Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 127/13959/20 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері службової діяльності та професійної діяльності, пов'язаної з наданням публічних послуг; Пропозиція, обіцянка або надання неправомірної вигоди службовій особі.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 23.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 24.12.2024.
Дата набрання законної сили: 19.12.2024
Номер судового провадження: 51-2989км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020020030000490

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		Постанова
		Іменем України
		19 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 127/13959/20
		провадження № 51-2989км24
		Верховний Суд колегією суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду (далі - Суд, колегія суддів) у складі: 
		головуючої                                                 ОСОБА_1 ,
		суддів                                                           ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4 ,
		прокурора                                                   ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 в інтересах засудженого ОСОБА_7 на вирок Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року в об`єднаному кримінальному провадженні, відомості про яке внесені в Єдиний реєстр досудових розслідувань за № 12020020010001065 від 11.05.2020 та № 12020020030000490 від 11.05.2020 за обвинуваченням 
		ОСОБА_7 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця та жителя 
		АДРЕСА_1 , раніше неодноразово судимого, 
		у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 185 Кримінального кодексу України (далі - КК України).
		Зміст судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		1.        За вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 12 лютого 2024 рокуОСОБА_7 засуджено за ч. 1 ст. 369 КК України на 2 роки позбавлення волі та ч. 4 ст. 185 КК України на 5 років 3 місяці позбавлення волі. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років 3 місяці. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2023 року призначено ОСОБА_7 остаточне покаранняу виді позбавлення волі на строк 5 років 6 місяців. У строк відбуття покарання повністю зараховано частково відбуте покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2023 року.
		2.        Оскарженим вироком Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року вищевказаний вирок місцевого суду в частині призначеного покарання скасовано. Ухвалено в цій частині новий вирок, яким призначено ОСОБА_7 покарання за ч. 1 ст. 369 КК України у виді позбавлення волі на 2 роки та ч. 4 ст. 185 КК України у виді позбавлення волі на 7 років. На підставі ч. 1 ст. 70 цього Кодексу за сукупністю кримінальних правопорушень призначено ОСОБА_7 покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років. На підставі ч. 4 ст. 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень шляхом часткового складання призначеного покарання та покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2023 року призначено ОСОБА_7 остаточне покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років 3 місяці. У строк відбуття покарання повністю зараховано частково відбуте покарання за вироком Лановецького районного суду Тернопільської області від 17 травня 2023 року.В решті вирок місцевого суду залишено без змін.
		3.        Згідно з вироком ОСОБА_7 засуджено за те, що він 10 травня 2020 року близько 19:20  проник у буд. АДРЕСА_2 , звідки таємно викрав грошові кошти, а саме 20 000 грн, 700 польських злотих, що згідно з офіційним курсом НБУ на день викрадення становить 4 454,38 грн, 7 800 доларів США, що згідно з офіційним курсом НБУ на день викрадення становить 209 184,30 грн, та 8 800 євро,що згідно з офіційним курсом НБУ на день викрадення становить 254 422,96 грн, належні потерпілій ОСОБА_8 , чим заподіяв їй матеріальну шкоду у великому розмірі на загальну суму 488 061,64 грн.
		4.        Крім цього, 11 травня 2020 року близько 03:46 ОСОБА_7 ,перебуваючи біля ТЦ «Фуршет», що за адресою: м. Вінниця, вул. Хмельницьке шосе, 145-Б, неодноразово висловив пропозиції службовій особі - поліцейському взводу № 1 роти № 2 батальйону Управління патрульної поліції у Вінницькій області, рядовому поліції ОСОБА_9 про надання неправомірної вигоди в сумі 1 000,00 грн за не притягнення його ( ОСОБА_7 ) до адміністративної відповідальності за статтями 126, 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
		 
