Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 521/9488/23 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано для оприлюднення: 24.12.2024. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/521/852/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 62023080030000076

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		                                   
		                                Справа № 521/9488/23
		 
		                            Пр-ня по справі № 1кп/521/852/24
		В И Р О К
		 
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		 
		 
		ВСТУПНА ЧАСТИНА
		м. Одеса, Україна
		24 грудня 2024 року 
		 
		Малиновський районний суд м. Одеси засідаючи у складі колегії суддів: 
		Головуючого судді  ОСОБА_1 , суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		із секретарем судового засідання  ОСОБА_4 на стадії судового провадження розглянувши кримінальне провадження № 62023080030000076 від 02.03.2023 року, у спеціальному судовому провадженні (in absentia), у відношенні: 
		    ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який народився в смт. Ольшанське Миколаївського району Миколаївської області, громадянина України, який має середню освіту, до початку війни Росії проти України 24.02.2022 року працював на посаді черговий помічник начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)»; станом на день інкримінованих подій займав посаду (мовою оригіналу) «старшего оперативного дежурного Управления службы исполнений по Херсонской области Федеральной службы исполнений наказаний РФ», зареєстрований і проживає в АДРЕСА_1 , раніше не судимого, у скоєні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК.
		 
		   Сторони кримінального провадження, які приймали участь на стадії судового провадження, -
		   з боку обвинувачення: прокурори ОСОБА_6 , ОСОБА_7 
		   з боку захисту: захисник  адвокат ОСОБА_8 .
		   Дане кримінальне провадження розглядалось в порядку спеціального судового провадження (in absentia) без обвинуваченого, який переховуються від правосуддя на тимчасово окупованій території України.
		 
		МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
		 
		1.Формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним.
		   1.1.24.02.2022 року, на виконання незаконного наказу представників влади РФ військовослужбовці збройних сил РФ, шляхом збройної агресії з погрозою застосування зброї та її фактичним застосуванням, незаконно вторглись на територію України через державний кордон України в Автономній Республіці Крим, Донецькій, Луганській, Харківській, Херсонській, сумській Чернігівській, інших областях та здійснили збройний напад на державні органи, органи місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації, військові частини, інші об`єкти, які мають важливе народногосподарське чи оборонне значення, та здійснили часткову окупацію території України, чим вчинили дії з метою зміни меж території та державного кордону України на порушення порядку, встановленого Конституцією України, що продовжується по теперішній час та призводить до загибелі значної кількості людей та інших тяжких наслідків. 
		   24.02.2022 року Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», який затверджений Законом України, на території України введений воєнний стан, який неодноразово продовжувався, в тому числі продовжений станом на день ухвалення вироку. 
		   Після початку агресивної війни проти України з використанням підпорядкованих підрозділів і військовослужбовців збройних сил РФ було тимчасово взято під контроль м. Херсон  обласний центр Херсонської області та частину інших населених пунктів на території Херсонської області з державними органами, органами місцевого самоврядування, підприємствами, установи, організаціями, іншими об`єктами, які на даний час контролюються та утримуються російськими військами. 
		   З метою встановлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю Української влади на територіях населених пунктів Херсонської області, які на даний час контролюються (контролювались) та утримуються (утримувались) російськими військами, представниками рф з числа своїх громадян та місцевого населення Херсонської області були сформовані підрозділи силового блоку, які виконують функції правоохоронних органів, тим самим вчиняють діяння на шкоду суверенітетові, територіальній цінності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України. 
		    ОСОБА_5 , будучи громадянином України, займаючи посаду чергового помічника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)», будучи працівником правоохоронного органу, маючи достатній рівень освіти, спеціальних знань і життєвого досвіду для розуміння факту захоплення та подальшого утримання РФ території Херсонської області, зокрема обласного центру  м. Херсона, усвідомлення проведення активної підривної діяльності проти України представниками спецслужб, правоохоронних та інших органів державної влади РФ, бажаючи допомогти окупаційній адміністрації РФ та зробити свій внесок для утворення та функціонування на території Херсонської області та зокрема, м. Херсона, системи органів державної влади РФ, у тому числі правоохоронної, з метою становлення і зміцнення окупаційної влади та недопущення контролю української влади, перебуваючи на території м. Херсона, будучи обізнаним про факт ведення РФ агресивної війни проти України, порушивши присягу, діючи умисно, з власної ініціативи, добровільно, у період часу з червня 2022 року по теперішній час, розпочав службу у підпорядкованому окупаційній адміністрації РФ незаконно створеному органі, на посаді - «старшего оперативного дежурного Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», завдаючи своїми діями шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, шляхом становлення та дії правоохоронної гілки окупаційної влади РФ на території Херсонської області, здійснивши таким чином перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, в умовах воєнного стану. 
		   1.2.Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ч. 2 ст. 111 КК, за кваліфікуючими ознаками: державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній чи інформаційній безпеці України: перехід на бік ворога в період збройного конфлікту, вчинена в умовах воєнного стану.
		 
