Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 402/906/13-к : Кримінальні справи (до 01.01.2019); Злочини у сфері службової діяльності; Прийняття пропозиції, обіцянки або одержання неправомірної вигоди службовою особою.
Надіслано судом: 26.12.2024. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 31.12.2024.

Номер судового провадження: 1-кп/484/12/24
Номер кримінального провадження в ЄРДР: 42013000000000121

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		Справа № 402/906/13-к
		Провадження № 1-кп/484/12/24
		Кримінальне провадження № 4201300000000021
		 
		ВИРОК
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		       26 грудня 2024 року                                                        м. Первомайськ
		 
		       Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області у складі колегії суддів:
		               головуючого - судді ОСОБА_1 
		               суддів - ОСОБА_2 , ОСОБА_3 
		               із секретарями судового засідання - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,                                                 ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду кримінальну справу № 42013000000000121 від 21.03.2013 року за обвинуваченням:
		        ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки с. Ольгопіль Чечельницького району Вінницької області, громадянки України, освіта вища, одруженої, працюючої суддею Савранського районного суду Одеської області, зареєстрованої в АДРЕСА_1 , фактично проживає в АДРЕСА_2 , особи з інвалідністю Ш групи, раніше не судимої, 
		       у вчиненні злочину, передбаченого ч. 4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013 року);
		        ОСОБА_10 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , уродженки смт. Саврань Одеської області, громадянки України, освіта вища, одруженої, матері однієї неповнолітньої дитини, працюючої секретарем судового засідання Савранського районного суду Одеської області, зареєстрованої по АДРЕСА_3 , фактично проживає по АДРЕСА_4 , раніше не судимої, змінила прізвище внаслідок одруження 08.11.2020 року з ОСОБА_10 на ОСОБА_10 /т.10 а.с.60/,
		       у вчиненні злочину, передбаченого ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013 року), 
		               За участю:
		       прокурорів - ОСОБА_11 , ОСОБА_12 , ОСОБА_13 
		       обвинувачених - ОСОБА_14 , ОСОБА_10 
		       захисників обвинуваченої  ОСОБА_16  - адвокатів  ОСОБА_17 ,  ОСОБА_18 ,                                                                                          ОСОБА_19 
		       захисників обвинуваченої ОСОБА_20 - адвокатів ОСОБА_21 , ОСОБА_22 ,                                                                         ОСОБА_23 , ОСОБА_24 , - 
		ВСТАНОВИВ:
		 
		       Згідно обвинувального акту від 25.06.2013 року /т.4 а.с.6-14/ ОСОБА_14 обвинувачується в тому, що Указом Президента України «Про призначення суддів» від 07.12.2009 року № 1016/2009 ОСОБА_14 призначено суддею Савранського районного суду Одеської області. Відповідно до ст. 124 Конституції України правосуддя в Україні здійснюється виключно судами. Юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі. Судочинство здійснюється Конституційним Судом України та судами загальної юрисдикції. Судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов`язковими до виконання на всій території України. Відповідно до ст. 126 Конституції України судді обіймають посади безстроково, крім суддів Конституційного Суду України та суддів, які призначаються на посаду вперше. Статтею 128 Конституції України встановлено, що перше призначення на посаду професійного судді строком на п`ять років здійснюється Президентом України. Всі інші судді, крім суддів Конституційного Суду України, обираються Верховною Радою України безстроково, у порядку, встановленому законом. На підставі ст. 1 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» ОСОБА_14 як професійний суддя реалізує судову владу в Україні.
		       Статтею 15 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) перебачено, що правосуддя в кримінальних справах здійснюється тільки судом. Ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також відданий кримінальному покаранню інакше як за вироком суду й відповідно до закону.
		       Згідно до ст. 16-2 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) кримінальні справи, скарги, подання та інші передбачені законом процесуальні документи, що подаються до суду і можуть бути предметом судового розгляду, в порядку їх надходження підлягають обов`язковій реєстрації в автоматизованій системі документообігу суду, яка здійснюється працівниками апарату відповідного суду в день їх надходження.
		       Визначення судді або колегії суддів для розгляду конкретної справи здійснюється автоматизованою системою документообігу суду під час реєстрації відповідної кримінальної справи, скарги, подання чи іншого процесуального документа за принципом вірогідності.
		       Статтею 17 Кримінально-процесуального кодексу України (1960 року) встановлено, що кримінальні справи розглядаються у суді першої інстанції одноособово суддею, який діє від імені суду, за винятком випадків, передбачених частинами другою і третьою цієї статті.
		        Згідно з п.11 Перехідних положень Кримінального процесуального кодексу України кримінальні справи, які до дня набрання чинності цим Кодексом надійшли до суду від прокурорів з обвинувальним висновком, постановою про застосування примусових заходів медичного чи виховного характеру, постановою про направлення справи до суду для вирішення питання про звільнення особи від кримінальної відповідальності, розглядаються судами першої, апеляційної та касаційної інстанції і Верховним Судом України в порядку, який діяв до набрання чинності цим Кодексом.
		       Таким чином, суддя Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 постійно здійснює функції представника влади, тобто є службовою особою. Відповідно до примітки до ст. 368 КК України ОСОБА_14 , обіймаючи посаду судді Савранського районного суду Одеської області, є службовою особою, яка обіймає відповідальне становище.        Проте, будучи службовою особою, яка обіймає відповідальне становище, суддя ОСОБА_14 протиправно використала надані їй повноваження та умисно одержала для себе неправомірну вигоду за попередньою змовою разом з іншим співучасником злочину, секретарем судового засідання Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_25 , яка виступила пособником, погодившись сприяти ОСОБА_14 у вчиненні вищевказаного злочину, за наступних обставин.
		       Прокурор Савранського району Одеської області 13.07.2012 року в порядку ст. 232 КПК України 1960 року направив до Савранського районного суду Одеської області для розгляду по суті кримінальну справу № 32201200078 за обвинуваченням ОСОБА_26 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 і ч.2 ст. 309 КК України, та ОСОБА_27 у вчиненні злочинів, передбачених ч.2 ст. 307 і ч.1 ст. 309 КК України.
		       Автоматизованою системою документообігу суду вказану справу розподілено для розгляду судді Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 .
		       За результатами попереднього розгляду згідно з постановою від 11.09.2012 року кримінальну справу № 32201200078 за ознаками злочинів, передбачених ч.2 ст. 307, ч.1 ст. 309 КК України, призначено до судового розгляду у відкритому судовому засіданні та розпочато розгляд справи.
		       У січні 2013 року в приміщенні Савранського районного суду Одеської області по вул. Генерала Корначова, 5 в смт. Саврань Одеської області до секретаря судового засідання цього суду ОСОБА_28 звернулися сестри ОСОБА_29 та ОСОБА_30 з проханням з`ясувати у судді ОСОБА_14 , чи не винесе вона щодо їх чоловіків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 вирок, не пов`язаний з позбавленням волі.
		       Виконуючи їх прохання, ОСОБА_28 поцікавилася про це у судді ОСОБА_14 . Остання, перебуваючи у своєму робочому кабінеті у приміщенні Савранського районного суду Одеської області, умисно висунула через ОСОБА_28 вимогу до ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , вказавши, що винесе вирок, яким призначить максимально м`яке покарання підсудним, за умови передачі їй неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США.
		       Довідавшись від ОСОБА_28 про висунуту суддею ОСОБА_14 вимогу про надання неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 пояснили, що для них це велика сума коштів, про що ОСОБА_28 повідомила ОСОБА_14 і та зменшила суму неправомірної вигоди до 4 000 доларів США, на що ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , хвилюючись за долю своїх чоловіків, погодилися.
		       З 01.03.2023 року по 18.03.2013 року ОСОБА_30 повідомила ОСОБА_28 про наявну в неї частину коштів у розмірі 1 700 доларів США, про що остання одразу доповіла ОСОБА_14 .
		       Маючи на меті отримати неправомірну вигоду, але побоюючись бути викритою в її одержанні, ОСОБА_14 запропонувала ОСОБА_28 одержати для неї неправомірну вигоду через співмешканця ОСОБА_28 - ОСОБА_31 , тобто умисно схилила ОСОБА_28 до співучасті у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 221-VII від 18.04.2013 року). 
		        ОСОБА_28 на це погодилася і надала ОСОБА_30 номер мобільного телефону ОСОБА_31 з метою одержання через нього неправомірної вигоди.
		       Після цього ОСОБА_28 , діючи умисно, спільно із ОСОБА_14 , з метою одержання неправомірної вигоди попросила ОСОБА_31 , який не був обізнаним у протиправних умисних діях ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , отримати кошти для ОСОБА_14 від ОСОБА_32 .
		       Надалі, у період з 01.03.2023 року по 18.03.2013 року, у другій половині дня ОСОБА_30 , попередньо зателефонувавши ОСОБА_33 , зустрілася з ним неподалік бару «Акваріум», що на вул. Суворова, 4 в смт. Саврань Одеської області, де в його автомобілі марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , передала для судді ОСОБА_14 частину неправомірної вигоди в розмірі 1 700 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 13 588 грн. 10 коп.
		       Після цього  ОСОБА_34  одразу поїхав додому, де в будинку по  АДРЕСА_4 віддав кошти ОСОБА_28 , яка, діючи умисно, спільно з  ОСОБА_14 , на виконання попередніх домовленостей між ними, того ж вечора передала вищевказану неправомірну вигоду ОСОБА_14 за місцем проживання останньої по АДРЕСА_2 , за призначення максимально м`якого покарання ОСОБА_27 та ОСОБА_26 у кримінальній справі.
		       02.04.2013 року ОСОБА_29 , попередньо дізнавшись від ОСОБА_30 про необхідність передачі решти неправомірної вигоди через ОСОБА_31 , увечері зателефонувала останньому, однак той, не будучи обізнаним у деталях, попросив зателефонувати наступного дня.
		       Про вказаний телефонний дзвінок ОСОБА_28 одразу повідомила ОСОБА_14 , яка маючи на меті найскоріше одержати кошти, категорично вказала про необхідність одержання неправомірної вигоди наступного дня, тобто 03.04.2013 року.
		       У свою чергу ОСОБА_28 попросила ОСОБА_31 зустрітися на наступний день із ОСОБА_29 та отримати від неї кошти для ОСОБА_14 , які після цього необхідно було передати їй, тобто ОСОБА_28 
		       03.04.2013 року, близько 12.22 години ОСОБА_29 за домовленістю із ОСОБА_35 , який не був обізнаним у протиправних діях ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , зустрілися неподалік бару «Акваріум» на вул. Суворова, 4 в смт. Саврань Одеської області, де в його автомобілі марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 передала для судді ОСОБА_14 неправомірну вигоду в розмірі 3 000 доларів США, оскільки раніше за узгодженістю зі своєю сестрою ОСОБА_30 мала передати саме таку суму коштів.
		       Дізнавшись у ОСОБА_31 про одержані від ОСОБА_29 кошти, ОСОБА_28 о 12.24 годині зателефонувала ОСОБА_14 , повідомивши про одержану для неї неправомірну вигоду.
		       Після цього ОСОБА_34 одразу поїхав додому, де в будинку по АДРЕСА_5 передав указані кошти ОСОБА_28 , яка того ж дня повернула 1000 доларів США ОСОБА_30 , оскільки загальна сума одержаної неправомірної вигоди перебільшувала раніше обумовлену суму.
		       Увечері цього ж дня ОСОБА_28 , діючи умисно, спільно із ОСОБА_14 , на виконання попередніх домовленостей між ними щодо одержання неправомірної вигоди для останньої, передала у квартирі, де проживає ОСОБА_14 по АДРЕСА_2 решту неправомірної вигоди за призначення максимально м`якого покарання ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а саме 2 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.04.2013 року становило 15 986 грн.
		       За описаних вище обставин у березні та у квітні 2013 року суддя Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 , будучи службовою особою, яка обіймає відповідальне становище, за попередньою змовою із секретарем судового засідання ОСОБА_28 , яка, діючи як пособник, сприяла ОСОБА_14 у вчиненні злочину, одержала для себе через ОСОБА_28 від ОСОБА_30 та ОСОБА_29 неправомірну вигоду в розмірі 3 700 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 29 574 грн. 10 коп. за призначення максимально м`якого покарання підсудним ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .
		        Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися в одержанні неправомірної вигоди службовою особою, яка обіймає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, ОСОБА_14 вчинила злочин, передбачений ч.4 ст. 368 КК України (із змінами, внесеними Законом № 221-VII від 18.04.2013 року).
		       
