Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 501/3693/20 : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини проти життя та здоров'я особи.
Надіслано для оприлюднення: не визначено. Зареєстровано: 24.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 25.12.2024.
Дата набрання законної сили: 17.12.2024
Номер судового провадження: 51-2056км24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12020160160000539

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		17 грудня 2024 року
		м. Київ
		справа № 501/3693/20
		провадження № 51-2056км24
		Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
		головуючого                                                         ОСОБА_1 ,
		суддів                                                                     ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
		за участю:
		секретаря судового засідання                         ОСОБА_4 ,                         
		прокурора                                                               ОСОБА_5 ,
		розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 на вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 09 травня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 січня 2024 року у кримінальному провадженні щодо 
		ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, уродженця м. Іллічівська (м. Черноморськ) Одеської області, зареєстрованого та проживаючого у АДРЕСА_1 , не судимого, 
		засудженогозавчиненнякримінальногоправопорушення, передбаченого ст. 124 Кримінального кодексу України (далі - КК).
		Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
		За вироком Іллічівського міського суду Одеської області від 09 травня 2023 року ОСОБА_6 засуджено за ст. 124 КК до покарання у виді обмеження волі на строк 1 рік.
		На підставі ст. 75 цього Кодексу ОСОБА_6 звільнено від відбування покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік та покладено на нього виконання обов`язків, передбачених ст. 76 КК.
		На підставі ч. 5 ст. 72 КК у строк покарання ОСОБА_6 зараховано строк його попереднього ув`язнення з 11 по 13 липня 2020 року за правилами, передбаченими підп. «б» п. 1 ч. 1 ст. 72 КК, з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні обмеження волі. 
		Ухвалено стягнути з ОСОБА_6 у рахунок відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди на користь потерпілого ОСОБА_7 112 156,49 грн.
		Органами досудового розслідування ОСОБА_6 обвинувачувався у вчиненні злочину, передбаченого ч. 1 ст. 121 КК, за кваліфікуючими ознаками умисне тяжке тілесне ушкодження, тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.
		Разом з тим, суд визнав ОСОБА_6 винуватим в умисному заподіянні тяжких тілесних ушкоджень у разі перевищення меж необхідної оборони, вчиненому за обставин, детально викладених у вироку.
		Як установив суд,  ОСОБА_6 11 липня 2020 року близько 01 години, перебуваючи біля буд. № 2 на вул. Парковій у м. Чорноморську Одеської області, зазнав злочинного посягання зі сторони групи чоловіків, у тому числі потерпілого ОСОБА_7 , котрі перебували у стані алкогольного сп`яніння й з надуманих причин групою осіб порушували громадський порядок з мотивів явної неповаги до суспільства, що супроводжувалося особливою зухвалістю шляхом гучних і тривалих висловлювань на адресу обвинуваченого принижуючих його гідність нецензурних образ та демонстрації агресивних намірів шляхом наближення до нього декількох осіб та спроби ОСОБА_7 завдати засудженому удар.
		З метою припинення вказаного посягання ОСОБА_6 , діючи у стані необхідної оборони, керуючись непрямим умислом, свідомо припускаючи настання негативних наслідків у виді спричинення тяжкого тілесного ушкодження тому, хто посягає, завдав ОСОБА_7 один удар кулаком правої руки в ліву частину обличчя, після чого потерпілий упав на асфальтобетонне покриття, втративши свідомість. Внаслідок таких дій ОСОБА_6 потерпілий отримав тяжкі тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми у формі: забою головного мозку, розриву аневризми лівої внутрішньої сонної артерії, двостороннього масивного субарахноїдального крововиливу, перелому передньої стінки правої верхньощелепної пазухи, середньої частини тіла та лівого виросткового відростку нижньої щелепи, забій м`яких тканин виличних областей. Зазначена закрита черепно-мозкова травма була небезпечною для життя, оскільки спричинила розвиток загрозливого для життя явища - коми. Тобто ОСОБА_6 спричинив тому, хто посягає тяжку шкоду, яка явно не відповідає небезпечності посягання та обстановці захисту.
		Одеський апеляційний суд ухвалою від 17 січня 2024 року залишив без змін указаний вирок місцевого суду щодо ОСОБА_6 .
		Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала
		У касаційній скарзі засуджений ОСОБА_8 просить скасувати вирок місцевого суду і ухвалу суду апеляційної інстанції та закрити кримінальне провадження щодо нього на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК).  Аргументуючи свою вимогу скаржник зазначає, що правомірно захищався від агресивних дій п`яних чоловіків, й завдав потерпілому лише один удар кулаком руки і виключно як відповідь на спробу останнього вдарити його ( ОСОБА_6 ), а тому стверджує, що діяв у стані необхідної оборони, межі якої не перевищив. Водночас вважає, що суди нижчих інстанцій не надали правової оцінки висновку судово-медичної експертизи від 17 жовтня 2020 року № 278, зокрема щодо можливості спричинення наявних у потерпілого усіх тяжких тілесних ушкоджень як від удару рукою, так і в результаті падіння з висоти власного зросту, та ухвалили рішення всупереч вимогам ст. 62 Конституції України та ч. 4 ст. 17 КПК. Зазначає про суспільну небезпечність потерпілого з огляду на його судимість за вчинення злочину, передбаченого ст.  124 КК, що не було враховано судами, які зосередилися лише на його ( ОСОБА_6 ) фізичній підготовці. На переконання автора скарги, ухвала апеляційного суду не відповідає вимогам ст. 419 КПК. Також ОСОБА_6 зазначає, що апеляційний суд не зважив на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та не звільнив його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності. 
