Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 755/15005/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із трудових правовідносин, з них; про виплату заробітної плати.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-5716ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА                              
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ                        
		                                                                                                                
		18 грудня 2024 року                                              
		м. Київ
		 
		справа № 755/15005/23
		провадження № 61-5716св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                  Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 ,
		відповідач - Державне підприємство «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм»,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи
		касаційну скаргу Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року у складі судді Галагана В. І. та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів:                     Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С., 
		касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гончарук Михайло Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року у складі колегії суддів: Матвієнко Ю. О., Гуля В. В., Мельника Я. С.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У жовтні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовною заявою до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» (далі - ДП «УСТФ «Укртелефільм»), в якій просив стягнути з відповідача на свою користь грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн; компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн; середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні станом на день ухвалення рішення суду, враховуючи період з 25 вересня 2019 року до 29 вересня 2023 року включно, в розмірі                    378 252,40 грн; моральну шкоду за період з 25 вересня 2019 року до 29 вересня 2023 року у розмірі 50 000,00 грн.
		На обґрунтування позовних вимог зазначив, що він працював у ДП «УСТФ «Укртелефільм» з 30 березня 1979 року на посаді головного енергетика.
		Згідно наказу № 35/1-к від 25 травня 2018 року його звільнено з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
		Однак при звільненні позивачу не була виплачена заборгованість по заробітній платі в сумі 330 040,91 грн, яка в подальшому була стягнута судовими рішеннями та підлягала виконанню в примусовому порядку.
		Станом на час подання позову залишаються несплаченими суми заборгованості із компенсації за невикористані дні щорічної відпустки за період з 30 березня 2010 року до 25 травня 2018 року, компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати, а також середнього заробітку за весь час затримки розрахунку по день фактичного розрахунку.
		Вважає, що відповідач допустив затримання заробітної плати з 01 січня 2015 року до лютого 2023 року та в силу вимог закону має компенсувати позивачу частину заробітної плати у зв`язку з порушенням строків її виплати.
		Зауважив, що розмір простроченої заборгованості відповідача щодо виплати позивачу всіх належних сум на день звільнення становить: 330 040,91 грн - за судовими рішеннями, 128 933,16 грн. - компенсація за невикористану відпустку, без врахування компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати.
		Вказував, що невиплата позивачу заробітної плати за 2015 рік тривала понад 8 років, при цьому позивач своєчасно подав всі судові рішення до виконання, про їх існування було відомо відповідачу, який намагався оскаржити судовий наказ у справі № 755/8782/18 та оскаржував рішення суду у справі № 755/11315/19. При цьому, відповідачем у період прострочення виконання судових рішень, попри накладення судом та виконавцями арештів на його рахунки, здійснено численні платежі, що не пов`язані зі сплатою заборгованості із заробітної плати позивачу, на суму 2 337 694,69 грн, що свідчить про наявність можливості у відповідача погасити заборгованість перед позивачем, та про наявність вини відповідача у невиплаті позивачу заборгованості із заробітної плати.
		Крім того, позивач у позові зазначав, що протиправними діями відповідача йому завдано не тільки матеріальної, але й моральної шкоди, оскільки неповна виплата заробітної плати та не проведений в подальшому повний розрахунок при звільненні позбавили можливості позивача щодо належних умов життя. До того ж, порушення відповідачем трудових прав позивача впливає на його загальний стан морального здоров`я та потребує з боку позивача додаткових зусиль для організації свого життя, у зв`язку з чим позивач просив стягнути з відповідача на свою користь моральну шкоду, розмір якої оцінив у 50 000,00 грн.
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
		Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 128 933,16 грн. 
		Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 компенсацію за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн.
		Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 середній заробіток за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року до 09 листопада 2023 року в розмірі 388 985,61 грн. 
		Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 моральну шкоду у розмірі 10 000,00 грн.
		Вирішено питання про розподіл судових витрат.
		В іншій частині позову відмовлено.
		Частково задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що наявними у матеріалах справи належними та допустимими доказами, наданими позивачем, підтверджується факт невиплати роботодавцем ОСОБА_1 грошової компенсації за невикористані 217 днів відпустки.
		Оскільки відповідачем не було своєчасно погашено заборгованість по заробітній платі перед позивачем, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, суд першої інстанції вважав за необхідне задовольнити вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у визначеному ним розмірі - 319 065,98 грн, оскільки відповідачем ці розрахунки позивача спростовані не були.
