Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 716/662/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи окремого провадження; Справи про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи, визнання фізичної особи недієздатною та поновлення цивільної дієздатності фізичної особи, з них:; про визнання фізичної особи недієздатною.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 25.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 26.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 61-13107ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 716/662/24
		провадження № 61-13107св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Коротуна В. М. (суддя-доповідач), Коротенка Є. В., 
		Червинської М. Є.,
		 
		учасники справи:
		заявник - ОСОБА_1 ,
		заінтересована особа - орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області,
		особа, яка подала апеляційну скаргу, військова частина НОМЕР_1 ,
		 
		розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу представника  ОСОБА_1  - ОСОБА_2 на постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року у складі колегії суддів: Одинака О. О., Литвинюк І. М., Половінкіної Н. Ю.,
		 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		ІСТОРІЯ СПРАВИ
		 
		Короткий зміст позовних вимог
		 
		03 квітня 2024 року  ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про визнання громадянина недієздатним, встановлення над ним опіки та призначення опікуна.
		 
		Заява мотивована тим, що заявник є рідним сином ОСОБА_3 , який протягом багатьох років хворіє на гіпертонічну хворобу. Останнім часом з`явилися судомні напади із втратою свідомості, і з цього приводу він перебував на стаціонарному лікуванні у районній лікарні. Також ОСОБА_3 почав страждати на психоневрологічне захворювання. Клініко-функціональний діагноз: виражена атеросклеротична деменція. У зв`язку з цим він перебуває на «Д» обліку 
		у лікаря психіатра. Вказує, що згідно з висновком ЛКК № 220 діагноз 
		ОСОБА_3 : виражена атеросклеротична деменція, внаслідок чого він потребує постійного стороннього догляду.
		 
		ОСОБА_1 просив визнати ОСОБА_3 недієздатним, встановити на ним опіку та призначити його опікуном ОСОБА_3 .
		 
		Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
		 
		Рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2024 року заяву задоволено. Визнано ОСОБА_3 недієздатним. Встановлено над ОСОБА_3 опіку та призначено опікуном його сина, ОСОБА_1 , 
		в межах дворічного строку. 
		 
		Рішення суду мотивоване достатністю підстав для визнання ОСОБА_3 недієздатним. Врахувавши висновок органу опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради, суд визнав за доцільне призначити ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 .
		 
		Не погоджуючись із рішенням Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2024 року, особа, яка не брала участі у справі, - військова частина НОМЕР_1 (далі - ВЧ НОМЕР_1 ) оскаржила його в апеляційному порядку.
		 
		Ухвалою Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційне провадження за апеляційною скаргою ВЧ НОМЕР_1 на рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 квітня 2024 року в частині визнання ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки закрито.
		 
		Ухвала мотивована тим, що оскаржуваним рішенням про визнання 
		ОСОБА_3 недієздатним та встановлення над ним опіки права, свободи, інтереси та (або) обов`язки ВЧ НОМЕР_1 не порушені, оскільки резолютивна частина рішення не містить висновків або ж суджень суду про права та обов`язки військової частини.
		 
		Постановою Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року апеляційну скаргу ВЧ НОМЕР_1 задоволено.
		 
		Рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 квітня 
		2024 року в частині призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 .
		 
		Вирішуючи питання про наявність порушеного права або інтересу, апеляційний суд зробив висновок про те, що в результаті ухвалення судового рішення про призначення ОСОБА_1 опікуном його батька ОСОБА_3 суд вирішив питання щодо обов`язку військової частини звільнити заявника з військової служби та законного інтересу військової частини у проходженні ОСОБА_1 військової служби в умовах воєнного стану.
		 
		Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що оскільки 
		 ОСОБА_1 проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, реалізація права ОСОБА_1 бути опікуном недієздатного батька можлива лише за умови звільнення з військової служби. Вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ОСОБА_1 обов`язків опікуна. Роблячи такий висновок, апеляційний суд врахував висновок, зроблений у постанові Верховного Суду від 26 червня 2024 року у справі 
		№ 742/887/23 (провадження № 61-3316св24).
		 
		Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
		 
		27 серпня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду касаційну скаргу, у якій просить скасувати постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року та залишити в силі рішення Заставнівського районного суду Чернівецької області від 30 квітня 
		2024 року.
		 
		Касаційна скарга мотивована тим, що обов?язки опікуна ні на кого не покладено. Апеляційний суд безпідставно поновив строк на апеляційне оскарження, і при вирішенні вимоги про призначення ОСОБА_1 опікуном ОСОБА_3 , конкретного спору щодо ВЧ НОМЕР_1 вирішено не було, а тому відкрите апеляційне провадження слід було закрити. Посилання апеляційного суду на практику Верховного Суду є безпідставним, оскільки у недієздатної особи опікун попередньо не призначався. 
		 
