Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 644/7094/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, пов’язаних із застосуванням Закону України «Про захист прав споживачів».
Надіслано судом: 24.12.2024. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.

Номер судового провадження: 2/644/202/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Суддя        Саркісян О. А. 
		 
		Справа № 644/7094/23 
		Провадження № 2/644/202/24 
		17.12.2024                 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		17 грудня 2024 року 
		Орджонікідзевський районний суд м. Харкова у складі:
		головуючого судді - Саркісян О.А.,
		з участю секретаря-Мухіна Є.М..,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференцзв`язку в м.Харкові в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу № 644/7094/23 за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа- ОСОБА_2 про захист прав споживачів шляхом стягнення грошових коштів,
		                
		ВСТАНОВИВ:
		Позивачка звернулася до суду з позовом до Акціонерного товариства «Державний  ощадний банк України»,  (надалі за текстом - відповідач) у якому просить стягнути з на її користь грошові кошти в сумі 64447 грн. 58 к. 
		В обґрунтування позовних вимог зазначила, що є клієнтом банку- відповідача.
		14.03.2023 року вона уклала договір банківського вкладу «Мій депозит» за №19893761021, відповідно до якого передала банку на депозитний рахунок грошові кошти в сумі 99000 грн. із сплатою 11,20 відсотків річних строком на три місяці з автоматичним продовженням договору в порядку розділу 9 договору.
		Втім, внаслідок неналежного виконання відповідачем своїх обов`язків щодо збереження грошових вкладень , проти її волі та без її згоди , з її банківського рахунку 15.06.2023 року були списані грошові кошти в розмірі 64447 грн. 58 к. 
		З цього приводу вона відразу звернуласяя особисто до філії Харківського обласного управління АТ «Державний ощадний банк України», а також зверталася до поліції. Позивач зазначає,, що ніколи не передавала свої персональні дані третім особам; будь яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів, зокрема підтвердження запиту на зняття коштів через смс-повідомлення або інші, позивач не вчиняла, не порушувала умови договору з банком.
		Однак банк не повернув їй безпідставно списані грошові кошти, що змусило звернутися до суду.
		Ухвалою судді від 21.09.2023 відкрито спрощене позовне провадження, призначено судове засідання.
		20.10.2023 від відповідача надійшов відзив на позовну заяву у якомувідповідач просить відмовити в позові.
		В обґрунтування своєї позиції зазначає, що позивач у справі є клієнтом банку. 
		14.03.2023 року між ОСОБА_1 та АТ «Ощадбанк» було укладено договір банківського вкладу «Мій депозит» строком на три місяці, датою повернення вкладу визначено 124.06.2023 року.
		Пунктами 2.9,2.10 Договору банківського вкладу передбачено автоматичне продовження договору в порядку згідно розділу 9 публічної частини Договору та поверрення вкладу в порядку та на умовах розділу 10 публічної частини Договору.
		Відповідно до п.п.9.3.1 Договору банківського вкладу автоматичне продовження строку вкладу скасовується в разві отримання Банком не пізніше дати повернення вкладу від вкладника заяви про відмову від автоматичного продовження строку Вкладу або обрання вкладником відмови від автоматичного продовження строку вкладу в «Ощад 24/7».
		13.06.2023 року в 10:32:43 в системі дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» було здійснено відміну автопролангації депозиту і на наступний день після закінчення строку депозиту, тобто 15.06.2023 року на рахунок позивачки № НОМЕР_1 банком повернута сума вкладу 99000 грн.
		Про дану фінансову операцію ОСОБА_1 15.06.2023 року о 06:15:10 була повідомлена СМС-повідомленням на її фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . 
		Таким чином банк повністю виконав свої обов`язки за договором банківського вкладу від 14.03.2023 року та повернув її депозитний вклад разом з відсотками на її поточний картковий рахунок.
		Цього ж дня 15.06.2023 року в період часу з 09:11 до 09:12 через систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад24/7» з даного рахунку позивачки відбулись успішні операції з переказу коштів на картку іншого банку «Таксомбанк» в загальній сумі 64000 грн.
		Крім того, 15.06.2023 року о 09:14:24 була проведена операція з переказу 34000 грн. на рахунок поповнення картки, належної ОСОБА_3 , однак кошти в подальшому були повернуті банку. 
		15.06.2023 року о 09:29:32 платіжна картка була заблокована клієнтом.
