Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 761/26091/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.12.2024
Номер судового провадження: 61-10998ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		20 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 761/26091/23
		провадження № 61-10998св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду (далі - Верховний Суд): Краснощокова Є. В., Крата В. І., Пархоменка П. І. (суддя-доповідач) 
		розглянув у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скаргиКиївської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Київській області,
		на рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року у складі судді Пономаренко Н. В. та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року у складі колегії суддів: 
		Соколової В. В., Мережко М. В., Поліщук Н. В.,
		у справі за позовом  ОСОБА_1 (далі - позивач) до держави Україна в особі Державної казначейської служби України (далі - відповідач 1, казначейська служба), Головного управління Національної поліції в Київській області (далі - відповідач 2, ГУНП), Київської обласної прокуратури (далі - відповідач 3, прокуратура) про відшкодування моральної шкоди,
		прийняв постанову про наступне:
		I. Вступ
		1.           У липні 2023 року позивач звернувся до суду з позовом до відповідачів про відшкодування моральної шкоди. 
		2.           Відповідачі позовні вимоги не визнали.
		3.           Суд першої інстанції позов задовольнив частково і його позицію підтримала апеляційна інстанція.
		4.           Відповідачі 2, 3 оскаржили рішення судів попередніх інстанцій 
		в касаційному порядку. Підставою касаційного оскарження вказали те, що суди не врахували висновки, викладені у постановах Верховного Суду, перелік яких навели у касаційних скаргах.
		5.           Оскаржувані судові рішення переглядаються в межах, передбачених статтею 400 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК), 
		у зв`язку із чим Верховний Суд вирішує питання права, а не факту.
		Аналіз змісту касаційних скарг свідчить, що судові рішення оскаржуються в частині задоволених позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в сумі 500 000 грн. В іншій частині судові рішення не оскаржуються, а тому в касаційному порядку не переглядаються.
		ІІ. Короткий зміст позовних вимог
		6.           Позов обґрунтований так:
		-                  вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області 
		від 13 вересня 2019 року, який залишено без змін ухвалою Київського апеляційного суду від 25 серпня 2022 року та постановою Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 22 червня 2023 року, позивача визнано невинуватим та виправдано у кримінальному провадженні, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12016110200004247 у зв`язку із відсутністю в його діях складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 345-1 Кримінального кодексу України (далі - КК);
		-                  у зв`язку із незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності він має право на відшкодування моральної шкоди відповідно до Закону України від 01 грудня 1994 року № 266/94-ВР «Про порядок відшкодування шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду» (далі - Закон № 266/94-ВР).
		-                  загальний строк досудового розслідування та судового розгляду 
		у кримінальному провадженні тривав з дня повідомлення про підозру - 
		28 жовтня 2016 року і до дня ухвалення судом касаційної інстанції постанови від 22 червня 2023 року, що становить 6 років 7 місяців 
		24 дні.
		-                  рішенням Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) 
		від 22 червня 2023 року у справі «Круглов та інші проти України» № 25946/19, з якою об`єднано звернення позивача, задоволено його заяву. ЄСПЛ зазначив, що ці заяви свідчать про порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 
		(далі - Конвенція) у зв`язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту;
		-                  внаслідок незаконного притягнення позивача до кримінальної відповідальності було опубліковано на різних інтернет-ресурсах інформацію, зміст якої не відповідає дійсності та містить образливі фрази щодо позивача та його дружини, а також у 2016 році невідомі особи приклеїли на вхідні двері його квартири плакат з написом щодо вимагання звільнення його дружини 
		з Генеральної прокуратури України, оскільки її чоловік - злочинець, плакат бачив їх неповнолітній син та сусіди;
		-                  ці обставини, пов`язані із незаконним притягненням позивача до кримінальної відповідальності, завдали йому моральної шкоди, завдану незаконним переслідуванням з боку правоохоронних органів, безпідставним обвинуваченням, незаконним оголошенням у розшук, примусовим приводом до суду для обрання запобіжного заходу, тривалим розглядом справи, призвели до розлучення із дружиною, непорозумінням із батьками, уникненням спілкування із сусідами та колегами по роботі, публікаціями на інтернет-ресурсах статей з образливими фразами щодо позивача та його колишньої дружини.
