Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 554/3981/22 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 18.12.2024
Номер судового провадження: 61-10144ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		18 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 554/3981/22
		провадження № 61-10144св24
		Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Синельникова Є. В.,
		суддів: Білоконь О. В., Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., 
		Шиповича В. В. (суддя-доповідач),
		учасники справи:
		позивач (відповідач за зустрічним позовом) -  ОСОБА_1 ,
		відповідач (позивач за первісним позовом) -  ОСОБА_2 ,
		треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, служба у справах дітей та сім`ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області,
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Садікова Марина Володимирівна, на постанову Полтавського апеляційного суду, у складі колегії суддів: Бутенко С. Б., Обідіної О. І., Прядкіної О. В., від 12 червня 2024 року,
		ВСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_1 .
		1.           У червні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору, - служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної у 
		м. Києві державної адміністрації, про визначення місця проживання дітей разом з матір`ю.
		2.           Позовні вимоги обґрунтовані тим, що із ІНФОРМАЦІЯ_1 вона перебувала з відповідачем у шлюбі, в якому народились діти ОСОБА_3 та ОСОБА_4 . Проте з початку 2021 року шлюбні відносини погіршились і на час подання позову повністю припинені. Після припинення шлюбних відносин діти залишились проживати з нею.
		3.           Відповідач не цікавиться життям, здоров`ям та розвитком дітей, не займається їх вихованням, але водночас заперечує проти проживання дітей разом з нею, внаслідок чого вона вимушена звернутися до суду з цим позовом.
		4.           Вказувала, що має постійне місце роботи, стабільний дохід, житло, у якому створені належні умови для проживання, навчання та розвитку дітей. Натомість відповідач не має постійного житла, постійного місця роботи та стабільного доходу, а отже, не в змозі забезпечити дітей нормальними умовами для їх проживання та розвитку.
		5.           З огляду на викладене,  ОСОБА_1 просила суд визначити місце проживання дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю.
		6.           Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 26 липня 
		2022 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради.
		Короткий зміст позовних вимог ОСОБА_2 .
		7.           У серпні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_1 , треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмету спору: служба у справах дітей та сім`ї Дніпровської районної 
		у м. Києві державної адміністрації, орган опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради, про визначення місця проживання дітей разом з батьком.
		8.           Позовні вимоги обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 завжди надавала пріоритет роботі, кар`єрному зростанню, після народження дітей не стала брати декретну відпустку по догляду за дітьми, а продовжувала більшість часу приділяти роботі, незважаючи на те, що фінансові можливості родини дозволяли їй займатися сімейними справами. Вважає, що матір практично не займалася питанням виховання, розвитку, дозвілля, догляду дітей. 
		9.           Стверджує, що у ОСОБА_1 відсутній педагогічний підхід у питаннях виховання, вона надає перевагу жорстким методам та наказній манері спілкування. Така манера поведінки є шкідливою для дітей та викликає у них сильний стрес. При цьому син ОСОБА_3 є дитиною з особливими потребами, з 2016 року спостерігається у дитячого психіатра та вимагає зважених, делікатних методів у питаннях виховання.
		10.        Доглядом та вихованням дітей займається він - ОСОБА_2 , забезпечує їх дозвілля, піклуючись про фізичний, духовний, моральний розвиток, бере участь у дошкільному та шкільному навчанні, забезпечує усі побутові потреби дітей.
		11.        04 березня 2022 року у зв`язку з повномасштабною військовою агресією росії проти України, з міркувань безпеки ОСОБА_1 евакуювалася разом з дітьми до Чорногорії, а наприкінці травня 2022 повернулася до України, однак при цьому самовільно, без згоди батька, змінила їх постійне місце проживання, повідомила про припинення подружніх відносин та поїхала разом з дітьми до м. Одеси.
		12.        Він декілька разів приїжджав до м. Одеси, щоб побачитися з дітьми, оскільки діти дуже сумували без батька. Після другого візиту забрав дітей до Київської області з метою повернення до звичної їм обстановки.
		13.        30 червня 2022 року домовився із ОСОБА_1 про зустріч у м. Києві, щоб матір могла побачитися з дітьми, однак та, у супроводі працівника поліції, забрала молодшого сина ОСОБА_4 .
