Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 806/2513/17 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи з приводу реалізації державної політики у сфері економіки та публічної фінансової політики, зокрема щодо; валютного регулювання і валютного контролю, з них.
Надіслано судом: 19.12.2024. Зареєстровано: 21.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 23.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: К/9901/22904/18

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа № 806/2513/17
		касаційне провадження № К/9901/22904/18 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: 
		судді-доповідача Бившевої Л.І.,
		суддів: Хохуляка В.В.,  Ханової  Р.Ф., 
		 
		розглянув у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (АТ "Укрексімбанк") на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 (суддя Шуляк  Л.А.) та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 (головуючий суддя - Кузьменко Л.В., судді - Іваненко Т.В., Франовська К.С.) у справі за позовом Державного підприємства "Житомирський лікеро-горілчаний завод" до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" про зобов`язання вчинити дії,
		УСТАНОВИВ:
		Державне  підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" (далі - позивач, Підприємство) звернулось до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний банк України" (далі - відповідач, Банк), в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просило зобов`язати Банк зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції по договорах купівлі-продажу від 25.11.2015 №25/11/15, укладеного між позивачем та Компанією Petergrow LTD (Великобританія), від 07.12.2015 №07/12/15, укладеного між позивачем та Компанією RONDE HOLDING LTD (Великобританія), від 16.09.2016 №16/09/16, укладеного між позивачем та Компанією Brockett Services LTD (Великобританія), відобразивши в обліку Банку заміну первісного кредитора - позивача на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІПС ІНВЕСТ".
		Позовні вимоги обґрунтовано тим, що Підприємство у березні 2017 року уклало договори відступлення прав вимоги за зовнішньоекономічними контрактами на користь ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ", а тому право отримання валютної виручки, як і відповідальність за порушення строків розрахунків, належить новому кредитору. Позивач звертався до відповідача з вимогою замінити кредитора в обліку щодо здійснення валютного контролю за даними договорами, проте відповідач відмовив.
		Житомирський окружний адміністративний суд постановою від 24.10.2017, залишеною без змін постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, позов задовольнив: зобов`язав Банк зняти з валютного контролю зовнішньоекономічні операції по договорах купівлі-продажу від 25.11.2015 №25/11/15, укладеного між позивачем та Компанією Petergrow LTD (Великобританія), від 07.12.2015 №07/12/15, укладеного між позивачем та Компанією RONDE HOLDING LTD (Великобританія), від 16.09.2016 №16/09/16, укладеного між позивачем та Компанією Brockett Services LTD (Великобританія), відобразивши в обліку Банку заміну первісного кредитора - позивача на нового кредитора - Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІПС ІНВЕСТ".  
		Задовольняючи позов, суди виходили з того, що оскільки Підприємством здійснено відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу на користь нового кредитора - ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ", позивач вибув із даних договірних відносин та втратив статус резидента за зовнішньоекономічними операціями за цими договорами, а тому відпали підстави для здійснення валютного контролю щодо позивача при проведенні розрахунків за вказаними договорами.
		Банк, не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права, просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову. 
		Відповідач у касаційній скарзі зазначає про неврахування судами, що відповідно до Положення «Про валютний контроль», затвердженого постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 №49, Банк виконує функції агента валютного контролю, делеговані Національним банком України та ним правомірно, відповідно до вимог Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 24.03.1999 №136 (далі - Інструкція №136) зазначені вище контракти було поставлено на валютний контроль у Банку. Скаржник доводить про відсутність підстав для зняття з валютного контролю операцій по вказаним контрактам з підстав ненадходження валютної виручки по цим контрактам, а договори про відступлення права вимоги не можуть слугувати підставою для зняття таких операцій з валютного контролю. Крім того, скаржник зазначив, що він неодноразово заявляв у судах попередніх інстанцій про те, що справа підсудна господарському суду.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 19.02.2018 відкрив провадження за касаційною скаргою та витребував матеріали справи із суду першої інстанції.
		Позивач у відзиві на касаційну скаргу, посилаючись на законність і обґрунтованість судових рішень попередніх інстанцій, просив суд залишити їх без змін, а касаційну скаргу відповідача залишити без задоволення.