		При цьому суд першої інстанції вважав наведені представником відповідача обставини щодо проведення реорганізації підприємства, відсутність коштів та накладення державним виконавцем арештів на розрахункові рахунки ДП «УСТФ «Укртелефільм» неповажними причинами невиплати коштів при розрахунку під час звільнення позивача, ураховуючи, що погашення заборгованості по заробітній платі працівника є першочерговим обов`язком роботодавця, який останнім не виконувався протягом тривалого часу (понад п`ять років), що є порушенням конституційно гарантованого та захищеного права працівника на своєчасне отримання належної заробітної плати.
		У зв`язку з цим суд першої інстанції вважав за необхідне також задовольнити вимоги позивача про стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні по день ухвалення судового рішення судом шляхом стягнення на користь позивача середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 388 985,61 грн.
		Також, встановивши наявність порушень відповідачем прав позивача щодо виплати йому належної заробітної плати, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення вимоги позивача про відшкодування завданої йому моральної шкоди у розмірі 10 000,00 грн, врахувавши обставини справи та критерії відшкодування моральної шкоди, визначені діючим законодавством, взявши до уваги вимоги розумності та справедливості.
		14 листопада 2023 року представником позивача ОСОБА_1 - адвокатом Гончаруком М. П. до суду першої інстанції подано заяву, відповідно до якої заявник просив суд вирішити питання про розподіл витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 70 000,00 грн.
		Додатковим рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року заяву представника позивача Гончарука М. П. про ухвалення додаткового рішення про розподіл судових витрат задоволено частково.
		Стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 67 662,00 грн. 
		В іншій частині вимог заяви відмовлено.
		Ухвалюючи додаткове рішення, суд першої інстанції виходив з положень статті 270 ЦПК України, яка встановлює порядок ухвалення додаткових рішень, та положень статей 133, 141 ЦПК України, які визначають порядок стягнення судових витрат у вигляді витрат на правничу допомогу, понесених стороною, на користь якої ухвалено судове рішення, та, враховуючи часткове задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , стягнув пропорційно до задоволених позовних вимог на його користь з відповідача 67 662,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.
		Не погоджуючись з такими судовими рішеннями суду першої інстанції, ДП «УСТФ «Укртелефільм» оскаржило їх в апеляційному порядку.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року апеляційну скаргу ДП «УСТФ «Укртелефільм» задоволено частково.
		Рішення Дніпровського районного суду міста Києва від 09 листопада 2023 року змінено в частині розміру стягнутого з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні з 25 вересня 2019 року до 09 листопада 2023 року, зменшено цей розмір з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн. 
		В іншій частині рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року залишено без змін.
		Змінено додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року в частині розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 , зменшено цей розмір з 67 662,00 грн до 30 000,00 грн.
		В іншій частині додаткове рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 23 листопада 2023 року залишено без змін.
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що  ОСОБА_1 знав на момент звільнення про наявність у нього невикористаних днів щорічної відпустки, у зв`язку з чим міг та повинен був заявити вимогу про стягнення цієї компенсації в рамках справи за його позовом про стягнення з відповідача належної йому заборгованості по заробітній платі, який був заявлений ним до Дніпровського районного суду м. Києва ще у липні 2019 року.Натомість дану вимогу ОСОБА_1 пред`явив до відповідача лише у жовтні 2023 року, звернувшись з відповідним позовом до Дніпровського районного суду                           м. Києва.
		На думку колегії суддів апеляційного суду, такі дії позивача не відповідають критеріям справедливості, добросовісності та розумності, оскільки звернення до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану щорічну відпустку разом із компенсацією втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням термінів її виплати та середнім заробітком за час затримки розрахунку через 5 років після виникнення права на звернення з такою вимогою до суду, на думку колегії суддів, свідчить про бажання позивача стягнути з відповідача якомога більшу суму коштів, що вочевидь суперечить принципу справедливості та добросовісності.
		За вищенаведених обставин апеляційний суд вважав за можливе та необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з відповідача на користь позивача, з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн, вважаючи такий розмір цілком достатнім для компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, та беручи до уваги те, що стягнення середнього заробітку у такому розмірі є пропорційним наслідкам правопорушення, зважаючи, зокрема, на те, що позивач в даній ситуації діяв недобросовісно, звернувшись до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану відпустку більш як через 5 років з дня звільнення, а також на те, що на користь позивача з відповідача, крім самої компенсації за невикористані відпустки, стягнута ще й компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 319 065,98 грн, що також є способом компенсації ОСОБА_1 майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку.
		Разом із тим, зважаючи на те, що апеляційний суд частково погодився з доводами апеляційної скарги відповідача та зменшив розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку, стягнутого з нього на користь позивача, з 388 985,61 грн до 50 000,00 грн, колегія суддів на підставі положень статті 141 ЦПК України вважала за необхідне змінити і розмір витрат на правничу допомогу, який визначений у додатковому рішенні від 23 листопада 2023 року, зменшивши цей розмір з 67 662,00 грн до 30 000,00 грн пропорційно задоволеним вимогам ОСОБА_1 . 
		 
