Єдиний державний реєстр судових рішень

В зв’язку з набранням чинності 25.04.2025 Закону України від 26.02.2025 № 4273-ІХ "Про внесення змін до Закону України "Про судоустрій і статус суддів" щодо зміни найменувань місцевих загальних судів" (далі – Закон), частину найменувань судів найближчим часом буде змінено відповідно до переліку наведеному у Законі

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 205/10743/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із земельних відносин, з них:; що виникають з договорів купівлі-продажу.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 16.12.2024
Номер судового провадження: 61-16539ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		УХВАЛА 
		16 грудня 2024 року                                                        
		м. Київ
		справа № 205/10743/23
		провадження № 61-16539ск24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сакари Н. Ю. (суддя-доповідач), Білоконь О. В., Осіяна О. М., 
		розглянув касаційну скаргу представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Мельникова Сергія Євгеновича, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди,
		ВСТАНОВИВ:
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в якому просила витребувати з чужого незаконного володіння Головного управління Національної поліції в Донецькій області (далі - ГУ НП в Донецькій області) та повернути позивачу вилучене у неї 30 липня 2022 року майно згідно з квитанцією від 30 липня 2022 року № 9725, а саме: 760 пляшок горілки виробника «Хлібний Дар» марки «Патріотична» об`ємом по 0,5 літра кожна та 96 банки пива «Львівське світле» об`ємом по 0,5 літри кожна; стягнути з відповідача 10 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди за безпідставне утримання її майна органом державної влади.
		Рішенням Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року позов задоволено частково. 
		Витребувано з чужого незаконного володіння ГУ НП в Донецькій області та повернуто ОСОБА_1 вилучене у неї 30 липня 2022 року майно згідно з квитанцією від 30 липня 2022 року № 9725, а саме: 760 пляшок горілки виробника «Хлібний Дар» марки «Патріотична» об`ємом по 0,5 літра кожна та 96 банки пива «Львівське світле» об`ємом по 0,5 літри кожна.
		Стягнено з Державного бюджету України шляхом безспірного списання з Єдиного казначейського рахунку Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
		В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.
		Постановою Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року апеляційну скаргу ГУ НП в Донецькій області залишено без задоволення.
		Абзац третій резолютивної частини рішення місцевого суду змінено, викладено його в такій редакції:
		«Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_1 5 000 грн компенсації моральної шкоди».
		В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
		У грудні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга представника ГУ НП в Донецькій області - Мельникова С. Є., на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року.
		У касаційній скарзі заявник, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове судове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.
		Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення (пункт 8).
		Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, зазначених у цій же нормі ЦПК України.
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		Відповідно до ухвали Дніпровського апеляційного суду від 11 вересня 2024 року про призначення справи до розгляду, ціна позову в справі № 205/10743/23 становить 100 000,00 грн.
		Отже, ціна позову у справі у загальному розмірі складає 100 000,00 грн, яка станом на 01 січня 2024 року не перевищує 250 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028*250= 757 000,00 грн).
		Враховуючи зазначене вище, рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року не підлягають касаційному оскарженню відповідно до положень частини третьої статті 389 ЦПК України, тому у відкритті касаційного провадження у справі необхідно відмовити.
		Касаційна скарга та додані до неї матеріали містять посилання на випадок, передбачений підпунктами а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності якого судові рішення у справі, з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, підлягають касаційному оскарженню, якщо касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для заявника. 
		Однак, в чому саме полягає фундаментальне значення саме даної справи для формування єдиної правозастосовчої практики із зазначенням новітніх, проблемних, засадничих, раніше ґрунтовано не досліджуваних питань права, відповідь касаційного суду на які мала б надати нового, уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів правовідносин, заявником не обґрунтовано.
