Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/17735/16-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-9996ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		Справа № 757/17735/16-ц
		Провадження № 61-9996св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: 
		Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М.,
		розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу представника Фермерського господарства ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року в складі судді Новака Р. В. постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року в складі колегії суддів Гаращенка Д. Р., Олійника В. І., Сушко Л. П.
		у справі за заявою Фермерського господарства ОСОБА_1 про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року за позовом Фермерського господарства ОСОБА_1 до Львівської обласної прокуратури, держави Україна в особі Державної казначейської служби України про відшкодування моральної шкоди та
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст заяви
		У квітні 2016 року Фермерське господарство ОСОБА_1. (далі - ФГ ОСОБА_1.) звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути з Міністерства юстиції України та держави України в особі Державної казначейської служби України 1 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		29 червня 2016 року рішенням Печерського районного суду м. Києва, залишеним без змін ухвалою Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року, в задоволенні позову ФГ ОСОБА_1. відмовлено.
		03 листопада 2016 року ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ відмовлено у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ФГ ОСОБА_1. на рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду м. Києва від 29 вересня 2016 року.
		У жовтні 2017 року ФГ ОСОБА_1. звернувся до Печерського районного суду м. Києва із заявою про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року.
		Підставою для перегляду рішення суду заявник зазначив ухвалу Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року в справі № 6-19535св14, у якій встановлено право особи на відшкодування шкоди, завданої неправомірними діями чи бездіяльністю державних виконавців, і що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме статті 56 Конституції України, статей 23, 1167, 1173 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), статті 11 Закону України від 24 березня 1998 року № 202/98-ВР «Про державну виконавчу службу» (далі - Закон № 202/98-ВР).
		Короткий зміст ухвали суду першої інстанції, постанови апеляційного суду 
		24 серпня 2023 року ухвалою Печерського районного суду м. Києва заяву ФГ ОСОБА_1. про перегляд у зв`язку з нововиявленими обставинами рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року залишено без задоволення.
		22 травня 2024 року постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу ФГ ОСОБА_1. залишено без задоволення, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року залишено без змін.
		Судові рішення мотивовані тим, що наведені заявником обставини не є нововиявленими в розумінні пунктів 1, 2, 3 частини другої статті 423 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а вимоги позивача безпідставні та такі, що не знайшли свого підтвердження.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги 
		09 липня 2024 року представник ФГ ОСОБА_1 - ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року, постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року, в якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення його вимог.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		На обґрунтування наявності підстав касаційного оскарження особа, яка подала касаційну скаргу, послалася на те, що рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року в справі № 757/17735/16-ц суперечить викладеному в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року в справі № 6-19535св14 висновку про застосування норм матеріального та процесуального права щодо відшкодування моральної шкоди, якими встановлено право особи на відшкодування шкоди завданої неправомірними діями або бездіяльністю державних виконавців, і зазначено, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме статті 56 Конституції України, статей 23, 1167, 1173 ЦК України, статті 11 Закону № 202/98-ВР) та статті 61 ЦПК України щодо виконання судових рішень, якими встановлено обставини щодо особи, яка бере участь у справі.
		Вважає, що на підставі статті 56 Конституції України ФГ ОСОБА_1 має право на відшкодування за рахунок держави майнової та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю Міністерства юстиції України.
		Посилається на статті 22, 92 Конституції України, відповідно до яких права, гарантовані статті 56 Конституції України, не можуть бути скасовані чи обмежені.
		Доводи інших учасників справи
		Відзивів на касаційну скаргу не надходило.
		Рух касаційної скарги в суді касаційної інстанції 
		03 вересня 2024 року ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження в цивільній справі та витребувано її із Печерського районного суду м. Києва. 
		У жовтні 2024 року справа надійшла до Верховного Суду.
		Позиція Верховного Суду
		Згідно з пунктом 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку.
		Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
		Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, з огляду на таке. 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		Перегляд судових рішень у зв`язку з нововиявленими обставинами має здійснюватися із дотриманням вимог статей 361-365 ЦПК України (тут і далі - в редакції, чинній на час подання заяви про перегляд рішення), які визначають підстави і порядок перегляду, коло суб`єктів звернення із заявою про перегляд судових рішень, об`єкти перегляду та компетенцію судів, які здійснюють такий перегляд.
		Відповідно до частини першої статті 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у зв`язку з нововиявленими обставинами.
		У частині другій статті 361 ЦПК України визначено, що підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у зв`язку з нововиявленими обставинами є: 
		1) істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи;
		2) встановлені вироком суду, що набрав законної сили, завідомо неправдиві показання свідка, завідомо неправильний висновок експерта, завідомо неправильний переклад, фальшивість документів або речових доказів, що потягли за собою ухвалення незаконного або необґрунтованого рішення;
		2-1) встановлення вироком суду, що набрав законної сили, вини судді у вчиненні злочину, внаслідок якого було ухвалено незаконне або необґрунтоване рішення;
		3) скасування судового рішення, яке стало підставою для ухвалення рішення чи постановлення ухвали, що підлягають перегляду;
		4) встановлена Конституційним Судом України неконституційність закону України, іншого акта (їх окремих положень) або надане Конституційним Судом України офіційне тлумачення положень Конституції України, що є відмінним від того, як їх застосував суд при вирішенні справи.
