Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 712/5139/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 51-4203км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12019250270000839

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 712/5139/20
		провадження № 51-4203км24
		 
		Верховний Суд колегією суддів Третьої судової палати Касаційного кримінального суду 
		у складі:
		головуючого                                               ОСОБА_1 ,
		суддів                                                            ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання               ОСОБА_4 , 
		прокурора                                                    ОСОБА_5 ,
		захисника                                                    ОСОБА_6 ,
		засудженої                                                  ОСОБА_7 ,
		представника потерпілої                         ОСОБА_8 (в режимі відеоконференції),
		потерпілої                                                    ОСОБА_9 (в режимі відеоконференції),
		розглянув у відкритому судовому засіданнікасаційні скарги засудженої ОСОБА_10 на вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року та ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року, та заступника керівника Черкаської обласної прокуратури на ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року щодо
		ОСОБА_10 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянки України, уродженки с. Богданівка Броварського району Київської області, зареєстрованої та проживаючої в АДРЕСА_1 , раніше не судимої,
		засудженої за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 140 Кримінального кодексу України (надалі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року ОСОБА_10 засуджено за ч. 2 ст. 140 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки з позбавленням права займатися лікарською діяльністю на той самий строк.  
		На підставі ст. 75 КК ОСОБА_10 звільнено від відбування призначеного судом основного покарання з випробуванням зі встановленням іспитового строку тривалістю 2 роки з покладенням обов`язків, передбачених п. п. 1, 2 ч.1 , п.2 ч. 3 ст. 76 цього Кодексу. 
		У задоволенні позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, до ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням,  відмовлено.
		За цим же вироком цивільний позов ОСОБА_9 задоволено частково і ухвалено стягнути із комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради на користь ОСОБА_9  завдану матеріальну шкоду в розмірі 19 149, 78 грн та моральну шкоду в розмірі 250 000 грн.
		У задоволенні решти позовних вимог ОСОБА_9 відмовлено.
		Вирішено питання щодо заходів забезпечення кримінального провадження і речових доказів.
		Згідно з фактичними обставинами, детально наведеними у вироку, ОСОБА_10 , перебуваючи на посаді лікаря акушер-гінеколога комунального некомерційного підприємства «Черкаська центральна районна лікарня» Черкаської районної ради, надавала ОСОБА_9 медичну допомогу, будучи лікуючим лікарем, тобто лікарем-партнером при пологах у ОСОБА_9 .
		Так, 29 липня 2019 року у період часу з 08:00 до 16:19, після народження першого плоду, виникли ускладнення у вигляді випадіння петлі (петель) пуповини, що супроводжувалася передлежанням пуповини при цілому плідному міхуру.
		Проте, ОСОБА_10 внаслідок недбалого ставлення до своїх професійних обов`язків, усупереч вимогам Порядку надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України (надалі - МОЗ) від 08 квітня 2015 року № 205 не правильно надала ОСОБА_9 медичну допомогу, оскільки не провела електронний фетальний моніторинг стану плодів із записом на плівку. Після виникнення показників до операції кесарева розтину у ОСОБА_9 , ОСОБА_10 провела її із запізненням, з недотриманням п`ятнадцяти хвилинного максимального інтервалу.
		Зокрема, без дотримання вимог клінічного протоколу з акушерської допомоги «Кесарів розтин», затвердженого наказом МОЗ від 27 грудня 2011 року № 977 «Про внесення змін до наказу МОЗ України від 15 грудня 2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги» операція кесарева розтину проведена через 22 хв після проколу навколоплідного міхура та випадіння петель пуповини другого плоду ОСОБА_9 .
		Неправильне надання медичної допомоги лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_10 породіллі ОСОБА_9 , усупереч наведеного вище порядку, та проведення операції кесарева розтину після виникнення показань із запізненням, перебуває в прямому причинному зв`язку з розвитком асфіксії у новонародженого ОСОБА_11 , яка призвела до його смерті.
		Черкаський апеляційний суд ухвалою від 03 липня 2024 року частково задовольнив апеляційні скарги захисника ОСОБА_12 в інтересах обвинуваченої ОСОБА_10 , обвинуваченої ОСОБА_10 і залишив без задоволення апеляційні скарги цивільного відповідача в особі головного лікаря КНП «Черкаська центральна районна лікарня» Червонослобідської сільської ради ОСОБА_13 та прокурора у кримінальному провадженні ОСОБА_14 . 