		У касаційній скарзі ОСОБА_6 зазначив, що не бажає брати участі у касаційному розгляді.
		Учасникам кримінального провадження було належним чином повідомлено про дату, час та місце касаційного розгляду. Клопотань про його відкладення не надходило. 
		Позиції учасників судового провадження
		У суді касаційної інстанції прокурор вважала, що судами надано правильну юридичну оцінку діям ОСОБА_6 , водночас висловила міркування про можливість його звільнення від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності.
		Мотиви Суду
		Заслухавши доповідь судді, міркування прокурора, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи, викладені у касаційній скарзі, колегія суддів дійшла висновку, що подана скарга підлягає задоволенню частково на таких підставах. 
		Відповідно до ч. 1 ст. 433 КПК суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами нижчих інстанцій норм матеріального та процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не уповноважений досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
		Положеннями ст. 438 указаного Кодексу визначено підстави для скасування або зміни судових рішень при розгляді справи в суді касаційної інстанції. На будь-яких інших підставах, окрім зазначених у цій нормі, суд касаційної інстанції не вправі приймати рішення про скасування чи зміну оскаржених судових рішень, а виходить з обставин, установлених судом.
		У касаційній скарзі, за її змістом, ОСОБА_6 , не оспорюючи правильність установлення фактичних обставин кримінального провадження, посилається на неповноту судового розгляду, тоді як їх перевірка в силу ст. 433 КПК до повноважень суду касаційної інстанції законом не віднесена. 
		Як убачається з матеріалів провадження, висновок місцевого суду про доведеність винуватості  ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, зроблено з додержанням ст. 23 КПК на підставі об`єктивного з`ясування всіх обставин, які підтверджено доказами, дослідженими та перевіреними під час судового розгляду й оціненими відповідно до ст. 94 цього Кодексу.
		Зокрема, такого висновку суд дійшов на підставі аналізу: показань допитаних у судовому засіданні обвинуваченого ОСОБА_6 , потерпілого ОСОБА_9 , свідків ОСОБА_10 , ОСОБА_11 , ОСОБА_12 ; фактичних даних, що містяться у протоколі огляду місця події від 11 липня 2020 року; проведених експертних досліджень (судово-медичної, судово-токсикологічної, судово-психологічної експертиз), а також на підставі інших досліджених доказів, зміст яких детально викладено у вироку.
		Дослідивши показання обвинуваченого, потерпілого та свідків, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про те, що ОСОБА_6 під час інкримінованого йому кримінального правопорушення перебував у стані необхідної оборони.
		Разом із тим, проаналізувавши встановлені судом фактичні обставини справи в сукупності з даними про локалізацію та характер заподіяного потерпілому ОСОБА_7 тяжкого тілесного ушкодження - закритої черепно-мозкової травми у формі: забою головного мозку, розриву аневризми лівої внутрішньої сонної артерії, двостороннього масивного субарахноїдального крововиливу, перелому передньої стінки правої верхньощелепної пазухи, середньої частини тіла та лівого виросткового відростку нижньої щелепи, забій м`яких тканин виличних областей, суд дійшов переконливого висновку, що дії ОСОБА_6 слід кваліфікувати за ст. 124 КК як умисне заподіяння тяжких тілесних ушкоджень, вчинене у разі перевищення меж необхідної оборони.
		Обґрунтовуючи таке рішення, місцевий суд виходив з того, що обставини злочинного посягання на обвинуваченого з боку групи чоловіків, які перебували у стані алкогольного сп`янінні, та котрі демонстрували свої агресивні наміри шляхом наближення до ОСОБА_13 , а також спроба ОСОБА_7 завдати останньому удар, дають підстави вважати, що ОСОБА_6  мав гарантоване законом право на захист від такого посягання. Водночас, враховуючи, що ОСОБА_6 є кандидатом у майстри спорту з боксу, то його захисні дії - удар кулаком в область життєво важливого органу нападника - голову, що призвело до заподіяння потерпілому тілесного ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми,явно не відповідали характеру та ступеню суспільної небезпечності посягання з боку потерпілого, діями якого не було завдано будь-якої шкоди здоров`ю ОСОБА_6 , а отже він, перебуваючи на певному етапі у стані необхідної оборони, перевищив її межі.
		Твердження ОСОБА_6 про суспільну небезпечність ОСОБА_7 з огляду на його поведінку в минулому, а відтак і наявність у засудженого підстав для побоювання за своє життя і здоров`я є надуманими, оскільки на момент вчинення злочину ОСОБА_6 не був знайомим з потерпілим.
		Вирок суду відповідає вимогам ст. 374 КПК.
