Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 947/19961/24 : Кримінальні справи (з 01.01.2019); Злочини проти основ національної безпеки України; Державна зрада.
Надіслано судом: 24.12.2024. Зареєстровано: 25.12.2024. Оприлюднено: 26.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/947/993/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42015161010001459

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		   Справа № 947/19961/24
		Провадження № 1-кп/947/993/24
		 
		ВИРОК 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24.12.2024 року                                     місто Одеса
		 
		   Київський районний суд м. Одеси у складі:
		Головуючого судді              ОСОБА_1 ,
		при секретарі с/з              ОСОБА_2 ,
		за участю: 
		прокурорів                  ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
		захисника                  ОСОБА_5 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні у спеціальному судовому провадженні за відсутності обвинуваченого (in absentia) обвинувальний акт та додані до нього матеріали у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42015161010001459 від 15.03.2015 року у відношенні:
		    ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Полярний, Мурманської області, громадянина України, з повною вищою освітою, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 , який на момент вчинення кримінального правопорушення проходив військову службу на посаді командира бойової частини штурманського ракетного корвету «Придніпров`я» 1 бригади надводних кораблів ВМС України (військова частина НОМЕР_1 ), яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 , у військовому звані «старший лейтенант», обвинуваченого у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.408 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) та ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) 
		   
		                     ВСТАНОВИВ:
		 
		26 серпня 2006 року громадянин України ОСОБА_6 присягнув на вірність народу України та з цього часу проходив військову службу в Збройних Силах України на різних посадах та у різних військових званнях.
		Відповідно до наказу № 200 від 14.10.2013 старший лейтенант ОСОБА_6 призначений на посаду командира бойової частини штурманського ракетного корвету «Придніпров`я» ІНФОРМАЦІЯ_2 (військова частина НОМЕР_1 , пункт дислокації  АДРЕСА_3 ). 
		Будучи військовослужбовцем військової служби за контрактом, старший лейтенант ОСОБА_6 , відповідно до вимог ст.ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст.ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, ст.ст. 1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» був зобов`язаний:
		свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обов`язок;
		неухильно та беззастережно виконувати вимоги військових статутів та накази командирів (начальників);
		виявляти повагу до командирів (начальників) і старших за військовим званням, сприяти їм у підтриманні порядку і дисципліни;
		виконувати службові обов`язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою. Ці обов`язки визначаються статутами Збройних Сил України, а також відповідними посібниками, порадниками, положення і інструкціями;
		неухильно виконати відданий йому наказ у зазначений термін та про виконання наказу доповісти командирові (начальникові), який віддав наказ, і своєму безпосередньому начальникові;
		сумлінно вивчати військову справу, зразково виконувати свої службові обов`язки, засвоювати все, чого навчають командири (начальники), та бути готовим до виконання завдань, пов`язаних із захистом Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України;
		вважатися таким, що виконує обов`язок з військової служби знаходячись на території військової частини або в іншому місці роботи (занять) протягом робочого (навчального) часу, включаючи перерви, встановлені розпорядком (розкладом занять);
		Відповідно до ст. ст. 65, 68 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України, кожен зобов`язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.
		Законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України» Автономну Республіку Крим та місто Севастополь визначено як тимчасово окуповану території України внаслідок збройної агресії Російської Федерації, встановлено особливий правовий режим на цій території, визначено особливості діяльності державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій в умовах цього режиму, додержання та захисту прав і свобод людини і громадянина, а також прав і законних інтересів юридичних осіб.
		Відповідно до статті 42 IVКонвенції прозакони ізвичаї війнина суходоліта додаткудо неї:Положення прозакони ізвичаї війнина суходолі від 18.10.1907 (набрання чинності для України міжнародного договору, відбулась 24.08.1991), територія визнається окупованою, якщо вона фактично перебуває під владою армії супротивника. Окупація поширюється лише на ту територію, де така влада встановлена і здатна виконувати свої функції.