		Вирок Черкаського районного суду Черкаської області від 21 серпня 2023 року щодо ОСОБА_10 змінив та виключив з мотивувальної частини вироку висновок суду, що ОСОБА_10 , достовірно знаючи про відсутність у медичному закладі відповідного медичного обладнання, не повідомила про це потерпілу ОСОБА_9 , а також про можливі негативні наслідки проведення пологів за його відсутності; не вжила жодних заходів з метою виконання вимог законодавства, зокрема, офіційно не звернулася до керівництва лікарні з приводу відсутності засобів електронного фетального моніторингу із записом на плівку; не скерувала потерпілу до іншого медичного закладу задля отримання належної медичної допомоги при пологах; прийняла усвідомлене рішення на власний ризик про прийняття пологів у потерпілої за відсутності належних умов.
		У іншій частині вирок суду першої інстанції залишено без змін.
		Вимоги, викладені у касаційних скаргах і узагальнені доводи осіб, які їх подали
		У касаційній скарзі засуджена, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, просить скасувати рішення місцевого й апеляційного судів і призначити новий розгляд у суді першої інстанції. 
		Обґрунтовуючи доводи, викладені у касаційній скарзі засуджена наводить докладні аргументи незгоди з оцінкою висновків експерта, а саме: від 03 вересня 2019 року № 03- 01/814, від 31 березня 2020 року № 04-01/03 та від 04 травня 2020 року № 04-01/16, оскільки ці висновки складені неповно, усупереч нормативним актам, які діяли на момент проведення експертизи, а також у них не враховано всіх обставин події.
		Крім цього, стверджує, що висновок експерта від 03 вересня 2019 року № 03- 01/814 є недопустимим доказом через те, що медичну документацію для його проведення було вилучено з порушенням кримінального процесуального закону, неуповноваженими на те особами, оскільки стороні захисту не була надана постанова про призначення групи слідчих.
		На думку ОСОБА_10 , надання постанови про здійснення досудового розслідування слідчою групою і постанови про зміну слідчої групи під час судового розгляду не вказує на належне підтвердження повноважень слідчих, які брали участь у досудовому розслідуванні цього кримінального провадження.
		Більше того, вилучення медичної документації відбувалось без ухвали слідчого судді і не за правилами, передбаченими для обшуку.
		Наголошує на тому, що суди попередніх інстанцій безпідставно не взяли до уваги висновок клініко-експертної комісії якості надання медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах КНП «Черкаська районна лікарня» Черкаської районної ради та КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», за яким кесарів розтин проведено вчасно.
		 
		Засуджена акцентує на тому, що судовий розгляд був проведений не повно, оскільки не було можливості поставити запитання експерту, який допитувався в судовому засіданні.
		Касатор уважає, що всі вищенаведені недоліки судового розгляду, допущені місцевим судом, не були усунуті в ході апеляційного перегляду, зокрема суд апеляційної інстанції залишив поза увагою доводи апеляційної скарги, які стосуються необґрунтованості вироку місцевого суду, невідповідності висновків суду фактичним обставинам справи та неповноти судового розгляду, не здійснив їх повної та всебічної оцінки, і безпідставно відмовив у задоволенні клопотання про повторне дослідження доказів.
		У касаційній скарзі прокурор, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просить скасувати ухвалу апеляційного суду в частині вирішення цивільного позову прокурора і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		Суть доводів прокурора зводиться до необґрунтованості відмови у задоволенні цивільного позову, адже висновки в цій частині суперечать як практиці Верховного Суду, так і нормам законодавства, якими врегульовані правовідносини, що виникають під час відшкодування витрат на лікування.
		Позиції інших учасників судового провадження
		До початку касаційного розгляду представник потерпілої подав письмові заперечення у яких детально наводить мотиви незгоди із доводами, викладеними у касаційній скарзі засудженої.
		У судовому засіданні засуджена ОСОБА_10 та її захисниця ОСОБА_6 підтримали касаційну скаргу сторони захисту та заперечили проти задоволення скарги прокурора, прокурор ОСОБА_5 підтримав касаційну скаргу сторони обвинувачення та заперечив проти скарги сторони захисту, представник потерпілої ОСОБА_8 і потерпіла ОСОБА_9 заперечили проти задоволення скарги сторони захисту, та покладались на розсуд суду щодо скарги прокурора. 
		Мотиви Суду
		За приписами ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставині не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. Він є судом права, а не факту і під часперевірки доводів, наведених у касаційній скарзі, виходить із фактичних обставин, установлених місцевим та апеляційним судами.