		   2.Питання виклику обвинуваченого, в умовах спеціального судового провадження (in absentia).
		   2.1.Питанню виклику обвинуваченого ОСОБА_5 судом було приділено значну увагу. Так, суд не обмежився звичайним, загальним порядком виклику особи, визначеним у законі. Окрім направлення судової повістки про виклик за останнім відомим місцем проживання обвинуваченого; здійснення публікації про судовий виклик у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (в газеті Урядовий кур?єр); здійснення повідомлення на сайті Офісу Генерального прокурора України, а також на сайті Малиновського районного суду м. Одеси, судом 24.07.2024 року дано доручення органу досудового розслідування в порядку ст. 333 КПК на встановлення актуальної інформації місця проживання /перебування обвинуваченого ОСОБА_5 , встановлення можливих контактних даних особи, актуальної інформації щодо складу сім`ї і їх місця проживання/перебування. 
		   2.2.Слід зазначити, що орган досудового розслідування за допомогою Служби Безпеки України, провів ґрунтовну оперативну роботу для встановлення відповідних відомостей. За результатами виконання доручення було встановлені відомості щодо самого ОСОБА_5 , його ймовірного місця перебування, мобільного номеру телефону, який зареєстрований у Російській Федерації; а також відомості щодо близьких осіб: батька, матері, брата, дружини, дітей. Встановлено, що дружина обвинуваченого ОСОБА_9 , як і сам ОСОБА_5 документовані паспортами громадян РФ. Встановлено також, що ОСОБА_5 працює в «Управлении исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний РФ» на посаді «старшего оперативного дежурного». 
		   2.3.Наступим судовим дорученням від 22.08.2024 року органу досудового розслідування було доручено: 1)сповістити ОСОБА_5 , про розгляд кримінального провадження щодо нього, шляхом направлення на номер його мобільного телефону у Російській Федерації НОМЕР_1 повідомлення/судової повістки; 2)здійснити повідомлення ОСОБА_5 про розгляд у відношенні нього провадження за місцем роботи в «Управлении исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний РФ» на електрону адресу вказаної служби; 3)повідомити ОСОБА_5 про розгляд у відношенні нього кримінального провадження через його мати ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; 4)провести допит матері ОСОБА_10 на предмет місця знаходження її сина, обвинуваченого ОСОБА_5 і з?ясування через неї актуальну інформацію у відношенні обвинуваченого, в тому числі кількість часу спілкування її з сином та місце його знаходження; повідомлення ОСОБА_5 про розгляд кримінального провадження через його брата ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_3 . 
		   2.4.За результатами виконання вказаного доручення Служба Безпека України 10.10.2024 року об 11:18 годин на мобільний номер обвинуваченого ОСОБА_5 НОМЕР_1 , зареєстрованого у Російській Федерації шляхом направлення текстового повідомлення за допомогою інтернет месенджера «Telegram» сповістили обвинуваченого про факт розгляду у відношенні нього кримінального провадження за обвинуваченням ч. 2 ст. 111 КК /державна зрада/; про необхідність з`явитись до суду 16.10.2024 року о 10:00 годині; про факт його захисту адвокатом ОСОБА_8 , із зазначенням його мобільного номеру телефону та необхідності зв`язатись з ним для погодження правової позиції у провадженні. Окремо на вказаний номер телефону була направлена копія судової повістки. Також співробітники СБУ через дружину рідного брата обвинуваченого  ОСОБА_12 повідомили обвинуваченого ОСОБА_5 про дату, час та місце судового розгляду. 
		   2.5.За результатами такого сповіщення, можливо було переконатись, що ОСОБА_5 у інтернет месенджері «Telegram» отримав вказані сповіщення про виклик, про що свідчить електронні відмітки такого отримання. 
		   2.6.Даючи аналіз викладеним заходам сповіщення, суд звертає увагу на ухвалу у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24 за обвинуваченням Особи № 1 у вчиненні кримінальних правопорушень передбачених ч. 3 ст. 111-1, ч. 1 ст. 111-2 КК.
		   2.7.У вказаному рішенні, суд звертав особливу увагу на обмеження у засобах сповіщення обвинуваченої про її кримінальне переслідування та у випадку відсутності обвинуваченої у суді під час розгляду у відношенні неї кримінального провадження, може бути непоправно порушений принцип права «Audi Alteram Partem» - лат. «вислухай і іншу сторону».
		   2.8.Для уникнення таких негативних наслідків для обвинуваченої, необхідно дотриматись ряду принципів, які викладені наприклад у Рішенні Європейського суду за наслідками розгляду рішення Апеляційного суду Палати лордів Сполученого Королівства (від 20.02.2002 року). Вказане Рішення ЄСПЛ ухвалене 09.09.2003 року і має назву «Справа Ентоні Джонса проти Сполученого Королівства (Заява № 30900/02)». 
		   2.9.Так, у вказаному Рішенні ЄСПЛ можливо побачити, як національний суд Англії, сформував принципи, якими повинні керуватись англійські суди у відношенні розгляду справи обвинуваченого за його відсутності. Ці принципи наступні:
		   «1)Обвинувачений, як правило, має право бути присутнім на судовому засіданні та право бути представленим у суді;
		   2)Від цих прав обвинувачений може відмовитися, окремо чи разом, повністю або частково. Відмова від них може бути повною, якщо він, знаючи або маючи можливість знати, коли і де відбуватиметься судовий розгляд, навмисно і добровільно відсутній та/або відмовляється від інструкцій осіб, які його представляють. Відмова від них може бути частковою, якщо обвинувачений, присутній і будучи представленим із самого початку, в ході судового розгляду поводиться таким чином, що перешкоджає належному ходу розгляду, та/або відмовляється від інструкцій осіб, які його представляють;
		   3)Суддя першої інстанції на свій розсуд вирішує, чи має судовий розгляд проходити або продовжуватися за відсутності обвинуваченого та/або його законних представників; 
		   4)Цей розсуд має здійснюватися з великою обережністю, і тільки в окремих і виняткових випадках він має бути використаний на користь проведення або продовження судового розгляду, особливо якщо обвинувачений не представлений особисто. 
		   5)При здійсненні цього розсуду справедливість щодо захисту має першорядне значення, але справедливість щодо звинувачення також має братися до уваги. Суддя повинен взяти до уваги всі обставини справи, включаючи, зокрема: (і)характер та обставини поведінки обвинуваченого, що виразилося у відсутності на судовому засіданні або його зриві, залежно від обставин справи, і, зокрема, чи була його поведінка навмисною, добровільною і такою, що особа явно відмовляється від права на явку; (іі) чи може відкладення призвести до того, що обвинувачений буде затриманий або з`явиться добровільно та/або не зриватиме судовий розгляд; (ііі) ймовірна тривалість такої перерви; (іv) чи представлений обвинувачений, хоч і відсутній, чи бажає бути представленим у суді, чи своєю поведінкою відмовився від права на представництво; (v) чи можуть законні представники відсутнього обвинуваченого отримувати від нього інструкції під час судового розгляду та якою мірою вони можуть подати його захист; (vі) ступінь невигідності для обвинуваченого неможливості викласти свою версію подій з огляду на характер доказів проти нього; (viі) ризик того, що присяжні зроблять неправильний висновок про відсутність обвинуваченого; (viіі) серйозність злочину, який зачіпає обвинуваченого, жертву та громадськість; (іx) загальний інтерес суспільства та особливий інтерес потерпілих та свідків у тому, щоб судовий розгляд відбувся у розумні строки після подій, до яких воно належить; (х) вплив затримки на спогади свідків; (хі) якщо обвинувачених декілька і не всі вони зникли, небажаність роздільного судового розгляду та перспектива справедливого судового розгляду для обвинувачених, які є присутніми;
		   6)Якщо суддя вирішує, що судовий розгляд має відбутися або продовжитися без обвинуваченого, який не має представника, він повинен забезпечити справедливий судовий розгляд, наскільки це дозволяють обставини. Зокрема, він повинен зробити розумні кроки, як під час свідчень, так і під час підбиття підсумків, щоб виявити слабкі місця у версії звинувачення та навести такі аргументи на користь обвинуваченого, які дозволяють докази. Під час підбиття підсумків він має попередити присяжних, що його відсутність не є визнанням вини і нічого не додає до версії звинувачення».
		   2.10.Порівнюючи вказані принципи до обставин національної справи, необхідно зазначити, що даний суд досить обережно проводив думку щодо розгляду провадження за відсутності обвинуваченого. Захисту надавались всі можливі засоби для спростування обвинувачення. Сам суд прийняв всі можливі заходи для виклику та сповіщення обвинуваченого, не обмежившись лише загальним порядком сповіщення обвинуваченого про розгляд провадження. 
