Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 243/10368/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Кримінальні правопорушення проти життя та здоров'я особи; Умисне вбивство.
Надіслано судом: 24.12.2024. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.01.2025
Номер судового провадження: 1-кп/243/1158/2024
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 12024052510000930

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		 
		Номер провадження 1-кп/243/1158/2024
		Номер справи 243/10368/24
		 
		 
		В И Р О К
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		« 24 » грудня 2024 року Слов`янський міськрайонний суд Донецької області, у складі:
		Головуючого - судді ОСОБА_1 ,
		за участю:
		- секретаря судового засідання  ОСОБА_2 
		- прокурора  ОСОБА_3 
		- потерпілої  ОСОБА_4 
		- обвинуваченого  ОСОБА_5 
		- захисника обвинуваченого  адвоката ОСОБА_6 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні за допомогою Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, що забезпечує функціонування електронного судочинства в Україні в залі № 4 Слов`янського міськрайонного суду Донецької області кримінальне провадження за № 12024052510000930, відомості про яке внесено в Єдиний реєстр досудових розслідувань 14 жовтня 2024 року з Обвинувальним актом та додатками, яке надійшло з Слов`янської окружної прокуратури Донецької області 20 грудня 2024 року по обвинуваченню: 
		ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Микільське, Слов`янського району Донецької області, українця, громадянина України, з повною середньою освітою, пенсіонера, не одруженого, неповнолітніх дітей та непрацездатних осіб на утриманні немає, не є особою з інвалідністю, який зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , та фактично мешкає за адресою: АДРЕСА_2 раніше не судимого,-
		у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 частина 1 КК України,-
		 
		В С Т А Н О В И В:
		 
		Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» від 7 грудня 2017 р. № 2229-VIII домашнє насильство - це діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
		14 жовтня 2024 року приблизно о 16 годині 00 хвилин у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання, а саме у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі, на ґрунті раптово  виниклих неприязних стосунків з приводу зловживання алкоголем виник противоправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .
		Здійснюючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність свого діяння, 14 жовтня 2024 року приблизно о 16 годині 10 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання, а саме у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_3 , з метою умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_8 , розуміючи, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть останньої і бажаючи настання таких наслідків, схопив правою рукою дерев`яну швабру, яка стояла в куті у приміщенні кухні, після чого наніс нею не менше 10 ударів по спині та ногам ОСОБА_8 , яка лежала на підлозі, внаслідок нанесених ударів дерев`яна швабра розламалась на фрагменти. В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_8 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність  життя людини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_8 , продовжив наносити удари правою ногою, яка була взута у кросівок з гумовою підошвою по спині та ребрам ОСОБА_8 , внаслідок чого остання померла одразу після нанесення вищевказаних тілесних ушкоджень на місці скоєння кримінального правопорушення. 
		Протиправними діями ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_8 спричинено наступні тілесні ушкодження: тупу травму грудної клітини: два синці задньої поверхні грудної клітини, множинні закриті двобічні переломи ребер, дві забиті рани правої та лівої брови, два синці обличчя, крововиливи в м`які покрови голови, один синець поперекової ділянки, три синці лівого стегна, один синець лівої гомілки, ускладнені травматичним шоком, стосовно живих осіб мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, від яких остання померла на місці скоєння кримінального правопорушення. 
		З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діях ОСОБА_5 ознак, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: вчинення фізичного насильства щодо ОСОБА_8 , з яким підозрюваний спільно проживав однією сім`єю, але не перебував у родинних відносинах, а тому відповідно дост. 3 зазначеного Закону, ОСОБА_5 є суб`єктом злочину, пов`язаного з домашнім насильством.
		Після оголошення прокуроромкороткого викладу Обвинувального акта, судом було встановлено особу обвинуваченого та роз`яснено йому суть обвинувачення, поставлено питання обвинуваченому про те, чи зрозуміле йому обвинувачення, чи визнає він себе винним і чи бажає давати показання.
		На зазначене питання обвинувачений ОСОБА_5 повідомив суду, що обвинувачення йому зрозуміле, свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 частина 1 КК України він визнає в повному обсязі, бажає давати суду показання.
		У відповідності до положень ч.1ст.349 КПК Українисудом було запропоновано стороні обвинувачення та стороні захисту проголосити вступні промови.
		При цьому, прокурор,потерпіла ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник  адвокат ОСОБА_6 від оголошення вступної промови відмовилися.
		Судом було поставлено на обговорення питання щодо визначення обсягу доказів, які будуть досліджуватися, та порядок їх дослідження.
		Прокурор зазначив, що враховуючи повне визнання обвинуваченим своєї вини, добровільності позиції обвинуваченого, відсутності сумнівів у тому, що обвинувачений розуміє суть обвинувачення та не оспорює фактичні обставини справи, він вважає за можливе визнати недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються, обмежившись допитом обвинуваченого, а також дослідженням доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Потерпіла ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник  адвокат ОСОБА_6 з запропонованим прокурором обсягом та порядком дослідження доказів погодилися.
		Судом у відповідності до положень ч.3ст. 349 КПК Українибуло з`ясовано, чи правильно розуміють учасники процесу зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, чи немає сумнівів у добровільності їх позиції, а також роз`яснено учасникам процесу, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		При цьому, прокурор, потерпіла ОСОБА_4 , обвинувачений ОСОБА_5 та його захисник  адвокат ОСОБА_6 зазначили, що їм зрозуміло зміст обставин, які ніким не оспорюються, та дослідження доказів щодо яких просить визнати недоцільним прокурор, їхня позиція є добровільною, та їм зрозуміло, що в подальшому вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку.
		Суд заслухавши думку учасників процесу, з урахуванням положень частин 2 та 3статті 349 КПК Українина місці постановив ухвалу про визнання недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються та встановлення запропонованого прокурором порядку дослідження доказів, а саме: допит обвинуваченого, дослідження доказів, що характеризують особу обвинуваченого.
		Допитаний у судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 зазначив, що свою вину у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 частина 1 КК України він визнає в повному обсязі, кримінальне правопорушення ним було вчинено саме за тих обставин, які викладені у Обвинувальному акті.
		У тому, що вчинив вказане кримінальне правопорушення, він щиро розкаявся. 
		Показання обвинуваченого є послідовними, логічними, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченим змісту обставин правопорушення, добровільності та істинності його позиції.
		Потерпіла  ОСОБА_4 пояснила, що загибла ОСОБА_8 була її мамою. Обвинуваченого ОСОБА_5 вона не знає і ніколи його раніше не бачила. Очевидцем вчиненого кримінального правопорушення вона не була. Просить суд покарати обвинуваченого строго.
		Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
		Згідно правового змісту норм ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