		Підставами для скасування або зміни судових рішень судом касаційної інстанції згідно зі ст. 438 КПК є істотне порушення кримінального процесуального закону, неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого. Вирішуючи питання про наявність зазначених підстав, суд касаційної інстанції має керуватися статтями 412-414 цього Кодексу. Можливості скасування судових рішень судів першої і апеляційної інстанцій через неповноту судового розгляду (ст. 410 КПК) та невідповідність висновків суду першої інстанції фактичним обставинам кримінального провадження (ст. 411 КПК) чинним кримінальним процесуальним законом не передбачено.
		Оспорювання засудженою установлених за результатами судового розгляду фактів із викладенням власної версії події, що зводиться до  тверджень про невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неповноту судового розгляду, враховуючи вимоги ст. 438 КПК, не є предметом перевірки суду касаційної інстанції. 
		Натомість зазначені обставини, на які, зокрема, посилається у своїй касаційній скарзі засуджена, були предметом перевірки суду апеляційної інстанції. Під час перегляду судових рішень колегія суддів виходить із фактичних обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій.
		Судові рішення свідчать, що суди ретельно перевіряли доводи, у тому числі аналогічні викладеним у касаційній скарзі. Зазначені в них мотиви про визнання цих доводів безпідставними колегія суддів уважає обґрунтованими й такими, що відповідають дослідженим у судовому засіданні доказам.
		Із положень ст. 94 КПК слідує, що оцінка доказів є компетенцією суду, який ухвалив вирок і який оцінює кожний доказ із точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - із точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення.
		Суд апеляційної інстанції погодився з висновком  місцевого суду про доведеність винуватості ОСОБА_15 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення, вважаючи цей висновок обґрунтованим, зробленим на підставі об`єктивного з`ясування обставин, підтверджених доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду з дотриманням ст. 23 КПК й оціненими відповідно до ст. 94 вказаного Кодексу. 
		Даючи оцінку дослідженим у судовому засіданні доказам, а саме: показанням обвинуваченої, потерпілої і свідків, письмовим і речовим доказам у справі, які місцевий суд визнав належними й допустимими, такими, що в сукупності підтверджують, визначені ст. 91 КПК, обставини, які підлягають доказуванню, не містять суперечностей, доповнюють один одного, суд дійшов висновку про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні кримінального правопорушення і правильно кваліфікував її дії за ч. 2 ст. 140 КК.
		Із такою оцінкою погодився й суд апеляційної інстанції.
		На переконання колегії суддів, висновки судів попередніх інстанцій є правильними, у тому числі з огляду на нижченаведене.
		Так, основним безпосереднім об`єктом кримінального правопорушення, передбаченого ст. 140 КК, є здоров`я та життя особи, додатковим обов`язковим - установлений порядок виконання медичним та фармацевтичним працівником своїх професійних обов`язків. Потерпілим від злочину є хворий, тобто особа, в якої наявне певне захворювання, травма чи інший хворобливий стан. Кваліфікуючою ознакою злочину (ч. 2 ст. 140) є спричинення тяжких наслідків неповнолітньому.
		Згідно з фактичними обставинами, установлених судами попередніх інстанцій, неправильне надання медичної допомоги лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_10 породіллі ОСОБА_9 , усупереч порядку, конкретно вказаному в обвинувальному акті, та проведення операції кесарева розтину після виникнення показань із запізненням, перебуває в прямому причинному зв`язку з розвитком асфіксії у новонародженого ОСОБА_11 , яка призвела до його смерті.
		Указані обставини суди встановили, зокрема, на підставі даних висновків експертиз від 31 березня 2020 року № 04-01/03 та від 04 травня 2020 року № 04-01/16.
		Відповідно до даних висновку експерта від 31 березня 2020 року № 04-01/03 операція кесарів розтин ОСОБА_9 після виникнення до неї показів проведена із запізненням, з недотриманням 15-ти хвилинного максимального інтервалу. Викладене вище перебуває в прямому причинному зв`язку з розвитком асфіксії новонародженого, яка призвела до його смерті.
