Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 347/2656/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань.
Надіслано для оприлюднення: 20.12.2024. Зареєстровано: 21.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/347/330/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 22024090000000153

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 347/2656/24
		Провадження № 1-кп/347/330/24
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		"20" грудня 2024 р.                                    м.Косів
		Косівський районний суд Івано-Франківської області в складі:
		головуючої судді             ОСОБА_1 ,
		за участю: 
		секретаря с/з                 ОСОБА_2 ,
		прокурора                 ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого             ОСОБА_4 ,
		захисника                 ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в м. Косів кримінальне провадження внесене до ЄРДР за № 22024090000000153 від 31.10.2024 року, щодо:
		ОСОБА_4 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Шешори, Косівського району, Івано-Франківської області, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше не судимий
		який обвинувачується у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 114-1 КК України;
		в с т а н о в и в :
		Обвинувачений ОСОБА_4 перешкоджав законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період.
		Кримінальне правопорушення вчинене за наступних обставин.
		Так, житель с. Шешори. Косівського району, Івано-Франківської області ОСОБА_4 , знаючи, що діяльність територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів викликала широкий резонанс в суспільстві, у тому числі і серед осіб, які мають намір ухилитися від мобілізації або не виявляють бажання бути призваними на військову службу, у соціальних мережах виник посилений попит на поширення інформації про діяльність ТЦК та СП, умисно, вирішив перешкодити законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань під час здійснення ними призову на військову службу в особливий період.
		З метою перешкоджання діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки по здійсненню мобілізаційних заходів ОСОБА_4 у 2018 році вирішив створити загальнодоступну тематичну інформаційну групу під назвою «Поліція» в месенджері «Viber», у якій в подальшому стали розміщуватися повідомлення з відомостями про місця і час проведення відповідних заходів указаними військовими формуваннями громадянам України, які мають намір ухилитися від виконання свої обов`язків з захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України під час мобілізації в особливий період.
		Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань полягає у вчиненні діяння (дій або бездіяльності), яке виражається у втручанні в цю діяльність, створенні перешкод, перепон, спрямованих на недопущення, припинення чи заборону проведення окремих дій чи маневрів ЗСУ та іншими військовими формуваннями, прийняття тактичних чи стратегічних рішень керівництвом чи особовим складом зазначених підрозділів задля ускладнення або унеможливлення здійснення законної діяльності ЗСУ та іншими військовими формуваннями або істотному зниженні її ефективності.
		Умислом ОСОБА_4 прямо охоплювались дії, спрямовані на заподіяння шкоди діяльності територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки як військових формувань ЗСУ. При цьому, ОСОБА_4 усвідомлював об`єктивно існуючу небезпеку свого діяння та бажав настання передбачуваних наслідків.
		Перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань здійснювалось ОСОБА_4 без корисливої мети за відсутності ознак державної зради, яка виражається у проведенні підривної діяльності проти України.
		ОСОБА_4 шляхом адміністрування організовував забезпечення постійного функціонування групи, публікацію інформації в тематичній групі, наповнення контентом - інформаційними повідомленнями відповідної тематики, що надало змогу залучити до її діяльності якомога більшу кількість учасників.
		У 2018 році за невстановленим досудовим розслідуванням обставинами в месенджері «Viber» була створена Viber група з назвою «Поліція» та в якості суперадміну визначено ОСОБА_4 - користувач з ніком « ОСОБА_6 ».
		Таким чином, із змісту функціонального призначення інформаційної групи встановлено, що ОСОБА_4 чітко усвідомлював, що розміщуючи у Viber-групі з назвою «Поліція» інформацію про вручення повісток працівниками центрів комплектування та соціальної підтримки з метою уникнення громадян України від призову на військову службу, він перешкоджає законній діяльності ЗСУ та інших військових формувань в особливий період та бажав настання суспільно небезпечних наслідків. Крім того, ОСОБА_4 з метою приховування своєї протиправної діяльності закрив у налаштуваннях групи контактні дані (номера) всіх учасників групи, в тому числі і свої. Указане також свідчить, що ОСОБА_4 усвідомлював, що здійснює протиправну діяльність та не бажав бути викритим у її вчиненні.
		При цьому, ОСОБА_4 визначив суперадміном групи особисто себе (користувач з ніком « ОСОБА_6 »).
