Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 160/15046/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; праці, зайнятості населення, у тому числі; зайнятості населення, з них; зайнятості осіб з інвалідністю.
Надіслано судом: 23.12.2024. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 23.12.2024
Номер судового провадження: 852/18202/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		П О С Т А Н О В А
		і м е н е м У к р а ї н и
		 
		23 грудня 2024 року м. Дніпросправа № 160/15046/24Третій апеляційний адміністративний суд 
		у складі колегії суддів: головуючого - судді Коршуна А.О. (доповідач),
		 суддів: Чепурнова Д.В., Сафронової С.В., 
		розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду  від 16.08.2024р. у справі №160/15046/24 за позовом:Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до: про:Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь»  стягнення адміністративно-господарських санкцій 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		 10.06.2024р. Дніпропетровським окружним адміністративним судом зареєстровано адміністративний позов Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю (далі - Фонд) до Головного управління ДПС у Запорізькій області (далі  ГУ ДПС у Запорізькій області) та Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь»(далі  ТОВ «Виналь») про стягнення адміністративно-господарських санкцій / а.с. 1-7/.
		Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 14.06.2024р. за вищезазначеним адміністративним позовом відкрито провадження у адміністративній справі №160/15046/24 і справу призначено до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи/ а.с. 18/.
		Позивач, посилаючись у адміністративному позові на те, що протягом 2023р. відповідачем не було виконано норматив працевлаштування на підприємстві осіб з інвалідністю, оскільки норматив працевлаштування осіб з інвалідністю для відповідача у 2023р. становить 8 осіб, а протягом 2023р. у відповідача було працевлаштовано 1 особу з інвалідністю, у зв`язку з чим, відповідно до вимог Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», відповідач повинен був сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування інвалідів у 2023р. у розмірі 717133,52грн. за 7 не зайнятих особами з інвалідністю робочих місця, оскільки адміністративно-господарські санкції відповідачем у встановлені законом строки не було сплачені, просив суд стягнути з відповідача на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023р. у розмірі 717133,52грн..
		Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. у справі №160/15046/24 адміністративний позов задоволено, стягнуто з ТОВ «Виналь» на користь держави у особі Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю суму адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023р. у розмірі 717133,52грн. / а.с. 23-26/. 
		Відповідач  ТОВ «Виналь», не погодившись з рішенням суду першої інстанції від 16.08.2024р. у цій справі, подав апеляційну скаргу до Третього апеляційного адміністративного суду / а.с. 31-35/. 
		Ухвалою Третього апеляційного адміністративного суду від 18.09.2024р. у справі №160/15046/24 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ «Виналь» на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. у справі №160/15046/24 та витребувано з суду першої інстанції матеріали адміністративної справи №160/15046/24 /а.с. 80/.
		Матеріали адміністративної справи №160/15046/24 надійшли до Третього апеляційного адміністративного суду 29.10.2024р. /а.с. 132/ та ухвалою суду апеляційної інстанції від 29.10.2024р. адміністративну справу №160/15046/24 призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження з 12.11.2024р. / а.с. 133/, про що судом повідомлено учасників справи. 
		Відповідач  ТОВ «Виналь», посилаючись у апеляційній скарзі на те, що судом першої інстанції під час розгляду справи не було з`ясовано усі обставини справи, які мали значення для її вирішення, а саме обставини які підтверджують факт створення ТОВ «Виналь» у 2023р. робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також своєчасного і регулярного повідомлення протягом 2023р. підприємством відповідних державних органів про наявність на підприємстві вакансій для працевлаштування осіб із інвалідністю, що призвело до прийняття ним рішення у цій справі з порушення норм чинного матеріального та процесуального права, оскільки виконання підприємством протягом 2023р. обов`язку щодо створення робочих місць для працевлаштування осіб із інвалідністю та повідомлення відповідних державних органів про наявність вакансій для їх працевлаштування дає можливість зробити висновок про те, що не виконання підприємством протягом 2023р. нормативу працевлаштування осіб із інвалідністю сталось незалежно від волевиявлення підприємства що виключає можливість застосування адміністративно-господарських санкцій, тому просив рішення суду першої інстанції від 16.08.2024р. у цій справі скасувати та постановити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні вимог адміністративного позову. 
		Позивач у встановлені судом апеляційної інстанції строки письмового відзиву на апеляційну скаргу не надав. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 309 КАС України апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції має бути розглянута протягом шістдесяти днів з дня постановлення ухвали про відкриття апеляційного провадження, а положеннями ч. 5 ст. 250 КАС України передбачено, що датою ухвалення судового рішення в порядку письмового провадження є дата складення повного судового рішення.