		Кожен, кого обвинувачено у вчиненні кримінального правопорушення, вважається невинуватим доти, доки його вину не буде доведено в законному порядку.
		Стаття 62 Конституції Українигарантує, що особа вважається невинуватою у вчиненні злочину і не може бути піддана кримінальному покаранню, доки її вину не доведено в законному порядку і встановлено обвинувальним вироком суду.
		Ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину.
		Доведення вини особи поза розумним сумнівом є стандартом доведення, необхідним для визнання особи винною із застосуванням принципу змагальності судового процесу.
		При цьому саме сторона обвинувачення несе тягар доведення вини і зобов`язана доводити свою версію подій за цим стандартом. Це означає, що позиція, яка представлена обвинуваченням, має бути доведена в тій мірі, що у «розумної (розсудливої) людини» не може лишатися «розумного сумніву», що обвинувачений винен.
		Розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду всіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення.
		Отже, з урахуванням викладеного вище, в ході судового розгляду, за наслідками всебічного, повного й неупередженого дослідження всіх обставин кримінального провадження, керуючись законом, оцінивши кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку, суд приходить до висновку, що висунуте ОСОБА_5 обвинувачення за ст. 115 частина 1 КК України знайшло своє підтвердження, суд приходить до переконання, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 вірно кваліфіковано за ст. 115 частина 1 КК України  умисне вбивство, тобто умисне противоправне заподіяння смерті іншій людині.
		Факт здійснення ОСОБА_5 умисного вбивства, а саме: 14 жовтня 2024 року приблизно о 16 годині 00 хвилин у ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який перебував у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання, а саме у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_2 , разом з ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , з якою вони спільно проживали, були пов`язані спільним побутом, мали взаємні права та обов`язки, тобто проживали однією сім`єю, але не перебували у шлюбі, на ґрунті раптово  виниклих неприязних стосунків з приводу зловживання алкоголем виник противоправний умисел, спрямований на умисне протиправне заподіяння смерті ОСОБА_8 .
		Здійснюючи свій кримінально протиправний умисел, спрямований на вбивство ОСОБА_8 , ОСОБА_5 , діючи умисно, розуміючи суспільну небезпечність свого діяння, 14 жовтня 2024 року приблизно о 16 годині 10 хвилин, перебуваючи у стані алкогольного сп`яніння за місцем свого мешкання, а саме у спальній кімнаті будинку АДРЕСА_3 , з метою умисного протиправного позбавлення життя ОСОБА_8 , розуміючи, що в результаті його злочинних дій може наступити смерть останньої і бажаючи настання таких наслідків, схопив правою рукою дерев`яну швабру, яка стояла в куті у приміщенні кухні, після чого наніс нею не менше 10 ударів по спині та ногам ОСОБА_8 , яка лежала на підлозі, внаслідок нанесених ударів дерев`яна швабра розламалась на фрагменти. В подальшому, ОСОБА_5 , продовжуючи реалізацію свого кримінально протиправного умислу, направленого на позбавлення життя ОСОБА_8 , тобто посягаючи на найвищу соціальну цінність  життя людини, усвідомлюючи суспільну небезпечність своїх дій, передбачаючи їх суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання у вигляді смерті ОСОБА_8 , продовжив наносити удари правою ногою, яка була взута у кросівок з гумовою підошвою по спині та ребрам ОСОБА_8 , внаслідок чого остання померла одразу після нанесення вищевказаних тілесних ушкоджень на місці скоєння кримінального правопорушення. 
		Протиправними діями ОСОБА_5 потерпілій ОСОБА_8 спричинено наступні тілесні ушкодження: тупу травму грудної клітини: два синці задньої поверхні грудної клітини, множинні закриті двобічні переломи ребер, дві забиті рани правої та лівої брови, два синці обличчя, крововиливи в м`які покрови голови, один синець поперекової ділянки, три синці лівого стегна, один синець лівої гомілки, ускладнені травматичним шоком, стосовно живих осіб мають ознаки ТЯЖКИХ тілесних ушкоджень, як небезпечних для життя та перебувають у прямому причинному зв`язку з настанням смерті, від яких остання померла на місці скоєння кримінального правопорушення підтверджується показаннями обвинуваченого ОСОБА_5 та учасниками судового провадження не оспорюються.
		З огляду на вищенаведене, обставини вчинення кримінального правопорушення свідчать про наявність у діях ОСОБА_5 ознак, перелічених у ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», а саме: вчинення фізичного насильства щодо ОСОБА_8 , з яким підозрюваний спільно проживав однією сім`єю, але не перебував у родинних відносинах, а тому відповідно дост. 3 зазначеного Закону, ОСОБА_5 є суб`єктом злочину, пов`язаного з домашнім насильством.
		Вирішуючи питання щодо надання юридичної оцінки діям ОСОБА_5 , суд виходить з того, що згідност.115 КК Україниумисне вбивство з об`єктивної сторони характеризується діянням у вигляді посягання на життя іншої людини, наслідком у вигляді смерті людини та причинним зв`язком між вказаними діянням та наслідком, а з суб`єктивної сторони умисною формою вини, коли винний усвідомлює суспільно небезпечний характер свого діяння, передбачає його суспільно небезпечні наслідки у вигляді смерті іншої людини і бажає або свідомо припускає її настання.
		Як роз`яснив Пленум Верховного Суду України в п.22Постанови №2 від 07 лютого 2003 року «Про судову практику в справах про злочини проти життя та здоров`я особи», для відмежування умисного вбивства від умисного заподіяння тяжкого тілесного ушкодження, яке спричинило смерть потерпілого, суди повинні ретельно досліджувати докази, що мають значення для з`ясування змісту і спрямованості умислу винного.
		Питання про умисел необхідно вирішувати виходячи із сукупності всіх обставин вчиненого діяння, зокрема враховувати спосіб, знаряддя злочину, кількість, характер і локалізацію поранень та інших тілесних ушкоджень, причини припинення злочинних дій, поведінку винного і потерпілого, що передувала події, їх стосунки. Визначальним при цьому є суб`єктивне ставлення винного до наслідків своїх дій: при умисному вбивстві настання смерті охоплюється умислом винного. Якщо винний діяв з умислом на вбивство, тривалість часу, що минув з моменту заподіяння ушкоджень до настання смерті потерпілого, для кваліфікації злочину як умисного вбивства значення не має.
