Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/30414/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; забезпечення права особи на звернення до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів.
Надіслано судом: 20.12.2024. Зареєстровано: 21.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.

Номер судового провадження: не визначено

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ  ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 грудня 2024 року Справа № 160/30414/24  Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кальника В.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження справу за адміністративним позовом Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, -
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		14 листопада 2024 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради, в якій позивач просить: 
		- визнати протиправною відмову Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 2330/24 від 25.10.2024 року;
		- зобов`язати Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради надати інформацію, запитувану в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» № 2330/24 від 25.10.2024 року: Копії всіх актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в за ідентифікатором закупівлі UA-2024-06-19-004173-a відповідно до договору № 117 від 23.07.2024, який укладено Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ 44277485) по об`єкту «Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області», підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит; копії всіх довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 за ідентифікатором закупівлі UA-2024-06-19-004173-a відповідно до договору № 117 від 23.07.2024, який укладено Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ 44277485) по об`єкту «Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області», підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит.
		В обґрунтування позову зазначено, що мета діяльності громадської організації - відстоювання суспільних інтересів, зокрема сприяння розвитку правової держави в Україні та забезпечення правопорядку. Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» до відповідача було надіслано інформаційні запити № 2215/24 від 16.10.2024 та № 2330/24 від 25.10.2024 року, які оформлено відповідно до вимог Закону України «Про доступ до публічної інформації». Вказано, що відповідач, як розпорядник публічної інформації, зобов`язаний надавати її на запит в порядку, передбаченому Законом України «Про доступ до публічної інформації». Однак вказаний обов`язок відповідач не виконав, надавши немотивовану відмову.
		Звернуто увагу на те, що запитувана ГО «Платформа Громадський контроль» інформація, не є інформацією з обмеженим доступом відповідно до частини 5 ст. 6 Закону України "Про доступ до публічної інформації". Запитувана інформація, а саме, акти здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 - є інформацією щодо здійснення закупівлі робіт за бюджетні кошти, а також виконання плану використання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів за бюджетними програмами та видатками, відповідно, позивач вважає, що така інформація є відкритою. 
		Позивачем також звернуто увагу на суспільну важливість запитуваної інформації, а також на не застосування розпорядником інформації під час віднесення будь-якої інформації до публічної інформації з обмеженим доступом «трискладового тесту».
		Дії відповідача та їхня аргументація, що полягають у ненаданні запитуваної у інформаційному запиті ГО «Платформа Громадський Контроль» публічної інформації, на думку позивача, є обмеженням доступу до публічної інформації під час воєнного стану. Таку поведінку відповідача в частині обмеження доступу до інформації, яка не може обмежуватись відповідно до закону, позивач вважає, неправомірною.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 19.11.2024 року відкрито провадження у справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження. 
		29.11.2024 року відповідачем було надано відзив на адміністративний позов, в якому відповідач просив суд відмовити в задоволенні позову, посилаючись на те, що запитувачу ГО «Платформа Громадський Контроль» було повідомлено, що, враховуючи відсутність згоди підрядних організацій щодо розповсюдження їх конфіденційної інформації, відповідач вважає обґрунтованим обмеження щодо інформації, яка викладена в первинних бухгалтерських документах - актах приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в та КБ-3. При цьому, на думку відповідача, інформація в розрізі витрат підрядника за його бухгалтерським обліком є конфіденційною інформацією суб`єкта господарювання, що не відноситься до розпорядника публічної інформації в розумінні Закону України «Про доступ до публічної інформації». Розпорядником цієї інформації є підрядна організація, якою було обмежено доступ до наведеної інформації.
		Також, відповідач вважає, що інформація, надання якої вимагав позивач, може бути використана з метою, що суперечить принципам здорової економічної конкуренції, та несанкціонованому законодавством втручанню осіб, які не наділені відповідно до Закону відповідними повноваженнями та компетенцією, пов`язаними зі здійсненням контрольних функцій, в фінансово-господарську діяльність суб`єкта.
		05.12.2024 року на адресу суду від позивача надійшла відповідь на відзив, в якій підтримано позицію, викладену в позовній заяві та зазначено, що ГО «Платформа Громадський Контроль» не запитує інформацію щодо операцій між контрагентами, які стосуються власних (не бюджетних коштів) підрядної організації, а запитує виключно інформацію про бюджетні кошти, яка в силу Закону, є відкритою.