		Крім того, ОСОБА_4 здійснив налаштування групи таким чином, щоб користувачі самостійно надсилали інформацію у вигляді текстових, фото, аудіо та відео повідомлень із зазначенням місця, часу та адреси де військовослужбовцями відповідних підрозділів ЗСУ та інших збройних формувань проводяться мобілізаційні заходи, чим інформували цільову аудиторію з числа громадян України, які ухиляються від призову та/або мобілізації і військового обліку, про місця виконання службових обов`язків співробітниками територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки на території Косівського району, що об`єктивно перешкоджало законній діяльності відповідних підрозділів ЗСУ.
		Так, у період часу з 17 грудня 2022 року по 06.09.2024 у вайбер-групі «Поліція» з метою перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань розміщено 11 інформаційних повідомлень із зазначенням конкретних місць, де співробітниками ІНФОРМАЦІЯ_2 здійснювалася відповідна службова діяльність за наступними адресами: 
		- 17.12.2022, с. Стопчатів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 19.05.2023, Косівські гори, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 25.04.2024, вул. І. Франка, м. Косів, Івано-Франківська обл.; 
		- 20.08.2024, с. Стопчатів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 23.08.2024, с. Стопчатів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 24.08.2024, заправка «WOG», м. Косів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.;
		- 27.08.2024, с. Кобаки, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 29.08.2024, с. Рожнів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 31.08.2024, с. Яблунів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 03.09.2024, с. Вербовець, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.; 
		- 06.09.2024, с. Рожнів, Косівський р-н, Івано-Франківська обл.
		При цьому, ОСОБА_4 розроблено механізм перешкоджання законній діяльності ЗСУ та інших воєнізованих формувань і, незважаючи на те, що вказана інформація поширювалась не лише ним, а й іншими учасниками Viber-групи, які не перебували у злочинній змові з ОСОБА_4 , вся діяльність Viber-групи охоплювалась його злочинним умислом. Тобто, ОСОБА_4 чітко знав та усвідомлював, що у Viber-групі систематично розміщується інформація, яка систематично чинить перешкоди зазначеній законній діяльності ЗСУ. 
		Цілеспрямоване поширення серед громадян України, які підлягають військовому обліку, призову, відомостей, зокрема в соціальних мережах через Інтернет, про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів військовослужбовцями ІНФОРМАЦІЯ_3 , перешкоджає їх законній діяльності, визначеній ст. ст. 1, 14, 33, 34 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», оскільки надає можливість громадянам України, які бажають ухилитися від виконання військового обов`язку, уникнути військового обліку та призову і створює перепони для встановлення мобілізаційного ресурсу держави, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів. 
		Таким чином, організувавши розміщення в Viber групі «Поліція» повідомлень про місця фактичного проведення мобілізаційних заходів працівниками ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_4 втрутився в законну діяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 та створив перешкоди, перепони в діяльності ЗСУ та інших військових формувань, що призвело до суспільно-небезпечних наслідків у вигляді нездійснення в повному обсязі у визначені терміни мобілізаційних заходів, встановлення мобілізаційного ресурсу держави, призову, укомплектування ЗСУ та інших військових формувань у відповідності до штатів воєнного стану, ведення військового обліку призовників, військовозобов`язаних і резервістів, ведення Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів.
		Перешкоджання з боку ОСОБА_4 фактично представляє собою цілеспрямовану діяльність, яка полягає у незаконному втручанні, що створює перешкоди, перепони, для недопущення, припинення відповідної законної діяльності військових формувань, за відсутності ознак державної зради у вигляді підривної діяльності проти України.
		06.11.2024 року під час досудового розслідування кримінального провадження між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 , якому на підставі ст. ст. 36, 37 КПК України надані повноваження прокурора у даному кримінальному провадженні та підозрюваним ОСОБА_4 за участю захисника ОСОБА_5 укладена угода про визнання винуватості.
		Згідно змісту вказаної угоди про визнання винуватості, ОСОБА_4 під час досудового розслідування повністю визнав свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, та сторони погодилися на призначення останньому покарання за ч.1 ст. 114-1 КК  п`ять років позбавлення волі. 
		На підставі ст. 75 КК України, сторони погоджуються на звільнення ОСОБА_4 від відбування основного покарання, якщо протягом іспитового строку, ОСОБА_4 не вчинить нового кримінального правопорушення з покладенням на обвинуваченого обов`язків передбачених ст. 76 КК України.