		З іншого висновку експерта від 04 травня 2020 року № 04-01/16 убачається, що під час ведення пологів ОСОБА_9 , згідно з наданою на експертизу історії пологів, її лікуючий лікар була ОСОБА_10 . Виходячи з викладеного вище, лікар акушер-гінеколог ОСОБА_10 була уповноважена на вибір тактики та методики лікування ОСОБА_9 , а також на її зміну та саме нею медична допомога ОСОБА_9 надавалася невірно. Невірне надання медичної допомоги лікарем акушер-гінекологом ОСОБА_10 ОСОБА_9 , не у відповідності до наказу МОЗ України від 08 квітня 2015 року № 205 «Порядок надання медичної допомоги жінкам з багатоплідною вагітністю» та проведення операції кесарів розтин ОСОБА_9 після виникнення до неї показів із запізненням, перебуває в прямому причинному зв`язку з розвитком асфіксії у новонародженого, яка призвела до його смерті.
		Допитаний в суді першої інстанції експерт ОСОБА_16 підтвердив висновки експертиз № 04-01/03 та 04-01/16. Також пояснив, що на момент проведення експертиз і на момент пологів діяв Наказ МОЗ № 977. 
		Суди попередніх інстанцій звернули увагу на те, що під час допиту, експерт вказав на дві складові, які стали причиною непередбачуваних пологів: 1) не проведення моніторингу, що взагалі не дозволяло оцінювати стан другого плоду, а отже і коли потрібно міняти стратегію ведення пологів; 2) наказом № 977 визначено, що при такому кесаревому розтині є 15-ти хвилинний інтервал, який хоча б дає можливість зберегти життя і здоров`я плоду, водночас у цьому випадку у медичній картці експерти побачили, що лікарі перейшли до кесаревого розтину, що зроблений із запізненням - 22 хвилин.
		Також експерт відзначив, що групи лікарів медичну допомогу не надають. Лікуючого лікаря може відсторонити завідуючий, начмед і стати сам лікуючим лікарем. Запис в медичній карті «аускультативно серцебиття плоду 90 ударів в хвилину», означає чистоту серцевих скорочень і трактується як респіраторний дистрес, тобто недостатність кисню у плоді, яка за межами норми і значно впливає на його життя. Час зазначений такого серцебиття плоду 15:55. З цього періоду для лікарів визначені показання для проведення операції кесарів розтин. Який був розпочатий о 16:17. У медичній карті зазначено, що хірургом є ОСОБА_10 . Членам експертної комісії не було відомо і законодавство не передбачає, щоб був лікуючий лікар і при наявності лікуючого лікаря прийшов інший лікар і зробив операцію. У медичній картці є посилання на Наказ № 977. Показання до операції кесаревого розтину були безперечні у вигляді сповільнення серцебиття плоду станом на 15:55, що задокументовано в історії пологів. Згідно з даними медичної карти комісія експертів вважає, що лікуючим лікарем ОСОБА_9 була ОСОБА_10 . Надання неправильної медичної допомога при пологах, не у відповідності до наказів МОЗ перебуває у прямому причинному зв`язку з розвитком асфіксії новонародженого, яка призвела до його смерті.
		Окрім того, експерт ОСОБА_16 під час повторного допиту в апеляційному суді пояснив, що під час проведення експертизи не користувались Наказом МОЗ від 05 січня 2022 року №8 «Про затвердження Уніфікованого протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин», оскільки проведення кесаревого розтину на час його проведення було регламентовано іншими наказами МОЗ, на які є посилання в експертизі. Відповідно до ст. 34 Закону «Про охорону здоров`я», а також згідно з медичною картою хворого, історії пологів ОСОБА_10 в цій ситуації була лікуючим лікарем. Остання мала змогу за наявного у неї одноканального апарату кардіотокографа почергово проводити моніторинг кожного плоду. Утім таких дій вона не виконала, через що із запізненням дізналась про зниження частоти серцевих скорочень до 90 ударів в хвилину, що трактується як респіраторний дистрес і є критичним станом плоду дитини. Вказане зниження відбувається поступово, за декілька хвилин. У період часу з 12.00 до 15.00 годині моніторинг стану другого плоду на цей апарат не проводився. Всі рішення під час приймання пологів у ОСОБА_9 приймала особисто ОСОБА_10 . Перебування поруч в цей момент інших лікарів, котрі приймали участь у пологах, а також при проведені кесаревого розтину, не впливає на висновки експертиз, оскільки відповідальність несе один лікуючий лікар.
		Зважаючи на наведене, колегія суддів апеляційного суду дійшла переконання, що висновки зазначених експертиз відповідають вимогам статей 101 та 102 КПК, оскільки вони містять докладний опис проведених експертами досліджень та зроблені за їх результатами висновки, обґрунтовані відповіді на запитання, поставлені перед ним. Ці експертні дослідження проведені кваліфікованим та досвідченим експертами, на підставі наданих їм матеріалів.
