Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 344/13263/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти безпеки руху та експлуатації транспорту; Порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами в стані сп’яніння.
Надіслано судом: 23.12.2024. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 11-кп/4808/435/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12022091010002204

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа № 344/13263/23 
		Провадження № 11-кп/4808/435/24 
		Категорія ч.1 ст. 286-1 КК України 
		Головуючий у 1 інстанції  ОСОБА_1  
		Суддя-доповідач  ОСОБА_2  
		 
		У Х В А Л А
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		18 грудня 2024 року м. Івано-Франківськ
		Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Івано-Франківського апеляційного суду в складі:
		головуючого судді ОСОБА_3 
		суддів ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,
		за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_6 ,
		прокурора ОСОБА_7 ,
		обвинуваченого ОСОБА_8 ,
		захисника адвоката ОСОБА_9 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження №12022091010002204 за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023року, яким 
		ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Калуш Калуського району Івано-Франківської області, українця, громадянина України, зареєстрованого по АДРЕСА_1 , фактично проживаючого по АДРЕСА_2 ,
		визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України, -
		 в с т а н о в и л а :
		 
		За вироком суду ОСОБА_8 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286-1 КК України та призначено йому покарання у виді позбавлення волі на строк 1 (один) рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки. 
		Строк відбуття покарання ОСОБА_8 ухвалено рахувати з часу, коли він буде фактично затриманим. 
		Вирішено питання щодо процесуальних витрат та речових доказів.
		Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_8 , будучи особою, яка керує транспортним засобом у стані наркотичного сп`яніння, порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, за наступних обставин. 
		Так, 02 грудня 2022 року, приблизно о 23 год. 40хв. водій ОСОБА_10 , керуючи автомобілем марки «RENAULT MEGANE SCENIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухалась по головній дорозі вул. Довженка в м. Івано-Франківськ в напрямку вул. Чорновола по своїй лівій смузі, перевозячи пасажира ОСОБА_11 на передньому сидінні, та відповідно до вимог п. 16.11 Правил дорожнього руху України мала перевагу у русі. В той час водій ОСОБА_8 , керуючи автомобілем марки «RENAULT LOGAN» реєстраційний номер НОМЕР_2 , перебуваючи в стані наркотичного сп`яніння, що значно знижує реакцію і унеможливлює здатність належним чином реагувати на зміну дорожньої обстановки, рухаючись ділянкою другорядної автодороги по вул. Гетьмана Дорошенка, який перевозив пасажира ОСОБА_12 на передньому сидінні, та наближався до Т-подібного нерегульованого перехрестя з головною дорогою вул. Довженка, виїжджаючи на зазначене перехрестя нерівнозначних доріг, водій ОСОБА_13 проявив неуважність, не врахував дорожню обстановку, яка склалась, перед зміною напрямку руху не переконавшись, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху, не надав перевагу в русі транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху та допустив зіткнення із автомобілем марки «RENAULT MEGANE SCENIC» реєстраційний номер НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_10 . 
		При цьому ОСОБА_8 порушив наступні вимоги пунктів Правил дорожнього руху та України: п.2.3.б), в якому зазначено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов`язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; п.10.1., згідно з яким перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху; п.16.11., відповідно до якого на перехресті нерівнозначних доріг водій транспортного засобу, що рухається по другорядній дорозі, повинен дати дорогу транспортним засобам, які наближаються до даного перехрещення проїзних частин по головній дорозі, незалежно від напрямку їх подальшого руху. 
		В результаті порушення ОСОБА_8 Правил дорожнього руху України сталася дорожньо-транспортна пригода, внаслідок якої пасажир ОСОБА_12 отримав тілесні ушкодження: закритої травми органів грудної клітки з забоєм правої легені, з розвитком правобічного пневмотораксу, яка ускладнилась дихальною недостатністю 1-2 ступенів, що викликало необхідність проведення операції - «Введення міжреберного катетера для дренування», яка відноситься до середнього ступеню тяжкості, які викликали тривалий розлад здоров`я і не є небезпечні для життя в момент спричинення. 