		14.        Відтоді місце проживання ОСОБА_4 йому не відоме, а старший син ОСОБА_3 проживає разом з ним в смт Велика Димерка, Броварський р-н, Київська обл.
		15.        Вважає, що дітям краще проживати з батьком, який є освіченою, матеріально забезпеченою людиною, характеризується позитивно, діти виявляють більшу прихильність до нього, ніж до матері, а різка зміна звичного місця проживання, стиль життя матері, а також манера її виховання матимуть невідворотні негативні наслідки для психіки дітей.
		16.        З огляду на викладене,  ОСОБА_2 просив суд визначити місце проживання малолітніх ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_2 .
		17.        Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 серпня 
		2022 року залучено до участі у справі як третю особу, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, - службу у справах дітей та сім`ї Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області.
		18.        Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 22 серпня 
		2022 року позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 об`єднані в одне провадження.
		 
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		19.        Рішенням Октябрського районного суду м. Полтави, у складі судді Андрієнко Г. В., від 27 липня 2023 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визначено місце проживання ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 . У задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
		20.        Суд першої інстанції вважав, що в найкращих інтересах малолітніх дітей буде проживання з матір`ю. При цьому судом враховано, зокрема особисті якості матері та батька, їх ставлення до виконання батьківських обов`язків, необхідність забезпечення дітей турботою.
		Короткий зміст постанови апеляційного суду
		21.        Постановою Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2023 року скасовано та ухвалено нове судове рішення, яким позов ОСОБА_1 та зустрічний позов ОСОБА_2 задоволено частково. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з батьком - ОСОБА_2 , а місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .
		22.        Колегія суддів, враховуючи інтереси малолітнього ОСОБА_5 , його психологічний стан та особливості розвитку, потребу у спеціально організованих умовах життя та навчання, які забезпечує батько дитини ОСОБА_2 , а також беручи до уваги думку ОСОБА_3 , яку в силу своїх індивідуально-психологічних, вікових особливостей він може висловлювати та яка має бути врахована судом при визначенні місця його проживання, дійшла висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову в частині визначення місця проживання сина сторін - ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом із батьком - ОСОБА_2 .
		23.        Визначаючи місце проживання малолітнього ОСОБА_6 , з урахуванням його віку, тривалості проживання разом з матір`ю, яка надає дитині належне піклування, забезпечує умови для його виховання та розвитку, сталий емоційний зв`язок з матір`ю, колегія суддів вважає за можливе залишити меншого сина сторін проживати разом із ОСОБА_1 .
		24.        Водночас колегія суддів звернула увагу на те, що мати та батько, а також інші особи, з якими поживають неповнолітні брати, мають забезпечити їхнє право на спілкування між собою та зобов`язані сприяти такому спілкуванню для збереження родинних зв`язків між братами.
		 
		Короткий зміст вимог касаційної скарги
		25.        У касаційній скарзі представник ОСОБА_1 - адвокат Садікова М. В. просить постанову Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2024 року в частині часткового задоволення позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 скасувати, залишивши в силі рішення Октябрського районного суду м. Полтави від 27 липня 2023 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 та відмови у задоволенні зустрічного позову 
		ОСОБА_2 .
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		26.        11 липня 2024 року представник ОСОБА_1 - адвокат Садікова М. В. подала касаційну скаргу на постанову Полтавського апеляційного суду 
		від 12 червня 2024 року у цивільній справі № 554/3981/22.
		27.        Ухвалою Верховного Суду від 25 липня 2024 року відкрито касаційне провадження та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції, які у серпні 2024 року надійшли до Верховного Суду.
		28.        Ухвалою Верховного Суду від 12 грудня 2024 року справу призначено до розгляду у складі колегії із п`яти суддів в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		29.        Підставою касаційного оскарження судового рішення заявниця зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме застосування норм права без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду у справі 
		№ 727/3856/18, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, від 08 лютого 2024 року у справі № 623/3801/19, від 09 лютого 2023 року у справі 
		№ 753/572/20, від 13 березня 2024 року у справі № 607/7767/22, 
		від 14 вересня 2022 року у справ № 466/1017/20, від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, 
		від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19, від 14 лютого 2019 року у справі № 377/128/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, 
		від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 24 листопада 2021 року у справі № 754/16535/19 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		30.        Звертає увагу на характеристику малолітнього ОСОБА_3 , надану 
		ТОВ «Навчально-реабілітаційний центр «Мозаїка» щодо негативних змін у поведінці дитини.
