Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 560/904/15-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 11.12.2024
Номер судового провадження: 61-7549ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА                                                     
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                                 
		 
		11 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 560/904/15-ц
		провадження № 61-7549св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач),                 Шиповича В. В.,
		 
		учасники справи:
		позивач - акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк»,
		відповідачі:  ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ,
		 
		учасники справи (за зустрічним позовом):
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідачі: акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», акціонерне товариство «Дельта Банк», акціонерне товариство «Омега Банк»,
		 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на постанову Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2024 року у складі колегії суддів: Ковальчук Н. М., Гордійчук С. О., Шимків С. С.,
		 
		 
		 
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		1.            У червні 2015 року акціонерне товариство «Альфа-Банк», правонаступником якого є акціонерне товариство «Сенс Банк», звернулось до суду із позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості.
		2.            Позов обґрунтовано тим, що 25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» було укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором. У свою чергу 15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитним договором.
		3.            Згідно вказаних договорів відбулося відступлення права вимоги за кредитним договором № 1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року, що було укладено між ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк».
		4.            Відповідно до умов кредитного договору № 1703/0408/55-004 від 15  квітня 2008 року банк зобов`язується надати ОСОБА_1 кредит у сумі 30 000 доларів США, а ОСОБА_1 зобов`язується повернути наданий кредит і сплатити проценти за користування в сумі, строки та на умовах, що передбачені кредитним договором та додатком № 1 до нього - графіком погашення кредиту.
		5.            Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав, надавши ОСОБА_1 кредит у сумі 30 000 доларів США.
		6.             ОСОБА_1 в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 10 квітня 2015 року має прострочену заборгованість за кредитом - 15653,47 доларів США, що за курсом Національного банку України (далі - НБУ) на 10 квітня 2015 року складає 366 844,85 грн, за відсотками - 961,70 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 22 537,79 грн, що підтверджується доданим розрахунком заборгованості за кредитом.
		7.            У зв`язку із систематичним порушенням боржником своїх обов`язків зі сплати кредиту також була нарахована пеня, яка станом на 10 квітня 2015 року становить 473,13 доларів США, що за офіційним курсом НБУ на дату розрахунку складає - 11 087,98 грн.
		8.            В забезпечення виконання зобов`язань позичальника 15 квітня 2008 року ВАТ «Сведбанк» (правонаступник ПАТ «Сведбанк») та ОСОБА_2 уклали договір поруки №1703/0408/55-004-Р-2.
		9.            Відповідно до умов договору поруки ОСОБА_2 поручилась за виконання ОСОБА_1 обов`язків, що виникли на підставі основного договору або можуть виникнути на підставі нього у майбутньому.
		10.         Згідно договору поруки ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відповідають перед банком за порушення обов`язків за договором як солідарні боржники. Поручитель відповідає перед банком у тому ж обсязі, що і боржник.
		11.         Відповідно до умов кредитного договору у разі невиконання чи неналежного виконання відповідачем будь-яких обов`язків, встановлених договором, в тому числі у разі затримання сплати частини кредиту та/або процентів за його користування, щонайменше на один календарний місяць, банк має право вимагати дострокового виконання зобов`язання з повернення кредиту за кредитним договором.
		12.         На виконання умов кредитного договору відповідачам була направлена вимога про дострокове повернення кредиту, але на дату подання позовної заяви вимога не виконана.
		13.         Враховуючи викладене  позивач просив суд: стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь АТ «Альфа-Банк» заборгованість, що утворилася станом на 10 березня 2016 року внаслідок порушення умов кредитного договору № 1703/040855-004, укладеного 15 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 у розмірі 21 215,97 доларів США у т. ч.: 15 653,47 доларів США заборгованості за кредитом, 2 667,10 доларів США заборгованості за процентами, 2 895,40 доларів США пені за останній календарний рік.
		14.         02 вересня 2015 року ОСОБА_1 пред`явив зустрічний позов до ПАТ «Альфа-Банк» про визнання недійсними кредитного, іпотечного договорів та договору поруки. 
		15.         Позов обґрунтовано тим, що кредитний договір № 1703/0408/55-004 від 15  квітня 2008 року є таким, що укладений з суттєвим порушенням істотних умов договору, встановлених законодавством, що регулюють спірні правовідносини, які необхідні для його укладення, з використанням елементів нечесної підприємницької практики всупереч існуючих норм і вимог діючого законодавства та грубо порушує охоронювані Конституцією і Законами України права та інтереси споживача фінансових послуг і, водночас, завдає значної шкоди.
		16.         Вважав, що зазначені порушення банком вимог Закону та прав позичальника як споживача мають бути припинені, а укладений з використанням такої практики правочин має бути визнаний судом недійсним.
