Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 639/5936/21 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи про звільнення майна з-під арешту (виключення майна з опису).
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-1008ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 639/5936/21
		провадження № 61-1008св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М. (суддя-доповідач), Сакари Н. Ю., Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ; 
		відповідач - Харківська міська рада;
		третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків);
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Харківської міської ради на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 серпня 2023 року у складі судді Марченка В. В. та постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року у складі колегії суддів: Тичкової О. Ю., Маміної О. В., Пилипчук Н. П.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		1.           Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		У серпні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Харківської міської ради, третя особа - Міжрайонний відділ державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків), про звільнення майна з-під арешту.
		 
		Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова у справі № 639/6431/17, про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Харківській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - нежитлової будівлі (гараж на два бокси), розташованої на АДРЕСА_1 , за свій рахунок.
		 
		В рамках зазначеного виконавчого провадження постановою старшого державного виконавця Ростовського Р. В. 02 липня 2019 року було винесено постанову про арешт майна боржника, реєстраційні номери обтяження: 42763004, 42762961, 32216020 та 32215942, дата реєстрації 02 липня 2019 року.
		 
		26 липня 2019 року у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 старшим державним виконавцем Ростовським Р. В. було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження, якою було припинено чинність арешту майна боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення.
		 
		Однак, 01 липня 2021 року з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно позивачу стало відомо, що все її майно продовжує перебувати під арештом на підставі постанови про арешт майна боржника від 02 липня 2019 року.
		 
		Листом від 21 серпня 2021 року № 28562 старший державний виконавець Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ростовський Р. В. відмовив ОСОБА_1 у знятті арештів з посиланням на частину четверту статті 59 Закону України «Про виконавче провадження».
		 
		Враховуючи викладене, ОСОБА_1 просила скасувати обтяження - арешт, накладений на все її майно на підставі постанови про арешт майна боржника від 02 липня 2019 року, винесеної старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовським Р. В., в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, реєстраційні номери обтяження: 42763004, 42762961, 32216020 та 32215942, дата реєстрації 02 липня 2019 року.
		Короткий зміст судових рішень
		 
		Рішенням Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 серпня 2023 року, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Скасовано обтяження - арешт, накладений на все майно ОСОБА_1 , на підставі постанови про арешт майна боржника від 02 липня 2019 року, винесеної старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовським Р. В., в рамках виконавчого провадження № НОМЕР_1, реєстраційні номера обтяжень: 42763004, 42762961, 32216020, 32215942, дата реєстрації 02 липня 2019 року.
		 
		Суди виходили з того, що боржник ОСОБА_1 не виконала рішення суду, у зв`язку з чим виконавець надіслав до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та постановою від 26 липня 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено відповідно до пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення. Тому суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню в повному обсязі.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		 
		У січні 2024 року Харківська міська рада подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішенняпро відмову у задоволенні позову.
		 
		Касаційна скарга подана на підставі пунктів 1, 4 частини другої статті 389, пункту 1 частини третьої статті 411 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) та обґрунтована тим, що суди не врахували правових висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 425/1341/17, а також - не дослідили зібрані у справі докази.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		 
		Ухвалою ВерховногоСуду у складіколегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 лютого 2024 року відкрито касаційне провадження в цій справі та витребувано її матеріали з Жовтневого районного суду міста Харкова.
		 
		11 березня 2024 року справа № 639/5936/21 надійшла до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи. 
		 
		Аргументи учасників справи
		 
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу 
		 
		Касаційна скарга Харківської міської ради мотивована тим, що в цій справі ОСОБА_1 не заперечувала факт невиконання рішення суду у справі № 639/6431/17, яким її зобов`язано усунути перешкоди Харківській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - нежитлової будівлі (гараж на два бокси), розташованої на АДРЕСА_1 , за свій рахунок.
		 
		Законом встановлений окремий порядок, який передбачає винесення постанови про закінчення виконавчого провадження після внесення подання (повідомлення) правоохоронним органам для притягнення боржника до кримінальної відповідальності, однак судова практика свідчить про те, що це не є підставою для закінчення виконавчого провадження, а вказує лише про вжиття виконавцем передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо повідомлення уповноважених органів про невиконання обов`язкового рішення суду.
		 