		31.        Зауважує, що висновок експерта № 2077-2080 від 07 жовтня 2022 року, складений за результатами експертного психологічного дослідження, в частині ролі матері у виховані ОСОБА_3 зроблений зі слів відповідача про колишню дружину та слів дитини, в якої наявний синдром Аспергера, що характеризується комунікативними труднощами із взаємодією з соціумом, мислення відрізняється стереотипністю, а отже на таких дітей легко психологічно впливати. Діагностика ОСОБА_3 проводилась психологом у присутності батька та за відсутності матері, з якою психолог не співпрацював.
		32.        Вважає, що з огляду на обставини справи думка дитини не може бути абсолютною та переконливою для суду.
		33.        Посилається на те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновок спеціалістів служби у справах дітей Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 04 жовтня 2022 року, яким визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_3 разом з матір`ю та в якому встановлено думку дитини, який під час об`єктивного опитування психолога без присутності та впливу жодного з батьків виявляв прихильність до обох батьків, але бажав проживати разом з батьком лише тому, що той дозволяє грати на планшеті, їсти шоколад та пити солодкі напої.
		34.        Стверджує, що апеляційний суд безпідставно взяв до уваги обставини проживання ОСОБА_3 з батьком, оскільки ці обставини виникли під час розгляду справи по суті та є наслідком протиправної поведінки батька, який самовільно відібрав дитину у матері.
		35.        Крім того, апеляційний суд допустив розлучення рідних братів, не врахував їхньої емоційної прив`язаності один до одного і те, що подальше роздільне проживання спричинить їм психологічну травму, що не відповідає принципу якнайкращого забезпечення інтересів дітей.
		Доводи особи, яка подала відзив на касаційну скаргу
		36.        У серпні 2024 року представник  ОСОБА_2 - адвокат Репетя В. О. подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу, в якому, посилаючись на законність та обґрунтованість постанови апеляційного суду, просить касаційну скаргу залишити без задоволення.
		37.        Вказує, що висновки щодо застосування норм права, які викладені 
		у постановах Верховного Суду та на які посилалася заявниця у касаційній скарзі, стосуються правовідносин, які не є подібними.
		38.        Зауважує, що діти проживали з  ОСОБА_2 добровільно та із задоволенням, тоді як  ОСОБА_1 примусово відібрала молодшого сина ОСОБА_4 у супроводі працівників поліції. Старший син ОСОБА_3 за власним бажання залишився проживати з батьком. При цьому за весь час проживання ОСОБА_3 з батьком, ОСОБА_1 не виявляла жодного бажання спілкуватися із сином, ігнорує дзвінки як від ОСОБА_2 , так і від ОСОБА_3.
		39.        Вважає безпідставними посилання ОСОБА_1 на погіршення стану здоров`я ОСОБА_3 , оскільки вони зумовлені тим, що 13 вересня 2022 року матір без відома батька забрала сина з навчального закладу та поїхала з ним до м. Одеси. Наведене призвело до різкої зміни звичних для сина умов та негативно плинуло на його психоемоційний стан. Після повернення ОСОБА_3 до батька, ОСОБА_2 знадобився час і допомога психологів для відновлення душевної рівноваги дитини. 
		40.        Стверджує, що відсутність матері під час проведення психологічних досліджень не мала негативного впливу на якість та об`єктивність отриманих результатів, які адекватно відображають стан ОСОБА_3 та його бажання проживати з батьком. ОСОБА_3 має достатній рівень розуміння ситуації для того щоб висловити власну думку щодо свого майбутнього місця проживання.
		41.        Звертає увагу, що причиною втрати емоційного зв`язку між братами може бути не рішення суду, а дії матері, яка перешкоджала та продовжує перешкоджати зустрічам рідних братів і участі батька у вихованні молодшого сина ОСОБА_4 , ігнорує прохання батька щодо зустрічей або хоча б спілкування за допомогою засобів відеозв`язку.