		Так як вхід до системи дистанційного банківського обслуговування «Ощад 24/7» та операції з переказу коштів здійснені коректно, що можливо лише за наявності коду для реєстрації в мобільному додатку, який направлявся на фінансовий телефон клієнта НОМЕР_2 та реквізитів облікового запису, які були відомі виключно позивачці, то згідно до п.17.3.8 ДКБО Банк не несе відповідальності за наслідки операції в системі ДБО, здійснених з використанням облікового запису клієнта, відповідальність за такі операції несе особисто клієнт, а не банк.
		Відповідач зазначає, що позивачка, як клієнт не забезпечила неможливість отримання третіми особами інформації про логін, пароль, картковий пароль, а також ПІН, строк дії картки, номер картки тощо, а тому ризик їх використання несе саме клієнт, також як і ризик технічного перехоплення інформації, направленої на номер мобільного телефону клієнта.
		Крім того, якщо позивачка вважає,що в результаті переказу кошти були отримані неналежним отримувачем, то вона має право звернутися до нього з відповідними вимогами про повернення коштів.
		Ухвалою Орджонікідзевського районного суду м.Харкова від 05.03.2024 року в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору було залучено ОСОБА_2 .
		Позивач та її представник в судове засідання не з`явилися, подали заяву про розгляд справи у їх відсутність.
		У судовому засіданні представник відповідача підтримав свою позицію, викладену у відзиві, просить в задоволенні позову відмовити.
		Третя особа в судове засідання не з`явилася, письмовимх пояснень не надала.
		Суд, вислухавши пояснення представника відповідача, дослідивши письмові докази, встановив наступні обставини та відповідні їм правовідносини.
		14.03.2023 року між ОСОБА_1 та АТ « Державний ощадний банк України» було укладено договір банківського вкладу «Мій депозит» строком на три місяці, датою повернення вкладу визначено 14.06.2023 року ( а.с.16-22).
		Пунктами 2.9,2.10 Договору банківського вкладу передбачено автоматичне продовження договору в порядку згідно розділу 9 публічної частини Договору та повернення вкладу в порядку та на умовах розділу 10 публічної частини Договору.
		Відповідно до п.п.9.3.1 Договору банківського вкладу автоматичне продовження строку вкладу скасовується в разі отримання Банком не пізніше дати повернення вкладу від вкладника заяви про відмову від автоматичного продовження строку Вкладу або обрання вкладником відмови від автоматичного продовження строку вкладу в «Ощад 24/7».
		Відповідно до заяви про приєднання №147706921/130323 ОСОБА_1 в АТ ««Державний ощадний банк України» був відкритий поточний рахунок № НОМЕР_1 в гривні та їй була надана платіжна картка. Номер мобільного телефону як фінансовий номер клієнта зазначено наступний НОМЕР_2 ( а.с.53-62).
		13.06.2023 року в 10:32:43 в системі дистанційного обслуговування «Ощад 24/7» було здійснено відміну автопролангації депозиту і на наступний день після закінчення строку депозиту, тобто 15.06.2023 року на рахунок позивачки № НОМЕР_1 банком перерахована сума вкладу 99000 грн.
		Про дану фінансову операцію 15.06.2023 року о 06:15:10 було направлено СМС-повідомленням на фінансовий номер телефону НОМЕР_2 . .
		Цього ж дня 15.06.2023 року в період часу з 09:11 до 09:12 через систему дистанційного банківського обслуговування «Ощад24/7» з поточного рахунку ОСОБА_1 відбулись успішні операції з переказу коштів на картку іншого банку «Таксомбанк» в загальній сумі 64000 грн. Отримувач ОСОБА_2 , 1994 року народження, адреса реєстрації Волинська область ( а.с.133-134)
		Крім того, 15.06.2023 року о 09:14:24 була проведена операція з переказу 34000 грн. на рахунок поповнення картки, належної ОСОБА_3 , однак кошти в подальшому були повернуті банку. 
		15.06.2023 року о 09:29:32 платіжна картка була заблокована за зверненням ОСОБА_1 до банку з приводу несанкціонованого списання грошових коштів з її рахунку.
		15.06.2023 року о 10 год 19 хв. ОСОБА_1 подала заяву до ВПД №1 Куп`янського РВП ГУНП в Харківській області про вчинення злочину, а саме заволодіння її грошовими коштами з рахунку в АТ « Державний ощадний банк України» в сумі 64447 грн. 58 к. шахрайським шляхом ( а.с.27).
		За зверненням ОСОБА_1 внесені відомомсті до Єдиного реєстру досудових розслідувань 17.06.2023 року за попередньою правовою кваліфікацією ст.185ч.4 КК України ( а.с.28-29).
		До правовідносин, що виникли між сторонами, підлягають застосуванню такі норми права.
		За змістом статей 626, 628 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		Договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди (частина перша статті 638 ЦК України).