		        ОСОБА_10 обвинувачується в тому, що наказом голови Савранського районного суду Одеської області від 04.07.2008 року № 54 була призначена секретарем судових засідань Савранського районного суду Одеської області. Наказом керівника апарату Савранського районного суду Одеської області від 11.10.2012 року № 42-ос/к ОСОБА_28 присвоєно черговий 11 ранг державного службовця. Наказом голови Савранського районного суду Одеської області від 04.07.2008 року № 55 для ОСОБА_28 встановлено загальні положення, посадові обов`язки та завдання секретаря судового засідання, серед яких зазначено, що секретар судового засідання є посадовою особою апарату суду, правовий статус якої визначається Законом України «Про державну службу».
		       Секретар судового засідання безпосередньо підпорядкований судді, з яким працює відповідно до внутрішнього розподілу обов`язків, координує свою діяльність з помічником судді та керівником апарату суду.
		        ОСОБА_28 , виконуючи свої посадові обов`язки, була секретарем судового засідання у судді Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 .
		       Так, у січні 2013 року в приміщенні Савранського районного суду Одеської області по вул. Генерала Карначова, 5 в смт. Саврань Одеської області до секретаря судового засідання цього суду ОСОБА_28 звернулися сестри ОСОБА_29 та ОСОБА_30 з проханням з`ясувати у судді ОСОБА_14 , чи не винесе вона щодо їх чоловіків ОСОБА_26 та ОСОБА_27 вирок, не пов`язаний з позбавленням волі у кримінальній справі, яку розглядала суддя ОСОБА_14 .
		       Виконуючи їхні прохання, ОСОБА_28 поцікавилася про це у судді ОСОБА_14 . Остання, перебуваючи у своєму робочому кабінеті у приміщенні Савранського районного суду Одеської області, умисно висунула через ОСОБА_28 вимогу до ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , вказавши, що винесе вирок, яким призначить максимально м`яке покарання підсудним, за умови передачі їй неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США.
		       Довідавшись від ОСОБА_28 про висунуту суддею ОСОБА_14 вимогу надання неправомірної вигоди в розмірі 5 000 доларів США, ОСОБА_29 та ОСОБА_30 пояснили, що для них це велика сума коштів, про що ОСОБА_28 повідомила ОСОБА_14 , яка зменшила суму неправомірної вигоди до 4 000 доларів США, на що ОСОБА_29 та ОСОБА_30 , хвилюючись за долю своїх чоловіків, погодилися.
		       З 01.03.2023 року по 18.03.2013 року ОСОБА_30 повідомила ОСОБА_28 про наявну в неї частину коштів у розмірі 1 700 доларів США, про що остання одразу доповіла ОСОБА_14 .
		       Маючи на меті отримати неправомірну вигоду, але побоюючись бути викритою в її одержанні, ОСОБА_14 запропонувала ОСОБА_28 одержати для неї неправомірну вигоду через співмешканця ОСОБА_28 - ОСОБА_31 , тобто умисно схилила ОСОБА_28 до співучасті у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 221-VII від 18.04.2013 року). 
		        ОСОБА_28 на це погодилася і надала ОСОБА_30 номер мобільного телефону ОСОБА_31 з метою одержання через нього неправомірної вигоди.
		       Після цього ОСОБА_28 , діючи умисно, спільно із ОСОБА_14 , з метою одержання неправомірної вигоди попросила ОСОБА_31 , який не був обізнаним у протиправних умисних діях ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , отримати кошти для ОСОБА_14 від ОСОБА_32 .
		       Надалі, у період з 01.03.2023 року по 18.03.2013 року, у другій половині дня ОСОБА_30 , попередньо зателефонувавши ОСОБА_33 , зустрілася з ним неподалік бару «Акваріум», що на вул. Суворова, 4 в смт. Саврань Одеської області, де в його автомобілі марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , передала для судді ОСОБА_14 частину неправомірної вигоди в розмірі 1 700 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становило 13 588 грн. 10 коп.
		       Після цього  ОСОБА_34  одразу поїхав додому, де в будинку по  АДРЕСА_4 віддав кошти ОСОБА_28 , яка, діючи умисно, спільно з  ОСОБА_14 , на виконання попередніх домовленостей між ними, того ж вечора передала вищевказану неправомірну вигоду ОСОБА_14 за місцем проживання останньої по АДРЕСА_2 , за призначення максимально м`якого покарання ОСОБА_27 та ОСОБА_26 у кримінальній справі.
		       02.04.2013 року ОСОБА_29 , попередньо дізнавшись від ОСОБА_30 про необхідність передачі решти неправомірної вигоди через ОСОБА_31 , увечері зателефонувала останньому, однак той, не будучи обізнаним у деталях, попросив зателефонувати наступного дня.
		       Про вказаний телефонний дзвінок ОСОБА_28 одразу повідомила ОСОБА_14 , яка маючи на меті найскоріше одержати кошти, категорично вказала про необхідність одержання неправомірної вигоди наступного дня, тобто 03.04.2013 року.
		       У свою чергу, ОСОБА_28 попросила ОСОБА_31 зустрітися на наступний день із ОСОБА_29 та отримати від неї кошти для ОСОБА_14 , які після цього необхідно передати їй, тобто ОСОБА_28 
		       03.04.2013 року, близько 12.22 години ОСОБА_29 за домовленістю із ОСОБА_35 , який не був обізнаним у протиправних діях ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , зустрілися неподалік бару «Акваріум» на вул. Суворова, 4 в смт. Саврань Одеської області, де в його автомобілі марки Honda Accord, д.н.з. НОМЕР_1 , передала для судді ОСОБА_14 неправомірну вигоду в розмірі 3 000 доларів США, оскільки раніше за узгодженістю зі своєю сестрою ОСОБА_30 мала передати саме таку суму коштів.
		       Дізнавшись у ОСОБА_31 про одержані від ОСОБА_29 кошти, ОСОБА_28 о 12.24 годині зателефонувала ОСОБА_14 , повідомивши про одержану для неї неправомірну вигоду.
		       Після цього ОСОБА_34 одразу поїхав додому, де в будинку по АДРЕСА_5 передав указані кошти ОСОБА_28 , яка того ж дня повернула 1000 доларів США ОСОБА_30 , оскільки загальна сума одержаної неправомірної вигоди перебільшувала раніше обумовлену суму.
		       Увечері цього ж дня ОСОБА_28 , діючи умисно спільно із ОСОБА_14 , на виконання попередніх домовленостей між ними щодо одержання неправомірної вигоди для останньої, передала у квартирі, де проживає ОСОБА_14 по АДРЕСА_2 решту неправомірної вигоди за призначення максимально м`якого покарання ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а саме 2 000 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ станом на 03.04.2013 року становило 15 986 грн.
		       За описаних вище обставин у березні та у квітні 2013 року секретар судового засідання Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_28 за попередньою змовою із суддею Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 , діючи як пособник, сприяла ОСОБА_14 у вчиненні злочину та передала для неї одержану від ОСОБА_30 та ОСОБА_29 неправомірну вигоду в розмірі 3 700 доларів США, що відповідно до офіційного курсу НБУ становить 29 574 грн. 10 коп. за призначення максимально м`якого покарання підсудним ОСОБА_26 та ОСОБА_27 .
		       Таким чином, своїми умисними діями, які виразилися у співучасті у вчиненні злочину, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України (зі змінами, внесеними згідно із Законом № 221-УП від 18.04.2013 року), а саме у пособництві в одержанні неправомірної вигоди суддею ОСОБА_14 , як службовою особою, яка обіймає відповідальне становище, за попередньою змовою групою осіб, поєднаному з вимаганням неправомірної вигоди для себе за вчинення в інтересах третьої особи будь-якої дії з використанням наданої їй влади, ОСОБА_28 вчинила злочин, передбачений ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України (зі змінами, внесеними законом № 221-VII від 18.04.2013 року).
		 
		       Згідно до свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_2 , виданого 08.11.2020 року Савранським районним відділом ДРАЦС Південного МРУ МЮ (м. Одеса), ОСОБА_28 08.11.2020 року одружилася і змінила прізвище на ОСОБА_10 /т.10 а.с.60/.
		 