		Фактичні обставини справи, встановлені судами
		42.        04 вересня 2010 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 укладено шлюб, який розірвано рішенням Октябрського районного суду м. Полтави 
		від 05 серпня 2022 року у справі № 554/3940/22.
		43.        Сторони є батьками малолітніх дітей - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		44.        Із 2014 року родина проживала у м. Києві, але у зв`язку з повномасштабною військовою агресією росії проти України, з міркувань безпеки, 04 березня 2022 року ОСОБА_1 разом з дітьми виїхала до Чорногорії.
		45.        Наприкінці травня 2022 року ОСОБА_1 з дітьми повернулася до України та без згоди батька дітей змінила їх місце проживання, переїхавши в м. Одесу і повідомивши ОСОБА_2 про розрив сімейних відносин.
		46.        Після повернення з Чорногорії між сторонами виникли суперечки з приводу місця проживання дітей. Кожен з батьків виявив бажання, щоб діти проживали разом з ним.
		47.         ОСОБА_2 примусово забрав дітей з м. Одеси до м. Києва.
		48.        30 червня 2022 року ОСОБА_1 у супроводі працівника поліції забрала молодшого сина ОСОБА_4 . З того часу діти стали проживати окремо, ОСОБА_4 разом з матір`ю, а ОСОБА_3 - з батьком.
		49.        13 вересня 2022 року ОСОБА_1 забрала ОСОБА_3 із навчального закладу у м. Бровари та привезла до м. Одеси.
		50.         ОСОБА_3 є дитиною з особливими потребами, йому діагностований синдром Аспергера , відвідував спеціалізовані садки, працював з логопедом. Пізніше ОСОБА_3 став відвідувати приватну школу «Мозаїка» на підставі договору про надання освітніх послуг від 01 вересня 2021 року, укладеному ОСОБА_2 .
		51.        З характеристики ОСОБА_3 , наданої ТОВ «Навчально-реабілітаційний центр «Мозаїка», розташованого у м. Бровари, Київська обл., вбачається, що він навчається в цьому закладі з 2021 року, завжди охайно виглядає, забезпечений усім необхідним для навчання. ОСОБА_3 добрий, товариський, активний, дисциплінований, чемний, на достатньому рівні володіє учбовим матеріалом. Батько приймає участь у навчанні та вихованні дитини, цікавиться ходом навчального процесу, радиться щодо формування харчової поведінки дитини, зацікавлений в участі ОСОБА_3 в шкільних заходах. Привозить та забирає дитину зі школи.
		52.        Молодший син ОСОБА_4 станом на 18 серпня 2022 року відвідував 
		ТОВ «Заклад дошкільної освіти «Фокус-Покус» та згідно з наданою характеристикою розвитку дитина активна в пізнавальній діяльності, 
		з цікавістю відвідує заняття в дитячому садочку, добрий, товариський, охайний. Батько регулярно приймав участь у вихованні та розвитку дитини, спілкувався з вихователями та персоналом садочку, прислухався щодо порад у вихованні та формуванні режимних моментів ОСОБА_4 . Привозив та забирав дитину з садочку.
		53.         ОСОБА_2 є фізичною особою-підприємцем, зареєстрований у 
		м. Полтава, але фактично проживає за адресою: 
		АДРЕСА_1 .
		54.         ОСОБА_1 після повернення з Чорногорії проживає в м. Одесі в орендованій квартирі. Працює на посаді заступника директора департаменту з розвитку бізнесу ТОВ «Міжнародна академія біржової торгівля».
		55.        Відповідно до висновку органу опіки та піклування Приморської районної адміністрації Одеської міської ради від 29 грудня 2022 року доцільним є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_6 , 
		ІНФОРМАЦІЯ_2 , разом з матір`ю - ОСОБА_1 .
		56.        Відповідно до висновку органу опіки та піклування виконавчого комітету Великодимерської селищної ради Броварського району Київської області від 22 листопада 2022 року доцільним є визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з матір`ю - ОСОБА_1 . Рекомендовано ОСОБА_2 та ОСОБА_1 звернутися до центру медіації.
