманням положень ч. 1 ст. 337 КПК України, в межах висунутого обвинувачення, дослідивши безпосередньо в судовому засіданні наведені вище письмові докази у їх сукупності, надавши їм належну правову оцінку, відповідно до вимог ст. 94 КПК України, виходячи із загальних засад кримінального судочинства, враховуючи, що показання свідків, дані ними безпосередньо в судовому засіданні, є послідовними, відповідають іншим обставинам справи та підтверджуються дослідженими письмовими доказами, які, на думку суду, є належними та допустимими, не викликають сумнівів у їх достовірності, оскільки підстав ставити їх під сумнів у суду немає, тому суд бере їх за основу при постановленні даного вироку та приходить до висновку про винуватість ОСОБА_7 . 
		При обранні покарання суд враховує ступінь тяжкості вчинених кримінальних правопорушень, характер діяння, форму й ступінь вини, мотиви вчинення кримінального правопорушення і дані про особу винної.
		Обставин, що пом`якшують покарання обвинуваченої передбачених ст. 66 КК України, судом не встановлено.
		Обставиною, що обтяжує покарання обвинуваченої суд визнає вчинення злочину з використанням умов воєнного стану, що передбачено п. 11 ч. 1 ст. 67 КК України.
		ОСОБА_7 вперше притягується до кримінальної відповідальності, до скоєння кримінального правопорушення, на обліках у лікаря психіатра та нарколога не перебувала.
		Відповідно до вимог ч. 2 ст.65КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. 
		Згідно ч. 2 ст.50КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Таким чином, зважаючи на той факт, що обвинувачена ОСОБА_7 , як громадянка України, вчинила умисний злочин проти основ національної безпеки України в період встановленого в Україні воєнного стану, фактично підтримуючи ідеї військово-політичного керівництва російської федерації щодо політичної, ідеологічної, національної нетерпимості та ненависті до української нації та державності, а також антиукраїнські рухи, спрямовані на відокремлення від України частини її території і населення та націлені на агресивну ідеологічну мотивацію і розповсюдження таких же настроїв у решти населення Запоріжської області та інших тимчасово окупованих територій і заперечення української державності, тому суд, враховуючи особу обвинуваченої, підвищену суспільну небезпечність даного злочину, його тяжкість, наявність обставини, що обтяжує покарання та відсутність пом`якшуючих покарання обставин, а також приймаючи до уваги принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, вважає, що виправлення та перевиховання обвинуваченої не можливе без ізоляції від суспільства та призначає їй покарання у межах, установлених ч. 2 ст. 111 та ч.5 ст.111-1 КК України, у виді позбавлення волі з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної чи комунальної власності з конфіскацією належного на праві власності майна.
		Водночас, враховуючи конкретні обставини справи, суд не знаходить підстав для застосування до обвинуваченої вимог ст.75КК України чи призначення їй покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
		За переконанням суду, саме така міра покарання є законною, обґрунтованою, справедливою, необхідною, співмірною характеру вчинених дій та достатньою для виправлення обвинувачего та попередження вчинення як ним, так і іншими особами кримінальних правопорушень.
		Даних щодо наявності постанов про визнання речових доказів, процесуальних витрат у даному кримінальному провадженні прокурором не надано.
		Керуючись ст.ст. 368, 370, 374 КПК України, суд, -
		У Х В А Л И В :
		ОСОБА_7  визнати винною у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 111 та ч. 5 ст. 111-1 КК України, та призначити їй покарання:
		-за ч. 2 ст. 111 КК України у виді позбавлення волі на строк 15 років, з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна;
		-за ч. 5 ст. 111-1 КК України у виді позбавлення волі на строк 9 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної та комунальної власності на строк 15 років, з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна.
		На підставі ч. ч. 1-3 ст. 70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 15 років з позбавленням права обіймати посади в органах державної влади та місцевого самоврядування, органах державного управління та контролю, підприємствах та організаціях державної та комунальної власності на строк 15 років, з конфіскацією всього належного їй на праві приватної власності майна.
		Строк відбування покарання обвинуваченій ОСОБА_7 рахувати з моменту приведення вироку до виконання, тобто з моменту фактичного затримання.
		Обраний в порядку ч. 6 ст. 193 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою - залишити без змін.
		На вирок може бути подана апеляційна скарга до Волинського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Луцький міськрайонний суд Волинської області.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. 
		У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
		Копію вироку після проголошення негайно вручити захиснику обвинуваченого та прокурору.
		Інформацію про ухвалений вирок, опублікувати у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями статті 297-5КПК України та на офіційному веб-сайті суду.
		 
		 
		 
		Головуючий суддя:                                 ОСОБА_1 
		 
		 
		 
		Судді:                                     ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		                                        ОСОБА_2

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...