		Згідно ч. 2 ст. 1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», дата початку окупації частини території України, зокрема Автономної Республіки Крим та міста Севастополя, визначається Законом, такою датою є: 20.02.2014.
		06.03.2014 Верховна Рада Автономної Республіки Крим ухвалила Постанову «Про проведення загальнокримського референдуму» від 06.03.2014 №1702-6/14, яку рішенням Конституційного Суду України від 14.03.2014 №2-рп/2014 визнано такою, що не відповідає Конституції України (є неконституційною), внаслідок чого вона втратила чинність. З огляду на це Верховна Рада України 15.03.2014 ухвалила Постанову «Про дострокове припинення повноважень Верховної Ради Автономної Республіки Крим», внаслідок якої парламент Автономної Республіки Крим втратив будь-яку легітимність.
		Так, у березні 2014 року невстановленими на теперішній час озброєними особами у військовій формі одягу без розпізнавальних знаків було здійснено незаконне захоплення зброї та боєприпасів військових частин на території АРКрим, в тому числі військової частини НОМЕР_1 , яка дислокувалась в АДРЕСА_3 , у зв`язку з чим бойова та мобілізаційна готовність військової частини НОМЕР_1 була підірвана.
		Радою Національної безпеки і оборони України у своєму рішенні від 23.03.2014 «Про передислокацію військових частин (підрозділів), установ та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань і правоохоронних органів України з тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополя в інші регіони України», затвердженого Указом Президента України від 24.03.2014 №339/2014, доручено Кабінету Міністрів України невідкладно розпочатиразом зіСлужбою безпекиУкраїни,Управлінням державноїохорони України,Службою зовнішньоїрозвідки Українипередислокацію військовихчастин (підрозділів),установ таорганізацій ЗбройнихСил України,інших військовихформувань іправоохоронних органівУкраїни зтимчасово окупованоїтериторії АвтономноїРеспубліки Кримта містаСевастополя вінші регіониУкраїни,забезпечивши прицьому соціальнийзахист військовослужбовціві працівниківтаких військовихчастин (підрозділів),установ таорганізацій (пункт 2 вказаного Рішення).
		Пунктами 2, 3 спільної Директиви Міністерства оборони України та Генерального штабу Збройних Сил України від 06.05.2014 №Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України» визначено строк прибуття військовослужбовців Збройних Сил України із тимчасово окупованої території Автономної Республіки Крим та міста Севастополь до визначених пунктів прибуття з 6 травня 2014 року до 12 травня 2014 року. 
		Відповідно допункту 2вказаної Директивита наказукомандувача ВМСЗС Українипро передислокаціювійськовослужбовців військовоїчастини НОМЕР_1 пунктом прибуттявійськовослужбовців військовоїчастини НОМЕР_1 визначено військову частину НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_4 .
		Проте, 12.05.2014 старший лейтенант ОСОБА_6 , діючи умисно, не маючи будь-яких поважних причин для звільнення від обов`язків військової служби, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, з метою ухилитися від військової служби назавжди, вчинив нез`явлення на службу у визначене наказом командувача ВМС ЗС України про передислокацію військовослужбовців військової частини НОМЕР_1 , Директивою Міністра оборони України та Генерального штабу ЗС України від 06.05.2014 №Д-1 «Про особливості проходження військової служби військовослужбовцями Збройних Сил України, пов`язані з тимчасовою окупацією території України» місце служби (пункт прибуття)військову частину НОМЕР_2 , яка дислокується за адресою: АДРЕСА_4 та ухилявся від військової служби, слідства та суду, приховуючи свою належність до Збройних Сил України, не повідомляючи про себе органам військового управління та правоохоронним органам, як про військовослужбовця, що не з`явився на службу до 21.03.2015, коли був звільнений з військової служби та виключений зі списків особового складу Збройних Сил України, тобто у вчиненні дезертирства.
