Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 380/22982/24 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо забезпечення громадського порядку та безпеки, національної безпеки та оборони України, зокрема щодо.
Надіслано судом: 20.12.2024. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2024.
Дата набрання законної сили: 21.01.2025
Номер судового провадження: П/380/23209/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД
		справа №380/22982/24
		Р І Ш Е Н Н Я
		І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
		 
		20 грудня 2024 року
		 
		Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Хоми О.П., розглянувши у письмовому провадженні в м. Львові в порядку спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, 
		в с т а н о в и в :
		ОСОБА_1 (далі  позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) (далі  відповідач, в/ч НОМЕР_1 ), в якому просить:
		- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо незвільнення позивача з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 12 пункту 3, частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.09.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення;
		- зобов`язати відповідача прийняти рішення про звільнення позивача на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами: у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
		Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивач, ІНФОРМАЦІЯ_2 , 02.07.2024 звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_3 із заявою про надання відстрочки від мобілізації у зв`язку із необхідністю догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК від 14.06.2024 №726760 та заключенням ЛКК КНП Монастириського центру первинної медико-санітарної допомоги, та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, оскільки батько ОСОБА_3 з ними не проживає та інших дітей, окрім нього, немає. Однак, ІНФОРМАЦІЯ_4 відмовлено у прийнятті заяви позивача та скеровано на проходження військово-лікарської комісії, незважаючи на його вік - 22 роки, а згодом доставлено в ІНФОРМАЦІЯ_5 та 04.07.2024 призвано для проходження військової служби під час мобілізації. Вказує, що 12.07.2024 звернувся до начальника 7 ПКЗ із рапортом та необхідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-ХІІ (далі  Закон №2262-ХІІ) у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою ІІ групи інвалідності та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення. Відповідач листом від 19.08.2024 відмовив у задоволенні рапорту, оскільки у долучені копії довідки до акта огляду МСЕК не визначено потребу у постійному сторонньому догляді. ОСОБА_1 08.09.2024 повторно звернувся до відповідача із рапортом та доповненим пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону №2262-ХІІ. Однак відповідач повторно листом від 16.10.2024 позивачу відмовив у задоволенні рапорту, з підстав того, що надане заключення ЛКК КНП від 09.07.2024 №198 не відповідає встановленому зразку. Стверджує, що відповідачем вказано недостовірну інформацію щодо того, що він проходить військову службу за контрактом та що ним надавались документи до рапорту в електронному вигляді. Вважаючи протиправною повторну відмову відповідача щодо звільнення з військової служби, звернувся до суду з цим позовом. 
		Відповідачем позову не визнано з підстав, викладених у відзиві на позовну заяву, суть яких полягає у такому. Питання про прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту позивача, а саме щодо звільнення з військової служби носить дискреційний характер. Зазначає, що копія довідки від 09.07.2024 №198 не відповідає затвердженим МОЗ України формам медичної облікової документації. Вказує, що не в повному обсязі висвітлена інформація стосовно членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення, які відповідно до закону зобов`язані утримувати та доглядати за ОСОБА_2 , тобто стосовно її членів сім`ї - синів та доньок. Ця інформація повинна бути надана в будь-якому випадку та підтверджена документами у разі наявності (або відсутності) таких осіб, а за наявності таких осіб, всі наявні особи повинні підтвердити (або спростувати), що самі потребують постійного догляду за висновком МСЕК чи ЛКК закладу охорони здоров`я. Тому інформація щодо автобіографічних даних військовослужбовця, інших членів сім`ї першого та другого ступенів споріднення та інша додаткова інформація розглядається тільки із матеріалів, які подаються повіреними додатками в паперовому вигляді до рапорту військовослужбовця. Просить відмовити у задоволенні позову.
		Ухвалою від 13.11.2023 відкрито спрощене позовне провадження в адміністративній справі без виклику сторін.
		Відповідачем 16.12.2024 (вх. №92159) подано відзив на позовну заяву.
		Суд, з`ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, встановив такі фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , перебуває на військовому обліку у ІНФОРМАЦІЯ_3 у АДРЕСА_1 .
		Згідно до записів трудової книжки серії НОМЕР_2 ОСОБА_1 01.07.2024 звільнений з роботи за згодою сторін з ТзОВ «Захід агропродукт» та ТзОВ «Захід Агроінвест» з посади на підставі наказів №135 від 01.07.2024 та №92 від 01.07.2024.