		   2.11.Чи можливо вказане провадження визнати виключним випадком, за яким можливо ухвали вирок без обвинуваченого? На наше переконання так. 
		   2.12.Ми виходим з наступного. ОСОБА_5 , будучи працівником правоохоронного органу, виконуючи функції чергового помічника начальника установи виконання покарань, відділу нагляду і безпеки ДУ «Північна виправна колонія № 90» при владі України, дуже усвідомлено зробив вибір на перехід на бік ворога і виконання аналогічної роботи, але лише під владою Російської Федерації. В силу владних повноважень, в силу виконуваних ним обов`язків, він не міг не усвідомлювати негативних наслідків свого рішення. 
		   2.13.Покази свідків показують, що коли ситуація у листопаді 2022 року в м. Херсон змінилась і було вже очевидно, що Збройні Сили України звільняють м. Херсон, ОСОБА_5 не залишився у місті, як деякі інші працівники колонії, а перебрався на іншій бік річки Дніпро, на територію, яка не підконтрольна Україні та продовжив виконання обов`язків в установі виконання покарань, але лише під владою РФ. 
		   2.14.Тобто, характер та обставини поведінки обвинуваченого, показують розуміння ним негативних наслідків власних дій. Так само, суд сприймає як мовчазну згоду обвинуваченого на проведення судового розгляду в порядку in absentia, оскільки він, отримавши судовий виклик, отримавши відомості про свого захисника, якого йому надано безкоштовно державою, не бажає скористатись своїм правом на захист, відмовляючись від будь-якої участі у вказаному провадженні. Суд сприймає поведінку ОСОБА_5 як навмисну, як таку, що особа свідомо проявляє, відмовляючись від права на явку і на можливість спростування обвинувачення. 
		   2.15.Далі суд розглянув питання: чи може відкладення провадження призвести до того, що обвинувачений буде затриманий або добровільно з`явиться? Оцінюючи події активних бойових дій на Сході України та свідому відмову обвинуваченого від явки до суду, обґрунтованих підстав вважати, що ОСОБА_5 з`явиться добровільно або буде затриманий правоохоронними органами  не має. Судом в цілому протягом 2024 року приймались активні заходу для виклику обвинуваченого та забезпечення його явки до суду, а тому продовжувати будь-які заходи у цьому напрямку є нераціональним. 
		   2.16.Оскільки обвинувачений, як зазначено вище, представлений професійним адвокатом  захисником, не має підстав вважати, що загальний судовий розгляд був несправедливий. Суд максимально сприяв стороні захисту у реалізації своїх прав під час дослідження доказів та прийняття заходів на розшук і сповіщення обвинуваченого. Жодне процедурне питання не вирішувалось без захисника. 
		   2.17.Хоча захисник не мав контакту з обвинуваченим, суд враховує, що ОСОБА_5 добровільно, свідомо відмовився від бажання надати поради або отримати консультацію у професійного захисника. У даному випадку не можливо зобов`язати особу подбати про власну безпеку та власні інтереси в Україні, якщо людина не бажає такого розвитку подій. 
		   2.18.Оскільки ОСОБА_5 був свідомий у своїй відмові від участі у кримінальному провадженні, суд не надає ґрунтовного аналізу ступеню невигідності для обвинуваченого неможливості викласти свою версію подій з огляду на характер доказів проти нього. Ми не можемо надавати оцінку такому фактору, оскільки ОСОБА_5 самостійно нехтує власними інтересами і власною судовою перспективою в Україні. Отримавши відповідне сповіщення від суду про кримінальне переслідування за особливо тяжкий злочин, якщо не власна безпека, то, щонайменше, інстинкт самозбереження, повинен був вимагати від ОСОБА_5 прийняти участь у судовому розгляді хоча б на відстані (шляхом відеоконференції), де його безпека, очевидно, гарантується. При такому порядку речей, він мав можливість стверджувально показати суду власну правову позицію і бажання казати лише правду. Натомість, дії обвинуваченого лише підтверджують позицію обвинувачення, щодо свідомого ухилення від правосуддя. 
		   2.19.Справді існує загроза судової помилки, однак, даним судом прийняті всі можливі заходи для об`єктивного та неупередженого дослідження представлених стороною обвинувачення доказів. Окрім того, суд, проаналізував позицію сторони захисту та прийняв до уваги власні імовірні версії розвитку подій, які могли бути у випадку участі обвинуваченого ОСОБА_5 безпосередньо. 
		   2.20.Серйозність злочину, який інкримінується обвинуваченому та загальний інтерес суспільства, судом врахований і даному факту буде надана оцінка нижче у вироку. В тому числі надана оцінка показам свідків, які надали суду покази у змагальному процесі. Очевидно, що затримка у допиті свідків призвела б до втрати доказової, змістовної інформації.
		   2.21.Повертаючись до принципу «Audi Alteram Partem», суд зазначає, що цей принцип справді є фундаментальним для будь-якої правової держави. Більш докладно це питання досліджено в ухвалі Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року1. Разом з тим, з будь-якого правила завжди існують виключення, окрім того, за своїм змістом воно не є абсолютним. Якщо обвинувачений свідомо ухиляється від участі у провадженні; переховується від правосуддя, розуміючи невигідність для себе таких дій; будучи особою з певними правоохоронними здібностями і знаючи про методи, засоби та способи кримінального переслідування, умисно створює ситуацію неможливості загального судового провадження, суд має право відступити від традиційної судової процедури та застосувати спеціальне судове провадження in absentia, що дозволить захистити інтереси не тільки суспільства, але й інтереси правовладдя. 
		   2.22.Суд врахував при цьому, що подальше відкладення судового розгляду очевидно негативно вплине на існуючі докази. Окрім того, досліджуючи докази, надані стороною обвинувачення, суд підкреслив для себе все, що може бути вигідним для обвинуваченого. Факти, обставини та інформація, що могла бути використана на користь обвинуваченого була досліджена з ще більшою увагою та прискіпливістю. При цьому, неявка обвинуваченого на суд, не була використана судом як підстава вини. 
		   2.23.Суд враховує також, що Європейський суд з прав людини, ніколи не визнавав порушення Конвенції, коли обвинувачений, повністю інформований про судовий процес проти нього, добровільно відмовився від участі в ньому. Наприклад, Рішення ЄСПЛ у справах Пуатрімоль проти Франції (1993) 18 EHRR 130, p 146, п. 35; Пелладоа проти Нідерландів (1994) 19 EHRR 81, p 94, п. 40; Лала проти Нідерландів (1994) 18 EHRR 586, p 597, п. 33.
		   2.24.Практика Європейського суду у даному випадку не допомагає обвинуваченому, а навпаки воно створює розумний баланс між інтересами правосуддя та інтересами обвинуваченого. 
		   2.25.Окрім того, помилково розглядати вказане питання тільки в інтересах обвинуваченого. Метою судового розгляду є відправлення правосуддя таким чином, щоб не було жодних сумнівів чи шансів на помилку, наскільки це тільки може бути можливим у людській спосіб, а не інтереси лише однієї сторони. 
		   2.26.Той, хто добровільно вирішив не користуватися правом, не може скаржитися на те, що він втратив переваги, які міг би отримати, якби скористався цим правом. Якщо обвинувачений добровільно вирішив не користуватися своїм правом на явку, він не може заперечувати справедливість судового розгляду на тій підставі, що воно пішло іншим шляхом, ніж той, яким воно пішло б, якби він був присутній і був представлений. 
		   2.27.У даному випадку, вирішальним для суду є той факт, що ОСОБА_5 умисно та усвідомлено відмовився від свого права на участь у судовому розгляді справи проти нього. Переховуючись від правосуддя, він автоматично не бажає встановлення тих фактів і обставин, у яких він обвинувачується. Не бажання підтримати діалог із судом, після отримання належним чином сповіщення про виклик до суду і повідомлення про зміст кримінального обвинувачення, а також про можливість дати поради і отримати консультацію від професійного захисника, лише доводять висновки суду про бажання обвинуваченого спотворити сам зміст правосуддя в Україні. 
		   2.28.Таким чином, суд, оцінивши всі ризики для справедливого судового розгляду та невигідності для обвинуваченого у випадку проведення судового розгляду за його відсутності, прийшов до висновку, що можливо розглянути дане кримінальне провадження за відсутності обвинуваченого, в порядку in absentia, оскільки обвинувачений ОСОБА_5 добровільно, свідомо відмовився від участі у судовому провадженні, маючи достатньо можливостей висловити свою незгоду з пред`явленим обвинуваченням. 
		 