		Також в угоді зазначені наслідки укладення та затвердження угоди сторонами кримінального провадження, а саме для прокурора і обвинуваченого обмеження права на оскарження вироку, для обвинуваченого відмова від здійснення прав, передбачених абз. 1, 4 п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, з яким сторони погодилися, а також наслідки її невиконання.
		В підготовчому судовому засіданні прокурор Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_3 підтримав угоду про визнання винуватості, розуміє наслідки укладення та затвердження даної угоди, підтвердив в суді, що обвинувачений ОСОБА_4 беззаперечно визнав обвинувачення в повному обсязі та погодився на призначення вказаного в угоді покарання. Просив угоду про визнання винуватості затвердити, та призначити обвинуваченому ОСОБА_4 обумовлене в угоді покарання.
		Обвинувачений ОСОБА_4 заявив, що розуміє зміст наданих йому законом прав, розуміє наслідки укладення та затвердження зазначеної угоди, характер пред`явленого обвинувачення та вид покарання, який до нього буде застосований в результаті затвердження угоди про визнання винуватості. Не заперечує проти затвердження угоди про визнання винуватості.
		При цьому, обвинувачений ОСОБА_4 беззастережно визнав свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.114-1 КК України, із запропонованим видом та мірою покарання погодився.
		Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 - адвокат ОСОБА_5 підтримав позицію обвинуваченого та наполягав на затвердженні вказаної угоди, оскільки жодних порушень закону під час її підписання не було, вказана угода укладена добровільно без будь-якого примусу, міра покарання відповідає тяжкості скоєного та особі обвинуваченого, наслідки її укладання та затвердження були роз`яснені всім учасникам провадження. 
		Зважаючи на характеризуючі дані обвинуваченого, наявність кількох пом`якшуючих обставин, просив призначити ОСОБА_4 покарання погоджене сторонами в угоді.
		Заслухавши доводи сторін кримінального провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, перевіривши умови укладення угоди про визнання винуватості, відповідність угоди за змістом вимогам процесуального законодавства, роз`яснивши та з`ясувавши у обвинувачуваного про повне розуміння ним процесуальних прав, добровільності та відсутності будь-яких обставин, які примусили його погодитись на підписання угоди про визнання винуватості, характеру висунутого ОСОБА_4 обвинувачення, виду і розміру покарання та наслідки постановлення вироку на підставі угоди про визнання винуватості, суд дійшов висновку про те, що у даному кримінальному провадженні можливо затвердити надану угоду про визнання винуватості з огляду на таке.
		Судом з`ясовано, що обвинувачений ОСОБА_4 повністю розуміє свої права, визначені в п. 1 ч. 4 ст. 474 КПК України, наслідки укладення та затвердження угоди про визнання винуватості, передбачені ч. 2 ст. 473 КПК України, характер обвинувачення щодо якого він визнав себе винуватим, вид покарання, а також інші заходи, що будуть застосовані до нього у разі затвердження угоди.
		Також суд переконався, що укладення сторонами угоди про визнання винуватості є добровільним, тобто не є наслідком застосування насильства, примусу, погроз або наслідком обіцянок чи дії будь-яких інших обставин, ніж ті, що передбачені в угоді.
		Згідно п. 1 ч. 3 ст. 314 КПК України при прийнятті рішення у підготовчому судовому засіданні суд має право, зокрема, затвердити угоду.
		Відповідно до ст. 468 КПК України у кримінальному провадженні може бути укладена угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим.
		Згідно ч. 4 ст. 469 КПК України угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена у провадженні щодо кримінальних проступків, нетяжких злочинів, тяжких злочинів. Угода про визнання винуватості між прокурором та підозрюваним чи обвинуваченим може бути укладена щодо кримінальних проступків, злочинів, внаслідок яких шкода завдана лише державним чи суспільним інтересам.
		З наданих матеріалів кримінального провадження вбачається, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковані за ч. 1 ст. 114-1 КК України, як перешкоджання законній діяльності Збройних Сил України та інших військових формувань в особливий період, і відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від п`яти до восьми років. 
		Обставиною,яка обтяжуєпокарання обвинуваченого ОСОБА_4 ,це вчиненнязлочину в умовах воєнного стану (п.11 ч.1 ст. 67 КК України). Обставинами, які пом`якшують покарання відповідно до ст. 66 КК України, є щире каяття, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення, інвалідність 3 групи, відсутність матеріальної шкоди, наявність на утриманні малолітньої дитини.
