Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 286/2870/19 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти безпеки руху та експлуатації транспорту.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 12.12.2024
Номер судового провадження: 51-2137км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12018060250000675

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		12 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 286/2870/19
		провадження № 51-2137км24
		Колегія суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду у складі:
		головуючої                                                 ОСОБА_1 
		суддів                                                           ОСОБА_2 ,  ОСОБА_3 
		за участю:
		секретаря судового засідання             ОСОБА_4                                        
		захисника 
		(у режимі відеоконференції)                 ОСОБА_5 
		потерпілої
		(у режимі відеоконференції)                 ОСОБА_6 
		прокурора                                                   ОСОБА_7 
		розглянула в судовому засіданні касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 на вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2024 року в кримінальному провадженні стосовно 
		ОСОБА_8 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Овруча Житомирської області, який зареєстрований та проживає в цьому АДРЕСА_1 ,  
		засудженого за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Короткий зміст оскаржених судових рішень та встановлені обставини
		За вироком Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2022 року, залишеним без змін 26 березня 2024 року Житомирським апеляційним судом, ОСОБА_8 було засуджено за ч. 2 ст. 286 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 7 років із позбавленням права керувати транспортними засобами на строк 3 роки.
		Цивільний позов ОСОБА_6 задоволено частково, на її користь стягнуто з  ОСОБА_8 у рахунок відшкодування завданої шкоди: матеріальної - 63 280 грн, моральної - 250 000 грн. 
		Вирішено питання щодо речових доказів та процесуальних витрат у кримінальному провадженні.
		Суд визнав ОСОБА_8 винуватим у кримінальному правопорушенні проти безпеки руху, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
		Як установив суд, 13 листопада 2018 року приблизно о 17:00 ОСОБА_8 усупереч вимогам п. 1.5, п. п. «б» п. 2.3, п. п. «а» п. 2.9, пунктів 10.1, 11.3 Правил дорожнього руху (далі - ПДР), керуючи в стані алкогольного сп`яніння технічно справним автомобілем «Volkswagen Polo» (н.д.р. НОМЕР_1 ), рухаючись у темну пору доби в  умовах недостатньої видимості поблизу с. Черепин Овруцького району Житомирської області не врахував дорожньої обстановки, не переконався в тому, що не створить небезпеки іншим учасникам руху, безпідставно виїхав на зустрічну смугу й допустив зіткнення з автомобілем «HYUNDAI Galloper» (н.д.р. НОМЕР_2 ) під керуванням ОСОБА_9 . У зв`язку з цим указаний транспортний засіб змістився на узбіччя й перекинувся, а його водій у результаті дорожньо-транспортної пригоди (далі - ДТП) отримав тяжкі тілесні ушкодження - відкриту черепно-мозкову травму, яка супроводжувалася переломом кісток склепіння та основи черепа, геморагічним забоєм головного мозку з крововиливами в мозкові оболонки, що призвело до набряку головного мозку і стало безпосередньою причиною смерті останнього.
		Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі захисник ОСОБА_5 просить скасувати на підставі п. 1 ч. 1 ст. 438 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК) судові рішення стосовно ОСОБА_8 і закрити кримінальне провадження відповідно до п. 3 ч. 1 ст.  284 КПК. Суть доводів захисника зводиться до того, що вирок ґрунтується на недопустимих доказах, які не отримали належної правової оцінки суду. Аргументуючи позицію, скаржник акцентує, що протокол огляду місця події від 13 листопада 2018 року з додатками відмовилися підписати слідчий ОСОБА_10 та інспектор-криміналіст ОСОБА_11 , повноваження яких не підтверджені, причини відмови не відображено; під час огляду неправомірно брав участь як понятий працівник правоохоронного органу ОСОБА_12 ; усупереч ст. 223 КПК не було вжито заходів для забезпечення присутності при огляді фактично затриманого ОСОБА_8 , право на захист котрого було порушено, незаконно проведено обшук його автомобіля; попри вимоги статей 104, 105 КПК згаданий протокол не містить інформації про дату народження понятих, спеціаліста й слідчого та місце проживання останніх, про застосування технічних засобів фіксації та їх характеристики, у долученій фототаблиці не зазначено її виконавця, ця таблиця й  інші додатки до протоколу не підписані всіма учасниками процесуальної дії. На  переконання захисника, висновки судово-технічних експертиз від 24 квітня 2019 року № 3/429 та 3/251 не підлягали використанню, адже транспортні засоби перебували у правоохоронців без накладення арешту й відповідного дозволу. Заперечуючи допустимість висновку судово-медичного експерта від 20 лютого 2019 року № 419, автор скарги наголошує, що медичні документи експерт отримав без ухвали слідчого судді, карта ОСОБА_9 не визнавалася речовим доказом і не надавалася стороні захисту при відкритті матеріалів.  За  твердженням скаржника, не доведено й перебування ОСОБА_8 у стані алкогольного сп`яніння,  про це експерт виснував, виходячи з копій відповіді лікарні та результатів токсикологічного дослідження; зразки крові засудженого здобуто з порушенням КПК, а показання ОСОБА_13 та ОСОБА_14 про добровільність надання біологічних зразків належить оцінювати критично, оскільки вказані свідки не бачили процедури. Також, як ідеться в скарзі, суд у власній інтерпретації виклав показання свідка ОСОБА_15 і безпідставно відмовив у допиті експерта ОСОБА_16 , котра визначила ступінь алкогольного сп`яніння. Разом із цим захисник указує на порушення правил підслідності, здійснення процесуального керівництва неуповноваженими прокурорами, на відсутність у справі постанови про призначення групи прокурорів від 3 грудня 2018 року і ненадання цього документа на стадії виконання приписів ст. 290 КПК. Скаржник вважає, що апеляційний суд не зважив на допущені порушення й ухвалив рішення, яке не відповідає ст. 419 вказаного Кодексу.
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про  дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження 
		У суді касаційної інстанції захисник підтримав подану касаційну скаргу, прокурор та потерпіла заперечили обґрунтованість вимог сторони захисту.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, пояснення сторін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені в касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга задоволенню не підлягає з огляду на таке.
		Відповідно до ч. 2 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах касаційної скарги і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.Ревізуючи правильність застосування норм права та правової оцінки обставин, колегія суддів виходить із конкретних фактичних обставин кримінального провадження, установлених судами попередніх інстанцій.
		Як убачається з матеріалів справи, висновок суду про винуватість ОСОБА_8 у  вчиненні кримінального правопорушення проти безпеки руху є обґрунтованим, його зроблено на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, що належать до  предмета доказування, котрі підтверджено фактичними даними, дослідженими та перевіреними у змагальній процедурі під час розгляду провадження, які оцінені судом відповідно до ст. 94 КПК.
		Зокрема, такого висновку місцевий суд дійшов на підставі аналізу показань допитаних у судовому засіданні як обвинуваченого ОСОБА_8 , свідків ОСОБА_17 , ОСОБА_13 , ОСОБА_14 ,   ОСОБА_15 , експертів ОСОБА_18 та ОСОБА_19 , а також, даних, що містяться в протоколі огляду місця події від 13 листопада 2018 року з додатками до нього, висновках технічних та медичних експертиз від 24 квітня 2019 року №3/249 і № 3/251, від 17 травня 2019 року № 3/250, від 12 липня 2019 року № 3/566,  від 22 липня 2019 року №3/656, від 20 лютого 2019 року №412 й інших представлених у справі документах, зміст яких відображено у вироку.
		Водночас суд з`ясував позицію ОСОБА_8 , котрий не визнав своєї провини, заперечував стан алкогольного сп`яніння і наполягав, що його автомобіль опинився на зустрічній смузі через зіткнення транспортних засобів. 
