Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 910/14286/23 : Господарські справи (до 01.01.2019); Укладення, зміни, розірвання, виконання договорів (правочинів) та визнання їх недійсними, зокрема:; Укладення договорів (правочинів); перевезення, транспортного експедирування; залізницею; втрата, пошкодження, псування вантажу.
Надіслано судом: 20.12.2024. Зареєстровано: 21.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		cправа №  910/14286/23 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду: 
		Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Багай Н. О.,
		секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
		за участю представників:
		позивача - Даниленка Є. В. (керівник),  
		відповідача - Лапій А. В. (адвокат),
		третьої особи - не з`явилися,
		розглянув касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 (суддя  Сташків Р. Б.) та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 (головуючий - Михальська Ю. Б., судді Іоннікова І. А. Тищенко А. І.) у справі 
		за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Віолана-ТЕК"
		до Акціонерного товариства "Українська залізниця",
		за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, - фізичної особи-підприємця Макухи Олександра Анатолійовича,
		про стягнення 1 866 419,10 грн.
		Короткий зміст і підстави позовних вимог 
		1. 08.09.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Віолана-ТЕК" (далі - ТОВ  "Віолана-ТЕК", Товариство, Вантажоодержувач, позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до  Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", Укрзалізниця, Перевізник, відповідач) про стягнення з відповідача 1  866  419,10  грн, що є вартістю нестачі вантажу за залізничною накладною СМГС від  16.02.2022 № 32148610, посилаючись на положення статей 15, 16, 526, 629, 633, 908, 909, 920 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статей 20, 173- 175, 314 Господарського кодексу України (далі - ГК України), статей  5, 14, 37, 43, 46, 47 Угоди про міжнародне залізничне вантажне сполучення, чинної для України з 05.06.1992 (далі - Угода СМГС), статей  12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статей 110, 113, 129 Статуту залізниць України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від  06.04.1998 №  457 (далі - Статут залізниць України), статей 4, 19 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
		2. Позовна заява обґрунтовується тим, що на шляху слідування та на залізничних станціях Укрзалізниця не забезпечила збереження вантажу (скрапленого паливного газу загальною масою 92,6 тонн), який перевозився у вагоно-цистернах №№  50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 №  32148610, тому має відшкодувати Товариству вартість нестачі вантажу в обсязі 87 998 кг (з урахуванням норми природної втрати в 2 % від маси рідкого вантажу).
		Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій
		3. Рішенням Господарського суду міста Києва від 06.03.2024, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024, позов задоволено повністю.
		4. Рішення та постанова мотивовані посиланням на положення статей 22, 526, 610, 617, 629, 908, 909, 920, 924 ЦК України, статей 193, 218, 224, 225, 307, 308, 314 ГК України, статей  3, 5, 14, 37, 43 Угоди СМГС, статей 8, 12, 23 Закону України "Про залізничний транспорт", статті 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні", статей 4, 71, 74, 76, 110, 111, 113, 114, 130 Статуту залізниць України, статей 76, 77, 269 ГПК України, застосовуючи які, суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що:
		1) у силу передбаченої законодавством презумпції вини перевізника саме Укрзалізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу (позивачу), а оскільки Перевізник не спростував подані позивачем належні та допустимі докази на підтвердження завдання Вантажоодержувачу збитків (акти  загальної форми від 16.08.2022 №№ 35, 36, 382, комерційні акти від 16.08.2022 №  328206/23 і від 15.09.2022 № 321705/2, акт експертизи від 16.09.2022 № 1-606), та не надав жодних доказів на підтвердження виникнення недостачі прийнятого відповідачем до перевезення вантажу з незалежних від нього причин, то Перевізник має відшкодувати  Вантажоодержувачу збитки, завдані внаслідок часткової втрати вантажу;
		2) у фізичної особи-підприємця Макухи Олександра Анатолійовича (далі - ФОП Макуха О. А., третя особа) відсутній законодавчо визначений обов`язок забезпечувати охорону вагоно-цистерн №№  50816321, 58162231, 50813542 своїми засобами і за свій рахунок, оскільки вагоно-цистерни були переміщені на під`їзну колію третьої особи не в межах комерційної діяльності ФОП  Макухи О. А., яка полягає в поданні/збиранні вагонів під вивантаження/навантаження, а для потреб Укрзалізниці, оскільки на виконання вимог листа Шосткинської РВА від 05.04.2022 №  06-14/491, адресованого начальнику станції Шостка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", на зазначену під`їзну колію за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610 були переміщені вагоно-цистерни №№ 50816321, 58162231, 50813542, в яких у подальшому (16.08.2022) було виявлено недостачу вантажу;
		3) наявними в матеріалах справи доказами не підтверджується втрати вантажу з вини інших осіб, однак Укрзалізниця не позбавлена права, у випадку наявності відповідних доказів, які би підтверджували втрату вантажу внаслідок неправомірних дій третіх осіб (зокрема внаслідок встановлення винних осіб обвинувальним вироком суду в межах кримінального провадження), відшкодувати    понесені ним збитки за рахунок цих осіб; 
		4) сам по собі лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП України) від  28.02.2022    №2024/02.0-7.1, адресований "Всім, кого це стосується", не засвідчує існування форс-мажорних обставин саме в спірних правовідносинах, але в сукупності з наданими відповідачем доказами, може їх підтверджувати;
		5) відповідач не надав ані доказів щодо повідомлення позивачу про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено умовами пункту 6.2 договору про надання послуг    з організації перевезення вантажів залізничним транспортом від 10.03.2020 № 8201923 (далі - договір перевезення від 10.03.2020), ані доказів на підтвердження втрати вантажу саме через настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, зокрема відповідного сертифіката ТПП України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за цим договором, у зв`язку з чим Перевізник не довів належними та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин у договірних відносинах із позивачем, зумовлених введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022, а тому не звільняється від відповідальності за нестачу вантажу.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		5. Не погоджуючись із рішенням місцевого господарського суду та постановою суду апеляційної інстанції, АТ "Українська залізниця" звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить зазначені судові рішення скасувати та справу передати на новий розгляд. 
		Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		6. На обґрунтування своїх вимог скаржник посилається на неправильне застосування та порушення судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, наголошуючи на тому, що: 
		1) на теперішній час відсутній висновок Верховного Суду щодо застосування положень абзацу  4 статті 76 Статуту залізниць України в правовідносинах щодо можливого настання відповідальності власника під`їзної колії за охорону завантажених і порожніх вагонів, які знаходяться на його колії;
		2) суди не дослідили належним чином зібрані в справі докази, зокрема, пам`ятку про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 від 05.04.2022 № 5, акти загальної форми від  05.04.2022 № 25, 26, 27, акт загальної форми ГУ-23 від 15.04.2022 № 196, внаслідок чого дійшли помилкового висновку про втрату вантажу саме з вини Перевізника.
		Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
		7. ТОВ  "Віолана-ТЕК" і  ФОП Макуха О. А. у відзивах на касаційну скаргу просять залишити її без задоволенні  з мотивів, викладених в оскаржуваних рішенні та постанові.
		Розгляд справи Верховним Судом 
		8. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  18.11.2024 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою АТ "Українська залізниця" на рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 і постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №  910/14286/23 та призначено розгляд справи в судовому засіданні на  17.12.2024.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій 
		9. Між ТОВ  "Віолана-ТЕК" (замовник) та АТ "Українська залізниця" (Перевізник) укладено договір перевезення від 10.03.2020, за умовами пункту 1.1 якого предметом договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов`язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов`язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги.
		За змістом пунктів 6.2, 6.3 договору перевезення від 10.03.2020 при виникненні форс-мажорних обставин сторона, що не може виконувати свої зобов`язання за договором унаслідок їх дії, повинна протягом 10-ти календарних днів з моменту їх виникнення повідомити про це іншу сторону у письмовій формі з подальшим наданням підтверджуючих документів - відповідних документів, що видаються ТПП України, уповноваженими нею регіональними торгово-промисловими палатами або торгово-промисловою палатою країни, на території якої мали місце такі обставини.
		Укладення зазначеного договору підтверджено повідомленням Перевізника від 10.03.2020 №  99-36632829/2020-001, яким присвоєно замовнику код відправника/одержувача: 8353.
		16.02.2022 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610 ПАТ "РЖД" був прийнятий до перевезення та транспортувався в Україну вантаж (товар) - газів вуглеводневих суміш скраплена (ГНГ 27111900, Гази нафтові інші скраплені). Транспортування вантажу (товару) здійснювалося за маршрутом: станція і залізниця відправлення: ст. Сургут, Свердловська залізниця (РЖД); відправник: Товариство з обмеженою відповідальністю "Газпромтранс", код відправника 9041; станція і залізниця призначення: ст. Буян, Південно-Західна залізниця (УЗ); одержувач: ТОВ  "Віолана-ТЕК", код одержувача 8353.
		Перевезення вантажу відбувалося у вагоно-цистернах: № 50816321 - вага вантажу 35,80 тонн, №  58162231 - вага вантажу 21,25 тонн, № 50813542 - вага вантажу 35,55 тонн.
		Загальна вага вантажу (товару), який був відвантажений в зазначених трьох вагоно-цистернах, становить 92 600 кг (92,6 тонн).
		23.02.2022 цистерни з вантажем перетнули кордон України через прикордонну станцію Зерново-експ. Південно-Західної залізниці, про що на накладній проставлений штамп "під митним контролем".
		З метою митного оформлення вантажу оформлено такі митні декларації:
		1) попередня митна декларація від 23.02.2022 № UA903020/2022/002246 (IM ЕЕ);
		2) додаткова декларація до попередньої митної декларації від 24.02.2022 №  UA903020/2022/002265 (ІМ 40 ДЕ).
		23.02.2022 АТ "Українська залізниця" прийняло вантаж до перевезення та зобов`язалося доставити вантаж до станції призначення у встановлені для цього виду перевезення строки.
		10. Виробником зазначеного вантажу (товару) є Публічне акціонерне товариство "Сургутнафтогаз", а його поставку в Україну здійснено за контрактом від 23.11.2021 № KYO-PK-22-0013/XP, укладеним між Акціонерним товариством "Компанія Уфаойл" (продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю "Германн Віллє" (далі - ТОВ "Германн Віллє", покупець), про що зазначено в графі 25 залізничної накладної СМГС від 16.02.2022 №  32148610.
		Згідно з додатком від 01.02.2022 № 2 до контракту від 23.11.2021  № KYO-PK-22-0013/ХР Товар - гази вуглеводневі скраплені паливні марки ПБТ були поставлені в лютому 2022 року на умовах СРТ ст. Буян. Ціна товару відповідно до додатку становить 580 доларів США за тонну. 
		Вартість товару була сплачена на умовах 100 % передоплати на підставі рахунку від  01.02.2022 № 00001430, а право власності на товар перейшло від продавця до покупця в момент здачі товару перевізнику (залізниці) на станції відправлення Сургут. 
		Товар був прийнятий залізницею до перевезення за залізничною накладною СМГС від  16.02.2022 №  32148610. Вантажоодержувач: ТОВ  "Віолана-ТЕК", код одержувача 8353, станція одержувача та залізничний код - Буян (321705).