		Водночас апеляційний суд врахував, що сторона захисту, поставивши під сумнів вказані висновки судово-медичних експертиз, не навела належного мотивування своєї незгоди.
		Отже, апеляційний суд констатував, що відсутні достатні підстави вважати вказані висновки експертів необґрунтованими, неналежними чи такими, що суперечить іншим матеріалам справи або викликають інші обґрунтовані сумніви в їх правильності, а тому підстав для призначення повторних експертиз - немає.
		З об`єктивної сторони кримінальне правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 140 КК, характеризується такими ознаками: 1) діянням у вигляді невиконання чи неналежного виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків внаслідок недбалого чи несумлінного до них ставлення; 2) тяжкими наслідками для хворого; 3) причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідками. Невиконання професійних обов`язків означає, що медичний працівник не вчиняє ті дії, які він у силу виконуваної роботи зобов`язаний був учинити. Неналежне виконання професійних обов`язків має місце у разі, коли медичний працівник виконує свої обов`язки не у повному обсязі, недбало, поверхнево, не так, як цього вимагають інтереси його професійної діяльності.
		Суб`єктивна сторона цього злочину характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого, саме ж діяння може бути як необережним, так і умисним.
		Під невиконанням медичним працівником своїх професійних обов`язків треба розуміти невчинення ним певних дій при наданні лікарської допомоги хворому, які він повинен був вчинити, а під неналежним виконанням таких обов`язків - вчинення необхідних дій не у повному обсязі чи вчинення не тих дій, які необхідно було вчинити.
		Невиконання чи неналежне виконання медичним працівником своїх професійних обов`язків є наслідком недбалого чи несумлінного ставлення до них, під яким слід розуміти погане, байдуже, без неналежної старанності, неуважне, неакуратне, халатне їх виконання (наприклад несвоєчасне проведення різних процедур, перев`язок, огляду).
		Як установив апеляційний суд з показань експерта ОСОБА_16 , за наявності одноканального апарату кардіотокографу, ОСОБА_10 у відповідності до Наказу № 205 мала змогу проводити електронний фетальний моніторинг стану плодів із записом на плівку почергово кожного плоду окремо, що не було нею зроблено, внаслідок чого кесарів розтин розпочався із запізненням, що призвело до тяжких наслідків - смерті народженої дитини.
		На думку суду апеляційної інстанції, відсутність в лікарні апарату, що давав би змогу проводити одночасний моніторинг серцебиття двійні (двох плодів) із записом на плівку не впливає на вказані висновки суду.
		Більше того ОСОБА_10 не інкримінувалось, що вона повинна була проводити саме одночасний моніторинг серцебиття двійні (двох плодів).
		Беручи до уваги наведене вище, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про доведеність винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Стандарт доведення поза розумним сумнівом означає, що сукупність обставин, встановлена під час судового розгляду, виключає будь-яке інше розуміння пояснення події, яка є предметом судового розгляду, крім того, що інкримінований злочин був учинений і обвинувачений є винним у його вчиненні.
		Для дотримання стандарту доведення поза розумним сумнівом законодавець вимагає, щоб будь-який обґрунтований сумнів у тій версії події, яку надало обвинувачення, був спростований фактами, установленими на підставі допустимих доказів, і єдиною версією, якою розумна і безстороння людина може пояснити всю сукупність фактів, установлених у суді, є та версія подій, яка дає підстави для визнання особи винуватою за пред`явленим обвинуваченням.
		Суди першої та апеляційної інстанцій врахували вказаний стандарт та навели мотиви прийнятого рішення зі спростуванням версії сторони захисту. 
		Диспозиція ч. 1 ст. 140 КК має бланкетний характер, у кожному конкретному випадку має встановлюватися, які саме професійні обов`язки покладалися на винну особу і які з цих обов`язків не виконані взагалі або виконані неналежним чином, а також вимоги яких конкретно нормативних актів (інструкцій, правил, вказівок) порушено винним. Із суб`єктивної сторони злочин характеризується необережною формою вини до тяжких наслідків для хворого.
		Згідно з установленими фактичними обставинами справи, ОСОБА_10 була лікуючим лікарем ОСОБА_9 , і внаслідок неналежного виконання нею своїх професійних обов`язків, передбачених  нормативними актами, які вказані в обвинуваченні, були спричинені тяжкі наслідки у виді смерті дитини.  