		7.           Враховуючи викладене позивач просив суд стягнути з Державного бюджету України 1 000 000 грн на відшкодування моральної шкоди.
		ІII. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		8.           Рішенням Шевченківського районного суду міста Києва 
		від 29 листопада 2023 року, яке залишене без змін постановою Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року, позов задоволено частково. Стягнуто з Державного бюджету України на користь позивача 500 000 грн 
		на відшкодування моральної шкоди. В іншій частині позову відмовлено. 
		9.           Задовольнивши позов частково, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що позивача було незаконно притягнуто до кримінальної відповідальності, тому він має право на відшкодування моральної шкоди, передбаченої Законом № 266/94-ВР за час незаконного його перебування під слідством та судом з 28 жовтня 2016 року до 25 серпня 2022 року, у загальному 70 місяців.
		10.        Визначивши розмір відшкодування моральної шкоди у сумі 500 000 грн, більшому ніж мінімально визначений законом, суд врахував перебування позивача протягом тривалого часу під слідством та судом (більше п`яти років), тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення 
		у необхідному чи повному обсязі, що безумовно негативно вплинуло на його почуття, душевний стан та здоров`я і завдало йому душевних страждань.
		IV. Короткий зміст вимог касаційних скарг та узагальненні доводи осіб, які подали касаційні скарги
		11.        У касаційній скарзі відповідач 3 просить оскаржувані судові рішення в частині задоволених позовних вимог скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про відмову в позові.
		12.        Касаційна скарга відповідача 3 мотивована такими обставинами:
		-                  суди не з`ясували усі обставини справи;
		-                  судами неправильно застосовано статті 3, 4, 12, 13 Закону № 266/94-ВР,  статтю 23 Цивільного кодексу України (далі - ЦК);
		-                  судами безпідставно не враховано, що сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди та не може призводити до незаконного збагачення позивача;
		-                  суди обмежилися лише констатацією факту завдання позивачу моральних страждань, проте не зазначили жодних фактів та доказів, на підставі яких вони дійшли таких висновків;
		-                  поза увагою судів залишено той факт, що позивачем взагалі не конкретизовано, в чому полягали моральні страждання та який вони мали безпосередній психотравмуючий чи інший негативний прояв у його житті, лише стверджувалося про їх завдання, що супроводжувалося надмірно тривалим кримінальним переслідуванням;
		-                  судами не враховано, що лише здійснення слідчих дій у ході розслідування кримінальної справи, без доказів завдання шкоди позивачу органами досудового розслідування та прокуратури, не може бути підставою для збільшення розміру відшкодування моральної шкоди;
		-                  позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження протиправності поведінки працівників органів прокуратури під час здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженні;
		-                  суди, у порушення статті 2 ЦПК, дійшли помилкового висновку про протиправність дій прокуратури.
		13.        У касаційній скарзі відповідач 2 просить оскаржувані судові рішення скасувати, ухвалити нове рішення про відмову в позові.
		14.        Касаційна скарга відповідача 2 мотивована такими обставинами:
		-                  судами не повністю враховано заперечення відповідача 2 щодо моральної шкоди, викладені у відзиві на позовну заяву;
		-                  суд не постановив жодної ухвали щодо витребування документів 
		у позивача, незважаючи на те, що у суду були сумніви щодо наявності підстав з виплати зазначеної шкоди;
		-                  суди не з`ясували усі обставини справи;
		-                  позивачем не надано жодного доказу на підтвердження завдання йому моральної шкоди та причинно-наслідкового зв`язку між встановленим порушенням та заявленою моральною шкодою,
		-                  суди не звернули увагу, що позивачем не обґрунтовано заявлений розмір моральної шкоди.
		V. Рух справи у суді касаційної інстанції
		15.        29 серпня 2024 року відповідач 3 звернувся до Верховного Суду 
		із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.