		   3.Докази на підтвердження встановлених судом обставин.
		   3.1.Вина обвинуваченого ОСОБА_5 у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК повністю доказана і підтверджується зібраними доказами.
		 
		   І.Усні докази (покази).
		   3.2.Показами свідка ОСОБА_13 , який допитаний в судовому засіданні показав, що ОСОБА_5 він знає як колишнього колегу, з яким він працював у Північній виправній колонії № 90. Останній працював черговим помічником начальника установи. ОСОБА_13 працював старшим інспектором відділу охорони з організації служби, озброєння та спеціальних засобів ДУ Північної виправної колонії № 90. 24.02.2022 року всіх працівників колонії підняли по тривозі оскільки розпочалась війна Росії проти України. Їх перевели на казармене положення. ОСОБА_13 був матеріально-відповідальною особою і відповідав за зброю, яка знаходилась в колонії. 06 травня 2022 року на сайті офісу Генерального Прокурора було офіційне оголошення про повідомлення про підозру у державній зраді керівнику колонії ОСОБА_14 який став на бік влади РФ. Далі ОСОБА_15 зібрав особовий склад та повідомив, що з 01 червня 2022 року колонія переходить під роботу російської влади. Хто не бажав роботи на російську владу, міг вільно звільнитись. Більшість осіб залишилось працювати на російську владу. Свідку відомо, що ОСОБА_5 був серед тих, хто залишився працювати на російську владу. Йому запропонували аналогічну посаду. В літку 2022 року, ОСОБА_13 зустрів на ринку в м. Херсон ОСОБА_5 і розмовляв з ним про обставини життя та його роботи. ОСОБА_5 особисто повідомив йому, що залишився працювати в колонії на владу РФ. Окрім того, ОСОБА_5 повідомив йому про інших працівників, які залишились працювати в колонії. В розмові також ОСОБА_13 зрозумів, що ОСОБА_5 дуже подобається заробітна плата, матеріальне забезпечення, та окремо йому видають грошові кошти на оренду житла в м. Херсоні.
		   Під час прямого та перехресного допиту, свідок ОСОБА_13 також показав, що одразу як прийшла влада РФ він звільнився з колонії. Жодного примусу, погроз або інших заходів неправового характеру до нього не застосовувались. Він зміг вільно покинути місце роботи. Випадків такого примусу по відношенню до інших працівників, з метою, щоб вони залишились працювати в колонії свідку не відомі. Однак, він знає декількох осіб, які займали вищі посади, які звільнились та не мали жодних проблем з таким вибором. Під час спілкування з ОСОБА_5 , останній запитував чи не бажає ОСОБА_13 повернутись, однак позиція його була незмінна. Після деокупації м. Херсона, ОСОБА_5 перейшов разом з іншими на лівий беріг Дніпра. Свідку також відомо, зі слів ОСОБА_5 , що оскільки контролю за владою в РФ менше, на своїй посаді ОСОБА_5 мав такі самі права, однак набагато менше обов`язків і тому був більше задоволений своєю роботою при новій владі. 
		   3.3.Показами свідка ОСОБА_16 яка допитана в судовому засіданні показала, що ОСОБА_5 вона знає як чергового помічника Північної виправної колонії № 90. Свідок ОСОБА_16 працювала сторожем на прохідній у колонії. Стосунки між ними були виключно службові. 24.02.2022 року, коли розпочалась війна, ОСОБА_16 знаходилась на своєму робочу місці. Колонія перейшла на казармене положення. До червня 2022 року колонія ще працювала за українським законодавством. З 01.06.2022 року колонія перейшла під владу російської влади. Співробітник колонії ОСОБА_1 особисто сказав ОСОБА_16 , що колонія переходить під владу РФ. Керівництво колонії надало можливість вибору працівникам колонії або залишитись в подальшому працювати на російську владу або звільнитись. Серед тих, хто прийняв рішення про залишення працювати на російську владу був ОСОБА_5 . Свідок ОСОБА_16 особисто бачила, як ОСОБА_5 приходив на роботу в колонію після 01.06.2022 року та виконував свої службові обов`язки. На якій посаді він залишився та чи отримав він підвищення, свідку не відомо. ОСОБА_16 також не відомо, чи застосувались до ОСОБА_5 будь-які заходи фізичного чи психологічного впливу. Наскільки вона могла зрозуміти поведінку ОСОБА_5 та його образ дій, то він залишився добровільно працювати в колонії, при російській владі. Він іноді приїздив на автомобілі, а іноді приходив пішки на роботу. Жодного примусу з боку інших осіб свідок не бачила. ОСОБА_16 також не відомо, чи займався ОСОБА_5 будь-якою агітацією серед інших працівників колонії, з метою, щоб вони залишились працювати на російську владу. 
		   3.4.Показами свідка ОСОБА_17 , який показав, що обвинуваченого ОСОБА_5 він знає, як працівника колонії, з яким спільно працював у 2020-2021 років. Обвинувачений працював на посаді помічника начальника установи Північна виправна колонія № 90. Свідок ОСОБА_17 працював оперуповноваженим оперативного відділу колонії. 24.02.2022 року, коли розпочалось вторгнення військ Російської Федерації ОСОБА_17 знаходився на робочому місці. У травні 2022 року начальник колонії ОСОБА_15 повідомив, що колонія з 01.06.2022 року переходить під російську владу. Також було запропоновано співробітникам, хто не бажає продовжити працювати і перейти під владу росіян може звільнитись. Багато працівників звільнилось одразу. Так звільнились і виїхали начальник оперативного відділу ОСОБА_18 , оперативники ОСОБА_19 , ОСОБА_20 , співробітник колонії ОСОБА_21 та інш. Серед тих, хто залишився, був ОСОБА_5 . Оскільки ОСОБА_17 також залишився працювати під примусом, він особисто бачив ОСОБА_5 в колонії, на робочому місці, який виконував свої професійні обов`язки. При російській владі ОСОБА_5 підвищили і він став начальником чергових частин всіх установ виконання покарань. Особисто ОСОБА_5 дуже лояльно відносився до нової влади і навіть був задоволений, що у нього стала вища заробітна платня та що є певні доплати і соціальні гарантії. Свідку відомо, що у ОСОБА_5 сім`я мешкала в м. Миколаєві. Під час розмови з ним свідка про цей факт, ОСОБА_5 йому особисто казав, що не треба хвилюватись, скоро російські війська захоплять м. Миколаїв і все буде добре. Свідок ОСОБА_17 показав, що про тиск на нього з боку російської влади йому не відомо. За поведінкою, настроєм та діями ОСОБА_5 не можна було сказати, що він працював під примусом, або що йому щось не подобалось у ситуації, що склалась. Після деокупації м. Херсона і приходу Збройних Сил України ОСОБА_5 , разом з іншими працівниками, хто працював на російську владу евакуювались на лівий берег річки Дніпро. 
		   3.5.Показами свідка ОСОБА_22 , який показав, що ОСОБА_5 знає як чергового помічника начальника Північної виправної колонії № 90, з яким працював з 2021 року, коли сам влаштувався на роботу в колонію. ОСОБА_22 працював в колонії апаратником хімводоочищення при установі. Посаду ОСОБА_5 описав, як високу, в повноваження якого входило здійснювати контроль за діяльністю колонії, коли її начальника ОСОБА_23 не має на місці. 22.02.2022 року він був на робочому місці, коли дізнався про напад російських військ на Україну. Колонія перейшла на казармене положення. У травні 2022 року начальник колонії ОСОБА_15 зібрав всіх своїх підлеглих керівників та повідомив, що колонія з 01.06.2022 року переходить працювати під владу РФ. Одразу в колонії почали знімати українську символіку і чіпляти символіку Росії. ОСОБА_5 був атестованим працівником, у званні майор і він приймав присягу. Серед тих, хто залишився працювати на російську владу був ОСОБА_5 , який працював до останнього дня, допоки м. Херсон не звільнили Збройні Сили України. Тоді ОСОБА_5 разом з іншими співробітниками які залишились працювати на російську владу евакуювались на лівий берег р. Дніпро. Під час роботи на російську владу, ОСОБА_5 не висловлювався про окупаційну владу погано. Також він нічого не казав про тиск на нього, з метою примусити працювати на російську владу. Не відомо свідку і питання, чи сам ОСОБА_5 вчиняв буд-який тиск на працівників колонії, з метою, щоб вони залишились працювати у колонії на російську владу. За характером, свідок визначив ОСОБА_5 як людину не конфліктну, яка звичайно виконувала свою роботу. За поведінкою, образом дій та настроєм ОСОБА_22 визначив, що ОСОБА_5 очевидно при владі росіян все влаштовувало. 
		   Під час перехресного допиту, свідок ОСОБА_22 показав, що він не чув, щоб до ОСОБА_5 застосовували будь-яке насилля або примус, з метою, щоб він працював на російську владу. Свідок вважав, що він виконує свої службові обов`язки при окупації РФ добровільно. Чи вчинявся тиск на інших співробітників ОСОБА_22 не знає. Щодо себе показав, що відчував неприємні натяки з приводу відмови працювати в колонії, тому і залишився виконувати ті самі обов`язки при окупаційній владі. 
		   3.6.Показами свідка ОСОБА_24 , який показав, що станом на день широкомасштабного вторгнення на територію України, він був засуджений і відбував покарання в Північній виправній колонії № 90. Він особисто знав співробітника колонії ОСОБА_5 як « ОСОБА_25 », який працював черговим помічником начальника колонії. Бачив його особисто, оскільки неодноразово прибирав у штабі та в приміщенні для чергування. Коли колонію захопили росіяни, ОСОБА_24 бачив ОСОБА_5 і особисто з ним спілкувався на предмет чи залишиться він працювати на російську владу. Як зрозумів ОСОБА_24 , ОСОБА_5 вагався і міркував, чи залишитись йому працювати на російську владу. Яке він прийняв рішення, ОСОБА_24 не відомо. В подальшому він не бачив його на території колонії. 
		   3.7.Показами свідка ОСОБА_26 , який показав, що він є з 2007 року пенсіонером Державної кримінально-виконавчої служби України. Раніше працював у «Північній виправній колонії № 90» м. Херсон, в тому числі помічником начальника колонії. ОСОБА_5 знає як чергового помічника начальника колонії, з яким познайомився коли його запросили працювати у колонії, під час окупації м. Херсона росіянами. На роботу його запросив раніше знайомий ОСОБА_27 , пояснивши, що у випадку, якщо ОСОБА_26 відмовиться, наслідки можуть бути самими небезпечними. У колонії ОСОБА_26 пропрацював з 05.07.2022 року по вересень 2022 року (3 місяці). Пішов з колонії, оскільки його не влаштовувала влада росіян. У проміжок часу коли працював у колонії, ОСОБА_5 бачив на роботі майже кожний день. Свідку не відомо, чи працював ОСОБА_5 під примусом, однак враховуючи загальний настрій, майже завжди хороший настрій, більшу заробітну плату та матеріальне забезпечення, ОСОБА_26 вважає, що ОСОБА_5 працював добровільно. Охарактеризував ОСОБА_5 як освіченого спеціаліста, який має високий рівень професійної підготовки, гарний організатор, який дуже вміло виконував поставлені завдання. Після звільнення ОСОБА_26 з колонії, він ОСОБА_5 більше не бачив і про його долю, свідку нічого не відомо. 
		   3.8.Показами свідка ОСОБА_28 , який показав, що з 2011 року працює в Північній виправній колонії № 90 водієм. ОСОБА_5 знає як працівника колонії, який працює приблизно з 2021 року. Підстав обмовляти його у нього не має. Свідку відомо, що ОСОБА_5 був атестований працівник із званням і працював або помічником чергового колонії або заступником чергового колонії. Йому підпорядковувались начальники загонів та конвоїри та інші працівники охорони колонії. Під українською владою колонія працювала до 31.05.2022 року. З 01.06.2022 року на території колонії встановилась влада РФ. Після встановлення влади РФ, свідок ОСОБА_28 бачив на території колонії ОСОБА_5 два рази у цивільній формі. На територію колонії цивільна особа не мала права зайти. Свідок не бачив, що б ОСОБА_5 знаходився під примусом або над ним відбувалось фізичне насилля. Особисто із ОСОБА_5 свідок ОСОБА_28 ніколи не спілкувався, оскільки їх рід діяльності не був пов`язаний. 
		   Під час перехресного допиту, свідок показав, що працював водієм продуктового автомобіля і возив засудженим у колонію продукти харчування. Після встановлення влади РФ у колонії, він продовжив працювати оскільки потрібно було якось виживати. Заробітну платню він отримував у російських рублях. 
		 