		17.         Вказував на те, що зміст та умови кредитного договору було розроблено безпосередньо відповідальними працівниками банку. Фактичне укладення договору здійснювалося у приміщенні банку. Будь-які його пропозиції щодо внесення змін у зміст редакції кредитного договору (окрім суми кредиту і терміну користування) працівниками банку сприймались критично та одразу ж відхилялися. В іншій редакції, окрім наданої банком, кредитний договір не укладався б. Тому він як позичальник був позбавлений фактичної можливості вносити зміни до змісту кредитного договору щодо його істотних умов та відсоткової ставки і при його укладені мав можливість погодитись лише на ті умови, які були запропоновані йому банком.
		18.         Банк не дотримав істотних умов договору щодо надання позичальнику повної, об`єктивної та достовірної інформації про умови перед укладенням та під час укладення спірного договору, про надання споживчого кредиту забезпеченого іпотекою, які могли суттєво вплинути на його волевиявлення.
		19.         Враховуючи викладене вважав, що при визнанні судом недійсним кредитного договору № 1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року також підлягають визнанню судом недійсними іпотечний договір № 1703/0408/55-004-Z-1 від 15 квітня 2008 року, договір поруки № 1703/0408/55-004-Р-1 від 15 квітня 2008 року, договір поруки № 1703/0408/55-004-Р-2 від 15 квітня 2008 року, які укладені в якості забезпечення виконання позичальником основного зобов`язання за спірним кредитним правочином.
		Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції
		20.         Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
		21.         Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 400 470,62 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
		22.         У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		23.         Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив із того, що позичальник не виконав свої зобов`язання щодо повернення кредиту, допустив заборгованість, яка підтверджена відповідним розрахунком, тому з останнього підлягають стягненню грошові кошти.
		24.         Відмовляючи у задоволенні вимог до ОСОБА_2 , місцевий суд виходив із того, що банк звернувся із вимогами поза межами строку, визначеного статтею 559 ЦК України.
		25.         У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 відмовлено за безпідставністю.
		Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
		26.         Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково.
		27.         Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
		28.         Позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
		29.         Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 15 653,57 доларів США, за відсотками - 961,70 грн, пеню - 11 087,98 грн.
		30.         В іншій частині первісного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
		31.         Скасовуючи рішення місцевого суду та задовольняючи позовні вимоги частково, суд апеляційної інстанції виходив із того, що місцевий суд помилково стягнув заборгованість у валюті гривня, а не доларах США.
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції 
		32.         У травні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 .
		33.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного цивільного суду від 27 травня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу і надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
		34.         Ухвалою Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 04 листопада 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії з п`яти суддів у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у ній матеріалами. 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		35.         У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - ОСОБА_3 , посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення місцевого суду.
		36.         Підставою касаційного оскарження заявник зазначає застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12, від 19 лютого 2019 року у справі № 824/399/17-а, від 06 березня 2019 року у справі № 571/1306/16-ц, від 29 травня 2019 року у справі № 2-3632/11, від 15 липня 2019 року у справі № 235/499/17, від 17 липня 2019 року у справі № 523/3612/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 760/23795/14-ц, від 24 вересня 2019 року у справі № 819/1420/15, від 25 вересня 2019 року у справі № 642/6518/16-ц, від 30 жовтня 2019 року у справі № 390/131/18, від 06 листопада 2019 року у справі № 464/4574/15-ц та справі № 756/17180/14-ц, від 13 листопада 2019 року у справі № 697/2368/15-ц, від 04 грудня 2019 року у справі № 635/8395/15-ц, від 01 квітня 2020 року у справі № 686/24003/18, від 01 липня 2020 року у справі № 287/575/16-ц, від 19 серпня 2020 року у справі № 287/587/16-ц, від 05 квітня 2023 року у справі № 910/4518/16, від 22 лютого 2024 року у справі № 990/150/23 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		37.         Касаційна скарга мотивована тим, що банк при зверненні до суду скористався своїм правом визначити розмір заборгованості та просив стягнути заборгованість в гривневому еквіваленті.
		38.         Апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув заборгованість у доларах США, а не у гривні, як заявлено позивачем.
		39.         Заявник вказує, що після 20 липня 2015 року позивач не мав права змінювати позовні вимоги.