		Верховний Суд в постанові від 20 листопада 2024 року в справі № 308/11243/21 (провадження № 61-6981св24) виснував, що процедура перегляду остаточного судового рішення за нововиявленими обставинами не є тотожною новому розгляду справи та не передбачає повторної оцінки всіх доводів сторін. Суд має переглянути раніше ухвалене рішення лише в межах нововиявлених обставин. Підставою такого перегляду є не недоліки розгляду справи судом (незаконність та (або) необґрунтованість судового рішення, постанови чи ухвали, неправильне застосування судом норм матеріального права, порушення норм процесуального права), а те, що на час ухвалення рішення суд не мав можливості врахувати істотну обставину, яка могла суттєво вплинути на вирішення справи, оскільки її учасники не знали про цю обставину та, відповідно, не могли підтвердити її у суді. Тобто перегляд справи у зв`язку з нововиявленими обставинами спрямований не на усунення судових помилок, а на перегляд судового рішення у вже розглянутій справі з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення такого рішення.
		Нововиявлені обставини - це юридичні факти, які мають істотне значення для розгляду справи, існували на час її розгляду, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин. Питання про те, які обставини вважати істотними, є оціночним. Суд вирішує його в кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення так, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
		Необхідними умовами таких нововиявлених обставин як істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи, є те, що вони існували на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; вони входять до предмета доказування у справі та можуть вплинути на висновки суду про права та обов`язки осіб, які беруть участь у справі. Нововиявлені обставини мають підтверджуватися фактичними даними (доказами), що в установленому порядку спростовують факти, покладені в основу судового рішення. Суд має право скасувати судове рішення у зв`язку з нововиявленими обставинами лише за умови, що ці обставини можуть вплинути на юридичну оцінку обставин, здійснену судом у судовому рішенні, що переглядається.
		Вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини. Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами. Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не пов`язані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для пред`явлення нової вимоги. Судам необхідно розрізняти нові докази та докази, якими підтверджуються нововиявлені обставини, оскільки нові докази не можуть бути підставою для перегляду судового рішення за нововиявленими обставинами.
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначив, що одним із фундаментальних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності, який передбачає повагу до принципу res judicata - принципу остаточності рішень суду. Цей принцип наголошує, що жодна зі сторін не має права вимагати перегляду остаточного та обов`язкового рішення суду просто тому, що вона має на меті добитися нового слухання справи та нового її вирішення. Повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватись для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду. Перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію, а сама можливість існування двох точок зору на один предмет не є підставою для нового розгляду. Винятки із цього принципу можуть мати місце лише за наявності підстав, обумовлених обставинами важливого та вимушеного характеру (рішення ЄСПЛ від 03 квітня 2008 року в справі «Пономарьов проти України», заява № 3236/03, § 40).
		Процедура скасування остаточного судового рішення у зв`язку із нововиявленими обставинами передбачає, що існує доказ, який раніше не міг бути доступний, однак він міг би призвести до іншого результату судового розгляду. Особа, яка звертається із заявою про скасування рішення, повинна довести, що в неї не було можливості представити цей доказ на остаточному судовому слуханні і що цей доказ є вирішальним. Ця процедура є характерною для правових систем багатьох держав-учасниць. Зазначена процедура сама по собі не суперечить принципу правової визначеності доти, доки вона використовується задля виправлення помилок, допущених під час здійснення правосуддя (рішення ЄСПЛ від 18 листопада 2004 року в справі «Правєдная проти росії», заява № 69529/01, § 27, 28,).
		Отже, перегляд рішення суду у зв`язку з нововиявленими обставинами має на меті не усунення судових помилок (що є прерогативою судів апеляційної та касаційної інстанції), а лише перегляд вже розглянутої справи з урахуванням обставини, про існування якої стало відомо після ухвалення судового рішення.
		У постанові від 31 жовтня 2022 року в справі № 755/19009/20 (провадження № 61-5392св22) Верховний Суд наголосив, що під нововиявленою обставиною мається на увазі фактична обставина, яка має істотне значення і яка об`єктивно існувала на час розгляду справи, але не була і не могла бути відома усім особам, які брали участь у справі, та суду. Тобто для визнання обставини нововиявленою недостатньо, щоб особа просто не знала про наявність певної істотної обставини, а потрібно, щоб вона і не могла знати про неї.
		Не можуть вважатися нововиявленими ті обставини, що встановлюються на підставі доказів, які не були своєчасно подані сторонами чи іншими особами, які беруть участь у справі. Обставини, що виникли чи змінилися після ухвалення судом рішення, а також обставини, на які посилався учасник судового процесу у своїх поясненнях, апеляційній/касаційній скарзі, або які могли бути встановлені в разі виконання судом вимог процесуального закону, теж не можуть визнаватися нововиявленими.
		Зазначене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним у постанові від 23 червня 2021 року в справі 9901/424/18.
