Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 1313/3628/2012 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із відносин спадкування, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-1627ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 1313/3628/2012
		провадження № 61-1627св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач -  ОСОБА_1 ;
		відповідач - Київецька сільська рада Миколаївського району Львівської області; третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області;
		особа, яка не брала участі у справі в суді першої інстанції, - Львівська міська рада;
		особа, за заявою якої ухвалено додаткове рішення суду, - фізична особа-підприємець - ОСОБА_2 ;
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Вівчарівського Володимира Петровича на постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року у складі колегії суддів: Савуляка Р. В., Мікуш Ю. Р., Приколоти Т. І., до якої включені заперечення на ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року про відкриття апеляційного провадження у справі
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.           Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У листопаді 2012 року  ОСОБА_1 звернулася до суду з позовомдо Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини.
		 
		Позовна заява  ОСОБА_1 мотивована тим, що її дід  ОСОБА_3 був власником житлового будинку та приналежних споруд, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 . 
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 її дід ОСОБА_3 помер, а все його майно успадкувала його дружина (баба позивача) - ОСОБА_4 .
		 
		За життя ОСОБА_4 склала заповіт, яким заповіла їй все своє майно, де б воно не було та з чого воно б не складалося.
		 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_4 померла, після чого позивач як спадкоємець за заповітом звернулася до нотаріальної контори, однак їй було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за заповітом у зв`язку з пропуском строку на прийняття спадщини.
		 
		Враховуючи викладене,  ОСОБА_1 просила визначити їй додатковий строк, достатній для подання заяви про прийняття спадщини, що відкрилася після смерті її баби ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		 
		Рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року у складі судді Дем`яновського Ю. Г. позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено ОСОБА_1 додатковий строк терміном на два місяця для подання заяви про прийняття спадщини після смерті ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Рішення місцевого суду мотивоване тим, що позов підлягає задоволенню, оскільки ОСОБА_1 з поважних причин не подала вчасно заяви про прийняття спадщини, так як хворіла.
		 
		Короткий зміст заяви про ухвалення додаткового рішення суду
		 
		У лютому 2013 року фізична особа-підприємецьОСОБА_2 (далі - ФОП ОСОБА_2 ) звернувся до суду із заявою про ухвалення додаткового рішення, в якій просив визнати за ним право власності на нежитлові приміщення: павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66,4 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язати Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ним право власності на зазначені нежитлові приміщення.
		 
		Короткий зміст додаткового рішення суду першої інстанції
		 
		Додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року у складі судді Дем`яновського Ю. Г. позов задоволено.
		Визнано за ФОП ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Зобов`язано Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 .
		Визнано за ФОП ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66,4 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
		Зобов`язано Орган державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати за ФОП ОСОБА_2 право власності на нежитлове приміщення - павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66,4 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 .
		 
		Додаткове рішення місцевого суду мотивоване тим, що судом не вирішено заявлений та наявний в матеріалах справи позов ФОП ОСОБА_2 про визнання права власності, хоча в процесі судового розгляду сторони давали з приводу цього пояснення. 
		 
		Короткий зміст судових рішень суду апеляційної інстанції 
		 
		04 травня 2023 року особа, яка не брала участі у справі, - Львівська міська рада подала апеляційну скаргу на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року.
		 
		Ухвалою Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року клопотання Львівської міської ради задоволено, поновлено строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року та відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Львівської міської ради на додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року.
		 
		Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що Львівська міська рада не була залучена до участі в цій справі в суді першої інстанції та матеріали справи не містять відомостей щодо повідомлення її про розгляд даної справи. Оскільки копію додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року Львівська міська рада отримала 21 березня 2023 року, з метою забезпечення права на апеляційне оскарження рішення суду, апеляційний суд вважав за можливе поновити пропущений з поважних причин строк на апеляційне оскарження цього судового рішення.
		 
