Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Категорія справи № 293/779/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-9178ск22

d-color:#FFFFFF;font-family:Calibri;font-size:11pt;">статті 77 ЦПК України).
		Стаття 79 ЦПК України визначає, що  достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.
		Згідно зі статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Суд апеляційної інстанції під час нового розгляду справи врахував вказівки Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду, які викладені у постанові від 28 липня 2021 року, які відповідно до статті 417 ЦПК України є обов`язковими для апеляційної інстанцій під час нового розгляду справи, належним чином виконав вимоги частини першої статті 352 та пункту 3 частини першої статті 362 ЦПК України, повно та всебічно дослідивши подані докази, які б могли свідчити про наявність у заявників, які не брали участі у справі, права на оскарження рішення Черняхівського районного суду Житомирської області від 14 листопада 2016 року, проте на підставі оцінки належних та достовірних доказів відповідного не встановив.
		У судовому засіданні апеляційний суд дослідив оригінал будинкової книги, копія якої додано до апеляційної скарги ОСОБА_2 , та встановив, що ОСОБА_6 була зареєстрована в спірному будинку з 1 грудня 1998 року, тобто після спливу шестимісячного строку з дня смерті ОСОБА_5 . Крім того, встановив, що записи про реєстрацію місця проживання ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на час відкриття спадщини у книзі відсутні.
		Дослідивши докази у їх сукупності та взаємозв`язку, апеляційний суд дійшов до висновку, що видана на підставі вказаної будинкової книги довідка Черняхівської селищної ради № 807 від 16 березня 2021 про те, що на день смерті ОСОБА_5 та впродовж шести місяців у частині будинку 
		АДРЕСА_1  були зареєстровані та проживали ОСОБА_6 і ОСОБА_3 , є недостовірним доказом відповідно до статті 79 ЦПК України, а відтак не може підтверджувати обставини вступу ОСОБА_3 та ОСОБА_6 у володіння та управління спадковим майном ОСОБА_5 .
		Таким чином встановивши, що ОСОБА_6 та ОСОБА_3 спадщину ОСОБА_5 не прийняли, так як із заявами про прийняття спадщини до нотаріальної контори у визначений строк не звертались, фактично в управління та володіння спадковим майном не вступили відповідно до положень ЦК Української РСР, апеляційний суд дійшов правильного висновку про те, що на час ухвалення рішення суд першої інстанції не вирішував питання про права та обов`язки ОСОБА_2 і ОСОБА_3 як спадкоємців, які прийняли спадщину.
		Водночас апеляційний суд правильно відхилив аргументи ОСОБА_2 про те, що вона також прийняла спадщину після смерті ОСОБА_5 , оскільки на відміну від ЦК України, ЦК Української РСР не  передбачав інших черг спадкоємців, окрім визначених статтями 529 та 530 цього Кодексу, відповідно до яких не відносяться до кола спадкоємців особи, які проживали зі спадкодавцем на момент його смерті понад п`ять років.
		Згідно з усталеною судовою практикою щодо захисту прав спадкоємців у позовному провадженні неприйняття спадщини або недоведення того, що особа є спадкоємцем за законом або за заповітом, позбавляє суд права робити висновок, що рішенням суду вирішено питання  про права та інтереси такої особи у справі за позовом іншої особи (постанови Верховного Суду від 4 грудня 2019 року 
		у справі № 697/2052/17-ц (провадження № 61-3014св19), від 28 жовтня 2020 року 
		у справі № 2315/1561/2012 (провадження № 61-1530св19).
		Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій, що передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18).
		Повноваження суду касаційної інстанції стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду (рішення ЄСПЛ від 3 квітня 2008 року 
		у справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03).
		Отже, аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків апеляційного суду, а зводяться до незгоди заявників з ухваленим у справі судовим рішенням та необхідності переоцінки доказів, однак суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів, адже це знаходиться поза межами його повноважень.
		Враховуючи наведене, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваної ухвали, оскільки суд апеляційної інстанції в межах відкритого апеляційного провадження та з дотриманням вимог статті 263 ЦПК України ухвалив законне судове рішення без порушення норм процесуального права, що відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України є підставою для залишення касаційної скарги без задоволення, а ухвали апеляційного суду без змін.
		Підстави для розподілу судових витрат не встановлені.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу ОСОБА_2 і ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		Ухвалу Житомирського апеляційного суду від 15 серпня 2022 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:                  С. О. Карпенко В. В. Сердюк І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...