		16.        20 вересня 2024 року відповідач 2 звернувся до Верховного Суду 
		із касаційною скаргою на рішення суду першої інстанції та постанову апеляційного суду.
		17.        Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року поновлено строк на касаційне оскарження, відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 3.
		18.        Ухвалою Верховного Суду від 06 листопада 2024 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою відповідача 2.
		19.        Матеріали справи надійшли до Верховного Суду 24 жовтня 2024 року.
		VI. Фактичні обставини справи, встановлені судами попередніх інстанцій
		20.        Відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань за 
		№ 12016110200004247 внесені 28 жовтня 2016 року та цього ж дня позивачу повідомлено про підозру за частиною другою статті 345-1 КК.
		21.        03 січня 2017 року слідчим О. Петровим за погодженням з прокурором Т. Прокопович направлено клопотання про надання дозволу на затримання позивача до Києво-Святошинського районного суду Київської області.
		22.        Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05 січня 2017 надано дозвіл на затримання позивача, якого було затримано 13 січня 2017 року.
		23.        Ухвалою слідчого судді Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 січня 2017 року у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою відмовлено у зв`язку з відсутністю доказів того, що він належним чином викликався та ухилявся від викликів слідчого.
		24.        Ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2017 року постановлено відмовити у задоволенні клопотання слідчого про застосування до підозрюваного ОСОБА_1 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, зобов`язано останнього прибувати за кожною вимогою до органу досудового розслідування та суду.
		25.        16 лютого 2017 року позивачу повідомлено про зміну підозри.
		26.        Під час судового провадження стороною захисту доведено безпідставність зупинення слідчим строків у кримінальному провадженні 
		№ 12016110200004247 від 28 жовтня 2016 року, що підтверджено ухвалою Апеляційного суду Київської області від 23 січня 2017 року, а так само відсутність підстав для оголошення ОСОБА_1 в розшук, оскільки останній не ухилявся від явки до органу досудового розслідування та прокурора.
		27.        Вказані вище обставини встановлені вироком Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року.
		28.        Також, згідно із вказаним вироком позивача визнано невинуватим у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 345-1 КК і виправдано за відсутністю в його діянні складу кримінального правопорушення.
		29.        Ухвалами Київського апеляційного суду від 22 серпня 2022 року та Верховного Суду від 22 червня 2023 року вирок Києво-Святошинського районного суду Київської області від 13 вересня 2019 року залишено без змін
		30.        З рішення ЄСПЛ від 22 червня 2023 року у справі «Круглов та інші проти України» вбачається, що ОСОБА_1 був одним із заявників, йому присуджено відшкодування моральної шкоди в розмірі 900 Євро, так як встановлено порушення пункту 1 статті 6 та статті 13 Конвенції у зв`язку з надмірною тривалістю кримінальних проваджень та відсутністю у національному законодавстві ефективного засобу юридичного захисту.
		31.        Рішенням Святошинського районного суду м. Києва від 26 вересня 
		2017 року у справі № 759/15344/16 шлюб позивача з ОСОБА_2 розірваний.
		VII. Позиція Верховного Суду
		32.        Переглянувши оскаржувані судові рішення в межах розгляду справи судом касаційної інстанції (див. пункт 5), Верховний Суд зазначає наступне. 
		33.        Предметом спору є відшкодування позивачу моральної шкоди, завданої незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду (див. пункти 6-7)
		34.        Право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності закріплено в статті 56 Конституції України, статтях 23, 1176 ЦК та Законі № 266/94-ВР.
		35.        Верховний Суд раніше висловлював правову позицію щодо застосування відповідних норми права у правовідносинах про відшкодування моральної шкоди, що враховується у цих правовідносинах відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК.