		Відповідно до свідоцтва про народження № НОМЕР_3 від 12.05.2002 ОСОБА_1 , його матір`ю є ОСОБА_2 , а батьком ОСОБА_4 .
		Відповідно до довідки до акта огляду медико-соціальною експертною комісією серії 12 ААГ №726760 від 14.06.2024 ОСОБА_2 є інвалідом ІІ групи на підставі загального захворювання. Інвалідність встановлена на строк до 01.07.2026. 
		Згідно рішення ЛКК, заключення ЛКК №198 від 09.07.2024 КНП «Монастирський центр первинної медико-санітарної допомоги» ОСОБА_2 потребує постійного стороннього догляду. 
		Згідно з висновком до заключення ЛКК №198 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 09.07.2025.
		Заявою від 10.07.2024, яка нотаріально засвідчена державним нотаріусом Вйоташек В.І. та зареєстрована в реєстрі за №1726, ОСОБА_2 підтверджує, що, перебуваючи при здоровому глузді та ясній пам`яті та діючи добровільно, розуміючи значення своїх дій, без будь-якого примусу як фізичного, так і морального, на поточну дату є інвалідом ІІ групи та обирає свого сина ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , для здійснення догляду. Одночасно повідомляє про відсутність інших працездатних осіб, зобов`язаних відповідно до закону її утримувати.
		Відповідно до акту про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 27.06.2024 №11 Монастириської міської ради на підставі заяви від 21.06.2024 ОСОБА_1 здійснює постійний догляд за ОСОБА_2 . 
		Обстеження проведено за адресою: АДРЕСА_2 .
		Установлення факт здійснення догляду  так.
		Відсутність інших осіб, які не є військовозобов`язаними та відповідно до закону зобов`язані утримувати особи (до пункту 13 частини 1 статті 23 Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»)  так.
		Комісія в складі: голови комісії, керуючого справами (секретаря) виконкому  Кузневича С.С., заступника комісії, начальника відділу соціального захисту населення Барабан Т.В., секретаря комісії, інспектора з благоустрою Монастириської міської ради  Безущак О.М., головного спеціаліста-юристконсульта юридичного відділу реєстрації та обліку місця проживання фізичних осіб міської ради  Синюка Б.В., провела обстеження фактичного проживання громадянина ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 ., в ході якого встановлено, що гр. ОСОБА_4 в АДРЕСА_2 , у даний час не проживає.
		Факт обстеження підтверджується актом обстеження будинковолодіння, затвердженого міським головою А О. Старух 09.07.2024, підписаного членами комісії.
		Рішенням Монастириського районного суду Тернопільської області від 30.07.2024 у справі №603/449/24 розірвано шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . 
		ОСОБА_1 відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 року №69/2022 «Про загальну мобілізацію» 04.07.2024 було призвано для проходження військової служби під час мобілізації на особливий період та наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 04.07.2024 зараховано на військову службу за призовом під час мобілізації на особливий період до особового складу на посаді інспектора прикордонної служби 3 категорії - кулеметника 1 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) відділу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип Б), (з місцем дислокації АДРЕСА_3 ) ІНФОРМАЦІЯ_1 , Військова частина НОМЕР_1 , військове звання - солдат.
		ОСОБА_1 12.07.2024 звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом та відповідним пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за підпунктом «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 №2232-Х у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю - ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
		До рапорту додано належним чином засвідчені копії та оригінали документів:
		- копію паспорта ОСОБА_1 ;
		- копію паспорта ОСОБА_2 ;
		- Витяг з реєстру територіальної громади адреси реєстрації ОСОБА_2 ;
		- копію картки РНОКПП ОСОБА_2 ;
		- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
		- копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 від 14.06.2024 №726760;
		- заключення ЛКК КНП Монастирського центру первинної медико-санітарної допомоги про потребу постійного догляду за ОСОБА_2 №198 від 09.07.2024;
		- заяву ОСОБА_2 про визначення ОСОБА_1 особою, яка здійснює догляд від 10.07.2024;
		- акт про встановлення факту здійснення особою ОСОБА_1 догляду за ОСОБА_2 №11 від 27.06.2024;
		- акт обстеження будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 від 09.07.2024; 
		Відповідач листом від 19.08.2024 відмовив у задоволенні рапорту ОСОБА_1 з тих підстав, що в долученій копії довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії серії СГ 12 ААГ від 14.06.2024 №726760 у висновку про умови та характер праці, рекомендованих заходах по відновленню працездатності не визначено потребу у постійному сторонньому догляді. 