		   ІІ.Документи докази.    
		   3.9.Протоколом обшуку від 24.11.2022 року, відповідно до якого слідчий ДБР у присутності понятих та в.о. начальника ДУ «ПВК № 90» ОСОБА_29 провів обшук адміністративної будівлі штабу державної установи «Північна виправна колонія (№90)», за адресою м. Херсон, вул. Некрасова, 234. Під час обшуку було виявлено та вилучено: журнал документів вхідної кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал обліку виданих паперів, журнал реєстрації вхідної кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації паперів по особовому складу, журнал реєстрації внутрішньої кореспонденції, журнал реєстрації вихідної кореспонденції, журнал реєстрації наказів, що містять помітки «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та «Северная исправительная колония (№ 90)»; «счет-фактура № 13946 от 10.10.2022» на 1-му аркуші із печаткою синього кольору на ньому із написом «Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» та кодом «1022102652»; «дополнительное соглашение № 2 к срочному трудовому договору от 01.06.2022 года» на працівника ОСОБА_22 у 2-х примірниках на 1 аркуші кожний; акти технічного огляду території, приміщень та споруд установи, а також акти проведення обшуків (оглядів) загальною кількістю 330 аркушів. 
		   3.10.Копією (мовою оригіналу) «Журнала № 7 регистрации внутренней корреспонденции», який заповнений у період з 17.05.2022 року по 24.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ. У журналі зазначені відомості про службові документи, які надходили до «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области» на ім?я працівника ОСОБА_5 .
		   3.11.Документами «Актом технічного огляду території, приміщень та споруд установи» у кількості 42 Акти. Документ складається з двох сторін і заповнений в тому числі російською мовою. На оборотній стороні Акту мається «Акт вибіркового обшуку (огляду)». У графах «керівник огляду» та «старший обшукової групи» містяться рукописним текстом прізвища (серед іншого) ОСОБА_5 та його підпис. Дати огляду зазначені у період з 01.06.2022 року по 14.10.2022 року., тобто у період часу коли м. Херсон та частина Херсонської області були окуповані військами РФ.
		   3.12.Документом (мовою оригіналу) «Журнал № 3 регистрации приказов по личному составу», який оформлений у період з 07.05.2022 року по 19.08.2022 року, тобто у період знаходження частини Херсонської області та м. Херсона під окупацією військ РФ. У журналі зазначені прізвища працюючих працівників «Северной исправительной колонии (№ 90) Управление службы исполнения наказаний по Херсонской области», серед яких є прізвище  ОСОБА_5 . У журналі є записи прізвища ОСОБА_5 і призначення його на посаду серед інших працівників 31.05.2022 року.
		   3.13.Висновком щодо невиконання або неналежного виконання під час службової діяльності вимог чинного законодавства черговим помічником начальника установи відділу нагляду і безпеки державної установи «Північна виправна колонія (№90)» майором внутрішньої служби ОСОБА_5 , що призвело до повідомлення про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК, який складений комісією відділу внутрішніх розслідувань Департаменту виконання покарань та затверджений Міністром юстиції України. Відповідно до вказаного висновку встановлений факт невиконання та неналежного ОСОБА_5 своїх службових обов`язків, що призвело до повідомлення йому підозри за ч. 2 ст. 111 КК. 
		   3.14.Документом, копією Наказу від 31.05.2022 року № 11 (мовою оригіналу): «Приказ о назначении ОСОБА_30 , ОСОБА_31 , ОСОБА_32 , ОСОБА_33 , ОСОБА_34 , ОСОБА_35 , ОСОБА_36 , ОСОБА_37 , ОСОБА_38 , ОСОБА_39 , ОСОБА_40 . В соответствии с Положением об Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Приказано назначить (среди других): ОСОБА_41 на должность старшого оперативного дежурного службы организации-аналитического отдела Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области, присвоив специальное звание майор внутренней службы, с должностным окладом 19698 рублей с 01.06.2022 и установив дополнительные выплаты: ежемесячную надбавку в процентах к должностному окладу за особые условия службы в размере 75; замещающему должность в аппарате Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области  10; замещающему должность сотрудника УИС, проходящего службу в Херсонской области  65. Установить стаж службы (выслугу лет) для выплаты ежемесячной надбавки к окладу месячного денежного содержания за стаж службы (выслугу лет) по состоянию на 01.06.2022 23 (двадцать три) года 02 (два) месяца 29 (двадцать девять) дней. Основание: заявление о принятии на службу ОСОБА_42 . Приказ подписан Начальником Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области ОСОБА_43 ». 
		    