		При цьому у п. 20 даної Постанови зазначено, що умисне вбивство без кваліфікуючих ознак, передбачених ч. 2ст. 115 КК України, а також без ознак, передбаченихстаттями 116-118 КК України, зокрема в обопільній сварці чи бійці або з помсти, ревнощів, інших мотивів, викликаних особистими стосунками винного з потерпілим, підлягає кваліфікації за ч. 1ст. 115 КК України.
		Суд звертає увагу, що власне і сам обвинувачений визнав, що передумовою нанесення тілесних ушкоджень стала конфліктна ситуації з потерпілою.
		Так, обвинувачений ОСОБА_5 вчинив діяння, яке спрямовано на порушення права особи на життя, тому воно заборонене кримінальним законом. Обвинувачений на ґрунті неприязних відносин умисно позбавив ОСОБА_8 життя. Викладене свідчить про наявність в діях ОСОБА_5 ознак протиправності.
		Отже,дії обвинуваченого та наслідок у виді смерті ОСОБА_8 знаходяться у прямому причинно-наслідковому зв`язку. Встановлені фактичні обставини кримінального провадження, а саме умови, за яких виник конфлікт, обстановка, в якій він відбувався, стан алкогольного сп`яніння, в якому знаходився обвинувачений, подальші дії обвинуваченого, які були спрямовані на продовження обопільного конфлікту, послідовність дій обвинуваченого, характер, спосіб, кількість та локалізація поранень, механізм їх спричинення, а також його поведінка до, під час та після вчинення інкримінованого злочину, свідчать про направленість умислу ОСОБА_5 , саме на заподіяння смерті ОСОБА_8 і збігаються з ознаками складу злочину, передбаченого ст.115частини 1КК України. Обвинувачений в даному випадку діяв з прямим умислом, направленим на позбавлення життя потерпілої, та вчинив для цього усі необхідні дії, які були для нього завідомо такими, що потягнуть смерть.
		Вбивство, яке було наслідком дії особи, котра хоча й не ставила собі за мету позбавлення життя, але байдуже ставилася до такого наслідку, можливість якого вона свідомо допускала, також кваліфікується як умисне вбивство.
		Відповідно до закону (ст.ст.24, 115 КК України) для обвинувачення в умисному вбивстві необхідно встановити, що винна особа, вчиняючи протиправні дії, передбачала настання смерті потерпілого і внаслідок цих дій бажала чи свідомо припускала настання такого наслідку.
		ОСОБА_5 та його захисником не надано доказів, які б спростовували умисел обвинуваченого на умисне вбивство ОСОБА_8 . 
		Відсутні й докази того, що вбивство вчинила інша особа. 
		А відтак судом встановлено, що смерть ОСОБА_8 перебуває у прямому причинно-наслідковому зв`язку із діями обвинуваченого ОСОБА_5  спричиненням тілесних ушкоджень, що і стало причиною смерті. 
		Дослідивши всі обставини кримінального провадження, керуючись законом, оцінюючи кожний доказ з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного рішення, суд дійшов висновку, що подія кримінального правопорушення мала місце, провину обвинуваченого повністю доведено, а вчинене обвинуваченим ОСОБА_5 , вірно кваліфіковано за ст. 115 частина 1 КК України, умисне вбивство, тобто умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині.
		Таку кваліфікацію дій обвинуваченого ОСОБА_5 суд вважає правильною.
		Судовий розгляд провадження проводився відносно обвинуваченого в межах пред`явленого обвинувачення. Зміни обвинувачення та визнання частини обвинувачення необґрунтованою судом не здійснювались, а підстав для цього не встановлено.
		Відповідно до ч.1 ст.2 КК України, підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого цим Кодексом.
		Таким чином реалізується принцип невідворотності кримінального покарання за вчинений злочин.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		Цілі покарання запобігання і попередження вважаються характеристиками кримінально-правових санкцій (рішення ЄСПЛ «Езех і Коннорс проти Сполученого Королівства».
		Вимога додержуватись справедливості при застосуванні кримінального покарання закріплена в міжнародних документах з прав людини, зокрема у ст.10 Загальної декларації прав людини 1948 року, ст.6 Конвенції про захист прав та основоположних свобод 1950 року. Зазначені міжнародні акти, згідно ст.9 Конституції України є частиною національного законодавства, відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23.02.2006 року передбачено, що при розгляді справ суди застосовують Конвенцію та практику Суду як джерело права.
		При визначенні міри покарання обвинуваченому у відповідності до ст. 65 КК України, суд приймає до уваги конкретні обставини вчиненого обвинуваченим, ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення: сукупність усіх характеризуючих його обставин, віднесення кримінального правопорушення законодавством до особливо тяжких кримінальних правопорушень, характер, ступінь його суспільної небезпеки, наслідків для потерпілої, дані про особу обвинуваченого, який є особою похилого віку.
		Згідно роз`яснень п.1 Постанови Пленуму Верховного Суду України №7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» від 24 жовтня 2003 року, «Призначаючи покарання у кожному конкретному випадку суди зобов`язані враховувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Особі, яка вчинила злочин має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових злочинів».
		п.п.2,3 «при призначенні покарання, суди повинні всебічно враховувати фактичні обставини кримінального провадження у їх сукупності та визначати тяжкість конкретних злочинів враховуючи їх індивідуальний ступінь. Визначаючи ступінь тяжкості злочину судам необхідно виходити з особливостей конкретного злочину та обставин його вчинення (форма вини, мотив, мета, спосіб, кількість епізодів злочинної діяльності, характер та ступінь наслідків. Отже, ступінь тяжкості злочину визначається характером того діяння, яке було вчинено у конкретному випадку. На неї впливають різні об`єктивні та суб`єктивні обставини, зокрема цінність тих суспільних відносин на які посягає винний, тяжкість наслідків (характер посягання), спосіб посягання форма й ступінь вини наявність або відсутність кваліфікуючих ознак.» 