		При цьому, зауважено, що закупівля, яка є предметом запиту, була здійснена за процедурою відкритих торгів з особливостями та розміщена на сайті з публічних закупівель - https://prozorro.gov.ua, а тому не може бути віднесена до комерційної.
		11.12.2024 року від позивача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких зазначено, що запитувана інформація, а саме, акти приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в та КБ-3 не є документами про рух бюджетних коштів, а є документами, що підтверджують факт виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником, та такі акти не публікуються на порталі публічних закупівель по жодній закупівлі та не можуть вважатися публічною інформацією. Вказано, що така інформація (Акти Кб-2В та Кб-3) не підлягають розголошенню, оскільки є конфіденційною.
		Дослідивши докази, наявні в матеріалах справи, з`ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується адміністративний позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до наступних висновків.
		Судом з матеріалів справи встановлено, що відповідно до Статуту Громадської організації «Платформа Громадський Контроль», в редакції 2022 р., метою організації є сприяння на громадських засадах забезпеченню системного запобігання, виявленню та припиненню коруицїйшіх правопорушень, поновленню та захисту прав і а законних інтересів фізичних та юридичних осіб, усуненню причин і наслідків вчинення корунційних діянь; слідкування за неухильним додержанням посадовими особами органів державної влади та органів місцевого самоврядування, при здійсненні ними своїх повноважень, вимог чинного законодавства; виявлення причин та наслідків проявів порушення вимог чинного законодавства та інформування про такі факти правоохоронних органів, та органів контролю: захист соціальних, економічних, екологічних, творчих, вікових, національно-культурних, спортивних та інших прав та інтересів членів організації, споживачів товарів і послуг та інших осіб в органах державної влади, місцевого самоврядування, у національних і міжнародних судах.
		Завданнями ГО «Платформа Громадський Контроль», зокрема є:
		- сприяння реалізації принципів демократії, верховенства права, дотримання прав та інтересів людини та громадянина в усіх сферах життя, соціальної солідарності громадян та соціальної справедливості;
		- сприяння виявленню проявів корупції та неефективного керівництва (управління);
		- консолідація зусиль щодо проведення громадських слухань та встановлення рівня корумпованості, корупційних схем та пошук відповідальних осіб;
		- доведення до відома громадян отриманих на публічні запити відомостей щодо корумпованості органів місцевого самоврядування, висвітлення у засобах масової інформації отриманих документів та схем, будь-яких проявів корупції, марнотратства, неефективного управління (менеджменту), відсутності покарання.
		16.10.2024 року Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» було направлено Інформаційний запит №2215 на доступ до інформації на адресу Снігурівської міської ради щодо отримання публічної інформації.
		З інформаційного запиту №2215 вбачається, що 19.06.2024 року Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ: 44277485) оголосив закупівлю - Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області. (ID: UА-2024-06-19-004173-а), за результатами якої 23.07.2024 року було укладено договір №117 з ТОВ "НІМФАН" (ЄДРПОУ: 33812613) на суму 50 210 007,03 грн.
		Об`єкт - Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області (ID: UА-2024-06-19-004173-а), входить до переліку проектів (об`єктів, заходів), фінансування яких здійснюється відповідно до Наказу Міністерства освіти і науки України від 16 травня 2024 р. № 693 «Про погодження переліку об`єктів для фінансування за рахунок субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на облаштування безпечних умов у закладах, що надають загальну середню освіту, у 2024 році».
		Відповідно до інформації з сайту https://spending.gov./ua, виконавцю робіт ТОВ "НІМФАН" (ЄДРПОУ: 33812613) за договором № 117 від 23.07.2024 року, укладеному за результатами закупівлі UА-2024-06-19-004173-а, сплачуються бюджетні кошти, а тому, враховуючи високий суспільний інтерес, Громадська організація «Платформа Громадський Контроль» у запиті просила: 
		- надати копії всіх актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в за ідентифікатором закупівлі UА-2024-06-19-004173-а відповідно до договору № 117 від 23.07.2024, який укладено Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ 44277485) по об`єкту «Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області», підписаних станом на 16 жовтня 2024 року;
		- надати копії всіх довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 за ідентифікатором закупівлі UА-2024-06-19-004173-а відповідно до договору № 117 від 23.07.2024, який укладено Центр фінансово-господарсько то обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ 44277485) по об`єкту «Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 5, Миколаївської області», підписаних станом на 16 жовтня 2024 року.