		Крім цього, під час судового розгляду у судах попередніх інстанцій було встановлено, що неналежне виконання ОСОБА_10 свої професійних обов`язків, перебувають у причино-наслідковому зв`язку зі смертю народженої дитини.
		На думку колегії суддів, аргументи про відсутність достатніх підстав уважати, що ОСОБА_10 скоїла інкриміноване їй кримінальне правопорушення зводяться до незгоди з судовими рішеннями та наданні власної оцінки доказам та обставинам справи.
		Доводи засудженої щодо необґрунтованості і неповноти висновків експертиз непереконливі і фактично вказують на те, що ОСОБА_10 не погоджується з їх оцінкою, наданою судами, що не є предметом перевірки суду касаційної інстанції.
		Більше того, конкретних аргументів щодо невідповідності висновків експертиз вимогам ст. 87 КПК касаційна скарга не містить.
		Покликання ОСОБА_10 на порушення принципу змагальності сторін через те, що сторона захисту не мала можливості задати запитання експерту під час його безпосереднього допиту, спростовуються матеріалами кримінального провадження, зокрема журналом і аудіозаписом відповідного судового засідання.
		До того ж, було задоволено клопотання про повторний допит експерта в суді апеляційної інстанції і сторона захисту безперешкодно мала можливість задавати питання експерту чим і скористалась, що підтверджується відеозаписом судового засідання від 20 червня 2024 року (т. 5, а. п. 224 - 226).
		Твердження про те, що медичну документацію було вилучено з порушеннями КПК і неуповноваженими особами, колегія суддів уважає безпідставними з огляду на таке.
		Згідно позицією Верховного Суду, викладеною, зокрема, в постанові ККС ВС від 18 червня 2020 року у справі № 740/2536/17, указано, що медична документація може бути отримана в інший спосіб, також передбачений КПК, а саме - добровільно надана безпосередньо потерпілою особою або медичною установою на запит слідчого, і лише у випадку неможливості отримати документи у такий спосіб слідчий звертається до слідчого судді з метою отримати дозвіл на тимчасовий доступ до речей та документів.
		Як убачається з протоколу огляду місця події від 02 вересня 2019 року, в ході проведення цієї слідчої дії, яку було проведено за добровільної згоди завідувача відділення інтенсивної терапії, було вилучено медичну документацію щодо новонародженого ОСОБА_11 (т. 3, а. п. 16, 17).
		Крім цього, судами установлено, що потерпіла не заперечувала проти надання слідчому медичної документації стосовно її сина з метою проведення експертизи.
		Отже, підстав уважати, що вилучення медичної документації призвело до порушення прав потерпілої та/або інших осіб, колегія суддів не установила.
		Твердження ОСОБА_10 що було фактично проведений обшук у ході якого було вилучена документація без дозволу слідчого судді не узгоджується з приписами ст. 234 КПК, оскільки приміщення палати лікарської установи, де померла дитина і до якого було надано добровільний доступ з боку керівництва відділення лікарні, за обставин цього провадження, відноситься до категорії місця події, оскільки воно пов`язане безпосередньо з виявленням наслідків інкримінованого ОСОБА_10 злочину.
		Надання стороні захисту постанов про здійснення досудового розслідування і про зміну складу слідчої групи під час судового розгляду не вказує на недопустимість як доказів даних, отриманих унаслідок проведення слідчих дій.
		У висновку об`єднаної палати ККС ВС, зазначеному у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі № 724/86/20 звернута увага на те, що за приписами статей 39, 110, ч. 1 ст. 214 КПК рішення про призначення (визначення) групи слідчих, які здійснюватимуть досудове розслідування, визначення старшого слідчої групи, який керуватиме діями інших слідчих, обов`язково приймається у формі, яка повинна відповідати визначеним кримінальним процесуальним законом вимогам до процесуального рішення у формі постанови.
		Відсутність такого процесуального рішення в матеріалах кримінального провадження обумовлює недопустимість доказів, зібраних під час досудового розслідування, як таких, що зібрані неуповноваженою на те особою.
		Між тим у висновку об`єднаної палати ККС ВС, наведеному у постанові від 14 лютого 2022 року у справі № 477/426/17 вказано, що постанови керівника органу досудового розслідування про визначення слідчого або групи слідчих, старшого групи слідчих, які здійснювали досудове розслідування, можуть бути надані прокурором та оголошені під час судового розгляду у випадку, якщо під час дослідження доказів в учасників провадження виникне сумнів у їх достовірності, з огляду на те, що ці докази було зібрано неуповноваженими особами.