		Суд, призначаючи покарання, також враховує вимоги ч. 2 ст. 61 Конституції України про те, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, що відповідно до ч. 2 ст. 50 Кримінального кодексу України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів, як засудженими, так і іншими особами.
		Обставиною, що пом`якшує покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до п.1 частини 1 ст. 66 КК України, суд визнає щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення.
		Щирим каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, виявленні жалю з приводу вчиненого та бажанні виправити ситуацію, що склалась ( Ухвала колегії суддів Судової палати у кримінальних справах Верховного Суду України від 16 жовтня 2007 року). 
		Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює його розкриття, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім. Щире каяття повинно ґрунтуватися на належній критичній оцінці особою своєї протиправної поведінки, її осуді, бажанні виправити ситуацію, яка склалась, та нести кримінальну відповідальність за вчинене, а також зазначена обставина має знайти своє відображення в матеріалах кримінального провадження. (Постанова Верховного Суду від 30 жовтня 2018 року у справі № 559/1037/16-к (провадження № 51-3612км18).
		Розкаяння передбачає, крім визнання особою факту вчинення злочину, ще й дійсне, відверте, а не уявне визнання своєї провини у вчиненому певному злочині, щирий жаль з приводу цього та осуд своєї поведінки, готовність нести покарання. Щире каяття це не формальна вказівка на визнання свої вини, а відповідне ставлення до скоєного, яке передбачає належну критичну оцінку винним своєї протиправної поведінки, її осуд та бажання залагодити провину, що має підтверджуватися конкретними діями, спрямованими на виправлення зумовленої кримінальним правопорушенням ситуації. Факт щирого каяття особи у вчиненні злочину повинен бути підтверджений матеріалами кримінального провадження.
		Активне сприяння розкриттю злочину як обставина, що пом`якшує покарання, означає добровільну допомогу слідству будь-яким чином: повідомлення правоохоронним органам або суду фактів у справі, надання доказів, інших відомостей про власну кримінальну діяльність чи діяльність інших осіб, викриття інших співучасників, визначення ролі кожного з них у вчиненні злочину, надання допомоги в їх затриманні, видачі знарядь і засобів вчинення злочину, майна, здобутого злочинним шляхом. Тому, беззаперечно, воно має бути активним, тобто певним чином ініціативним. ( Постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду від 07 жовтня 2020 року, справа № 347/1360/17).
		В судовому засіданні ОСОБА_5 повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.115 частина 1 КК України, докладно розповів про відомі йому події вчинення кримінального правопорушення. Критично поставився до вчиненого та пояснив, що дійсно засуджує свій вчинок, визнає його антигромадський характер і готовий нести відповідальність. 
		Обставинами, що обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_5 відповідно до п.п. 6, 6-1, 13 частини 1 статті 67 КК України  суд визнає вчинення кримінального правопорушення щодо особи похилого віку та особою, що перебуває у стані алкогольного сп`яніння, вчинення злочину щодо іншої особи, з якою винний перебував у близьких відносинах.
		Суд виходить із положеньстатті 65 КК України, а саме з принципів законності, справедливості, індивідуалізації, а також достатності покарання для виправлення та попередження нових злочинів, приймає до уваги ті обставини, що ОСОБА_5 є осудним, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, вперше вчинив кримінальне правопорушення, яке у відповідності до ст. 12 КК України відноситься до особливо тяжких злочинів, повністю визнав себе винним у вчиненні кримінального правопорушення, задовільно характеризується за місцем мешкання.
		У відповідності до Довідки Комунального некомерційного підприємства «Медичний центр з профілактики та лікування залежності м. Краматорськ» у м. Слов`янськ № 4/623 від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 на диспансерному обліку чи під профілактичним наглядом у лікаря нарколога не перебуває».
		У відповідності до Довідки Комунального некомерційного підприємства «Обласна клінічна психіатрична лікарня м. Слов`янськ» № 1662 від 15 жовтня 2024 року ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 за психіатричною допомогою не звертався.»
		У відповідності до Висновку судово психіатричної експертизи № 637-к від 03 грудня 2024 року « ОСОБА_5 в період інкримінованого йому діяння не виявляв і в теперішній час не виявляє будь яких психічних розладів. 
		Іспитований у період часу, до якого відноситься інкриміноване йому діяння, міг усвідомлювати свої дії ( бездіяльність) і керувати ними.
		Іспитований у теперішній час також може усвідомлювати свої дії ( бездіяльність) і керувати ними.
		Застосування примусових заходів медичного характеру не потребує». 
		Вказані обставини потребують додаткового врахування при призначенні покарання обвинуваченому, оскільки мають істотне значення щодо вивчення його особистості та відношення до скоєного ним.
		ОСОБА_5 у стані алкогольного сп`яніння вчинив особливо тяжкий злочин, зокрема такий, що має підвищений рівень суспільної небезпеки, направлений проти закріплених Конституцією України природних і невідчужуваних прав людини, а саме проти життя і здоров`я людини, які визнаються найвищою соціальною цінністю. Зазначене свідчить про нехтування обвинуваченим загальнолюдськими моральними цінностями, крайню зневагу до людського життя та вказують на виключну небезпеку його особи для суспільства.
		Наведені обставини заподіяння потерпілій тілесних ушкоджень, а також настання непоправних наслідків від учиненого, у своїй сукупності, свідчать про те, що виправити обвинуваченого ОСОБА_5 та запобігти його злочинній діяльності не можливо без його тривалої ізоляції від суспільства, в зв`язку з чим суд приходить до висновку, що обвинувачений має бути засудженим за частиною 1 статті 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі, в межах санкції інкримініруємої статті Особливої частини Кримінального кодексу України.