		Згідно з частинами першою-третьою статті 1066 ЦК України за договором банківського рахунка банк зобов`язується приймати і зараховувати на рахунок, відкритий клієнтові (володільцеві рахунка), грошові кошти, що йому надходять, виконувати розпорядження клієнта про перерахування і видачу відповідних сум з рахунка та проведення інших операцій за рахунком. Банк має право використовувати грошові кошти на рахунку клієнта, гарантуючи його право безперешкодно розпоряджатися цими коштами. Банк не має права визначати та контролювати напрями використання грошових коштів клієнта та встановлювати інші, не передбачені договором або законом, обмеження його права розпоряджатися грошовими коштами на власний розсуд.
		Відповідно до частин першої-третьої статті 1068 ЦК України банк зобов`язаний вчиняти для клієнта операції, які передбачені для рахунків даного виду законом, банківськими правилами та звичаями ділового обороту, якщо інше не встановлено договором банківського рахунка. Банк зобов`язаний зарахувати грошові кошти, що надійшли на рахунок клієнта, в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не встановлений договором банківського рахунка або законом. Банк зобов`язаний за розпорядженням клієнта видати або перерахувати з його рахунка грошові кошти в день надходження до банку відповідного розрахункового документа, якщо інший строк не передбачений договором банківського рахунка або законом.
		У разі несвоєчасного зарахування на рахунок грошових коштів, що надійшли клієнтові, їх безпідставного списання банком з рахунка клієнта або порушення банком розпорядження клієнта про перерахування грошових коштів з його рахунка банк повинен негайно після виявлення порушення зарахувати відповідну суму на рахунок клієнта або належного отримувача, сплатити проценти та відшкодувати завдані збитки, якщо інше не встановлено законом (стаття 1073 ЦК України).
		Згідно зі ст. 42 Закону України «Про платіжні послуги», чинного на день існування правовідносин, надавач платіжних послуг платника зобов`язаний отримати згоду платника на виконання кожної платіжної операції, крім випадків, передбачених цим Законом. Надавач платіжних послуг може передбачити в договорі з платником виконання платіжних операцій, пов`язаних між собою спільними ознаками, у визначений період часу (далі - пов`язані між собою платіжні операції). У такому разі згода надається перед виконанням першої платіжної операції. Порядок надання згоди на виконання платіжної операції визначається договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Платіжна операція вважається акцептованою після надання платником згоди на її виконання. Якщо немає згоди платника на виконання платіжної операції, - така операція вважається неакцептованою, якщо інше не передбачено цим Законом. Надавач платіжних послуг платника за виконання неакцептованих платіжних операцій несе відповідальність, передбачену цим Законом. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій) може бути надана платником надавачу платіжних послуг платника особисто, через надавача платіжних послуг з ініціювання платіжної операції або через отримувача. Згода на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), крім платіжних операцій, що здійснюються для виконання платником грошових зобов`язань перед надавачем платіжних послуг платника, може бути відкликана платником у будь-який час, але не пізніше настання моменту безвідкличності платіжної інструкції відповідно до цього Закону. У разі відкликання згоди на виконання платіжної операції така платіжна операція вважається неакцептованою. У разі відкликання згоди на виконання пов`язаних між собою платіжних операцій такі подальші виконані платіжні операції вважаються неакцептованими. Форма та порядок надання розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг платника. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний фіксувати в операційно-обліковій системі час отримання згоди платника на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій), а також розпорядження платника про відкликання згоди на виконання платіжної операції (пов`язаних між собою платіжних операцій).
		Згідно зі ст. 43 Закону України «Про платіжні послуги» надавач платіжних послуг зобов`язаний прийняти до виконання надану ініціатором платіжну інструкцію, за умови що платіжна інструкція оформлена належним чином та немає законних підстав для відмови в її прийнятті. Надавач платіжних послуг платника під час виконання платіжної операції з рахунку платника зобов`язаний перевірити в платіжній інструкції ініціатора відповідність: 1) номера рахунку платника та коду платника (коду юридичної особи (відокремленого підрозділу юридичної особи) згідно з Єдиним державним реєстром підприємств та організацій України/податкового номера або серії (за наявності) та номера паспорта (для фізичних осіб, які через свої релігійні переконання відмовляються від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків та повідомили про це відповідний контролюючий орган і мають відмітку у паспорті); або 2) унікального ідентифікатора платника.
		Надавач платіжних послуг приймає рішення щодо перевірки в платіжній інструкції інформації, зазначеної в пунктах 1 або 2 цієї частини, самостійно, а якщо він є учасником платіжної системи - згідно з правилами платіжної системи.