		24.02.2022 на території України вантаж (товар), поставку якого здійснено за контрактом від  23.11.2021 № KYO-PK-22-0013/XP, був проданий на підставі договору поставки від  28.01.2022 № 280122-КО, укладеного між ТОВ "Германн Віллє" (Продавець) і Товариством з обмеженою відповідальністю ТОВ "Західекотоп" (далі - ТОВ "Західекотоп", Покупець). 
		Згідно з додатком від 22.02.2022    № 2 до договору від 28.01.2022 № 280122-КО Продавець зобов`язався передати до 15.03.2022, а Покупець прийняти та оплатити товар у кількості 128,350 тонн. Поставка здійснювалася на умовах: станція Буян Південно-Західної залізниці, Київська обл. Ціна товару становить: 27 500 грн за тонну з урахуванням ПДВ 20 %. Зобов`язання Продавця з поставки товару вважаються виконаними з моменту підписання сторонами акта прийому-передачі товару. Право власності на товар переходить від Продавця до Покупця в момент підписання акта прийому-передачі товару між сторонами.
		Між ТОВ "Германн Віллє" та ТОВ "Західекотоп" було підписано акт прийому-передачі від  24.02.2022 № 6, в якому зазначено про передачу газу скрапленого у вагонах-цистернах: №  50816321 - вага вантажу 35,80 тонн, № 58162231 - вага вантажу 21,25 тонн, № 50813542 -вага вантажу 35,55 тонн.
		Таким чином, право власності на товар у залізничних цистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542 з газом вуглеводневим скрапленим паливним марки пропан-бутан технічний на території України належить ТОВ "Західекотоп".
		04.05.2022 вартість товару було сплачено в повному обсязі на підставі платіжного доручення від 04.05.2022 № 3487. Вказана в платіжному дорученні сума включає вартість вантажу в восьми залізничних цистернах, в тому числі в трьох залізничних цистернах: №№ 50816321, 58162231, 50813542.
		11. За залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610 отримувачем вантажу є ТОВ  "Віолана-ТЕК".
		З метою уникнення знищення або розкрадання вантажів і вагонів 24.02.2022 року 110  вагонів, у тому числі вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 були передислоковані подалі від кордону України з російською федерацією, а саме зі станції Хутір-Михайлівський на станцію Неплюєво.
		24.03.2022 Шосткинська районна військова адміністрація (далі - Шосткинська РВА) направила на адресу Конотопської дирекції залізничних перевезень лист-звернення № 06-14/461 про переміщення вантажу зі станції Неплюєво на інші залізничні станції на території Шосткинського району Сумської області.
		На виконання зазначених вказівок Шосткинської РВА вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 маневровим порядком було переміщено на станцію Янпіль, а в подальшому,  05.04.2022 переміщено на станцію Шостка. 
		На підставі листа-звернення Шосткинської РВА від 05.04.2022 №  06-14/491, адресованого начальнику станції Шостка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 із сьомої колії станції Шостка тепловозом власника під`їзної колії - ФОП Макухи О. А. було переміщено на його власну під`їзну колію.
		На станції Шостка було складено пам`ятку форми ГУ-45 від 05.04.2022 № 5 про подавання вагонів №№ 50816321, 50813542, 58162231, яка підписана начальником станції Шостка Тівецьким В. О. та власником під`їзної колії ФОП Макухою О. А., що засвідчує приймання вагонів на під`їзну колію.
		Відповідач надав копії актів загальної форми від 05.04.2022 №№ 25, 26, 27, якими засвідчено, що вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 подавалися на під`їзну колію справними в технічному та комерційному плані.
		12. Ураховуючи відсутність вагів на під`їзній колії, з метою перевірки маси вантажу у вагонах (у тому числі вагонах №№ 50816321, 50813542, 58162231) всі вагони було переставлено з під`їзної колії ФОП Макухи О. А. на 7 колію загального користування станції Шостка, про що свідчить пам`ятка про забирання вагонів від 16.08.2022 № 102.
		Власник під`їзної колії (ФОП Макуха О. А.) відмовився від підписання пам`ятки про забирання вагонів форми ГУ-45 від 16.08.2022, про що складено акт загальної форми від 16.08.2022 №  380.
		Під час зважування вагонів на станційних тензометричних вагонних вагах встановлено нестачу вантажу у розмірі 90 800 кг. Результат огляду засвідчено актами загальної форми від  16.08.2022 №  35, № 36, № 382 та комерційним актом від 16.08.2022 № 328206/23, складеним на станції Шостка. Зокрема в акті загальної форми № 35 зазначено, що на підставі листа начальника станції Шостка від 12.08.2022 № 12/08-01 вагони відставлені з під`їзної колії ФОП Макухи О. А. на 7 станційну колію.
		Під час комісійного огляду в присутності начальника станції Шостка Тівецького В. А. , комерційного агента Ромащенко О. В., начальника ГТО № 2 ТП "Дружба" Сумської митниці Ткаченка А. В., начальника відділу правового забезпечення Шосткинської РВА Пономарьова  Г. А., дільничного офіцера Шосткинського районного управління поліції Головного управління Національної поліції України в Сумській області (далі - Шосткинське РУП ГУНП України в Сумській області) Вожика  Ю. П. виявлено, що на кришках заливних горловин вагонів №№ 50816321, 58162231, 50813542 запірно-пломбувальні пристрої відправника (далі - ЗПП) №№ С6933597, С6933596, С6933595 відсутні, наявний доступ до вантажу. При переважуванні вагонів на станційних тензометричних вагонних вагах ВВТ-150-С2 № 8, повірених 10.08.2022, у присутності перелічених вище осіб встановлено наступне: у вагоні № 50816321 брутто 35 250 кг, тара з документа 35 000 кг, нетто 250 кг, що менше документа на 35 550 кг; у вагоні № 58162231 брутто 35 600 кг, тара з документа 34 850 кг, нетто 750 кг, що менше документа на 20 500 кг; у вагоні № 50813542 брутто 34850 кг, тара з документа 34 050 кг, нетто 800 кг, що менше документа на 34 750 кг.
