Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 331/2306/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них; споживчого кредиту.
Надіслано судом: 25.12.2024. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 22-ц/807/2271/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Дата документу 24.12.2024 Справа № 331/2306/24
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		 
		Запорізький апеляційний суд
		 
		Єдиний унікальний № 331/2306/24            Головуючий у 1-й інстанції: Вайнраух Л.А. 
		 
		Провадження №22-ц/807/2271/24            Суддя-доповідач: Подліянова Г.С.
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		 
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		 
		24 грудня 2024 року                            м. Запоріжжя
		Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
		головуючого,судді-доповідача  суддів:     Подліянової Г.С., Гончар М.С.,  Онищенко Е.А.,   
		розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Акціонерного товаристваКомерційний банк«ПриватБанк» нарішення Шевченківськогорайонного судум.Запоріжжя від09жовтня 2024року у справі за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
		В С Т А Н О В И В:
		 
		У травні 2024 року Акціонерне товариство Комерційний банк «ПриватБанк» звернулося до Жовтневого районного суду м. Запоріжжя з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, мотивуючи свої вимоги тим, що відповідач звернувся доБанку зметою отриманнябанківських послуг,у зв`язкуз чимпідписав Анкету-заяву№ б/нвід 17 лютого 2011року. Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписаназаява разом з "Умовами та правиламинадання банківських послуг" та "ТарифамиБанку", які викладені на банківському сайті www.privatbank.ua, складає між ним та Банком Договір про наданнябанківських послуг, що підтверджується підписом у заяві.
		Банком виконані зобов`язання за кредитним договором у повному обсязі, а  ОСОБА_1 зобов`язання за вказаним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим станом на 19 березня 2024 року у нього перед Банком утворилась заборгованість в розмірі 52742,13 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту  43144,51 грн, заборгованості за відсотками за користування кредитом  52742,13 грн, у зв`язку із чим, позивач, просив стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 52742,13 грн за кредитним договором б/н від 17 лютого 2011 року, а також судові витрати, сплачені при пред`явленні позову у розмірі 3028 грн.
		 
		Ухвалою Жовтневого районного суду м. Запоріжжя від 19 квітня 2024 року справу за вищезазначеним позовом передано за територіальною юрисдикцією до Шевченківського районного суду м. Запоріжжя.
		 
		Ухвалою Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 24 травня 2024 року прийнято позовну заяву до провадження суду та відкрито провадження у справі. 
		 
		Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2024 року позов задоволено частково.
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором про надання банківських послуг №б/н від 17 лютого 2011 року, яка існує станом на 19 березня 2024 року, а саме, за тілом кредиту у сумі 43 144,51 гривень.
		У задоволенні позову в іншій частині відмовлено.
		Стягнуто зі ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» судові витрати по сплаті судового збору у сумі 3028 гривень.
		 
		Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповно з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення суду скасуватив частині незадоволених позовних вимог щодо стягнення заборгованості по процентам за користування кредитом та ухвалити в цій частині нове рішення, задовольнивши позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в повному обсязі. Стягнути з відповідача судові витрати.
		 
		Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції належним чином не перевірив доводів Банку, які мають значення для правильного вирішення справи, не надав належної оцінки наявним у справі доказам. Суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що відсутні підстави для стягнення з відповідача заборгованості за відсотками по кредиту, чим допустив грубе порушення норм цивільного права та умов кредитного договору. Анкетою-заявою відповідача підтверджується той факт, що вона була обізнана та проінформована про умови кредитування, між тим вказані обставини безпідставно не прийняті до уваги судом першої інстанції. Крім того, суд першої інстанції не взяв до уваги Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30 березня 2021 року, яка особисто підписана позичальником, в якій визначена базова відсоткова ставка, розмір якої становить 42% - для карт «Універсальна», 40,8 % - для карт «Універсальна Gold», відповідно до якої остання підтвердила, що «З фінансовими умовами надання Кредиту «Універсальна, 30 днів пільгового періоду»,«Універсальна Gold», до 55 днів пільгового періоду і прикладами розрахунку суми плати за використання кредитних коштів ознайомлена». Укладений кредитний договір у встановленому законом порядку відповідачем не оспорений та не визнавався недійсним, що свідчить про згоду останнього з усіма умовами вказаного договору.
		 
