Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 759/18376/24 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 26.12.2024. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 14.03.2025
Результат оскарження 14.03.2025 Апеляційний суд міста Києва: залишено рішення без змін
Номер судового провадження: 2/759/5618/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД  М. КИЄВА   
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		ун. № 759/18376/24
		пр. № 2/759/5618/24
		09 грудня 2024 року                                                                м.Київ
		Святошинський районний суд м. Києва в складі:
		головуючого судді Твердохліб Ю.О.
		за участю секретаря судового засідання Вінцковської О.І.
		представника позивача Швирста В.В.
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням викликом сторін цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості,
		ВСТАНОВИВ:
		У вересні 2024 року АТ "ПРИВАТБАНК" звернулось до суду з позовною заявою до ОСОБА_1 , в якій просив стягнути з відповідача на користь банку заборгованість за кредитним договором б/н від 28.08.2023 року у розмірі 60 804,66 грн, що складається: 48 934,24 грн - заборгованість за тілом кредита, 11 870,42 грн - заборгованість за простроченими відсотками та судовий збір у розмірі 2 422,40 грн.
		Свої вимоги позивач мотивує тим, що 28.08.2023 року відповідач ознайомився з умовами кредитування та підписав паспорт кредиту та заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг та погодила істотні умови. Заяву про приєднання до умов та правил надання банківських послуг відповідачем підписано у системі самообслуговування Приват24 за допомогою OTP пароля, використання якого погоджено із відповідачем у анкеті-заяві про приєднання до умов та правил надання банківських послуг від 15.01.2020 року, яка підписана відповідачем власноруч на планшеті. На підставі укладеного договору відповідач отримав платіжний інструмент - кредитну картку номер - НОМЕР_1 , строк дії - 08/26, тип - Універсальна GOLD VISA. Відповідач користувалась кредитним лімітом, повертала використану суму кредитного ліміту та сплачувала відсотки за користування кредитним лімітом, але припинила надавати своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору. Відповідач перестала вносити кошти посилаючись на "спірні", на її думку, операції, які були проведені по її кредитній картці номер - НОМЕР_1 за 28.08.2023 року. Згідно виписки по рахунку 28.08.2023 року було здійснено декілька фінансових операцій - переказ на свою карту НОМЕР_2 через Приват24. Перевіркою інформації було встановлено, що 29.08.2023 року ОСОБА_1 звернулась у підтримку банку з заявою на оскарження операцій по її рахунках. Банком було зафіксоване дане звернення та направлено на перевірку до служби безпеки банку. 28.08.2023 року за допомогою Приват24 було відкрито віртуальну картку НОМЕР_1 , встановлено ПІН-код та піднято кредитний ліміт в розмірі 50 000,00 грн, далі через Приват24 було здійснено 7 операцій "Переказ на свою карту НОМЕР_2" ( НОМЕР_2 ), що прив`язана до рахунку відкритого на ім`я клієнтки ОСОБА_1 . Під час спілкування з представниками банку клієнтка ОСОБА_1 , вказує на відсутніть доступу до фінансового номеру телефону, внаслідок чого відбувся несанкціонований вхід до Приват24 та подальші фінансові операції, проте, для віддаленої заміни SIM-картки необхідно мати певні дані щодо самої SIM -картки. Сюди входять 19 цифр ICC-коду (номер на обороті SIM-карти) або 8 цифр коду PUK1, або код із SMS від оператора для доступу в особистий кабінет «Мій Київстар». Враховуючи вищевикладене, можна зробити висновок, що оскаржувані операції щодо переказу коштів на свою картку проведені особою, яка мала всі необхідні дані для доступу в Приват24, внаслідок самостійного розголошення інформації клієнтом ОСОБА_1 .. Вина банку в переказі коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 - відсутня, у зв`язку з чим звернулись з позовом та просять стягнути заборгованість з відповідача.
		Процесуальні дії
		Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 10.09.2024 року визначено головуючого суддю Святошинського районного суду м. Києва Твердохліб Ю. О. (а.с. 55-56).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 11.09.2024 року відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням сторін (а.с. 58).