		Не погоджуючись з вказаним вироком суду, обвинувачений ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу. Просив вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023року скасувати, призначити йому більш м`яке покарання, не зазначене в санкції ч. 1 ст. 286-1 КК України у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних доходів громадян.
		Вважає призначене йому покарання таким, що не відповідає тяжкості вчиненого кримінального правопорушення та його особі, за своїм розміром є явно несправедливим через суворість. Призначаючи покарання, суд хоч послався на наявність обставин, які пом`якшують покарання обвинуваченого та дані, які позитивно характеризують його особу, однак, належним чином не врахував їх, не обґрунтував відсутність підстав для застосування положень ст. 69 КК України щодо призначення більш м`якого покарання, не пов`язаного з позбавленням волі.
		Звертає увагу на те, що він повністю визнав свою вину, щиро розкаявся у вчиненому, щиро співпрацював зі слідством, активно сприяв розкриттю злочину, добровільно повністю відшкодував потерпілому заподіяні злочином збитки, у зв`язку з цим потерпілий не має до нього жодних претензій і цивільний позов у зв`язку з цим не заявлявся, а також те, що на його утриманні перебуває двоє неповнолітніх дітей та матір похилого віку, яка являється інвалідом ІІ групи. Вважає, що вищевказані пом`якшуючі обставини можна визнати такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого ним злочину та призначити покарання із застосуванням ст. 69 КК України.
		Під час апеляційного розгляду:
		- обвинувачений ОСОБА_8 та його захисник підтримали доводи та вимоги поданої апеляційної скарги;
		- прокурор вважав, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню в частині, яка не суперечить відповідному рішенню суду касаційної інстанції.
		Заслухавши доповідь судді, доводи учасників кримінального провадження, перевіривши матеріали кримінального провадження, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга обвинуваченого підлягає частковому задоволенню, з таких підстав.
		Колегія суддів звертає увагу нате, що вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року стосовно ОСОБА_8 вже переглядався судом апеляційної інстанції. Так, ухвалою Івано-Франківського апеляційного суду від 21 грудня 2023 року задоволено апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 , вирок суду першої інстанції в частині покарання змінено. Постановлено вважати ОСОБА_8 засудженим за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України і призначено йому покарання у виді трьох тисяч неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень. (а.п. 112-113).
		Разом з тим, постановою Верховного Суду від 25 липня 2024 року за касаційною скаргою прокурора вищевказану ухвалу апеляційного суду скасовано і призначено новий розгляд у суді апеляційної інстанції. (а.п. 212-217) 
		Скасовуючи рішення апеляційного суду, Верховний Суд вказав, що наведені в ухвалі апеляційного суду обставини, які пом`якшують покарання, що стали підставами застосування положень ст. 69 КК України при обранні основного виду покарання, у даному конкретному випадку, не є достатніми для не призначення додаткового покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.
		Згідно з положеннями ст. 439 КПК України після скасування вироку або ухвали судом касаційної інстанції суд першої або апеляційної інстанції здійснює судове провадження згідно із загальними вимогами, передбаченими цим Кодексом, в іншому складі суду. 
		Вказівки суду, який розглянув справу в касаційному порядку, є обов`язковими для суду першої чи апеляційної інстанції при новому розгляді. 
		Фактичні обставини кримінального правопорушення і кваліфікація дій ОСОБА_8 в апеляційній скарзі не оспорюються, тому згідно положень ч.1 ст.404 КПК України висновки суду першої інстанції щодо цих обставин в апеляційному порядку не перевіряються. 
		В апеляційній скарзі обвинувачений ОСОБА_8 вказує на незаконність вироку суду в частині призначеного йому покарання і вважає його несправедливим через суворість.
		Згідно з ст. 414 КПК України невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.
		Відповідно до ч. 1, 2 ст. 65 КК України, суд призначає покарання: 1) у межах, установлених у санкції статті Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинений злочин, за винятком випадків, передбачених ч. 2 ст. 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. 
		Особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинений злочин призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових злочинів.
		Відповідно до положень ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами. 