		Відповідно до ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		Колегія суддів, перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених позовних вимог, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Під час розгляду цієї справи встановлено, що відповідно до розрахунку сум адміністративно-господарських санкцій, що підлягають сплаті, у зв`язку з невиконанням нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік у відповідача (ТОВ «Виналь») кількість штатних працівників облікового складу за рік становила 202 осіб, з них: середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлено інвалідність 1 особа; норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю (кількість осіб з інвалідністю - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст. 19 Закону) 8 осіб, сума коштів адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю становить 717133,52 грн. за 7 незайнятих особами з інвалідністю робочих місця з урахуванням середньорічної заробітної плати штатного працівника 717133,52 грн. / а.с. 9/ , і саме таку суму позивач просив стягнути з відповідача у адміністративному позові. /а.с. 1-7/.
		Спірні відносини, які виникли між сторонами у даній адміністративній справі з приводу здійснення відповідачем свого обов`язку у сфері соціального захисту інвалідів врегульовані Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» (далі - Закон).
		Так, відповідно до преамбули Закону цей Закон визначає основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні і гарантує їм рівні з усіма іншими громадянами можливості для участі в економічній, політичній і соціальній сферах життя суспільства, створення необхідних умов, які дають можливість особам з інвалідністю вести повноцінний спосіб життя згідно з індивідуальними здібностями і інтересами.
		Нормами ст. 18 Закону передбачено, що забезпечення прав осіб з інвалідністю на працевлаштування та оплачувану роботу, в тому числі з умовою про виконання роботи вдома, здійснюється шляхом їх безпосереднього звернення до підприємств, установ, організацій чи до державної служби зайнятості. Підбір робочого місця здійснюється переважно на підприємстві, де настала інвалідність, з урахуванням побажань особи з інвалідністю, наявних у неї професійних навичок і знань, а також рекомендацій медико-соціальної експертизи. Підприємства, установи, організації, фізичні особи, які використовують найману працю, зобов`язані виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця, створювати для них умови праці з урахуванням індивідуальних програм реабілітації і забезпечувати інші соціально-економічні гарантії, передбачені законодавством, надавати державній службі зайнятості інформацію, необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю, і звітувати Фонду соціального захисту інвалідів про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.
		Згідно із ст. 19 Закону для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю у розмірі 4 відсотки середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця. Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті та з урахуванням вимог статті 18 цього Закону, і здійснюють працевлаштування осіб з інвалідністю у рахунок нормативу робочих місць. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення. Виконанням нормативу робочих місць у кількості, визначеній згідно з частиною першою цієї статті, вважається працевлаштування підприємством, установою, організацією, у тому числі підприємством, організацією громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичною особою, яка використовує найману працю, осіб з інвалідністю, для яких це місце роботи є основним. Пенсійний фонд України у порядку та за формою, встановленими Пенсійним фондом України за погодженням із центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері соціального захисту населення, надає Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю інформацію: про створення підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю; необхідну для обчислення кількості робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю підприємствами, установами, організаціями, фізичними особами, які використовують найману працю, відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті. Отримана від Пенсійного фонду України інформація, яка містить ознаки порушень законодавства про створення робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, є підставою для проведення перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю.
		Положеннями ч. 1 ст. 218 Господарського кодексу України визначено, що підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання, і відповідно до ч. 2 цієї ж статті учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення).
		Отже ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України визначені підстави для звільнення від відповідальності, як за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання (за що встановлено відповідальність у вигляді відшкодування збитків, штрафні санкції, або оперативно-господарські санкції), так і за порушення правил здійснення господарської діяльності (за що встановлено відповідальність у вигляді адміністративно-господарських санкцій), відповідно до яких суб`єкт звільняється від відповідальності, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності (тобто від адміністративно-господарських санкцій), якщо доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення правопорушення.
		Відповідно до п. 4 ч. 3 ст. 50 Закону України №5067-VI від 05.07.2012р. «Про зайнятість населення» (далі - Закон № 5067-VI), роботодавці зобов`язані: своєчасно та в повному обсязі у порядку, затвердженому центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, за погодженням з центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної політики у галузі статистики, подавати територіальним органам центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, інформацію про попит на робочу силу (вакансії); заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці, у тому числі ліквідацією, реорганізацією або перепрофілюванням підприємств, установ, організацій, скороченням чисельності або штату працівників підприємства, установи, організації незалежно від форми власності, виду діяльності та господарювання за два місяці до вивільнення.