		Наказом командувача Військово-Морських Сил Збройних Сил України від 06.04.2015 № 37 колишнього старшого лейтенанта ОСОБА_6 звільнено з військової служби у запас за пунктом «ж» ч. 6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» (у зв`язку з позбавленням військового звання в дисциплінарному порядку) та виключено зі списків особового складу Збройних Сил України з 21.03.2015.
		Він же в один із днів березня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, особовому складу військової частини НОМЕР_1 , в тому числі старшому лейтенанту ОСОБА_6 , було усно доведено вищезазначені обставини пов`язані з окупацією АР Крим внаслідок збройної агресії Російської Федерації та наголошено на необхідності прийняти кожним військовослужбовцем рішення щодо дотримання Військової присяги на вірність українському народові та необхідності передислокації військової частини та її особового складу на материкову територію України для подальшого проходження військової служби у Збройних Силах України.
		Проте, старший лейтенант ОСОБА_6 , будучи громадянином України відповідно до ст. 13 Закону України «Про громадянство України» та документований паспортом громадянина України НОМЕР_3 , виданим 16.02.2006 Нікопольським РВ УМВС України в Дніпропетровській області, будучи військовослужбовцем та проходячи військову службу за контрактом на посаді командира бойовоїчастини штурманськогоракетного корвету«Придніпров`я» ІНФОРМАЦІЯ_2 (військовачастина НОМЕР_1 ),у військовомузванні «старшийлейтенант», яка дислокувалась за адресою: АДРЕСА_3 , в порушення ст.ст. 65, 68 Конституції України, ст.ст. 11, 16, 37 Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України, ст. ст. 2, 4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України ст.ст. 1, 6, 23, 24 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу», діючи умисно, публічно, відкрито, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, знаходячись на території військової частини НОМЕР_1 з дислокацією у АДРЕСА_3 , в один із днів березня 2014 року, але не пізніше 21 березня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, здійснив перехід на бікворога вперіод збройногоконфлікту,чим вчинивдержавну зраду,тобто діянняна шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформаційній безпеці України, що виразилося: 
		у відмові в один із днів березня 2014 року, але не пізніше 21 березня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, на шикуванні особового складу військової частини НОМЕР_1 виконувати обов`язки несення військової служби у Збройних Силах України та заяві про намір проходити службу в збройних силах Російської Федерації; 
		в переході в один з днів березня 2014 року, але не пізніше 21 березня 2014 року, більш точну дату та час встановити не виявилось за можливе, до збройних сил Російської Федерації та проходженні військової служби у збройних силах Російської Федерації на різних посадах, у тому числі на посаді командира підводного човна «Колпино» НОМЕР_4 окремої бригади підводних човнів (військова частина НОМЕР_5 ).
		За таких обставин, своїми умисними діями ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені ч.1 ст.408 КК України, за кваліфікуючими ознаками  дезертирство, тобто нез`явлення на службу, з метою ухилитися від військової служби (в редакції Закону від 05.04.2001 року), та ч.1 ст.111 КК України, за кваліфікуючими ознаками  державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформацій безпеці України: переході на бік ворога у період збройного конфлікту (в редакції Закону від 05.04.2001 року).
		Ухвалою Київського районного суду м. Одеси від 06.11.2024 року вказане кримінальне провадження призначено до судового розгляду та ухвалено здійснювати спеціальне судове провадження за відсутності обвинуваченого (in absentia).
		Повістки про виклик обвинуваченого ОСОБА_6 надсилались та публікувались відповідно до вимог ч.8 ст.135 та ст.323 КПК України шляхом публікації в засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження (газета «Урядовий кур`єр», а також шляхом розміщення повісток про виклик до суду на веб-сайті Офісу Генерального прокурора та на веб-сайті Київського районного суду м. Одеси).
		Обвинувачений ОСОБА_6 до суду жодного разу не з`явився, жодних заяв чи клопотань не подавав, показів суду не надавав, у зв`язку з чим судовий розгляд у межах даного кримінального провадження здійснювався за відсутності обвинуваченого (in absentia) з обов`язковою участю захисника, який був забезпечений державою.