		Листом № 162-17 від 24.10.2024 року Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради повідомив Громадську організацію «Платформа Громадський Контроль» про те, що «Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівською міської ради як Замовник робіт при визначенні договірної ціни керувався проектно-кошторисною документацією, що пройшла державну експертизу кошторисної частини та отримала позитивний висновок. Розрахунки за виконані роботи проводяться у відповідності з технічним завданням Замовника на будівництво (ремонт) у твердій договірній ціні.
		Відповідно до п.6.4.2. «Правил визначення вартості будівництва» (ДСТУ Б Д.1.1- 1:2013), прийнятих наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва та житлово-комунального господарства України від 05.07.2013 № 293, чинних з 2014-01-01 на заміну ДБН Д. 1.1-1-2000 «Правил визначення вартості будівництва», при визначенні вартості виконаних обсягів робіт і проведенні взаєморозрахунків за виконані роботи по об`єктах будівництва, зведення яких здійснюється за рахунок державних коштів, застосовуються форми первинних облікових документів «Акт приймання виконаних будівельних робіт» (примірна форма № КБ-2в) і «Довідка про вартість виконаних будівельних робіт та витрати» (примірна форма № КБ-3), які наведено у додатку Т та додатку У до ДСТУ Б Д.1.1-1:2013.
		Акти форми КБ-2в створюються підрядною організацією - виконавцем робіт на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства та лише підписується Замовником - Центром фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради після прийняття виконаних обсягів робіт за твердою договірною ціною, визначеною договором. 
		Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівською міської ради як розпорядник інформації» визначений частиною першою статті 13 Закону № 2939-VІ, який володіє інформацією, не може поширювати її без згоди підрядника, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Будь-яких дозволів щодо надання інформації від підрядника Ваш запит не містить.
		Враховуючи вищевикладене, Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівською міської ради - замовник робіт, який діє на підставі та з суворим дотриманням законодавства, надасть копії запитуваних документів за згодою виконавця робіт  підрядника.»
		25.10.2024 року Громадська організація «Платформа Громадський Контроль», не погодившись з отриманою відповіддю, направила повторний Інформаційний запит № 2330 на доступ до інформації на адресу Снігурівської міської ради щодо отримання публічної інформації. 
		Відповідно до Інформаційного запиту №2330/24 від 25.10.2024, Громадською організацією «Платформа Громадський Контроль» у строки, визначені Законом України «Про доступ до публічної інформації», було запитано:
		- копії всіх актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в за ідентифікатором закупівлі UA-2024-06-19-004173-a відповідно до договору № 117 від 23.07.2024, який укладено Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ 44277485) по об`єкту «Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області», підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит;
		- копії всіх довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 за ідентифікатором закупівлі UA-2024-06-19-004173-a відповідно до договору № 117 від 23.07.2024, який укладено Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради (ЄДРПОУ 44277485) по об`єкту «Капітальний ремонт ПРУ та водовідведення з території подвір`я Снігурівського ліцею №3 Снігурівської міської ради за адресою: м. Снігурівка, вул. Чайковського, 55, Миколаївської області», підписаних станом на дату формування відповіді на цей запит».
		У відповідь на вищезазначений запит Центром фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради позивача листом від 05.11.2024 року №280-17 було повідомлено, що «Акти форми КБ-2в створюється підрядною організацією - виконавцем робіт на підставі даних бухгалтерського обліку підприємства та лише підписується Замовником - Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради після прийняття виконаних обсягів робіт за твердою договірною ціною, визначеною договором.
		Розповсюдження цієї конфіденційної інформації без згоди розпорядника (власника) цієї інформації, зокрема даних бухгалтерського обліку підрядної організації, шляхом копіювання, сканування заборонено.
		Підрядна організація (виконавець робіт, послуг), як суб`єкт господарювання не відноситься до розпорядника інформації про використання бюджетних коштів, відповідно до Закону України № 2939-VI.
		Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради як розпорядник інформації, визначений частиною першою статті 13 цього Закону №2939-VI, який володіє конфіденційною інформацією, не може поширювати її без згоди підрядника, а за відсутності такої згоди - лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини.
		Розголошення цієї інформації шляхом надання копій документів може завдати істотної шкоди цим інтересам, зокрема несанкціонованому законодавством втручанню осіб, які не наділені відповідно до Закону відповідними повноваженнями та компетенцією, пов`язаними зі здійсненням контрольних функцій, в фінансово-господарську діяльність суб`єкта.