		Надавач платіжних послуг платника приймає до виконання платіжну інструкцію лише у разі, якщо зазначена у пункті 1 або 2 цієї частини інформація, яку він перевіряє відповідно до вимог цієї частини, відповідає тій інформації про платника, що зберігається у такого надавача платіжних послуг. У разі недотримання вимог, зазначених у цій частині, відповідальність за шкоду, заподіяну платнику, несе надавач платіжних послуг платника. Такі ж дії передбачені даним законом щодо порядку виконання платіжних операцій.
		Згідно зі ст. 52 Закону України «Про платіжні послуги» платник протягом 60 календарних днів після списання коштів з його рахунку має право подати письмовий запит до надавача платіжних послуг платника з вимогою відшкодування суми платіжної операції згідно з положеннями цієї статті. Форма та порядок подання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції визначаються договором між платником та надавачем платіжних послуг. Надавач платіжних послуг повинен фіксувати дату і час отримання запиту з вимогою відшкодування суми платіжної операції в операційно-обліковій системі. Надавач платіжних послуг платника зобов`язаний протягом 10 робочих днів з дня отримання запиту платника відшкодувати йому суму платіжної операції або надати обґрунтовану відмову у відшкодуванні. Платіжна операція відшкодовується в повному обсязі. Платник має право оскаржити відмову у відшкодуванні суми платіжної операції в судовому порядку. Надавач платіжних послуг платника має право на отримання від отримувача відшкодування суми сплаченої платнику оскарженої платіжної операції в судовому порядку.
		Згідно зі ст. 68 Закону України «Про платіжні послуги» електронна взаємодія надавача платіжних послуг із користувачем здійснюється лише після автентифікації користувача, який є фізичною особою, або уповноваженого представника користувача, який є юридичною особою. Під час виконання автентифікації надавачі платіжних послуг зобов`язані виконувати вимоги Національного банку України щодо захисту конфіденційності та цілісності індивідуальної облікової інформації користувачів. Надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію користувача під час: 1) отримання користувачем доступу до рахунку за допомогою засобів дистанційної комунікації; 2) ініціювання дистанційної платіжної операції; 3) будь-яких інших дій у разі підозри вчинення шахрайства (або існування ризику шахрайства) чи інших неправомірних дій (або існування ризику вчинення інших неправомірних дій).
		Надавачі платіжних послуг зобов`язані розробити та застосовувати елементи посиленої автентифікації, які мають бути незалежними, щоб виявлення факту несанкціонованого доступу до одного захищеного елемента або його розголошення не загрожувало надійності інших елементів, а також запровадити заходи із забезпечення захисту конфіденційності даних автентифікації. Для проведення дистанційних платіжних операцій надавачі платіжних послуг зобов`язані застосовувати посилену автентифікацію платника, що включає використання унікальних для кожної окремої операції даних, які дають змогу пов`язувати (в результаті виконання алгоритму співставляти контрольний показник з даними операції) операцію на певну суму і конкретного отримувача.
		Статтею 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		Відповідно до статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).
		Загальними засадами цивільного законодавства є, зокрема, справедливість, добросовісність та розумність (пункт 6 статті 3 ЦК Украйни).
		Тлумачення, як статті 3 ЦК України загалом, так і пункту 6 частини першої статті 3 ЦК України, свідчить, що загальні засади (принципи) приватного права мають фундаментальний характер й інші джерела правового регулювання, у першу чергу, акти цивільного законодавства, мають відповідати змісту загальних засад. Це, зокрема, проявляється в тому, що загальні засади (принципи) є по своїй суті нормами прямої дії та повинні враховуватися, зокрема, при тлумаченні норм, що містяться в актах цивільного законодавства (див. зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 01 березня 2021 року у справі № 180/1735/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року в справі № 520/1185/16-ц, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року у справі № 214/7462/20).
		Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність. Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див. постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (див, зокрема, постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22 (провадження № 61-5252сво23)).
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) вказано, що:
		«користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15.
		Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів.
		Посилання відповідача на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Відповідач не довів того, що клієн твтрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. 
		Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у позивача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції.
		Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи.
		Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) зазначено, що:
		"встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18) зазначено, що:
		"сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		У постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15, на яку є посилання в касаційній скарзі, зазначено, що:
		«відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції».
		Аналогічний висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18), на яку є посилання в касаційній скарзі.