		Суд, вислухавши показання свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, оцінивши доводи обвинувачення та захисту вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.408 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) та ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року), що підтверджується нижченаведеними належними та допустимими доказами у сукупності, а саме:
		Покази свідків.
		Позами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_7 , який повідомив суду, що на той час (період незаконної анексії Криму з боку рф) старший лейтенант ОСОБА_6 обіймав посаду військового командира у АДРЕСА_2 . Після подій, пов`язаних із передислокацією військових частин, ОСОБА_6 не прибув до місця збору в місті Одеса і перейшов на службу до Збройних формувань Російської Федерації. Особистого контакту з ОСОБА_6 після цього свідок не підтримував. ОСОБА_7 зазначив, що всьому особовому складу, від командира корабля до всього екіпажу, було потрібно залишити військову частину. Він не вбачає жодних обставин, за яких ОСОБА_6 міг би не знати про розпорядження щодо передислокації. Свідок також повідомив, що на початку квітня на території військової частини зібралися представники Чорноморського флоту рф, які пропонували військовослужбовцям перейти на службу до РФ. Щодо того, як ОСОБА_6 висловлювався в той момент, свідок не зміг пригадати. ОСОБА_7 підтвердив, що наказ про передислокацію до Одеси був оголошений, і ОСОБА_6 його почув. Покази свідка підтверджують, що ОСОБА_6 не виконав розпорядження та залишився на окупованій території, перейшовши на службу до збройних формувань рф.
		Позами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_8 , який повідомив суду, що особовому складу корабля неодноразово доводили інформацію про необхідність прибути до Одеси. За його словами, це розпорядження було відомо всім. Свідок підтвердив, що був організований загальний збір, після якого всі бажаючі залишити окуповану територію вибули поїздом. Щодо обставин, за яких ОСОБА_6 не виконав розпорядження, ОСОБА_8 зазначив, що йому невідомо, чи існували якісь поважні причини для цього. Він також зауважив, що на момент захоплення корабля, на його думку, ОСОБА_6 відсутній. Свідок наголосив, що з боку керівництва та начальників не було будь-якої пропаганди, яка б спонукала залишатися на окупованій території, хоча серед військовослужбовців могли циркулювати чутки. Покази свідка підтверджують факт наявності чіткого розпорядження щодо передислокації до Одеси та свідчать про те, що ОСОБА_6 його не виконав.
		Позами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_9 , який повідомив суду, що на моментподій (періоднезаконної анексіїКриму збоку рф)він служивна кораблі,де інколизустрічався з ОСОБА_6 з робочихпитань.За словамисвідка,наприкінці 2013року їхнійпідрозділ бувпереведений наСевастопольську військовубазу,де вонизаймалися питаннямиоборони.У березні2014року базаопинилася воточенні,і наїї територіюпроникли представникиВМФ рф. Свідок зазначив,що капітанкорабля ОСОБА_10 запропонував особовомускладу зробитивибір:ті,хто бажавзалишитися наокупованій території,ставали зодного боку,а ті,хто хотівзалишити базута виїхатина територіюУкраїни, зіншого.Під часцих подійпіднімався прапор,звучав гімнУкраїни,після чогопрапори булозамінено.Для виїздуз базипризначали відповідальнихосіб,які оформлювалиприпис замісцем призовуабо довказаних військовихчастин. Щодо місцезнаходження ОСОБА_6 під часцих подій,свідок зазначив,що небачив йогота незнає,де вінперебував.За словамисвідка,розпорядження провиїзд,ймовірно,доводилося довсього особовогоскладу,але йомуневідомо,чи отримавйого ОСОБА_6 .Примусу допереходу наслужбу врф незастосовувалося,але проводиласяагітація,яка згодомпереросла ворганізацію пунктуоформлення паспортіврф. Свідчення ОСОБА_9 підтверджують, що у особового складу була можливість залишити базу, проте свідок не може підтвердити, чи скористався цією можливістю ОСОБА_6 .