		36.        Так, Верховний Суд враховує, що гроші виступають еквівалентом моральної шкоди. Грошові кошти, як загальний еквівалент всіх цінностей, 
		в економічному розумінні «трансформують» шкоду в загальнодоступне вираження, а розмір відшкодування «обчислює» шкоду. Розмір визначеної компенсації повинен, хоча б наближено, бути мірою моральної шкоди та відновленого стану потерпілого. При визначенні компенсації моральної шкоди складність полягає у неможливості її обчислення за допомогою будь-якої грошової шкали чи прирівняння до іншого майнового еквіваленту. Тому грошова сума компенсації моральної шкоди є лише ймовірною, і при її визначенні враховуються характер правопорушення, глибина фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступінь вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, інші обставин, які мають істотне значення, вимоги розумності і справедливості (див. постанову Верховного Суду від 25 травня 2022 року у справі № 487/6970/20 (провадження № 61-1132св22).
		37.        Абзац другий частини третьої статті 23 ЦК, у якому вжитий термін «інші обставини, які мають істотне значення» саме тому і не визначає повний перелік цих обставин, що вони можуть різнитися залежно від ситуації кожного потерпілого, особливості якої він доводить суду. Обсяг немайнових втрат потерпілого є відкритим, і в кожному конкретному випадку може бути доповнений обставиною, яка впливає на формування розміру грошового відшкодування цих втрат. Розмір відшкодування моральної шкоди перебуває у взаємозв`язку з фізичним болем, моральними стражданнями, іншими немайновими втратами, яких зазнала потерпіла особа, а не із виключністю переліку та кількістю обставин, які суд має врахувати (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 477/874/19 (провадження № 14-24цс21).
		38.        Відповідно до частин першої, другої та сьомої статті 1176 ЦК шкода, завдана фізичній особі внаслідок її незаконного засудження, незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, незаконного застосування запобіжного заходу, незаконного затримання, незаконного накладення адміністративного стягнення у вигляді арешту чи виправних робіт, відшкодовується державою у повному обсязі незалежно від вини посадових 
		і службових осіб органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду. Право на відшкодування шкоди, завданої фізичній особі незаконними діями органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури або суду, виникає у випадках, передбачених законом. Порядок відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу, що здійснює оперативно-розшукову діяльність, органу досудового розслідування, прокуратури або суду, встановлюється законом.
		39.        Право на відшкодування шкоди в розмірах і в порядку, передбачених цим Законом, виникає, у тому числі, у випадках постановлення виправдувального вироку суду (пункт 1 частини першої статті 2 Закону 
		№ 266/94-ВР).
		40.        Згідно зі статтею 3 Закону № 266/94-ВР у наведених в статті 1 Закону випадках громадянинові відшкодовуються: 1) заробіток та інші грошові доходи, які він втратив внаслідок незаконних дій; 2) майно (в тому числі гроші, грошові вклади і відсотки по них, цінні папери та відсотки по них, частка у статутному фонді господарського товариства, учасником якого був громадянин, та прибуток, який він не отримав відповідно до цієї частки, інші цінності), конфісковане або звернене в доход держави судом, вилучене органами досудового розслідування, органами, які здійснюють оперативно-розшукову діяльність, а також майно, на яке накладено арешт; 3) штрафи, стягнуті на виконання вироку суду, судові витрати та інші витрати, сплачені громадянином; 4) суми, сплачені громадянином у зв`язку з поданням йому юридичної допомоги; 5) моральна шкода.
		41.        За змістом статті 4 Закону № 266/94-ВР відшкодування шкоди 
		у випадках, передбачених пунктами 1, 3, 4 і 5 статті 3 цього Закону, провадиться за рахунок коштів державного бюджету.
		42.        У частинах четвертій та п`ятій статті 4 указаного Закону визначено, що відшкодування моральної шкоди провадиться у разі, коли незаконні дії органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, досудове розслідування, прокуратури і суду завдали моральної втрати громадянинові, призвели до порушення його нормальних життєвих зв`язків, вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливостей реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру.
		43.        Згідно з частинами другою, третьою статті 13 Закону № 266/94-ВР розмір моральної шкоди визначається з урахуванням обставин справи в межах, встановлених цивільним законодавством. Відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться виходячи з розміру не менше одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом.