		Упродовж розгляду справи суд ретельно перевірив висунуту обвинуваченим на свій захист версію про невинуватість у ДТП і вмотивовано її відхилив, спростувавши наведеними у вироку конкретними доказами. 
		Факт ДТП на ділянці автодороги Овруч-Словечно поблизу с. Черепин Овруцького району за участю водіїв ОСОБА_8 та ОСОБА_9 й настання смерті останнього, в касаційній скарзі не оспорюється. 
		Доводи захисника про недоведеність винуватості ОСОБА_8 у вчиненні кримінального правопорушення, за яке його засуджено, не можна визнати прийнятними. 
		Так, обґрунтовуючи порушення засудженим ПДР, місцевий суд слушно послався на  показання свідка ОСОБА_17 , котрий підтвердив, що на місці ДТП транспортний засіб ОСОБА_8 був розташований на зустрічній смузі руху. 
		Разом із цим, констатуючи про виїзд автомобіля під керуванням ОСОБА_8 на  зустрічну смугу до зіткнення, суд узяв до уваги об`єктивні дані, зафіксовані в  протоколі огляду місця пригоди, схемі  до нього й фототаблиці, а також отримані за результатами комплексних експертних досліджень з питань механізму ДТП. За  висновками експертів, які, серед іншого, визначили момент первинного контакту транспортних засобів та його кут, зіткнення відбулось на смузі руху автомобіля «HYUNDAI Galloper», а протилежні показання ОСОБА_8 - неспроможні з  технічної точки зору.  
		У касаційній скарзі не міститься конкретних заперечень щодо змісту наведених доказів, незгода з їх використанням зводиться до тез про недодержання процедури отримання. Проте всупереч посиланням сторони захисту істотних порушень норм процесуального права під час збирання й використання доказів  не було допущено.
		За матеріалами провадження протокол огляду місця ДТП від 13 листопада 2018 року підписаний прокурором ОСОБА_20 , який безпосередньо його проводив, слідчим ОСОБА_21 , понятими ОСОБА_12 та ОСОБА_22 . До протоколу додано фототаблицю та складену й підписану слідчим ОСОБА_10 схему місця пригоди. У протоколі огляду є інформація про застосування технічного засобу фіксації (фотоапарату марки «Сanon») та обізнаність про це осіб, котрі брали участь у процесуальній дії. Відомостей про те, що учасники огляду відмовились підписати протокол, як стверджує захисник, у справі немає. Саме собою підписання ОСОБА_10 лише схеми та відсутність підпису спеціаліста, участь котрого за  правилами ст. 237 КПК не обов`язкова, неповне зазначення певних анкетних деталей є недоліками, які не впливають на результати огляду й у розумінні ст. 87 цього Кодексу не зумовлюють недопустимості згаданих доказів. 
		Що стосується понятого ОСОБА_12 , то процесуальних перешкод для його участі в слідчій дії не було, адже на відміну від міркувань скаржника, співробітник Держпродспоживслужби не є працівником правоохоронного органу. 
		Крім того, закон (ч. 7 ст. 223, ч. 3 ст. 237 КПК) не вимагає обов`язкової участі понятих під час огляду місця ДТП та забезпечення присутності учасників пригоди. До того ж установлений судом факт перебування засудженого в стані алкогольного сп`яніння нівелює значення його присутності при проведенні слідчої дії. Ураховуючи викладене та з`ясування в ході судового слідства, що ОСОБА_8 не був затриманий у порядку ст. 208 КПК, підстав для залучення захисника на цій стадії провадження не було. Водночас у справі немає даних, що засуджений заявляв відповідне прохання чи був позбавлений можливості реалізувати таке своє право самостійно. 
		Не підтверджуються матеріалами провадження також доводи захисника про проведення 13 листопада 2018 року обшуку автомобіля, яким керував ОСОБА_8 , із вилученням певних зразків. Навпаки окресленого не встановлено і жодних доказів, котрі нібито вилучалися з салону транспортного засобу, суд не поклав в основу обвинувального вироку.