		40.         З матеріалів справи вбачається, що у судовому засіданні 20 липня 2015 року головуючим суддею оголошено позовні заяву, що свідчить про початок розгляду справи по суті, тому після 20 липня 2015 року позивач був позбавлений можливості змінювати позовні вимоги.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		41.         У липні 2024 року до Верховного Суду надійшов відзив на касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 від АТ «Сенс Банк», у якому вказано, що судове рішення апеляційного суду ухвалено з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		42.         15 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладено кредитний договір №1703/0408/55-004.
		43.         Відповідно до пункту 1.1 кредитного договору банк надає позичальнику грошові кошти у вигляді кредиту у розмірі 30 000 доларів США на строк по 15  квітня 2018 року включно та на умовах, передбачених у цьому договорі, а позичальник зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати свої зобов`язання у повному обсязі у терміни передбачені цим договором.
		44.         З метою своєчасного та належного виконання кредитного договору укладено договори поруки № 1703/0408/55-004-Р-1 від 15 квітня 2008 року та № 1703/0408/55-004-Р-2 від 15 квітня 2008 року, за якими поручителі ОСОБА_4 та ОСОБА_2 зобов`язалися відповідати за виконання зобов`язань щодо повернення коштів, наданих банком позичальнику у вигляді кредиту/кредитної лінії за кредитним договором №1703/0408/55-004 від 15 квітня 2008 року у сумі 30 000 доларів США, строком до 15 квітня 2018 року, з процентною ставкою 11,90 % річних за їх використання.
		45.         У відповідності до пункту 2.1 кредитного договору та з метою забезпечення виконання зобов`язань 15 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_4 , який є майновим поручителем за виконання ОСОБА_1 зобов`язань, передбачених кредитним договором № 1703/0408/55-004, було укладено нотаріально посвідчений іпотечний договір, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 , що належить іпотекодавцю на праві приватної власності на підставі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого виконавчим комітетом Рівненської міської ради на підставі розпорядження міського голови 15 лютого 2007 року за номером 227-р, зареєстрованого в електронному реєстрі прав власності на нерухоме майно 16 лютого 2007 року.
		46.         16 квітня 2008 року між ВАТ «Сведбанк» та ОСОБА_1 укладена додаткова угода № 1 до кредитного договору, згідно з якою сторони дійшли згоди викласти пункт 1.3 кредитного договору в наступній редакції: «1.3 З дати підписання цієї додаткової угоди до договору позичальник сплачує банку проценти за користування кредитом у розмірі 11,9 % річних. Сторони за взаємною згодою, досягнутою при укладанні цього договору, встановили, що розмір визначеної у цьому пункті процентної ставки може змінюватися без укладання додаткового правочину до цього договору, у випадку і у порядку, встановленому п. 6.1, п. 8.4 цього договору».
		47.         25 травня 2012 року між ПАТ «Сведбанк» та ПАТ «Дельта Банк» був укладений договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
		48.         15 червня 2012 року між ПАТ «Дельта Банк» та ПАТ «Альфа Банк» було укладено договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитними договорами.
		Позиція Верховного Суду
		49.         Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		50.         Так, частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.
		51.         Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
		52.         Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановленні в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		53.         Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		54.         З матеріалів касаційної скарги вбачається, що заявником оскаржується судове рішення апеляційного суду лише в частині стягнення апеляційним судом заборгованості в іноземній валюті, а саме доларах США, тому в іншій частині судове рішення не переглядається.
		55.         Заявник вказує, що банк при зверненні до суду скористався своїм правом визначити розмірі заборгованості та просив стягнути заборгованість в гривневому еквіваленті, проте апеляційний суд вийшов за межі позовних вимог та стягнув заборгованість у доларах США, а не у гривні, як заявлено позивачем.
		56.         Посилається на те, що у судовому засіданні 20 липня 2015 року головуючим суддею оголошено позовні заяву, що свідчить про початок розгляду справи по суті, тому після 20 липня 2015 року позивач був позбавлений можливості змінювати позовні вимоги.
		57.         З матеріалів справи вбачається, що у червні 2015 року банк звернувся до суду із вказаним позовом.
		58.         Ухвалою місцевого суду від 10 червня 2015 року відкрито провадження у справі.
		59.         Ухвалою від 20 липня 2015 року по справі призначено судово-економічну експертизу за клопотанням представника відповідача.
		60.         02 вересня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із зустрічною позовною заявою.
		61.         Ухвалою місцевого суду від 10 березня 2016 року відновлено провадження у справі.
		62.         01 квітня 2016 року банк звернувся до суду із клопотанням в порядку статті 31 ЦПК України 2004 року та просив суд стягнути солідарно з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь банку заборгованість, що утворилась станом на 10 березня 2016 року, у розмірі 21 515,97 доларів США, яка складається з: 15 653,57 - заборгованість за кредитом; 2 667,10 доларів США - заборгованість за процентами; 2 895,40 доларів США - пеня за останній календарний рік (т. 2, а. с. 60-61).
		63.         Ухвалою місцевого суду від 12 лютого 2018 року позов банку залишено без розгляду.
		64.         Постановою апеляційного суду від 14 червня 2018 року апеляційну скаргу банку задоволено частково, ухвалу суду першої інстанції від 12 лютого 2018 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду. Постановою Верховного Суду від 18 грудня 2019 року судове рішення апеляційного суду залишено без змін.