		44.        Моральною шкодою визнаються страждання, заподіяні громадянинові внаслідок фізичного чи психічного впливу, що призвело до погіршення або позбавлення можливості реалізації ним своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими людьми, інших негативних наслідків морального характеру. Визначення розміру відшкодування залежить від таких чинників, як характер і обсяг страждань (фізичного болю, душевних і психічних страждань тощо), яких зазнав позивач, можливості відновлення немайнових втрат, їх тривалість, тяжкість вимушених змін у його життєвих і суспільних стосунках, ступінь зниження престижу, репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану, і сама можливість такого відновлення 
		у необхідному чи повному обсязі (див. постанову Верховного Суду 
		від 10 листопада 2021 року у справі № 346/5428/17 (провадження 
		№ 61-8102св21)).
		45.        Законодавець визначив мінімальний розмір відшкодування моральної шкоди, виходячи з установленого законодавством розміру заробітної плати на момент розгляду справи судом, за кожен місяць перебування під слідством та судом. Тобто цей розмір у будь-якому випадку не може бути зменшено, оскільки він є гарантованим мінімумом (див. постанову Верховного Суду від 22 лютого 2023 року в справі № 199/1800/22 (провадження № 61-12515св22)).
		46.        Водночас законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір. Збільшення такого розміру має бути належним чином обґрунтовано (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 22 квітня 2019 року у справі № 236/893/17 (провадження № 14-4цс19).
		47.        Розмір моральної шкоди, завданої громадянинові незаконними діями органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури і суду, необхідно визначати виходячи з мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством і судом, починаючи з часу пред`явлення обвинувачення до набрання виправдувальним вироком законної сили або ухвалою про закриття кримінального провадження (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 20 вересня 2018 року у справі № 686/23731/15 (провадження 
		№ 14-298цс18)).
		48.        Строк розгляду справи судом касаційної інстанції не входить у період перебування особи під слідством та судом. Такий висновок міститься 
		у постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 95/692/17 (провадження № 61-7534св18) та від 23 вересня 2021 року у справі 
		№ 295/13971/20 (провадження № 61-10849св21), від 19 жовтня 2022 року 
		у справі № 947/3673/20 (провадження № 61-14285св21).
		49.        У справі, що переглядається, суди правильно встановили, що позивач набув право на відшкодування моральної шкоди відповідно до положень Закону № 266/94-ВР.
		50.        Під час розгляду справи судами встановлено, що позивачем на підтвердження обставин завдання моральної шкоди надані дані про публікації негативного характеру у пресі щодо нього та обставин, які були підставою порушення кримінальної справи. Також на підтвердження погіршення стану здоров`я позивач надав копії медичних документів з яких вбачається, що позивач має захворювання, пов`язані з емоційно-вольовими порушеннями із змішаними вегетативними пароксизмами.
		51.        Суди встановили, що позивач перебував під слідством та судом з часу вручення йому повідомлення про підозру (28 жовтня 2016 року) і до набрання законної сили виправдувальним вироком суду (25 серпня 2022 року), тобто 
		5 років 9 місяців і 29 днів (судом розраховувалося як за 1 місяць), загалом 
		70 місяців. Мінімальна заробітна плата в 2023 році на час розгляду справи судом першої інстанції становила 6 700 грн. Отже, розмір моральної шкоди 
		у гарантованому державою мінімальному розмірі, відповідно до норм Закону № 266/94-ВР становить 469 000 грн ((70 міс. х 6 700 грн).
		52.        Позивач не просив обмежити розмір моральної шкоди гарантованим законодавством України мінімумом та просив відшкодувати йому моральну шкоду у розмірі 1 000 000 грн.
		53.        Суди врахували підстави позову у цій справі, на які посилався позивач, зокрема: його перебування тривалий час під слідством та судом, що призвело до порушення його нормальних життєвих зв`язків, негативно вплинуло на почуття та душевний стан, завдало душевних та фізичних страждань, втрату роботи і засобів до існування, необхідність нести додаткові витрати часу та коштів на відвідування органів прокуратури та суду.