		У відповідності до вимог статті 50 КК України « Покарання є заходом примусу, що застосовується від імені держави за вироком суду до особи, визнаною винною у вчиненні кримінального правопорушення і полягає в передбаченому законом обмеженні прав і свобод засудженого. Покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових кримінальних правопорушень як засудженими, так і іншими особами. Покарання не має на меті завдати фізичних страждань або принизити людську гідність.»
		При цьому, суд вважає за неможливе застосування до обвинуваченого ОСОБА_5 вимогст. 69 КК України, виходячи з наступного.
		Статтею 69 КК Українипередбачено, що за наявності кількох обставин, які пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного суд, умотивувавши своє рішення, може, крім випадків засудження за корупційний злочин, призначити основне покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цьогоКодексу, або перейти до іншого, більш м`якого виду основного покарання, не зазначеного в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексуза цей злочин.
		Суд зауважує, що частина 1статті 69 КК Українинадає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише «за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину», тобто якщо певні обставини або сукупність обставин одночасно відповідають двом умовам, визначеним в законі: вони можуть бути визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2статті 66 КК України; істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.
		При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей66та69 КК Українита тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.
		Аналогічну позицію виклав Верховний Суд у Постанові від 03 лютого 2021 року у справі № 629/2739/18, провадження № 51-3479 км 20.
		Згідно ч. 5ст. 13 Закону України «Про судоустрій та статус суддів»висновки щодо застосування норм права, викладені у постановах Верховного Суду, є обов`язковими для всіх суб`єктів владних повноважень, які застосовують у своїй діяльності нормативно-правовий акт, що містить відповідну норму права.
		15 жовтня 2024 року ОСОБА_5 було затримано на підставістатті 208 КПК Україниі на підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2024 року відносно ОСОБА_5 обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із триманням в Державній установі «Дніпровська установа виконання покарань №4», дію якого було продовжено на підставі Ухвали слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 12 грудня 2024 року.
		Судом встановлено, що ризики передбаченістаттею 177 КПК Українина даний час не відпали, враховуючи, що особа засуджується до реального покарання у виді позбавлення волі, з метою запобігти ризикам ухилитись від суду та відбування покарання, суд приходить до висновку, що до вступу вироку в законну силу запобіжний захід у виді тримання під вартою ОСОБА_5 слід залишити без змін, оскільки існує ризик перешкоджання кримінальному провадженню шляхом ухилення від виконання судового рішення.
		У відповідності до вимог частини 4 статті 174 КПК України «Суд одночасно з ухваленням судового рішення, яким закінчується судовий розгляд, вирішує питання про скасування арешту майна. Суд скасовує арешт майна, зокрема, у випадку виправдання обвинуваченого, закриття кримінального провадження судом, якщо майно не підлягає спеціальній конфіскації, не призначення судом покарання у виді конфіскації майна та/або незастосування спеціальної конфіскації, залишення цивільного позову без розгляду або відмови в цивільному позові».
		У відповідності до положення ч.4 ст.174 КПК України та для можливості вирішення питання по речовим доказам, скасувати арешт майна, накладений ухвалою слідчого судді.
		Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2024 року на: 
		- пластмасову ручку від тростини та в подальшому в приміщені коридору фрагмент тростини, на якому виявлено відсутність пластмасової ручки, які було вилучено та поміщено до поліетиленового пакету, який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- мобільний телефон марки «SIGMA» в корпусі чорного кольору з IMEI: НОМЕР_1 та мобільний акумулятор марки «SIGMA» чорного кольору, який було поміщено до поміщено до сейф-пакету PSP 1127575 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- 3 фрагменти деревини розмірами 16см х 2см, 21см х 2см, та фрагмент, схожий на швабру, довжиною 80.5см х 2см (нижня палиці 30см х 3.5см х 2см), які було поміщено до поліетиленового пакету, який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- 3 скляні чарки, 2 виделки, 1 чайну ложку, 1 чашка білого кольору з візерунком троянд, 1 скляна банка об`ємом 1л з написом «Баклажани жарені в аджиці», 1 скляна банка об`ємом 0.5л з написом «Баклажани жарені в аджиці», 1 пластмасова пляшка об`ємом 0.5л з написом «Сонячко» з залишками прозорої рідини, кожний предмет окремо було загорнуто в папір та поміщено до картонного коробку, який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- мобільний телефон марки «Nokia» чорного кольору з IMEI: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф-пакету №218803 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- дерев`яний фрагмент імовірно від швабри, який було поміщено до сейф-пакету №2188105 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- халат синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, який було поміщено до сейф-пакету PSP 4250125 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- черевики чорного кольору, спортивні штани темно-синього кольору з нашаруваннями РБК на лівій та правій штанині знизу та на лівій штанині біля карману, куртку чорного кольору з білими стрічками «Adidas» з нашаруваннями РБК на правому рукаві, светр синього кольору «Fendi» з нашаруваннями РБК на рукавах, які поміщені до спец.пакету НПУ «PSP4250123» з пояснювальним написом та підписами всіх учасників.
		Цивільний позов по справі не заявлено.
		Питання про речові докази слід вирішити в порядкуст.100 КПК України. 
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 369-370, 374 КПК України, суд,  
		 