		В акті загальної форми від 16.08.2022 № 36 зафіксовано, що на кришки заливних горловин вагонів накладені запірно-пломбувальні пристрої станції Шостка, зокрема, на вагон №  58162231 - ЗПП № Х746674, на вагон № 50816321 - ЗПП № Х746674, на вагон № 50813542 - ЗПП № Х746763.
		Усе зазначене в актах загальної форми № 35 та № 36 також викладено в комерційному акті від 16.08.2022 № 328206/23, який складено на станції Шостка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Укрзалізниця".
		13. 29.08.2022 з метою встановлення винних осіб та притягнення їх до відповідальності супровідним листом № 7 за підписом начальника станції Шостка на адресу Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області направлено копії документів, а саме: комерційного акта від 16.08.2022 №  328206/23, актів загальної форми від  16.08.2022 № 35 і № 36, залізничної накладної №  32148610, листів-звернень Шосткинської РВА про переміщення вантажу від  24.03.2022 №  06-14/461 і від  05.04.2022 № 06-14/491, вагонного листа станції Сургут.
		З листів Шосткинського РУП ГУНП України в Сумській області від 28.10.2022 № 4810/СВ, від  11.01.2023 № 129/СВ убачається, що на теперішній час слідчим відділом РУП ГУНП України в Сумській області здійснюється досудове розслідування в кримінальному провадженні №  42022202550000011, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 191 Кримінального кодексу України. До зазначеного кримінального провадження також долучено комерційні акти за фактом розкрадання вантажу у вагонах №№ 50816321, 50813542, 58162231.
		14. У подальшому, 29.08.2022 вагони №№ 50816321, 50813542, 58162231 було відправлено зі станції Шостка на станцію Буян, на якій за участю представника ТОВ  "Віолана-ТЕК" було проведено комісійну видачу вантажу з перевіркою його маси.
		Позивачем при прийманні та перевірці кількості вантажу в 3-х цистернах (№№ 50816321, 50813542, 58162231) було виявлено нестачу вантажу, про що складено комерційний акт від  15.09.2022 № 321705/2 та акт експертизи від 16.09.2022 № 1-606.
		У комерційному акті від 15.09.2022 № 321705/2 вказано таке:
		1) на підставі комерційного акта від 16.08.2022 № 328206/23 на станції Шостка відбувалася комісійна видача вантажу (нафтові гази) з вагонів №№ 50816321, 50813542, 58162231, прибулих за відправленням № 32148610 Сургут-Буян. У перевізному документі зазначено вантаж - нафтові гази. Вага визначена відправником на вагонних вагах. У відомості вагонів зазначено: вагон № 50816321, маса вантажу нетто - 35 800 кг, тара вагона 34 600/35 000 кг; вагон № 50813542, маса вантажу нетто - 35 550 кг, тара вагона 34 600/34 050 кг; вагон №  58162231, маса вантажу нетто - 21 250 кг, тара вагона 34 600/34 850 кг;
		2) 12.09.2022 на станції Бородянка проводилося комісійне переваження вантажу (нафтові гази) у вагонах на 150-тонних тензометричних вагонних вагах. При переважуванні виявилося: вагон № 50816321, маса брутто - 35 300 кг; вагон № 50813542, маса брутто - 34 900 кг; вагон № 58162231, маса брутто - 35 700 кг.
		3) після вивантаження вантажу з вагонів 15.09.2022 на станції Бородянка проводилося комісійне визначення маси тари вагонів на 150-тонних тензометричних вагонних вагах: вагон № 50816321, перевірена тара вагона становила 34 500 кг, маса брутто - 35 300 кг, маса нетто - 800 кг, що менше проти маси нетто, зазначеної у відомості вагонів, на 35 000 кг; вагон №  58162231, перевірена тара вагона становила 34 750 кг, маса брутто - 35 700 кг, маса нетто - 950 кг, що менше проти маси нетто, зазначеної у відомості вагонів, на 20 300 кг; вагон №  50813542, перевірена тара вагона становила 33 900 кг, маса брутто - 34 900 кг, маса нетто - 1000 кг, що менше проти маси нетто, зазначеної у відомості вагонів, на 34 550 кг;
		4) нестача вантажу у вагонах №№ 50816321, 58162231, 50813542 становила 89 850 кг, що менше на 950 кг проти нестачі вантажу, зазначеної в комерційному акті від 16.08.2022 №  328206/23, складеному на станції Шостка.
		5) переважування вагонів з вантажем та визначення маси тари вагонів проводилося двічі. Інформація підтвердилася. Вантаж прибув у технічно справних вагонах. Вантаж, якого не вистачає у вагонах, міг вміститися в них.
		6) перед вивантаженням із кришок заливних горловин цистерн було знято справні ЗПП станції Шостка: із вагона № 58162231 - ЗПУ № Х746674, із вагона № 50816321 - ЗПП № Х746691, із  вагона № 50813542 - ЗПП № Х746763.
		15. В акті експертизи від 16.09.2022 № 1-606 зазначено, що в пред`явлених трьох залізничних цистернах (№№ 50816321, 58162231, 50813542) згідно з відомостями пред`явленої залізничної накладної від 16.02.2022 № 32148610, паспорта від 14.02.2022 № 42 з газом вуглеводневим скрапленим паливним марки пропан-бутан технічний, маса нетто становила 2750 кг.
		Також експертом в цьому акті зазначено, що кришки люків-лазів кожної із пред`явлених цистерн опломбовані одним справним ЗПУ з відбитками: Х746763, Х746674, Х746691, які не відповідають даним пункту 19 відомості вагонів до накладної від 16.02.2022 № 32148610.