		Відзиву на апеляційну скаргу в порядку ст. 360 ЦПК України, до суду не надходив. Відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
		Відповідно до пунктів 1, 2 частини шостої статті 19ЦПКУкраїни малозначними справами є справи, у яких ціна позову не перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		 
		Прожитковий мінімум для працездатних осіб вираховується станом на 01 січня календарного року, в якому подається скарга (частина дев`ята статті 19 ЦПК України).
		 
		В силу вимог ч. 1ст. 369 ЦПК Україниапеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, з 1 січня 2024 року це 90 840 грн (відповідно доЗакону України «Про Державний бюджет на 2024 рік»з 1 січня 2024 року прожитковий мінімум для працездатних осіб складає 3028,00 грн (3028,00 грн Х 30 = 90 840 грн), крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.
		 
		Відповідно до п.п. 1, 2 ч. 1, ч .2 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи, зокрема: малозначні справи, що виникають з трудових відносин. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.
		 
		Відповідно п. 1 ч. 4 ст. 274 ЦПК України в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах: 1) що виникають з сімейних відносин, крім спорів про стягнення аліментів, збільшення їх розміру, оплату додаткових витрат на дитину, стягнення неустойки (пені) за прострочення сплати аліментів, індексацію аліментів, зміну способу їх стягнення, розірвання шлюбу та поділ майна подружжя.
		 
		Встановлено, що ціна позову в даній справі становить 52742,13 грн, що перевищує тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
		Водночас, колегія суддів враховує, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує вісімдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 2 частини шостої статті 19 ЦПК України).
		Апеляційний суд урахував ціну та предмет позову, складність справи, а також значення справи для сторін і суспільства та дійшов висновку, що дана справа є незначної складності, ціна позову якої не перевищує вісімдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, зазначена справа відповідно до п. п.1 , 2 ч. 1 ст. 274 ЦПК України може розглядатися в порядку спрощеного провадження, передбачених пунктом 2 частини шостої статті 19 ЦПК України, не належить до виключень із цієї категорії відповідно до ч. 4 ст. 274 ЦПК України.
		 
		Отже, зазначена справа є малозначною у силу вимог закону.
		 
		Відповідно до ч. 13 ст.7ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.
		Ухвалою Запорізького апеляційного суду справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без проведення судового засідання в порядку ч. 1 ст. 369 та ч. 13 ст. 7 ЦПК України.
		Заслухавши суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.
		Згідно зст. 367 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
		 
		Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, скаргу без задоволення.
		 
		Згідно з п.2 ч.1ст.374 ЦПК Українисуд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення.
		 
		Відповідно до ч. 1 ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК Українипідставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є: неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права.
		 
		Відповідно до положень частини першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно грунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обгрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Судове рішення зазначеним вимогам в оскаржуваній частині не відповідає.
		Судом першої інстанції встановлено, що згідно з наданим банком розрахунком, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором б/н від 17 лютого 2011 року станом на 19 березня 2024 року становить 52742,13 грн, що складається із заборгованості за тілом кредиту  43144,51 грн; заборгованості за нарахованими відсотками  9597,62 грн (а.с.6-7).
		У Анкеті-заяві позичальника від 17 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена. Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. 
		Суд першоїінстанції задовольняючи позов частково, виходивз того,що уанкеті заяві від17 лютого 2011 року процентна ставка не зазначена, крім того, в цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру. Крім того, Витягз Умовта правилнадання банківськихпослуг вПриватБанку неможе вважатисяскладовою частиноюспірного кредитногодоговору. При цьому суд послався на правову позицію, викладену у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17-ц та оскільки ОСОБА_1 в добровільному порядку не сплатив заборгованість за кредитним договором, суд вважає позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк» в частині стягнення заборгованості за тілом кредиту в розмірі 43144,51 грн обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
		 
		З вказаними висновками суду першої інстанції колегія суддів апеляційного суду погодитися повністю не може, виходячи з наступного.
		 