		54.        Беручи до уваги, що законодавством не встановлено чіткого розміру відшкодування моральної шкоди у цій категорії справ, а зазначено тільки мінімальний розмір, з якого необхідно виходити під час її визначення, суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку про відшкодування позивачу моральної шкоди за незаконне притягнення його до кримінальної відповідальності, пред`явлення підозри, обвинувачення, тривалий розгляд кримінальної справи, у загальному розмірі 500 000 грн.
		55.        Отже, враховуючи встановлені обставини справи, особливості впливу події незаконного притягнення до кримінальної відповідальності на позивача, пред`явлене йому обвинувачення, тривалість перебування позивача під судом і слідством, глибину душевних страждань позивача, а також засади розумності та справедливості, суди правильно вважали, що зазначений розмір є достатнім для відновлення порушеного права позивача.
		56.        У зв`язку з цим не заслуговують на увагу посилання в касаційній скарзі відповідача 3 щодо безпідставного збільшення судами розміру відшкодування моральної шкоди.
		57.        Доводи касаційної скарги відповідача 3, що судами неправильно застосовано статті 3, 4, 12, 13 Закону № 266/94-ВР, статтю 23 ЦКзводяться до неправильного тлумачення норм права.
		58.        Аргументи касаційної скарги відповідача 3, що сам факт ухвалення виправдувального вироку щодо особи не є безумовною підставою для відшкодування моральної шкоди, не заслуговують на увагу, оскільки підстави відшкодування моральної шкоди внаслідок незаконних дій правоохоронних дій передбачено Законом № 266/94-ВР.
		59.        З цих підстав підлягають відхиленню узагальнені доводи касаційної скарги відповідача 3 про те, що позивачем не доведено завдання моральної шкоди відповідачами, не надано жодного доказу на підтвердження протиправності поведінки працівників органів прокуратури під час здійснення процесуальних дій у кримінальному провадженніта те, що судидійшли помилкового висновку про протиправність дій прокуратури.
		60.        Доводи касаційних скарг, що суди попередніх інстанцій не звернули уваги, що позивач не надав належних доказів завдання йому моральної шкоди, погіршення стану здоров`я спростовуються матеріалами справи та зводяться до переоцінки доказів.
		61.        Узагальнені доводи касаційної скарги відповідача 2 щодо незгоди 
		із розміром, визначеним судами, на відшкодування моральної шкоди, не підлягають задоволенню, оскільки суди належним чином встановивши обставини справи, дослідивши надані докази, дійшли правильного висновку про незаконність притягнення позивача до кримінальної відповідальності 
		і у зв`язку з цим завдання йому моральної шкоди.
		62.        Доводи касаційної скарги щодо не витребування документів у позивача, зокрема, з огляду на відсутність у матеріалах справи відповідних клопотань, 
		є лише припущеннями відповідача 2, тому на увагу не заслуговують.
		63.        Враховуючи характер спірних правовідносин та застосовані судами попередніх інстанцій норми права, наведена в касаційній скарзі практика Верховного Суду не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених відповідачами постановах.
		64.        В касаційних скаргах відповідачі посилаються на практику ЄСПЛ, що на думку Верховного Суду є нерелевантним у спірних правовідносинах.
		65.        Для перевірки релевантного застосування практики ЄСПЛ в певних правовідносинах необхідно дослідити:
		-                     Чи була конкретна ситуація втручанням у права, гарантовані Конвенцією?
		-                     Які загальні принципи, характерні для відповідного права, закріпленого в Конвенції (для чого використовується особливе тлумачення, яке здійснюється за допомогою практики ЄСПЛ)?
		-                     Які особливості застосування принципів в конкретній ситуації?
		66.        У цій справі в касаційній скарзі відповідача 2 використано цитату про те, що «визнання порушення прав особи неправомірними діями інших осіб само по собі є достатньою справедливою сатисфакцією за моральну шкоду спричинену такими діями».