		16. Вантажоодержувач пред`явив до АТ "Укрзалізниця" (Перевізника) претензію від 16.02.2023 № 1602/23-1 про відшкодування коштів за нестачу вантажу, який перевозився у вагоно-цистернах №№ 50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610.
		За результатами розгляду зазначеної претензії Укрзалізниця надіслала Товариству лист-відповідь від 08.06.2023 № ЦМ-Ю-16/87, яким у задоволенні вимог претензії відмовлено.
		Позиція Верховного Суду
		17. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши в межах вимог касаційної скарги наведені в ній доводи, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення з таких підстав.
		18. В основу оскаржуваних рішення та постанови покладено висновок місцевого та апеляційного господарських судів про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що: 
		1) у силу передбаченої законодавством презумпції вини перевізника саме Укрзалізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу (позивачу), а оскільки Перевізник не спростував подані позивачем належні та допустимі докази на підтвердження завдання Вантажоодержувачу збитків (акти  загальної форми від 16.08.2022 №№ 35, 36, 382, комерційні акти від 16.08.2022 №  328206/23 і від 15.09.2022 № 321705/2, акт експертизи від 16.09.2022 № 1-606), та не надав жодних доказів на підтвердження виникнення недостачі прийнятого відповідачем до перевезення вантажу з незалежних від нього причин, то Перевізник має відшкодувати  Вантажоодержувачу збитки, завдані внаслідок часткової втрати вантажу;
		2) у ФОП Макухи О. А. відсутній законодавчо визначений обов`язок забезпечувати охорону вагоно-цистерн №№  50816321, 58162231, 50813542 своїми засобами і за свій рахунок, оскільки вагоно-цистерни були переміщені на під`їзну колію третьої особи не в межах комерційної діяльності ФОП  Макухи О. А., яка полягає в поданні/збиранні вагонів під вивантаження/навантаження, а для потреб Укрзалізниці, оскільки на виконання вимог листа Шосткинської РВА від 05.04.2022 №  06-14/491, адресованого начальнику станції Шостка регіональної філії "Південно-Західна залізниця" АТ "Українська залізниця", на зазначену під`їзну колію за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 № 32148610 були переміщені вагоно-цистерни №№ 50816321, 58162231, 50813542, в яких у подальшому (16.08.2022) було виявлено недостачу вантажу;
		3) відповідач не надав ані доказів щодо повідомлення позивачу про настання форс-мажорних обставин, як це передбачено умовами пункту 6.2 договору перевезення від 10.03.2020, ані доказів на підтвердження втрати вантажу саме через настання форс-мажорних обставин у спірних правовідносинах, зокрема відповідного сертифіката ТПП України, яким засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) за цим договором, у зв`язку з чим Перевізник не довів належними та допустимими доказами існування форс-мажорних обставин у договірних відносинах із позивачем, зумовлених введенням на території України воєнного стану з 24.02.2022, а тому не звільняється від відповідальності за нестачу вантажу.
		19. За змістом частини 2 статті 908 ЦК України загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
		20. Згідно з частиною 1 статті 307 та частиною 2 статті 308 ГК України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Відповідальність перевізника за збереження вантажу виникає з моменту прийняття вантажу до перевезення.
		21. Частинами 1, 2 статті 924 ЦК України передбачено, що перевізник відповідає за збереження вантажу, багажу, пошти з моменту прийняття їх до перевезення та до видачі одержувачеві, якщо не доведе, що втрата, нестача, псування або пошкодження вантажу, багажу, пошти сталися внаслідок обставин, яким перевізник не міг запобігти та усунення яких від нього не залежало. Перевізник відповідає за втрату, нестачу, псування або пошкодження прийнятих до перевезення вантажу, багажу, пошти у розмірі фактичної шкоди, якщо не доведе, що це сталося не з його вини.
		22. Згідно з частиною 1 статті 314 ГК України перевізник несе відповідальність за втрату, нестачу та пошкодження прийнятого до перевезення вантажу, якщо не доведе, що втрата, нестача або пошкодження сталися не з його вини. 
		23. Відповідно до частини 1 статті 12 та частин 1, 2 статті 23 Закону України "Про залізничний транспорт" підприємства залізничного транспорту загального користування забезпечують збереження вантажів, багажу та вантажобагажу на шляху слідування та на залізничних станціях згідно з чинним законодавством України. Перевізники також несуть відповідальність за зберігання вантажу, багажу, вантажобагажу з моменту його прийняття і до видачі одержувачу, а також за дотримання терміну їх доставки в межах, визначених Статутом залізниць України. За незбереження (втрату, нестачу, псування, пошкодження) прийнятого до перевезень вантажу, багажу, вантажобагажу перевізники несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин.
		24. За змістом статей 37, 43 Угоди СМГС перевізник несе відповідальність за втрату, недостачу, пошкодження (псування) вантажу від часу його прийняття до перевезення і до моменту його видачі. Норма природної втрати для рідких вантажів - 2 % від маси рідкого вантажу, зданого до перевезення
		25. Статтею 110 Статуту залізниць України передбачено, що залізниця несе відповідальність за збереження вантажу від часу його прийняття для перевезення і до моменту видачі одержувачу або передачі згідно з Правилами іншому підприємству.
		Згідно зі статтею 113 Статуту залізниць України за незбереження (втрату, нестачу, псування і пошкодження) прийнятого до перевезення вантажу, багажу, вантажобагажу залізниці несуть відповідальність у розмірі фактично заподіяної шкоди, якщо не доведуть, що втрата, нестача, псування, пошкодження виникли з не залежних від них причин. 