		Ухвалою Святошинського районного суду м. Києва від 04.11.2024 року відмовлено в задоволенні клопотання про призначення експертиз (а.с.135-136).
		15.10.2024 року до суду від представника відповідача ОСОБА_3 надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить відмовити позивачу у задоволенні позову. Вказує, що ОСОБА_1 , стала жертвою шахрайських дій, внаслідок яких були викрадені як власні кошти відповідача, так і оформлено без відома відповідача кредит в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24 (надалі за текстом - Приват24), коштами якого шахрайськими діями заволоділи невстановлені особи.
		Відповідач негайно звернулась до правоохоронних органів з заявою, у зв`язку із чим СВ Святошинським УП ГУНП у м. Києві відкрито кримінальне провадження №12023100080003277, розпочатого за ч. 4 ст. 190 КК України, одночасно, ОСОБА_1 визнано потерпілою особою. Святошинським УП м. Києва здійснюється кримінальне провадження №12023100080003277 по факту скоєння злочину, передбаченого ч. 4 ст.190 КК України. Окрім того, відповідач неодноразово звертався до AT КБ «ПРИВАТБАНК», у зв`язку із чим позивачу була надана письмова відповідь від 08.09.2023 року № 20.1.0.0.0/7- 230829/7738, додатково, він, як адвокат який діє в інтересах відповідача, звертався із зверненням до Національного Банку України щодо взаємовідносин, які склались у відповідача з AT КБ «ПРИВАТБАНК». Як вбачається з відповіді НБУ від 14.02.2024 року вхід до Приват24 було проведено з нетипового для відповідача пристрою - SMARTPHONE. Після доступу в додаток Приват24 було відкрито віртуальні картки ( НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ) і встановлено кредитний ліміт. Кредитний ліміт відкрито по заявці через систему Приват24 та підтверджено ОТП 28.08.2023 року о 16:23. Додатково, 28.08.2023 року через систему Приват24 було оформлено «Кредит готівкою», та кошти були зараховані на картку НОМЕР_3 . Як зазначено у відповіді НБУ від 14.02.2024 року, 28.08.2023 року по карткам відповідача були проведені операції зі списання та зняття готівкових коштів, а саме: з карти НОМЕР_1 відбулися перекази на карту НОМЕР_2 та в подальшому несанкціоновані зняття коштів. Видаткові операції були лише по картці НОМЕР_2 , по картці НОМЕР_3 - тільки зарахування коштів по кредиту готівкою, по картці НОМЕР_1 - переказ між своїми рахунками. 
		Зазначає, що ймовірно, була зламана пошта відповідача та дублювання сім-карти. Таким чином, могло бути отримано доступ в Приват24. Далі проводились операції по безконтактну NFC.
		Відповідно, 28.08.2023 року невстановлені особи, шляхом несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача в системі Приват24, шахрайським способом та безперешкодно зі сторони СБ банку відкрили віртуальні картки НОМЕР_3 та НОМЕР_1 , встановивши кредитний ліміт на карту НОМЕР_1 в розмірі: у розмірі 50 000,00 грн, який було укладено без згоди відповідача. Згідно банківської виписки по картці/рахунку НОМЕР_1 ( НОМЕР_6 ) і додатковим рахункам договору SAMDNWFC00090979423 від 28.08.2023 за період 28.08.2023 - 24.12.2023, вбачається, що невстановлена особа та/або особи, шляхом несанкціонованого доступу до особистого кабінету відповідача в системі Приват24, шахрайським способом відкрили віртуальні картку НОМЕР_1 , встановивши кредитний ліміт на карту НОМЕР_1 в розмірі: у розмірі 50 000,00 грн., після чого відбулися перекази на карту НОМЕР_2 та в подальшому несанкціоновані зняття коштів.