		Підставою касаційного оскарження вказаного судового рішення представник заявника зазначає неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, а саме: суд апеляційної інстанції 
		в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновків щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 05 вересня 2019 року у справі 
		№ 638/2304/17, від 01 серпня 2019 року у справі № 412/1277/2012, від 20 травня 2020 року у справі № 736/1508/17, від 07 квітня 2022 року у справі 
		№ 712/10043/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України).
		 
		Аргументи інших учасників справи
		 
		21 жовтня 2024 року представник ВЧ НОМЕР_1 - ОСОБА_4 подав до Верховного Суду відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін. 
		 
		Відзив мотивований тим, що апеляційний суд законно та обґрунтовано поновив строк на апеляційне оскарження і дійшов висновку, що ВЧ НОМЕР_1 має безпосередній інтерес у справі, оскільки вирішення питання щодо призначення опікуном діючого військовослужбовця прямо стосується її службової діяльності.
		 
		28 жовтня 2024 року представник ОСОБА_1 - ОСОБА_2 подав до Верховного Суду відповідь на відзив, яка мотивована тим, що заявник користується своїм правом, а не зловживає ним.
		 
		Рух касаційної скарги та матеріалів справи
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 10 жовтня 2024 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано її матеріали із Заставнівського районного суду Чернівецької області.
		 
		06 листопада 2024 року матеріали справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
		 
		Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, 
		є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 
		2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
		 
		У частині першій статті 400 ЦПК України встановлено, що, переглядаючи 
		у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
		 
		Перевіривши доводи касаційної скарги, урахувавши аргументи, наведені 
		у відзиві на касаційну скаргу та у відповіді на відзив, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення з таких підстав.
		 
		Короткий зміст фактичних обставин справи
		 
		ОСОБА_1 є сином ОСОБА_3 .
		 
		ОСОБА_3 перебуває на «Д» обліку в лікаря психіатра.
		 
		Відповідно до висновку ЛКК № 220 від 20 лютого 2024 року діагноз 
		ОСОБА_3 : виражена атеросклеротична деменція, внаслідок чого він потребує постійного стороннього догляду.
		 
		Згідно з висновком судово-психіатричного експерта від 28 лютого 2024 року 
		№ 225 ОСОБА_3 хворіє на хронічне психічне захворювання у формі атеросклеротичної деменції (недоумство).
		 
		Висновком органу опіки та піклування, затвердженим рішенням виконавчого комітету Заставнівської міської ради Чернівецької області від 28 березня 
		2024 року, визнано доцільним призначити ОСОБА_1 опікуном над його батьком ОСОБА_3 .
		 
		Згідно з поданням від 01 квітня 2024 року орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради просив суд встановити опіку над ОСОБА_3 та призначити опікуном його сина, ОСОБА_1 .
		 
		На момент подання заяви до суду ОСОБА_1 був мобілізований до лав Збройних Сил України. Згідно з наказом командира ВЧ НОМЕР_2 від 18 червня 
		2022 року № 15 ОСОБА_1 зараховано до списків особового складу та призначено на посаду стрільця-санітара ІНФОРМАЦІЯ_1.
		 
		03 квітня 2024 року ОСОБА_1 подав рапорт про звільнення його з військової служби на підставі підпункту «г» пункту 2 частини 4 статті 26 Закону України «Про військової обов`язок та військову службу» через тяжкі сімейні обставини або інші поважні причини (якщо військовослужбовці не висловили бажання продовжувати військову службу): у зв`язку із необхідністю здійснення постійного догляду за хворим батьком, що підтверджується відповідним медичним висновком.
		 
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд
		 
		У частинах першій, другій та п`ятій статті 263 ЦПК України встановлено, що судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		 
		Оскаржуване судове рішення зазначеним вимогам закону відповідає.
		 
		Відповідно до частини першої статті 352 ЦПК України учасники справи, 
		а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити 
		в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.
		 
		У постанові Верховного Суду від 24 лютого 2021 року у справі 
		№ 351/592/18 вказано, що на відміну від оскарження судового рішення учасником справи, не залучена до участі у справі особа повинна довести наявність у неї правового зв`язку зі сторонами спору або безпосередньо судовим рішенням через обґрунтування наявності трьох критеріїв: вирішення судом питання про її (1) право, (2) інтерес, (3) обов`язок і такий зв`язок має бути очевидним та безумовним, а не ймовірним.
		 