		Також судом встановлено, що зміст, умови та порядок укладення угоди про визнання винуватості відповідають вимогам ст. ст.469, 472 КПК України, міра покарання, узгоджена прокурором та обвинуваченим, відповідає загальним засадам призначення покарання.
		Підстав для відмови у затвердженні угоди про визнання винуватості, передбачених ч. 7 ст. 474 КПК України, судом не встановлено.
		Відповідно до ч. 1 ст. 475 КПК України, якщо суд переконається, що угода може бути затверджена, він ухвалює вирок, яким затверджує угоду і призначає узгоджену сторонами міру покарання.
		З урахуванням всіх обставин справи та особи обвинуваченого ОСОБА_4 , суд вважає, що узгоджене сторонами покарання відповідає не тільки тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, обставинам справи, але й особі обвинуваченого, є обґрунтованим та буде відповідати цілям покарання.
		На підставі вищевикладеного, суд доходить висновку про можливість затвердження угоди про визнання винуватості, та призначення ОСОБА_4 , узгодженої сторонами міри покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 114-1 КК України, із застосуванням ст. 75 КК України.
		Суд наголошує, що призначення покарання є дискрецією лише суду, та здійснюється лише на підставі внутрішнього переконання судді, і оцінки особистості обвинуваченого, тому звільнення ОСОБА_4 від відбування покарання з випробуванням, на переконання суду, відповідає положенням ст. 65-68 КК України та буде необхідним для виправлення обвинуваченого, запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень, відповідатиме особистості обвинуваченого та є достатнім, для досягнення, відповідно до ст. 50 КК України мети покарання. 
		Щодо тривалості іспитового строку, то суд зауважує, що іспитовий строк містить у собі погрозу реального виконання покарання, якщо засуджений не буде виконувати умови випробування, і можливість остаточного звільнення від відбування покарання і погашення судимості, якщо особа виконає покладені на неї обов`язки. Встановлення іспитового строку полягає і в тому, що за засудженою особою здійснюється контроль з боку органів виконання покарання. Крім того, іспитовий строк дисциплінує засудженого, привчає його до додержання законів, нагадує йому, що він не виправданий, а проходить випробування, від результату якого залежить його подальша доля - звільнення від відбування призначеної основної міри покарання або реальне її відбування.
		Встановлення в даному випадку судом іспитового строку 1 (один) рік 6 (шість) місяців є виправданим з врахуванням особи обвинуваченого, умов воєнного стану, характеру обвинувачення, в якому ОСОБА_4 себе визнав винуватим і достатнім для того щоб засуджений довів своє виправлення без реального відбування основного покарання.
		Цивільний позов у кримінальному провадженні не заявлявся.
		Запобіжний захід щодо обвинуваченого ОСОБА_4 не обирався.
		Процесуальні витрати у кримінальному провадженні відсутні.
		Питання речових доказів вирішити відповідно до ст. 100 КПК України.
		Керуючись ст.ст.100, 124, 314, 373, 374, 475, ч.5 ст. 615 КПК України, суд 
		у х в а л и в :
		Затвердити угоду про визнання винуватості від 06 листопада 2024 року, укладену між прокурором Івано-Франківської обласної прокуратури ОСОБА_7 та підозрюваним ОСОБА_4 , у присутності захисника ОСОБА_5 , у кримінальному провадженні відомості щодо якого внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 22024090000000153 від 31.10.2024 року.
		ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.1 ст. 114-1 КК України, та призначити йому покарання -5 (п`ять) років позбавлення волі.
		На підставі ст. 75 КК України звільнити ОСОБА_4 від відбування покарання, з іспитовим строком 1 (один) рік 6 (шість) місяців.
		Відповідно до п.п. 1, 2 , ч.1, п.п. 2, 4 ч.3 ст.76 КК України покласти на ОСОБА_4 такі обов?язки:
		- не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації;
		- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання;
		- періодично з`являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації.
		- виконувати заходи передбачені пробаційною програмою.
		Речові докази:
		- мобільний телефон марки «Xiaоmi Redmi 13» imei НОМЕР_1 imei2 НОМЕР_2 , який зберігається в камері речових доказів УСБУ в Івано-Франківській області  повернути законному володільцю ОСОБА_4 .
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого Кримінальним процесуальним кодексом України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку з підстав, передбачених ст. 394 КПК України, до Івано-Франківського апеляційного суду через Косівський районний суд Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.
		Копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, а інші учасники судового провадження мають право на отримання в суді копії вироку.
		 
		Суддя                                          ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...