		Починаючи з 16 год. 26 хв. 28.08.2023 року до 18 год. 07 хв. 28.08.2023 року, невстановленими особами, в наслідок несанкціонованого доступу до системи Приват24, викрадено кошти в розмірі: 47940,70 грн. Внаслідок цього у відповідача виникла кредитна заборгованість перед АТ КБ «ПРИВАТБАНК». Відповідач не надавала доступу до особистого кабінету будь-яким особам, не розголошував пароль доступу, не втрачав/не передавав іншим особам мобільний телефон із застосунком «Приват24», не здійснював жодних дій чи бездіяльності, які б могли сприяти втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Після виявлення факту викрадення грошових коштів, відповідач негайно повідомив про це АТ КБ «ПРИВАТБАНК» та 29.08.2023 року звернувся до правоохоронних органів (а.с.67-79).
		08.11.2024 року до суду від представника позивача найшла відповідь на відзив, у якому просить задовольнити позовні вимоги. Вказує, що оскаржувані операції щодо переказу коштів на свою картку проведені особою, яка мала всі необхідні дані для доступу в Приват24, внаслідок самостійного розголошення інформації клієнтом ОСОБА_1 .. Вина банку в переказі коштів з карткового рахунку ОСОБА_1 , яка зобов`язана не передавати третім особам логін, пароль та інші дані для входу клієнтом у Приват 24. При цьому вина банку відсутня (а.с. 141-143).
		Представник позивач у судове засідання просила позов задовольнити, вказала, що відповідач була ознайомлена з договором, авторизація відбулась зі всіма наленими даними відповідача.
		Відповідач та її представник у судове засідання не з`явився, повідомлені належним чином, причини неявки суду не відомі.
		Суд, дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представника позивача, дійшов наступних висновків.
		Згідно з вимогами п. п. 1, 2, 3 ч. 1 ст. 264 ЦПК України, під час ухвалення рішення суд вирішує, чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин.
		Згідно з ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
		Фактичні обставини справи
		З матеріалів справи встановлено, що позивач має банківську ліцензію за № 22 на право надання банківських послуг від 05 жовтня 2011 року, визначених частиною третьою статті 47 ЗУ «Про банки і банківську діяльність» та інші дозволи НБУ щодо здійснення банківської діяльності, що підтверджується випискою з Єдиного державного реєстру юридичних осбі, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та Статут АТ КБ «ПРИВАТБАНК» (а.с.20).
		15.01.2020 року між ОСОБА_1 та АТ КБ «ПРИВАТБАНК» підписано анкету-заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг (а.с. 45).
		ОСОБА_1 звернулась до АТ КБ «ПРИВАТБАНК» з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала заяву про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг, яка підписана ОТП 28.08.2023 року 16:23 (а.с. 28-39).
		Розмір кредитного ліміту змінювався, що підтверджується Довідкою про зміну умов кредитування та обслуговування кредитної карти (а.с. 26).
		Згідно довідки про видану картку, ОСОБА_1 отримала картку НОМЕР_1 , дата видачі 28.08.2023 року, термін дії 08/26, віртуальна картка Універсальна Gold Visa (а.с. 27).
		Згідно розрахунку заборгованості за договором № б/н від 28.08.2023 року, укладеним між ПРИВАТБАНК та ОСОБА_1 , заборгованість станом на 07.08.2024 року - 60 804,66 грн та складається із: 48 934,24 грн - заборгованість за тілом кредита, 11 870,42 грн (а.с. 52).
		Згідно виписки за договором № б/н за період з 28.08.2023 року по 08.08.2024 року 2808.2023 року з рахунку ОСОБА_1 списано 5 000,00 грн, 5 000,00 грн, 5 000,00 грн, 10 000,00 грн, 10 000,00 грн, 10 000,00 грн, 3 000,00 грн, з 01.10.2023 року по 01.04.2024 року з рахунку списувались відсотки за користування кредитом (а.с. 53).
		Мотиви, з яких виходить суд при розгляді цієї справи та застосовані ним норми права
		Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
		Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21)).
		Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року у справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23)).
		Як свідчить тлумачення ст. 526 ЦК України цивільне законодавство містить загальні умови виконання зобов`язання, що полягають у його виконанні належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Це правило є універсальним і підлягає застосуванню як до виконання договірних, так і недоговірних зобов`язань. Недотримання умов виконання призводить до порушення зобов`язання.