		26. За змістом положень пункту "а" та абзацу 5 статті 114 Статуту залізниць України залізниця відшкодовує фактичні збитки, що виникли з її вини під час перевезення вантажу, а саме: за втрату чи недостачу - у розмірі дійсної вартості втраченого вантажу чи його недостачі. Недостача маси вантажу, за яку відшкодовуються збитки, в усіх випадках обчислюється з урахуванням граничного розходження визначення маси вантажу і природної втрати вантажу під час перевезення.
		27. Згідно з частинами 1, 2, 4 статті 129 Статуту залізниць України обставини, що можуть бути підставою для матеріальної відповідальності залізниці, вантажовідправника, вантажоодержувача, пасажирів під час залізничного перевезення, засвідчуються комерційними актами або актами загальної форми, які складають станції залізниць. Комерційний акт складається для засвідчення таких обставин: а) невідповідності найменування, маси і кількості місць вантажу, багажу чи вантажобагажу натурою з даними, зазначеними у транспортних документах; б) у разі виявлення вантажу, багажу чи вантажобагажу без документів або документів без вантажу, багажу чи вантажобагажу; в)  псування, пошкодження вантажу, багажу і вантажобагажу; г) повернення залізниці вкраденого вантажу, багажу або вантажобагажу. В усіх інших випадках обставини, що виникли в  процесі перевезення вантажу, багажу і вантажобагажу і які можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, оформляються актами загальної форми.
		28. Отже, вказані вище норми чинного законодавства передбачають презумпцію вини перевізника у разі втрати, нестачі, псування або пошкодження вантажу, прийнятого до перевезення, якщо він не доведе, що це сталося не з його вини. Обов`язок доведення відсутності своєї вини покладено на перевізника. Перевізник несе відповідальність щодо забезпечення схоронності вантажу чи багажу впродовж усього період здійснення перевезення до видачі вантажу одержувачу. Невиконання цього обов`язку тягне відповідальність перевізника, який звільняється від відповідальності тільки у випадках, коли незбереження вантажу стало наслідком обставин, що характеризуються одночасно двома ознаками: усунення цих обставин не залежало від перевізника; перевізник не міг запобігти цим обставинам.
		29. Відповідно до пункту "б" статті 130 Статуту залізниць України право на пред`явлення до залізниці претензій та позовів у разі недостачі, псування або пошкодження вантажу має одержувач - за умови пред`явлення накладної, комерційного акта і документа, що засвідчує кількість і вартість відправленого вантажу.
		30. Судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником не спростовано тих обставин, що наявними в матеріалах справи належними та допустимими доказами (актами  загальної форми від 16.08.2022 №№ 35, 36, 382, комерційними актами від 16.08.2022 №  328206/23 і від 15.09.2022 № 321705/2, актом експертизи від 16.09.2022 № 1-606) в їх сукупності підтверджується факт завдання Перевізником реальних збитків Вантажоодержувачу в розмірі вартості недостачі вантажу загальною масою 87,998 тонн (з  урахуванням норми природної втрати в 2 % від маси рідкого вантажу), яка (вартість) становить 1  866  419,10  грн, оскільки така недостача виникла в період до видачі вантажу Товариству (Вантажоодержувачу) та відповідач не надав жодних доказів на підтвердження виникнення недостачі прийнятого відповідачем до перевезення вантажу з незалежних від нього причин, зокрема, з вини інших осіб, а тому Укрзалізниця зобов`язана відшкодувати позивачу збитки, завдані внаслідок часткової втрати вантажу.
		31. Відповідач у поданій касаційній скарзі посилається на наявність підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, а саме: 
		якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;
		суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини  2 статті 287 цього Кодексу.
		Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України
		Колегія суддів погоджується із зазначеним вище висновком судів попередніх інстанцій про обґрунтованість позовних вимог і водночас відхиляє доводи скаржника про відсутність на теперішній час та необхідність формування висновку Верховного Суду щодо застосування положень абзацу  4 статті 76 Статуту залізниць України в подібних правовідносинах (у  контексті можливого настання відповідальності власника під`їзної колії за охорону завантажених і порожніх вагонів, які знаходяться на його колії) з  огляду на таке.
		32. За змістом статті 64 Статуту залізниць України до залізничних під`їзних колій належать колії, що з`єднані із загальною мережею залізниць безперервною рейковою колією і які належать підприємствам, підприємцям, організаціям та установам незалежно від форм власності, а також громадянам - суб`єктам підприємницької діяльності (далі - підприємство). Під`їзні колії призначено для транспортного обслуговування одного або кількох підприємств у взаємодії із залізничним транспортом загального користування.
		33. Відповідно до статті 76 Статуту залізниць України час перебування вагонів під  навантаженням і вивантаженням у разі    обслуговування    залізничної    під`їзної    колії локомотивом залізниці визначається з моменту фактичної подачі вагонів на місце навантаження або    вивантаження до моменту одержання станцією від підприємства повідомлення про готовність вагонів до забирання. Час знаходження    вагонів на залізничних під`їзних коліях,    що обслуговуються їх локомотивами,    визначається з    моменту    передачі вагонів на передавальних коліях. Місце і порядок операцій встановлюються договором про експлуатацію    залізничної під`їзної колії.    Норми часу на операції передачі не повинні перевищувати однієї    хвилини    на    вагон    і    30 хвилин на всю пред`явлену партію вагонів. Охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств. Договір про    експлуатацію залізничної під`їзної колії та договір про подачу та     забирання вагонів розробляється з урахуванням єдиного технологічного процесу роботи під`їзної    колії із станцією примикання.
		Дійсно, абзацом  4 статті 76 Статуту залізниць України передбачено, що охорона завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях здійснюється засобами і за рахунок підприємств. 
		34. Разом з тим суд апеляційної інстанції цілком обґрунтовано зазначив про те, що спірні правовідносини підлягають комплексному правовому регулюванню - статтями 71- 78 Статуту залізниць України.