		Якщо в суді першої інстанції це питання не ставилось, а виникло під час апеляційного чи касаційного розгляду, такі процесуальні документи можуть бути надані суду апеляційної чи касаційної інстанції в межах перевірки доводів, викладених в апеляційній чи касаційній скаргах.
		Як убачається із матеріалів кримінального провадження і не заперечується стороною захисту, постанови, які підтверджують повноваження слідчих, надані під час судового розгляду, що не суперечить вищенаведеним висновкам в частині підтвердження повноважень слідчих, які здійснювали досудове розслідування.
		Належних та достатніх даних про те, що постанови не відповідають вимогам КПК або є незаконними матеріали кримінального провадження не містять.
		Більше того, касатор не зазначає, яким чином надання постанови щодо повноважень слідчих під час судового розгляду вплинуло як на права та інтереси засудженої, так і на законність проведення досудового розслідування в цілому.
		З наведених вище підстав колегія суддів уважає надуманими аргументи щодо недопустимості даних висновку експерта від 03 вересня 2019 року № 03-01/814.
		Що стосується висновку за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_9 в умовах КНП «Черкаська районна лікарня» Черкаської районної ради та КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради», слід зазначити таке.
		Положеннями ч. 2 ст. 84 КПК визначено, що процесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		У чому полягає суть висновку експерта і вимоги до його змісту, визначено статтями 101 - 102 КПК.
		Беручи до уваги наведене, висновок за результатами клініко-експертної оцінки якості надання медичної допомоги ОСОБА_9 не є висновком експерта у розумінні КПК, а тому, під час оцінки доказів, суди надали перевагу комісійним висновкам експертиз від 31 березня 2020 року № 04-01/03 та від 04 травня 2020 року № 04-01/16, які, на переконання судів, відповідають вимогам вказаних вище статей КПК та зазначили вичерпні мотиви,  з якими погоджується і колегія суддів. 
		Аргументи про втрату чинності нормативно правових актів, якими мала керуватися ОСОБА_10 під час надання медичної допомоги (під час пологів) ОСОБА_9 були предметом перевірки апеляційного суду який виходив із того, що дійсно згідно з Наказом МОЗ від 08 травня 2014  № 310 втратив чинність Наказ від 15 грудня 2003 року № 582 «Про затвердження клінічних протоколів з акушерської та гінекологічної допомоги»
		Суд апеляційної інстанції звернув увагу, що наказ № 977, котрим вносились зміни до Наказу № 582 та був затверджений клінічний протокол з акушерської допомоги «Кесарів розтин» не був скасований і діяв до 05 січня 2022, коли був затверджений Наказ МОЗ № 8 «Про затвердження Уніфікованого клінічного протоколу первинної, вторинної (спеціалізованої) та третинної (високоспеціалізованої) медичної допомоги «Кесарів розтин».
		Спростовуючи твердження ОСОБА_10 про необхідність застосування положень статей 4, 5 КК, колегія суддів апеляційного суду доцільно послалась на позицію ККС ВС, викладену у постанові від 09 червня 2022 року у справі № 718/933/20.
		У цій постанові зазначено, що внесення змін до протоколу надання медичної, якими передбачено продовження часу для надання медичної допомоги у подібних випадках, не впливають на висновок судів про наявність складу кримінального правопорушення (диспозиція якого має бланкетний характер) у діянні засудженого, який на час події був зобов`язаний діяти відповідно до правил, встановлених на той момент.
		Колегія суддів погоджується із такими мотивами і звертає увагу, що статті 4, 5 КК підлягають засновуванню під час внесення змін до кримінального закону (ч. 6 ст. 3 КК).
		Доводи щодо порушень правил ч. 3 ст. 404 КПК не знайшли підтвердження.
		За клопотанням учасників судового провадження суд апеляційної інстанції зобов`язаний повторно дослідити обставини, встановлені під час кримінального провадження, за умови, що вони досліджені судом першої інстанції неповністю або з порушеннями, та може дослідити докази, які не досліджувалися судом першої інстанції, виключно якщо про дослідження таких доказів учасники судового провадження заявляли клопотання під час розгляду в суді першої інстанції або якщо вони стали відомі після ухвалення судового рішення, що оскаржується (ч. 3 ст. 404 КПК).
		Незгода з оцінкою доказів не є безумовною підставою для повторного дослідження доказів, обов`язок апеляційного суду про повторне дослідження доказів виникає у випадку, коли докази досліджені неповністю або з порушеннями.