		Відповідно до ч. 4 ст. 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
		Так, у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 зазначено, що: "відповідно до пунктів 6.7, 6.8 Положення № 223 банк у разі здійснення недозволеної або некоректно виконаної платіжної операції, якщо користувач невідкладно повідомив про платіжні операції, що ним не виконувалися або які були виконані некоректно, негайно відшкодовує платнику суму такої операції та, за необхідності, відновлює залишок коштів на рахунку до того стану, у якому він був перед виконанням цієї операції. Користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Не встановивши обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, касаційний суд дійшов помилкового висновку про вину ОСОБА_1 як підставу цивільно-правової відповідальності. Висновки судів про те, що операції щодо зняття з платіжної картки ОСОБА_1 спірної суми супроводжувались правильним вводом ПІН-коду вказаної картки, а умовами договору від 5 лютого 2010 року передбачено обов`язок позивача щодо нерозголошення даного ПІН-коду, що виключає можливість задоволення позову про стягнення з банку на користь позивача спірної суми, є помилковими, оскільки такі висновки судів не свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції".
		Постановою Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 лютого 2018 року в справі № 552/2819/16-ц (провадження № 61-1396св18) стверджується, що: "користувач не несе відповідальності за здійснення платіжних операцій, якщо спеціальний платіжний засіб було використано без фізичного пред`явлення користувачем або електронної ідентифікації самого спеціального платіжного засобу та його держателя, крім випадків, коли доведено, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Такий правовий висновок сформульовано в постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, що беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. В разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. Посилання ПАТ КБ "ПриватБанк" на ту обставину, що відповідач порушив Умови та Правила надання банківських послуг, оскільки своїми діями сприяв незаконному використанню інформації, яка дала змогу ініціювати третій особі проведення платіжних операцій, не заслуговують на увагу, оскільки такі доводи зводяться виключно до припущень, що не мають доказового підтвердження. Позивач не довів того, що ОСОБА_3 втрачала та/або сприяла незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Про результати службового розслідування за вказаним фактом ПАТ КБ "ПриватБанк" не надано відповіді. Суд касаційної інстанції враховує, що судами першої та апеляційної інстанцій встановлено факт звернення відповідача до банку про скасування спірної транзакції, а так само її звернення до правоохоронних органів з приводу вчинених стосовно неї шахрайських дій. Наведені обставини у сукупності свідчать про те, що у відповідача була дійсно відсутня воля на вчинення такого перерахування, а банком не заперечено факту її звернення з вимогою про скасування цієї транзакції. Оцінюючи доводи касаційної скарги, Верховним Судом взято до уваги нерівний стан сторін у зазначених договірних відносинах, які є споживчими за своєю правовою природою. При цьому правові та фактичні можливості з доведення обставин справи належать переважно позивачу, доводи та підстави позову якого не були належним обґрунтуванні під час судового розгляду справи. Враховуючи споживчий характер правовідносин між сторонами, Верховний Суд виходить з того, що за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними".
		Подібний висновок зроблено також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 03 липня 2019 року у справі № 537/3312/16-ц (провадження № 61-17629св18).
		Верховний Суд в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у постанові від 14 лютого 2018 року в справі № 127/23496/15-ц (провадження № 61-3239св18) висловився про те, що "встановивши, що позивачем не доведено вчинення відповідачем дій чи бездіяльності, які сприяли втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції за кредитною карткою, а відповідач, виявивши безпідставне списання коштів, невідкладно повідомила позивача про цей факт, врахувавши наявність кримінального провадження, в межах якого встановлюється особа, яка протиправно заволоділа грошовими коштами, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог. При вирішенні спору суди першої та апеляційної інстанції вірно прийняли до уваги правову позицію, викладену у постановах Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та від 11 березня 2015 року № 6-16цс15".
		Такий самий висновок наведений також у постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 червня 2018 року в справі № 691/699/16-ц (провадження № 61-16504св18).