		Судом встановлено, що відповідач ОСОБА_1 звернувся до ПАТ КБ «Приватбанк» з метою отримання кредитних послуг, у зв`язку з чим 17 лютого 2011 року підписав Анкету-заяву №б/н про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с. 49).
		 
		У заяві-анкеті зазначено, що відповідач згоден з тим, що ця заява разом із Пам`яткою клієнта, Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг, а також, що він ознайомився та погодився з Умовами та Правилами надання банківських послуг і Тарифами банку, які були надані йому для ознайомлення в письмовому вигляді.
		 
		До кредитного договору банк додав Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна», Умов та правил надання банківських послуг в ПриватБанку (а.с.64-90).
		Банк також надав Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана відповідачкою 30 березня 2021 року (а.с.50-59), інформацію про умови кредитування та орієнтовну загальну вартість кредиту а.с.60-63).
		 
		ОСОБА_1 свої зобов`язання за вищевказаним договором не виконував, на вимоги банку не реагував, внаслідок чого за розрахунком банку станом на 19 березня 2024 року має заборгованість за кредитним договором у розмірі 52742,13 грн, з яких: 43144,51 грн - заборгованість за тілом кредиту; 9597,62 грн - заборгованість за відсотками за користування кредитом (а.с.6-7, 8-26 зворот).
		 
		Частиною 2 статті 11 ЦК України визначено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.
		 
		Частиною 1 статті 1055 ЦК України передбачено, що кредитний договір укладається у письмовій формі.
		 
		Відповідно до частин першої, другої статті 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
		 
		За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
		 
		Частиною першою статті 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
		 
		У статті 526 ЦК України передбачено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти (частина перша статті 1048 ЦК України).
		 
		Частиною другою статті 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
		 
		Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (стаття 1055 ЦК України).
		 
		Згідно із частиною першою статті 633 ЦК України публічним є договір, в якому одна сторона - підприємець взяла на себе обов`язок здійснювати продаж товарів, виконання робіт або надання послуг кожному, хто до неї звернеться (роздрібна торгівля, перевезення транспортом загального користування, послуги зв`язку, медичне, готельне, банківське обслуговування тощо). Умови публічного договору встановлюються однаковими для всіх споживачів, крім тих, кому за законом надані відповідні пільги.
		 
		За змістом статті 634 цього Кодексу договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору.
		 
		У переважній більшості випадків застосування конструкції договору приєднання його умови розробляє підприємець (у цьому випадку АТ КБ «ПриватБанк»).
		 
		Оскільки умови договорів приєднання розробляються банком, тому повинні бути зрозумілі усім споживачам і доведені до їх відома, у зв`язку із чим банк має підтвердити, що на час укладення відповідного договору діяли саме ці умови, а не інші. Тому з огляду на зміст статей 633, 634 ЦК України можна вважати, що другий контрагент (споживач послуг банку) лише приєднується до тих умов, з якими він ознайомлений.
		 
		За змістом статті 1056-1 ЦК України в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
		 
		Відповідно до частини першої статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
		 
		Згідно зі статтею 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
		 
		За змістом статті 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.
		 
		Частинами першою, другою статті 551 ЦК України визначено, що предметом неустойки може бути грошова сума, рухоме і нерухоме майно. Якщо предметом неустойки є грошова сума, її розмір встановлюється договором або актом цивільного законодавства.
		 
		Згідно із частиною першою статті 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов`язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
		 
		Таким чином, у разі укладення кредитного договору проценти за користування позиченими коштами та неустойка поділяються на встановлені законом (розмір та підстави, стягнення яких визначаються актами законодавства) та договірні (розмір та підстави, стягнення яких визначаються сторонами в самому договорі).
		 
		У Анкеті-заяві позичальника від 17 лютого 2011 року процентна ставка за користування кредитом не зазначена (а.с.49).Зазначена заява підписана від імені ОСОБА_1 .
		 