		 
		В іншій частині апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, оскільки вони відповідають встановленим обставинам справи та нормам матеріального і процесуального права.  
		Доводи осіб, які подали касаційні скарги
		18 квітня 2024 року ДП «УСТФ «Укртелефільм» через засоби поштового зв`язку подало до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині  стягнення з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн і передати справу в цій частині для продовження розгляду.
		 
		Касаційна скарга ДП «УСТФ «Укртелефільм» мотивована тим, що оскаржувані судові рішення у вказаній частині вимог ухвалені судами попередніх інстанцій з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи, без урахування висновків Верховного Суду щодо застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		19 квітня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката Гончарука М. С. в системі «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року, у якій просить скасувати оскаржуване судове рішення в частині зменшення розміру стягнутого з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні та зменшення розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 , і залишити в силі в цій частині рішення суду першої інстанції.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова у вказаній частині ухвалена судом апеляційної інстанції з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи.
		 
		Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_1 відповідач ДП «УСТФ «Укртелефільм» просить суд відмовити у її задоволенні.
		 
		У відзиві на касаційну скаргу ДП «УСТФ «Укртелефільм» представник ОСОБА_1 - адвокат Гончарук М. С. просить суд відмовити в її задоволенні.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалами Верховного Суду від 20 травня 2024 року відкриті касаційні провадження за поданими касаційними скаргами та витребувано матеріали цивільної справи.
		 