		Судове рішення, оскаржуване не залученою до участі у справі особою, повинно безпосередньо стосуватися прав, інтересів та обов`язків цієї особи, тобто судом має бути розглянуто й вирішено спір про право у правовідносинах, учасником яких на момент розгляду справи та прийняття рішення судом першої інстанції 
		є скаржник, або міститься судження про права та обов`язки цієї особи 
		у відповідних правовідносинах. Рішення є таким, що прийняте про права та обов`язки особи, яка не була залучена до участі у справі, якщо у мотивувальній частині рішення містяться висновки суду про права та обов`язки цієї особи, або у резолютивній частині рішення суд прямо вказав про права та обов`язки таких осіб. В такому випадку рішення порушує не лише матеріальні права осіб, не залучених до участі у справі, а й їх процесуальні права, що випливають із сформульованого в пункті 1 статті 6 Конвенції положення про право кожного на справедливий судовий розгляд при визначенні його цивільних прав і обов`язків.
		 
		Подібний правовий висновок викладенийу постанові Верховного Суду від 
		13 січня 2021 року у справі № 466/5766/13-ц.
		 
		ОСОБА_1 на момент звернення до суду із заявою у цій справі і на момент її перегляду в апеляційному порядку є військовослужбовцем Збройних Сил України, призваним на військову службу під час мобілізації, зарахований до списків особового складу та призначений на посаду стрільця-санітара 
		ІНФОРМАЦІЯ_1ВЧ НОМЕР_2 , яка перебуває в оперативному  підпорядкуванні ВЧ НОМЕР_1 .
		 
		Звертаючись до суду із заявою про призначення його опікуном над батьком, ОСОБА_1 мав на меті після ухвалення судом першої інстанції судового рішення про задоволення таких вимог пред`явити до ВЧ НОМЕР_1 рапорт про звільнення з військової служби на підставі цього рішення. Виходячи з вказаних обставин, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що суд першої інстанції прийняв судове рішення, яке стосується порядку звільнення військовослужбовця з військової служби, а отже, це стосується прав та обов`язків військової частини НОМЕР_1 , у складі якої позивач проходить військову службу, а тому правильно переглянув оскаржене судове рішення суду першої інстанції по суті.
		 
		За таких обставин необґрунтованими є доводи касаційної скарги про те, що рішенням суду першої інстанції в частині вирішення вимог про призначення опікуна права та інтереси ВЧ НОМЕР_1 не зачіпаються.
		 
		Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 про призначення його опікуном ОСОБА_3 , апеляційний суд виходив із того, що оскільки 
		 ОСОБА_1 проходить військову службу та безпосередньо виконує обов`язки за місцем несення служби, реалізація права ОСОБА_1 бути опікуном недієздатного батька можлива лише за умови звільнення з військової служби. Вказана обставина унеможливлює фактичне виконання  ОСОБА_1 обов`язків як опікуна.
		 
		Верховний Суд погоджується з таким висновком апеляційного суду з таких підстав.
		 
		Відповідно до статті 41 ЦК України над недієздатною фізичною особою встановлюється опіка.
		 
		Згідно зі статтею 55 ЦК України опіка та піклування встановлюються з метою забезпечення особистих немайнових і майнових прав та інтересів малолітніх, неповнолітніх осіб, а також повнолітніх осіб, які за станом здоров`я не можуть самостійно здійснювати свої права і виконувати обов`язки.
		 
		Відповідно до статті 58 ЦК України опіка встановлюється над малолітніми особами, які є сиротами або позбавлені батьківського піклування, та фізичними особами, які визнані недієздатними.
		 
		У частині першій статті 60 ЦК України визначено, що суд встановлює опіку над фізичною особою у разі визнання її недієздатною і призначає опікуна за поданням органу опіки та піклування.
		 
		Суд, ухвалюючи рішення про обмеження цивільної дієздатності фізичної особи 
		(у тому числі обмеження або позбавлення права неповнолітньої особи самостійно розпоряджатися своїми доходами) чи визнання фізичної особи недієздатною, встановлює над нею відповідно піклування або опіку і за поданням органу опіки та піклування призначає їй піклувальника чи опікуна (частина перша статті 300 ЦПК України).
		 
		Відповідно до статті 62 ЦК України опіка або піклування встановлюються за місцем проживання фізичної особи, яка потребує опіки чи піклування, або за місцем проживання опікуна чи піклувальника.
		 
		У частинах другій - п`ятій статті 63 ЦК України визначено, що опікуном або піклувальником може бути лише фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Фізична особа може бути призначена опікуном або піклувальником лише за її письмовою заявою. Опікун або піклувальник призначаються переважно з осіб, які перебувають у сімейних, родинних відносинах з підопічним, з урахуванням особистих стосунків між ними, можливості особи виконувати обов`язки опікуна чи піклувальника. Фізичній особі може бути призначено одного або кількох опікунів чи піклувальників.
		 