		На виконання вказаних вимог матеріального закону, при призначенні покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд першої інстанції врахував ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, яке відповідно до ст.12 КК України є нетяжким злочином, дані про особу винного, його вік, стан здоров`я та його майновий стан, те, що він не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку в лікарів психіатра та нарколога не перебуває, раніше судимий вироком Калуського міськрайонного суду Івано-Франківської області від 14 жовтня 2010 року за ч. 1 ст. 115, ч. 1 ст. 263 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років, а також відсутність претензій у потерпілого, а також наявність обставин, які пом`якшують покарання та відсутність обставин, які обтяжують покарання.
		Зокрема, обставинами, що відповідно до ст. 66 КК України пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_8 , суд визнав його щире каяття та добровільне відшкодування завданих збитків. 
		Суд також прийняв до відома досудову доповідь Івано-Франківського районного відділу філії ДУ «Центр пробації» в Івано-Франківській області, відповідно до якої, існує середній рівень ризику ймовірності вчинення повторного кримінального правопорушення та високий рівень ризику небезпеки для суспільства, у тому числі для окремих осіб, а виправлення ОСОБА_8 на думку органу пробації можливе без ізоляції від суспільства. 
		З урахуванням вказаних обставин в їх сукупності, суд першої інстанції прийшов до висновку про призначення обвинуваченому ОСОБА_8 покарання у межах санкції, встановленої ч. 1 ст.286-1 КК України, у виді позбавлення волі на строк 1 рік з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки. 
		Відповідно до частин 1, 2, 3 ст. 65 КК України, суд призначає покарання:1) у межах, установлених у санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, що передбачає відповідальність за вчинене кримінальне правопорушення, за винятком випадків, передбачених частиною другою статті 53 цього Кодексу; 2) відповідно до положень Загальної частини цього Кодексу; 3) враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання.
		Особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень. Більш суворий вид покарання з числа передбачених за вчинене кримінальне правопорушення призначається лише у разі, якщо менш суворий вид покарання буде недостатній для виправлення особи та попередження вчинення нею нових кримінальних правопорушень.
		Підстави для призначення більш м`якого покарання, ніж це передбачено відповідною статтею Особливої частини цього Кодексу за вчинене кримінальне правопорушення, визначаються статтями 69 і 69-2 цього Кодексу.
		Відповідно до ч. 2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами.
		Відповідно до ч. 1 ст.69 КК України за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини статті Особливої частини КК України або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання. 
		Згідно з ч. 2 ст. 69 КК України на підставах, передбачених у частині першій цієї статті, суд може не призначати додаткового покарання, що передбачене в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу як обов`язкове, за винятком випадків призначення покарання за вчинення кримінального правопорушення, за яке передбачене основне покарання у виді штрафу в розмірі понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
		Колегія суддів зауважує, що ч. 1 ст. 69 КК України надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		Згідно ст. 69-1 КК України за наявності обставин, що пом`якшують покарання, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 66 цього Кодексу, відсутності обставин, що обтяжують покарання, а також при визнанні обвинуваченим своєї вини, строк або розмір покарання не може перевищувати двох третин максимального строку або розміру найбільш суворого виду покарання, передбаченого відповідною санкцією статті (санкцією частини статті) Особливої частини цього Кодексу.
		Під час апеляційного розгляду обвинувачений ОСОБА_8 підтвердив, що повністю визнає свою вину у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення та щиро розкаюється у вчиненому. 
		Колегія суддів приймає до уваги, що обвинувачений ОСОБА_8 активно сприяв розкриттю злочину, добровільно повністю відшкодував потерпілому заподіяні збитки, і потерпілий не має до нього жодних претензій, а також те, що на утриманні обвинуваченого перебувають двоє неповнолітніх дітей та матір похилого віку, яка являється інвалідом ІІ групи. 
		Колегія суддів, відповідно до вимог ч. 2 ст. 66 КК України визнає вищевказані обставини такими, що пом`якшують покарання, та вважає, що вони свідчать про наявність правових підстав для призначення обвинуваченому ОСОБА_8 більш м`якого основного покарання. 
