Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 610/3929/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення у сфері охорони державної таємниці, недоторканності державних кордонів, забезпечення призову та мобілізації; Ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
Надіслано судом: 23.12.2024. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 23.01.2025
Номер судового провадження: 1-кп/610/208/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024221080000609

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		В И Р О К
		 
		Іменем України
		 
		  № 610/3929/24 № 1-кп/610/208/2024м. Балаклія23 грудня 2024 року
		 
		 
		Балаклійський районний суд Харківської області у складі:
		 
		головуючого:  ОСОБА_1 ,
		 
		за участю
		 
		секретаря: ОСОБА_2 ,
		прокурора: ОСОБА_3 ,
		обвинуваченого: ОСОБА_4 ,
		 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальне провадження за обвинуваченням
		 
		ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; уродженця с. Черкаська Лозова Дергачівського району Харківської області; відсутня реєстрація місця проживання, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 ; громадянина України; з повною загальною середньою освітою; неодруженого; офіційно не працевлаштованого; рнокпп НОМЕР_1 ; в силу ст. 89 КК України судимості не має,
		   
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України,
		 
		в с т а н о в и в:
		 
		Згідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України.
		Відповідно до ч. 3 ст. 22 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» під час мобілізації громадяни зобов`язані з`явитися до військових частин або на збірні пункти територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними документах.
		Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від24.02.2022 р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»від24.02.2022р. №2102-IX, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни «Прозагальну мобілізацію»від 03.03.2022р.№ 2105-IX в Українівведений воєннийстан,оголошено тапроводиться загальнамобілізація,строки проведенняяких неодноразово продовжувались і діють по теперішній час.
		За результатами проведеного військово-лікарською комісією ІНФОРМАЦІЯ_2 медичного огляду ОСОБА_4 визнано придатним до військової служби, про що 21.05.2024 р. складено відповідну довідку № 96/1. 
		Після проходження ОСОБА_4 медичного огляду, начальником ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_5 о 14 год. 10 хв. 23 вересня 2024 року ОСОБА_4 , який відповідно ч. 9 ст. 1 до Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» є військовозобов`язаним, у приміщенні ІНФОРМАЦІЯ_2 за адресою: АДРЕСА_2 , вручено повістку для подальшого прибуття на 07 год. 30 хв. 24 вересня 2024 року до ІНФОРМАЦІЯ_2 для проходження військової служби під час мобілізації.
		Проте ОСОБА_4 , маючи прямий умисел, усвідомлюючи суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачаючи суспільно небезпечні наслідки і бажаючи їх настання, діючи з метою ухилення від призову за мобілізацією, порушуючи вимоги ст. 65 Конституції України, положення Законів України «Про військовий обов 'язок та військову службу», «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», Указу Президента України «Про загальну мобілізацію» № 65/2022 від 24.02.2022, будучи придатним за станом здоров`я для проходження військової служби та не маючи правових підстав на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, не з`явився до ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Обвинувачений винуватим себе визнав повністю і підтвердив факт його вчинення при обставинах, викладених у даному вироку.
		Під час допиту в суді обвинувачений пояснив, що пройшов медичний огляд військово-лікарською комісією (далі  ВЛК), визнаний здоровим та придатним до військової служби. 23.09.2024 йому вручили повістку щодо призову на військову службу під час мобілізації та відправлення до місць проходження військової служби для прибуття до ІНФОРМАЦІЯ_3 24.09.2024 о 07.30 для відправлення до військової частини (установи). Проте, не бажаючи проходити військову службу під час мобілізації, на особливий період, він за повісткою не прибув.
		Стаття 336 ККУкраїни (в редакції Закону № 1357-ІХ від 30.03.2021)передбачає відповідальність за ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		 
		Об`єкт правопорушення - в широкому розумінні ним є суспільні відносини у сфері переведення економіки, діяльності органів влади, самоврядування, інших сфер і галузей країни на функціонування у період воєнного стану, а Сил оборони України - на організацію і штати воєнного часу. У більш вузькому розумінні це передбачений законом порядок підтримання бойової і мобілізаційної готовності Сил оборони України на рівні, що забезпечує вимоги національної безпеки.
		 