		Позами, допитаного в судовому засіданні свідка ОСОБА_11 , який повідомив суду, що ОСОБА_6 мав намір залишитися на окупованій території та, на його думку, сприяв захопленню корвета. Свідок також повідомив, що вони обидва служили на ракетному корветі "Придніпров`я", хоча обіймали різні посади. ОСОБА_11 вказав, що був доведений наказ про передислокацію корабля з міста Севастополь до міста Одеса. Він підтвердив, що ОСОБА_6 був залучений до цього процесу. Крім того, свідок розповів, що в Стрілецьку бухту приїжджав представник Чорноморського флоту Російської Федерації, і від української сторони в перемовинах брав участь ОСОБА_12 . Свідок також зазначив, що всі мали можливість покинути окуповану територію, і жодного примусу залишатися не було. За його словами, з усіх офіцерів тільки ОСОБА_6 залишився. Особисто від ОСОБА_6 свідок не чув підтвердження намірів перейти на бік ворога, але зробив такий висновок із його дій. 
		В рамках вказаного кримінального провадження наявні інші свідки сторони обвинувачення, зазначені у реєстрі матеріалів досудового розслідування по кримінальному провадженню.
		Частина 3 статті 23 КПК України зазначає, що сторони кримінального провадження повинні забезпечити можливість допиту свідків обвинувачення перед незалежним і неупередженим судом. Це право передбачає: Обов`язок сторони обвинувачення забезпечити присутність ключових свідків, якщо їхні свідчення є основою обвинувачення. Можливість захисту ставити запитання свідкам для реалізації права на змагальність.
		 
		Однак ця норма не зобов`язує прокурора викликати кожного свідка, зазначеного в реєстрі матеріалів досудового розслідування. Важливість виклику конкретного свідка визначається його значенням для доказової бази обвинувачення.
		Частина 1статті 92КПК України встановлює обов`язок сторони обвинувачення доводити обставини, передбачені статтею 91 КПК, але дає їй право самостійно обирати засоби доказування. Прокурор не зобов`язаний викликати всіх свідків, якщо наявні докази (включно зі свідченнями інших свідків) є достатніми для доведення вини обвинуваченого.
		 
		КПК України передбачає, що захист має право заявляти клопотання про виклик свідків, яких сторона обвинувачення не викликала, якщо їхня участь є суттєвою для спростування доказів обвинувачення. Якщо захист не наполягав на допиті інших свідків, це може свідчити про відсутність потреби у додатковій перевірці їхніх показань.
		Таким чином, прокурор має право обґрунтовано відмовитися від виклику свідків, якщо їхні показання не є ключовими для підтвердження висунутого обвинувачення, а сторона захисту не висловила наполягання на необхідності їхнього допиту. Саме так прокурор і реалізував свої дискреційні повноваження у межах даного кримінального провадження.
		Документи, речові докази, висновки експертів.
		Витяг з Наказу № 1 від 04.06.2014 року Командира військової частини НОМЕР_6 , Повідомлення про вчинення злочину в порядку ст.214 КПК України, від 12.04.2023 року, Акту огляду Інтернет ресурсу від 11.04.2023 року з додатком у вигляді ілюстрованою фото  таблицею; Протокол огляду від 11.05.2023 року з додатком у вигляді ілюстрованою фото  таблицею; Директива № Д-1 від 06.05.2014 року; Акт про проведення службового розслідування від 17.03.2015 року; Копія Списку військових офіцерів певних військових частин; Витяг з Наказу № 62 від 27.05.2014 року; Витяг з Наказу № 37 від 06.04.2015 року; Витяг з Наказу № 57 від 26.03.2015 року; Витяг з Наказу № 117 від 21.03.2015 року; Протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 29.06.2023 року з ілюстрованою фото  таблицею; Протокол пред`явлення для впізнання за фотознімками від 29.08.2023 року з ілюстрованою фото  таблицею; Висновок експерта № СЕ19-19/116-23/13805-ФП від 23.08.2023 року з ілюстрованою фото  таблицею, за результатами проведення експертного дослідження за спеціальністю «Ідентифікація особи за ознаками зовнішності за матеріалами зображення»; Протокол огляду від 15.02.2024 року.