		Також відповідач зазначив, що при наданні ОСОБА_1 документів, які підтверджують підстави для звільнення, його рапорт буде розглянутий повторно.
		ОСОБА_1 08.09.2024 повторно звернувся до начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 з рапортом та доповненим пакетом підтверджуючих документів про звільнення з військової служби за підпунктом «г» п.2 ч.4 ст.26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 року №2232-ХШ у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи, та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
		До рапорту було додано належним чином засвідчені копії та оригінали документів:
		- копію паспорта ОСОБА_1 ;
		- копію паспорта ОСОБА_2 ;
		- Витяг з реєстру територіальної громади адреси реєстрації ОСОБА_2 ;
		- копію картки РНОКПП ОСОБА_2 ,
		- копію свідоцтва про народження ОСОБА_1 ;
		- копію пенсійного посвідчення інваліда 2-ї групи ОСОБА_2 № НОМЕР_4 від 07.07.2024;
		- заключення ЛКК КНП Монастирського центру первинної медико-санітарної допомоги про потребу постійного догляду за ОСОБА_2 №198 від 09.07.2024;
		- заяву ОСОБА_2 про визначення ОСОБА_1 особою яка здійснює догляд від 10.07.2024 з;
		- Акт обстеження будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 від 09.07.2024;
		- зопію рішення Монастирського районного суду Тернопільської області у справі №603/449/24 від 30.07.2024 про розівання шлюбу між ОСОБА_2 та ОСОБА_4 .
		У відповідь на рапорт ОСОБА_1 отримав Відомість доведення до інспектора прикордонної служби 2 категорії - водія 3 групи інспекторів прикордонної служби відділення інспекторів прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_6 » (тип В) відлілу прикордонної служби « ІНФОРМАЦІЯ_7 » (тип Б) солдата ОСОБА_1 , розпорядження начальника НОМЕР_5 прикордонного загону №08/75075/24-Ви від 16.10.2024 «Про розгляд рапорту щодо звільнення», яким в задоволенні такого повторно відмовлено, мотивуючи тим, що надане Заключення ЛКК КНП Монастирського центру первинної медико-санітарної допомоги про потребу постійного догляду за ОСОБА_2 № 198 від 09.07.2024 не відповідає встановленому зразку, відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України 09.03.2021 №407, який зареєстрований в Міністерстві юстиції України 15.04.2021 за №510/36132, та не надано копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії для підтвердження потреби в постійному догляді а також не в повному обсязі висвітлена інформація стосовно членів сім`ї першого та другого ступеня спорідненості, які відповідно до закону зобов`язані утримувати та доглядати за ОСОБА_2 , стосовно її синів та дочок. 
		Вважаючи поведінку відповідача протиправною, позивач звернувся до суду з цим позовом. 
		При вирішенні спору суд керувався наступним.
		Відповідно до статті 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. 
		Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також загальні засади проходження в Україні військової служби визначає Закон України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі Закон № 2232-ХІІ).
		Згідно до статті 1 Закону № 2232-XII захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України.
		Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
		Військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; приписку до призовних дільниць; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
		Положеннями частин першої та шостої статті 2 Закону № 2232-XII визначено, що військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров`я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов`язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності. Час проходження військової служби зараховується громадянам України до їх страхового стажу, стажу роботи, стажу роботи за спеціальністю, а також до стажу державної служби.
		Види військової служби: строкова військова служба; військова служба за призовом під час мобілізації, на особливий період; військова служба за контрактом осіб рядового складу; військова служба за контрактом осіб сержантського і старшинського складу; військова служба (навчання) курсантів вищих військових навчальних закладів, а також вищих навчальних закладів, які мають у своєму складі військові інститути, факультети військової підготовки, кафедри військової підготовки, відділення військової підготовки (далі - вищі військові навчальні заклади та військові навчальні підрозділи вищих навчальних закладів); військова служба за контрактом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб офіцерського складу; військова служба за призовом осіб із числа резервістів в особливий період.
		Підстави та порядок звільнення з військової служби передбачені статтею 26 Закону №2232-XII, а у частині 4 якої наведені підстави звільнення з військової служби військовослужбовців, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, зокрема: під час дії особливого періоду (крім періоду дії воєнного стану) (п.1), під час воєнного стану (п.2).
		У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому продовжувався і діє на час розгляду справи. 
