Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 444/1542/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах про недоговірні зобов’язання, з них; про відшкодування шкоди, з них.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 19.12.2024
Номер судового провадження: 61-9777ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		19 грудня 2024 року 
		м. Київ 
		 
		справа № 444/1542/24 
		провадження № 61-9777св24 
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Петрова Є. В. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Ситнік О. М., 
		 
		учасники справи: 
		позивач - ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 , 
		відповідач - ОСОБА_3 , 
		третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, 
		 
		розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , на ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року у складі судді Оприск З. Л.та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2024 року у складі колегії суддів Шандри М. М., Крайник Н. П., Левика Я. А. у справі за позовом ОСОБА_1 в особі опікуна ОСОБА_2 до ОСОБА_3 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна й ринкової вартості та моральної шкоди, 
		 
		ВСТАНОВИВ: 
		 
		Описова частина 
		 
		Короткий зміст позовних вимог 
		 
		У квітні 2024 року представник ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про відшкодування витрат на поліпшення майна й ринкової вартості у розмірі 600 000,00 грн та моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн. 
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 
		 
		Жовківський районний суд Львівської області ухвалою від 18 квітня 2024 року позовну заяву, подану ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна й ринкової вартості та моральної шкоди, і додані до неї документи повернув ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України). 
		 
		Суд першої інстанції мотивував ухвалу тим, що, враховуючи категорію та складність справи, яка не є малозначною, обсяг та характер доказів, у тому числі необхідність призначити експертизу та викликати свідків, ця справа не може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження відповідно до частини третьої статті 274 ЦПК України і її розгляд можливо здійснювати лише за правилами загального позовного провадження. 
		 
		Отже, оскільки справа не є малозначною та не стосується спорів, що виникають з трудових відносин, то за приписами статті 60 ЦПК України представництво інтересів ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , у цій справі може здійснювати виключно адвокат. 
		 
		До позовної заяви, яка була подана та підписана представником  ОСОБА_2 - ОСОБА_4 не додано документів, що посвідчують статус останнього як адвоката, а тому позовна заява підлягає поверненню заявникові на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України, оскільки вона підписана особою, яка не може бути представником у цій справі. 
		 
		Не погоджуючись з указаною ухвалою суду першої інстанції, представник       ОСОБА_2 - ОСОБА_4  подав апеляційну скаргу. 
		 
		Львівський апеляційний суд постановою від 27 червня 2024 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 - ОСОБА_4 залишив без задоволення, а ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року - без змін. 
		 
		Апеляційний суд мотивував постанову тим, щовисновки суду першої інстанції щодо наявності підстав для повернення заявнику позовної заяви узгоджуються з приписами законодавства і матеріалами справи. 
		 
		Малозначними справами (станом на час звернення до суду із цим позовом) були справи із ціною позову, яка не перевищує 302 800,00 грн (3 028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн). 
		 
		Предметом позову у цій справі є стягнення грошових коштів на загальну суму 700 000,00 грн, тому ця справа не є малозначною і, відповідно, представником у ній може бути адвокат або законний представник. 
		 
		У матеріалах справи відсутні докази того, що ОСОБА_4 є адвокатом чи законним представником ОСОБА_1 . 
		 
		Доводи апеляційної скарги про те, що ця справа може бути розглянута в порядку спрощеного позовного провадження, а тому представляти інтереси осіб, які є учасниками цієї справи, може також представник без статусу адвоката, ґрунтуються на власному тлумаченні заявником норм процесуального права. 
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги 
		 
		У липні 2024 року представник ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , -  ОСОБА_4 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2024 року і ухвалити рішення, яким підтвердити, що позовна заява подана належним чином та з представництвом. 
		 
		Касаційну скаргу представник ОСОБА_2  -  ОСОБА_4 подав на підставі абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України і мотивував тим, що ця справа є малозначною і, відповідно, представником у ній може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років та має повну процесуальну дієздатність. 
		 
		Суди залишили поза увагою, що ціна позову у справі визначена у розмірі 700 000,00 грн, що станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн x 250 = 757 000,00 грн), тобто ця справа на момент подання позову була малозначною, а тому представництво інтересів позивача у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом, на підставі довіреності не суперечить вимогам цивільного процесуального закону. 
		 