		У Х В А Л И В:
		 
		Визнати ОСОБА_9 винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 115 частина 1 КК України і призначити йому покарання за цією статтею кримінального закону у виді позбавлення волі на строк дев`ять років з ізоляцією засудженого та поміщенням його до кримінально  виконавчої установи закритого типу.
		 
		Строк відбуття покарання засудженому ОСОБА_10 обчислювати з дня набрання вироком законної сили.
		 
		На підставі ч.5 ст. 72 КК України, в редакції, чинній на теперішній час, зарахувати ОСОБА_10 у строк відбуття призначеного покарання строк тримання під вартою під час досудового слідства та судового розгляду кримінального провадження з 15 жовтня 2024 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку, що один день попереднього ув`язнення дорівнює одному дню позбавлення волі.
		 
		Захід забезпечення кримінального провадження ОСОБА_10 до набрання вироком чинності, залишити без змін - «тримання під вартою» із триманням в Державній установі « Дніпровська установа виконання покарань №4».
		 
		Скасувати арешт майна, накладений Ухвалою слідчого судді Слов`янського міськрайонного суду Донецької області від 16 жовтня 2024 року на: 
		- пластмасову ручку від тростини та в подальшому в приміщені коридору фрагмент тростини, на якому виявлено відсутність пластмасової ручки, які було вилучено та поміщено до поліетиленового пакету, який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- мобільний телефон марки «SIGMA» в корпусі чорного кольору з IMEI: НОМЕР_1 та мобільний акумулятор марки «SIGMA» чорного кольору, який було поміщено до поміщено до сейф-пакету PSP 1127575 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- 3 фрагменти деревини розмірами 16см х 2см, 21см х 2см, та фрагмент, схожий на швабру, довжиною 80.5см х 2см (нижня палиці 30см х 3.5см х 2см), які було поміщено до поліетиленового пакету, який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- 3 скляні чарки, 2 виделки, 1 чайну ложку, 1 чашка білого кольору з візерунком троянд, 1 скляна банка об`ємом 1л з написом «Баклажани жарені в аджиці», 1 скляна банка об`ємом 0.5л з написом «Баклажани жарені в аджиці», 1 пластмасова пляшка об`ємом 0.5л з написом «Сонячко» з залишками прозорої рідини, кожний предмет окремо було загорнуто в папір та поміщено до картонного коробку, який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- мобільний телефон марки «Nokia» чорного кольору з IMEI: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф-пакету №218803 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- дерев`яний фрагмент імовірно від швабри, який було поміщено до сейф-пакету №2188105 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- халат синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору, який було поміщено до сейф-пакету PSP 4250125 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- черевики чорного кольору, спортивні штани темно-синього кольору з нашаруваннями РБК на лівій та правій штанині знизу та на лівій штанині біля карману, куртку чорного кольору з білими стрічками «Adidas» з нашаруваннями РБК на правому рукаві, светр синього кольору «Fendi» з нашаруваннями РБК на рукавах, які поміщені до спец.пакету НПУ «PSP4250123» з пояснювальним написом та підписами всіх учасників.
		 