		29 травня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 25 листопада 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		Судами встановлено, що ОСОБА_1 працював в ДП «УСТФ «Укртелефільм» на посаді головного енергетика з 30 березня 1979 року.
		Наказом ДП «УСТФ «Укртелефільм» № 35/1-к від 25 травня 2018 року ОСОБА_1 звільнений з роботи за власним бажанням відповідно до статті 38 КЗпП України.
		За даними довідки ДП «УСТФ «Укртелефільм» від 25 травня 2018 року № 1, розмір посадового окладу ОСОБА_1 , який працював на посаді головного енергетика, становив 6 426,00 грн.
		Також встановлено, що судовим наказом Дніпровського районного суду                    м. Києва від 18 грудня 2017 року у справі № 755/19162/17 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2015 року по 31 грудня 2015 року станом на 01 грудня 2017 року у розмірі 37 425,60 грн та матеріальну допомогу за 2015 рік у розмірі 77 112,00 грн. 
		Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 21 червня 2017 року у справі № 755/9157/17 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 березня 2016 року по 31 травня 2017 року у розмірі 67 803,37 грн та компенсацію за затримку заробітної плати в розмірі 5 085,19 грн.
		Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 13 березня 2018 року у справі № 755/3488/18 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 червня 2017 року по 31 грудня 2017 року у розмірі 38 338,06 грн. 
		Судовим наказом Дніпровського районного суду м. Києва від 12 червня 2018 року у справі № 755/8782/18 стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 січня 2018 року по 31 березня 2018 року у розмірі 90 095,78 грн. 
		Рішенням Дніпровського районного суду м. Києва від 24 вересня 2019 року у справі № 11315/19, яке залишено без змін постановою Київського апеляційного суду від 10 грудня 2019 року, стягнуто з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 заборгованість по заробітній платі за період з 01 квітня 2018 року по 25 травня 2018 року у розмірі 13 007,94 грн, середній заробіток за затримку розрахунку при звільненні за період з 26 травня 2018 року по 24 вересня 2019 року у розмірі 123 246,63 грн, компенсацію втрати частини доходів у розмірі 1 172,97 грн, моральну шкоду у розмірі 5 000,00 грн та судовий збір у розмірі 768,40 грн, а всього - 143 195,94 грн з утриманням обов`язкових до сплати в бюджет платежів.
		19 лютого 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/19162/17 Дніпровського районного суду                 м. Києва від 09 лютого 2018 року.
		22 січня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/9157/17 Дніпровського районного суду                   м. Києва від 21 червня 2017 року.
		02 травня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/3488/18 Дніпровського районного суду                      м. Києва від 25 квітня 2018 року.
		17 липня 2018 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання судового наказу № 755/8782/18 Дніпровського районного суду                    м. Києва від 11 липня 2018 року.
		22 січня 2020 року постановою державного виконавця Дніпровського РВДВС м. Києва ГТУЮ у м. Києві відкрито виконавче провадження з примусового виконання виконавчого листа № 755/11315/19 Дніпровського районного суду м. Києва від 15 січня 2020 року.
		ДП «УСТФ «Укртелефільм» заборгованість перед ОСОБА_1 за вищевказаними судовими рішеннями погашено, зокрема: за судовим наказом від 18 грудня 2017 року у справі № 755/19162/17 - 10 лютого 2023 року; за судовим наказом від 21 червня 2017 року у справі № 755/9157/17 - 22 березня 2023 року; за судовим наказом від 13 березня 2018 року у справі № 755/3488/18 - 14 лютого 2023 року; за судовим наказом від 12 червня 2018 року у справі               № 755/8782/18 - 15 лютого 2023 року; за рішенням суду від 24 вересня 2019 року у справі № 755/11315/19 - 15 лютого 2023 року.
		Згідно листа Голови комісії з перетворення ДП «УСТФ «Укртелефільм» Аврахова Т. Г. від 04 серпня 2023 року № 177, вимоги щодо надання інформації та довідки про суму заборгованості по заробітній платі в розрізі періодів і їх складових на ОСОБА_1 станом на 25 серпня 2023 року не може бути задоволено, оскільки згідно даних бухгалтерського обліку в ДП «УСТФ «Укртелефільм» відсутня заборгованість перед ОСОБА_1 . Вимога щодо надання інформації та довідки про кількість днів невикористаної відпустки ОСОБА_1 станом на 25 серпня 2023 року не може бути задоволена, оскільки в ДП «УСТФ  «Укртелефільм» відсутні необхідні кадрові документи. Щодо надання належним чином засвідченої копії звітів про суми нарахованої заробітної плати застрахованих осіб та суми нарахованого єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування, які подав страхувальник ДП «УСТФ «Укртелефільм» за період з січня 2003 року по травень 2018 року включно в частині інформації, що стосується                  ОСОБА_1 , відсутні витребувані документи.
		За даними довідки невикористаних відпусток працівниками ДП «УСТФ «Укртелефільм» станом на 01 січня 2018 року, ОСОБА_1 має 217 днів невикористаної відпустки за період з 30 березня 2010 року по 2017 рік.
		Також встановлено, що 04 квітня 2018 року Головою комісії з перетворення ДП «УСТФ «Укртелефільм» Авраховим Т. Г. на ім`я керівника Київської місцевої прокуратури № 4 подано заяви про кримінальне правопорушення за частиною першою статті 367 КК України, відповідно до яких за результатами перевірки у приміщенні бухгалтерії комісією було встановлено відсутність первинної бухгалтерської документації. Під час перевірки велася відеофіксація, по факту перевірки були складені відповідні акти. Головний бухгалтер ДП «УСТФ «Укртелефільм» неналежним чином виконує свої посадові обов`язки, що завдало шкоди державним інтересам ДП «УСТФ «Укртелефільм». Крім того, встановлено факт відсутності багатьох документів, зокрема, трудових книжок працівників ДП «УСТФ «Укртелефільм».
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційні скарги підлягають частковому задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанова Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог про стягнення грошової компенсації за невикористані дні відпустки та відшкодування моральної шкоди учасниками справи в касаційному порядку не оскаржені, а тому, в силу приписів статті 400 ЦПК України, в цій частині вимог оскаржувані судові рішення не є предметом касаційного перегляду.  
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова суду апеляційної інстанції в оскарженій частині не відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Щодо позовних вимог про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати
		Згідно з частиною першою статті 3 та статтею 4 КЗпП України трудові відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами, регулюються законодавством про працю, яке складається з КЗпП України та інших актів законодавства України, прийнятих відповідно до нього.
		Відповідно до частини першої статті 94 КЗпП України, приписи якої кореспондуються з частиною першою статті 1 Закону України «Про оплату праці», заробітна плата - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.
		Конституцією України (частина третя статті 43) встановлено право на належні, безпечні і здорові умови праці, на заробітну плату, не нижчу від визначеної законом.
		Статтями 33, 34 Закону України «Про оплату праці» передбачено, що в період між переглядом розміру мінімальної заробітної плати індивідуальна заробітна плата підлягає індексації згідно з чинним законодавством. Компенсація працівникам втрати частини заробітної плати у зв`язку із порушенням строків її виплати провадиться відповідно до індексу зростання цін на споживчі товари і тарифів на послуги у порядку, встановленому чинним законодавством.
		Індексація заробітної плати у встановленому законодавством порядку передбачена також частиною п`ятою статті 95 КЗпП України.
		Питання, пов`язані зі здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, врегульовані Законом України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженим постановою Кабміну Міністрів України від 21 лютого 2001 року № 159 (далі - Порядок № 159).
		Відповідно статей 1, 2, 3 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом.
		Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії; соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення) та інші. Сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться).
		Згідно Порядку № 159, дія цього Порядку поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати  грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 1 січня 2001 року. Компенсації підлягають такі грошові доходи разом із сумою індексації, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру, зокрема: заробітна плата (грошове забезпечення). Сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на 100. Індекс споживчих цін для визначення суми компенсації обчислюється шляхом множення місячних індексів споживчих цін за період невиплати грошового доходу. При цьому індекс споживчих цін у місяці, за який виплачується дохід, до розрахунку не включається. Щомісячні індекси споживчих цін публікуються Держкомстатом.
		Основною умовою для виплати громадянину передбаченої статтею 2 Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядком № 159 компенсації є порушення встановлених строків виплати нарахованих доходів. 
		 