		       Надана справа надійшла до суду на розгляд з Апеляційного суду Миколаївської області 07.08.2018 року /т.7 а.с.232/ і була розподілена колегіальному складу суду на підставі норм КПК України, що були чинними на той час.
		       Ухвалою колегії суддів Першої судової палати Касаційного кримінального суду Верховного Суду від 18.12.2018 року /т.1 а.с.284/ підтверджено територіальну підсудність наданої справи Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області.
		       Відповідно до обвинувального акту старшим слідчої групи у даному кримінальному провадженні є слідчий в особливо важливих справах відділу з розслідування злочинів щодо корупційних діянь Генеральної прокуратури України, тобто досудове розслідування здійснювалося слідчим Генеральної прокуратури України /т.4 а.с.6/.
		       Відповідно до примітки до ст. 45 КК України корупційними кримінальними правопорушеннями відповідно до цього Кодексу вважаються кримінальні правопорушення, передбачені статтями …. 368, … цього Кодексу.
		       Пунктом 1 ч.12 ст. 31 КПК України в редакції, що діяла на час надходження справи до суду, визначено, що розгляд кримінального провадження щодо обвинувачення у вчиненні кримінальних правопорушень, віднесених до підслідності Національного антикорупційного бюро України, здійснюється в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів, які мають стаж роботи на посаді судді не менше п`яти років.
		       Відповідно до п.1 ч.5 ст. 216 КПК України детективи НАБУ здійснюють досудове розслідування злочинів, передбачених статтями …. 368, … КК України, якщо злочин вчинено суддею.        
		       Відповідно до ч.2 прикінцевих та перехідних положень Закону України № 3655-ІХ від 24.04.2024 року, який набрав чинності з 16.05.2024 року, судовий розгляд у кримінальному провадженні, що розпочався до набрання чинності цим Законом і проводиться в суді першої інстанції колегіально судом у складі трьох суддів, продовжується та завершується колегіальним складом суду, визначеним до набрання чинності цим Законом, за правилами, що діяли до дня набрання ним чинності.
		У кримінальному провадженні в суді першої інстанції, в якому до набрання чинності цим Законом колегіальний склад суду визначено за правилами, що діяли до набрання чинності цим Законом, і проводиться підготовче судове засідання, а судовий розгляд ще не призначений, судовий розгляд у кримінальному провадженні проводиться і завершується складом суду, визначеним з урахуванням цього Закону. 
		       Відповідно до ст. 33-1 КПК України в редакції Закону № 2447-УШ від 07.06.2018 року, яка діяла на час надходження справи до суду, Вищому антикорупційному суду підсудні кримінальні провадження стосовно корупційних злочинів, передбачених в примітці статті 45 Кримінального кодексу України... 
		Однак, підпунктом х) підпункту 2 розділу ІУ в редакції Закону № 2447-УШ від 07.06.2018 року розділ XI "Перехідні положення" КПК України доповнено пунктом 20-2 такого змісту:
		"20-2. Підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:
		1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";
		2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		З дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури: …..
		4) у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку;
		В подальшому Законом України № 2509-УШ від 12.07.2018 редакція зазначеного пункту була змінена і зазначено, що "20-2. З дня початку роботи Вищого антикорупційного суду: ….
		4) кримінальні провадження щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду, судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій яких не закінчено до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку;
		5) оскарження судових рішень, ухвалених до дня початку роботи Вищого антикорупційного суду, у кримінальних провадженнях щодо злочинів, віднесених цим Кодексом до підсудності Вищого антикорупційного суду, здійснюється за правилами підсудності, передбаченими цим Кодексом;… ".
		В остаточній редакції, яка чинна на даний час, в редакції закону України № 100-ІХ від 18.98.2019 року, зазначена норма викладена в такій редакції: «20-2. Підсудність Вищого антикорупційного суду, передбачена цим Кодексом як суду першої інстанції, суду апеляційної інстанції та слідчих суддів, поширюється на кримінальні провадження, відомості за якими про кримінальне правопорушення внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань:
		1) з дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду";
		2) до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", якщо досудове розслідування здійснюється або здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури.
		З дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду" у кримінальних провадженнях, досудове розслідування яких здійснюється Національним антикорупційним бюро України або досудове розслідування яких здійснювалося Національним антикорупційним бюро України та закінчено прокурорами Спеціалізованої антикорупційної прокуратури:….
		4) у разі якщо судовий розгляд у судах першої та апеляційної інстанцій не закінчено до дня набрання чинності Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо початку роботи Вищого антикорупційного суду", такі кримінальні провадження передаються до Вищого антикорупційного суду для розгляду в установленому цим Кодексом порядку;…»
		Відповідно до Рішення зборів суддів Вищого антикорупційного суду від 07.05.2019 року № 6, днем початку роботи Вищого антикорупційного суду визначено 5 вересня 2019 року.
		За таких обставин надана справа підсудна Первомайському міськрайонному суду Миколаївської області у складі трьох суддів і не підлягала передачі до Вищого антикорупційного суду України після початку його роботи.
		 
		       Обвинувачена ОСОБА_14 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не визнала, давати пояснення і відповідати на питання на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася.
		       Позиція захисту, висловлена під час судових дебатів, полягає в тому, що під час досудового розслідування було суттєво порушено право ОСОБА_14 на захист. Про підозру їй повідомила посадова особа, яка не мала на це повноважень згідно закону, тож ОСОБА_14 не набула статусу підозрюваної в наданому кримінальному провадженні, а відповідно - не набула і статусу обвинуваченої. 
		       Крім того, стороні захисту не були відкриті, та суду не були надані розсекречені ухвали суду про проведення негласних слідчих (розшукових) дій, у зв`язку з чим всі докази, здобуті в результаті таких дій, є недопустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувачення.        Вважають, що інші докази здобуті із суттєвими порушеннями вимог КПК України, зокрема, протокол обшуку не відповідає дійсним обставинам обшуку, які встановлені з переглянутого відеозапису обшуку; вилучалися грошові купюри, що не зазначені в ухвалі про надання дозволу на проведення обшуку; протокол обшуку не був складений того ж дня, що і обшук; час складення протоколу огляду купюр, виданих ОСОБА_29 не співпадає з часом їх передачі ОСОБА_33 , адже за 20 хвилин це неможливо зробити і з пояснень ОСОБА_29 встановлено, що такі дії відбувалися протягом щонайменше години. 
		        ОСОБА_14 зазначила, що гроші, вилучені під час обшуку у неї вдома, належать її чоловікові, а 200 доларів з її сумки їй підкинули. Вважає, що протокол огляду купюр, начебто виданих ОСОБА_29 , був сфальшований і складений вже після проведення обшуку у неї вдома. У протоколі огляду грошових купюр зазначено, що вони належать ОСОБА_29 , хоча в судовому засіданні вона пояснила, що гроші їй видали працівники СБУ. У протоколі огляду грошових купюр, вилучених під час обшуку зазначено, що вони співставлені з тими, що були вручені ОСОБА_29 працівником УСБУ в Харківській області, що також ставить під сумнів зазначені докази.
		       Сторона захисту зауважила, що записи на МР-плеєрі, виданому ОСОБА_29 , створені до початку ЄРДР, тож є неналежними. Такі записи здобуті з порушенням вимог КПК України, голоси на них неідентифіковані, відсутність монтажу не встановлена, тож вони є також і недопустимими доказами. 
		       Звернули увагу суду на те, що слідчий отримав дозвіл на проведення обшуку у неї вдома та в службовому кабінеті задовго до того, як ОСОБА_29 отримала гроші від працівників СБУ і передала їх ОСОБА_36 . У цей проміжок часу вона неодноразово приходила до ОСОБА_14 як до судді і просила перенести розгляд справи щодо її чоловіка з різних підстав: то через його хворобу, то через відсутність грошей для оплати послуг адвоката. ОСОБА_14 як суддя роз`яснювала, що для цього необхідно написати відповідну заяву і додати до неї підтверджуючі документи. Для складання заяви направляла її до секретаря судових засідань ОСОБА_28 . Ні про які гроші за пом`якшення покарання вона з ОСОБА_29 не розмовляла і не домовлялася. Вважає, що працівники СБУ та Генеральної прокуратури України вчинили щодо неї провокацію. 
		       За таких обставин сторона захисту вважає, що винуватість ОСОБА_14 не доведена, а тому її слід виправдати. 
		 
		       Обвинувачена ОСОБА_20 в судовому засіданні своєї вини у вчиненні інкримінованого злочину не визнала, давати пояснення і відповідати на питання на підставі ст. 63 Конституції України відмовилася.
		       Позиція захисту, висловлена під час судових дебатів, полягає в тому, що стороною обвинувачення поза розумним сумнівом не доведена винуватість ОСОБА_20 у вчиненні інкримінованого злочину, адже належні і допустимі докази суду не надані. Так, наявний запис на виданому ОСОБА_29 МР-плеєрі, здобутий з порушенням ст.ст. 86, 87 КПК України, він створений до початку реєстрації кримінального провадження, не можливо зрозуміти суть записаних розмов та ідентифікувати осіб, чиї голоси записані. Крім того, стороною обвинувачення суду не надані процесуальні документи, які стали підставою для проведення НСРД щодо ОСОБА_20 , тож всі докази, отримані в результаті проведення таких НСРД є недопустимими і не можуть бути прийняті судом до уваги. Будь-які інші докази причетності ОСОБА_20 до вказаного в обвинуваченні правопорушення, стороною обвинувачення не надані і можливості для їх отримання вичерпані; у неї не були вилучені гроші, жоден свідок не вказав на її причетність до злочину. За таких обставин просили виправдати ОСОБА_20 на підставі п.2 ч.1 ст. 373 КПК України.
		 
		       Оскільки обидві обвинувачені не визнали своєї вини, оспорювали фактичні обставини справи, судом прийняте рішення про дослідження всіх доказів, зібраних в наданому кримінальному провадженні.
		 
		       В обґрунтування обвинувачення прокурор послався на показання свідків, які були безпосередньо допитані судом, а також на письмові докази, звуко- та відеозаписи, документи, які були досліджені судом безпосередньо. Прокурор зазначив, що ним надані всі зібрані у даному кримінальному провадженні докази.
		 