		 
		Аргументи інших учасників справи 
		 
		У серпні 2024 року ОСОБА_3 через представника ОСОБА_5 подала відзив на касаційну скаргу, в якому просила залишити цю скаргу без задоволення, посилаючись на те, що оскаржувані судові рішення є законними та обґрунтованими, ухваленими відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням всіх фактичних обставин справи. 
		 
		У серпні 2024 року представник ОСОБА_2  -  ОСОБА_4 подав заперечення на відзив на касаційну скаргу, в якому просив відхилити цей відзив у зв`язку з його необґрунтованістю. 
		 
		Рух справи в суді касаційної інстанції 
		 
		Верховний Суд ухвалою від 29 липня 2024 рокувідкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з Жовківського районного суду Львівської області. 
		 
		03 грудня 2024 року справу № 444/1542/24 передано до Верховного Суду. 
		 
		Фактичні обставини, з`ясовані судами 
		 
		15 квітня 2024 року представник ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , - ОСОБА_4 через електронний кабінет у підсистемі «Електронний суд» подав до суду позов до  ОСОБА_3 про компенсацію витрат на поліпшення майна й ринкової вартості у розмірі 600 000,00 грн та відшкодування моральної шкоди у сумі 100 000,00 грн (а. с. 1-14, 17). 
		 
		До сформованої в підсистемі «Електронний суд» 15 квітня 2024 року позовної заяви  ОСОБА_4 додав довіреність від 01 квітня 2024 року, згідно з якою             ОСОБА_2 уповноважує ОСОБА_4 представляти свої інтереси в судах України (в тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях) з усіма правами, які надано законом стороні у справі, в тому числі з правом підписувати, подавати, доповнювати позовні заяви та інші передбачені законом процесуальні документи (а. с. 19). 
		 
		ОСОБА_4 не є адвокатом чи законним представником ОСОБА_1 
		 
		Жовківський районний суд Львівської області ухвалою від 18 квітня 2024 року, залишеною без змін постановою Львівського апеляційного суду від 27 червня                2024 року, позовну заяву, подану ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , до ОСОБА_3 , третя особа - Жовківське районне управління Державної виконавчої служби у Львівській області, про відшкодування витрат на поліпшення майна й ринкової вартості та моральної шкоди, і додані до неї документи повернув ОСОБА_4 на підставі пункту 1 частини четвертої                  статті 185 ЦПК України (а. с. 156, 157, 240-243). 
		 
		Мотивувальна частина 
		 
		Позиція Верховного Суду 
		 
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. 
		 
		У пункті 6 частини першої статті 353 ЦПК України передбачено, що окремо від рішення суду можуть бути оскаржені в апеляційному порядку ухвали суду першої інстанції щодо повернення заяви позивачеві (заявникові). 
		 
		Відповідно до пункту 2 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. 
		 
		Згідно з абзацом 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. 
		 
		Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України). 
		 
		Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги у межах, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. 
		 
		Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права 
		 
		Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод      від 04 листопада 1950 року (далі -Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом. 
		 
		У частині першій статті 8 Конституції України передбачено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. 
		 
		Суддя, здійснюючи правосуддя, керується верховенством права (частина перша статті 129 Конституції України). 
		 
		Суд, здійснюючи правосуддя на засадах верховенства права, забезпечує кожному право на справедливий суд та повагу до інших прав і свобод, гарантованих Конституцією і законами України, а також міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України (стаття 2 Закону України «Про судоустрій і статус суддів»). 
		 
		Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) наголошує на тому, що право на доступ до суду має бути ефективним. Реалізуючи пункт 1 статті 6 Конвенції, кожна держава - учасниця Конвенції вправі встановлювати правила судової процедури, в тому числі й процесуальні заборони і обмеження, зміст яких - не допустити судовий процес у безладний рух. Разом із тим не повинно бути занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, так як доступ до правосуддя повинен бути не лише фактичним, але і реальним (рішення ЄСПЛ від 16 грудня 1992 року у справі «Жоффр де ля Прадель проти Франції», заява № 12964/87, § 59). 
		 