		Тобто, компенсація за порушення строків виплати виникає тоді, коли грошовий дохід (заробітна плата) особи (працівника) з вини відповідача не нараховувався, своєчасно не виплачувався і через це особа зазнала втрат.
		?
		Кошти, які підлягають нарахуванню в порядку компенсації частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати, мають компенсаторний характер, спрямовані на забезпечення достатнього життєвого рівня та купівельної спроможності особи та пов`язані з інфляційними процесами та зростанням споживчих цін на товари та послуги.
		 
		Дія норм Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" та Порядку № 159 поширюється на підприємства, установи та організації всіх форм власності і господарювання та застосовується у всіх випадках порушення встановлених термінів виплати грошових доходів, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи), та стосується усіх доходів, які одержують громадяни в гривнях на території України і не мають разового характеру.
		 
		Виплата компенсації втрати частини доходу проводиться незалежно від порядку і підстав його (доходу) нарахування: самим підприємством, установою чи організацією добровільно чи на виконання судового рішення.
		 
		Право на компенсацію втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати особа набуває незалежно від того, чи були такі суми їй попередньо нараховані, але невиплачені.
		 
		Аналогічний підхід до застосування вказаних норм права викладено Верховним Судом у постановах від 03 липня 2018 року у справі № 521/940/17, від 18 липня 2023 року у справі № 200/10663/21.
		 