		Крім того, доводи сторони захисту з питань доведеності винуватості ОСОБА_6 та законності його засудження за умисне заподіяння тяжкого тілесного ушкодження у разі перевищення меж необхідної оборони, у тому числі й щодо ненадання відповідної оцінки висновку судово-медичної експертизи від 17 жовтня 2020 року № 278, перевірялись апеляційним судом, який, належним чином умотивувавши своє рішення, залишив вирок у цій частині без змін, а заявлені апеляційні вимоги про закриття кримінального провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК - без задоволення.
		Таким чином, у згаданій частині ухвала апеляційного суду не суперечать вимогам ст. 419 КПК, а доводи у касаційній скарзі про протилежне є неспроможними.
		Що стосується викладених у касаційній скарзі засудженого доводів, про те, що апеляційний суд не зважив на вимоги п. 2 ч. 1 ст. 49 КК та не звільнив його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строку давності, то вони є слушними.
		Відповідно до вимог п. 2 ч. 1ст. 49 КК особа звільняється від кримінальної відповідальності, якщо з дня вчинення нею кримінального правопорушення і до дня набрання вироком законної сили минуло три роки у разі, зокрема, вчинення злочину невеликої тяжкості, за який передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк не більше 2 років.  
		Санкцією ст. 124 КК визначено найбільш суворий вид покарання у виді позбавлення волі на строк до двох років; відповідно до ч. 4 ст. 12 вказаного Кодексу цей злочин за класифікацією віднесено до невеликої тяжкості.
		З матеріалів справи вбачається, що на час постановлення оспорюваної ухвали з моменту вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, минуло більше трьох років, тобто строк давності закінчився, що суд апеляційної інстанції залишив поза увагою.
		Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові об`єднаної палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 06 грудня 2021 року (справа № 521/8873/18, провадження № 51-413кмо21), за змістом п. 1 ч. 2 ст. 284, ч. 3 ст. 285, частин 1, 4 ст. 286, ч. 3 ст. 288 КПК суди першої та апеляційної інстанцій мають обов`язок роз`яснити особі, яка притягується до кримінальної відповідальності, що на момент судового розгляду чи апеляційного перегляду закінчились строки давності притягнення цієї особи до кримінальної відповідальності, що є правовою підставою, передбаченою ст. 49 КК, для звільнення особи від кримінальної відповідальності у порядку, передбаченому КПК, і таке звільнення є підставою для закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК, а також право заперечувати проти закриття кримінального провадження з цієї підстави та наслідки такого заперечення.
		Нероз`яснення судами першої чи апеляційної інстанцій відповідно до вимог ст. 285 КПК зазначених обставин є порушенням вимог кримінального процесуального закону, що тягне за собою неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, а саме незастосування закону, який підлягав застосуванню.
		Разом із тим, у цьому кримінальному провадженні суд апеляційної інстанції не виконав вимоги ч. 2 ст. 285 КПК щодо роз`яснення обвинуваченому права бути звільненим від кримінальної відповідальності за ст. 124 КК у зв`язку із закінченням строку давності, чим допустив порушення вимог кримінального процесуального закону.
		Водночас, на думку Суду вказану помилку суду апеляційної інстанції можливо виправити в касаційному порядку, оскільки згідно зі згаданим висновком об`єднаної палати особу може бути звільнено від кримінальної відповідальності на підставі ст. 49 КК у суді касаційної інстанції в порядку ст. 440 КПК.
		Враховуючи специфіку касаційного перегляду, наявність передбачених ст. 440 КПК повноважень у касаційного суду на закриття кримінального провадження при встановленні обставин, передбачених ст. 284 КПК, фактично висловлену ОСОБА_6 у касаційній скарзі згоду на звільнення його від кримінальної відповідальності у зв`язку із закінченням строків давності та закриття кримінального провадження на підставі п. 1 ч. 2 ст.  284 КПК, суд касаційної інстанції у цьому кримінальному провадженні має процесуальну можливість виправити помилку апеляційного суду та ухвалити остаточне рішення.
		За таких обставин, вирок суду першої інстанції та ухвала апеляційного суду  щодо ОСОБА_6 підлягають скасуванню, кримінальне провадження - закриттю на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК зі звільненням ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ст. 124 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а касаційна скарга засудженого ОСОБА_6 - задоволенню частково.
		Керуючисьстаттями433, 434, 436, 441, 442 КПК, ВерховнийСуд
		ухвалив:
		Касаційну скаргу засудженого ОСОБА_6 задовольнити частково.
		Вирок Іллічівського міського суду Одеської області від 09 травня 2023 року та ухвалу Одеського апеляційного суду від 17 січня 2024 року щодо ОСОБА_6 скасувати, звільнити ОСОБА_6 від кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого 
		ст. 124 КК, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 49 КК у зв`язку із закінченням строків давності, а кримінальне провадження закрити на підставі п. 1 ч. 2 ст. 284 КПК.         
		ПостановаВерховногоСудує остаточною таоскарженнюнепідлягає. 
		Судді:
		 
		 
		ОСОБА_1                              ОСОБА_2                                         ОСОБА_3

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...