		Складовою правової визначеності є передбачуваність застосування норм процесуального законодавства. ЄСПЛ зазначає, що сторони судового провадження повинні мати право очікувати застосування до їхньої справи чинних норм процесуального законодавства (рішення ЄСПЛ від 21 жовтня 2010 року у справі «Дія 97 проти України», заява № 19164/04). 
		 
		Аналогічні правові висновки щодо застосування норми права у подібних правовідносинах містяться у постанові Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 06 лютого 2019 року у справі № 361/161/13-ц (провадження № 61-37352сво18). 
		 
		Згідно з практикою ЄСПЛ, реалізуючи положення Конвенції, необхідно уникати занадто формального ставлення до передбачених законом вимог, оскільки доступ до правосуддя повинен бути не лише регламентованим, але й реальним. Надмірний формалізм при вирішені питання щодо прийняття позовної заяви або скарги є порушенням права на справедливий судовий захист. 
		 
		Відповідно до частини першої статті 58 ЦПК України сторона, третя особа, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. 
		 
		Згідно зі статтею 59 Конституції України кожен має право на професійну правничу допомогу. У випадках, передбачених законом, ця допомога надається безоплатно. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав. 
		 
		Відповідно до статті 131-2 Конституції України для надання професійної правничої допомоги в Україні діє адвокатура. Незалежність адвокатури гарантується. Засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні визначаються законом. Виключно адвокат здійснює представництво іншої особи в суді, а також захист від кримінального обвинувачення. Законом можуть бути визначені винятки щодо представництва в суді у трудових спорах, спорах щодо захисту соціальних прав, щодо виборів та референдумів, у малозначних спорах, а також стосовно представництва малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена. 
		 
		Як визначено у частині другій статті 50 ЦПК України представництво у суді як вид правничої допомоги здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. 
		 
		Згідно з частинами першою та другою статті 60 ЦПК України представником у суді може бути адвокат або законний представник. Під час розгляду спорів, що виникають з трудових відносин, а також справ у малозначних спорах (малозначні справи) представником може бути особа, яка досягла вісімнадцяти років, має цивільну процесуальну дієздатність, за винятком осіб, визначених у статті 61 цього Кодексу. 
		 
		Особі, яка склала присягу адвоката України, радою адвокатів регіону у день складення присяги безоплатно видаються свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю та посвідчення адвоката України (частина перша статті 12 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»). 
		 
		У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність». 
		 
		Відповідно до частини першої статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правової допомоги. Документами, що посвідчують повноваження адвоката на надання правової допомоги, можуть бути: 1) договір про надання правової допомоги; 2) довіреність; 3) ордер; 4) доручення органу (установи), уповноваженого законом на надання безоплатної правової допомоги. 
		 
		Згідно з частиною шостою статті 19 ЦПК України в редакції, чинній на час постановлення судом першої інстанції оскаржуваної ухвали, для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 3) справи про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, якщо такі вимоги не пов`язані із встановленням чи оспорюванням батьківства (материнства); 4) справи про розірвання шлюбу; 5) справи про захист прав споживачів, ціна позову в яких не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		 
		Аналіз змісту зазначеної норми свідчить про те, що малозначними вважаються справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Також суд може визнати справу незначної складності малозначною, однак крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. 
		 
		Згідно з пунктом 4 частини другої статті 187 ЦПК України про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, в якій, зазначаються, зокрема, за якими правилами позовного провадження (загального чи спрощеного) буде розглядатися справа. 
		 
		Відповідно до частин першої-третьої статті 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін;   3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження. 
		 
		Нормами ЦПК України не передбачено право суду вирішувати питання щодо визнання справи незначної складності малозначною до прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. 
		 
		При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). 
		 
