Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/875/19 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи зі спорів з приводу реалізації публічної політики у сферах праці, зайнятості населення та соціального захисту громадян та публічної житлової політики, зокрема зі спорів щодо; соціального захисту (крім соціального страхування), з них; осіб з інвалідністю.
Надіслано судом: 20.12.2024. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 20.12.2024
Номер судового провадження: К/9901/19147/20

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		20 грудня 2024 року 
		м. Київ
		 
		справа №640/875/19
		адміністративне провадження № К/9901/19147/20  
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		головуючого - Бучик А.Ю.,
		суддів - Коваленко Н.В., Стрелець Т.Г.,
		 
		розглянувши в порядку письмового провадження касаційну скаргу Міністерства оборони України на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 (суддя Вєкуа Н.Г.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 (колегія суддів: Глущенко Я.Б., Собків Я.М., Черпіцька Л.Т.,) у справі №640/875/19 за позовом ОСОБА_1 до Міністерства оборони України, третя особа - ІНФОРМАЦІЯ_1 , про визнання протиправними дій, зобов`язання вчинити дії,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		І. РУХ СПРАВИ
		1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Міністерства оборони України, в якому просив:
		- визнати протиправними дії Міністерства оборони України щодо відмови йому у призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
		- зобов`язати Міністерство оборони України здійснити призначення та виплату одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 згідно із Законом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та їх сімей» від 20.12.1991 №  2011-ХІІ» (далі - Закон №2011-ХІІ) та Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 № 975 (далі  - Порядок № 975)  у розмірі 250-кратного прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб на 1 січня календарного року, - у разі встановлення інвалідності ІІІ групи.
		2. Окружний адміністративний суд міста Києва рішенням від 25.02.2020 позов задовольнив.
		3. Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 08.07.2020 рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 змінив в частині мотивів задоволення позову.
		4. Не погоджуючись з судовими рішеннями, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити.
		5. Верховний Суд ухвалою від 15.09.2020 відкрив касаційне провадження на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі -  КАС України).
		6. Відзив на касаційну скаргу не надходив.
		7. Заслухавши суддю - доповідача, колегія суддів дійшла  висновку, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
		ІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ
		8. Суди встановили, що позивач брав участь в антитерористичній операції у період з   06.10.2014  по 19.12.2014  та з 29.12.2014 по 24.02.2015. Під час виконання службово-бойових завдань отримав травму.
		Згідно з протоколом засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного зв`язку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв №3485 від 23.09.2015  травма позивача пов`язана із захистом Батьківщини.
		Датою встановлення втрати працездатності 20% є 11.11.2015, що підтверджується довідкою Медико-соціальної експертної комісії серії АГ №0006531.
		У подальшому, відповідно до довідки до акта огляду МСЕК серії АВ №0777848 від 14.03.2018 позивачу, за результатами первинного огляду, встановлено ІІІ групу інвалідності з 14.03.2018 внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини.
		З метою вирішення питання про виплату одноразової грошової допомоги у зв`язку з отриманням ІІІ групи інвалідності, внаслідок травми, пов`язаної із захистом Батьківщини, позивач звернувся із заявою та пакетом документів до третьої особи, які були надіслані до відповідача.
		Розглянувши ці документи, відповідач рішенням, оформленим Протоколом засідання комісії з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, відмовив у призначенні одноразової грошової допомоги з тих підстав, що ІІІ групу інвалідності встановлено понад дворічний термін після встановлення ступеня втрати працездатності.
		9. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся із цим позовом до суду.
		ІІІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
		10. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з їх обґрунтованості та правомірності, оскільки на момент встановлення відсотка втрати працездатності строків реалізації права на одноразову грошову допомогу у зв`язку із встановленням в подальшому інвалідності законодавством передбачено не було.
		11. Змінюючи рішення суду першої інстанції в частині мотивів, апеляційний суд дійшов висновку, що з 01.01.2017 законодавець встановив обмеження для отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі строком в два роки, обумовлене зміною групи інвалідності, її причин або ступеня втрати працездатності після первинного встановлення інвалідності. Водночас 14.03.2018 інвалідність внаслідок захворювання, пов`язаного із захистом Батьківщини, встановлена позивачу вперше, а тому за правилами абзацу 1 пункту 4 частини другої статті 16 Закону України №2011-ХІІ позивач має право на отримання одноразової грошової допомоги.