		Постановою Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року апеляційну скаргу Львівської міської ради задоволено. Додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цій справі відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Львівської міської ради 2 684 грн судових витрат.
		 
		Судове рішення апеляційного суду мотивоване тим, щододатковим рішенням суду першої інстанції визнано право власності на тимчасові споруди, право власності на які не підлягає державній реєстрації в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно згідно з частинами першою, четвертою статті 5 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень». При цьому в матеріалах справи відсутні будь-які докази, які б підтверджували, що спірні об`єкти є нерухомим майном, а також докази, якими підтверджується факт отримання у встановленому законом порядку дозволів на будівництво спірних об`єктів як об`єктів нерухомого майна, прийняття в експлуатацію спірних об`єктів в порядку прийняття в експлуатацію об`єктів нерухомого майна. 
		 
		Крім того, рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року ухвалено за результатом розгляду позову ОСОБА_1 до Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. В той же час, наявна в матеріалах справи позовна заява ФОП ОСОБА_2 до КП «Компаньйон», третя особа - ОСОБА_1 , з позовними вимогами, які вирішені оскаржуваним додатковим судовим рішенням, датована 07 листопада 2012 року, тобто подана за один день до ухвалення рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року, і місцевий суд не вчиняв щодо цього позову процесуальних дій щодо відкриття провадження, надіслання копії позовної заяви учасникам справи, а також з приводу вказаної позовної заяви та позовних вимог учасниками справи не надавалися пояснення та не зазначено жодного слова в рішенні Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року.
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		26 січня 2024 року представник ФОП ОСОБА_2 - адвокат Вівчарівський В. П. подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати ухвалу Львівського апеляційного суду від 12 червня 2023 року про відкриття апеляційного провадження у справі та постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року, а додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року залишити в силі. 
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що апеляційний суд не врахував правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених в постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/16818/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 758/2928/19 тощо, а також - не дослідив зібрані у справі докази.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 березня 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали із Миколаївського районного суду Львівської області.
		 
		26 березня 2024 року справа № 1313/3628/2012 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Вівчарівського В. П. мотивована тим, що листом Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 02 листопада 2022 року № 4-2302-31637 було повідомлено заступника міського голови Любомира Зубача, зокрема, про реєстрацію в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за ОСОБА_2 права приватної власності на нежитлові приміщення по АДРЕСА_2 та АДРЕСА_3 на підставі додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року у справі № 1313/3628/2012. Тобто Львівська міська рада знала про оформлене право власності на нерухоме майно з 02 листопада 2022 року.
		 
		Однак апеляційний суд не звернув уваги на вищевказані обставини, не перевірив належним чином доводів Львівської міської ради про поважність причин пропуску строку (більше 10 років) на апеляційне оскарження додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року та не вирішував питання про залишення апеляційної скарги без руху з підстав, передбачених частиною третьою статті 357 ЦПК України. 
		 
		Сам лише факт подання апеляційної скарги після спливу 10 років особою, не залученою до участі у справі, за відсутності належного обґрунтування причин пропуску строку на апеляційне оскарження, зважаючи на наявність в матеріалах справи листа начальника Управління комунальної власності Департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 02 листопада 2022 року         № 4-2302-31637, не може вважатися беззаперечною підставою для відкриття апеляційного провадження.
		 
		Доводи особи, яка подала письмові пояснення на касаційну скаргу
		 
		У квітні 2024 року Львівська міська рада подала до Верховного Суду письмові пояснення, в яких зазначила, що оскаржуване судове рішення є законним та обґрунтованим, ухваленим відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи, тому підстави для його скасування відсутні.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені апеляційним судом
		 
		Ухвалою Львівської міської ради від 23 грудня 2003 року № 925 «Про надання у короткострокову оренду земельних ділянок для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм у м. Львові» передано ПП ОСОБА_2 в короткострокову оренду терміном на 3 роки земельну ділянку площею 42 кв. м для встановлення та обслуговування малих архітектурних форм за адресою: АДРЕСА_3 (2 кіоски), без зміни категорії земель (згідно з пунктом 36 додатку до ухвали).
		 