		Встановивши, що ОСОБА_3 має тяжкий психічний розлад, який позбавляє його здатності усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, у зв`язку 
		з чим він потребує постійного стороннього догляду та нагляду, тобто потребує опіки, суд першої інстанції дійшов висновку про визнання його недієздатним.
		 
		Рішення суду першої інстанції в цій частині в апеляційному порядку не переглядалось.
		 
		Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається.
		 
		Приватно-правовий інструментарій не повинен використовуватися учасниками сімейних відносин для уникнення виконання встановлених законом обов`язків. Зловживання правом і використання приватно-правового інструментарію всупереч його призначенню проявляється в тому, що: особа використовувала право на зло; наявні негативні наслідки (різного прояву) для інших осіб, держави (негативні наслідки являють собою певний стан, до якого потрапляють інші суб`єкти, чиї права безпосередньо пов`язані з правами особи, яка ними зловживає; цей стан не задовольняє інших суб`єктів; для здійснення ними своїх прав не вистачає певних фактів та/або умов: настання цих фактів/умов безпосередньо залежить від дій іншої особи; інша особа може перебувати 
		у конкретних правовідносинах з цими особами, які потерпають від зловживання нею правом, або не перебувають); враховується правовий статус особи/осіб (особа перебуває у правовідносинах і як їх учасник має уявлення не лише про обсяг своїх прав, а і про обсяг прав інших учасників цих правовідносин та порядок їх набуття та здійснення; особа не вперше перебуває у цих правовідносинах або ці правовідносини є тривалими, або вона є учасником 
		й інших аналогічних правовідносин).
		 
		Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 10 лютого 
		2021 року у справі № 754/5841/17.
		 
		Оскільки ОСОБА_1 з 18 червня 2022 року призваний за мобілізацією та проходить військову службу (на час розгляду справи в судах попередніх інстанцій), вказана обставина унеможливлює фактичне виконання ним обов`язків опікуна ОСОБА_3 .
		 
		Таким чином, апеляційний суд дійшов правильного висновку про відмову 
		в задоволенні заяви про призначення опікуна із зазначених підстав.
		 
		Аналогічний висновок зроблено у постанові Верховного Суду від 26 червня 
		2024 року у справі № 742/887/23 (провадження № 61-3316св24), яку правильно врахував апеляційний суд.
		 
		Аргументи заявника про те, що у зв?язку з відмовою в задоволенні заяви про призначення опікуна обов?язки опікуна ні на кого не покладено, 
		є безпідставними, оскільки відмова в задоволенні таких вимог не позбавляє орган опіки та піклування при виконавчому комітеті Заставнівської міської ради Чернівецького району Чернівецької області обов?язку вирішити питання опіки над недієздатним ОСОБА_3 відповідно до законодавства.
		 
		Також необґрунтованими є доводи заявника про те, що апеляційний суд безпідставно поновив ВЧ НОМЕР_1 строк на апеляційне оскарження, оскільки, вирішуючи питання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд навів мотивовані підстави для його поновлення, про що вказав в ухвалі від 11 липня 2024 року.
		 
		Аргументи заявника про неврахування висновків Верховного Суду, наведених 
		у касаційній скарзі, також є безпідставними, оскільки висновки, зроблені апеляційним судом у цій справі, не суперечать висновкам Верховного Суду 
		у справах, зазначених заявником у касаційній скарзі.
		 
		З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку, що аргументи касаційної скарги (в межах доводів та вимог, які стали підставою для відкриття касаційного провадження) не спростовують висновків судів попередніх інстанцій, а зводяться до незгоди заявника з ухваленими у справі судовими рішеннями та необхідності переоцінки доказів у справі. Водночас суд касаційної інстанції є судом права, а не факту і згідно з вимогами процесуального закону не здійснює переоцінки доказів у зв`язку з тим, що це перебуває поза межами його повноважень.
		 
		Висновки за результатом розгляду касаційної скарги
		 
		Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
		 
		Колегія суддів дійшла висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 
		2024 року - без змін, оскільки підстав для її скасування немає.
		 
		З огляду на те, що Верховний Суд залишає касаційну скаргу без задоволення, розподіл судових витрат відповідно до статті 141 ЦПК України не здійснюється.
		 
		Керуючись статтями 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу представника  ОСОБА_1  - ОСОБА_2  залишити без задоволення.
		 
		Постанову Чернівецького апеляційного суду від 13 серпня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		 
		Судді:                                                                                                             В. М. Коротун
		 
		 
		Є. В. Коротенко
		 
		 
		М. Є. Червинська

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...