		Згідно із журналом та аудіозаписом судового засідання від 09 травня 2024 року апеляційний суд поставив на обговорення клопотання сторони захисту про повторне дослідження доказів.
		Заслухавши думку учасників кримінального провадження апеляційний суд вирішив задовольнити клопотання частково і повторно допитати судово-медичного експерта ОСОБА_16 , який проводив у складі комісії експертизи від 31 березня 2020 року № 04-01/03 та від 04 травня 2020 року № 04-01/16.
		Проте переконливих підстав, передбачених ч. 3 ст. 404 КПК, для повторного дослідження майже усіх письмових доказів, стороною захисту наведено не було й судом апеляційної інстанції не встановлено, тому цей суд обмежився аналізом доказів, безпосередньо сприйнятих місцевим судом. За результатами перегляду вироку апеляційний суд погодився з оцінкою доказів, даною судом першої інстанції, щодо винуватості ОСОБА_10 у вчиненні інкримінованого їй кримінального правопорушення.
		Беручи до уваги наведене вище, істотних порушень вимог кримінального процесуального закону і неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, на які вказує засуджена у касаційній скарзі, Суд не встановив, а тому, її касаційну скаргу слід залишити без задоволення.
		Проте, під час перевірки доводів прокурора в частині незгоди із вирішенням його цивільного позову в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради до ОСОБА_10 , колегія суддів встановила таке. 
		Так, прокурор в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, яка є розпорядником грошових коштів КНП «Черкаська обласна дитяча лікарня Черкаської обласної ради» звернувся в порядку ст. 128 КПК з цивільним позовом до ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням (т. 1, а. п. 19 - 24).
		Суть позовних вимог прокурора зводиться до відшкодування ОСОБА_10 витрат, пов`язаних із лікуванням народженого ОСОБА_11 , оскільки це лікування є наслідком неналежного виконання своїх обов`язків саме ОСОБА_10 .
		Обґрунтовуючи позовні вимоги, прокурор покликається на положення ст. 1206 Цивільного кодексу України (надалі - ЦК), за якою особа, яка вчинила кримінальне правопорушення, зобов`язана відшкодувати витрати закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від цього кримінального правопорушення, крім випадку завдання шкоди при перевищенні меж необхідної оборони або у стані сильного душевного хвилювання, що виникло раптово внаслідок насильства або тяжкої образи з боку потерпілого.
		Як видно із позовних вимог, прокурор ставить питання не про відшкодування із ОСОБА_10 матеріальної шкоди, яку понесли потерпілі, внаслідок неналежного виконання нею своїх службових обов`язків, що регулюється ст. 1172 ЦК, а щодо відшкодування шкоди, яка полягає у витратах на лікування (ст. 1206 цього Кодексу).
		Отже, відшкодування витрат закладові охорони здоров`я на лікування потерпілого від кримінального правопорушення, відбувається не з юридичної особи, з якою винна у злочині особа перебуває в трудових відносинах, а винятково із самої особи, яка вчинила кримінальне правопорушення.
		У зв`язку з цим висновки апеляційного суду в частині правильності вирішення цивільного позову не узгоджуються з вимогами цивільного законодавства, а касаційна скарга прокурора підлягає частковому задоволенню.
		Крім цього, колегія, суддів акцентує увагу на тому, що під час нового розгляду в суді апеляційної інстанції слід врахувати правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений у постанові від 26 травня 2020 року (справа № 912/2385/18, провадження № 12-194 гс 19), послідовну практику ККС ВС (постанови від 22 грудня 2021 року у справі № 458/1036/16-к, провадження № 51-4008км21; від 11 вересня 2019 року у справі № 397/533/18, провадження № 51-2700км19; від 28 вересня 2022 року у справі № 607/16590/20, провадження 51-923км22), перевірити дотримання прокурором порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», вжити заходів для дотримання процесуальних прав усіх учасників судового провадження та ухвалити рішення з дотриманням вимог процесуального закону.
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 438, 441, 442 КПК, Верховний Суд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу ОСОБА_10 залишити без задоволення, а касаційну скаргу заступника керівника Черкаської обласної прокуратури задовольнити частково.
		Ухвалу Черкаського апеляційного суду від 03 липня 2024 року в частині вирішення цивільного позову прокурора, поданого в інтересах держави в особі Черкаської обласної ради, до ОСОБА_10 про відшкодування шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, скасувати  і призначити в цій частині новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
		У решті судові рішення залишити без зміни. 
		Постанова набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає.
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                  ОСОБА_2                            ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...