		Суди попередніх інстанцій не дали належної оцінки тим обставинам, що в наданому позивачем листі державний виконавець підтвердив відсутність підстав, передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження», для зняття арешту з майна, а також не врахували, що позивачу ніщо не перешкоджає добровільно виконати рішення суду, що є її обов`язком згідно з вимогами статті 129 Конституції України, після чого арешт з майна може бути знято.
		 
		Відзив на касаційну скаргу не надійшов.
		 
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		 
		На виконанні у Міжрайонному відділі державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області перебувало виконавче провадження № НОМЕР_1 з виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом міста Харкова у справі № 639/6431/17, про зобов`язання ОСОБА_1 усунути перешкоди Харківській міській раді у користуванні земельною ділянкою шляхом знесення самочинно збудованого нерухомого майна - нежитлової будівлі (гараж на два бокси), розташованої на АДРЕСА_1 , за свій рахунок.
		 
		В рамках зазначеного виконавчого провадження постановою старшого державного виконавця Ростовського Р. В. 02 липня 2019 року було винесено постанову про арешт майна боржника, реєстраційні номери обтяження: 42763004, 42762961, 32216020 та 32215942, дата реєстрації 02 липня 2019 року.
		 
		Інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо суб`єкта від 25 серпня 2021 року № 271710536 підтверджується, що нерухоме майно ОСОБА_1 перебуває під арештом відповідно до постанови старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Р. В. від 02 липня 2019 року № НОМЕР_1 про арешт майна боржника (а.с.17-18)
		 
		26 липня 2019 року старшим державним виконавцем Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовським Р. В. у виконавчому провадженні № НОМЕР_1 було винесено постанову про закінчення виконавчого провадження відповідно до пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження». В постанові зазначено про припинення чинності арешту майна боржника та скасування інших заходів примусового виконання рішення (а.с.19).
		 
		Вказана постанова сторонами виконавчого провадження не оскаржена.
		 
		За заявою ОСОБА_1 листом старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах у місті Харкові Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Харків) Ростовського Р. В. від 21 серпня 2021 року № 28562 було повідомлено про відсутність передбачених частиною четвертою статті 59 Закону України «Про виконавче провадження» підстав для зняття арешту з майна (а.с.21).
		 
		2.   Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		 
		За змістом пункту 1 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку: рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.
		 
		Відповідно до пунктів 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		 
		Згідно з пунктом 1 частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу.
		 
		Касаційна скарга Харківської міської ради не підлягає задоволенню.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		 
		Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
		 
		Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню в разі невиконання їх у добровільному порядку регламентуються Законом України «Про виконавче провадження».
		 
		Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
		 
		Частиною першою статті 5 Закону України «Про виконавче провадження» визначено, що примусове виконання рішень покладається на органи державної виконавчої служби (державних виконавців) та у передбачених цим Законом випадках на приватних виконавців, правовий статус та організація діяльності яких встановлюються Законом України «Про органи та осіб, які здійснюють примусове виконання судових рішень і рішень інших органів».
		 
		Відповідно до частини першої, пункту 1 частини другої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Виконавець зобов`язаний здійснювати заходи примусового виконання рішень у спосіб та в порядку, які встановлені виконавчим документом і цим Законом.
		 