		Банк, пред`являючи вимоги про погашення кредиту, просив у тому числі, крім тіла кредиту (сума, яку фактично отримав в борг позичальник), стягнути заборгованість за простроченими процентами за користування кредитом.
		 
		Позивач, обґрунтовуючи право вимоги в цій частині, у тому числі їх розмір і порядок нарахування, крім самого розрахунку кредитної заборгованості, посилався на витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна" та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://privatbank.ua, як невід`ємні частини спірного договору.
		 
		Витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, які розміщені на сайті: https://www.privatbank.ua, що надані позивачем на підтвердження позовних вимог, визначені, у тому числі: пільговий період користування коштами, процентна ставка, права та обов`язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін, зокрема пеня за несвоєчасне погашення кредиту та/або процентів, штраф за порушення строків платежів за будь-яким із грошових зобов`язань та їх розміри і порядок нарахування, а також містяться додаткові положення, в яких зокрема визначено дію договору (12 місяців з моменту підписання), позовну давність щодо вимог банку - 50 років (пункт 1.1.7.31 згаданих Умов), та інші умови.
		 
		При цьому, матеріали справи не містять підтверджень, що саме цей витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку розумів відповідач та ознайомився і погодився з ними, підписуючи анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг в ПАТ КБ «ПриватБанк», а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати процентів за користування кредитними коштами та щодо сплати неустойки (пені, штрафів), та, зокрема саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви розмірах і порядках нарахування.
		 
		Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в Умови та Правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді справи, яка переглядається.
		 
		Колегія суддів вважає, що у даному випадку також неможливо застосувати до вказаних правовідносин правила частини першої статті 634 ЦК України за змістом якої - договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому, оскільки Умови та Правила надання банківських послуг, що розміщені на офіційному сайті позивача (www.privatbank.ua) неодноразово змінювалися самим АТ КБ «ПриватБанк» у період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви витяг з Тарифів обслуговування витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання батьківських послуг в ПриватБанку у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
		 
		За таких обставин та без наданих підтверджень про конкретні запропоновані відповідачу Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку, відсутність у анкеті-заяві домовленості сторін про сплату пені та штрафів за несвоєчасне погашення кредиту, надані банком витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку не можуть розцінюватися як стандартна (типова) форма, що встановлена до укладеного із  ОСОБА_1 кредитного договору, оскільки достовірно не підтверджують вказаних обставин.
		 
		При цьому, згідно з частиною шостою статті 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
		 
		Крім того, обґрунтування наявності обставин повинні здійснюватися за допомогою належних, допустимих і достовірних доказів, а не припущень, що й буде відповідати встановленому статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року принципу справедливості розгляду справи судом.
		 
		Надані АТ КБ «ПриватБанк» Умови та Правила надання банківських послуг в ПриватБанку з огляду на їх мінливий характер, не можна вважати складовою кредитного договору й щодо будь-яких інших встановлених ними нових умов та правил, чи можливості використання банком додаткових заходів, які збільшують вартість кредиту, чи щодо прямої вказівки про збільшення прав та обов`язків кожної із сторін, якщо вони не підписані та не визнаються позичальником, а також, якщо ці умови прямо не передбачені, як у даному випадку - в анкеті-заяві позичальника, яка безпосередньо підписана останнім і лише цей факт може свідчити про прийняття позичальником запропонованих йому умов та приєднання як другої сторони до запропонованого договору.
		 
		Аналогічна правова позиція про неможливість вважати складовою частиною укладеного між сторонами кредитного договору, однак щодо Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт) та, зокрема пункту 5.5 цих Умов, яким установлено позовну давність тривалістю у п`ять років, оскільки такі не містять підпису позичальника, а також через те, що у заяві останнього домовленості сторін щодо збільшення строку позовної давності немає, викладена у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15).
		 