		   4.Оцінка доказів судом.
		   4.1.Даючи оцінку усним доказам, суд зазначає, що свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_17 , які були діючими офіцерами, стверджувально зазначили про роботу ОСОБА_5 на владу Російської Федерації. Особисте спілкування з обвинуваченим та загальна обстановка свідчили, що ОСОБА_5 добровільно залишився працювати в колонії, під час її переходу під владу РФ. 
		   4.2.Свідок ОСОБА_44 , будучи працівником колонії та працюючи безпосередньо на прохідній до установи, особисто бачила ОСОБА_5 , який приходив в колонію на роботу, під час окупації. 
		   4.3.Свідок ОСОБА_22 підтвердивши роботу ОСОБА_5 , стверджувально зазначив, що останній працював не під примусом, а абсолютно добровільно. Свідок ОСОБА_26 , будучи пенсіонером кримінально-виконавчої служби, стверджувально зазначав, що прийшовши на роботу в колонію під час окупації, бачив серед працівників колонії ОСОБА_5 . 
		   4.4.Свідок ОСОБА_24 , який є засудженим і у період окупації відбував покарання у колонії, підтвердив, що бачив ОСОБА_5 як працівника колонії на території колонії і він виконував свої повсякденні функції. 
		   4.5.Так само свідок ОСОБА_28 будучи водієм установи, під час окупації працював на службовому автомобілі і безпосередньо бачив при виконанні своїх посадових обов`язків ОСОБА_5 , який працював черговим помічником начальника установи. 
		   4.6.За своєю характеристикою покази свідків ОСОБА_16 , ОСОБА_45 , ОСОБА_17 , ОСОБА_26 та ОСОБА_22 є як переконливими, так і змістовними. Для суду було достатньо ґрунтовно описані не тільки дії особисто ОСОБА_5 , які вони могли спостерігати, але й загальна картина окупації м. Херсона військовими РФ. Відповідно, суд зміг переконатись у правдивості показів свідків, на фоні існуючих загроз в той проміжок часу для кожного працівника колонії. Покази свідків не мали суб`єктивного забарвлення або заангажованості, які б показували упередженість по відношенню до ОСОБА_5 . Передача інформації ними здійснювалась дуже спокійно та впевнено. Жодних перебільшень або навпаки будь-яких недомовок їх покази не містять. 
		   4.7.Не доведено стороною захисту під час судового розгляду і підстав для обмови свідками обвинуваченого ОСОБА_5 . Відомостей про те, що будь-хто зі свідків був у неприязних стосунках з обвинуваченим або існують розумні підстави вважати, що вони мають конфлікт інтересів  судом не встановлено. Між собою свідки не є родичами, а тому не можливо і припустити про певну зацікавленість свідків у викривлені фактичних обставин події правопорушення.
		   4.8.Вагомими з точки зору доказування є документи докази, які вилучені під час обшуку ДУ «ПВК № 90» 24.11.2022 року слідчим ДБР. У службових документах, які складені під час окупації м. Херсон, наприклад у Журналі № 7 реєстрації внутрішньої кореспонденції або Журналі № 3 реєстрації наказів по особовому складу, можливо побачити, що ОСОБА_5 був діючим працівником, який виконував обов`язки (мовою оригіналу): «старшого оперативного дежурного службы организации-аналитического отдела Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области».
		   4.9.Окрім того, вилучений Наказ від 31.05.2022 року № 11, який підписаний (мовою оригіналу) «Начальником Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области ОСОБА_43 », об`єктивно підтверджує призначення ОСОБА_5 на посаду (мовою оригіналу): «старшого оперативного дежурного службы организации-аналитического отдела Управления службы исполнения наказаний по Херсонской области».
		   4.10.Оскільки обвинувачений не бажав прийняти участь у судовому розгляді, суд враховуючи позицію сторони захисту та власний досвід у розгляді вказаних проваджень визначив декілька думок з приводу можливої правової позиції за пред`явленим обвинуваченням. 
		   4.11.Так, якщо припустити, що ОСОБА_5 примусили виконувати обов`язки по службі, то для такої думки потрібні, щонайменше, будь-які докази. Як можливо побачити з показів свідків, для примусу не було жодних підстав. Більше того, свідок ОСОБА_13 показав, що він особисто спілкувався із ОСОБА_5 за межами установи виконання покарань і останній не тільки був задоволений новою владою і новими порядками, але й навіть запрошував (майже агітував) ОСОБА_13 прийти знову на роботу. 
		   4.12.Жоден зі свідків не висловлювався щодо примусу ОСОБА_5 . Окрім того, свідки ОСОБА_13 та ОСОБА_17 показали, що керівник установи ОСОБА_46 запропонував працівникам добровільно прийняти рішення або залишитись в колонії або звільнитись. 
		   4.13.Відповідно суд робить висновок, що у кожного працівника був свідомий вибір, як вчинити, а сам вибір вони могли оцінити на предмет юридичних наслідків. 
		   4.14.Далі, якщо навіть припустити, що ОСОБА_5 діяв під примусом, після звільнення м. Херсона від окупації російських військ, останній повинен був одразу з`явитись до правоохоронних органів України та повідомити свою історію, в тому числі повідомити про факти примусу. Натомість, ОСОБА_5 евакуювався вже як працівник незаконно створеної державної установи окупаційною владою на частину України, яка не під контролем держави України.
		   4.15.На думку суду, дії ОСОБА_5 , мали свій вираз у формі початку роботи і здійснення такої роботи на посаді службової особи у правоохоронному органі російської федерації, під час тимчасової окупації Херсонської області. Особливістю ситуації є правовий статус ОСОБА_5 , який будучи громадянином України, до окупації Херсонської області військами РФ займав посаду черговий помічник начальника установи «Північна виправна колонія № 90» відділу нагляду і безпеки. Така особливість покладає дещо більшу відповідальність на ОСОБА_5 , ніж очевидно він собі уявляє. У справі за схожим обвинуваченням2 суд проводив свою думку, що для державних службовців обов`язок із захисту батьківщини не є правом вибору і що для звичайного українського громадянина є жертвою, для державного службовця, працівника правоохоронного органу - є боргом (обов`язком). 
		   4.16.Суд вважає, що досліджені докази досить змістовно руйнують правову позицію сторони захисту та можливі версії захисту. У даному провадженні, докази не надають права на два тлумачення. У виробленні переконання про винність обвинуваченого ОСОБА_5 суд зважав як на джерела доказової інформації, так і на її зміст. Поведінка свідків, здатність їх висловлювати свої думки, інтонація та спосіб передачі думок, емоційна складова особи у залі суду, все враховано судом і всьому надано свою розумну оцінку. Суд намагався оцінити значення інформації для кожної сторони у провадженні, щоб не допустити будь-якої упередженості під час дослідження доказів.
		   4.17.Таким чином суд робить висновки про винність обвинуваченого не на підставі ефемерних спонукань, а на підставі твердих переконань, що дії ОСОБА_5 і зовнішні встановлені факти які стали доступними для спостереження і оцінки об`єктивно показують про порушення останнім кримінального закону. Суд стверджує, що ОСОБА_5 будучи співробітником колонії при українській владі, вступив на посаду і вийшов на роботу в той самій колонії під час здійснення окупації Херсонської області військами Російської Федерації. Він виконував роботу старшого оперативного чергового управління служби виконання покарань і таким чином утверджував незаконну владу Російської Федерації на тимчасово окупованій території України в Херсонській області. Це і стало предметом даного судового розгляду, наслідком якого є даний обвинувальний вирок. 
		 