		Згідно з частиною четвертою статті 19 Закону України «Про виконавче провадження» сторони зобов`язані невідкладно, не пізніше наступного робочого дня після настання відповідних обставин, письмово повідомити виконавцю про повне чи часткове самостійне виконання рішення боржником, а також про виникнення обставин, що обумовлюють обов`язкове зупинення вчинення виконавчих дій, про встановлення відстрочки або розстрочки виконання, зміну способу і порядку виконання рішення, зміну місця проживання чи перебування (у тому числі зміну їх реєстрації) або місцезнаходження, а боржник - фізична особа - також про зміну місця роботи.
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 63 Закону України «Про виконавче провадження» за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного частиною шостою статті 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. Якщо рішення підлягає негайному виконанню, виконавець перевіряє виконання рішення не пізніш як на третій робочий день після відкриття виконавчого провадження. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) та попередження про кримінальну відповідальність. Виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, передбаченого частиною другою цієї статті, повторно перевіряє виконання рішення боржником. У разі повторного невиконання без поважних причин боржником рішення, якщо таке рішення може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та вживає заходів примусового виконання рішення, передбачених цим Законом. У разі невиконання боржником рішення, яке не може бути виконано без участі боржника, виконавець надсилає до органу досудового розслідування повідомлення про вчинення боржником кримінального правопорушення та виносить постанову про закінчення виконавчого провадження.
		 
		Згідно з пунктом 11 частини першої статті 39 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі надіслання виконавчого документа до суду, який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 63 цього Закону.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 40 Закону України «Про виконавче провадження» у разі закінчення виконавчого провадження (крім закінчення виконавчого провадження за судовим рішенням, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також, крім випадків нестягнення виконавчого збору або витрат виконавчого провадження, нестягнення основної винагороди приватним виконавцем), повернення виконавчого документа до суду, який його видав, арешт, накладений на майно (кошти) боржника, знімається, відомості про боржника виключаються з Єдиного реєстру боржників, скасовуються інші вжиті виконавцем заходи щодо виконання рішення, а також проводяться інші необхідні дії у зв`язку із закінченням виконавчого провадження.
		Виконавче провадження, щодо якого винесено постанову про його закінчення, не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.
		 
		Про зняття арешту з майна (коштів) виконавець зазначає у постанові про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа, яка в день її винесення надсилається органу, установі, посадовій особі, яким була надіслана для виконання постанова про накладення арешту на майно (кошти) боржника, а у випадках, передбачених законом, вчиняє дії щодо реєстрації припинення обтяження такого майна.
		 
		Враховуючи вищенаведені положення пункту 11 частини першої статті 39, статті 40 Закону України «Про виконавче провадження», оскільки постановою старшого державного виконавця Міжрайонного відділу державної виконавчої служби по Холодногірському та Новобаварському районах міста Харків Головного територіального управління юстиції у Харківській області Ростовського Р. В. від 26 липня 2019 року виконавче провадження № НОМЕР_1 було закінчено, а також припинено чинність арешту на майно боржника та скасовано інші заходи примусового виконання рішення, суд першої інстанції, з яким погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про скасування обтяження - арешту, накладеного на все майно ОСОБА_1 в рамках цього виконавчого провадження.
		 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суди правильно визначилися з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідили наявні у справі докази і дали їм належну оцінку згідно зі статтями 76-78, 81, 89, 368 ЦПК України, правильно встановили обставини справи, внаслідок чого ухвалили законні й обґрунтовані судові рішення, які відповідають вимогам матеріального та процесуального права.
		 
		З огляду на характер спірних правовідносин та встановлені судами попередніх інстанцій обставини справи, посилання заявника в касаційній скарзі на правові висновки, викладені в постанові Верховного Суду від 05 грудня 2018 року у справі № 425/1341/17, є безпідставним, оскільки висновки суду першої інстанції, з якими погодився апеляційний суд, не суперечать висновкам, викладеним у зазначеній постанові, а відповідні аргументи касаційної скарги фактично зводяться до незгоди із встановленими обставинами справи та необхідності переоцінки доказів, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.  
		 
		Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника та їх відображення в оскаржуваних судових рішеннях, питання обґрунтованості висновків судів першої та апеляційної інстанцій, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, було надано вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів. 
		 
		Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		 
		Оскаржувані судові рішення відповідають вимогам закону й підстави для їх скасування відсутні.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу Харківської міської ради залишити без задоволення.
		 
		Рішення Жовтневого районного суду міста Харкова від 14 серпня 2023 року та постанову Харківського апеляційного суду від 14 грудня 2023 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                      Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                      О. В. Білоконь
		 
		О. М. Осіян
		 
		Н. Ю. Сакара
		 
		В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...