		На підставі наданих документів та доказів можна зробити обґрунтований висновок щодо винуватості ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень. Нижче наведено ключові аргументи та аналіз з урахуванням кожного представленого документа:
		Ці накази свідчать про організаційні заходи, пов`язані з виведенням особового складу з окупованої території та забезпеченням переведення до інших військових частин Збройних Сил України. У них також йдеться про дисциплінарну відповідальність для військовослужбовців, які без поважних причин не виконали накази та залишилися на окупованій території.
		ОСОБА_6 , згідно з матеріалами справи, був проінформований про необхідність передислокації, але залишився на окупованій території. Це підтверджує, що він свідомо ігнорував законні розпорядження командування.
		Ці документи, визначають порядок дій військовослужбовців під час передислокації та порядок евакуації особового складу. Якщо директива доводилася до ОСОБА_6 , його невиконання цього наказу розцінюється як пряма відмова від виконання службових обов`язків, що є кримінально караним діянням.
		Результати службового розслідування підтверджують факт ухилення ОСОБА_6 від виконання військових обов`язків, а також перехід на бік ворога. Акт є важливим документом, який засвідчує порушення ним військової присяги.
		Протоколи огляду та акт від 11.04.2023 року з доданими фото-таблицями свідчать про те, що ОСОБА_6 був зафіксований на матеріалах, які підтверджують його співпрацю з представниками збройних формувань рф. Ці матеріали можуть містити докази, наприклад, у вигляді фотографій або відео, які демонструють його участь у заходах, організованих російськими військовими.
		Протоколи від 29.06.2023 року та 29.08.2023 року підтверджують ідентифікацію ОСОБА_6 на фото, зроблених у період його перебування на окупованій території.
		Висновок експерта № СЕ19-19/116-23/13805-ФП від 23.08.2023 року підтверджує, що на зображеннях дійсно зображено ОСОБА_6 . Ці матеріали слугують доказом його присутності на заходах, пов`язаних із діяльністю Збройних Сил РФ.
		ОСОБА_6 входив до числа військовослужбовців, які підлягали передислокації до інших військових частин. Його відсутність серед тих, хто евакуювався, свідчить про ухилення від виконання наказу.
		Зібрані докази, включаючи свідчення свідків, службові документи, протоколи огляду та висновки експертів, дають підстави вважати, що ОСОБА_6 свідомо не виконав наказ про передислокацію, залишився на окупованій території та перейшов на бік ворога зс рф. Його дії підпадають під кваліфікацію державної зради (ст.111 КК України) та ухилення від військової служби (ст.407 КК України).
		На підставі вищезазначеного, оцінюючи отримані в суді докази, заслухавши показання обвинуваченого, потерпілої та свідків, дослідивши матеріали кримінального провадження, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого ОСОБА_6 , у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.408 КК України, за кваліфікуючими ознаками  дезертирство, тобто нез`явлення на службу, з метою ухилитися від військової служби (в редакції Закону від 05.04.2001 року), та ч.1 ст.111 КК України, за кваліфікуючими ознаками  державна зрада, тобто діяння, умисно вчинене громадянином України на шкоду суверенітетові, територіальній цілісності та недоторканності, обороноздатності, державній, економічній та інформацій безпеці України: переході на бік ворога у період збройного конфлікту (в редакції Закону від 05.04.2001 року)  доведена у повному обсязі, зазначені докази є належними, допустимими та достовірними, а в сукупності вони є достатніми та взаємопов`язаними для винесення обвинувального вироку.
		Відповідно до ст.66 КК України обставини, які пом`якшують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
		Відповідно до ст.67 КК України обставини, які обтяжують покарання обвинуваченому ОСОБА_6 судом не встановлено.