		Підпунктом «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону № 2232-ХІІ (на час виникнення спірних правовідносин) передбачено, що військовослужбовці, які проходять військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період, звільняються з військової служби у період воєнного стану через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу) у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я. 
		Тобто для звільнення особи з військової служби необхідною умовою є підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка).
		Для підтвердження цих обставин військовослужбовець має надати медичний висновок медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я.
		Як встановлено судом та підтверджується наявними в матеріалах справи доказами, позивач проходить військову службу по мобілізації у ІНФОРМАЦІЯ_8 (військова частина НОМЕР_1 ).
		Позивач звертався із рапортами до відповідача, в якому просив звільнити його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини четвертої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» - у зв`язку з необхідністю здійснення догляду за своєю матір`ю, яка за висновком лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду.
		До рапорту позивачем було долучено зокрема: копію довідки до акту огляду медико-соціальної експертної комісії ОСОБА_2 від 14.06.2024 №726760; заключення ЛКК КНП Монастирського центру первинної медико-санітарної допомоги про потребу постійного догляду за ОСОБА_2 №198 від 09.07.2024; акт про встановлення факту здійснення особою ОСОБА_1 догляду за ОСОБА_2 №11 від 27.06.2024. 
		За результатами розгляду поданих рапортів, відповідач відмовив позивачу у його звільненні з військової служби, оскільки не підтверджено потребу постійного догляду за матір`ю відповідним медичним висновком МСЕК та там, що заключення ЛКК№198 від 09.07.2024 не відповідає встановленому зразку, встановленому наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 №407.
		З цього приводу суд зауважує, що визначення терміну «медичний висновок» наведене у пункті 3 Порядку ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я України «Деякі питання ведення Реєстру медичних висновків в електронній системі охорони здоров`я» від 18.09.2020 № 2136, як електронний документ, що формується на підставі медичних записів (без відмітки про відміну запису) в системі та містить висновок лікаря про тимчасову або постійну втрату працездатності, придатність до певних видів діяльності, про стан здоров`я пацієнта або щодо інших питань, визначених законодавством.
		У пункті 3 Порядку розслідування та ведення обліку нещасних випадків, що сталися з поліцейськими, затвердженому наказом Міністерства внутрішніх справ України від 05.10.2020 № 705, медичний висновок визначено як висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого поліцейського.
		У пункті 3 Порядку розслідування та обліку нещасних випадків, професійних захворювань та аварій на виробництві, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.04.2019 № 337, значиться, що медичний висновок - це висновок у формі рішення лікарсько-консультативної комісії (лікарсько-експертної комісії) закладу охорони здоров`я (у разі нещасного випадку та/або гострого професійного захворювання (отруєння) та висновок у формі рішення лікарсько-експертної комісії спеціалізованого профпатологічного закладу охорони здоров`я (у разі хронічного професійного захворювання (отруєння) за місцем амбулаторного обліку, лікування або обстеження потерпілого про встановлення зв`язку погіршення стану здоров`я працівника з впливом на нього важкості та напруженості трудового процесу, небезпечних, шкідливих виробничих факторів, психоемоційних причин або протипоказань за станом здоров`я виконувати роботу.
		Узагальнюючи наведене, є підстави стверджувати, що медичний висновок - це документ, який містить об`єктивні дані про стан здоров`я особи та видається з питань, пов`язаних з таким станом здоров`я.
		Суб`єктами формування чи видачі медичного висновку зазначені лікарі, лікарсько-консультативні та лікарсько-експертні комісії закладів охорони здоров`я.
		В свою чергу, відповідно до пунктів 19, 24 Положення про медико-соціальну експертизу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 № 1317, комісія (МСЕК) проводить засідання у повному складі і колегіально приймає рішення. Відомості щодо результатів експертного огляду і прийнятих рішень вносяться до акта огляду та протоколу засідання комісії, що підписуються головою комісії та її членами і засвідчуються печаткою. Комісія видає особі, яку визнано особою з інвалідністю або стосовно якої встановлено факт втрати професійної працездатності, довідку та індивідуальну програму реабілітації і надсилає у триденний строк виписку з акта огляду комісії органові, в якому особа з інвалідністю перебуває на обліку як отримувач пенсії чи державної соціальної допомоги. За місцем роботи зазначених осіб надсилається повідомлення щодо групи інвалідності та її причини, а у разі встановлення ступеня втрати професійної працездатності - витяг з акта огляду комісії про результати визначення ступеня стійкої втрати професійної працездатності у відсотках та потреби у додаткових видах допомоги.