		Будь-яких дозволів від підрядника Ваш повторний запит також - не містить.
		Звертаємо Вашу увагу також на той факт, що акти приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в не є документами, які підтверджують використання бюджетних коштів, а документами, що підтверджують виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником, є підставою для здійснення розрахунків за договором підряду.
		Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради, як Замовнику робіт, при визначенні договірної ціни є проектна-кошторисна документація, що пройшла державну експертизу кошторисної частини та отримала позитивний висновок, при проведенні розрахунків за виконані роботи - тверда договірна ціна, що складена у відповідності з технічним завданням Замовника на будівництво (ремонт).
		Відтак, законні підстави для задоволення Вашого запиту та надання документації на сьогоднішній день  відсутні...)»
		Позивач, вважаючи відмову Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль" № 2330/24 від 25.10.2024 року щодо отримання публічної інформації протиправною, звернувся до суду з позовом.
		Вирішуючи заявлений спір по суті, суд зазначає наступне.
		Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		Частинами другою та третьою статті 34 Конституції України визначено, що кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб - на свій вибір.
		Здійснення цих прав може бути обмежене законом в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя.
		Статтею 40 Конституції України визначено, що усі мають право направляти індивідуальні чи колективні письмові звернення або особисто звертатися до органів державної влади, органів місцевого самоврядування та посадових і службових осіб цих органів, що зобов`язані розглянути звернення і дати обґрунтовану відповідь у встановлений законом строк.
		Порядок здійснення та забезпечення права кожного на доступ до інформації, що знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом, та інформації, що становить суспільний інтерес, визначено Законом України від 13.01.2011 № 2939-VI «Про доступ до публічної інформації» (далі - Закон № 2939-VI).
		Відповідно до частини першої статті 1 Закону №2939-VI, публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом.
		Відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації регулює Закон України від 02.10.1992 №2657-XII «Про інформацію» (далі - Закон №2657-XII).
		Згідно з преамбулою Закону України «Про інформацію», цей Закон регулює відносини щодо створення, збирання, одержання, зберігання, використання, поширення, охорони, захисту інформації.
		Відповідно до статей 1, 4 Закону України «Про інформацію» інформація - це будь-які відомості та/або дані, які можуть бути збережені на матеріальних носіях або відображені в електронному вигляді; документ - матеріальний носій, що містить інформацію, основними функціями якого є її збереження та передавання у часі та просторі.
		Суб`єктами інформаційних відносин є: фізичні особи; юридичні особи; об`єднання громадян; суб`єкти владних повноважень.
		Об`єктом інформаційних відносин є інформація.
		Відповідно до статті 5 Закону України «Про інформацію», кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
		За змістом частини 1 статті 6 Закону України «Про інформацію», право на інформацію забезпечується, зокрема, обов`язком суб`єктів владних повноважень інформувати громадськість та медіа про свою діяльність і прийняті рішення; обов`язком суб`єктів владних повноважень визначити спеціальні підрозділи або відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації.
		Відповідно до статті 7 Закону України «Про інформацію», право на інформацію охороняється законом.
		Держава гарантує всім суб`єктам інформаційних відносин рівні права і можливості доступу до інформації. Ніхто не може обмежувати права особи у виборі форм і джерел одержання інформації, за винятком випадків, передбачених законом. Суб`єкт інформаційних відносин може вимагати усунення будь-яких порушень його права на інформацію.
		Відповідно статті 29 Закону України «Про інформацію», інформація з обмеженим доступом може бути поширена, якщо вона є суспільно необхідною, тобто є предметом суспільного інтересу, і право громадськості знати цю інформацію переважає потенційну шкоду від її поширення.
		Предметом суспільного інтересу вважається інформація, яка свідчить про загрозу державному суверенітету, територіальній цілісності України; забезпечує реалізацію конституційних прав, свобод і обов`язків; свідчить про можливість порушення прав людини, введення громадськості в оману, шкідливі екологічні та інші негативні наслідки діяльності (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб тощо».
		Законодавцем відокремлено поняття інформації та публічної інформації.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 3 Закону №2939-VI, право на доступ до публічної інформації гарантується: обов`язком розпорядників інформації надавати та оприлюднювати інформацію, крім випадків, передбачених законом.
		За змістом пункту 2 частини першої статті 5 Закону №2939-VI, доступ до інформації забезпечується шляхом надання інформації за запитами на інформацію.