		57.        Відповідно до висновку експерта Полтавського відділення Національного наукового центру «Інституту судових експертиз ім. засл. проф. М. С. Бокаріуса» № 2077-2080 від 07 жовтня 2022 року, складеного за результатами експертного психологічного дослідження на замовлення представника ОСОБА_2 - адвоката Репеті В. О., проведених співбесід із батьком та сином ОСОБА_3 , експертом встановлено, що відносини ОСОБА_3 з батьком характеризуються близькістю, наявністю взаємної прихильності, спільних ігор, знаків. Вказане зумовлює вільне виявлення ОСОБА_3 бажань, потреб, пропозицій, прагнення заохочення, радість від позитивних оцінок і піклування.
		Виховна поведінка, яку реалізує ОСОБА_2 сприяє емоційному комфорту та психічному благополуччю ОСОБА_3 , зміцненню емоційних зав`язків між сином і батьком, створенню сприятливих умов для особистісного формування ОСОБА_3 , розширення його знань та умінь щодо повсякденного життя, формуванню навичок взаємодії із оточуючими, набуття навичок автономності.
		Формальний підхід до виконання батьківських обов`язків, ознаки якого виявлені у виховній поведінці ОСОБА_1 щодо ОСОБА_3 , директивне керування його поведінкою з великою імовірністю формують опозиційне ставлення ОСОБА_3 до матері, стимулюють прояви негативізму, регрес навичок соціальної взаємодії та регуляції емоційного стану.
		58.        Згідно з довідкою щодо результатів психологічного обстеження ОСОБА_5 , складеною 04 листопада 2022 року фізичною особою-підприємцем ОСОБА_8 , яка є психологом, батько має велику значимість у житті ОСОБА_3 . Стосунки з ним для дитини є запорукою підтримки та розуміння. Стиль виховання, який демонструє батько, є гармонійним та не несе патологізуючого впливу на розвиток дитини.
		Мотиви, з яких виходив Верховний Суд, та застосовані норми права
		59.        Згідно із частинами першою-другою статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		60.        Відповідно до частин першої-другої, п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		61.        Статтею 51 Конституції України, частинами другою, третьою статті 5 
		СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
		62.        Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.
		63.        Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
		64.        Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
		65.        У частині першій статті 9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи, згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в найкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
		66.        Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
		67.        Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.
		68.        Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (частина третя статті 11 Закону України «Про охорону дитинства»).
		69.        Згідно зі статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		70.        Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		71.        Згідно зі статтею 141 СК України мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.
		72.        Відповідно до статті 160 СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків. Місце проживання дитини, яка досягла десяти років, визначається за спільною згодою батьків та самої дитини. Якщо батьки проживають окремо, місце проживання дитини, яка досягла чотирнадцяти років, визначається нею самою.
		73.        Відповідно до частин першої, другої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом.
		Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дитини.
		74.        У частині першій статті 3 Конвенції про права дитини визначено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.
		75.        При визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати, як мінімум, два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зв`язків із сім`єю, крім випадків, коли сім`я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним.
		76.        Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків. Зокрема, стаття 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод не надає батькам права вживати заходів, які можуть зашкодити здоров`ю чи розвитку дитини.
		77.        Рівність прав батьків стосовно дитини є похідною від прав та інтересів самої дитини на гармонійний розвиток та належне виховання, й першочергово повинні бути визначені й враховані інтереси дитини з урахуванням об`єктивних обставин спору. При визначенні місця проживання дитини судам потрібно крізь призму врахування найкращих інтересів дитини встановлювати та надавати належну правову оцінку всім обставинам справи, які мають значення для правильного вирішення спору. Отже, під час розгляду справ щодо визначення місця проживання дитини суди насамперед мають виходити з інтересів самої дитини, враховуючи сталі соціальні зв`язки, місце навчання, психологічний стан тощо, а також дотримуватися балансу між інтересами дитини, правами батьків на виховання дитини і обов`язком батьків діяти в її інтересах (постанова Верховного Суду від 14 вересня 2022 року у справі № 466/1017/20).
		78.        Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини враховується ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особисту прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. До інших обставин, що мають істотне значення, можна віднести, зокрема: особисті якості батьків; відносини, які існують між кожним з батьків і дитиною (як виконують батьки свої батьківські обов`язки стосовно дитини, як враховують її інтереси, чи є взаєморозуміння між кожним з батьків і дитиною); можливість створення дитині умов для виховання і розвитку.