		ІV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ
		12. Касаційна скарга обґрунтована тим, що судами помилково застосовано норми матеріального права та неправильно обґрунтовано норму щодо термінів виплати (доплати) одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві протягом двох років в контексті пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ. Законодавством України передбачено право військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі у випадку встановлення під час повторного огляду згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищої групи інвалідності або більшого відсотку втрати працездатності, за умови, що встановлення вищої групи інвалідності чи вищого ступеня втрати працездатності відбулось протягом двох років після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності. У спірних правовідносинах ця умова не дотримана, оскільки 20% втрати працездатності позивачу встановлено 11.11.2015, а третя група інвалідності встановлена 14.03.2018, тобто після спливу двох років.
		Вказує, що суди застосували норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного, зокрема, у постановах Верховного Суду від 21.08.2019 у справі №  806/2187/18 від 04.03.2020 у справі № 240/5765/18, від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19.
		V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		13. Колегія суддів, дослідивши спірні правовідносини, зазначає таке.
		14. Статтею 16 Закону №2011-ХІІ (тут і далі - в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин) передбачено, що одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.
		15. Згідно з пунктом четвертим статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, який набрав чинності з 01.01.2014 (в редакції, чинній на момент встановлення позивачу 20% втрати працездатності), якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному або резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено вищу групу інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		16. У подальшому Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України» від 06.12.2016 №1774-VIII   (набрав чинності з 01.01.2017) частину 4 статті 16-3 Закону №2011-XII доповнено абзацом другим такого змісту: «У разі зміни групи інвалідності, її причини або ступеня втрати працездатності понад дворічний термін після первинного встановлення інвалідності виплата одноразової грошової допомоги у зв`язку із змінами, що відбулися, не здійснюється».17. Пунктом 8 Порядку № 975 передбачено, що якщо протягом двох років військовослужбовцю, військовозобов`язаному та резервісту після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності під час повторного огляду буде встановлено згідно з рішенням медико-соціальної експертної комісії вищу групу чи іншу причину інвалідності або більший відсоток втрати працездатності, що дає їм право на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі, виплата провадиться з урахуванням раніше виплаченої суми.
		18. Обидві ці норми (абзац перший пункту 4 статті 16-3 Закону та пункт 8 Порядку №  975) передбачають дворічний строк, протягом якого зміна групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності, або причини інвалідності, можуть бути підставою для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі.
		19. Верховний Суд в постанові від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19 сформулював висновок про застосування пункту 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII:
		(1) право на отримання одноразової грошової допомоги у більшому розмірі у зв`язку із встановленням військовослужбовцю під час повторного огляду вищої групи інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності визначається за законодавством, що діє на день повторного огляду;
		(2) передбачені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-XII обмеження права на отримання одноразової грошової допомоги в більшому розмірі дворічним строком після первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності застосовуються починаючи з 01.01.2014;
		(3) зазначений дворічний строк обчислюється з дня первинного встановлення інвалідності або ступеня втрати працездатності без встановлення інвалідності, незалежно від дати, коли їх встановлено вперше (до 01.01.2014 чи після).
		20. Також Верховний Суд у складі Судової палати для розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.12.2020 у справі № 1.380.2019.006957 дійшов наступних висновків:
		встановлення інвалідності та встановлення часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності є пов`язаними підставами для виплати одноразової грошової допомоги;
		встановлення інвалідності особі, якій раніше було встановлено часткову втрату працездатності без встановлення інвалідності, надає такій особі право на виплату одноразової грошової допомоги з урахуванням раніше виплаченої суми;
		дворічний строк для виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі застосовується з моменту першого рішення компетентного органу (МСЕК), яким встановлено інвалідність або ступінь втрати працездатності без встановлення інвалідності.21. Проте колегія суддів звертає увагу на те, що Рішенням Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022 у справі про посилений соціальний захист військовослужбовців положення пункту 4 статті 16-3 Закону №  2011-XII визнано такими, що не відповідають Конституції України, а саме: статтям 1, 3, частині першій та другій статті 8, частині п`ятій статті 17, частині першій статті 17 Конституції України.