		Колегія суддів вважає, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт «Універсальна» та Витяг з Умов та Правил надання банківських послуг в ПриватБанку, що розміщені на сайті: https:// www.privatbank.ua та містяться у матеріалах цієї справи, не містять підпису відповідача, а тому їх не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами 17 лютого 2011 року шляхом підписання анкети-заяви. 
		Однак, враховуючи, що фактично отримані та використані позичальником кошти у добровільному порядку АТ КБ «ПриватБанк» не повернуті, а також вимоги частини другої статті 530 ЦК України за змістом якої, якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання в будь-який час, що свідчить про порушення його прав, колегія суддів погоджується, що він вправі вимагати захисту своїх прав через суд - шляхом зобов`язання виконати боржником обов`язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів.
		 
		Такі висновки, відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, провадження № 14-131цс19. 
		Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України).
		 
		Статтею 80 ЦПК України визначено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достовірність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. 
		 
		Згідно з частиною першою статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. 
		 
		Банк до позовної заяви додав розгорнутий розрахунок заборгованості за договором (а.с.6-7,8-26), а також виписку по картковому рахунку (а.с.27-48), з якого вбачається, що  ОСОБА_1 після підписання анкети-заяви отримав кредитну картку та користувався грошима, отримував кошти через банкомат, розплачувалася за товар в магазині, частково погашав заборгованість за кредитом.
		 
		Доказами, які підтверджують наявність заборгованості та її розмір є первинні документи, оформлені відповідно до статті 19 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність». Згідно з указаними положенням закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі. 
		 
		Разом з тим, відповідно до пункту 5.6 Положення про організацію операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 18 червня 2003 року № 254 (в редакції, чинній на час звернення до суду з позовною заявою), виписки з особових рахунків клієнтів є підтвердженням виконаних за день операцій і призначаються для видачі або відсилання клієнту. 
		 
		Аналогічна за змістом норма закріплена у пункті 62 Положення про організацію бухгалтерського обліку, бухгалтерського контролю під час здійснення операційної діяльності в банках України, затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 04 липня 2018 року № 75 (в редакції, чинній на час вирішення справи судами першої, апеляційної та касаційної інстанцій).
		 
		Таким чином, виписка по картковому рахунку, що міститься в матеріалах справи, може бути належним доказом щодо заборгованості відповідачки за тілом кредиту, яка повинна досліджуватися судом першої інстанції у сукупності з іншими доказами. 
		 
		До аналогічного правового висновку дійшов Верховний Суд у постанові від 16 вересня 2020 року у справі № 200/5647/18 та від 17 грудня 2020 року у справі №278/2177/15-ц.
		Суд першої інстанції належним чином дослідив наданий позивачем розрахунок заборгованості та виписку по картковому рахунку, за змістом виписки по картці є очевидним здійснення операцій, у тому числі з ідентифікацією особи, яка поповнює рахунок.
		Відповідачем у справі не спростовано розмір заборгованості за тілом кредиту у сумі 43144,51 грн, доводів позивача щодо отримання, використання, в тому числі і погашення кредитних коштів.
		Отже, в цій частині висновки суду першої інстанції щодо стягнення заборгованості за тілом кредиту відповідають закону.
		 
		Що стосується позовних вимог про стягнення заборгованості по процентам за користування кредитними коштами, колегія суддів зазначає наступне.
		 
		Звертаючись до суду з позовом, банк подав до суду анкету - заяву від 17 лютого 2011 року в якій не зазначена базова відсоткова ставка за користування кредитом(а.с. 49).
		 
		Крім того, у цій заяві, підписаній сторонами, відсутні умови договору про встановлення відповідальності у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення зобов`язання у вигляді грошової суми та її визначеного розміру.
		 