		Проте, відповідачем 2 зв`язок із відповідним правом, яка гарантовано Конвенцією не наведено, як і необґрунтовано під яке конвенційне право підпадає спірна ситуація. Посилання на статтю 41 Конвенції свідчить про неправильне тлумачення її положень, оскільки вона не відноситься до конвенційних прав, а стосується процедури провадження в ЄСПЛ та можливості застосування ним справедливої сатисфакції.
		У зв`язку із чим наведені рішення ЄСПЛ не характерні для правовідносин з приводу відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності і не можуть свідчити про незаконність оскаржуваних судових рішень
		67.        Відповідач 3 також не обґрунтував під яке конвенційне право підпадає спірна ситуація. Він послався на рішення ЄСПЛ у справі «Гранков проти України», яке стосувалось гарантій права на свободу, яке закріплено в статі 5 Конвенції.
		В згаданій справі ЄСПЛ встановив, що право на відшкодування шкоди відповідно до пункту 5 статті 5 Конвенції вважається незабезпеченим національною правовою системою, якщо ЄСПЛ встановлює порушення будь-якого з попередніх пунктів цієї статті, та якщо немає рішення національного суду, яким би було встановлено незаконність тримання під вартою.
		Спірні правовідносини є відмінними і стосуються відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок незаконного притягнення до кримінальної відповідальності, що має національне правове регулювання (див. пункт 34). А пункт 5 статі 5 Конвенції стосується особливих гарантій при порушені права на свободу. 
		При цьому відповідач 3 зробив посилання на пункти 30, 34 рішення ЄСПЛ, які знаходяться в розділі рішення «Відповідна правова база та практика», які не стосуються висновків суду щодо обґрунтованості втручання в право, гарантоване Конвенцією, а є описом джерел права.
		Тому доводи касаційної скарги щодо застосування положень Конвенції та практики ЄСПЛ відхиляються.
		68.        Незгода відповідачів 2, 3 із судовими рішеннями, висновками щодо встановлених обставин та оцінкою доказів не є підставою для скасування оскаржуваних судових рішень.
		69.        Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК).
		70.        Суди належним чином виконали вимоги статті 89 ЦПК щодо оцінки доказів і дотримали вимог статті 263 ЦПК щодо законності та обґрунтованості рішення суду, повно і всебічно встановили обставини справи та правильно вирішили спір.
		71.        За результатами розгляду касаційних скарг Верховний Суд вважає, що відсутні підстави для скасування судових рішень в оскаржуваній частині щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про відшкодування грошової компенсації моральної шкоди в сумі 500 000 грн, а тому касаційні скарги слід залишити без задоволення, що відповідатиме частині третій статті 401 та статті 410 ЦПК.
		72.        Враховуючи, що судові рішення в оскарженій частині підлягають залишенню без змін, судовий збір покладається на особу, яка подала касаційну скаргу.
		73.        Щодо клопотання відповідача 3 про розгляд справи у судовому засіданні за участю сторін Верховний Суд зазначає наступне.
		Розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться (частина тринадцята статті 7 ЦПК).
		Попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи 9частина перша статті 401 ЦПК).
		Тлумачення вказаних норм свідчить, що попередній розгляд справи у суді касаційної інстанції проводиться без повідомлення учасників справи. Тому у задоволенні клопотання належить відмовити.
		Із цих підстав,
		керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 415, 416, 419 ЦПК, Верховний Суд
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           У задоволені клопотання Київської обласної прокуратури про розгляд справи Верховним Судом у судовому засіданні за участю сторін відмовити.
		2.           Касаційні скарги Київської обласної прокуратури, Головного управління Національної поліції в Київській області залишити без задоволення.
		3.           Рішення Шевченківського районного суду міста Києва від 29 листопада 2023 року та постанову Київського апеляційного суду від 04 липня 2024 року в оскарженій частині щодо задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про стягнення грошової компенсації моральної шкоди в сумі 500 000 грн залишити без змін.
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді:П. І. Пархоменко Є. В. Краснощоков В. І. Крат

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...