		       Так, свідок ОСОБА_29 пояснила суду, що її чоловіка ОСОБА_37 судили в Савранському районному суді. ЇЇ сестра ОСОБА_30 прийшла в суд і запитала у секретаря судового засідання ОСОБА_28 , що можна зробити. Сестра розповіла їй по телефону, що потрібно по 2 000 доларів з кожного, щоб їхніх чоловіків не посадили в тюрму. Вона відповіла, що таких грошей у неї нема. Чоловіка ОСОБА_30 судили разом з її чоловіком. Вона повідомила СБУ про вимагання, однак сестрі про це не сказала. Працівники СБУ приїхали до неї, сказали, що потрібно їхати в м. Київ. Вона поїхала до Києва. Їй дали 4 000 доларів. Потім їй подзвонив невідомий чоловік і сказав, що потрібно принести гроші. Вона зустрілася з ним в машині на вулиці і віддала гроші, які їй вручило СБУ. Яка була машина, не знає. Перед цим вона приходила до судді ОСОБА_14 і до секретаря судового засідання і просила перенести судові засідання, тому що працівники СБУ говорили, що слід потягнути. Вона говорила, що чоловік захворів. Про гроші для судді вона розмовляла із секретарем судового засідання ОСОБА_28 , яку до того часу вона не знала. Точних слів розмови не пам`ятає. Суму їй назвала сестра, потім їй про це сказала ОСОБА_28 . Вона говорила, що для неї це велика сума і її у неї нема. ОСОБА_28 говорила, що або гроші, або її чоловік буде сидіти. Спочатку вони розмовляли, а потім вона повідомила до СБУ. Вона звернулася до СБУ за порадою людей, яким розповіла про свою ситуацію. Коли зустрічалася зі ОСОБА_28 , розмову записувала. Один раз записала ОСОБА_28 , один раз - в кабінеті ОСОБА_14 . Пристрій вона купила сама і запис здійснювала сама для того, щоб працівники СБУ їй повірили. Запис передала до СБУ, потім вже вони дали їй камеру, яка вставлялася в сумку. Сестра більше спілкувалася із ОСОБА_28 . Скільки разів вона з нею спілкувалася, не пам`ятає. З суддею про гроші вона не говорила, тільки про відкладення. Вона не пам`ятає, з ким зв`язувалася, щоб комусь передати гроші. Їй подзвонив незнайомий чоловік, вона пішла і передала йому гроші. Вона дала гроші, чоловік їх перерахував і все. З часом вона вже багато чого не пам`ятає. Потім був суд, чоловікові призначили штраф, потім СБУ затримало суддю. Її чоловік знав, що вона звернулася до СБУ. ОСОБА_14 у неї особисто гроші не вимагала, вона передавала це її сестрі через свого секретаря. Заяву про злочин вона диктувала, а працівники СБУ записували з її слів, вона її підписала. Вимагали всього 4 000 доларів за обох чоловіків, по 2000 за кожного. Кошти їй дали працівники СБУ в мікроавтобусі за селищем Саврань, при неї їх не перераховували, купюри не звіряли. Який документ вона тоді підписувала, не пам`ятає. Процес передачі грошей зайняв близько трьох годин. Вона зрозуміла, що це саме та особа, якій слід передати гроші, тому що їй сказали, де стоїть машина - біля якого магазину. Вона підійшла, там стояла лише одна машина. 
		 
		       Свідок ОСОБА_38 пояснив суду, що у 2013 році був безробітним, займався обміном валюти, купляв її у своїх знайомих для покупки машини. ОСОБА_34 неодноразово у нього позичав гроші. У 2013 році ОСОБА_34 приносив йому 100 доларів. ОСОБА_20 - це дружина ОСОБА_31 , в чому її звинувачують, він не знає. Ті гроші, які йому приносив ОСОБА_34 , у нього вилучили. Їх подивилися і забрали, ніяких документів при цьому не складали. Звідки у ОСОБА_31 ті гроші, він не знає.
		 
		        Свідок ОСОБА_39 пояснив суду, що знає ОСОБА_20 , як мешканку смт. Саврань. У нього вилучали стодоларову купюру. Приїхали і вилучили. Він її купив на п`ятачку у людей, у кого конкретно - не знає. Він погодився віддати ту купюру. Чому працівники СБУ її вилучили, не знає. Перевірили номер, серію, щось по папірцю звірили. Про обставини справи не повідомляли. Чи складалися при цьому документи, не пам`ятає.
		 
		       Свідок ОСОБА_34 , чоловік обвинуваченої ОСОБА_20 , відмовився давати пояснення і відповідати на питання на підставі ст. 63 Конституції України.
		 
		       Явка інших свідків, про допит яких прокурор заявив клопотання, стороною обвинувачення не забезпечена. При цьому суд максимально сприяв реалізації права на допит свідків, здійснював виклики свідків, оголошував їх приводи, для чого відкладав розгляд справи, однак, всі вжиті заходи виявилися безрезультатними. 
		 
		       Також судом встановлено, що Указом Президента України від 07.12.2009 року № 1016/2009 ОСОБА_14 призначено суддею Савранського районного суду Одеської області вперше на п`ять років /т.11 а.с.146-147/. 
		       Наказом в.о. голови Савранського районного суду Одеської області від 27.01.2010 року № 9 ОСОБА_14 зараховано до штату Савранського районного суду Кіровоградської області /т.11 а.с.148/. 
		       21.01.2010 року ОСОБА_14 склала присягу судді /т.11 а.с.145/.
		       Рішенням № 97 від 30.06.2010 року Кваліфікаційної комісії суддів загальних судів Одеського апеляційного округу ОСОБА_14 присвоєно четвертий кваліфікаційний клас судді як вперше призначеній на посаду судді /т.11 а.с.150/.
		       Судом оглянуті копії зазначених документів. Відповідність копій оригіналам сторонами кримінального провадження не оспорювалась. Самі оригінали знаходяться в особовій справі ОСОБА_16 , яка була надана слідчому головою Савранського районного суду Одеської області 15.04.2013 року /т.11 а.с.137/, була оглянута /т.11 а.с.142-144/, приєднана до матеріалів кримінального провадження і є додатком до вказаної справи у конверті №2, про що зазначено у відповідній постанові /т.11 а.с.154/. Також в.о. голови суду 28.05.2013 року на запит слідчого надав номери телефонів ОСОБА_14 і ОСОБА_28 . 
		       Станом на березень-квітень 2013 року ОСОБА_14 обіймала посаду судді Савранського районного суду Одеської області, постійно здійснювала функції представника влади, тобто відповідно до примітки до ст. 368 КК України була службовою особою, яка обіймає відповідальне становище.        
		       
		       Наказом голови Савранського районного суду Одеської області № 54 від 07.07.2008 року ОСОБА_28 призначено на посаду секретаря судових засідань вказаного суду /т.11 а.с.148 на звороті/. 
		       Наказом голови Савранського районного суду Одеської області від 04.07.2008 року № 55 ОСОБА_28 затверджено посадові обов`язки та завдання /т.11 а.с.152/.
		       Наказом керівника апарату Савранського районного суду Одеської області від 11.10.2012 року № 42-ос/к ОСОБА_28 присвоєно 11 ранг державного службовця /т.11 а.с.153/.
		       04.07.2008 року ОСОБА_28 була попереджена про спеціальні обмеження, встановлені Законами України «Про державну службу» та «Про боротьбу з корупцією» /т.11 а.с.150/.
		       05.10.2008 року вона прийняла присягу державного службовця /т.11 а.с.151/.
		       Судом оглянуті копії зазначених документів. Відповідність копій оригіналам сторонами кримінального провадження не оспорювалась. Самі оригінали знаходяться в особовій справі ОСОБА_25 , яка була надана слідчому головою Савранського районного суду Одеської області 15.04.2013 року /т.11 а.с.137/, була оглянута /т.11 а.с.142-144/, приєднана до матеріалів кримінального провадження і є додатком до вказаної справи у конверті №2, про що зазначено у відповідній постанові /т.11 а.с.154/.
		       Таким чином, ОСОБА_28 , яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_40 , як секретар судового засідання є посадовою особою апарату суду, правовий статус якої визначається Законом України «Про державну службу».
		 
		       На думку суду, органом досудового розслідування було порушено порядок отримання особових справ судді ОСОБА_14 та секретаря судового засідання ОСОБА_28 , а також інформації про номери їх особистих телефонів, оскільки такі документи можуть бути отримані слідчим лише в порядку тимчасового доступу, який надається слідчим суддею, однак слідчий за відповідним дозволом до слідчого судді не звертався. За наведених обставин вказані докази є недопустимими, а тому не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
		 