		Зазначена інформація підтверджується листом управління земельних ресурсів департаменту Львівської міської ради від 10 березня 2023 року № 4-2403-3346.
		 
		Листом управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 10 березня 2023 року № 4-2302-3347 повідомлено, що згідно з базою даних нарахування орендних платежів, в управлінні комунальної власності обліковується два договори на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди, укладені відповідно до ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107 «Про здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території м. Львова»: ФОП  ОСОБА_2 № Ф-3275-20 від 24 червня 2020 року; ФОП ОСОБА_5                      № Ф-2893-20 від 06 травня 2020 року.
		 
		Одночасно повідомлено, що згідно з додатком № 1, затвердженим ухвалою Львівської міської ради від 06 грудня 2022 року № 2679 «Про окремі питання здійснення підприємницької діяльності у тимчасових спорудах на території Львівської міської територіальної громади у зв`язку із введенням воєнного стану», ФОП ОСОБА_2 був вилучений з додатка до ухвали Львівської міської ради від 26 грудня 2019 року № 6107, відтак відповідно до ухвали від 06 грудня 2022 року № 2679 та пункту 5.4 договору на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасової споруди, управлінням комунальної власності було припинено договір в односторонньому порядку з дати прийняття ухвали про вилучення.
		 
		Відповідно до договору № Ф-3275-20 від 24 червня 2020 року на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд, ФОП ОСОБА_2 було надано у тимчасову оренду конструктивний елемент благоустрою комунальної власності площею 49,00 кв. м (тротуар, газон тощо) для розміщення тимчасової споруди за адресою: АДРЕСА_2 .
		 
		Листом управління комунальної власності департаменту економічного розвитку Львівської міської ради від 03 квітня 2023 року № 4-2302-4447 повідомлено, що згідно з базою даних нарахування орендних платежів, в управлінні комунальної власності обліковується чотири договори (термін дії яких закінчився), на право тимчасового користування окремими конструктивними елементами благоустрою комунальної власності на умовах оренди для розміщення тимчасових споруд за період з 2017 по 2023 за адресою: АДРЕСА_3 , а саме:
		1. ФОП ОСОБА_6 , № Ф-1000-17 від 29 серпня 2017 року (дата закінчення договору 21 грудня 2017 року);
		2. ФОП ОСОБА_7 , № Ф-1000-17 (Д-17) від 22 грудня 2017 року (дата закінчення договору 31 грудня 2019 року);
		3. ФОП ОСОБА_2 , № Ф-1982-17 від 29 грудня 2017 року (дата закінчення договору 31 грудня 2019 року);
		4. ФОП ОСОБА_2 , № Ф-3276-20 від 24 червня 2020 року (дата закінчення договору 06 грудня 2022 року).
		Листами Інспекції державного архітектурно-будівельного контролю від 03 березня 2023 року № 4-0006-2951 та від 03 березня 2023 року № 4-0006-2959 повідомлено, що згідно з даними Єдиної державної електронної системи у сфері будівництва дозвільні документи зареєстровані Інспекцією державного архітектурно-будівельного контролю за адресами: АДРЕСА_3 та АДРЕСА_2 - відсутні.
		 
		Відповідно до інформації управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування Львівської міської ради від 04 квітня 2023 року № 4-2401-4460 та від 12 квітня 2023 № 4-2401-4887 вихідні дані на проектування (містобудівні умови та обмеження на проектування об`єкта будівництва) для таких об`єктів: нежитлове приміщення-павільйон під літ «Б-1» за адресою: АДРЕСА_2 , загальною площею 44,8 кв. м. (реєстраційний номер майна 47901846101); нежитлове приміщення-павільйон під літ «А-1» за адресою: АДРЕСА_3 , загальною площею 66,4 кв. м. (реєстраційний номер майна 47849946101) не надавалися.
		 