		Додатковий обов`язковий об`єкт правопорушення - встановлений законом порядок комплектування Сил оборони України. Шкода, що спричиняється вказаному об`єкту посягання, характеризується такою протиправною поведінкою, коли особа, яка об`єктивно підпадає до призову за мобілізацію до лав Сил оборони України, в односторонньому порядку свідомо виключає себе із передбаченого законом процесу формування Сил оборони України на рівні забезпечення національної безпеки країни і її населення.
		 
		Суспільна небезпека правопорушення полягає в тому, що ефективно дати відсіч нападникам на країну чи виконати зобов`язання по спільній обороні від агресора без швидкої і своєчасної мобілізації неможливо. Тому ухилення від призову до Сил оборони України з числа військовозобов`язаних громадян під час воєнних дій, які розпочались або передбачаються, створює загрозу для безпеки держави у сфері оборони. 
		 
		Об`єктивна сторона виявляється в бездіяльності - ухиленні будь-яким способом від призову за мобілізацією.
		Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується прямим умислом.
		 
		Прямим умисел є тоді, коли особа усвідомлювала суспільно небезпечний характер свого діяння (дії або бездіяльності), передбачала його суспільно небезпечні наслідки і бажала їх настання (ч. 2 ст. 24 КК).
		 
		Тобто особа усвідомлює небезпечний і протиправний характер своїх вчинків, проте має намір та бажання так діяти, а саме досягти мети  уникнути самого призову за мобілізацією.
		 
		Усвідомлення суб`єктом суспільно небезпечного характеру свого діяння означає, що він усвідомлює усі фактичні обставини вчиненого діяння, які відповідають ознакам складу інкримінованого злочину, та одночасно розуміє, що вчинене ним діяння є шкідливим для суспільства.
		 
		Передбачення є адекватним розумовим уявленням особи про неминучість чи можливість конкретних результатів своєї дії (бездіяльності). 
		Бажання полягає у прагненні досягти чітко визначеної мети і спрямованості волі на її досягнення.
		 
		Згідно до визначень наданих у Законі України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року під мобілізацією розуміється комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
		 
		У вказаному Законі надано і визначення особливому періоду - це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
		 
		Пунктом 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року передбачено, що з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
		 
		У зв`язку з військовою агресією Російської Федерації проти України 24.02.2022 Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від24.02.2022 р. №64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні»від24.02.2022р. №2102-IX, Указом Президента України «Про загальну мобілізацію» від 24.02.2022 р. № 65/2022, затвердженим Законом України «Про затвердженняУказу ПрезидентаУкраїни «Прозагальну мобілізацію»від 03.03.2022р.№ 2105-IX в Українівведений воєннийстан,оголошено тапроводиться загальнамобілізація,строки проведенняяких неодноразово продовжувались і діють по теперішній час.
		 
		Таким чином, з моменту оголошення загальної мобілізації настав і особливий період, тобто з дослідження норм закону випливає, що ці поняття є взаємопов`язані і з оголошенням мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану автоматично настає і особливий період.
		 
		При цьому, з аналізу п. 8 ст. 4 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» № 3543-ХІІ від 21 жовтня 1993 року логічно випливає, що особливий період не настає лише при цільовій мобілізації (ліквідація надзвичайних ситуацій та їх наслідків державного рівня, наслідків воєнних дій у відбудовний період). Тому з урахуванням саме цього виключення, законодавець, на переконання суду, формулюючи першу частину диспозиції ст. 336 КК України, та зазначаючи про ухилення від призову під час мобілізації, «на особливий період» виклав через кому, тобто виділяючи як окрему обставину, яка може як застосовуватись так і ні.
		 
		Відповідно до ст. 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є обов 'язком громадян України.
		 
		Суд кваліфікує дії обвинуваченого за:
		 
		ст.336КК України як 
		ухилення від призову на військову службу під час мобілізації, 
		на особливий період.
		 