		22. Установлені приписами пункту 4 статті 16-3 Закону №  2011-XII обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років є невиправданими та такими, що непропорційно обмежують право на посилений соціальний захист військовослужбовців, гарантований частиною першою статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 (пункт  5.3. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 №1-р(II)/2022). 
		23. Оспорювані приписи Закону, якими встановлено обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, не узгоджуються з засадничими конституційними цінностями, зокрема такими, як принцип поваги до захисту прав людини, принцип верховенства права в аспекті домірності та вимог щодо соціального захисту військовослужбовців (статті 3, 8, 17, 46 Конституції України) (пункт 6.2. Рішення Конституційного Суду України (Другий сенат) від 06.04.2022 №1-р(II)/2022).
		24. У постанові від 21.03.2023 у справі № 240/7411/21 Судова палата з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, вирішуючи питання щодо відступу від висновків Верховного Суду у наведених вище правовідносинах, дійшла таких висновків:
		(1) частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України;
		(2) правовий висновок Верховного Суду, висловлений у постановах від 15.07.2020 у справі № 240/10153/19, від 02.12.2022 у справі № 1.380.2019.006957, стосується редакції пункту четвертого статті 16-3 Закону України № 2011-ХІІ, що діяла до ухвалення Конституційним Судом України Рішення від 06.04.2022 № 1-р(ІІ)/2022, і застосовується до правовідносин, що виникли до 06.04.2022.
		25. До правовідносин, що виникли після 06.04.2022, стаття 16-3 Закону № 2011-ХІІ застосовується без урахування пункту четвертого цієї статті, оскільки його визнано неконституційним Рішенням Конституційного Суду України від 06.04.2022                 №  1-р(ІІ)/2022.
		26. В подальшому Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду розглянув справу          № 240/19209/21 (постанова від 10.12.2024), у якій вирішувалось питання щодо застосування положень частини четвертої статті 7 КАС України до положень пункту 4 статті 16-3 Закону №2011-ХІІ, які за Рішенням Конституційного Суду від 06.04.2022 №1-р(ІІ)/2022 визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), до правовідносин, які виникли до ухвалення цього Рішення Конституційного Суду України, та питання відступу від висновків Верховного Суду, сформульованих у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 21.03.2023 у справі №240/7411/21.
		27. У постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 Верховний Суд вказав, що у разі недотримання принципу верховенства права (відсутність дискримінації і рівність перед законом), невідповідності приписів закону нормам Конституції України, суд в силу приписів частини четвертої статті 7 КАС України при виборі норм права, які застосовуються до спірних відносин при вирішенні спору, має застосувати принцип верховенства права. 
		28. Суд має застосувати правовий акт, який має вищу юридичну силу, а саме, норми Конституції України, а не норми закону, оскільки пряме (безпосереднє) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України у цілому або частково. 
		29. Положення частини четвертої статті 7 КАС України мають бути застосовані до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними. Після прийняття рішення Конституційним Судом України застосуванню підлягають положення Конституції України із урахуванням юридичної позиції, сформульованої у рішенні Конституційного Суду України.
		30. Установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги у більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років, на думку Судової палати, суперечать Конституції України з моменту встановлення такого обмеження. 
		31. Оскільки судовий захист не може бути побудовано на неправовому (неконституційному) законі, норму якого, до того ж, вже визнано неконституційною, відповідно виникає необхідність відступу від правового висновку, висловленого у постанові Верховного Суду від 21.03.2023 у справі №  240/7411/21 про те, що частина четверта статті 7 КАС України не може бути застосована до правових актів, які визнані неконституційними за рішенням Конституційного Суду України та інших висновків у цій справі як похідних у правовідносинах щодо призначення одноразової грошової допомоги особам з інвалідністю, яка виникла внаслідок, зокрема поранення (контузії, травми або каліцтва), пов`язаного з захистом суверенітету і територіальної цілісності України, підвищення групи якої відбулось після спливу дворічного строку з дня встановлення первинної групи інвалідності.