		       З протоколу усної заяви про вчинення кримінального правопорушення вбачається, що 21.03.2013 року слідчим в особливо важливих справах Генеральної прокуратури України ОСОБА_41 зафіксоване прийняття усної заяви від ОСОБА_29 про вимагання у неї у період січня - березня 2013 року суддею ОСОБА_14 та секретарем судового засідання ОСОБА_28 Савранського районного суду Одеської області хабара у розмірі 4 000 дол. США за постановлення вироку без позбавлення волі відносно ОСОБА_26 та ОСОБА_27 /т.11 а.с.45/.
		       Із заяви про кримінальне правопорушення, поданої ОСОБА_29 21.03.2013 року на ім`я заступника Генерального прокурора України ОСОБА_42 вбачається, що вона повідомила про те, що у провадженні судді Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 перебуває на розгляді кримінальна справа відносно ОСОБА_26 та ОСОБА_27 - її чоловіка та чоловіка її сестри. У період з січня до березня 2013 року суддя ОСОБА_14 та секретар судового засідання ОСОБА_28 вимагали у неї хабар у розмірі 4 000 доларів США за постановлення вироку без позбавлення волі відносно ОСОБА_26 та ОСОБА_27 /т.11 а.с.43-44/.
		       На підставі зазначених заяв ОСОБА_29 було внесено інформацію до ЄРДР, розпочате кримінальне провадження № 42013000000000121 від 21.03.2013 року /т.11 а.с.25/, створено слідчу групу /т.11 а.с.29,30/, визначено групу прокурорів /т.11 а.с.27-28/. 
		       Також 17.04.2013 року до ЄРДР було внесено інформацію про те, що у березні 2013 року ОСОБА_30 та ОСОБА_29 на вимогу судді Савранського районного суду Одеської області ОСОБА_14 через секретаря судового засідання цього ж суду ОСОБА_28 передали ОСОБА_14 хабар в сумі 3 700 доларів США за винесення вироку у справі № 322012000177, та розпочате кримінальне провадження за цим фактом № 42013000000000173 /т.11 а.с.33/.
		       30.04.2024 року вказані вище кримінальні провадженні були об`єднані в одне за № 12013000000000121 /т.11 а.с.37-38/.
		       Постановою слідчого від 21.06.2013 року кримінальне провадження в частині вчинення злочину, передбаченого ч.4 ст. 369 КК України закрите /т.12 а.с.174-177/.
		       07 та 17 червня 2013 року були внесені зміни до групи прокурорів та визначено групу прокурорів в наданому кримінальному провадженні /т.11 а.с.39-40,41-42/.
		       Постановою слідчого від 21.03.2013 року було відмовлено у визнанні ОСОБА_29 потерпілою в наданому кримінальному провадженні /т.11 а.с.46/.
		       Під час перевірки заяви ОСОБА_29 долучено копію постанови про притягнення як обвинуваченого у кримінальній справі № 32201200078 ОСОБА_26 за ч.1 ст. 309, ч.2 ст. 307 КК України /т.11 а.с.49/.
		       Наведені вище докази свідчать про те, що надане кримінальне провадження було розпочате на законних підставах 21.03.2013 року на підставі заяви ОСОБА_29 .
		       З протоколу огляду портативного МР-плеєра "Transcend" 8 Гб від 24.03.2013 року вбачається, що ОСОБА_29 21.03.2013 року під час допиту її як свідка видала диктофон - цифровий портативний записувач та відтворювач інформації МР-плеєр "Transcend" 8 Гб білого кольору, на якому виявлено записи: 20318МО1 тривалістю 00:19:19; 20319МО1 тривалістю 00:19:52, 20401МО1 тривалістю 00:20:09, 20414МО7 тривалістю 00:14:22, які прослухано, а зміст розмов роздруковано і встановлено, що на плеєрі зафіксовано розмову між ОСОБА_29 та ОСОБА_28 , а також три розмови між ОСОБА_29 та ОСОБА_14 . 
		       У протоколі зазначено, що з роздруківки розмови між ОСОБА_29 та ОСОБА_28 зрозуміло, що ОСОБА_29 повинна передати ОСОБА_28 певну суму коштів для ОСОБА_14 за винесення потрібного вироку. Також з розмови зрозуміло, що до розмови ОСОБА_14 зменшила суму хабара з п`яти до чотирьох тисяч дол. США. ОСОБА_29 повідомляє про значність суми, що вона повинна передати і просить дозволу передати суму двома частинами, так як уже продала хату і гроші повинні привезти родичі із Чернігова. ОСОБА_28 повідомляє, що ОСОБА_14 не погодиться. При цьому на сумніви ОСОБА_29 ОСОБА_28 запевнює, що ОСОБА_14 обов`язково виконає оплачувану послугу. Наприкінці розмови ОСОБА_28 погоджується влаштувати особисту зустріч ОСОБА_29 з ОСОБА_14 під час обідньої перерви.
		       Також у протоколі зазначено, що з роздруківок розмов між ОСОБА_29 та ОСОБА_14 зрозуміло, що ОСОБА_29 просить ОСОБА_14 перенести судові засідання через неможливість зібрати потрібні кошти, просить дозволу заплатити половину суми, пропонує заплатити частину в момент розмови. Щодо відкладень судових засідань особа, вказана як ОСОБА_14 , з незадоволенням погоджується. Репліки щодо грошей ігнорує та на них не відповідає /т.12 а.с.19-25/.
		       У самому протоколі огляду МР-плеєру зазначено, що виявлений зміст розмов відповідає показанням ОСОБА_29 від 21.03.2013 року, тобто обставинам, заначеним нею у заяві про злочин.
		       Вказаний МР-плеєр "Transcend" визнаний речовим доказом у справі /т.12 а.с.26/. Він приєднаний до справи і був оглянутий судом /т.12 а.с.27/. 
		       Також судом прослухано наявні на вказаному МР-плеєрі записи і встановлено, що їхній зміст відповідає тому, що зазначений у наведеному вище протоколі огляду.
		       Стороною захисту оспорюється належність, допустимість і достовірність вказаних доказів.
		       На думку суду досліджений МР-плеєр та наявні на ньому звукозаписи містять достатню інформацію про можливо вчинене кримінальне правопорушення і разом із заявою ОСОБА_29 є достатньою підставою для внесення інформації до ЄРДР і початку кримінального провадження, однак вони не можуть бути визнані допустимими доказами в наданій справі, оскільки збирання, перевірка та оцінка доказів можливі лише в порядку, передбаченому законом. 
		       Відповідно до статті 84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню. Проесуальними джерелами доказів є показання, речові докази, документи, висновки експертів.
		       Відповідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		Відповідно до ст. 86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може посилатися суд при ухваленні судового рішення.
		Відповідно до ст. 87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.
		Суд зобов`язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод в тому числі: здійснення процесуальних дій, які потребують попереднього дозволу суду, без такого дозволу або з порушенням його суттєвих умов; порушення права особи на захист; отримання показань чи пояснень від особи, яка не була повідомлена про своє право відмовитися від давання показань та не відповідати на запитання, або їх отримання з порушенням цього права.
		Відповідно до ст. 93 КПК України збирання доказів здійснюється сторонами кримінального провадження, потерпілим, представником юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, у порядку, передбченому КПК України. 
		Відповідно до ч.3 ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", тобто обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, а саме: з порушенням конституційних прав і свобод людини і громадянина; з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо. 
		Проведення оперативно-розшукових заходів або використання засобів для отримання фактичних даних повинно відбуватися виключно з дотриманням прав і свобод людини і громадянина, у передбачених законом випадках та у відповідному процесуальному порядку особами або підрозділами, які уповноважені здійснювати оперативно-розшукову діяльність. Недотримання Конституції України та порушення особами, уповноваженими здійснювати 
		оперативно-розшукову діяльність, вимог Кодексу, інших законів України при одержанні фактичних даних є підставою для визнання зібраних у такий спосіб доказів недопустимими. 
		У рішенні № 12-рп/2011 від 20.10.2011 року Конституційний Суд України зазначив, що фактичні дані про скоєння злочину чи підготовку до нього можуть бути одержані не тільки в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноважених на це осіб, а й випадково зафіксовані фізичними особами, які здійснювали власні (приватні) фото-, кіно-, відео-, звукозаписи, або відеокамерами спостереження, розташованими як у приміщеннях, 
		так і ззовні. 
		При оцінюванні на предмет допустимості як доказів у кримінальній справі фактичних даних, що містять інформацію про скоєння злочину чи підготовку до нього, необхідно враховувати ініціативний або ситуативний (випадковий) характер дій фізичних або юридичних осіб, їх мету та цілеспрямованість при фіксуванні зазначених даних. 
		Конституційний Суд України вважає, що подані будь-якою фізичною або юридичною особою речі або документи (фактичні дані) не відповідають вимогам допустимості доказів, якщо вони одержані з порушенням прав і основоположних свобод людини, закріплених в Конституції України, зокрема внаслідок цілеспрямованих дій із застосуванням оперативно-розшукових 
		заходів, передбачених Законом. 
		Конституційний Суд України зазначив, що в аспекті конституційного подання щодо суб`єктів одержання доказів у кримінальній справі в результаті здійснення оперативно-розшукової діяльності положення першого речення частини третьої статті 62 Конституції України, відповідно до якого обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, слід розуміти так, що обвинувачення у вчиненні злочину не може ґрунтуватися на фактичних даних, одержаних в результаті оперативно-розшукової діяльності уповноваженою на те особою без дотримання конституційних положень або з порушенням порядку, встановленого законом, а також одержаних шляхом вчинення цілеспрямованих дій щодо їх збирання і фіксації із застосуванням заходів, передбачених Законом України "Про оперативно-розшукову діяльність", особою, не уповноваженою на здійснення такої діяльності.        Суд погоджується з доводами сторони захисту щодо оцінки защначених вище доказів, зокрема в тому, що запис розмов відбувався з порушенням закону, неуповноваженою на те особою, без належного фіксування і документування процесу, у зв`язку з чим неможливо однозначно ідентифікувати осіб, чиї голоси зафіксовані у звукозаписах, зміст та безперервність їх розмов, відсутність ознак втручання тощо. Стороною обвинувачення відповідних доказів на спростування позиції захисту не надано, достовірність доказу не доведена. За таких обставин суд визнає вказані докази недопустимими. Відповідно, такі докази не можуть бути покладені в основу обвинувачення. 
		 
		       Також судом встановлено, що на виконання доручення повноважного слідчого Службою безпеки України 21.03.2013 року було повідомлено дані про особи ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , їх місце проживання, реєстрації, роботи, а також номери телефонів, якими вони користуються /т.11 а.с.51/. 
		       На виконання доручення слідчого СБУ 25.03.2013 року повідомило інформацію про належність номеру телефону особи, яка виступила посередником для передачі хабаря, НОМЕР_3 , а також про використання вказаного номера ОСОБА_35 , зазначено його місце проживання /т.11 а.с.62/. Повідомлено про належність номеру телефона НОМЕР_4 ОСОБА_28 /т.11 а.с.59/, зазначено її місце проживання. До повідомлень додані відповідні інформаційні листи ПрАТ «Київстар» /т.11 а.с.54,58,60/, документи про особу ОСОБА_31 /т.11 а.с.55/ та ОСОБА_28 /т.11 а.с.56/, отримано рапорт про розташування кабінетів у Савранському районному суді Одеської області /т.11 а.с.57/, а також інформацію про належність об`єкту нерухомості по АДРЕСА_6 /т.11 а.с.62/.
		 
		       З протоколу огляду документів від 14.06.2013 року встановлено, що слідчий оглянув копії матеріалів кримінальної справи № 1525/636/2012 щодо ОСОБА_27 та ОСОБА_26 , які були надані на запит слідчого головою Савранського районного суду Одеської області /т.11 а.с.137,138-140/. Вказані матеріали були визнані речовим доказом і приєднані до справи як додаток /т.11 а.с.141/.
		       Ніхто з учасників кримінального провадження не оспорював відповідність копій матеріалам вказаного кримінального провадження, однак на думку суду, органом досудового розслідування було порушено порядок отримання такого доказу, оскільки матеріали кримінального провадження можуть бути отримані слідчим лише в порядку тимчасового доступу, який надається слідчим суддею, однак слідчий за відповідним дозволом до слідчого судді не звертався. За таких обставин вказані докази є недопустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
		       