		Обвинувачений: в силу ст. 89 КК України судимості не має; за місцем проживання в цілому характеризується позитивно, за недоведеністю протилежного; не перебуває на обліках у нарколога, психіатра, органі з питань пробації; неодружений; офіційно працевлаштований; на даний час йому 51 рік.
		Згідно досудової доповіді органу пробації ризики вчинення повторного кримінального правопорушення та небезпеки для суспільства та окремих осіб, вчиненні повторно кримінального правопорушення оцінюються як середні, можливе виправлення без ізоляції від суспільства.
		 
		Відсутні обставини, що пом`якшують та/або обтяжують покарання.
		 
		Згідно з ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.
		Відповідно до ст. 65 КК України при призначенні покарання суд повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Тобто суд, мотивуючи вид та розмір призначеного ним покарання (основного та додаткового), повинен врахувати всі обставини, які мають значення для його призначення.
		Виходячи з принципів співмірності й індивідуалізації таке покарання за своїм видом та розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
		Тобто, призначаючи покарання у кримінальному провадженні, залежно від конкретних обставин справи, особи засудженого, дій, за які його засуджено, наслідків протиправної діяльності суд вправі призначити такий вид та розмір покарання, який у конкретному випадку буде необхідним, достатнім, справедливим, слугуватиме виправленню засудженої особи та відповідатиме кінцевій меті покарання в цілому.
		Разом з тим, з огляду на дискреційні повноваження, суд також вправі звільнити особу від відбування призначеного покарання з випробуванням за наявності для цього підстав.
		 
		За усталеною правозастосовною практикою щире каяття є відвертою негативною оцінкою винуватою особою своєї протиправної поведінки. Йому притаманне не просто формальне визнання винуватим тих обставин, які ставляться в провину, та своєї винуватості, а дійсне засудження свого вчинку, готовність змінити спосіб життя і не вчиняти нових правопорушень, яке характеризує поведінку винуватого з позицій її внутрішньої переорієнтації, критичну оцінку своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, і це має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об'єктивно підтверджують щире каяття особи. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження.
		Однак матеріали справи таких даних не містять і судовим розглядом вони також не встановлені, до Сил оборони України досі добровільно не долучився, в суді поводив себе пасивно, байдуже. 
		 
		Натомість встановлено, що в умовах воєнного стану, внаслідок повномасштабної збройної агресії Російської Федерації проти України та українського народу в цілому, численних злочинів держави-терориста, тотального насильства, масових вбивств та руйнувань, які засуджував і засуджує увесь цивілізований світ, у тяжкийдля державита людейчас обвинувачений вчинив нетяжкий злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від 3 до 5 років, подібні дії демотивують інших осіб, які підлягають мобілізації, в очах суспільства створюють негативне враження безладдя та безкарності, знижують рівень військової дисципліни і боєздатності підрозділів Сил оборони України, тому неможливо досягти мети покарання у виді кари, виправлення обвинуваченого та попередження нових кримінальних правопорушень без ізоляції його від суспільства, оскільки кримінальне правопорушення і сам обвинувачений за наведених обставин становлять підвищену суспільну небезпеку.
		 
		Ефективність покарання визначається тим, наскільки воно є законним, обґрунтованим і справедливим. Правильне призначення покарання є не тільки важливим засобом боротьби зі злочинністю, а й запобігає вчиненню нових кримінальних правопорушень засудженими та іншими особами.
		 
		На основі засад законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання його необхідно призначити у мінімальному розмірі санкції.
		 
		Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ч. 9 ст. 100 КПК України.
		 
		На підставі викладеного, керуючись ст. 100, 369-378 КПК України,
		 
		у х в а л и в:
		 
		1)ОСОБА_4 визнати винуватим у пред`явленому обвинуваченні у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 336 КК України, призначивши йому покарання  3 роки позбавлення волі.
		 
		2)Початок строку відбування покарання обчислювати з моменту затримання в порядку приведення вироку до виконання.
		 
		3)Після набрання вироком законної сили речові докази зберігати в матеріалах кримінального провадження (досудового розслідування).
		 
		Вирок може бути оскаржений в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги, через Балаклійський районний суд Харківської області, протягом 30 днів з дня його проголошення. 
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.
		Обвинувачений має право подати клопотання про помилування, ознайомитися з журналом судового засідання і подати на нього письмові зауваження. 
		 
		Суддя ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...