		79.        При оцінці та визначенні найкращих інтересів дитини підлягають врахуванню такі базові елементи: а) погляди дитини; б) індивідуальність дитини; в) збереження сімейного оточення і підтримання відносин; 
		г) піклування; захист і безпека дитини; ґ) вразливе положення; д) право дитини на здоров`я; е) право дитини на освіту (постанова Верховного Суду 
		від 04 серпня 2021 року у справі № 654/4307/19). Також підлягають врахуванню: а) спроможність кожного з батьків піклуватися про дитину особисто; б) стосунки між дитиною і батьками в минулому; в) бажання батьків бути опікунами; г) збереження стабільності в оточенні дитини, йдеться про місце проживання (дім), школу, друзів; ґ) бажання дитини.
		80.        Система правосуддя прислухається до дітей, серйозно ставиться до їх думок і має гарантувати захист прав дитини.
		81.        Дитина, яка внутрішнім законодавством визнається такою, що має достатній рівень розуміння, під час розгляду судовим органом справи, що стосується її, наділяється правами: отримувати всю відповідну інформацію; отримувати консультацію та мати можливість висловлювати свої думки; клопотати про призначення спеціального представника під час розгляду судовим органом справ, бути поінформованою про можливі наслідки реалізації своїх думок та про можливі наслідки будь-якого рішення (статті 3, 4 Європейської конвенції про здійснення прав дітей 1996 року).
		82.        Дитина, яка може висловити свою думку, має бути вислухана при вирішенні між батьками, іншими особами спору щодо її виховання, місця проживання, у тому числі при вирішенні спору про позбавлення батьківських прав, поновлення батьківських прав, а також спору щодо управління її майном. Разом з тим, згода дитини на проживання з одним з батьків не повинна бути абсолютною для суду, якщо така згода не буде відповідати інтересам дитини (стаття 12 Конвенції про права дитини, стаття 171 
		СК України, стаття 14 Закону України «Про охорону дитинства»).
		83.        Думка дитини може бути висловлена у письмових доказах (висновках органів опіки та піклування, спеціалістів тощо); електронних доказах (відео-, аудіоматеріалах); висновках психологічної експертизи; показаннях самої дитини, присутньої в залі судового засідання або з використанням режиму відеоконференції.
		84.        Суд враховує висловлену дитиною думку системно, з`ясовуючи належно фактичні обставини справи, досліджуючи та надаючи належну правову оцінку зібраним у справі доказам у їх сукупності, що в результаті сприятиме правильному вирішенню питання місця проживання дитини. Тільки так будуть забезпечені найкращі інтереси дитини, а не інтереси та бажання батьків, які вони не можуть чи не бажають вирішувати в позасудовий спосіб (постанова Верховного Суду від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17).
		85.        При оцінці пояснень дитини необхідно враховувати її вік на момент опитування, рівень розвитку та психологічні особливості, притаманні відповідному віку.
		86.        Нормами статті 19 СК України встановлено, що при розгляді спорів щодо участі одного з батьків у вихованні дитини, визначення місця проживання дитини, позбавлення та поновлення батьківських прав, побачення з дитиною матері, батька, які позбавлені батьківських прав, відібрання дитини від особи, яка тримає її у себе, не на підставі закону або рішення суду, управління батьками майном дитини, скасування усиновлення та визнання його недійсним обов`язковою є участь органу опіки та піклування. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв`язання спору на підставі відомостей, одержаних в результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають проживати з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи.
		87.        У справі, що переглядається, апеляційним судом, встановлено, що обоє батьків мають бажання та спроможні опікуватись своїми дітьми, забезпечити гармонійний розвиток та виховання дітей, створили для них необхідні умови проживання та навчання.
		88.        З народження діти проживали з обома батьками та їх розлучення з батьком - ОСОБА_2 було викликано необхідністю евакуації задля безпеки дітей. Між тим, після повернення в Україну мати дітей - ОСОБА_1 змінила місце їх проживання, виїхавши до м. Одеса.
		89.        Сторони припинили спільне проживання і конфлікт, який існує між ними негативно впливає на дітей. Впродовж останніх двох років ОСОБА_3 проживає разом з батьком, має до нього більшу прихильність.