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		5.       У касаційній скарзі захисник ОСОБА_6 , посилаючись на невідповідність призначеного ОСОБА_7 покарання тяжкості вчинених ним кримінальних правопорушень та його особі, просить вирок апеляційного суду щодо нього змінити та пом`якшити призначене йому покарання. Звертає увагу на те, що засуджений визнав свою винуватість повністю та щиро розкаявся, що було визнано судом першої інстанції обставинами, які пом`якшують йому покарання, також у повному обсязі визнав цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 .
		Позиції інших учасників судового провадження
		6.       У засіданні суду касаційної інстанції прокурор заперечила проти задоволення касаційної скарги.
		Мотиви Суду
		7.       Заслухавши доповідь судді, з`ясувавши думку прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		8.       За приписами ст. 433 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України) суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу. Суд касаційної інстанції переглядає судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій у межах касаційної скарги. 
		9.       Згідно з ч. 1 ст. 438 КПК України підставами для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції є лише: істотне порушення вимог кримінального процесуального закону; неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність; невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі засудженого.
		10.   У касаційній скарзі не заперечуються висновки суду в частині доведеності винуватості ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованих йому кримінальних правопорушень та правильності кваліфікації його дій за ч. 1 ст. 369, ч. 4 ст. 185 КК України.
		11.   Відповідно до вимог ст. 65 КК України суд призначає покарання, враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів.
		12.   Згідно з положеннями статей 370, 420 КПК України, суд апеляційної інстанції скасовує вирок суду першої інстанції та ухвалює свій вирок у разі необхідності застосувати закон про більш тяжке кримінальне правопорушення чи збільшення обсягу обвинувачення, необхідності застосувати більш суворе покарання, а також у разі скасування необґрунтованого виправдувального вироку суду першої інстанції або ж у разі неправильного звільнення обвинуваченого від відбування покарання. Таке рішення апеляційного суду має бути законним, обґрунтованим та вмотивованим. 
		13.   У цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції зазначених вимог кримінального процесуального закону дотримався.
		14.   Так, приймаючи рішення про задоволення апеляційної скарги представника потерпілої ОСОБА_8 та посилення ОСОБА_7 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України, суд апеляційної інстанції правильно врахував ступінь тяжкості та конкретні обставини вчиненого ним злочину, його наслідки, дані про особу ОСОБА_7 та його посткримінальну поведінку. При цьому обґрунтовано зважив на те, що ОСОБА_7 , будучи раніше неодноразово (більше 10 разів) судимим за корисливі злочини проти власності, вчинені з проникненням у житло, на шлях виправлення не став, продовжив свою злочинну діяльність та знову вчинив тяжкий злочин за таких самих обставин. Рецидив злочинів визнано судом обставиною, що обтяжує ОСОБА_7 покарання. 
		15.   Попри формальне каяття, визнання винуватості та цивільного позову потерпілої ОСОБА_8 , жодних дій, спрямованих на реальне відшкодування завданої останній внаслідок вчиненого ним злочину матеріальної шкоди, яка більш ніж у 464 рази перевищує неоподатковуваний мінімум доходів громадян і становить великий розмір, ОСОБА_7 не вчинив, перед потерпілою не вибачився. 
		16.   З огляду на вищенаведене, апеляційний суд цілком підставно не погодився із визнанням щирого каяття обставиною, яка пом`якшує покарання ОСОБА_7 , і виключив посилання на неї з мотивувальної частини вироку суду першої інстанції. Як правильно зауважив апеляційний суд, щире каяття характеризується суб`єктивним ставленням винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона повністю визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася, дає своїй поведінці належну оцінку і дійсно готова нести передбачену законом відповідальність. 
		17.   Зважаючи на дані про особу ОСОБА_7 та його посткримінальну поведінку, яка свідчить про стійку злочинну спрямованість, позицію потерпілої, яка наполягала на більш суворому покаранні ОСОБА_7 , аналогічну позицію прокурора в суді першої інстанції, апеляційний суд дійшов правильного висновку про необхідність посилення йому міри покарання за ч. 4 ст. 185 КК України. Обране засудженому за цим законом покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років відповідає ступеню тяжкості вчиненого ним злочину, його особі та конкретним обставинам кримінального провадження, є необхідним і достатнім для його виправлення та попередження нових злочинів. Вважати таке покарання надмірно суворим підстав не вбачається. Остаточне покарання за сукупністю вчинених кримінальних правопорушень правильно визначено ОСОБА_7 з урахуванням вимог, передбачених частинами 1 і 4 ст. 70 КК України.
		18.   Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону чи неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, які були би безумовними підставами для скасування оскарженого вироку апеляційного суду в цьому кримінальному провадженні, колегією суддів не встановлено.
		19.   За таких обставин колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга захисника ОСОБА_6 задоволенню не підлягає, а вирок апеляційного суду щодо ОСОБА_7 слід залишити без зміни.
		 
		Керуючись статтями 433, 434, 436, 441, 442 КПК України, Суд 
		ухвалив:
		Касаційну скаргу захисника ОСОБА_6 залишити без задоволення, а вирок Вінницького апеляційного суду від 25 квітня 2024 року щодо ОСОБА_7 без зміни.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		Судді:
		 
		ОСОБА_1                                      ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...