		Наказом Міністерства соціальної політики України від 31.05.2013 р. № 316 затверджено Порядок подання форми звітності № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)», яким роботодавців покладено обов`язок подавати до відповідного центру зайнятості звітність форми № 3-ПН лише за наявності у роботодавця попиту на робочу силу (вакансії) не пізніше ніж через 3 робочі дні з дати відкриття вакансії.
		Періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН законодавством не встановлено, а передбачено, що така звітність подається не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, тобто передбачено одноразове інформування про кожну вакансію.
		Таким чином, якщо роботодавець одноразово подав звітність форми № 3-ПН «Інформація про попит на робочу силу (вакансії)» у строк не пізніше 3 робочих днів з дати відкриття вакансії, слід вважати, що такий роботодавець виконав обов`язок своєчасно та в повному обсязі у встановленому порядку подати інформацію про попит на робочу силу (вакансії). Це означає, що в такому випадку учасник господарських відносин вжив залежних від нього передбачених законодавством заходів для відповідності середньооблікової чисельності працюючих осіб з інвалідністю установленим нормативам, тобто заходів для недопущення господарського правопорушення.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 03.08.2023 р. у справі № 120/4975/22.
		Наказ Міністерства соціальної політики України №316 від 31.05.2013р. втратив чинність на підставі наказу Міністерства економіки України № 827-22 від 12.04.2022 р., яким затверджено форму звітності № 3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) та Порядок подання форми звітності №3-ПН Інформація про попит на робочу силу (вакансії) (далі - Порядок № 827-22).
		Пунктом 1.5 Порядку № 872-22 встановлено, що форма № 3-ПН заповнюється та подається роботодавцем до філії міжрегіонального/регіонального центру зайнятості (або до міського, районного, міськрайонного центру зайнятості - до дати припинення їхньої діяльності) (далі - центр зайнятості) незалежно від місцезнаходження роботодавця з дня виникнення в нього потреби в підборі працівників та/або з дати відкриття вакансії, але не пізніше ніж через три робочі дні з дати відкриття вакансії. Датою відкриття вакансії є наступний день після створення нового робочого місця чи припинення трудових відносин з працівником, робоче місце якого стає вакантним, або дата, починаючи з якої може бути укладений трудовий договір з найманим працівником.
		Згідно із п. 1.7 Порядку № 872-22, актуальність зазначеної(их) у поданій формі № 3-ПН вакансії(й) уточнюється фахівцем центру зайнятості не рідше ніж двічі на місяць під час особистої зустрічі з роботодавцем, шляхом електронної комунікації, зокрема мобільним чи фіксованим зв`язком, надсилання/отримання повідомлення електронною поштою. Також таке уточнення здійснюється перед направленням зареєстрованого безробітного або особи, яка шукає роботу, до роботодавця.
		Таким чином, Порядком № 872-22 також не запроваджено періодичності подачі звітності за формою № 3-ПН.
		Відповідно до ст. 20 Закону підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих осіб з інвалідністю менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі на підприємстві, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування особи з інвалідністю і не зайняте інвалідом.
		Сплату адміністративно-господарських санкцій і пені підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичні особи, які використовують найману працю, проводять відповідно до закону за рахунок прибутку, який залишається в їх розпорядженні після сплати всіх податків і зборів (обов`язкових платежів). Адміністративно-господарські санкції розраховуються та сплачуються підприємствами, установами, організаціями, у тому числі підприємствами, організаціями громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичними особами, зазначеними в частині першій цієї статті, самостійно в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу, встановленого частиною першою статті 19 цього Закону.
		Постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007р., у редакції постанови Кабінету Міністрів України № 310 від 10.04.2019р., затверджені: Порядок сплати підприємствами, установами, організаціями та фізичними особами, що використовують найману працю, суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю; Порядок використання суми адміністративно-господарських санкцій та пені за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, що надійшли до державного бюджету; Порядок контролю за виконанням нормативу робочих місць та перевірки підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських об`єднань осіб з інвалідністю, фізичних осіб, які використовують найману працю, щодо виконання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема шляхом його зарахування.
		Таким чином, роботодавець зобов`язаний укладати трудовий договір з особою з інвалідністю, який самостійно звернувся до роботодавця або був направлений до нього державною службою зайнятості та виділяти та створювати робочі місця для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальні робочі місця з урахуванням індивідуальних програм реабілітації; - надавати державній службі зайнятості необхідну для організації працевлаштування осіб з інвалідністю інформацію; - звітувати про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю у порядку, встановленому Законом, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України № 70 від 31.01.2007 р. підзаконними нормативно-правовими актами та Порядком № 872-22; - у разі невиконання такого нормативу - щороку сплачувати відповідним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарські санкції.