		90.        Апеляційний суд, врахувавши зазначене та вік дитини, психологічний стан та особливості розвитку ОСОБА_3 , його думку та бажання проживати з батьком, необхідність забезпечення якнайкращих інтересів дитини, дотримуючись балансу між інтересами дитини, правами та обов`язками батьків, дійшов обґрунтованого висновку про визначення місця проживання ОСОБА_3 разом з батьком, оскільки за обставин цієї справи наразі немає підстав змінювати усталене місце проживання дитини, що відповідатиме найкращим інтересам дитини.
		91.        Апеляційний суд також правильно вказав,що висновок органу опіки та піклування про доцільність проживання малолітнього ОСОБА_5 з матір`ю ОСОБА_1 не містить належного обґрунтування передачі дитини матері з огляду на встановлені обставини здійснення батьками своїх обов`язків щодо дитини, забезпечення батьком належних умов для проживання, виховання та розвитку дитини, особисту прихильність дитини до нього.
		92.        У цій справі не встановлено обставин, які б давали підстави для неврахування думки дитини та для висновку, що визначення місця проживання ОСОБА_3 з матір`ю буде мати більш позитивний вплив на дитину, ніж залишення проживати разом з батьком, у звичному для середовищі.
		93.        Колегія суддів відхиляє посилання заявниці на те, що батько самовільно відібрав дитину, оскільки за обставин цієї справи вбачається, що знародження діти проживали з обома батьками та їх розлучення з батьком - ОСОБА_2 було викликано необхідністю евакуації внаслідок бойових дій на території України.
		94.        Після повернення старшого сина до батька, який проживав з ним в 
		смт Велика Димерка, Броварський р-н, Київська область, ОСОБА_3 продовжив навчання у гімназії «Мозаїка», де навчався до розлучення батьків.
		95.        Незважаючи на ці обставини і перебування на розгляді суду спору щодо визначення місця проживання дітей, ОСОБА_1 у вересні 2022 року намагалась самовільно змінити місце проживання дитини, забравши ОСОБА_3 до м. Одеси.
		96.        Водночас ОСОБА_1 не зверталась до суду з клопотаннями про забезпечення позову, зокрема шляхом визначення часу спілкування малолітньої дитини з матір`ю.
		97.        Доводи касаційної скарги про те, що думка ОСОБА_3 не може бути абсолютною та переконливою для суду, у тому числі з огляду на наявний 
		у нього синдром Аспергера , спростовує висновок експерта № 2077-2080 
		від 07 жовтня 2022 року, складений за результатами експертного психологічного дослідження, відповідно до якого ОСОБА_3 , з урахуванням його індивідуально-психологічних, вікових особливостей, емоційного стану, рівня когнітивного розвиту та умов мікросоціального середовища, спроможний формувати і виявляти ставлення до відношення кожного з батьків до нього, виявляти прихильність до когось з батьків.
		98.         Думка та бажання ОСОБА_3 проживати з батьком висловлена у бесіді із судовим експертом та практичним психологом під час психологічного обстеження.
		99.        У суді першої інстанції ОСОБА_2 звертався із клопотанням щодо заслуховування судом думки ОСОБА_3 , якому на той час виповнилось 10 років, проте ОСОБА_1 заперечувала щодо задоволення цього клопотання.
		100.     Апеляційним судом правильно враховано думку ОСОБА_3 щодо його бажання проживати з батьком у сукупності з наявними у справі доказами.
		101.     Водночас визначене у цій справі місце проживання малолітньої дитини в подальшому може бути змінено як за згодою батьків і дитини, так і в судовому порядку, а із досягненням 14-річного віку ОСОБА_3 , в силу закону (частина друга статті 29 ЦК України, частина третя статті 160 СК України), матиме право вільно обрати собі місце проживання.
		102.      Верховний Суд звертає увагу, що саме по собі визначення місця проживання малолітнього ОСОБА_3 з батьком не повинно негативно відображатись на взаємовідносинах сина з матір`ю. ОСОБА_1 не позбавлена батьківських прав, має право брати участь у вихованні дитини, безперешкодно спілкуватися із сином, брати першочергову участь у вирішенні всіх питань пов`язаних із життям та здоров`ям ОСОБА_3 (освіта, лікування, дозвілля тощо).