		65.         Ухвалою суду першої інстанції від 10 січня 2023 року позов банку залишено без розгляду.
		66.         Постановою апеляційного суду від 24 серпня 2023 року апеляційну скаргу банку задоволено, ухвалу місцевого суду від 10 січня 2023 року скасовано, справу направлено для продовження розгляду.
		67.         Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Альфа-Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 400 470,62 грн. В іншій частині первісного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат. У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_1 відмовлено.
		68.         Постановою Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2024 року апеляційну скаргу АТ «Сенс Банк» задоволено частково.
		Рішення Дубровицького районного суду Рівненської області від 29 грудня 2023 року в частині вирішення позовних вимог ПАТ «Альфа-Банк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором скасовано, ухвалено в цій частині нове судове рішення.
		Позов ПАТ «Альфа-Банк» задоволено частково.
		Стягнено з ОСОБА_1 на користь АТ «Сенс Банк» заборгованість за кредитом у розмірі 15 653,57 доларів США, за відсотками - 961,70 грн, пеню - 11 087,98 грн.
		69.         В іншій частині первісного позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
		70.         Відповідно до положень частин першої-другої статті 11 ЦПК України 2004 року суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі. Особа, яка бере участь у справі, розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи (за винятком тих осіб, які не мають цивільної процесуальної дієздатності), в інтересах яких заявлено вимоги.
		71.         Згідно з частиною другою статті 31 ЦПК України 2004 року позивач має право протягом усього часу розгляду справи збільшити або зменшити розмір позовних вимог, відмовитися від позову, а відповідач має право визнати позов повністю або частково. До початку розгляду судом справи по суті позивач має право шляхом подання письмової заяви змінити предмет або підставу позову, а відповідач - пред`явити зустрічний позов.
		72.         Отже, банк відповідно до положень статті 31 ЦПК України 2004 року правомірно звернувся до суду із заявою про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, тому суд апеляційної інстанції обґрунтовано стягнув заборгованість у валюті кредиту. 
		73.         Крім того, колегія суддів звертає увагу, що в порядку статті 31 ЦПК України 2004 року представник ОСОБА_1 неодноразово звертався із клопотанням про збільшення позовних вимог після подання банком заяви про уточнення та збільшення розміру позовних вимог, які приймались судом. 
		74.         Таким чином, твердження заявника про подання банком заяви після початку розгляду справи по суті суперечать процесуальним діям, вчиненим представником ОСОБА_1 .
		75.         У постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 23 жовтня 2019 року у справі № 723/304/16-ц зазначено, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти - фізичні особи, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов`язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті. Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України. У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству. Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті. З огляду на положення частини першої статті 1046 ЦК України, а також частини першої статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення суми коштів у строки, у розмірі та у саме тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
		76.         Оскільки стягнення заборгованості в іноземній валюті передбачено, а банк скористався своїм правом та відповідно до статті 31 ЦПК України 2004 року звернувся до суду із відповідною заявою, у якій просив стягнути заборгованість у доларах США, тому висновки апеляційного суду про скасування рішення місцевого суду та задоволення позовних вимог частково є обґрунтованими.
		77.         Вказані, а також інші доводи, наведені в обґрунтування касаційної скарги, не можуть бути підставами для скасування судового рішення суду апеляційної інстанції, оскільки вони не підтверджуються матеріалами справи, ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального і процесуального права й зводяться до переоцінки судом доказів, що у силу вимог статті 400 ЦПК України не входить до компетенції суду касаційної інстанції.
		78.             Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		79.             Враховуючи наведене, колегія суддів вважає за необхідне залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, оскільки доводи касаційної скарги висновків суду не спростовують, на законність та обґрунтованість судового рішення не впливають.
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.            Касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 залишити без задоволення.
		2.            Постанову Рівненського апеляційного суду від 07 травня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                                  Є. В. Синельников
		 
		Судді:                                                                                             О. В. Білоконь
		 
		                                                                                                        О. М. Осіян
		 
		                                                                                                        Н. Ю. Сакара
		                                                                                                       
		                                                                                                        В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...