		Також, від відповідача надійшло до суду клопотання про закриття провадження у справі, в якому Банк, посилаючись на положення статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України (далі у тексті - КАС України, у редакції, чинній на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи), просить скасувати судові рішення першої та апеляційної інстанцій, закрити провадження у справі з підстав того, що справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства. 
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17.12.2024 призначив справу до касаційного розгляду у порядку спрощеного провадження без повідомлення сторін на 18.12.2024.
		Відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду перевірив наведені у касаційній скарзі доводи та дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Відповідно до частини першої  статті 12 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання і валютного контролю" від 19.02.1993 №15-93  (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) (далі - Декрет № 15-93) валютні операції за участю резидентів і нерезидентів підлягають валютному контролю. 
		Згідно з пунктом 2 статті 1 Декрету  № 15-93 під валютними операціями розуміються: операції, пов`язані з переходом права власності на валютні цінності, за винятком операцій, що здійснюються між резидентами у валюті України; операції, пов`язані з використанням валютних цінностей в міжнародному обігу як засобу платежу, з передаванням заборгованостей та інших зобов`язань, предметом яких є валютні цінності; операції, пов`язані з ввезенням, переказуванням і пересиланням на територію України та вивезенням, переказуванням і пересиланням за її межі валютних цінностей;
		Уповноважені банки, фінансові установи та національний оператор поштового зв`язку, які отримали від Національного банку України генеральні ліцензії на здійснення валютних операцій, здійснюють контроль за валютними операціями, що проводяться резидентами і нерезидентами через ці установи.
		При виконанні функцій агента валютного контролю та проведення валютних операцій клієнтів, банк керується, зокрема,  Законом України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23.09.1994 № 185/94-ВР, Інструкцією про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями", затвердженою      постановою Правління НБУ від 24.03.1999 №136  (далі -  Інструкція №136) та постановою Правління НБУ від 08.06.2016 № 342 "Про врегулювання ситуації на грошово-кредитному та валютному ринках України".
		Відповідно до пункту   1.2 розділу 1 Інструкції №136  банк згідно контролює дотримання резидентом установлених законодавством строків розрахунків за: експортною операцією резидента, якщо на дату митного оформлення продукції або виконання резидентом робіт, надання транспортних, страхових послуг розрахунки за такою операцією не завершені (кошти від продажу нерезиденту товару на поточний рахунок резидента не надійшли або надійшли не в повному обсязі) або в банку немає інформації про завершення розрахунків за такою операцією; імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом товару [на дату виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] нерезидентом не була здійснена поставка товару за імпортною операцією (з оформленням типів МД, зазначених в абзаці другому пункту 3.3 розділу 3  цієї Інструкції, або документів, зазначених в абзацах третьому, четвертому пункту 3.3 розділу 3  цієї Інструкції) або в банку немає інформації про здійснення поставки за такою операцією; імпортною операцією резидента, якщо на дату оплати резидентом товару [на дату виставлення векселя на користь постачальника товару, що імпортується, а в разі застосування розрахунків у формі документарного акредитива - на дату здійснення банком платежу на користь нерезидента (дату списання коштів з рахунку банку)] імпортна операція без увезення товару на територію України не була завершена або в банку немає інформації про завершення імпортної операції без увезення товару на територію України. Інші експортні, імпортні операції перевіряються банком під час настання події (перерахування резидентом коштів на користь нерезидента, надходження від нерезидента коштів на користь резидента, отримання реєстру МД за відповідною операцією тощо) і надалі не контролюються щодо дотримання резидентом установлених законодавством України строків розрахунків за експортними, імпортними операціями згідно з цією  Інструкцією.
		Згідно із пунктом 2.3  розділу 2 Інструкції №136  банк знімає експортну операцію резидента з поставки продукції, виконання робіт, надання транспортних, страхових послуг з контролю після зарахування виручки за цією операцією на поточний рахунок останнього. 
		Вказаною інструкцією передбачені й додаткові підстави для зняття експортної операції з контролю, крім зарахування виручки (п.2.3-п.2.6).