		Отже, при огляді місця пригоди та фіксуванні його результатів у протоколі з додатками до нього вимог статей 104, 105, 223, 237 КПК істотно не порушено.
		Аргументи захисника про неможливість використання висновків судових технічних експертиз через незаконність утримання автомобілів правоохоронцями є необґрунтованими. Транспортні засоби,  які зіткнулись, були тимчасово вилучені під час огляду місця ДТП, що не суперечить приписам ст. 237 КПК, а надалі постановою слідчого від 13 грудня 2018 року визнані речовими доказами та приєднані до кримінального провадження. Звідси, і правомірність їх  дослідження.
		Щодо висновку експерта від 20 лютого 2019 року №412, яким було встановлено причину смерті ОСОБА_9 , то це дослідження  проведено на підставі ухвали слідчого судді від 14 листопада 2018 року із наданням експертам у тому числі медичної карти потерпілого. Невизнання карти речовим доказом та невідкриття стороні захисту в порядку ст. 290 КПК не відноситься до таких порушень, що можуть позначитись на допустимості висновку експерта, котрий на підставі ч. 2 ст. 84 КПК є самостійним джерелом доказів і з яким захист був ознайомлений. Заразом на  відповідній стадії досудового слідства зазначена сторона не просила надати доступ до медичної документації та не клопотала про це в судовому засіданні. З  огляду на викладене суд правильно визнав допустимим експертний висновок № 412.
		Застосований підхід узгоджується з правовим висновком об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду (постанова від 27 січня 2020 року у справі № 754/14281/17).  
		Результатами токсикологічного дослідження та висновком експерта від 13 березня 2019 року № 813 підтверджено наявність у крові водія ОСОБА_8 алкоголю в  концентрації 2,12 %, що відповідає середньому ступеню алкогольного сп`яніння.
		Заперечення допустимості цих доказів із наведених у скарзі підстав є неспроможними.
		Оскільки внаслідок ДТП за участю ОСОБА_8 загинула людина, то дослідження  зразків крові засудженого було проведено відповідно до п. 8 розд. І та п. 9 розд. ІІ Інструкції про порядок виявлення у водіїв транспортних засобів ознак алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, яку затверджено наказом Міністерства внутрішніх справ України, Міністерства охорони здоров`я України від 9 листопада 2015 року № 1452/735 та зареєстровано в Міністерстві юстиції України 11 листопада 2015 року за № 1413/27858. Згідно з нормативними вимогамиогляд водіїв-учасників ДТП є обов`язковим і вказана процедура не тотожна освідуванню особи в розумінні статей 241, 245 КПК. 
		У матеріалах справи немає відомостей, які би ставили під сумнів добровільність згоди ОСОБА_8 надати біологічні зразки для проведення токсикологічного дослідження, і з цього приводу він не звертався зі скаргами  на дії правоохоронців. Крім того, допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_14 підтвердили, що засуджений не заперечував проти такої медичної процедури, а свідок ОСОБА_15 наполягав на тому, що в лікарні він бачив нетверезого ОСОБА_8 .
		Твердження захисника про те, що розлади в поведінці, на які вказував ОСОБА_15 , могли бути викликані наслідками ДТП є припущенням, іде в розріз із установленими  фактичними обставинами, за котрими ОСОБА_8 не було спричинено тілесних ушкоджень.
		Порядок проведення токсикологічних досліджень і визначення експертним шляхом ступеняалкогольного сп`яніння відповідає законодавчим приписам. Незгода з висновками експерта не свідчить про неправильність їх оцінки судом, а перевірка обсягу використаних експертом даних не належить до компетенції суду касаційної інстанції.  
		Те, що суд відмовив у задоволенні клопотання про допит експерта ОСОБА_16 , безпосередньо не пов`язано з критеріями оцінки доказів у контексті положень гл. 4 розд. 1 КПК і не створює процесуальної підстави для визнання проведених досліджень недопустимими.