		У постанові Верховного Суду від 06 березня 2024 року у справі № 760/10973/21 (провадження № 61-16370св23) зазначено, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою, що АТ КБ «ПриватБанк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши ціну позову у розмірі 14 883,90 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн x 100 = 268 400,00 грн), тобто ця справа на момент подання апеляційної скарги була малозначною відповідно до закону, а тому представництво АТ КБ «ПриватБанк» у суді апеляційної інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин суд апеляційної інстанції зробив помилковий висновок про наявність підстав для повернення апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк». 
		 
		У постанові Верховного Суду від 25 червня 2024 року у справі № 546/1283/23 (провадження № 61-3725св24) зазначено, що суди залишили поза увагою те, що             АТ «А-Банк» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, визначивши ціну позову у розмірі 13 942,44 грн, що станом на 01 січня 2023 року не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 684,00 грн x 100 = 268 400,00 грн), тобто ця справа на момент подання позову була малозначною відповідно до закону, а тому представництво               АТ «А-Банк» у суді першої інстанції особою, яка не є адвокатом на підставі довіреності не суперечило вимогам цивільного процесуального закону. За таких обставин суд першої інстанції, з яким погодився суд апеляційної інстанції, зробив помилковий висновок про наявність підстав для повернення позовної заяви АТ «А-Банк». 
		 
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України). 
		 
		Предметом позову у цій справі є вимоги про стягнення грошових коштів, ціна позову у цій справі станом на 01 січня 2024 року перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн х 100 = 302 800,00 грн) та становить 700 000,00 грн, тобто ця справа на момент подання позову не була малозначною відповідно до закону. 
		 
		Згідно з пунктом 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України заява повертається у випадках, коли заяву подано особою, яка не має процесуальної дієздатності, не підписано або підписано особою, яка не має права її підписувати, або особою, посадове становище якої не вказано. 
		 
		Таким чином, встановивши, що позовну заяву від імені  ОСОБА_2 , який є опікуном ОСОБА_1 , підписано ОСОБА_4 , який на підтвердження своїх повноважень надав довіреність від 01 квітня 2024 року, враховуючи предмет позову, та те, що ця справа не є малозначною відповідно до закону, що виключає можливість представництва позивача у суді особою, яка діє на підставі довіреності та не має статусу адвоката, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про повернення позовної заяви особі, яка її подала, на підставі пункту 1 частини четвертої статті 185 ЦПК України. 
		 
		Водночас, повернення позовної заяви не перешкоджає повторному зверненню із заявою до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення заяви (частина сьома статті 185 ЦПК України). 
		 
		Аргументи касаційної скарги про те, що за змістом пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, не підлягають касаційному оскарженню, а отже, ця справа на момент подання позову була малозначною (ціна позову у справі визначена у розмірі 700 000,00 грн, що станом на 01 січня 2024 року не перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (3 028,00 грн x 250 = 757 000,00 грн)), не заслуговують на увагу, оскільки наведений припис Кодексу встановлює один із «фільтрів» для касаційного перегляду судових рішень - визнання справи малозначною, і не стосується повноважень суду першої інстанції, які реалізуються у процесі вирішення питання про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі. 
		 
		Враховуючи викладене, наведені у касаційній скарзі доводи не спростовують висновків судів попередніх інстанцій та не дають підстав вважати, що суди допустили порушення норм процесуального права, які б могли бути підставою для скасування оскаржуваних судових рішень. 
		 
		Висновки Верховного Суду за результатами розгляду касаційної скарги 
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. 
		 
		Викладене дає підстави для висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін із підстав, передбачених статтею 401 ЦПК України. 
		 
		Щодо судових витрат 
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України суд касаційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції. 
		 
		Оскільки касаційну скаргу залишено без задоволення, то судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом цієї справи в суді касаційної інстанції, покладаються на заявника. 
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду 
		 
		ПОСТАНОВИВ: 
		 
		Касаційну скаргу  ОСОБА_2 , подану представником ОСОБА_4 , залишити без задоволення. 
		 
		Ухвалу Жовківського районного суду Львівської області від 18 квітня 2024 року та постанову Львівського апеляційного суду від 27 червня 2024 рокузалишити без змін. 
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. 
		 
		 
		Судді:Є. В. Петров   В. М. Ігнатенко   О. М. Ситнік

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...