		Механізм проведення Держпраці ( її територіальними органами) планових та позапланових перевірок підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій осіб з інвалідністю, фізичних осіб, що використовують найману працю, в яких за основним місцем роботи працює вісім і більше осіб, щодо дотримання ними вимог ст.ст. 19 і 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» регламентовано Порядком проведення перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2007 р. № 70 (далі - Порядок №70).
		Відповідно до п. 16 Порядку № 70, у разі коли за результатами перевірки встановлено факт невиконання суб`єктом господарювання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, неподання до відділень Фонду звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, вживаються заходи щодо притягнення винних посадових осіб до адміністративної відповідальності.
		Пунктом 17 вказаного Порядку № 70 визначено, що у разі виявлення порушень вимог законодавства посадова особа, яка проводила перевірку, не пізніше 15 календарних днів після закінчення перевірки надсилає копію акта перевірки відділенню Фонду.
		Згідно із постановою Кабінету Міністрів України № 553 від 02.06.2023р. Порядок від 31.01.2007р. № 70, яким було врегульовано питання подачі роботодавцями звіту про зайнятість і працевлаштування осіб з інвалідністю, втратив чинність, тобто припинено обов`язок подання роботодавцями до Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звіту про працевлаштування осіб з інвалідністю (форма № 10-ПОІ) та встановлено механізм, за яким відповідну інформацію щодо створення суб`єктами господарювання робочих місць для осіб з інвалідністю, про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, Фонд соціального захисту осіб з інвалідністю отримує від Пенсійного фонду України.
		Верховний Суд у постанові від 21.11.2022 р. у справі № 400/3957/21 зазначив, що саме Держпраці та її територіальні органи уповноважені на проведення перевірок виконання суб`єктами господарювання нормативу робочих місць, призначених для працевлаштування осіб з інвалідністю, зокрема, за інформацією, що надається територіальним відділенням Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю від Пенсійного фонду України. За наслідками такої перевірки, у разі підтвердження невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у суб`єкта господарювання виникає обов`язок сплатити адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю.
		Після затвердження Постановою Кабінету Міністрів України № 466 від 05.06.2019 р. Порядку перевірки підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, що використовують найману працю та внесення змін до статті 19 Закону Фонд захисту прав інвалідів не має права проводити перевірки роботодавців щодо: реєстрації у Фонді; подання звітів про зайнятість і працевлаштування інвалідів; виконання нормативу робочих місць, оскільки після таких змін у законодавстві проводити такі перевірки уповноважені саме органи Держпраці.
		Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Законом України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні» не передбачений обов`язок роботодавця не самостійного пошуку працівників - осіб з інвалідністю, натомість нормами цього закону визначено, що працевлаштування осіб з інвалідністю здійснюється або шляхом їх безпосереднього звернення до підприємства, або шляхом звернення до державної служби зайнятості, яка в свою чергу здійснює пошук підходящої роботи для працевлаштування такої особи, тому обов`язок по працевлаштуванню осіб з інвалідністю відповідно до встановленого цим Законом нормативу, субсидіарно покладається як на роботодавців, так і на державну службу зайнятості.
		Доказами створення робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, у тому числі спеціальних робочих місць, та інформування органів зайнятості про наявність вільних робочих місць для осіб з інвалідністю, є: наказ роботодавця про стосовно створення відповідного робочого місця та звіт форми № 3-ПН.
		Згідно з ч. 3 ст. 18 Закону № 875-ХІІ до обов`язків органів державної служби зайнятості законодавцем віднесена організація працевлаштування осіб з інвалідністю, бо саме з цією метою роботодавці зобов`язані надавати державній службі зайнятості відповідну інформацію.
		Запроваджена ч. 1 ст. 20 Закону міра юридичної відповідальності у вигляді виникнення обов`язку сплатити адміністративно-господарської санкції на користь Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю має наставати або (1) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 18 Закону (а саме: не виділення та не створення робочих місць, не надання державній службі зайнятості інформації, не звітування про зайнятість та працевлаштування осіб з інвалідністю, так як саме це діяння у формі бездіяльність призводить до позбавлення державної служби зайнятості можливості організувати працевлаштування осіб з інвалідністю), або (2) у разі порушення роботодавцем вимог ч. 3 ст. 17, ч. 1 ст.18, ч.ч. 2, 3, 5 ст.19 Закону (а саме: безпідставна відмова у працевлаштуванні особи з інвалідністю, який звернувся до роботодавця самостійно чи був направлений до нього державною службою зайнятості).