		       З протоколу обшуку від 05.04.2013 року та доданого до нього відеозапису вбачається, що було зафіксовано хід та результати обшуку квартири, розташованої по АДРЕСА_2 , в якій проживає ОСОБА_14 , під час якого було виявлено та вилучено у червоній жіночій сумочці кошти в сумі 200 доларів США, номіналом по 100 доларів, зафіксовано їх серії та номери. Також у скляній вазі на поличці у дерев`яному серванті у вітальній кімнаті згорток з пакунками з купюрами по 100 доларів США, які були співставлені з даними про купюри, передані ОСОБА_29 для передачі ОСОБА_14 , про які зазначено в ухвалі слідчого суді про надання дозволу на проведення обшуку відповідно до протоколу огляду грошових коштів від 03.04.2013 року /т.12, а.с.28, 29-32, 222/. Вилучені під час обшуку грошові купюри були опечатані та поміщені до пакетів. Також були виявлені і вилучені дві записки разом з грошима і мобільні телефони.
		       Дійсно, згідно протоколу огляду грошових коштів від 03.04.2013 року для документування факту вимагання у ОСОБА_29 хабара суддею ОСОБА_14 зафіксовано огляд, копіювання та вручення грошових коштів загальною сумою 3 000 дол. США 30 купюрами номіналом по 100 дол. США з вказаними серіями та номерами. Зазначено, що купюри передані ОСОБА_29 , яка помістила їх до лівої кишені своїх джинсових брюк /т.11 а.с.64-73/.
		       Вилучені під час обшуку 05.04.2013 року у квартирі ОСОБА_14 грошові купюри лише 22.05.2013 року були оглянуті та виявлено співпадіння 17 купюр з тими, що були видані ОСОБА_29 03.04.2013 року для передачі ОСОБА_14 . Також оглянуті і описані записки, що виявлені і вилучені поряд з грошима, що відображено у протоколі огляду та додатках до нього /т.12 а.с.33-36, 37-52/. 
		       Вилучені грошові купюри визнані речовими доказами і передані на відповідальне зберігання /т.12 а.с.54-57/.
		       Судом також досліджено протокол огляду грошових коштів - доларів США від 22.05.2013 року, з якого вбачається, що слідчим були оглянуті грошові кошти - долари США, видані 06.04.2013 року ОСОБА_43 , ОСОБА_44 і ОСОБА_32 . Зафіксована кількість та номери грошових купюр, виданих вказаними особами. Зафіксовано результати звірки номіналів, серій та номерів вказаних купюр із номіналами, серіями та номерами купюр, вручених ОСОБА_29 працівником УСБУ в Одеській області згідно протоколу вручення коштів від 03.04.2013 року. Встановлено співпадіння номіналів, серій та номерів 6 купюр /т.12 а.с.118-124/.
		       Судом досліджена заява ОСОБА_45 від 12.04.2013 року, в якій він зазначив, що добровільно видав 100 доларів США, які отримав від ОСОБА_46 за дитячу коляску. Однак, зазначений доказ за формою, змістом, порядком його отримання та оформлення не відповідає вимогам КПК України. Крім того, викладені у вказаній заяві обставини не підтверджені ОСОБА_43 під час безпосереднього допиту в суді, його явка прокурором не забезпечена. За таких обставин суд визнає вказаний доказ неналежним і недопустимим. 
		       Судом досліджена заява ОСОБА_30 від 06.04.2013 роеку, в якій вона зазначила, що добровільно видає для приєднання до матеріалів кримінального провадження чотири купюри по сто доларів США, які 03.04.2013 року їй повернула секретар судового засідання ОСОБА_28 з частини хабаря, який передавався її сестрою ОСОБА_29 через ОСОБА_28 , для судді ОСОБА_14 /т.11 а.с.134/. Вказаний доказ суд не може визнати ані належним, ані допустимим, оскільки порушено порядок збирання та оформлення доказів в даному випадку, адже відповідного процесуального документу під час видачі грошових купюр слідчим не складено. Сама ОСОБА_30 в судове засідання не явилася, пояснення безпосередньо суду не давала, викладені у вказаній заяві обставини не підтвердила. 
		       Згідно висновку судово-почеркознавчої експертизи від 21.06.2013 року № 6077/6078/13-32 за результатами судово-почеркознавчої експертизи записів "квартира 500 дол." та "мої 3000 дол." на аркушах паперу, виявлених в ході обшуку квартири ОСОБА_14 , вказані записи виконані ОСОБА_14 /т.12 а.с.184-187/.
		       Обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді від 05.04.2013 року /т.11 а.с.76/.
		       Судом також досліджено протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_28 і ОСОБА_31 , під час якого було виявлено і вилучено грошові купюри - долари США, які детально описані /т.12 а.с.219-221/. Обшук проведено на підставі ухвали слідчого судді від 05.04.2013 року /т.12 а.с.218/.
		       Вилучені під час вказаного обшуку грошові кошти в сумі 1 200 грн. та 200 доларів США, а також мобільний телефон були повернуті ОСОБА_33 /т.11 а.с.79,80/. Також 06.04.2013 року був повернутий мобільний телефон ОСОБА_20 /т.12 а.с.81/, який до того 12.06.2013 року був оглянутий, про що складено протокол огляду /т.11 а.с.162-164, 165, 166/. 
		       Також ОСОБА_47 були повернуті його особисті грошові кошти, вилучені під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_28 /т.11 а.с.82/.
		       Судом досліджено протокол огляду мобільних телефонів, вилучених під час обшуку 05.04.2013 року в Савранському районному суді Одеської області у судді ОСОБА_14 : NOKIA 6300 та NOKIA з сім-картками з номерами НОМЕР_5 та НОМЕР_6 /т.11 а.с. 155-157/.
		       Вилучені під час обшуку мобільні телефони з сім-картками НОМЕР_5 та НОМЕР_6 були передані на зберігання ОСОБА_14 11.04.2013 року /т.11 а.с.158, 159, 77, 167/.
		 