		Розпорядниками інформації для цілей цього Закону визнаються, зокрема, суб`єкти владних повноважень - органи державної влади, інші державні органи, органи місцевого самоврядування, органи влади Автономної Республіки Крим, інші суб`єкти, що здійснюють владні управлінські функції відповідно до законодавства та рішення яких є обов`язковими для виконання (стаття 13 Закону №2939-VI).
		За положеннями частини першої статті 14 Закону № 2939-VI, розпорядники інформації зобов`язані: оприлюднювати інформацію, передбачену цим та іншими законами; систематично вести облік документів, що знаходяться в їхньому володінні; вести облік запитів на інформацію; визначати спеціальні місця для роботи запитувачів з документами чи їх копіями, а також надавати право запитувачам робити виписки з них, фотографувати, копіювати, сканувати їх, записувати на будь-які носії інформації тощо; мати спеціальні структурні підрозділи або призначати відповідальних осіб для забезпечення доступу запитувачів до інформації та оприлюднення інформації; надавати та оприлюднювати достовірну, точну та повну інформацію, а також у разі потреби перевіряти правильність та об`єктивність наданої інформації і оновлювати оприлюднену інформацію.
		Приписами статті 22 Закону №2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема, у випадку якщо інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону.
		Суд звертає увагу на те, що, даючи офіційне тлумачення положень частин першої, другої статті 32, частин другої, третьої статті 34 Конституції України, Конституційний Суд України наголосив, що Конституцією України визначено вичерпний перелік підстав, за наявності яких законами України може передбачатися обмеження прав особи на вільне збирання, зберігання, використання і поширення інформації, оскільки реалізація цих прав не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб, у тому числі й конституційне право особи на невтручання в її особисте і сімейне життя (Рішення від 20 січня 2012 року №2-рп/2012).
		Згідно із юридичною позицією Конституційного Суду України обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 01 червня 2016 року №2-рп/2016).
		Конституційний Суд України також зазначив, що під правомірним обмеженням конституційних прав і свобод людини і громадянина слід розуміти передбачену Конституцією України можливість втручання держави за допомогою юридичних засобів у зміст та обсяг конституційних прав і свобод людини і громадянина, яке відповідає вимогам верховенства права, потрібності, доцільності та пропорційності у демократичному суспільстві; метою такого обмеження є охорона основоположних цінностей у суспільстві, до яких належать, зокрема, життя, свобода та гідність людини, здоров`я і моральність населення, національна безпека, громадський порядок (абзац другий пункту 6 мотивувальної частини Рішення від 12 липня 2019 року №5-р(I)/2019).
		Отже, відповідно до позиції Конституційного Суду України, право особи на доступ до інформації, гарантоване статтею 34 Конституції України, не є абсолютним і може підлягати обмеженням. Такі обмеження мають бути винятками, які передбачені законом, переслідувати одну або декілька законних цілей і бути необхідними у демократичному суспільстві. У разі обмеження права на доступ до інформації законодавець зобов`язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію вказаного права і не порушувати сутнісного змісту такого права (абзац сьомий пункту 2.2 мотивувальної частини Рішення Першого сенату Конституційного Суду України від 22 січня 2020 року №1-р(I)/2020).
		Згідно із положеннями статті 4 Закону №2939-VI, одним із принципів забезпечення доступу до публічної інформації є принцип прозорості та відкритості діяльності суб`єктів владних повноважень (пункт 1 частини першої цієї статті).
		Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом. Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності вимог, визначених пунктами 1-3 частини другої статті 6 Закону №2939-VI.
		Забезпечення доступу до публічної інформації здійснюється двома способами: систематичного та оперативного оприлюднення інформації, і надання інформації за запитами на інформацію. Спосіб забезпечення доступу до публічної інформації залежить, у тому числі, від виду (характеру, суті) такої інформації. За приписами Закону №2939-VI кожна особа має право скористатися своїм правом на подання інформаційного запиту, якому кореспондує обов`язок розпорядника інформації надати на нього відповідь.
		Відмова у задоволенні запиту на інформацію повинна бути мотивованою, тобто у відмові розпорядник інформації зобов`язаний обґрунтувати наявність передбачених частиною другою статті 6 згаданого Закону підстав обмеження у доступі.
		Відсутність висновку розпорядника інформації щодо наявності хоча б однієї з трьох складових, передбачених указаною правовою нормою, означає, що відмова в доступі до публічної інформації є необґрунтованою.