		Апеляційний суд виходив з того, що вказаними листами підтверджується, що дозвіл на об`єкт будівництва не видавався.
		 
		Крім того, апеляційним судом встановлено, що рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року ухвалювалось за результатом розгляду позову ОСОБА_1 до Київецької сільської ради Миколаївського району Львівської області, третя особа - Миколаївська державна нотаріальна контора Львівської області, про визначення додаткового строку для подання заяви про прийняття спадщини. 
		 
		В той же час, в матеріалах справи міститься подана до суду 07 листопада 2012 року, тобто за день до ухвалення вищевказаного рішення суду, позовна заява ФОП ОСОБА_2 до КП «Компаньйон», третя особа - ОСОБА_1 , про визнання права власності на нежитлові приміщення: павільйон під літерою «Б-1» загальною площею 44,8 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_2 ; павільйон під літерою «А-1» загальною площею 66,4 кв. м, який знаходяться за адресою: АДРЕСА_3 та зобов`язання Органу державної реєстрації речових прав на нерухоме майно зареєструвати право власності на зазначені нежитлові приміщення.
		 
		Місцевий суд не вирішував питання про відкриття провадження у справі за вищевказаним позовом ФОП ОСОБА_2 , не надсилав його копії учасникам справи, а також щодо позову ФОП ОСОБА_2 учасники справи не надавали пояснення і рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 08 листопада 2012 року не містить висновків щодо вищевказаних нежитлових приміщень.
		 
		2.   Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга представника ФОП ОСОБА_2 - адвоката Вівчарівського В. П. не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржуване судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Згідно з частиною першою статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
		 
		У рішенні від 03 грудня 2003 року у справі «Рябих проти росії» Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) вказав, що право на справедливий судовий розгляд, гарантоване пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенції), повинно тлумачитися у світлі Преамбули Конвенції, відповідна частина якої проголошує верховенство права спільною спадщиною Високих Договірних Сторін. Одним з основоположних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, яка передбачає дотримання принципу «res judicata», тобто принципу остаточності рішення, згідно з яким жодна зі сторін не має права домагатися перегляду остаточного і обов`язкового рішення лише з метою повторного слухання справи і постановлення нового рішення. Відхід від цього принципу можливий лише коли він зумовлений особливими і непереборними обставинами.
		 
		Згідно зі статтею 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення апеляційного оскарження рішення суду, а відповідно до статті 6 Конвенції таке конституційне право повинно бути забезпечене судовими процедурами, які повинні бути справедливими.
		 
		Частиною першою статті 352 ЦПК України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		У постанові від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що аналіз частини першої статті 352 ЦПК України дозволяє зробити висновок, що ця норма визначає коло осіб, які наділені процесуальним правом на апеляційне оскарження судового рішення і які поділяються на дві групи - учасники справи, а також особи, які участі у справі не брали, але судове рішення стосується їх прав, інтересів та (або) обов`язків.
		 
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 24 лютого 2021 року у справі № 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		При цьому судове рішення, оскаржуване не залученою особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції є заявник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо в мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що витікають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		 
		За вимогами статті 354 ЦПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому відповідного рішення суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
		 
		Частинами третьою та четвертою статті 357 ЦПК України передбачено, що апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 354 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Якщо заяву не буде подано особою в зазначений строк або вказані нею підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження будуть визнані неповажними, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження у порядку, встановленому статтею 358 цього Кодексу.
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої, пункту 1 частини другої статті 358 ЦПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у разі, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складення повного тексту судового рішення, крім випадків подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, свободи, інтереси та (або) обов`язки.
		 
		ЄСПЛ неодноразово зауважував, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, пункт 27 рішення ЄСПЛ від 26 квітня 2007 року у справі «Олександр Шевченко проти України», «Пономарьов проти України» від 03 квітня 2008 року).
		 