		Залишаючи рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року в частині стягнення з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати станом на 29 вересня 2023 року в розмірі 319 065,98 грн, апеляційний суд зазначив, що оскільки судом першої інстанції при розгляді справи встановлено, що відповідачем не було своєчасно погашено заборгованість по заробітній платі перед позивачем, що підтверджується наявними у справі письмовими доказами, правильним є висновок суду про задоволення вимоги позивача про стягнення на його користь з відповідача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі, визначеному позивачем - 319 065,98 грн., оскільки відповідачем ці розрахунки позивача спростовані не були.
		 
		Разом із тим, із матеріалів справи вбачається, що ДП «УСТФ «Укртелефільм» неодноразово, зокрема у поданому до суду першої інстанції письмовому відзиві, а також в апеляційні скарзі, заперечувало проти таких розрахунків позивача, спростовуючи їх. При цьому відповідач посилався на неправильні періоди нарахувань, на нарахування компенсації на виплати, які не охоплюються структурою заробітної плати, звертав увагу суду, що раніше ухвалені судові рішення з виплати заборгованості по заробітній платі знаходились на виконанні в органах державної виконавчої служби, станом на 15 лютого 2023 року були виконані, що, на його думку, виключає відповідальність відповідача/боржника за невиконання судових рішень, по яким позивач заявив вимоги про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати.   
		У відповідності до частин першої-третьої статті 89 ЦПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Отже, належним чином дослідити поданий стороною доказ (у цьому випадку - наданий позивачем розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати), перевірити його, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а у випадку незгоди з ним повністю чи частково, зазначити правові аргументи на його спростування і навести у рішенні свій розрахунок - це процесуальний обов`язок суду.
		Водночас, апеляційний суд наданий позивачем розрахунок компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати не дослідив та не перевірив, в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами його не оцінив, у зв`язку із чим дійшов передчасного висновку про задоволення вказаної позовної вимоги у повному обсязі.
		Разом із тим, суд касаційної інстанції не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).
		Щодо позовних вимог про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні
		Відповідно до статті 116 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.
		В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.
		Статтею 117 КЗпП України в редакції, чинній на час звільнення позивача, передбачено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		 
		При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.
		Таким чином, закон покладає на підприємство, установу, організацію обов`язок провести зі звільненим працівником повний розрахунок, виплатити всі суми, що йому належать. У разі невиконання такого обов`язку наступає передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність.
		Метою такого законодавчого регулювання є захист майнових прав працівника у зв`язку з його звільненням з роботи, зокрема захист права працівника на своєчасне одержання заробітної плати за виконану роботу, яка є основним засобом до існування працівника, необхідним для забезпечення його життя.
		Однак, встановлений статтею 117 КЗпП України механізм компенсації роботодавцем працівнику середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні не передбачає чітких критеріїв оцінки пропорційності щодо врахування справедливого та розумного балансу між інтересами працівника і роботодавця.
		Слід також мати на увазі, що працівник є слабшою, ніж роботодавець стороною у трудових правовідносинах. Водночас у вказаних відносинах і працівник має діяти добросовісно щодо реалізації своїх прав, а інтереси роботодавця також мають бути враховані. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами працівника та роботодавця.
		Висновок щодо можливості зменшення розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні викладено Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі № 761/9584/15 (провадження № 14-623цс18).
		У зазначеній постанові Велика Палата Верховного Суду вказала, що зменшуючи розмір відшкодування, визначений виходячи з середнього заробітку за час затримки роботодавцем розрахунку при звільненні відповідно до статті 117 КЗпП України, необхідно враховувати: розмір простроченої заборгованості роботодавця щодо виплати працівнику при звільненні всіх належних сум, передбачених на день звільнення трудовим законодавством, колективним договором, угодою чи трудовим договором; період затримки (прострочення) виплати такої заборгованості, а також те, з чим була пов`язана тривалість такого періоду з моменту порушення права працівника і до моменту його звернення з вимогою про стягнення відповідних сум; ймовірний розмір пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника; інші обставини справи, встановлені судом, зокрема, дії працівника та роботодавця у спірних правовідносинах, співмірність ймовірного розміру пов`язаних із затримкою розрахунку при звільненні майнових втрат працівника та заявлених позивачем до стягнення сум середнього заробітку за несвоєчасний розрахунок при звільненні.
		З урахуванням конкретних обставин справи, які мають юридичне значення та, зокрема, визначених критеріїв, суд може зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні працівника незалежно від того, чи він задовольняє позовні вимоги про стягнення належних звільненому працівникові сум у повному обсязі чи частково. 
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що при звільненні позивача останньому з вини роботодавця у строки, зазначені в статті 116 КЗпП України, були виплачені не всі належні працівникові суми, у зв`язку із чим наявні підстави для виплатити відповідачем позивачеві його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
		Разом із тим, апеляційний суд вважав за можливе та необхідне зменшити розмір середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, стягнутого з відповідача на користь позивача, з 388 985 грн. 61 коп. до 50 000 грн., вважаючи такий розмір цілком достатнім для компенсації працівнику майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку роботодавця, та беручи до уваги те, що стягнення середнього заробітку у такому розмірі є пропорційним наслідкам правопорушення, зважаючи, зокрема, на те, що позивач в даній ситуації діяв недобросовісно, звернувшись до суду з вимогою про стягнення компенсації за невикористану відпустку більш як через 5 років з дня звільнення, а також на те, що на користь позивача з відповідача, крім самої компенсації за невикористані відпустки стягнута ще й компенсація втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 319 065, 98 грн, що також є способом компенсації ОСОБА_1 майнових втрат, яких він зазнав внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку.
		Оскільки колегія суддів Верховного Суду висновки апеляційного суду щодо стягнення з відповідача на користь позивача компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати у розмірі 319 065,98 грн вважає передчасними, а факт стягнення вказаної суми суд апеляційної інстанції прийняв до уваги при визначенні розміру середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні, висновки суду щодо зменшення вказаного розміру є також передчасними.
		 