		Пунктом 3 частини 1 статті 65 КК України передбачено, що суд призначає покарання враховуючи ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, особу винного та обставини, що пом`якшують та обтяжують покарання. У пункті 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року № 7 «Про практику призначення судами кримінального покарання» зазначено, що визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (ст.12 КК), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).
		Відповідно до ч.2 ст.65 КК України особі, яка вчинила кримінальне правопорушення, має бути призначене покарання, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження нових кримінальних правопорушень.
		З урахуванням вищенаведеного, керуючись вимогами виваженості та справедливості, з метою виправлення і запобігання вчиненню нових злочинів, Суд вважає, що виправлення та перевиховання ОСОБА_6 можливо лише в умовах ізоляції від суспільства з призначенням покарання у вигляді позбавлення волі.
		Призначення покарання у вигляді позбавлення волі обвинуваченому ОСОБА_6 є обґрунтованим з огляду на тяжкість вчинених злочинів, що становлять високу суспільну небезпеку. Дії, кваліфіковані за ч.1 ст.408 КК України (дезертирство) та ч.1 ст.111 КК України (державна зрада), спрямовані на підрив суверенітету, територіальної цілісності, обороноздатності та безпеки України, свідчать про свідоме і зумисне ухилення від військової служби та співпрацю з ворогом у період збройного конфлікту. Суд не встановив жодних обставин, що пом`якшують або обтяжують покарання, що підкреслює відсутність підстав для зменшення відповідальності. Враховуючи необхідність виправлення обвинуваченого та попередження вчинення нових злочинів, ізоляція від суспільства є необхідною для забезпечення захисту громадських інтересів та недопущення подібних дій у майбутньому. Покарання у вигляді позбавлення волі відповідає принципам справедливості, є достатнім і необхідним для виконання як превентивної, так і виправної функцій.
		   Питання про речові докази та процесуальні витрати суд вирішує в порядку та у спосіб, передбачений ст.ст.100 та 124 КПК України.
		На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст.2, 100, 110, 124, 349, 368, 373-374, 376, 392-395, КПК України, суд, 
		 
		                     УХВАЛИВ:
		 
		    ОСОБА_6  визнати винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.1 ст.408 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) та ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) та призначити покарання: 
		-за ч.1 ст.111 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) у вигляді позбавлення волі, строком на 15 (п`ятнадцять) років.
		-за ч.1 ст.408 КК України (в редакції Закону від 05.04.2001 року) у вигляді позбавлення волі, строком на 5 (п`ять) років.
		На підставі ч.1 ст.70 КК України, за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим остаточно призначити ОСОБА_6 покарання у вигляді позбавлення волі строком на 15 (п`ятнадцять) років.
		Запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у відношенні ОСОБА_6  залишити без змін, до набранням вироку суду законної сили.
		   Строк відбування призначеного покарання розраховувати з моменту фактичного затримання ОСОБА_6 в порядку виконання цього вироку суду.
		Стягнути з ОСОБА_6 на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експертів у сумі 1912 гривень.
		   Речові докази по кримінальному провадженню, а саме: електроні та письмові носії інформації, на яких зафіксовані хід та результати проведення слідчих та процесуальних дій  зберігати в матеріалах кримінального провадження.
		Вирок може бути оскаржений до Одеського апеляційного суду протягом 30 (тридцяти) днів з моменту його проголошення через Київський районний суд м. Одеси.
		Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційного скарги, якщо таку скаргу не було подано.
		Копія вироку негайно після його проголошення вручається захиснику обвинуваченого відповідно до абз.6 ч.3 ст.323 КПК України та прокурору.
		Інформація про вирок суду публікується у засобах масової інформації загальнодержавної сфери розповсюдження згідно з положеннями ст.297-5 КПК України та на офіційному Веб-сайті Київського районного суду м. Одеси.
		 
		Суддя Київського районного 
		суду м. Одеси                                ОСОБА_1

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...