		Проте, 30 березня 2021 року ОСОБА_1 було підписано Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг в Приват Банку, в якій були зазначені істотні умови кредитного договору, а саме: тип кредиту  відновлювальна кредитна лінія, сума/ліміт кредиту  50000 грн для карт «Універсальна» та 75000 грн для карт «Універсальна Gold», строк кредитування  12 місяців з пролонгацією, мета отримання кредиту  споживчі цілі, спосіб та строк надання кредиту  безготівковим шляхом; можливі види (форми) забезпечення кредиту  без забезпечення, процентна ставка  42,00 % для карт «Універсальна» та 40,8 % для карт «Універсальна Gold» (п.1.3 Заяви), тип процентної ставки  фіксована, загальні витрати за кредитом та орієнтовна загальна вартість кредиту для споживача за весь строк користування кредитом тощо (а.с.50-59). 
		 
		Саме відповідач повинен був спростувати, що підпис, який міститься в Заяву про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 17 лютого 2011 року, йому не належить.
		 
		З матеріалів справи також чітко вбачається, що 17 лютого 2011 року ОСОБА_1 підписав анкету-заяву, ідентифікувався у банку, та йому було відкрито картковий рахунок та видано 6 кредитні картки, строк дії останньої до 11/24 картка «Універсальна Gold»: 
		5211537307103684 строку дії  12/15 тип «Універсальна», 
		5168742304292422 строку дії  06/17 тип «Універсальна Gold»,
		5168742204349264 строк дії  06/21 тип «Універсальна Gold» , 
		5168742241104102 строк дії  11/24 тип «Універсальна Gold» (а.с.2,134). 
		 
		Отже, відповідачці було відкрито картковий рахунок та видано картку, яка в подальшому перевипускалася. 
		 
		Під перевипуском картки розуміється випуск та приєднання картки з новим строком дії до раніше відкритого клієнту карткового рахунку, а тому вся сума заборгованості за кредитним лімітом буде відображатися та враховуватися в тому числі і на перевипущеній картці. 
		 
		Перевипуск платіжних карток у подальшому, у тому числі з оформленням платіжної картки іншого класу, не свідчить про укладення іншого кредитного договору.
		 
		Аналогічна правова позиція викладена в поставі Верховного Суду у справі №373/212/16-ц від 27 листопада 2019 року.
		 
		30 березня 2021 року при перевипуску та отриманні нової кредитної картки Універсальної Голд 5168742241104102 та змін умов кредитування ОСОБА_1 ознайомили з умовами кредитування в банку шляхом підписання ним Паспорту споживчого кредиту та Заяви про приєднання до Умов та Правил надання послуг в ПриватБанку.
		 
		Підписавши вказану Заяву 30 березня 2021 року, яка є складовою частиною кредитного договору, ОСОБА_1 відповідно до статей 3, 627 ЦПК України добровільно погодив такі умови кредитного договору, взяв на себе відповідні зобов`язання, а тому посилання суду про те, що позивач не надав документів, які б підтверджували погодження між сторонами всіх умов надання банківських послуг з 30 березня 2021 року, у тому числі обов`язку позичальника зі сплати процентів, не відповідає фактичним обставинам справи.
		 
		Таким чином, Банк ознайомив ОСОБА_1 з умовами споживчого кредитування в АТ КБ «ПриватБанк» 30 березня 2021 року, тому правомірно з цього часу нараховув проценти за користування кредитом у розмірі, передбаченому в Заяві про приєднання до Умов та Правил надання послуг від 30 березня 2021 року, чого не було враховано судом першої інстанції.
		 
		Враховуючи те, що зазначеною Заявою про приєднання до Умов та Правил надання послуг, яка підписана ОСОБА_1 визначено розмір процентів за користування кредитними коштами, у розмірі 40,8 % річних (п. 1.3 Заяви), то вони підлягають стягненню з відповідачки на користь банку.
		 
		Банк просив стягнути з відповідача заборгованість по процентам за користування кредитом у сумі 9597,62 грн за період з 30 березня 2021 року по 19 березня 2024 року.
		 
		У даній справі строк дії кредитного договору б/н від 17 лютого 2011 року відповідає строку дії картки відповідача  до 11/24 (а.с.134).
		 