		Аналогічну позицію наведено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 24 січня 2019 року у справі №9901/510/18 та від 14 травня 2020 року у справі №9901/589/19.
		Відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен має право на свободу вираження поглядів. Це право включає свободу дотримуватися своїх поглядів, одержувати і передавати інформацію та ідеї без втручання органів державної влади і незалежно від кордонів. А згідно з пунктом 2 цієї статті здійснення цих свобод, оскільки воно пов`язане з обов`язками і відповідальністю, може підлягати таким формальностям, умовам, обмеженням або санкціям, що встановлені законом і є необхідними в демократичному суспільстві в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадської безпеки, для запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я чи моралі, для захисту репутації чи прав інших осіб, для запобігання розголошенню конфіденційної інформації або для підтримання авторитету і безсторонності суду.
		Тобто стаття 10 Конвенції має на меті гарантувати вільний обіг ідей та відомостей у суспільстві. Вона гарантує не лише право на передання інформації, але також право громадськості отримувати її. Більше того, визнане на національному рівні право на отримання інформації може бути підставою для реалізації права, гарантованого статтею 10 (див. mutatis mutandis рішення Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) від 17 лютого 2015 року у справі Гусева проти Болгарії (Guseva v. Bulgaria), заява №6987/07, пункти 36, 40; від 03 квітня 2012 року у справі Гіллберг проти Швеції (Gillberg v. Sweden), заява №41723/06, пункт 93).
		Реалізації вказаних прав не повинні перешкоджати органи держави, крім випадків втручання, передбачених пунктом 2 вказаної статті. Відмова державного органу в наданні інформації на запит є формою втручання в право на свободу одержувати інформацію. Тому таке втручання має розглядатися на предмет дотримання пункту 2 статті 10 Конвенції.
		За усталеною практикою ЄСПЛ відповідно до пункту 1 статті 10 Конвенції втручання у права заявника становитиме порушення Конвенції, якщо не відповідатиме вимогам пункту 2 статті 10. Тому варто визначити, чи було це втручання передбачене законом, чи переслідувало воно одну або декілька законних цілей, визначених у цьому пункті, та чи було воно необхідним у демократичному суспільстві задля досягнення цих цілей (див. рішення ЄСПЛ від 26 травня 2009 року у справі Кенеді проти Угорщини, заява №31475/05, пункт 43).
		Велика палата ЄСПЛ в рішенні від 08 листопада 2016 року у справі Угорський Гельсінський Комітет проти Угорщини (Magyar Helsinki Bizottsag v. Hungary) (заява №18030/11) вказала, що те, наскільки заборона доступу до інформації є втручанням у права заявника на свободу вираження поглядів, слід оцінювати в кожному конкретному випадку та з урахуванням його особливих обставин (пункт 157). Для цього мають бути оцінені такі критерії (пункти 158-170):
		 1) мета запитувача. Потрібно встановити, чи справді отримання інформації є необхідним для реалізації запитувачем інформації його функції зі сприяння публічній дискусії із суспільно важливих питань і чи справді ненадання інформації створить суттєву перешкоду свободі вираження поглядів;
		2) природа інформації. Інформація, дані або документи, щодо яких вимагається доступ, повинні відповідати вимогам трискладового тесту, тобто збиратися в цілях задоволення саме суспільного інтересу;
		3) роль запитувача. Розраховувати на захист свого права на доступ можуть насамперед журналісти, науковці, громадські активісти, зокрема блогери та популярні користувачі соцмереж, громадські організації, діяльність яких пов`язана з питаннями, що становлять суспільний інтерес, а також автори творів з означених питань;
		4) готова та доступна інформація. Надання інформації не повинно накладати на державні органи надмірного тягаря зі збирання та обробки даних.
		Статтею 6 Закону № 2939-VI визначено, що інформацією з обмеженим доступом є: конфіденційна інформація; таємна інформація; службова інформація.
		Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог:
		1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя;
		2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам;
		3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні.
		Запровадження обмеження доступу до конкретної інформації за результатами розгляду запиту на інформацію допускається лише за умови застосування вимог пунктів 1-3 частини другої статі 6 Закону.
		Ці вимоги є трискладовим тестом, який повинна пройти публічна інформація для визначення її відкритою чи обмеженою. Доступ до інформації може бути обмежено за умови додержання сукупності всіх трьох підстав.