		У постанові Верховного Суду в складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 26 серпня 2020 року в справі № 766/19614/18 (провадження № 61-19350св19) вказується, що "суди попередніх інстанцій вважали недоведеним те, що ОСОБА_1 ініціював збільшення кредитного ліміту за своїм картковим рахунком, здійснював спірні грошові перекази, а також що про ці операції його було повідомлено у момент їх вчинення. Встановивши такі обставини та врахувавши відсутність доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями або бездіяльністю сприяв втраті чи незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера та іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, суд першої інстанції, з яким погодився й апеляційний суд, дійшов обґрунтованого висновку про зупинення нарахування процентів та штрафних санкцій ОСОБА_1 по кредитній картці № НОМЕР_1 на розмір заборгованості 31 712 грн, яка виникла у зв`язку із неправомірним списанням без його волевиявлення кредитних коштів та подальшим нарахуванням на цю суму процентів і штрафних санкцій. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема у постанові Верховного Суду України від 13 травня 2015 року у справі № 6-71цс15 та постановах Верховного Суду від 23 січня 2018 року у справі № 202/10128/14-ц (провадження № 61-1856св17), від 13 вересня 2019 року у справі № 501/4443/14-ц (провадження № 61-10469св18), від 02 жовтня 2019 року у справі № 182/3171/16 (провадження № 61-24548св18), від 23 січня 2020 року у справі № 179/1688/17 (провадження № 61-12707св19). 
		Своєю постановою Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 серпня 2023 року у справі № 176/1445/22 (провадження № 61-8249св23) зробив висновок, що "при відмові у задоволенні позову апеляційний суд вважав, що спірні операції позивачем вчинено за допомогою картки, яка була додана до сервісу Google Pay, який дозволяє безконтактне зняття готівки за допомогою засобів ідентифікації (паролі, QR-код, у тому числі сформований за допомогою системи інтернет-банкінгу, CVV/CVC-кодів, тощо), без розголошення яких інша особа, навіть перевипустивши сім-картку або маючи фінансовий телефон клієнта, не змогла б ні зайти до Приват24, ні змінити фінансовий номер клієнта, ні зняти чи переказати кошти з його рахунку. Апеляційний суд вказав, що невід`ємною частиною договору банківського обслуговування є Умови і правила надання банківських послуг, розміщені на офіційному сайті https://privatbank.ua/terms/ y мережі Інтернет, і саме клієнт несе повну відповідальність за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІНа або нанесених на картці даних (пункт 2.1.4.12.3. Умов), а також за несанкціоноване отримання грошових коштів з рахунку третіми особами, в разі, якщо його дії або бездіяльність призвели до розголошення ПІНа або іншої інформації, яка дає можливість ініціювати платіжну операцію; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; суд апеляційної інстанції не звернув уваги, що матеріали справи не містять Умов і правил надання банківських послуг, підписаних позивачем, тому їх не можна розцінювати як частину договору банківського обслуговування; суд першої інстанції встановив, що відповідач не надав суду належних і допустимих доказів на спростування доводів позивача, не довів, що позивач, як володілець та користувач картки, своїми діями чи бездіяльністю сприяла у доступі до її карткового рахунку чи надала інформацію третім особам, що дало змогу ініціювати платіжні операції; ОСОБА_1 як користувач карток своїми діями чи бездіяльністю не сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера (коду) або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Списання грошових коштів з карткових рахунків ОСОБА_1 відбулося не за її розпорядженням і вона не повинна нести відповідальності за такі операції. Виявивши безпідставне списання (перекази, зняття) коштів, позивач повідомила про цей факт банк та звернулася до правоохоронних органів".
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 20 липня 2022 року у справі № 521/20764/20 (провадження № 61-4665св22) зазначено, що "апеляційний суд вважав, що клієнт несе повну відповідальність за операції проведені з фізичним пред`явленням його карти. Клієнт у свою чергу має право стягнути суму відшкодування з винних осіб встановлених в кримінальному порядку. Позивачем ОСОБА_1 не надано суду належних, достовірних та достатніх доказів, які підтверджують порушення його прав діями банку, отже, позовні вимоги є незаконними, необґрунтованими та задоволенню не підлягають; апеляційний суд не врахував, що: саме банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах, правові відносини споживача з банком фактично не є рівними; тому апеляційний суд зробив передчасний висновок про скасування рішення суду першої інстанції та відмову в позові".
		Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд (частина перша, третя статті 13 ЦПК України).
		Спірні правовідносини виникли з того приводу, що третя особа неправомірно оформила без відома відповідача кредит в системі дистанційного обслуговування клієнтів Internet Banking Приват24, від її імені та оформила кредит на суму 47 940,70 гривень в м. Долинська Кіровоградської області. 
		Як стверджувала ОСОБА_1 вона не надавала доступу до особистого кабінету будь-яким особам, не розголошував пароль доступу, не втрачав/не передавав іншим особам мобільний телефон із застосунком «Приват24», не здійснював жодних дій чи бездіяльності, які б могли сприяти втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції.
		Згідно листа Національного банку України від 14.02.2024 року № 14-004/11751 вхід до Приват24 було проведено з нетипового для відповідача пристрою - SMARTPHONE.Після доступу в додаток Приват24 було відкрито віртуальні картки ( НОМЕР_3 , НОМЕР_1 ) і встановлено кредитний ліміт.Кредитний ліміт відкрито по заявці через систему Приват24 та підтверджено ОТП 28.08.2023 о 16:23.Додатково, 28.08.2023 через систему Приват24 було оформлено «Кредит готівкою», та кошти були зараховані на картку НОМЕР_3 . По карткам відповідача були проведені операції зі списання та зняття готівкових коштів, а саме: з карти НОМЕР_1 відбулися перекази на карту НОМЕР_2 та в подальшому несанкціоновані зняття коштів. Видаткові операції були лише по картці НОМЕР_2 , по картці НОМЕР_3 - тільки зарахування коштів по кредиту готівкою, по картці НОМЕР_1 - переказ між своїми рахунками.
		Банк вважає, що ймовірно, була зламана пошта відповідача та дублювання сім-карти. Таким чином, могло бути отримано доступ в Приват24. Далі проводились операції по безконтактну NFC. (а.с. 88-94).
		Згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань внесені відомості про вчинення відносно ОСОБА_1 кримінального правопорушення за ч. 4 ст. 190 КК України (а.с. 83).
		При цьому саме Банк має доводити, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції; у разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів; за відсутності належних та допустимих доказів сумніви та припущення мають тлумачитися переважно на користь споживача, який зазвичай є "слабкою" стороною у таких цивільних відносинах; правові відносини споживача з банком фактично не є рівними.
		Наведені висновки висловлені у постанові Верховного Суду від 29 березня 2024 року в справі №456/4026/21 (провадження № 61-13330св23).
		Відповідно до статті 76 ЦПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
		Згідно ч. 1 ст. 81 Цивільного процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		Статтею 89 Цивільного процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
		Враховуючи викладене, оцінюючи належність, допустимість та достовірність наданих позивачем доказів, кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов необхідно залишити без задоволення, оскільки позивач не надав доказів та підтвердження того, що ОСОБА_1 своїми діями чи бездіяльністю сприяла втраті, незаконному використанню персонального ідентифікаційного номера або іншої інформації, яка дала змогу ініціювати оформлення третьою особою кредиту.
		Розподіл судових витрат
		Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір залишається за позивачем.
		На підставі викладеного, керуючись ст.ст.12,81,141,263-268,273, 354,355 ЦПК України, суд ,-
		УХВАЛИВ:
		Позов Акціонерного товариства Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості залишити без задоволення.
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Рішення може бути оскаржено безпосередньо до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення (ч. 1 ст. 354 ЦПК України).
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду (ч. 2 ст. 354 ЦПК України).
		Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у ч. 2 ст. 358 ЦПК України (ч. 3 ст. 354 ЦПК України).
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано (ч. 1 ст. 273 ЦПК України).
		У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 2 ст. 273 ЦПК України).
		Учасники справи:
		Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк", код ЄДРПОУ 14360570, адреса: м. Київ, вул. Грушевського, 1д.
		Відповідач: ОСОБА_1 ,  ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянка України, РНОКПП НОМЕР_7 , адреса реєстрації: АДРЕСА_1 .
		Повний текст рішення виготовлено 16.12.2024.
		 
		Суддя                                                                       Ю.О. Твердохліб

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...