		       Також судом встановлено, що 25.03.2013 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до голови Апеляційного суду міста Києва із клопотаннями про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, зокрема, на проведення НСРД стосовно ОСОБА_14 шляхом зняття інформації з транспортної тлекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_7 оператора «Київстар» /т.11 а.с.99-100/; стосовно ОСОБА_14 аудіо- та відеоконтроль особи на строк до двох місяців /т.11 а.с.101-102/; стосовно ОСОБА_14 - візуальне спостереження з використанням відеозапису, фотографування на строк до двох місяців /т.11 а.с.103-104/.
		       25.03.2013 року слідчий надав доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД на підставі ухвал Апеляційного суду міста Києва від 25.03.2013 року, виданих за результатами розгляду зазначених вище клопотань слідчого /т.11 а.с.105-107/. При цьому до вказаного доручення було додано відповідні ухвали апеляційного суду з грифом «таємно», про що зазначено у додатках.
		       25.03.2013 року прокурор виніс постанову про використання заздалегідь ідентифікованих помічених засобів - 4 000 доларів США /т.11 а.с.108-109/.
		       Також 25.03.2013 року слідчим винесено постанову про використання конфіденційного співробітництва з ОСОБА_29 /т.11 а.с.111-112/, на що вона надала свою згоду /т.11 а.с. 113/.
		       27.03.2013 року слідчий за погодженням з прокурором звернувся до голови Апеляційного суду міста Київа з клопотаннями про надання дозволу на проведення НСРД щодо ОСОБА_28 шляхом аудіо- та відеоконтролю особи на строк до двох місяців /т.11 а.с.115/; спостереження за особою /т.11 а.с.116-118/ та зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі з абонентського номеру НОМЕР_8 /т.11 а.с.127-128/, а також щодо ОСОБА_31 шляхлм аудіо- та відеоконтролю за особою /т.11 а.с.119-120/, візуального спостереження /т.11 а.с.121-122/ та зняття інформації з транспортної телекомунікаційної мережі його абонентського номеру НОМЕР_9 /т.11 а.с.124-125/.
		       01.04.2013 року сдідчий надав доручення оперативному підрозділу на проведення НСРД на підставі ухвал Апеляційного суду міста Києва від 29.03.2013 року, виданих за результатами розгляду зазначених вище клопотань слідчого /т.11 а.с.129-131, 132-133/, які перед цим він отримав від УСБУ в Одеській області /т.11 а.с. 91-93,97-98/, що були розсекречені /т.11 а.с.94-95/. При цьому до вказаного доручення не було додано відповідних ухвал апеляційного суду з грифом «таємно», про що зазначено у додатках.
		       29.05.2013 року прокурор направив слідчому для використання в наданому кримінальному провадженні розсекречені матеріальні носії інформації щодо проведених НРСД і доручив забезпечити їх зберігання. У додатках до вказаного доручення зазначені супровідні листи, протоколи, оптичні диски та карти пам`яті. Ухвали слідчого судді не направлялися /т.11 а.с.83-84/.
		       14.06.2013 року ОСОБА_14 , її захиснику ОСОБА_48 , ОСОБА_28 та ОСОБА_33 було повідомлено про проведення щодо них НСРД /т.11 а.с.85-88/.
		        Також судом досліджені всі отримані в результаті проведених НСРД матеріали, зокрема прослухані аудіо- та відеозаписи, досліджені відповідні протоколи.
		       Так, протоколом від 09.04.2013 року за результатами проведення оперативно-технічного заходу "аудіо контроль" за 03.04.2013 року, яким зафіксовано аудіо запис ОСОБА_29 та ОСОБА_34 , що відбулась 03.04.2013 року в смт. Саврань по вул.Суворова в районі розташування кафе-бару "Акваріум". Зафіксовано розмову під час передачі ОСОБА_29 . ОСОБА_33 грошей в сумі три тисячі дол. США. Зі змісту розмови також зрозуміло, що ОСОБА_34 повинен передзвонити і повідомити про одержання грошей. Зі змісту розмови зрозуміло, що передача грошей пов`язана із судовим засіданням, яке повинно відбутися наступного дня /т.12 а.с.100-102/.
		       Протоколом від 10.04.2013 року за результатами проведення оперативно-технічного заходу "негласного відео контролю" за 03.04.2013 року, яким зафіксовано відеозапис із звуковим супроводом зустрічі ОСОБА_29 та ОСОБА_34 , що відбулась 03.04.2013 року в смт. Саврань по вул. Суворова в районі розташування кафе-бару "Акваріум". Зафіксовано як ОСОБА_29 о 12 год. 22 хв. 35 сек. попередньо передзвонивши, сіла до автомобіля "Хонда Аккорд" червоного кольору на переднє праве сидіння. За кермом автомобіля був ОСОБА_49 . Далі зафіксовано передачу ОСОБА_29 грошових купюр номіналом по 100 дол. США ОСОБА_33 ОСОБА_34 прийняв та перерахував вказані купюри та сховав у торпеді автомобіля. Зі змісту розмови, що супроводжує ці дії зрозуміло, що кошти передаються у сумі трьох тисяч доларів. Також зрозуміло, що ОСОБА_34 повинен передзвонити і повідомити про одержання грошей. Зі змісту розмови зрозуміло, що передача грошей пов`язана із судовим засіданням, яке повинно відбутися наступного дня. Далі ОСОБА_34 із свого мобільного телефону здійснив дзвінок такого змісту: "Всьо, порядок". Після цього ОСОБА_29 вийшла із автомобіля /т.12 а.с.103-107/.
		       Протоколом від 15.04.2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж" з 29.03.2013 по 09.04.2013 року за номером НОМЕР_3 . Протоколом зафіксовано аудіо запис вхідного дзвінка на мобільний телефон ОСОБА_31 02.04.2013 року з мобільного телефону ОСОБА_29 . Зі змісту телефонної розмови зрозуміло, що співрозмовники є раніше не знайомими. ОСОБА_29 повідомляє, що вона від ОСОБА_14 та домовляється із ОСОБА_35 про зустріч на четвер на середину дня. Протоколом також зафіксовано прийнятий 03.04.2013 року дзвінок від ОСОБА_29 . У розмові ОСОБА_29 домовляється є ОСОБА_35 про зустріч цього ж дня о 12:30 год. біля кафе "Фаворит". Цим же протоколом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року о 12:20 год. дзвінок від ОСОБА_29 безпосередньо перед зустріччю біля кафе "Акваріум". Цим же протоколом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року дзвінок від ОСОБА_50 , на мобільний телефон ОСОБА_28 , у якому ОСОБА_34 повідомляє про отримання коштів у сумі трьох тисяч дол. США /т.12 а.с.113-116/.
		       Протоколом від 15.04.2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж" з 02.04.2013 по 09.04.2013 року за номером НОМЕР_4 . Протоколом зафіксовано аудіо запис вхідного дзвінка на мобільний телефон ОСОБА_28 з мобільного телефону ОСОБА_31 03.04.2013 року о 12:24 годині, в якому ОСОБА_34 повідомляє про отримання грошей у сумі три тисячі доларів США.
		       Також цим же протоколом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року о 12:24 хв.58 сек. дзвінок від ОСОБА_28 та на мобільний телефон ОСОБА_14 , із змісту якого зрозуміло, що ОСОБА_28 повідомляє про отримання грошей /т.12 а.с.108-109/.
		       Протоколом від 15.04.2013 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж" з 02.04.2013 по 09.04.2013 року за номером НОМЕР_10 . Протоколом зафіксовано аудіо запис вхідного дзвінка на мобільний телефон ОСОБА_14 з мобільного телефону ОСОБА_28 02.04.2013 року о 20:48 год. 49 сек., у якому ОСОБА_28 повідомляє про хід домовленостей між ОСОБА_35 та ОСОБА_29 щодо зустрічі. При цьому ОСОБА_28 повідомила про пропозицію ОСОБА_29 про зустріч у четвер зранку, а ОСОБА_14 настоювала на проведенні зустрічі наступного дня до обіду.  
		       Також цим же протоколом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року о 12:24 хв.57 сек. дзвінок від ОСОБА_28 та на мобільний телефон ОСОБА_14 , із змісту якого зрозуміло, що ОСОБА_28 повідомляє про отримання грошей /т.12 а.с.110-112/.
		       Судом досліджені додатки до вказаних протоколів - відповідні аудіо- та відеозаписи, зокрема оперативно-технічного заходу "аудіо контроль" 03.04.2013 року розмови між ОСОБА_29 та ОСОБА_34 , що відбулась 03.04.2013 року в смт. Саврань по вул.Суворова в районі розташування кафе-бару "Акваріум". Зафіксовано розмову під час передачі ОСОБА_29 . ОСОБА_33 грошей в сумі три тисячі дол. США. Зі змісту розмови також зрозуміло, що ОСОБА_34 повинен передзвонити і повідомити про одержання грошей. Зі змісту розмови зрозуміло, що передача грошей пов`язана із судовим засіданням, яке повинно відбутися наступного дня.
		       Дослідженням відео- та звукозапису оперативно-технічного заходу "негласного відео контролю" за 03.04.2013 року, яким зафіксовано відеозапис із звуковим супроводом зустрічі ОСОБА_29 та ОСОБА_34 , що відбулась 03.04.2013 року в смт. Саврань по вул. Суворова в районі розташування кафе-бару "Акваріум". Зафіксовано як ОСОБА_29 о 12 год. 22 хв. 35 сек. попередньо передзвонивши, сіла до автомобіля "Хонда Аккорд" червоного кольору на переднє праве сидіння. За кермом автомобіля був ОСОБА_49 . Далі зафіксовано передачу ОСОБА_29 грошових купюр номіналом по 100 дол. США ОСОБА_33 ОСОБА_34 прийняв та перерахував вказані купюри та сховав у торпеді автомобіля. Зі змісту розмови, що супроводжує ці дії зрозуміло, що кошти передаються у сумі трьох тисяч доларів. Також зрозуміло, що ОСОБА_34 повинен передзвонити і повідомити про одержання грошей. Зі змісту розмови зрозуміло, що передача грошей пов`язана із судовим засіданням, яке повинно відбутися наступного дня. Далі ОСОБА_34 із свого мобільного телефону здійснив дзвінок такого змісту: "Всьо, порядок". Після цього ОСОБА_29 вийшла із автомобіля.
		       Дослідженим звукозаписом, здійсненого за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж" з 29.03.2013 по 09.04.2013 року за номером НОМЕР_3 . Записом зафіксовано вхідний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_31 02.04.2013 року з мобільного телефону ОСОБА_29 . Зі змісту телефонної розмови зрозуміло, що співрозмовники є раніше не знайомими. ОСОБА_29 повідомляє, що вона від ОСОБА_14 та домовляється із ОСОБА_35 про зустріч на четвер на середину дня. Також зафіксовано прийнятий 03.04.2013 року дзвінок від ОСОБА_29 . У розмові ОСОБА_29 домовляється є ОСОБА_35 про зустріч цього ж дня о 12:30 год. біля кафе "Фаворит". Цим же звукозаписом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року о 12:20 год. дзвінок від ОСОБА_29 безпосередньо перед зустріччю біля кафе "Акваріум". Цим же протоколом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року дзвінок від ОСОБА_50 , на мобільний телефон ОСОБА_28 , у якому ОСОБА_34 повідомляє про отримання коштів у сумі трьох тисяч дол. США.
		       Дослідженим звукозаписом, здійсненим у ході проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж" з 02.04.2013 по 09.04.2013 року за номером НОМЕР_4 . Протоколом зафіксовано аудіо запис вхідного дзвінка на мобільний телефон ОСОБА_28 з мобільного телефону ОСОБА_31 03.04.2013 року о 12:24 год, у якому ОСОБА_34 повідомляє про отримання грошей у сумі три тисячі дол. США. Також цим же звукозаписом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року о 12:24 хв.58 сек. дзвінок від ОСОБА_28 та на мобільний телефон ОСОБА_14 , із змісту якого зрозуміло, що ОСОБА_28 повідомляє про отримання грошей.
		       Дослідженим звукозаписом, здійсненим за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії "зняття інформації з транспортних телекомунікаційних мереж" з 02.04.2013 по 09.04.2013 року за номером НОМЕР_10 , яким зафіксовано вхідний дзвінок на мобільний телефон ОСОБА_14 з мобільного телефону ОСОБА_28 02.04.2013 року о 20:48 год. 49 сек., у якому ОСОБА_28 повідомляє про хід домовленостей між ОСОБА_35 та ОСОБА_29 щодо зустрічі. При цьому ОСОБА_28 повідомила про пропозицію ОСОБА_29 про зустріч у четвер зранку, а ОСОБА_14 настоювала на проведенні зустрічі наступного дня до обіду. Також звукозаписом зафіксований прийнятий 03.04.2013 року о 12:24 хв.57 сек. дзвінок від ОСОБА_28 та на мобільний телефон ОСОБА_14 , із змісту якого зрозуміло, що ОСОБА_28 повідомляє про отримання грошей.
		       При цьому судом також досліджені протоколи огляду документів від 05.06.2013 року /т.12 а.с.125-132/, від 07.06.2013 року /т.12 а.с. 133-139/, від 10.06.2013 року /т.12 а.с.140-145/, від 11.06.2013 року /т.12 а.с.146-150/, від 03.06.2013 року /т.12 а.с. 151-153/, від 03.06.2013 року /т.12 а.с.154-157/, складені за результатами перегляду і прослуховування зазначених вище носіїв аудіо- та відеоінформації.
		       