		Оскільки, відповідно до частини другої статті 141 ЦПК України, судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, висновки апеляційного суду щодо визначення розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 є передчасними.
		Щодо клопотання про закриття касаційного провадження
		10 червня 2024 року на адресу Верховного Суду від представника               ОСОБА_1 - адвоката Гончарука М. П. надійшло клопотання про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою ДП «УСТФ «Укртелефільм».
		 
		Клопотання мотивоване тим, що касаційна скарга ДП «УСТФ «Укртелефільм» не містить посилання та обгрунтування для касаційного оскарження на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України.
		 
		У запереченнях на клопотання про закриття касаційного провадження від 14 червня 2024 року ДП «УСТФ «Укртелефільм» просить суд відмовити позивачу у вказаному клопотанні.
		 
		Стаття 396 ЦПК України містить вичерпний перелік підстав для закриття касаційного провадження.
		 
		Верховним Судом не встановлено підстав для задоволення клопотання представника ОСОБА_1 - адвоката Гончарука М. П., тому у задоволенні клопотання про закриття касаційного провадження слід відмовити.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		За приписами частин третьої, четвертої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи. Справа направляється на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, якщо порушення норм процесуального права допущені тільки цим судом. У всіх інших випадках справа направляється до суду першої інстанції.
		 
		Ураховуючи, що судом апеляційної інстанції не встановленні фактичні обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про наявність підстав для скасування постанови апеляційного суду з направленням справи в частині позовних вимог  ОСОБА_1 про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині розподілу судових витрат на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
		 
		Керуючись статтями 400, 409, 411, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		У задоволенні клопотання  ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гончарук Михайло Петрович, про закриття касаційного провадження за касаційною скаргою Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» відмовити.
		 
		Касаційну скаргу Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» на рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 09 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року задовольнити частково.
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Гончарук Михайло Петрович, на постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року задовольнити частково.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 29 лютого 2024 року в частині вирішення позовних вимог  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині визначення розміру витрат на правничу допомогу, стягнутих з ДП «УСТФ «Укртелефільм» на користь ОСОБА_1 , скасувати. 
		Справу в частині позовних вимог  ОСОБА_1 до Державного підприємства «Українська студія телевізійних фільмів «Укртелефільм» про стягнення компенсації за втрату частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати та про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні, а також в частині розподілу судових витрат направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції. 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                   М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                             А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...