		103.     У випадку недосягнення батьками згоди щодо способів участі матері у вихованні дитини, ОСОБА_1 вправі звернутися до органу опіки та піклування або суду для визначення такого порядку.
		104.     Так само і ОСОБА_2 має аналогічні права щодо малолітнього сина ОСОБА_4 , який проживає із матір`ю.
		105.     Колегія суддів погоджується з доводами заявниці, що за загальним правилом, рідні брати та сестри мають проживати разом. Водночас за обставин цієї справи враховуючи особливі потреби дитини ( ОСОБА_3 ), його вік (12 років) та неодноразово висловлене бажання проживати з батьком, наявні у справі докази, зокрема висновок експерта, апеляційний суд дійшов обґрунтованого висновку, що на даному етапі життя дитини доцільним буде залишити його проживати з батьком у звичному середовищі.
		106.     При цьому апеляційний суд правильно вказав, що відповідно до частини третьої статті 259 СК України мати та батько, з якими поживають неповнолітні брати, мають забезпечити їхнє право на спілкування між собою та зобов`язані сприяти такому спілкуванню для збереження родинних зв`язків.
		107.     Отже в першу чергу саме батьки зобов`язані створити умови для спілкування братів і збереження родинних зв`язків.
		108.     З огляду на межі касаційного перегляду, Верховний Суд не переглядає судові рішення в частині визначення місця проживання молодшого сина сторін - ОСОБА_4 з матір`ю.
		109.     Враховуючи наведене, висновки апеляційного суду не суперечать висновками, викладеним у постановах Верховного Суду у справі 
		№ 727/3856/18, від 16 лютого 2024 року у справі № 465/6496/19, від 08 лютого 2024 року у справі № 623/3801/19, від 09 лютого 2023 року у справі 
		№ 753/572/20, від 13 березня 2024 року у справі № 607/7767/22, 
		від 14 вересня 2022 року у справ № 466/1017/20, від 04 серпня 2021 року 
		у справі № 654/4307/19, від 21 липня 2021 року у справі № 404/3499/17, 
		від 13 березня 2024 року у справі № 753/17344/19, від 14 лютого 2019 року 
		у справі № 377/128/18, від 28 грудня 2020 року у справі № 487/2001/19-ц, 
		від 30 жовтня 2019 року у справі № 352/2324/17, від 24 листопада 2021 року 
		у справі № 754/16535/19, на які посилається заявниця в касаційній скарзі.
		110.     Інші доводи касаційної скарги висновків судів попередніх інстанцій не спростовують, на законність оскаржуваних судових рішень не впливають та за своїм змістом переважно спрямовані на переоцінку доказів Верховним Судом, що за приписами статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. 
		111.     Крім того, Верховний Суд не уповноважений досліджувати нові докази, надані заявницею на стадії касаційного перегляду, які не були предметом дослідження судів попередніх інстанцій.
		112.     Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року в справі № 373/2054/16-ц вказала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанцій, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.
		113.     Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (зокрема рішення у справі «Пономарьов проти України») повноваження вищих судових органів стосовно перегляду мають реалізовуватися для виправлення судових помилок та недоліків судочинства, але не для здійснення нового судового розгляду, перегляд не повинен фактично підміняти собою апеляцію.
		114.     Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення Європейського суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, §§ 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх.
		115.     Відповідно до статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань.
		116.     Зважаючи на викладене, Верховний Суд, переглянувши постанову апеляційного суду в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, дійшов висновку про відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення.
		117.     Наявність обставин, за яких відповідно до частини першої статті 411 
		ЦПК України судове рішення підлягає обов`язковому скасуванню, касаційним судом не встановлено.
		Керуючись статтями 400, 402, 409, 410, 415, 416, 419, 436 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду
		ПОСТАНОВИВ:
		1.           Касаційну скаргу  ОСОБА_1 , в інтересах якої діє адвокат Садікова Марина Володимирівна, залишити без задоволення.
		2.           Постанову Полтавського апеляційного суду від 12 червня 2024 року залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною та оскарженню не підлягає.
		Головуючий Судді:  Є. В. Синельников О. В. Білоконь О. М. Осіян Н. Ю. Сакара В. В. Шипович

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...