		Таким чином, передумовою для встановлення відкритості чи обмеження інформації є застосовування до такої інформації трискладового тесту.
		Суд звертає увагу на те, що положення частини другої статті 6 Закону передбачають вимоги до обмеження доступу до інформації, а не підстави для надання такого доступу. Такий підхід ґрунтується на тому, що статтею 1 Закону закріплена презумпція відкритості публічної інформації, доступ до якої може бути обмеженим лише у разі, якщо розпорядник інформації обґрунтує це на підставі трискладового тесту.
		Отже, обов`язок доведення того факту, що доступ до інформації може бути обмежений, покладається на розпорядника публічної інформації.
		Також, суд наголошує, що відмова у наданні інформації є обґрунтованою у разі, якщо розпорядник інформації у відповіді на запит вказує, якому саме з інтересів загрожує розголошення запитуваної інформації, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає право громадськості знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
		При цьому, розпорядник інформації повинен керуватися принципом добросовісності і розсудливості та не застосовувати формалістичний підхід до вирішення питання, а максимально сприяти (на вимогу) запитувачу, наскільки це практично можливо, у доступі до публічної інформації, гарантованої статтею 10-1 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Аналогічний правовий висновок викладений Верховним Судом у постанові від 16.03.2023 у справі №380/15492/21.
		Відповідно до матеріалів справи, позивач звернувся до Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради із запитом на отримання публічної інформації, суть якого зводилась до прохання надати документи, в яких міститься інформація щодо взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, зокрема, копії актів здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в, довідок про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3.
		В обґрунтування доводів про неможливість надання позивачу запитуваних ним документів, відповідач зазначав про те, що розповсюдження конфіденційної інформації без згоди розпорядника (власника) цієї інформації, зокрема даних бухгалтерського обліку підрядної організації, шляхом копіювання, сканування заборонено. А також повідомив, що акти приймання виконаних будівельних робіт за типовою формою КБ-2в не є документами, які підтверджують використання бюджетних коштів, а документами, що підтверджують виконання підрядником робіт та прийняття їх замовником, та є підставою для здійснення розрахунків за договором підряду.
		Частиною п`ятою статті 6 Закону №2939-VI встановлено, що не може бути обмежено доступ до інформації про складання, розгляд і затвердження бюджетів, кошторисів розпорядників бюджетних коштів та плани використання бюджетних коштів одержувачів бюджетних коштів, а також їх виконання за розписами, бюджетними програмами та видатками (крім таємних видатків відповідно до статті 31 Бюджетного кодексу України), взяття розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів бюджетних зобов`язань або здійснення розпорядження бюджетними коштами у будь-який інший спосіб, планування, формування, здійснення та виконання закупівлі товарів, робіт і послуг за бюджетні кошти, у тому числі оборонних закупівель (крім випадків, якщо окрема інформація про закупівлі товарів, робіт і послуг становить державну таємницю відповідно до Закону України "Про державну таємницю"), володіння, користування чи розпорядження державним, комунальним майном, у тому числі до копій відповідних документів, умови отримання цих коштів чи майна, прізвища, імена, по батькові фізичних осіб та найменування юридичних осіб, які отримали ці кошти або майно (крім випадків, передбачених частиною другою статті 23 Закону України "Про основи національного спротиву").
		У свою чергу, суд зазначає, що, як вбачається з матеріалів справи, запитувана інформація, а саме, акти здачі-приймання виконаних робіт по формі № КБ-2в, довідки про вартість виконаних будівельних робіт по формі № КБ-3 - є інформацією щодо здійснення закупівлі робіт за бюджетні кошти, а також виконання плану використання бюджетних коштів одержувачами бюджетних коштів за бюджетними програмами та видатками, яка, на переконання суду, не може бути обмежена в силу Закону, відповідно, така інформація є відкритою та не може бути обмежена в силу положень частини п`ятої статті 6 Закону України «Про доступ до публічної інформації».
		Суд також наголошує, що в силу вимог частини восьмої статті 6 Закону №2939-VI, обмеженню доступу підлягає інформація, а не документ. Якщо документ містить інформацію з обмеженим доступом, для ознайомлення надається інформація, доступ до якої необмежений.
		Також, суд зауважує, що під час судового розгляду відповідачем не доведено наявності обставин, за яких запитувана позивачем інформація може бути обмежена відповідно до Закону України «Про доступ до публічної інформації», а саме, не доведено того, що оприлюднення або надання такої інформації може завдати шкоди інтересам національної безпеки, в чому полягає істотність шкоди цим інтересам від її розголошення, чому шкода від оприлюднення такої інформації переважає праву позивача знати цю інформацію в інтересах національної безпеки, економічного добробуту чи прав людини.