		Підсумовуючи наведений вище аналіз норм чинного законодавства, яке регулює відносини, що виникли між сторонами у справі колегія суддів вважає, що підприємство не несе відповідальності за невиконання нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю, якщо воно розробило необхідні заходи по створенню для них робочих місць, зокрема, створило робочі місця для таких осіб та своєчасно, достовірно, в повному обсязі проінформувало відповідні установи, але фактично не працевлаштувало особу з інвалідністю з причин незалежних від нього: відсутність осіб з інвалідністю, їх відмова від працевлаштування на підприємство, бездіяльність державних установ, які повинні сприяти працевлаштуванню осіб з інвалідністю.
		Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права викладений Верховним Судом у постанові від 03.08.2023р. у справі №120/4975/22.
		Під час апеляційного розгляду цієї справи судом апеляційної інстанції встановлено, що відповідачем у справі протягом 2023р. було створено на підприємстві робочі місця для працевлаштування осіб із інвалідністю, також відповідач протягом 2023р. щомісячно інформував орган зайнятості, за місцем здійснення господарської діяльності про наявність вільних робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю шляхом направлення звітів форми № 3-ПН / а.с. 94-118/, а ці обставини не були з`ясовані та перевірені судом першої інстанції під час розгляду ним цієї адміністративної справи.
		Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що позивачем ні до суду першої інстанції, ні до суду апеляційної інстанції не подано доказів направлення центром зайнятості для працевлаштування на підприємстві відповідача осіб з інвалідністю, яким відповідач відмовив у працевлаштуванні, як і не було надано позивачем ні під час розгляду справи у суді першої інстанції, ні під час розгляду справи у суді апеляційної інстанції доказів стосовно того, що ним до або після формування розрахунку було надано до територіального органу Держпраці вказану інформацію про порушення відповідачем законодавства щодо дотримання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю, а також доказів того, що територіальним органом Держпраці була проведена перевірка відповідача, за результатами якої встановлено факт невиконання відповідачем нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023 рік.
		При цьому необхідно акцентувати увагу на тому, що нарахування адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю є заходом впливу до правопорушника у сфері господарювання у зв`язку зі скоєнням правопорушення, і такі санкції не можуть застосовуватися у разі відсутності необхідної кількості працевлаштованих інвалідів, якщо при цьому суб`єкт господарювання вжив усіх передбачених Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» заходів для працевлаштування останніх, тобто коли у його діях відсутній склад правопорушення.
		За вказаних обставин, колегія суддів вважає, що позивач передчасно, не маючи встановлених актом перевірки Держпраці доказів про недотримання відповідачем нормативу працевлаштування осіб з інвалідністю у 2023 році, посилаючись лише на інформаційно-аналітичні бази даних, звернувся з позовом до суду про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, і під час апеляційного розгляду цієї справи встановлено відсутність в діях відповідача складу правопорушення, за вчинення якого Законом України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» передбачено застосування адміністративно-господарських санкцій, що свідчить про відсутність визначених цим законом підстав для застосування до відповідача адміністративно-господарських санкцій за невиконання нормативу робочих місць для працевлаштування осіб з інвалідністю за 2023р. у розмірі 717133,5грн. 
		З урахуванням вищенаведеного колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції під час розгляду цієї справи було не повно з`ясовано обставини справи, які мають суттєве значення для її вирішення ,що призвело до прийняття ним рішення із порушенням норм чинного матеріального та процесуального права, що відповідно до ст. 317 КАС України є підставою для скасування такого рішення суду, тому необхідно апеляційну скаргу відповідача задовольнити, рішення суду першої інстанції від 16.08.2024р. у цій справі скасувати із прийняттям нового рішення, яким з урахуванням наведених вище фактичних обставин справи, які були встановлені апеляційним судом, позивачу у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі через його необґрунтованість та безпідставність. 
		На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 311, 315, 317, 321, 322 КАС України, суд, - 
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Виналь» - задовольнити. 
		Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 16.08.2024р. у справі №160/15046/24  скасувати.
		В позові відмовити. 
		Постанова суду набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки встановлені ст. 329, 331 КАС України.
		Постанову виготовлено та підписано 23.12.2024р. 
		 
		Головуючий - суддяА.О. Коршун 
		 
		 суддяД.В. Чепурнов 
		 
		 суддяС.В. Сафронова

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...