		Згідно з Рекомендаціями № R (80) 2 щодо здійснення дискреційних повноважень адміністративними органами, прийнятими Комітетом Міністрів Ради Європи 11 березня 1980 року, термін «дискреційне повноваження» означає повноваження, яке надає адміністративному органу певний ступінь свободи під час прийняття рішення, таким чином даючи йому змогу вибирати з кількох юридично доступних рішень те, яке буде більш прийнятним. Відтак дискреційними є повноваження, які залишають державному органу чи його посадовій особі свободу розсуду після з`ясування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
		 
		Поновлюючи Львівській міській раді строк на апеляційне оскарження додаткового рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року, апеляційний суд взяв до уваги ті обставини, що Львівська міська раді не брала участі у справі в суді першої інстанції, копію зазначеного додаткового рішення суду, яким порушуються її права, отримала лише 21 березня 2023 року.
		 
		Враховуючи вищевикладене, доводи касаційної скарги про те, що апеляційний суд безпідставно поновив Львівській міській раді строк на подання апеляційної скарги, є необґрунтованими.
		 
		Відповідно до пункту 3 частини першої статті 270 ЦПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
		 
		За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті всі заявлені вимоги, а також вирішено всі інші, в тому числі процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.
		 
		Додатковими судовими рішеннями є додаткове рішення, додаткова постанова чи додаткова ухвала, якими вирішуються окремі правові вимоги, котрі не вирішені основним рішенням, та за умови, якщо з приводу позовних вимог досліджувалися докази (для рішень, постанов) або вирішені не всі клопотання (для ухвал).
		 
		Крім того, додаткові рішення можуть прийматися, якщо судом при ухваленні основного судового рішення не визначено способу його виконання або не вирішено питання про судові витрати.
		 
		Додаткове судове рішення є невід`ємною складовою основного судового рішення.
		 
		Тобто додаткове рішення -це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти.
		 
		Суд не вправі під виглядом додаткового рішення змінити зміст рішення або вирішити нові питання та вимоги, що не досліджувалися в судовому засіданні.
		 
		У справі, яка переглядається, додатковим рішенням Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року фактично вирішено новий позов, щодо якого судом не вирішувалося питання про відкриття провадження чи/або об`єднання в одне провадження з позовом ОСОБА_1 . 
		 
		Також, обставини, на які посилався ФОП ОСОБА_2 у позовній заяві, не пов`язані з обставинами, наведеними в позовній заяві ОСОБА_1 . Тобто предмет та підстави позову ФОП ОСОБА_2 ніяким чином не пов`язані з позовом ОСОБА_1 . 
		 
		Крім того, позов ФОП ОСОБА_2 заявлено щодо нерухомого майна, яке знаходиться у АДРЕСА_2 та  АДРЕСА_3 , тому такий позов мав пред`являються за правилами виключної підсудності за місцезнаходженням майна або основної його частини, тобто до Франківського районного суду міста Львова.
		 
		За таких обставин, оскільки додаткове рішення Миколаївського районного суду Львівської області від 05 лютого 2013 року ухвалено з порушенням вищенаведених норм процесуального права, то апеляційний суд дійшов правильного висновку про його скасування та ухвалення нового судового рішення про відмову у задоволенні заяви ФОП ОСОБА_2 про ухвалення додаткового рішення в цій справі.
		 
		З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені апеляційним судом обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постановах Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі № 752/16818/18, від 09 серпня 2023 року у справі № 758/2928/19 тощо, є безпідставним, оскільки висновки суду апеляційної інстанцій не суперечать висновкам, викладеним у зазначених постановах, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні апеляційного суду, питання обґрунтованості висновків цього суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків суду апеляційної інстанції.
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду - без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду апеляційної інстанції не спростовують.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника фізичної особи-підприємця ОСОБА_2 - адвоката Вівчарівського Володимира Петровича залишити без задоволення.
		 
		Постанову Львівського апеляційного суду від 16 листопада 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                     Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                     О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...