		Речові докази по справі: вилучені 14 жовтня 2024 року  15 жовтня 2024 року в період часу 14 жовтня 2024 року з 21 год. 31 хв. до 21 год. 53 хв., та 15 жовтня 2024 року з 00 год. 44 хв. до 00 год. 48 хв., в ході огляду місця події за адресою: Донецька область, Краматорський район, с. Хрестище, вул. Соборна (1-го травня), буд. 177:
		- Пластмасову ручку від тростини та в подальшому в приміщені коридору фрагмент тростини, на якому виявлено відсутність пластмасової ручки, які було вилучено та поміщено до поліетиленового пакету який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- Мобільний телефон марки «SIGMA» в корпусі чорного кольору з IMEI: НОМЕР_1 та мобільний акумулятор марки «SIGMA» чорного кольору, який було поміщено до поміщено до сейф-пакету PSP 1127575 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- 3 фрагменти деревини розмірами 16см х 2см, 21см х 2см, та фрагмент схожий на швабру довжиною 80.5см х 2см (нижня палиці 30см х 3.5см х 2см) які було поміщено до поліетиленового пакету який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- 3 скляні чарки, 2 виделки, 1 чайну ложку, 1 чашка білого кольору з візерунком троянд, 1 скляна банка об`ємом 1л з написом «Баклажани жарені в аджиці», 1 скляна банка об`ємом 0.5л з написом «Баклажани жарені в аджиці», 1 пластмасова пляшка об`ємом 0.5л з написом «Сонячко» з залишками прозорої рідини, кожний предмет поокремо було загорнуто в папір та поміщено до картонного коробку який опломбовано склейкою слідчого з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- Мобільний телефон марки «Nokia» чорного кольору з IMEI: НОМЕР_2 , який було поміщено до сейф-пакету №218803 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- Дерев`яний фрагмент імовірно від вищевказаної швабри який було поміщено до сейф-пакету №2188105 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників;
		- Змив нашарування речовини бурого кольору яку було виявлено в приміщені спальної кімнати на марлевому тампоні який було вилучено та поміщено до паперового конверту;
		- Халат синього кольору з нашаруванням речовини бурого кольору який було поміщено до сейф-пакету PSP 4250125 з пояснювальним написом та підписом всіх учасників. 
		- Два сліди папілярних ліній, які було виявлено на поверхні дверної коробки між приміщеннями зальної кімнати та спальної кімнати які було поміщено до паперового конверту з пояснювальним написом та підписом всіх учасників.
		15 жовтня 2024 року в ході затримання особи в порядку ст. 208 КПК України слідчим СВ ВП №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області лейтенантом поліції було вилучено:
		- Змиви на марлевий тампон з долоней лівої та правої руки ОСОБА_5 поміщені до паперового конверту та опечатано липкою стрічкою з пояснювальним написом та підписами всіх учасників;
		- Змив РБК з ділянки голені правої ноги ОСОБА_5 поміщено до паперового конверту та опечатано липкою стрічкою з пояснювальним написом та підписами всіх учасників;
		- Черевики чорного кольору, спортивні штани темно-синього кольору з нашаруванням РБК на лівій та правій штанині знизу та на лівій штанині біля карману, куртку чорного кольору з білими стрічками «Adidas» з нашаруванням РБК на правому рукаві, светр синього кольору з нашаруванням РБК на рукавах поміщені до спец. пакету НПУ «PSP 4250123» з пояснювальним написом та підписами всіх учасників, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000930, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 15 жовтня 2024 року, що зберігаються в камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за Квитанцією №№364, 390 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України  знищити.
		 
		Речові докази по справі: зразок крові з трупа ОСОБА_8 на марлевому тампоні, який було поміщено до паперового конверту, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000930, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 23 жовтня 2024 року, що зберігаються в камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за Квитанцією №№ 364, 390 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України  знищити.
		 
		Речові докази по справі: Одяг з трупу ОСОБА_8 , а саме: халат, светр, труси, які поміщені до сейф пакету PSP № 4249991, які залучено до матеріалів кримінального провадження № 12024052510000930, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 жовтня 2024 року у якості речових доказів на підставі Постанови слідчого від 15 листопада 2024 року, що зберігаються в камері схову речових доказів Відділу поліції №4 Краматорського РУП ГУНП в Донецькій області за Квитанцією № 380 - у відповідності до ч. 9 ст. 100 КПК України  знищити.
		 
		Апеляційна скарга на вирок суду може бути подана до Судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Дніпровського апеляційного суду через Слов`янський міськрайонний суд Донецької області протягом тридцяти днів з дня його проголошення, а засудженим ОСОБА_5 в той же строк з моменту вручення йому копії вироку.
		 
		Вирок суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не буде подано. У разі подання апеляційної скарги вирок суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження мають право отримати копію вироку в суді.
		 
		Вирок постановлено, складено і підписано в нарадчій кімнаті складом суду, який розглянув справу.
		 
		Головуючий: суддя 
		Слов`янського міськрайонного суду         ОСОБА_11

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...