		Доводи відповідача щодо відмови зняття експортної операції з контролю базуються виключно на відсутності такої підстави, як укладення договору про    відступлення права вимоги цим резидентом новому резиденту-кредитору в Інструкції № 136.
		Статтею 512 Цивільного кодексу України  визначено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги); правонаступництва; виконання обов`язку боржника поручителем або заставодавцем (майновим поручителем); виконання обов`язку боржника третьою особою. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений також в інших випадках, встановлених законом.
		Відповідно до  статті 520 Цивільного кодексу України боржник у зобов`язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.
		Частина перша статті 513 Цивільного кодексу України  передбачає, що правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові.
		До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 514 Цивільного кодексу України).
		При цьому, як встановлено частиною першою  статті 517 Цивільного кодексу України, первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення.
		Таким чином, для виконання умов договору уступки вимоги первісний кредитор має передати новому кредитору: договір, на підставі якого виникли зобов`язання; документи, що підтверджують виконання цього договору;
		Відповідно до  статті 6 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16.04.1991 № 959-XII  суб`єкти зовнішньоекономічної діяльності мають право укладати будь-які види зовнішньоекономічних    договорів    (контрактів), крім тих, які прямо та у виключній формі заборонені законами України.
		Слід зазначити, що чинне законодавство не передбачає неприпустимість заміни сторони за зобов`язаннями в зовнішньоекономічному договорі та не містять прямої заборони проведення операцій з переведення боргу за такими договорами.
		Даний висновок узгоджується із роз`ясненнями Національного банку України №13-112/1358-4887 від 28.08.1996 «Щодо суперечностей між Законом України «Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті» та Цивільним кодексом України» (яке було чинним на час виникнення спірних правовідносин), відповідно до якого Національний банк роз`яснив, що передбачена цивільним законодавством України можливість здійснення уступки вимоги  не  протирічить  чинному  законодавству,  зокрема Закону України  "Про  порядок  здійснення розрахунків в іноземній валюті", якщо право вимоги переходить до  іншого  резидента. Оскільки при уступці вимоги до  нового  резидента-кредитора  право вимоги  переходить  у  повному  обсязі,  то і відповідальність  за порушення законодавчо встановлених термінів розрахунків за експортно-імпортними операціями покладається на нього.
		Як встановлено судами попередніх інстанцій, позивачем в належній формі здійснено відступлення права вимоги за зовнішньоекономічними договорами купівлі-продажу №25/11/15 від 25.11.2015 з компанією Petergrow LTD (Великобританія), №07/12/15 від 07.12.2015 з компанією RONDE HOLDING LTD (Великобританія), №16/09/16 від 16.09.2016 з компанією Brockett Services LTD (Великобританія) на користь нового кредитора - ТОВ "ЕКЛІПС ІНВЕСТ", про що Підприємство належним чином повідомило Банк згідно листів від 19.06.2017 №1-343, від 16.08.2017 № 1-520, до яких були додані копії договорів про відступлення права вимоги.
		Відтак, правильними є висновки судів попередніх інстанцій, що позивач вибув із даних договірних відносин та втратив статус резидента за зовнішньоекономічними операціями за цими договорами, а тому відпали підстави для здійснення валютного контролю щодо позивача при проведенні розрахунків за вказаними договорами.
		Інструкція №136, на яку посилається відповідач не містить прямого припису щодо можливості зняття банком з контролю експортних операцій резидента на підставі     документів про відступлення цим резидентом прав вимоги новому резиденту-кредитору.    Разом з тим, чинним законодавством    не визначено порядку дій банку при заміні сторони в зобов`язанні за зовнішньоекономічними договорами, проте це не спростовує необхідності проведення заміни кредитора для належного ведення обліку валютних операцій та здійснення валютного контролю щодо своєчасності надходження виручки від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами.    
		Національний Банк України у відповіді на звернення відповідача (копія якого наявна у матеріалах справи) щодо спірного питання також не виключає можливості зняття з контролю експортних операцій резидентів при відступленні права вимоги за умови надання банком відповідної інформації податковому органу щодо дотримання/порушення строків розрахунків за експортними операціями.