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказано, що «суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). Колегія суддів також погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій про безпідставність транзакцій, які були здійснені в період із 02 год 32 хв по 04 год 14 хв 16 квітня 2018 року з використанням платіжної картки ОСОБА_1 № НОМЕР_1, у зв`язку із чим залишок коштів по цій картці підлягає відновленню. Сама по собі відсутність вироку у кримінальній справі за фактом незаконного заволодіння невстановленими особами грошовими коштами із використанням карткових рахунків, відкритих на ім`я ОСОБА_1, не є підставою для відмови у задоволенні позову».
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) зроблено висновок, що «при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів».
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		Звертаючись до суду з позовом ОСОБА_1 вказувала , що не подавала заяву про відмову від автоматичного продовження строку вкладу і тому розраховувала, що договір банківського вкладу буде автоматично продовжений, однак в результаті несанкціонованих дій банком без будь-якого узгодження з нею перерахував банківський вклад на її поточний рахунок 14.06.2023 року і наступного дня 15.06.2023 року відбулося несанкціоноване списання її грошових коштів в сумі 64447 грн. 58 к. на рахунок невідомої їй особи. Вона ніколи і нікому не повідомляла своїх паролів та кодів; будь-яких дій, що могли призвести до списання грошових коштів не вчиняла, не порушувала умов договору з банком, що могло б призвести до несанкціонованої втрати коштів.
		З роздруківки інформації з автоматизованої системи банку вбачається, що реєстрація в мобільному додатку «Ощад24/7» відбулася 06.06.2023 року, причому дві перші спроби верифікації були невдалими. 
		13.06.2023 року була скасована автоматична пролонгація депозиту в мобільному додатку. З урахуванням цього строк договору закінчувався 14.06.2023 року і гроші перераховувались на поточний рахунок наступного дня. 
		15.06.2023 року в 09.10 год в мобільному додатку був збільшений ліміт з 2000 грн. на добу до 70000 грн. і в період часу з 09.11 до 09.14 год здійснені перекази частинами на картку Таксомбанку , а залишок суми від ліміту - 34000 грн. поповнення картки Конкорд банку, по якому вдалося виконати реверс банком ( а.с.73-78).
		15.06.2023 року о 09.29 год картка була заблокована за повідомленням ОСОБА_1 , яка отримала на телефон повідомлення про списання коштів з її рахунку.
		Аналізуючи встановлені факти в їх сукупності та враховуючи відповідь з ПАТ «Київстар» про неможливість встановити, чи містили надіслані смс-повідомлення на номер телефону НОМЕР_2 06.06.2023 року та в період з 13.06.2023 року по 15.06.2023 року коди для реєстрації в системі «Ощад 24/7», подальшу поведінку ОСОБА_1 суд приходить до висновку, що відповідач не надав доказів та підтвердження того, що ОСОБА_4 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати відповідні платіжні операції.
		Суд враховує, що саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є «слабкою» стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними;
		Аналогічні висновки наведено у Постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року   у справі №456/4026/21.
		Відтак, відповідачем, як фінансовою установою, допущено порушення прав позивача, як споживача фінансової послуги, яке полягало в протиправних діях відповідача, а саме: в несанкціонованому позивачем списанні належних йому коштів. Належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача відповідачем суду не надано.
		З огляду на вищенаведене, позовні вимоги є обґрунтованими і такими, що підлягають до задоволення у повному обсязі. Суд також погоджується, що спосіб судового захисту обрано позивачем відповідно до вимог закону.
		У відповідності до частини 6 статті 141 ЦПК України суд стягує на користь держави судовий збір в сумі 1073 грн. 60 к., оскільки позивачка при подачі позову була звільнена від його сплати.
		Керуючись ст.ст.10,76,77,81,263-265 ЦПК України, ст. ст. 3, 6, 16, 203, 651, 1066, 1071, 1073 ЦК України, ст. 22 ЗУ "Про захист прав споживачів"суд -
		 
		В И Р І Ш И В:
		 
		        Позовні вимоги ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», третя особа- ОСОБА_2 про захист прав споживачів - задовольнити.
		Стягнути з Акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на користь ОСОБА_1 грошові кошти в сумі 64 447 ( шістдесят чотири тисячі чотириста сорок сім) грн. 58 к. та судовий збір на користь держави в сумі 1073 грн. 60 к.
		Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом 30 днів з дня його проголошення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
		Інформація про сторони:
		Позивач- ОСОБА_1 , місце проживання: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 . 
		Відповідач- Акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», код ЄДРПОУ 0000032129, місце знаходження:01001, м.Київ, вул.Госпітальна, 12-г.
		Третя особа- ОСОБА_2 , місце реєстрації АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_4 .
		Повний текст виготовлений 23 грудня 2024 року.
		 
		 
		Суддя О.А.Саркісян

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...