		Таким чином, лікар, лікарсько-консультативна комісія та лікарсько-експертна комісія за результатами проведеного лікування чи обстеження можуть формувати медичний висновок, а МСЕК за результатами проведеного огляду - довідку, акт огляду (витяг з акту огляду) та протокол засідання комісії.
		Стосовно повноважень ЛКК та МСЕК на видачу медичного висновку щодо необхідності здійснення постійного догляду, то Положенням про медико-соціальну експертизу, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 03.12.2009 №1317, регламентована процедура проведення медико-соціальної експертизи хворим, що досягли повноліття, потерпілим від нещасного випадку на виробництві та професійного захворювання, особам з інвалідністю з метою виявлення ступеня обмеження життєдіяльності, причини, часу настання, групи інвалідності, а також компенсаторно-адаптаційних можливостей особи, реалізація яких сприяє медичній, психолого-педагогічній, професійній, трудовій, фізкультурно-спортивній, фізичній, соціальній та психологічній реабілітації.
		Відповідно до пп.1 п.11 цього Положення міські, міжрайонні, районні комісії визначають:
		- ступінь обмеження життєдіяльності осіб, що звертаються для встановлення інвалідності, потребу в сторонньому нагляді, догляді або допомозі, реабілітації, реабілітаційний потенціал, групу інвалідності, причину і час її настання, професію, з якою пов`язане ушкодження здоров`я, а також ступінь втрати професійної працездатності (у відсотках) працівників, які одержали ушкодження здоров`я, пов`язане з виконанням ними трудових обов`язків;
		- потребу осіб з інвалідністю у забезпеченні їх технічними та іншими засобами реабілітації, виробами медичного призначення на підставі медичних показань і протипоказань, а також з урахуванням соціальних критеріїв;
		- потребу осіб з інвалідністю, потерпілих від нещасного випадку на виробництві, із стійкою втратою працездатності у медичній та соціальній допомозі, в тому числі у додатковому харчуванні, ліках, спеціальному медичному, постійному сторонньому нагляді, догляді або допомозі, побутовому обслуговуванні, протезуванні, санаторно-курортному лікуванні, придбанні спеціальних засобів пересування;
		- ступінь стійкого обмеження життєдіяльності хворих для направлення їх у стаціонарні відділення центрів соціального обслуговування;
		- причини смерті особи з інвалідністю або особи, ступінь втрати працездатності якої визначений комісією у відсотках на підставі свідоцтва про смерть у разі, коли законодавством передбачається надання пільг членам сім`ї померлого;
		У наведеному формулюванні прав та обов`язків МСЕК відсутнє поняття «постійного догляду», а є лише право визначати необхідність догляду, стороннього нагляду, аж ніяк не постійного догляду. Слід зауважити, що поняття «сторонній догляд» не є тотожним поняттю «постійний догляд», позаяк перше говорить про те, ким надається догляд, а друге, коли надається такий догляд. При цьому, «постійний догляд» - це безперервний догляд, який надається особі, що не здатна до самообслуговування, догляд, який надається без будь-якого часового обмеження, суцільним порядком.
		Водночас, відповідно до Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, затвердженого наказом Міністерства охорони здоров`я від 09.04.2008 № 189, при лікувально-профілактичних закладах охорони здоров`я утворюються ЛКК (п.1 розділу III).
		Згідно з п. 3 розділу ІІІ цього Порядку до основних завдань ЛКК належить:
		1) видача документів, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи, відповідно до вимог пункту 4 розділу IV цього Порядку;
		2) здійснення направлення хворих на огляд та обстеження до МСЕК для встановлення інвалідності;
		3) надання до МСЕК документів хворого, направленого на огляд та обстеження;
		4) вжиття заходів щодо перевірки та усунення недоліків у суб`єкта господарювання, що були виявлені за результатом перевірки уповноваженими лікарями, перелік яких затверджується правлінням Пенсійного фонду України, обґрунтованості медичних висновків про тимчасову непрацездатність (у разі звернення керівника суб`єкта господарювання).
		Пункт 4 розділу ІV Порядку організації експертизи тимчасової втрати працездатності, визначає, що ЛКК видає такі документи, що засвідчують тимчасову непрацездатність особи: форму рішення для встановлення причинно-наслідкового у зв`язку захворювання з умовами праці; висновки або рекомендації щодо догляду за дитиною до досягнення нею шестирічного віку, а в разі, коли дитина хвора на цукровий діабет I типу (інсулінозалежний), - до досягнення дитиною 16-річного віку.
		Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 09.03.2021 № 407 «Про затвердження форм первинної облікової документації та інструкцій щодо їх заповнення, що використовуються у закладах охорони здоров`я» затверджено Інструкцію щодо заповнення форми первинної облікової документації № 080-4/о «Висновок про наявність порушення функцій організму через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі».
		Згідно з пунктами 2, 3 цієї Інструкції такий висновок надається закладами охорони здоров`я усіх рівнів надання медичної допомоги; висновок заповнюється членами лікарської комісії на підставі заповненої лікарем загальної практики-сімейної медицини форми первинної облікової документації № 025/о «Медична карта амбулаторного хворого № _____», затвердженої наказом Міністерства охорони здоров`я України від 14.02.2012 № 110, зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 28.04.2012 за № 661/20974.
		Повноваження ЛКК визначені ще в одному нормативно-правовому акті, зокрема в наказі Міністерства охорони здоров`я України 31.07.2013 № 667 «Про затвердження форми висновку лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу та Інструкції про порядок його надання», в якому мова йде про те, що висновок лікарської комісії медичного закладу щодо необхідності постійного стороннього догляду за особою з інвалідністю І чи II групи внаслідок психічного розладу видається лікарською консультативною комісією закладу охорони здоров`я за місцем проживання чи реєстрації особи з інвалідністю (п.1).
		Суд зауважує, що дійсно є недосконалість та неузгодженість термінів та понять в нормативно-правових актах стосовно питання «яким документом необхідно підтверджувати необхідність здійснення постійного догляду» та «який орган має видавати цей документ».
		Крім того, положеннями абз.4 пп."г" п.2 ч.4 статті 26 Закону № 2232-XII визначено два альтернативні документи для підтвердження необхідності здійснення постійного догляду за особою: або висновок МСЕК, або ЛКК.
		Саме такий правовий висновок викладено Верховним Судом у постанові від 21.02.2024 по справі № 120/1909/23.
		З огляду на викладене, суд виснує, що в розумінні вимог абз. 4 пп. «г» пункту 2 частини четвертої статті26 Закону № 2232-XII поданий позивачем до рапорту про звільнення з військової служби висновок ЛКК є належним і достатнім документом для підтвердження того, що особа (мати позивача) потребує постійного догляду.
		Кабінетом Міністрів України відповідно до статті 26 Закону № 2232-XII 12.06.2013 прийнято постанову №413 «Про затвердження переліку сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу». 
		Затверджений постановою Перелік визначає сімейні обставини та інші поважні причини, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу та вказує, що військовослужбовці, крім військовослужбовців строкової військової служби, та особи рядового і начальницького складу на їх прохання можуть бути звільнені з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу через такі сімейні обставини та інші поважні причини, зокрема, у зв`язку з необхідністю постійного стороннього догляду за хворою дружиною (чоловіком), дитиною, а також батьками своїми чи дружини (чоловіка), що підтверджується відповідним медичним висновком медико-соціальної експертної комісії для осіб віком понад 18 років чи лікарсько-консультативної комісії для осіб до 18 років;
		У преамбулі Постанови №413 зазначено: "Відповідно до статті 26 Закону України "Про військовий обов`язок і військову службу", статті 106 Кодексу цивільного захисту України, пункту 35 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві внутрішніх військ Міністерства внутрішніх справ України, затвердженого Указом Президента України від 10.08.2012 №470, пункту 28 Положення про проходження громадянами України служби у військовому резерві Збройних Сил України, затвердженого Указом Президента України від 29.10.2012 № 618, Кабінет Міністрів України постановляє:
		«Затвердити перелік сімейних обставин та інших поважних причин, що можуть бути підставою для звільнення громадян з військової служби та із служби осіб рядового і начальницького складу, що додається».
		На момент прийняття Постанови №413, стаття 26 Закону №2232-XII не містила переліку сімейних обставин, що можуть бути підставою для звільнення, а містила лише посилання на відповідну постанову КМУ.
		Натомість, під час дії воєнного стану пункт 2 частини 4 статті 26 Закону №2232-XII доповнений Законом 2122-ІХ від 15.03.2022 підпунктом «г», який в редакції Закону 2169-ІХ від 01.04.2022 викладений в такій редакції:
		«г) через такі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу):
		- у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за особою з інвалідністю ІІ групи або за особою, яка за висновком медико-соціальної експертної комісії або лікарсько-консультативної комісії закладу охорони здоров`я потребує постійного догляду, у разі відсутності інших осіб, які можуть здійснювати такий догляд»
		Станом на момент виникнення спірних правовідносин норми статті 26 Закону №2232-XII уже містили виключений перелік сімейних обставин, за якими можливе звільнення військовослужбовця з служби.