		Разом з тим, бездіяльність відповідача щодо невідображення належного кредитора призводять до негативних наслідків для позивача у формі інформування контролюючих органів про порушення строків розрахунків в іноземній валюті, тоді як позивач не може нести відповідальність    за порушення     законодавчо     встановлених     термінів    розрахунків    за експортно-імпортними операціями, оскільки не є стороною зовнішньоекономічних договорів.
		За таких обставин, правомірними є висновки судів першої та інстанцій щодо обґрунтованості позовних вимог про зняття з валютного контролю зовнішньоекономічних операцій по договорах купівлі-продажу №25/11/15 від 25.11.2015 з компанією Petergrow LTD (Великобританія), №07/12/15 від 07.12.2015 з компанією RONDE HOLDING LTD (Великобританія), №16/09/16 від 16.09.2016 з компанією Brockett Services LTD (Великобританія), шляхом відображення в обліку Публічного акціонерного товариства "Державний експортно-імпортний    банк України" заміни первісного кредитора Державне підприємство "Житомирський лікеро-горілчаний завод" на нового кредитора Товариство з обмеженою відповідальністю "ЕКЛІПС ІНВЕСТ", з огляду на що касаційна скаргу Банку підлягає залишенню без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Щодо клопотання скаржника про закриття провадження у справі, Верховний Суд виходить із наступного.
		Згідно з положеннями частини першої статті 354 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції скасовує судові рішення в касаційному порядку повністю або частково і залишає позовну заяву без розгляду або закриває провадження у справі у відповідній частині з підстав, встановлених відповідно статтями 238, 240 цього Кодексу. Порушення правил юрисдикції адміністративних судів, визначених  статтею 19  цього Кодексу, є обов`язковою підставою для скасування рішення із закриттям провадження незалежно від доводів касаційної скарги.
		Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України  суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.
		Розглянувши зазначене клопотання Банку, Верховний Суд у складі Касаційного адміністративного суду дійшов висновку про відсутність підстав для його задоволення, оскільки позовні вимоги у даній справі обґрунтовувалися Підприємством саме невиконанням Банком своїх функцій агента валютного контролю, делегованих йому Національним банком України.
		Зазначені обставини Банком у процесі розгляду справи судами попередніх інстанцій не спростовувались та не заперечувались. Будь-яких клопотань/заяв щодо порушень правил юрисдикції адміністративних судів Банк у процесі розгляду справи не подавав, що підтверджується матеріалами справи та відтворенням аудіозаписів судових засідань, проведених у судах першої та апеляційної інстанцій.
		Так, чинним на час виникнення спірних правовідносин законодавством України на банки покладено функції здійснення валютного контролю щодо своєчасності надходження виручки від нерезидентів за зовнішньоекономічними контрактами. При цьому, при здійсненні валютного контролю відповідачем здійснюються функції державного органу. Таким чином, відповідач у спірних правовідносинах відповідно до Положення "Про валютний контроль", затвердженого  постановою Правління Національного банку України від 08.02.2000 № 49, банк виконує функції агента валютного контролю, делеговані Національним банком України.
		Отже, правильним є висновок судів першої та апеляційної інстанцій щодо підсудності цього спору адміністративним    судам.
		 
		Таким чином, доводи Банку, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків, наведених у постанові Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та постанові Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018, оскільки суди попередніх інстанцій правильно застосували норми матеріального права до встановлених у справі правовідносин, а тому у задоволенні  касаційної скарги слід відмовити. 
		Відповідно до частини першої статті 350 Кодексу адміністративного судочинства України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили неправильного застосування норм матеріального права або порушень норм процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.
		Керуючись п.1 ч.1 ст. 349, ст. 350, ч.ч. 1, 5 ст. 355, ст.ст. 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Державний експортно-імпортний банк України» залишити без задоволення, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 24.10.2017 та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.01.2018 залишити  без змін.
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		СуддіЛ.І. Бившева В.В. Хохуляк   Р.Ф. Ханова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...