		   ІІ. Питання умислу, мотивів, мети правопорушення.
		   4.18.Суд вважає, що ОСОБА_5 , прийшовши до думки про можливість роботи в правоохоронному органі російської федерації, виконуючи роль оперативного чергового управління виконання покарань, очевидно, усвідомлював суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачав їх суспільно небезпечні наслідки, оскільки знав, що допомагає Російській Федерації утверджувати свою владу на території України і бажав їх настання. 
		   4.19.Воля ОСОБА_5 мала свою реалізацію у комплексі дій, які у сукупності призвели до порушення суспільних відносин пов`язаних із зовнішньою безпекою України. Спочатку це були роздуми про можливість роботи під іншою владою. На фоні обстановки, що стрімко змінюється в період часу квітень, травень, червень 2022 року, при умовах постійної інформаційної атаки ворога на свідомість звичайних громадян, про утвердження назавжди російської влади на окупованій території, з урахуванням низької патріотичної свідомості та при відсутності об`єктивних знань про історію України, її визвольної боротьби проти Російського Імперії протягом більше трьохсот років, обвинувачений ОСОБА_5 піддався спокусі власних егоїстичних та амбіційних планів на життя, погодившись на роботу під владою РФ. Перехід від намірів до втілення у життя конкретних дій, супроводжувався роздумами, оскільки ОСОБА_5 розумів всі негативні наслідки для себе від роботи на ворога. 
		   4.20.Відомо, що мотив у даному виді злочину на кваліфікацію не впливає і традиційно не розглядається як обов`язкова ознака суб`єктивної сторони. Разом з тим, суд вважає, за необхідно зазначити, що мотивами у даному злочині були сукупність факторів свідомості і ідейних міркувань особи, а саме: малодушність, безпринципність, конформізм, бажання рабської догідливості існуючому (в певний проміжок часу) пануванню думок і задоволення власних егоцентричних потреб, пов`язаних із кращим матеріальним забезпеченням. Не можна не врахувати такий фактор як користь, оскільки відомо, що в проміжок часу, коли відбувались активні бойові дії за м. Херсон, і знищення всього українського, місцевим мешканцям Херсонської області було дуже складно вижити при умові відсутності стабільності як в грошовому обороті, так і взагалі із забезпеченням продуктами харчування та першої необхідності. Тому робота, а фактично будь-яка оплачувана робота, були не засобом до розвитку та процвітання, а скоріш за все, засобом до виживання.
		   4.21.Метою дій ОСОБА_5 було безумовне завдання непоправної шкоди державним інтересам України, а саме суверенітету, територіальній цілісності та недоторканості, обороноздатності, державній та інформаційній безпеці України. Суд вважає, що рівень освіти та розвитку обвинуваченого, надавав йому можливість зрозуміти, що своїми діями він допомагає створювати ворогу на території України незаконні державні установи, що начебто мають легітимну владу. Психічне ставлення обвинуваченого до вчинених дій та їх наслідків є виною у формі умислу. Прямий він або непрямий не має для кваліфікації значення. Головним залишається свідоме сприйняття ОСОБА_5 своєї злочинної ролі у описаних вище діях  державної зради. 
		   4.22.Стверджуючи про такий порядок речей, суд враховує особистість обвинуваченого, його освіту, життєвий шлях, соціальне положення, кругозір та ставлення до оточуючих подій.
		   4.23.У вказаному провадженні, як і в інших подібних справах, постає свідоме питання, пов`язане з вибором людини та правильністю її дій в умовах війни. І справді, вже з часом, набагато легше оцінювати ситуацію та надавати поради, про те, якими повинні бути дії у випадку нападу іншої держави, у випадку агресивної військової агресії, з боку ворога. 
		   4.24.Суд вважає за необхідне визначити такий порядок дій, для того, щоб у майбутньому не виконало моральних дискусій з приводу поведінки та дій осіб, які потрапили у схожі життєві події. Суд вважає, що можливо стверджувально показати, при яких умовах та за яких обставинах зберігається по-перше право людини на уникнення від кримінальної відповідальності та по друге, що можливо насправді найважливіше для совісної людини, це збереження власного імені та власного сумління, якщо воно є і воно не так заважає, - словами ОСОБА_47 , - як собака, яку є бажання отруїти. 
		   4.25.В аналогічному провадженні3 суд вже зазначав, що в умовах агресивної війни, та початку захоплення територій України завжди є вибір: 
		   1)Залишити своє робоче місце, незалежно від посади та службових обов`язків, які покладені державою на особу, при цьому, необхідно створити такі умови, щоб залишення посади не мало б тяжких наслідків як для держави, так і для третіх осіб. У даному випадку, були всі підстави або звільнити всіх засуджених, відкривши камери їх утримання та залишити установу і територію, яка може бути окуповано ворогом, або, навпаки, нікого не випускати, оскільки в колонії залишались інші працівники, а тому просто залишити установу і виїхати. Такі дії не можуть бути визнані злочином, оскільки вчиняються у крайній необхідності. Звільнення засуджених, на думку суду, не більше зло, ніж зрада держави. Властивість вказаних дій, очевидно показує, що державна зрада для держави найстрашніший злочин, оскільки впливає на існування самої держави. Саме тому Особлива частина Кримінального Кодексу починається з Першого Розділу «Злочини проти основ Національної безпеки України». Як відомо з теоретичної  доктринальної літератури, держава здатна «вибачити» навіть вбивство свого громадянина, при певних умовах і обставинах, однак не при яких умовах не може вибачити зраду себе.
		   2)Якщо справді людина не може залишити місце проживання (що насправді є дуже відносним твердженням), наприклад, оскільки в нього є хворі родичи, то можливо залишитись на території, яка невдовзі стане окупованою, однак ,працювати на владу іншої держави  така людина не має права, оскільки це є злочином. У будь-якому випадку це зрада національним інтересам власної держави. Це не питання, яке визначено у Кримінальному законодавстві тільки України. Це правове положення, що мається у більшості країн світу, яке створене історичним розвитком будь-якої держави. На прикладі України: у випадку, якщо державний службовець переходить на бік ворога  це державна зрада; якщо звичайний громадянин  це колабораційна діяльність. 
		   3)Третій варіант можливо занадто популістичний, а дехто може сприйняти його як претензійність на бажання справити враження. Мова іде про бажання вступити у боротьбу проти ворога, який зухвало і несправедливо вторгся на територію України, вирішивши, що має право на унікальність і тлумачення права на свободу та самовираження. Боротьба про яку іде мова, повинна відбуватись свідомо та зумисно. Форми боротьби та засоби не мають жодного значення. Вона може бути відкрита або прихована, вона може бути на відстані (як, наприклад, волонтерство) або безпосередньо власними силами та засобами. Головним повинна стати бажання по-перше визволення власної землі від ворога, по-друге захист держави, суспільства, громади та вже потім сім`ї від ворога. 
		 
		   5.Обставини, які пом`якшують або обтяжують покарання.
		   5.1.Обставин які пом`якшують покарання обвинуваченого судом не встановлено. 
		   5.2.Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлено. 
		 
		   6.Мотиви призначення покарання.    
		   6.1.Переходячи до питання виду та строку покарання, суд оцінює як особу обвинуваченого, так і фактичні обставини вчиненого. 
		   6.2.Особистість обвинуваченого свідчить про наступне. Так, ОСОБА_5 на час вчинення правопорушення знаходився у віці 41 років (в теперішній час 44 роки). Народився та виріс в смт. Ольшанське, Миколаївського району, Миколаївської області. Є громадянином України. Одружений, має на утримані двох дітей: ІНФОРМАЦІЯ_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 . Має вищу освіту. В теперішній час проживає на окупованій території України у Херсонській області. ОСОБА_5 та його дружина ОСОБА_9 набули громадянства РФ. 
		   6.3.Фактичні обставини правопорушення, як зазначено вище, стосуються державної зради, коли людина своїми діями створює виняткову суспільну небезпеку, пов`язану із майже непоправною шкодою для держави Україна. Мова іде як про незалежність держави, так і зазіхання на територіальну цілісність і недоторканність, а також про завдання шкоди державній безпеці України, у вигляді переходу на бік ворога в умовах воєнного конфлікту та допомоги в утвердженні незаконної влади іншої держави на території України. 
		   6.4.Суд враховує дії обвинуваченого, їх характер та зміст, який мав прояв у виконанні адміністративних та наглядових функцій в (мовою оригіналу) «Управлении службы исполнения наказаний по Херсонской области Федеральной службы исполнения наказаний», на території окупованої Херсонської області. Так, ОСОБА_5 , в силу своєї неосвіченості та невігластва, маючи сукупність індивідуальних рис характеру, які показують його як людину пристосуванця і конформіста, неправильно оцінив життєві обставини та перейшов на бік ворога. Фактів нагляду ОСОБА_5 за українськими військовими полоненими або участь чи малодушне спостереження за фактами катування українських військовополонених, під час судового розгляду не встановлено.
		   6.5. ОСОБА_5 , на жаль, не тільки не виконав свій борг по відношенню до держави Україна, але й зрадив її інтереси. Про жертовність взагалі мова не іде, оскільки, як зазначено вище, ОСОБА_5 керувався виключно власними егоцентричними мотивами і доля України та української нації його при прийняті доленосних рішень не турбувала. 
		   6.6.Історично державна зрада була найтяжчим злочином серед всіх видів злочину. Це пояснюється її змістом. Якщо допустити зневажливе ставлення до основ державності, її зруйнує або загарбницька влада, або навіть звичайна малодушність і байдужість власних громадян. Коли ж ми кажемо про державних службовців, держава вважає, що саме вони здатні першими прийняти виклики та загрози, що стали справжньою небезпекою для її існування. 
		   6.7.На прикладі Стародавнього Риму, можливо побачити, що зрадниками держави називали осіб - «probator», яким пред`явлено відповідне обвинувачення4. Незалежно від історичного періоду  Архаічного (царського), Республіканського або Періоду Імперії, державна зрада, як державний злочин (perduellionis) або злочин проти величності переслідувався і карався досить жорстоким покаранням  стратою. Такий злочин обіймав собою всі дії які будь-яким чином ображали могутність, суверенітет і гідність держави5. 
		   6.8.У іншому джерелі ми можемо побачити наступне. Закон «Про образу величі римського народу», було прийнято в 103 році до н.е. У перелік складу злочинів за цим законом у зазначений період входили такі дії: передача ворогам Риму землі та людей, підтримка ворогів, несанкціонований випуск на волю полонених, дезертирство, змова проти влади. Відомий римський юрист Павло (перша половина ІІІ століття) у коментарях вказував, що той, хто здійснив державну зраду, піддавався позбавленню цивільної правоздатності. Державна зрада трактувалася цим юристом як дезертирство, перехід набік ворогаРиму або визнання ворогом на підставі чинного законодавства чи рішення Сенату6.
		6.9.Відомо з історії, що протягом ХVI  ХVIII ст. Литовський статут був основним збірником права в Україні, навіть у тій частині де українські землі були приєднані до Литви та Польщі. Він був головним джерелом українського права в Гетьманській Україні та становив основне джерело проекту зводу законів «Права, по которым судится Малороссийский народ». На Правобережній та Лівобережній Україні окремі положення діяли до 40-х років ХІХ ст. Другий та Третій Литовські статути передбачали покарання за злочини проти держави та монарха (престолу («маєстату»)7. Так, зрадником визнавалася та особа, яка надавала ворогові інформацію; що спричинялашкоду державі, а також привела ворога на свою територію; втекла доворога,особливо якщо зцією країноювелася війна; листувалась з ворогом; передала державну таємницю; передала зброю, гроші, хліб тощо. Державним злочином вважалось здача ворогу замка та капітуляція гарнізону. За такі злочини передбачалась смертна кара (страта) (Литовський статут 1566 р. (ІІ): розділ 1, артикули 3, 6, Литовський статут 1588 (ІІІ): розділ 1, арт. ), а до причетних смертна кара або позбавлення всіх прав «честі» та конфіскація майна.8 
		   6.10.На прикладі з кодифікацій українського права першої половини XVIII ст. «Права, по которым судится Малороссийский народ» (1743), можливо побачити, що караним вважалася «державна зрада» у вигляді втечі доворога, передачі ворогові відомостеи? шляхом листування або посильним із метою сприяння неприятелеві та завдання шкоди Государеві або інтересам держави (розділ 3, арт. 2, пункти 6-8, арт.3, пункти 2,3,8 тощо). За вчинення цього злочину зраднику призначали покарання у виді смертної кари через четвертування. Покаранню за вчинення відповідного злочину підлягали не лише виконавці, а и? родичі зрадника, які не повідомили про вчинення злочину, котрі, за аналогією з нормами Литовських статутів, каралися на смерть. У ціи? пам`ятці права застосовано для зрадника так звану символічну смертну кару у разі, якщо останніи? утік до ворога з наміром заподіяти шкоду своі?и? Вітчизні (на шибениці вішали образ, якии? уособлював злочинця).9 
		   6.11.Таким чином, ми можемо побачити, що в різний історичний період розвитку державності, в різних державах, при різних умовах життя та економічного розвитку, державна зрада вважалась особливо тяжким злочином, оскільки посягала як на національну безпеку так і на існування самої держави. Загроза від злочину надто значна, щоб досить помірковано відноситись до такого розвитку подій. Коли ж злочин вчиняється не звичайним громадянином України, а державним службовцем, який виконує владні функції, користуючись довірою народу, це вимагає більш суворої реакції держави. Суд враховує, що обвинувачений не причетний до будь-яких дій пов`язаних із катуванням українських військовополонених. Натомість, малодушне ставлення до України та національних ідей, при наявності беззаперечних доказів вини у державній зраді  зобов`язують суд прийняти досить суворе покарання. 
		   6.12.При таких умовах необхідним і достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення нових кримінальних правопорушень, повинно бути призначено покарання у межах, встановлених у санкції статі, зв`язане з позбавленням волі. Як відомо, санкція статті передбачає досить вузьку градацію покарань, відповідно строк такого покарання повинен бути меншим з двох визначених, тобто 15 (п`ятнадцять) років. Саме таке покарання на нашу думку буде відповідати, як особистості обвинуваченого так і обставинам правопорушення. 
		   6.13.Окрім того, до обвинуваченого необхідно застосувати додаткове покарання у вигляді конфіскації майна, яке визначено як обов`язкове до застосування. 
		   6.14.Окремо суд, в порядку ст. 54 КК, вважає за необхідне, враховуючи тяжкість вчиненого ОСОБА_5 злочину, фактичні обставини даного провадження та наслідки від незаконних дій обвинуваченого для держави України, позбавити останнього спеціального звання, як працівника правоохоронного органу.
		 