		За таких обставин, суд приходить до переконання, що зважаючи на положення абзацу 4 пп. «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону № 2232-ХІІ, додане позивачем до рапорту заключення ЛКК №198 від 09.07.2024, видане КНП «Монастирський центр первинної медико-санітарної допомоги», є належним доказом, який підтверджує необхідність здійснення постійного догляду за ОСОБА_2 .
		Суд не бере до уваги як помилкові доводи відповідача про те, що довідка №198 від 09.07.2024 не є висновком в розумінні пункту 3 частини 12 статті 26 Закону 2232-ХІІ, виходячи з такого.
		Згідно до наявного в матеріалах справи висновку до заключення ЛКК №198 про наявність порушення функцій організму, через які невиліковно хворі особи не можуть самостійно пересуватися та самообслуговуватися і потребують соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі ОСОБА_2 рекомендовано соціальні послуги: денного догляду, догляду вдома, паліативного догляду вдома; отримання соціальної послуги з догляду на непрофесійній основі від фізичної особи. Висновок дійсний до 09.07.2025.
		Таким чином, такий висновок є додатком до довідки довідки №198 від 09.07.2024.
		Доводи відповідача про наявність інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення, які відповідно до закону зобов`язанні утримувати та доглядати ОСОБА_2 є необґрунтованими та не підтверджені жодними доказами.
		Водночас в матеріалах справи наявні Акт обстеження будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_2 від 09.07.2024 та акт про встановлення факту здійснення особою догляду (постійного догляду) від 27.06.2024 №11 Монастириської міської ради.
		Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби, суд зазначає таке.
		Відповідно до частини сьомої статті 26 Закону № 2232-ХІІ, звільнення військовослужбовців з військової служби здійснюється в порядку, передбаченому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
		Порядок проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України визначений Положенням про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженим Указом Президента України № 1153/2008 від 10.12.2008 (далі - Положення № 1153/2008).
		Відповідно до абзацу 2 пункту 12 Положення № 1153/2008, право видавати накази по особовому складу надається командирам, командувачам, начальникам, керівникам (далі командири (начальники) органів військового управління, з`єднань, військових частин, установ, організацій, вищих військових навчальних закладів, військових навчальних підрозділів закладів вищої освіти, які утримуються на окремих штатах (далі військові частини), за посадами яких штатом передбачено військове звання полковника (капітана 1 рангу) і вище, а також керівникам служб персоналу Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України.
		Згідно з підпунктом 2 пункту 225 Положення № 1153/2008, звільнення військовослужбовців із військової служби здійснюється під час дії особливого періоду (з моменту оголошення мобілізації протягом строку її проведення, який визначається рішенням Президента України, та з моменту введення воєнного стану до оголошення демобілізації) на підставах, передбачених частиною третьою, пунктом 2 частини четвертої, пунктом 3 частини п`ятої та пунктом 3 частини шостої статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу».
		Відповідно до пункту 233 Положення №1153/2008 військовослужбовці, які бажають звільнитися з військової служби, подають по команді рапорти та документи, які підтверджують підстави звільнення. 
		У рапортах зазначаються:
		- підстави звільнення з військової служби;
		- думка військовослужбовця щодо його бажання проходити службу у військовому резерві Збройних Сил України за відповідною військово-обліковою спеціальністю;
		- районний (міський) територіальний центр комплектування та соціальної підтримки, до якого повинна бути надіслана особова справа військовослужбовця.
		При звільненні військовослужбовця з військової служби за рішенням командування військової частини відповідно до підпункту 1 пункту 35 цього Положення рапорт на звільнення військовослужбовцем не подається. У такому разі командуванням військової частини складається аркуш бесіди з військовослужбовцем за формою, визначеною Міністерством оборони України.
		Відповідно до пункту 14.10 Розділу XIV «Особливості проходження військової служби, служби в резерві та виконання військового обов`язку в запасі в особливий період» Інструкції про організацію виконання Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженої Наказом Міністра оборони України від 10.04.2009 № 170 (далі - Інструкція № 170), звільнення з військової служби через сімейні обставини або інші поважні причини здійснюється за наявності оригіналів документів, що підтверджують таку підставу звільнення.