		32. Тому Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду  у постанові від 10.12.2024 у справі № 240/19209/21 дійшов висновків щодо необхідності застосування вказаних норм у подібних правовідносинах у такий спосіб:
		1) на будь-якій стадії судового процесу у випадку, якщо суд доходить висновку, що закон чи інший правовий акт суперечить Конституції, він не застосовує такий закон чи інший правовий акт, зокрема й до правовідносин, які виникли до ухвалення рішення Конституційного Суду України, яким положення закону визнані неконституційними, а застосовує норми Конституції України як норми прямої дії, оскільки принцип прямого (безпосереднього) застосування Конституції у поєднанні з принципом її верховенства над іншими правовими актами неминуче передбачає повноваження судів відмовитись від застосування будь-якого правового акта, який вони визначають таким, що суперечить Конституції України;
		2) суди застосовують процесуальний механізм, передбачений частиною четвертою статті 7 КАС України, зокрема й у випадку, коли Конституційним Судом України сформульовано юридичну позицію щодо положення закону, яке підлягало застосуванню на час виникнення відповідних правовідносин;
		3) установлені пунктом 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ обмеження щодо виплати одноразової грошової допомоги в більшому розмірі за умови встановлення вищої групи інвалідності (або більшого відсотка втрати працездатності) лише протягом двох років суперечать Конституції України, а тому для вирішення цього спору підлягає застосуванню частина перша статті 46 Конституції України у взаємозв`язку з частиною п`ятою її статті 17 як норми прямої дії з урахуванням юридичної позиції Конституційного Суду України, сформульованої у Рішенні від 06.04.2022 №  1-р(II)/2022.
		33. Отже, незважаючи на те, що  позивачу встановлено 20% втрати працездатності 11.11.2015, а  ІІІ група інвалідності - 14.03.2018, що становить понад два роки,  і до ухвалення Рішення Конституційного Суду України від 06.04.2022 № 1-р(II)/2022, колегія суддів  дійшла висновку, що пункт четвертий статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ щодо визначення підстав для відмови у призначенні одноразової грошової допомоги, як то - сплив дворічного строку у разі встановлення групи інвалідності після первинного встановлення втрати працездатності, до спірних правовідносин не застосовується.
		34. Застосовуючи наведені вище висновки до обставин справи, колегія суддів вважає, що відповідач, відмовляючи позивачу у призначенні одноразової грошової допомоги з посиланням на пункт 4 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІ та пункт 8 Порядку № 975 у зв`язку із тим, що заявнику інвалідність встановлено після спливу двох років з дня встановлення непрацездатності без встановлення інвалідності, діяв всупереч принципу верховенства права (дотримання прав людини, відсутність дискримінації і рівність перед законом), не на підставі та не у спосіб, що передбачені Конституцією України.
		35. Колегія суддів не приймає посилання відповідача, що суди не застосували висновки Верховного Суду, викладені у постановах від 21.08.2019 у справі №  806/2187/18 від 04.03.2020 у справі № 240/5765/18, від 15.07.2020 у справі №  240/10153/19, на підставі чого було відкрито касаційне провадження, оскільки Верховний Суд  в постанові судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 10.12.2024 у справі №  240/19209/21 сформував нові висновки щодо правозастосування у спірних правовідносинах.
		36. Відповідно до частин першої - четвертої  статті 351 КАС України підставами для скасування судових рішень повністю або частково і ухвалення нового рішення або зміни рішення у відповідній частині є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		37. З урахуванням наведеного, судові рішення підлягають зміні в частині мотивів задоволення позову.
		38. Зважаючи на результат касаційного перегляду, відповідно до статті 139 КАС України судові витрати не підлягають розподілу.
		Керуючись ст.ст. 345, 349, 351, 355, 356, 359 Кодексу адміністративного судочинства України, -
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства оборони України задовольнити частково.
		Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 25.02.2020 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 08.07.2020 змінити в частині мотивів.
		В решті судові рішення залишити без змін.
		Постанова є остаточною та оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Головуючий                                                                                                   А.Ю. Бучик
		 
		Судді                                                                                                                        Н.В. Коваленко
		                                                                                                                                                                                                                                                                                                                                      Т.Г. Стрелець

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...