		Таким чином, виходячи з наведених досліджень і показань свідків, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про вчинення засудженим кримінального правопорушення в стані алкогольного сп`яніння.
		Також є хибнимипосилання в касаційній скарзі на порушення правил підслідності. Із матеріалів справи вбачається, що на момент ДТП ОСОБА_8 був працівником поліції, відомості про кримінальне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 286 КК, 13 листопада 2018 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР; постановою від 26 листопада 2018 року заступник прокурора Житомирської області доручив здійснення досудового розслідування слідчим СВ УСБУ в Житомирській області. Рішення мотивовано тим, що Державне бюро розслідувань (далі - ДБР) не розпочало своєї роботи і тому не може забезпечити ефективного розслідування та виконання завдань кримінального провадження. Оскільки на час внесення відомостей до ЄРДР і прийняття 26 листопада 2018 року рішення  органи прокуратури вже не мали повноважень проводити розслідування кримінальних проваджень, підслідних ДБР, а слідчі органи цієї установи  ще не розпочали своєї діяльності, згадана постанова прокурора є обґрунтованою. Такий юридичний підхід релевантний практиці Верховного Суду (наприклад, постанова від 16 травня 2023 року, справа № 591/2281/19). Крім того, згодом прокурор відділу прокуратури Житомирської області постановою від 20 березня 2019 року визначив підслідність за органом ДБР, який надалі здійснював досудове розслідування. 
		Не знайшли свого підтвердження і доводи захисника про відсутність повноважень у слідчих та прокурорів. Відповідні процесуальні документи зазначені в долученому до обвинувального акта реєстрі матеріалів досудового розслідування і при їх відкритті в порядку ст. 290 КПК сторона захисту не заявляла жодних клопотань. Постанова про призначення групи прокурорів від 3 грудня 2018 року також була надана стороною обвинувачення в суді першої інстанції та міститься у справі.
		Отже, покладені в основу обвинувального вироку докази, які отримали належну оцінку суду, без сумніву доводять провину ОСОБА_8 ; за встановлених фактичних обставин кримінального провадження вчинене засудженим діяння правильно кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК. Правових підстав для закриття цього провадження суд не мав. 
		Аргументів про несправедливість застосованого до ОСОБА_8 заходу примусу в касаційній скарзі не відображено.
		Оспорюваний вирок відповідає вимогам ст. 374 КПК, його було ухвалено з  додержанням засад, закріплених у ст. 7 цього Кодексу.
		Крім того, доводи про недоведеність винуватості засудженого у вчиненні інкримінованого йому злочину та недопустимість зібраних у справі доказів, подібні викладеним у касаційній скарзі, були предметом ретельної перевірки суду апеляційної інстанції. Цей суд, переглянувши вирок із додержанням правил статей 404, 405 КПК, проаналізувавши й зіставивши з матеріалами кримінального провадження всі аргументи сторони захисту, дав на них вичерпні відповіді й умотивовано відхилив. 
		Ухвала апеляційного суду відповідає положенням ст. 419 КПК.
		Істотних порушень норм права, які тягнуть за собою обов`язкове скасування оспорюваних судових рішень і закриття кримінального провадження, про що йдеться в поданій скарзі, під час касаційного розгляду не встановлено.
		Тому подану захисником касаційну скаргу необхідно залишити без задоволення.
		Керуючись статтями 433, 436, 441, 442 КПК, колегія суддів
		ухвалила:
		Вирок Коростенського міськрайонного суду Житомирської області від 20 вересня 2022 року та ухвалу Житомирського апеляційного суду від 26 березня 2024 року стосовно ОСОБА_8 залишити без зміни, а касаційну скаргу захисника ОСОБА_5 - без задоволення.
		Постанова є остаточною і оскарженню не підлягає.
		Судді: 
		 
		ОСОБА_1                                           ОСОБА_2                                       ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...