		Так, згідно зі статтею 71 Статуту залізниць України взаємовідносини залізниці з підприємством, порядок і умови експлуатації залізничних під`їзних колій, визначаються договором. Подача і забирання вагонів, а також маневрова робота на залізничних коліях, що належать підприємствам, здійснюються їх локомотивами. Якщо підприємство не має свого локомотива, подача і забирання вагонів та маневрова робота провадяться локомотивом залізниці за плату згідно з тарифом. Порядок подачі і забирання вагонів і контейнерів на залізничній під`їзній колії встановлюється договором на експлуатацію залізничної колії (договором на подачу та забирання вагонів).
		35. Як встановлено судом апеляційної інстанції, 09.04.2021 між ФОП Макухою О. А. (власником під`їзної колії) та АТ  "Українська залізниця" укладено договір про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Шостка, термін дії якого з 10.04.2021 по 10.04.2026. 
		Відповідно до пункту 1 цього договору згідно зі Статуту залізниць України, Правилами перевезення вантажів і на умовах цього договору експлуатується під`їзна колія, яка належить власнику та є продовженням станції колії № 3 і починається від стика рамної рейки стрілочного переводу № 2 станції Шостка та обслуговується локомотивом.
		36. За змістом статті 74 Статуту залізниць України залізниця за погодженням з підприємством може використати залізничну під`їзну колію для проведення маневрових робіт, постановки рухомого складу  та з іншою метою.
		37. Таким чином, виходячи із системного аналізу змісту положень статей 71, 74, 76 Статуту залізниць України, залізничні під`їзні колії можуть: 1) експлуатуватися    для забезпечення технологічного процесу навантаження та розвантаження вагонів вантажовідправників/вантажоодержувачів; 2) використовуватися для потреб залізниці, про що чітко зазначено в статті 74 цього Статуту та в пункті 18 договору про експлуатацію залізничної під`їзної колії при станції Шостка від 09.04.2021, укладеного між АТ "Українська залізниця" та ФОП Макухою О. А.
		38. Колегія суддів не вбачає достатніх підстав для формування висновку Верховного Суду щодо питання застосування положень абзацу  4 статті 76 Статуту залізниць України в подібних правовідносинах (у  контексті можливого настання відповідальності власника під`їзної колії за охорону завантажених і порожніх вагонів, які знаходяться на його колії), оскільки судами попередніх інстанцій достовірно встановлено та скаржником не спростовано тих істотних обставин, що належна третій особі залізнична під`їзна колія фактично була використана не в межах комерційної діяльності ФОП Макухи О. А., яка полягає в поданні/збиранні вагонів під вивантаження/навантаження, а для потреб Укрзалізниці - на виконання вимог Шосткинської  РВА на зазначену під`їзну колію були переміщені вагоно-цистерни №№  50816321, 58162231, 50813542 за залізничною накладною СМГС від 16.02.2022 №  32148610, як наслідок, у третьої особи відсутній законодавчо визначений обов`язок забезпечувати охорону вказаних вагоно-цистерн своїми засобами і за свій рахунок.
		39. Крім того, Верховний Суд зауважує, що згідно зі статтею 111 Статуту залізниць України залізниця звільняється від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу у разі, коли:
		    а) вантаж надійшов у непошкодженому вагоні (контейнері) з непошкодженими пломбами відправника чи без пломб, коли таке перевезення дозволено Правилами, а також якщо вантаж прибув у непошкодженому відкритому рухомому складі, завантаженому засобами відправника, якщо немає ознак втрати, псування або пошкодження вантажу під час перевезення;
		    б) недостача, псування або пошкодження сталися внаслідок дії природних причин, пов`язаних з перевезенням вантажу на відкритому рухомому складі;
		    в) вантаж перевозився у супроводі провідника відправника чи одержувача;
		    г) недостача вантажу не перевищує норм природної втрати і граничного розходження визначення маси;
		    д) зіпсований швидкопсувний вантаж, виявлений у вагоні, прибув без порушення встановленого режиму перевезень (охолодження, опалення, вентиляція), і термін перебування вантажу в дорозі не перевищив граничного терміну перевезень, встановленого Правилами;
		    е) втрата, псування або пошкодження вантажу відбулися внаслідок:
		    1) таких недоліків тари, упаковки, які неможливо було виявити під час приймання вантажу до перевезення;
		    2) завантаження вантажу відправником у непідготовлений, неочищений або несправний вагон (контейнер), який перед тим був вивантажений цим же відправником (здвоєна операція);
		    3) здачі вантажу до перевезення без зазначення в накладній особливих його властивостей, що потребують особливих умов або запобіжних засобів для забезпечення його збереження під час перевезення;
		    4) стихійного лиха та інших обставин, які залізниця не могла передбачити і усунення яких від неї не залежало.
		40. Зміст положень статті 111 Статуту залізниць України свідчить, що визначений цієї нормою перелік підстав для звільнення залізниці від відповідальності за втрату, недостачу, псування або пошкодження вантажу є вичерпним і розширеному тлумаченню не підлягає.
		Оскільки постановка рухомого складу (завантажених і порожніх вагонів) саме для потреб Укрзалізниці та їх подальше перебування на залізничних під`їзних коліях, що належать суб`єктам господарювання, не входять до зазначеного переліку підстав для звільнення залізниці від відповідальності за втрату, недостачу або пошкодження вантажу, то наведене виключає як можливість настання в спірних правовідносинах відповідальності власника під`їзної колії за охорону завантажених і порожніх вагонів, які знаходяться на його колії, так і необхідність формування Верховним Судом висновку щодо питання застосування положень абзацу  4 статті 76 Статуту залізниць України в подібних правовідносинах.