		Як на нововиявлену підставу для перегляду рішення Печерського районного суду м. Києва від 29 червня 2016 року заявник посилається на правову позицію, сформульовану в постановленій раніше ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року в справі № 6-19535св14, про яку, як він зазначає, заявник дізнався лише в 2017 році з Єдиного державного реєстру судових рішень.
		Колегія суддів погоджується з висновком судів попередніх інстанцій, що така обставина не є нововиявленою в розумінні частини другої статті 361 ЦПК України (в редакції, чинній на час подання заяви).
		Рішення суду першої інстанції, про перегляд якого подано заяву, обґрунтовано тим, що позивачем не вказано кому конкретно спричинена моральна шкода, оскільки в позовній заяві зазначено, що ОСОБА_1 як представнику фермерського господарства завдані моральні страждання, оскільки він не міг захистити права фермерського господарства, що спричинило приниження честі, гідності, ділової репутації, а позов подано ФГ ОСОБА_1. Аналізуючи зібрані докази в їх сукупності, суд визнав, що позовні вимоги є безпідставними, не знайшли підтвердження в судовому засіданні, тому не підлягають задоволенню.
		Наведені в касаційній скарзі доводи про те, що суди, відмовляючи у перегляді справи за нововиявленими обставинами, не виконали вимоги статей 55, 56, 124, 129 Конституції України, а саме не застосували висновки, викладені в ухвалі Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 липня 2014 року в справі № 6-19535св14, у якій встановлено право особи на відшкодування шкоди завданої неправомірними діями або бездіяльністю державних виконавців, і зазначено, що до спірних правовідносин підлягають застосуванню положення загального законодавства про моральну шкоду, а саме статті 56 Конституції України, статей 23, 1167, 1173 ЦК України, статті 11 Закону № 202/98-ВР, є необґрунтованими, оскільки судом відмовлено у задоволенні позову саме за недоведеністю обставин, які підлягали встановленню під час вирішення вимог про відшкодування шкоди.
		У рішенні суду першої інстанції, про перегляд якого у зв`язку з нововиявленими обставинами подано заяву, враховано, що під час розгляду позовів фізичних чи юридичних осіб про відшкодування завданої шкоди рішеннями, діями чи бездіяльністю державного виконавця в межах проведення виконавчого провадження, суди повинні керуватися положеннями статті 56 Конституції України, статті 11 Закону України «Про державну виконавчу службу», частини другої статті 87 Закону України «Про виконавче провадження», а також статтями 1173, 1174 ЦК України і враховувати, що в таких справах відповідачами є держава в особі відповідних органів державної виконавчої служби, що мають статус юридичної особи, в яких працюють державні виконавці, та відповідних територіальних органів Державної казначейської служби України.
		Крім того, судове рішення містить посилання на висновки Верховного Суду України від 11 вересня 2013 року у справі № 6-48цс19, сформульовані в справі № 6-48цс13, про те, що підставою для цивільно-правової відповідальності за завдання шкоди в такому випадку є правопорушення, що включає як складові елементи шкоду, протиправне діяння особи, яка її завдала, причинний зв`язок між ними. Шкода відшкодовується незалежно від вини державного органу. Тобто судом застосовувано релевантну практику щодо розгляду аналогічних спорів.
		Верховний Суд вважає, що висновки судів першої та апеляційної інстанцій є обґрунтованими, зазначена ФГ ОСОБА_1. обставина за своєю природою не може бути віднесена до нововиявлених, вимоги заяви ФГ ОСОБА_1. є безпідставними та такими, що не знайшли свого підтвердження, тому заява не підлягає задоволенню, про що правильно вказали суди попередніх інстанцій.
		Питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.
		Отже, колегія суддів вважає, що заявником не доведено передбачених статтею 361 ЦПК України підстав для перегляду рішення суду за нововиявленими обставинами.
		Доводи касаційної скарги аналогічні доводам заяви про перегляд рішення за нововиявленими обставинами, апеляційній скарзі, яким судами надано належну оцінку.
		Незгода сторони з рішенням суду про відмову в позові ФГ ОСОБА_1. не є підставою для перегляду рішення за нововиявленими обставинами.
		Інші доводи касаційної скарги на правильність висновків судів не впливають та їх не спростовують.
		Суд враховує позицію Європейського суду з прав людини, сформовану, зокрема, у справах «Салов проти України» (заява № 65518/01, пункт 89), «Проніна проти України» (заява № 63566/00, пункт 23) та «Серявін та інші проти України» (заява № 4909/04, пункт 58), за якою принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що в рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належно зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (див. рішення в справі «Руїс Торіха проти Іспанії» (Ruiz Torija v. Spain), пункт 29).
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		Колегія суддів вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, а оскаржувані ухвалу суду першої інстанції та постанову суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків судів не спростовують.
		Щодо судових витрат
		Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		Оскільки в цій справі оскаржувані судові рішення підлягають залишенню без змін, розподілу судових витрат Верховний Суд не здійснює.
		Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу представника Фермерського господарства ОСОБА_1 - ОСОБА_2 залишити без задоволення.
		Ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 24 серпня 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 22 травня 2024 року залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:О. М. Ситнік     В. М. Ігнатенко      І. М. Фаловська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...