		Відповідно до ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
		 
		Зважаючи на зазначене, колегія суддів вважає, що Заява про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, що надана позивачем на підтвердження позовних вимог, підписана ОСОБА_1 та містить процентну ставку за користування нею кредитом в розмірі 40,8 % річних, отже сторони обумовили в письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами саме з дати її підписання, а саме з 30 березня 2021 року.
		 
		Отже, визначений позивачем розмір заборгованості по процентам за користування кредитними коштами у сумі 9597,62 грн не суперечить умовам кредитування, обумовленим сторонами у письмовому вигляді.
		 
		Зважаючи на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що з ОСОБА_1 на користь АТ «КБ «ПриватБанк» підлягає до стягнення заборгованість нарахованих процентах за період з 30 березня 2021 року по 19 березня 2024 року у розмірі 9597,62 грн.
		 
		З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції в частині відмови у стягненні відсотків за користування кредитом підлягає скасуванню, у цій частині слід ухвалити нове рішення про стягнення з ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» заборгованості за простроченими відсотками в розмірі 9597,62 грн.
		 
		Аргументи апеляційної скарги є частково виправданими.
		 
		Суд також враховує позицію Європейського суду з прав людини (в аспекті оцінки аргументів учасників справи у апеляційному провадженні), сформовану, зокрема у справах "Салов проти України" (заява № 65518/01; від 6 вересня 2005 року; пункт 89), "Проніна проти України" (заява № 63566/00; 18 липня 2006 року; пункт 23) та "Серявін та інші проти України" (заява № 4909/04; від 10 лютого 2010 року; пункт 58): принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, передбачає, що у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якоїсуд маєвиконати обов`язокщодо обґрунтування рішення, може бутирізною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) серія A. 303-A; 09 грудня 1994 року, пункт 29).
		 
		Щодо судових витрат. 
		 
		Згідно з частиною 13статті 141 ЦПК Україниякщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
		 
		Відповідно до підпункту «в» пункту 4 частини першоїстатті 382 ЦПК України,статті 141 ЦПК Українисуд розподіляє судові витрати, понесені у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
		 
		Оскільки рішення суду першої інстанції частково скасовано, підлягають перерозподілу судові витрати, понесені сторонами по справі.
		 
		ПозивачАТ КБ «ПриватБанк» при зверненні до суду першої інстанції сплатив судовий збір в розмірі 3028 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 05 квітня 2024 року за № BOJ65B3Y78 (а.с.98).
		 
		За подання апеляційної скарги АТ КБ «ПриватБанк» сплатило судовий збір у розмірі 4542 грн, що підтверджується платіжним дорученням №ZZ421B24BW від 01 листопада 2024 року (а.с.136). Проте як апелянт банк мав би сплатити 826,51 грн (в частині оскаржуваних сум), виходячи з розрахунку (3028*9597,62 / 52742,13 = 551,01 * 150% = 826,51 грн).
		Оскільки позовна заява та апеляційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволенні в повному обсязі, з відповідача на користь банку підлягає стягненню судовий збір в розмірі 3854, 51 грн (3028+826,51).
		 
		Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд -
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Апеляційну скаргу Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» - задовольнити.
		 
		Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 09 жовтня 2024 року в частині відмови у стягненні процентів за користування кредитом скасувати, ухвалити в цій частині нове рішення про задоволення позову, змінити розподіл судового збору.
		 
		Стягнути з ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН: НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства Комерційний банк «ПриватБанк» (ЄДРПОУ: 14360570, місцезнаходження: 01001, м. Київ, вул. Грушевського, 1-Д) заборгованість за нарахованим процентами за користування кредитом за кредитним договором № б/н від 17 лютого 2011 року у розмірі 9597 (дев`ять тисяч п`ятсот дев`яносто сім ) гривень 62 копійки, та судові витрати у вигляді сплати судового збору у розмірі 3854,51 гривень.
		 
		В іншій частині рішення суду залишити без змін.
		 
		Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови,лише у випадку якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.
		 
		Повна постанова складена 24 грудня 2024 року.
		 
		Головуючий, суддя         Суддя        Суддя
		Подліянова Г.С.        Гончар М.С. Онищенко Е. А.

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...