		Вказаний довід заявником поєднано із відсутністю висновку Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, водночас, враховуючи, що в справі № 205/10743/23 позовні вимоги про витребування майна із чужого незаконного володіння та відшкодування моральної шкоди регулюються різними нормами матеріального права, заявником не наведено обґрунтованих міркувань, а ні щодо необхідності формування єдиної правозастосовчої практики, а ні щодо відсутності відповідного висновку суду касаційної інстанції.
		Стосовно «виняткового значення» справи для учасника справи, то Верховний Суд зазначає: у даному випадку оцінка судом такої «винятковості» може бути зроблена виключно на підставі дослідження мотивів, відповідно до яких сам учасник справи вважає її такою, що має для нього виняткове значення. Винятковість значення справи для учасника справи можна оцінити тільки з урахуванням особистої оцінки справи таким учасником. Відтак, особа, яка подає касаційну скаргу, має обґрунтувати наявність відповідних обставин у касаційний скарзі.
		Крім того, Верховний Суд зазначає, що вжите законодавцем словосполучення «значний суспільний інтерес» необхідно розуміти як серйозну, обґрунтовану зацікавленість, яка має неабияке виняткове значення для усього суспільства в цілому, певних груп людей, територіальних громад, об`єднань громадян тощо до певної справи в контексті можливого впливу ухваленого у ній судового рішення на права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб. Вказане поняття охоплює ті потреби суспільства або окремих його груп, які пов`язані із збереженням, примноженням, захистом існуючих цінностей, девальвація та/або втрата яких мала б значний негативний вплив на розвиток громадянського суспільства. Наявність значного суспільного інтересу може мати місце й тоді, коли предмет спору зачіпає загальнодержавне значення, як от визначення і зміни конституційного ладу в Україні, виборчий процес (референдум), обороноздатність держави, її суверенітет, найвищі соціальні цінності, визначені Конституцією України, тощо.
		Проте, касаційна скарга не містить обґрунтованих аргументів, які б свідчили про значний суспільний інтерес саме до цієї конкретної справи й вказували на те, що предмет даного спору стосується питань, які мають виняткове значення для суспільства в контексті наведених вище критеріїв, а справа мала виняткове значення для заявника.
		Оцінивши доводи касаційної скарги, колегія суддів вважає, що посилання заявника на положення підпунктів а), в) пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України є необґрунтованими, оскільки предмет спору не містить обґрунтованих фактичних передумов для віднесення справи до категорії винятково значимих. Крім того, наведені заявником в касаційній скарзі обставини не дають підстав для висновку, що справа має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.
		Під час вирішення питання про відкриття касаційного провадження (зокрема й про відмову у відкритті провадження) у справі не надається правова оцінка законності та обґрунтованості оскаржуваних судових рішень, а виключно встановлюється наявність чи відсутність підстав для їх касаційного оскарження відповідно до вимог статей 389, 394 ЦПК України.
		Згідно з положеннями частини першої статті 394 ЦПК України одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).
		Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.
		Зазначене відповідає Рекомендаціям № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року, який рекомендував державам-членам вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, слід вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.
		Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року, § 37).
		З урахуванням наведеного, оскільки заявник подав касаційну скаргу на судові рішення у справі з ціною позову, яка не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які не підлягають касаційному оскарженню, у відкритті касаційного провадження у справі слід відмовити.
		Керуючись статтею 129 Конституції України, частиною шостою, частиною дев`ятою статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		УХВАЛИВ:
		Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою представника Головного управління Національної поліції в Донецькій області - Мельникова Сергія Євгеновича, на рішення Ленінського районного суду м. Дніпропетровська від 10 червня 2024 року та постанову Дніпровського апеляційного суду від 12 листопада 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Донецькій області про витребування майна з чужого незаконного володіння та стягнення моральної шкоди.
		Копію ухвали надіслати заявнику.
		Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає.
		Судді                                                                                      Н. Ю. Сакара      
		                                                                                                                  О. В. Білоконь
		                                                                                                                  О. М. Осіян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...