		Документи на звільнення військовослужбовців направляються безпосередньо до посадових осіб, які мають право їх звільнення з військової служби. Наказ по особовому складу про звільнення цих військовослужбовців повинен бути виданий і доведений до територіального центру комплектування та соціальної підтримки за місцем взяття громадянина на військовий облік та до військової частини за місцем проходження військової служби в строки, що забезпечуватимуть вчасне здавання справ і посад і розрахунок військовослужбовців, а також виконання строків звільнення, визначених Президентом України.
		Відповідно до пункту 241 Положення № 1153/2008 накази про звільнення військовослужбовців з військової служби оголошуються командирами (начальниками) військових частин.
		За змістом пункту 242 Положення №1153/2008 після надходження до військової частини письмового повідомлення про звільнення військовослужбовця з військової служби або після видання наказу командира (начальника) військової частини про звільнення військовослужбовець повинен здати в установлені строки посаду та підлягає розрахунку, виключенню зі списків особового складу військової частини і направленню на військовий облік до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки за вибраним місцем проживання. Особи, звільнені з військової служби, зобов`язані у п`ятиденний строк прибути до районних (міських) територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки для взяття на військовий облік.
		З системного аналізу наведених правових норм видно, що за наслідками розгляду рапорту військовослужбовця про його звільнення з військової служби посадові особи, які мають право на його звільнення з військової служби, зобов`язані видати наказ по особовому складу про звільнення такого військовослужбовця з військової служби чи надати обґрунтовану відмову у задоволенні рапорту.
		При цьому суд вказує, що прийняття рішення за наслідками розгляду рапорту позивача належить до виключної компетенції відповідача.
		Отже, зобов`язання відповідача прийняти рішення про звільнення позивача з військової служби виходять за межі повноважень адміністративного суду при вирішенні цього публічно-правового спору.
		Відповідно до пункту 10 частини 2 статті 245 КАС України суд може прийняти рішення про інший спосіб захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб`єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, який не суперечить закону і забезпечує ефективний захист таких прав, свобод та інтересів.
		Згідно зі статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		При цьому, під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект. Тобто ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Відповідно до вимог частини другої статті 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. 
		Відповідачем вказаного обов`язку не виконано.
		Відповідно до частини 2 статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
		Даючи оцінку поведінці відповідача, яка зумовила звернення позивача до суду з даним позовом, ураховуючи встановлені судом фактичні обставини справи та надані суду повноваження при вирішенні справи, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, тому першу позовну вимогу слід задовольнити шляхом визнання протиправною відмови у задоволені рапорту позивача про звільнення з військової служби та зобов`язання відповідача повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 від 08.09.2024 про звільнення з військової служби, з урахуванням того, що ОСОБА_1 має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 12 п. 3, ч. 12, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» та прийняти рішення відповідно до вказаного Закону, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні.
		Оцінюючи зібрані у справі докази в сукупності та мотиви суду щодо кожної з позовних вимог, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково. 
		Відповідно до частини 3 статті 139 КАС України при частковому задоволенні позову судові витрати покладаються на обидві сторони пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. 
		Керуючись ст.ст.6-10, 14, 72-77, 90, 132, 159, 241-246, 262, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
		в и р і ш и в :
		Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , НОМЕР_6 ) до ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії, - задовольнити частково.
		Визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо відмови у задоволенні рапорту ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , НОМЕР_6 ) від 08.09.2024 про звільнення з військової служби у запас на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 12 пункту 3, частини 12 статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» від 25.09.1992 №2232-ХІІ за сімейними обставинами у зв`язку з необхідністю здійснення постійного догляду за матір`ю ОСОБА_2 , яка є особою з інвалідністю ІІ групи та відсутністю інших членів сім`ї першого чи другого ступеня споріднення.
		Зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_5 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) повторно розглянути рапорт ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , НОМЕР_6 ) від 08.09.2024 про звільнення з військової служби, з урахуванням того, що такий має право на звільнення з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26, абзацу 12 п. 3, ч. 12, статті 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», та прийняти рішення відповідно до вказаного Закону, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні..
		У задоволенні інших позовних вимог відмовити.
		Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (військова частина НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_5 , код ЄДРПОУ НОМЕР_7 ) за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_4 , РНОКПП НОМЕР_6 ) 605 (шістсот п`ять) грн 60 к. судових витрат у вигляді судового збору. 
		Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		 
		 
		 
		Суддя О. П. Хома

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...