		41. Верховний Суд також зазначає, що стаття 76 Статуту залізниць України не містить жодних вказівок про те, що правовим наслідком незабезпечення охорони завантажених і порожніх вагонів на залізничних під`їзних коліях, які належать підприємствам, є покладання на такі підприємства обов`язку відшкодувати вартість втраченого вантажу чи його недостачі, що також цілком узгоджується з положеннями пункту 105 Статуту залізниць України, згідно з якими залізниці,     вантажовідправники, вантажоодержувачі, пасажири, транспортні, експедиторські і посередницькі організації та особи, які виступають від імені вантажовідправника і вантажоодержувача, несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами. 
		Адже власники залізничних під`їзних колій не входять до вичерпного кола осіб, які несуть матеріальну відповідальність за перевезення у межах і розмірах, передбачених цим Статутом та окремими договорами.
		42. Таким чином, зазначена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом  3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначеної підстави (схожий  висновок про відсутність у Верховного Суду підстав для формування висновку щодо питання застосування наведеної скаржником норми права викладено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від  31.08.2021 у справі №  916/1852/20, від  11.01.2022 у справі № 924/1263/19, від 05.07.2022 у справі №  904/7077/20, від 15.11.2022 у  справі № 916/596/21, від 28.02.2023 у справі №  910/13661/21, від 23.05.2023 у  справі №  910/10442/21, від 07.11.2023 у справі №  910/3733/23, від 23.01.2024 у справі №  904/1270/22, від 14.05.2024 у справі №  904/2130/23,  від 08.10.2024 у справі № 912/2326/23, від 12.11.2024 у справі № 922/5494/23, від 10.12.2024 у справі №  911/3337/21).
		43. Отже, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом 3 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
		Щодо підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті 287 ГПК України
		44. За змістом пункту 4 частини 2 статті  287 та пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою касаційного оскарження є недослідження судом зібраних у справі доказів, однак за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.
		45. На обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 4 частини 2 статті  287 ГПК України, скаржник посилається на відсутність дослідження судами зібраних у справі доказів, зокрема, пам`ятки про подавання/забирання вагонів форми ГУ-45 від  05.04.2022 № 5, актів загальної форми від  05.04.2022 № 25, 26, 27, акта загальної форми ГУ-23 від 15.04.2022 № 196.
		46. Згідно з пунктом 1 частини 3 статті 310 ГПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених  пунктами 1- 3  частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		47. Таким чином, за змістом пункту 1 частини 3 статті 310 ГПК України достатньою підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є не саме по собі порушення норм процесуального права у виді недослідження судом зібраних у справі доказів, а зазначене процесуальне порушення в сукупності з належним обґрунтуванням скаржником заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених  пунктами  1- 3 частини 2 статті 287 цього Кодексу.
		48. Натомість зміст касаційної скарги переконливо свідчить про те, що доводи відповідача зводяться передусім до посилань на необхідність переоцінки наявних у справі доказів, але, як зазначено вище, скаржник при цьому не обґрунтував у касаційній скарзі наявність хоча би однієї з підстав касаційного оскарження, передбачених  пунктами  1- 3  частини  2 статті 287 ГПК України.
		49. За таких обставин, а саме за  умови відсутності підтвердження будь-якої з інших підстав касаційного оскарження, передбачених  пунктами  1- 3  частини  2 статті 287 ГПК України, колегія суддів не бере до уваги доводи скаржника про неповне дослідження судами першої та апеляційної інстанцій зібраних у справі доказів.
		50. Таким чином, наведена скаржником підстава касаційного оскарження, передбачена пунктом  4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримала свого підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови з цієї підстави.
		51. Отже, суди першої та апеляційної інстанцій, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, дійшли правильного висновку про наявність підстав для відшкодування Товариству збитків у розмірі вартості нестачі вантажу в зв`язку з доведеністю вини Перевізника у нестачі вантажу та недоведеністю відповідачем виникнення такої нестачі з вини будь-яких інших осіб.
		52. З наведених раніше мотивів Верховний Суд погоджується з обґрунтованими доводами позивача та третьої особи, викладеними у відзивах на касаційну скаргу.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги 
		53. Відповідно до частин 1, 2, 4, 5 статті 236 ГПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
		54. Наведені скаржником підстави касаційного оскарження, передбачені пунктами 3, 4 частини 2 статті 287 ГПК України, не отримали підтвердження під час касаційного провадження, що виключає скасування оскаржуваних рішення та постанови із зазначених підстав.
		55. Надаючи правову кваліфікацію спірним правовідносинам з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог і заперечень проти них, місцевий та апеляційний господарські суди дійшли правильного висновку про обґрунтованість позову, як наслідок, оскаржувані рішення та постанову ухвалено з правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права.
		56. За змістом пункту 1 частини 1 статті 308 ГПК України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.
		57. Відповідно до частини 1 статті 309 ГПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		58. Ураховуючи межі перегляду справи в касаційній інстанції, передбачені статтею  300 ГПК України, колегія суддів вважає, що доводи, викладені у касаційній скарзі не отримали підтвердження під час касаційного провадження, не спростовують висновку судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог, в зв`язку з чим немає підстав для задоволення касаційної скарги та скасування оскаржуваних рішення і  постанови. 
		Розподіл судових витрат
		59. Судовий збір за подання касаційної скарги в порядку статті 129 ГПК України покладається на скаржника.
		Керуючись статтями 300, 301, 309, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Акціонерного товариства "Українська залізниця" залишити без задоволення.
		Рішення Господарського суду міста Києва від 06.03.2024 та постанову Північного апеляційного господарського суду від 03.09.2024 у справі №  910/14286/23 залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                    Ю. Я. Чумак
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Судді                                                                                            Т. Б. Дроботова 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		                                                                                                                    Н. О. Багай

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...