		   7.Мотиви ухвалення інших рішень щодо питань, які вирішуються судом при ухваленні вироку, та положення закону, яким керувався суд.
		   7.1.Вирішуючи питання щодо запобіжного заходу, судом встановлено наступне. Так, під час спеціального судового розгляду достеменно встановлено, що ОСОБА_5 перебуває на тимчасово окупованій території України. Відповідно, до останнього можливо застосування спеціальних положень КПК в частині обрання запобіжного заходу без особи, в порядку ч. 6 ст. 193 КПК. 
		   7.2.У зв`язку із засудженням обвинуваченого ОСОБА_5 за вчинення злочину передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та для забезпечення виконання вироку і оголошення обвинуваченого у міжнародний розшук, суд в порядку ч. 6 ст. 193 КПК вважає за необхідне обрати ОСОБА_5 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою. Для застосування вказаного запобіжного заходу суд надає дозвіл компетентним органам на затримання ОСОБА_5 , незалежно від місця його знаходження та доставки до місця відбування покарання за вказаним вироком суду. Вирок суду в частині розшуку особи і його затримання повинен виконуватись у загальному порядку відповідними компетентними органами.
		7.3.Ухвалюючи вирок, суд керується ст. ст. 370, 373, 374 КПК.
		 
		РЕЗОЛЮТИВНА ЧАСТИНА
		 
		   1.1.Визнати ОСОБА_5 винним у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 111 КК та призначити йому покарання у вигляді позбавлення волі на строк 15 (п`ятнадцять) років, з конфіскацією всього належного йому майна.
		   1.2.На підставі ст. 54 КК позбавити ОСОБА_5 спеціального звання, як працівника правоохоронного органу.
		   1.3.Початок строку відбуття покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_5 обчислювати з моменту законного затримання.
		   1.4.Затримати ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 негайно, незалежно від його місця знаходження, з метою доставки до відповідної установи виконання покарань. 
		   1.5.Обрати обвинуваченому ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою до часу доставлення останнього до відповідної установи виконання покарань для відбування покарання.
		   1.6.Вирок суду першої інстанції, набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК, якщо таку скаргу не було подано.
		   1.7.Апеляційна скарга на вирок суду, може бути подана протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Для особи, яка перебуває під вартою, строк подачі апеляційної скарги обчислюється з моменту вручення їй копії судового рішення.
		   1.8.Копія вироку негайно після його проголошення вручається обвинуваченому та прокурору та не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.
		 
		 
		 
		 
		 
		Головуючий суддя         Суддя              Суддя
		ОСОБА_1          ОСОБА_2      ОСОБА_3 
		 
		 
		 
		 
		 
		[1]Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24
		[2]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		[3]Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року у справі № 521/8492/23, провадження № 1-кп/521/1357/23
		[4]Словник латинських юридичних висловів під редакцією ОСОБА_48 , Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258
		[5]Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора ОСОБА_49 , 1883 р. Одеса, С. 97.
		[6]Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття Першина Ю.В. https://cyberleninka.ru/article/n/nakazaniya-za-oskorblenie-velichiya-rimskogo-naroda-v-ugolovnom-prave-drevnego-rima/viewer
		[7] ОСОБА_50 «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828
		[8] ОСОБА_51 , ОСОБА_52 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		[9] ОСОБА_51 , ОСОБА_52 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		 
		        
		 
		1 Ухвала Малиновського районного суду м. Одеси від 05.07.2024 року у справі № 521/8183/23, провадження № 1-кп/521/804/24
		2 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 29.09.2023 року у справі № 521/5223/23; провадження № 1кп/521/1244/23.
		3 Вирок Малиновського районного суду м. Одеси від 11.12.2023 року у справі № 521/8492/23, провадження № 1-кп/521/1357/23
		4 Словник латинських юридичних висловів під редакцією ОСОБА_48 , Видавництво Право. Харків 2007 рік, С. 258
		5 Підручник Історії Римського права, Гвидо Паделеті, переклад ординарного професора ОСОБА_49 , 1883 р. Одеса, С. 97.
		6 Покарання за «образу величі римського народу» у кримінальному праві Стародавнього Риму, Наукова стаття ОСОБА_53 
		7  ОСОБА_50 «Ображеніе маестату и зрада Речи Посполитой» як державний злочин за нормами Статутів Великого князівства Литовського // Правове життя сучасної України. Одеса : ВД «Гельветика», 2019. Т. 1. С. 178181. URL: http://dspace.onua.edu.ua/handle/11300/20828
		8  ОСОБА_51 , ОСОБА_52 . Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 108-109. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf
		9  ОСОБА_51 , ОСОБА_54 Історичні фактори соціальної обумовленості кримінальної відповідальності за державну зраду в Україні (ХІ-ХVІІІ ст.) // Вісник Луганського державного університету внутрішніх справ імені Е.О. Дідоренка. Вип. 1. 2016. C. 111. URL: https://dspace.nlu.edu.ua/bitstream/123456789/14597/1/Zaitsev_Filipenko_104-115.pdf

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...