		Також, як слідує із відзиву, відповідач, зазначаючи про перевагу потенційної шкоди від поширення конфіденційної інформації над правом громадськості знати її, відображає принцип пропорційності обмеження права, проте жодним чином не довів суду дану обставину, та не надав належних та допустимих доказів такого твердження.
		З огляду на викладене, враховуючи те, що запитувана позивачем інформація дійсно має великий суспільний інтерес, суд дійшов висновку, що відповідачем при розгляді запиту позивача № 2330/24 від 25.10.2024 року не дотримано вимог зазначеного вище «трискладового тесту», а тому, підстав для обмеження доступу до інформації відповідно до ч.2 ст.6 Закону №2939-VI, у Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради не було.
		Інших підстав для відмови розпорядника інформації в задоволенні запиту відповідно до ст.22 Закону №2939-VІ, в ході судового розгляду не встановлено.
		Суд зауважує, що критеріями, які впливають на обрання судом способу захисту прав особи в межах вимог про зобов`язання суб`єкта владних повноважень вчинити певні дії, є встановлення судом додержання суб`єктом звернення усіх передбачених законом умов для отримання позитивного результату та наявність у суб`єкта владних повноважень права діяти при прийнятті рішення на власний розсуд.
		Адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб`єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи. Перебирання непритаманних суду повноважень державного органу не відбувається за відсутності обставин для застосування дискреції.
		Така правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.02.2020 у справі №0940/2394/18.
		За наведених обставин, суд дійшов висновку, що відповідач, будучи належним розпорядником запитуваної інформації, протиправно та необґрунтовано відмовив позивачу у наданні запитуваної інформації, чим обмежив його у доступі до публічної інформації.
		При обранні способу відновлення порушеного права позивача суд виходить з принципу ефективності захисту, що обумовлює безпосереднє поновлення судовим рішенням прав особи, що звернулась за судовим захистом без необхідності додаткових її звернень та виконання будь-яких інших умов для цього.
		Тому, суд вважає, що в даному випадку достатнім та ефективним способом захисту порушеного права позивача є зобов`язання відповідача повторно розглянути запит позивача від 25.10.2024 року № 2330/24 щодо отримання публічної інформації, з урахуванням висновків суду.
		Інші доводи та заперечення сторін висновків суду по суті заявлених позовних вимог не спростовують.
		Також суд враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів учасників справи), сформовану в пункті 58 рішення у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча, пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення.
		Частиною першою статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
		Аналізуючи вищенаведені норми законодавства та встановлені судом обставини в їх сукупності, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог частково.
		Згідно з частиною 3 статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. При цьому суд не включає до складу судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами, витрати суб`єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката та сплату судового збору.
		Водночас суд зауважує, що на користь позивача підлягає відшкодуванню вся сума судового збору в розмірі 2422,40 грн., оскільки, незважаючи на часткове задоволення позовних вимог, суд визнав порушення законних прав позивача внаслідок протиправної відмови суб`єкта владних повноважень, і спір по суті вирішено на користь позивача.
		Враховуючи викладене, судовий збір у розмірі 2422,40 грн. підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради.
		Керуючись статтями 139, 242-246, 250, 262 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -
		УХВАЛИВ:
		 
		Адміністративний позов Громадської організації «Платформа Громадський контроль» до Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради про визнання відмови протиправною та зобов`язання вчинити певні дії  задовольнити частково.
		Визнати протиправною відмову Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради у наданні інформації, запитуваної в інформаційному запиті Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №2330/24 від 25.10.2024 року.
		Зобов`язати Центр фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради повторно розглянути інформаційний запит Громадської організації «Платформа Громадський Контроль» №2330/24 від 25.10.2024 року, з урахуванням висновків суду.
		В задоволенні решти позовних вимог - відмовити.
		Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центру фінансово-господарського обслуговування закладів та установ освіти Снігурівської міської ради на користь Громадської організації «Платформа Громадський контроль» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 2422,40 грн. 
		Рішення суду набирає законної сили відповідно до ст. 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в порядку та у строки, встановлені ст. ст. 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України.
		 
		 
		 
		Суддя В.В. Кальник

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...