		Колегія суддів, враховуючи сукупність вищевказаних обставин, які визнані судом такими, що пом`якшують покарання обвинуваченого ОСОБА_8 , приймаючи до уваги дані про особу обвинуваченого, вважає, що зазначені обставини свідчать про істотне зниження ступеню тяжкості вчиненого ним кримінального правопорушення, а тому дають обґрунтовані правові підстави суду апеляційної інстанції призначити обвинуваченому основне покарання за ч. 1 ст.286-1 КК України із застосуванням ч. 1 ст. 69 КК України, а саме, перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті.
		Разом з тим, санкція ч. 2 ст. 286 КК України передбачає додаткове покарання у виді позбавлення права керувати транспортними засобами на строк від трьох до п`яти років.
		Будь-яка особа, яка володіє чи керує автомобілем, підпадає під дію спеціальних правил, оскільки володіння та використання автомобілів є таким, що потенційно може завдати серйозної шкоди. Ті, хто реалізували своє право володіти автомобілями та їздити на них, тим самим погодились нести певну відповідальність та виконувати додаткові обов`язки у правовому полі (рішення ЄСПЛ у справі О`Галлоран та Франціс проти Сполученого Королівства ( O'Halloran and Francis v. the United Kingdom ) від 29 червня 2007 року).
		При цьому, колегія суддів виходить з того, що при призначенні покарання необхідно враховувати його виховну дію, оскільки покарання, повинно бути направлено не тільки на забезпечення виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових правопорушень, а також повинно бути спрямовано на попередження вчинення правопорушень іншими особами. 
		Колегія суддів звертає увагу на те, що застосування додаткового покарання у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами стосовно осіб, які вчинили правопорушення, що пов`язані із порушенням Правил дорожнього руху, обґрунтовується необхідністю створення безпечних умов для учасників дорожнього руху, збереження життя і здоров`я громадян. 
		Застосовуючи справедливе покарання за вчинене правопорушення, суд таким чином констатує, що відповідні діяння є суспільно небезпечними та за їх вчинення настають певні негативні наслідки. 
		Колегія суддів враховує, що ОСОБА_8 , керуючи транспортним засобом в стані наркотичного сп`яніння порушив правила безпеки дорожнього руху, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження, а тому не вбачає підстав для не призначення додаткового покарання, як про це просить обвинувачений.
		Враховуючи вищезазначені обставини, колегія суддів вважає що ОСОБА_8 необхідно призначити покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України  у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Колегія суддів вважає, що саме таке покарання відповідатиме вимогам ст.ст. 50, 65 КК України, буде необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_8 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень обвинуваченим.
		Крім того, призначене покарання відповідатиме принципам законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання, а також не є надто суворим чи м`яким.
		В силу п. 2 ч. 1 ст. 407 КПК України за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на вирок суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право змінити вирок.
		Згідно з ч. 1 ст. 408 КПК України суд апеляційної інстанції змінює вирок у разі пом`якшення призначеного покарання, якщо визнає, що покарання за своєю суворістю не відповідає тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, а також в інших випадках, якщо зміна вироку не погіршує становища обвинуваченого.
		Враховуючи зазначене, апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а вирок щодо ОСОБА_8  зміні в частині призначеного покарання.
		Керуючись ст.ст. 376,404,405,407,408,418,419 КПК України, колегія суддів,-
		 
		 п о с т а н о в и л а :
		 
		Апеляційну скаргу обвинуваченого ОСОБА_8 задовольнити частково. 
		Вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року щодо ОСОБА_8 змінити в частині призначеного покарання. 
		Призначити ОСОБА_8 покарання за ч. 1 ст. 286-1 КК України із застосуванням ст. 69 КК України, у виді штрафу в розмірі трьох тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 51000 (п`ятдесят одну тисячу) гривень, з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 (три) роки.
		В решті вирок Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2023 року залишити без змін.
		Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
		 
		Головуючий суддя ОСОБА_3 
		 Судді: ОСОБА_4 
		 ОСОБА_5

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...