		       Суд відповідно до ст. 94 КК України всебічно, повно й неупереджено дослідив всі обставини кримінального провадження на підставі наданих суду доказів та оцінив їх з точки зору допустимості, достовірності, достатності і взаємозв`язку, в результаті чого дійшов такого висновку.
		       Відповідно до вимог ч.1 ст. 91 КПК України у кримінальному провадженні підлягають доказуванню: подія кримінального правопорушення (час, місце, спосіб та інші обставини вчинення кримінального правопорушення); винуватість обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, форма вини, мотив і мета вчинення кримінального правопорушення; вид і розмір шкоди, завданої кримінальним правопорушенням, а також розмір процесуальних витрат; обставини, які впливають на ступінь тяжкості вчиненого кримінального правопорушення, характеризують особу обвинуваченого, обтяжують чи пом`якшують покарання, які виключають кримінальну відповідальність або є підставою закриття кримінального провадження; обставини, що є підставою для звільнення від кримінальної відповідальності або покарання та інше.
		       Згідно до ч.1 ст. 92 КПК України обов`язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, за винятком випадків, передбачених частиною другою цієї статті, покладається на слідчого, прокурора та, в установлених цим Кодексом випадках, на потерпілого.
		       Згідно до ст. 85 КПК України належними є докази, які прямо чи непрямо підтверджують існування чи відсутність обставин, що підлягають доказуванню у кримінальному провадженні, та інших обставин, які мають значення для кримінального провадження, а також достовірність чи недостовірність, можливість чи неможливість використання інших доказів.
		       Відповідно до ст.ст. 86, 87 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом. Недопустимий доказ не може бути використаний при прийнятті процесуальних рішень, на нього не може послатися суд при ухваленні судового рішення. Недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, в тому числі внаслідок порушення права особи на захист та шляхом реалізації органами досудового розслідування чи прокуратури своїх повноважень, не передбачених КПК, для забезпечення досудового розслідування кримінальних правопорушень.
		       Наведені вище докази, на які послався прокурор в обґрунтування обвинувачення щодо ОСОБА_14 та ОСОБА_28 , отримані в результаті проведених негласних слідчих (розшукових) дій на підставі ухвал Апеляційного суду міста Києва від  25, 29 березня та 01 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій, про що зазначено в деяких досліджених судом процесуальних документах, однак прокурором суду не надані документи, які відповідно до ч.2 ст. 246 КПК України стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій. Також вони не були відкриті і стороні захисту під час надання доступу до матеріалів досудового розслідування, хоча згідно ст. 290 КПК, якщо сторона обвинувачення не здійснить відкриття матеріалів досудового розслідування стороні захисту, то суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах, як докази.
		       Згідно з правовою позицією Верховного Суду України, викладеною у постанові від 12 жовтня 2017 року №5-237-кс (15)17, недослідження судом першої інстанції процесуальних документів, які стали правовою підставою проведення негласних слідчих (розшукових) дій, впливає на справедливість судового розгляду в цілому, оскільки відсутність дослідження цих матеріалів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення таких дій, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів.
		       У такому разі недослідження зазначених матеріалів призводить до оперування судом доказами, допустимість яких є імовірною, що в контексті презумпції невинуватості є неприпустимим для обґрунтування рішення про винуватість особи та свідчить про порушення права особи на справедливий суд.
		       Система справедливого судочинства має інтегруючий характер стосовно інших конвенційних прав і гарантій та слугує своєрідним підґрунтям для існування ще принаймні кількох принципів презумпції невинуватості, змагальності та принципу процесуальної рівності сторін. Їх доказовий аспект з питань якості доказів, насамперед, стосується питання про те, чи була особа засуджена «відповідно до закону», з огляду на що у практиці Європейського суду сформульовані окремі положення щодо допустимості доказів у судовому провадженні.
		       Відповідно до правового висновку, викладеного у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року (справа № 751/7557/15-к), у випадку невідкриття стороні захисту в порядку, передбаченому ст. 290 КПК, процесуальних документів, які стали підставою для проведення негласних слідчих (розшукових) дій, суд не має права допустити відомості, що містяться в цих матеріалах кримінального провадження, в якості доказів.
		        ОСОБА_14 і ОСОБА_28 , а також їхнім захисникам постанови про проведення контролю за вчиненням злочину, а також ухвали Апеляційного суду м. Києва від  25, 29 березня та 01 квітня 2013 року про надання дозволу на проведення негласних слідчих (розшукових) дій не надавалися ані після закінчення досудового розслідування, ані під час судового розгляду.         Зазначені процесуальні документи також не надані суду.
		       Водночас дані протоколів, в яких зафіксовано результати проведення відповідних негласних слідчих (розшукових) дій, а також здійснені під час НСРД аудіо-, відеозаписи, досліджені судом, покладено прокурором в основу обвинувачення стосовно ОСОБА_14 та ОСОБА_28 .
		       Відсутність вказаних вище процесуальних документів викликає сумніви щодо можливості здійснення судом належної оцінки законності проведення НСРД, а також достовірності та допустимості їх результатів як доказів.
		       Крім того, дані постанови прокурора про проведення негласної слідчої (розшукової) дії або відповідної ухвали слідчого судді встановлюють обставини процесуального характеру, що мають значення при оцінці допустимості використання отриманих у результаті негласних слідчих (розшукових) дій фактичних даних як доказів у кримінальному провадженні.
		       Такі відомості підтверджують законність (або свідчать про незаконність) проведення тієї чи іншої негласної слідчої (розшукової) дії, і відповідно, мають оцінюватися судом за участю сторін кримінального провадження у сукупності із протоколами негласних слідчих (розшукових) дій.
		       Щодо необхідності надання доступу стороні захисту до матеріалів, які стосуються негласних слідчих (розшукових) дій, як гарантії справедливого судового розгляду, йдеться у рішенні Європейського суду з прав людини «Едвардс і Льюіс проти Сполученого Королівства» від 27 жовтня 2004 року, в якому зазначено, що, відповідно до вимоги справедливості, передбаченої статтею 6 Конвенції, прокуратура мала ознайомити захист з усіма доказами у справі як на користь, так і проти обвинуваченого, і те, що у вказаній справі цього не було зроблено, призвело до недоліків судового розгляду.
		       Також, відповідно до принципу рівності сторін, сторона обвинувачення не вправі приховувати, не надавати обвинуваченому матеріали, що перебувають у неї або доступні їй, які можуть допомогти обвинуваченому звільнитися від кримінальної відповідальності чи отримати менш суворий вирок. Це право (і, відповідно, обов`язок держави) було підтверджено у справі «Джасперс проти Сполученого Королівства» від 16 лютого 2000 року. Таке правило стосується й матеріалів, які можуть викликати сумнів щодо доказів, наданих обвинувачем.
		       З наведених вище підстав суд визнає докази, отримані в наданому кримінальному провадженні в результаті негласних слідчих (розшукових) дій, недопустимими, у зв`язку з чим вони не можуть бути покладені в основу обвинувачення.
		       Оскільки дозвіл на проведення обшуку домоволодіння ОСОБА_14 був наданий з метою відшукання грошових купюр, використаних в результаті НСРД, а всі докази, отримані в результаті НСРД в наданому кримінальному провадженні визнані судом недопустимими, відсутні підстави вважати, що обшук був проведений законно. За таких обставин, докази, отримані в результаті проведення такого обшуку, є недопустимими і не можуть бути покладені в основу обвинувачення. 
		       Вказане також зазначено в практиці Європейського суду з прав людини «плід отруйного дерева» - юридична метафора, введена Верховним Судом США для опису доказів, отриманих за допомогою незаконно здобутих відомостей (рішення у справі «Гефген проти Німеччини», 30.06.2008, заява № 22978/05, п. 168).
		       Мається на увазі, що якщо джерело доказів («дерево») є недопустимим, то всі докази (відомості), отримані за його допомогою («плоди»), будуть такими ж (справа «Яременко проти України» (№2)», заява №66338/09, п.66).
		       Касаційний кримінальний суд Верховного Суду у Постанові від 31.05.2008 року по справі №236/439/16-к зазначив, що «У рішенні «Гефген проти Німеччини» від 30 червня 2008 року Європейський суд для описання доказів, отриманих із порушенням встановленого порядку, сформував доктрину «плодів отруєного дерева», відповідно до якої якщо джерело доказів є неналежним, то всі докази, отримані за його допомогою, будуть такими ж.
		       У рішенні «Нечипорук і Йонкало проти України» від 21 квітня 2011 року Європейський суд вказав, що докази, отримані в кримінальному провадженні з порушенням встановленого порядку, призводять до їх несправедливості в цілому, незалежно від доказової сили таких доказів і від того, чи мало їх використання вирішальне значення для засудження обвинуваченого судом.
		       Таку позицію підтримав і Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2022 року у справі № 569/10664/13-к, в якій зазначив, що якщо джерело доказів є недопустимим, всі інші дані, одержані з його допомогою, будуть такими ж. Зазначена доктрина передбачає оцінку не лише кожного засобу доказування автономно, а і всього ланцюга безпосередньо пов`язаних між собою доказів, з яких одні випливають з інших та є похідними від них. Критерієм віднесення доказів до недопустимих є наявність достатніх підстав вважати, що відповідні відомості не були б отримані за відсутності інформації, одержаної незаконним шляхом. 
		       З матеріалів кримінальної справи № 1525/636/12-к провадження № 1-кп/512/10/13 за обвинуваченням ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а також з рішень судів в зазначеній справі, які є в загальному доступу в Єдиному державному реєстрі судових рішень, а копія рішення апеляційного суду наявна у справі /т.5 а.с.74/ вбачається, що вирок суду першої інстанції не був скасований чи змінений з підстав невідповідності виду і розміру покарання вимогам закону. 
		       Враховуючи наведене, обвинувачення фактично ґрунтується лише на показаннях свідка ОСОБА_29 , що не створює сукупності доказів та їх взаємозв`язку, а тому не є достатнім для доведення обвинувачення.
		        Показання свідків ОСОБА_51 і ОСОБА_52 суд визнає неналежними, оскільки вони не містять жодної інформації, що має відношення до наданого кримінального провадження. У зв`язку з визнанням недопустими інших зазначених вище доказів оцінити показання вказаних свідків з точки зору сукупності у взаємозв`язку з іншими доказами неможливо. 
		       
		       Крім того, судом встановлено, що повідомлення про підозру та зміну раніше повідомленої ОСОБА_14 підозри у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 368 КК України підписано заступником Генерального прокурора України ОСОБА_53 , а вручено ОСОБА_14 слідчим ОСОБА_41 за його дорученням, що на думку суду, є порушенням вимог кримінального процесуального закону /т.11 а.с.202--208, 209, 245, 246-253/.
		          Так, відповідно до ч.3 ст. 49 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» N 2453-VI від 07 липня 2010 року (який діяв на момент повідомлення про підозру ОСОБА_14 ) п.3 ч.1 ст.481 КПК письмове повідомлення про підозру професійному судді здійснюється лише Генеральним прокурором або його заступником. Тобто зазначені конкретно визначені посади службових осіб, перелік яких є виключним. Вказана вимога обумовлена особливим статусом суддів і є гарантією їх незалежності та імунітету.
		       У частинах 4,5 ст. 36 КПК чітко виокремлюються посади першого заступника та заступників Генерального прокурора. У кодексі є норми, в яких визначаються права відразу всіх заступників Генерального прокурора, незалежно від відмінностей цих посад, але в такому випадку про них говориться в множині й вживається термін «заступники», зокрема, так указано в п.3 ч.2 ст. 294 КПК.
		       За змістом ст. 276 КПК процедура здійснення повідомлення про підозру включає в себе складання письмового повідомлення про підозру та відповідно його вручення підозрюваному уповноваженою особою.Повідомлення про підозру обов`язково здійснюється в порядку, передбаченому ст. 278 цього кодексу. Частина 1 ст. 278 КПК визначає суб`єктами, що повноважні повідомляти про підозру, слідчого та прокурора.
		       У випадку, коли у вчиненні злочину підозрюється особа, щодо якої згідно з приписами ст. 480 КПК передбачено здійснення особливого порядку кримінального провадження, письмове повідомлення про підозру такій особі повинно бути вручене безпосередньо посадовими особами органів прокуратури, визначеними у пунктах 1 - 4 ч. 1 ст. 481 КПК, і здійснення такої дії не може бути передоручене.
		       Особливості повідомлення про підозру окремій категорії осіб визначаються главою 37 КПК України. Вживається термін «прокурор», перелік процесуальних повноважень якого надано саме у ст. 36 КПК України, яка пов`язує право на повідомлення про підозру особі лише з процесуальним керівництвом.
		       Здійснення повідомлення про підозру професійному судді виключно Генеральним прокурором або його заступником є похідним повноваженням від первинного права, що випливає з процесуального керівництва. Обмеження переліку процесуальних керівників у кримінальному провадженні, що мають право повідомляти про підозру професійним суддям, зумовлене особливим статусом останніх та гарантіями їх незалежності.
		       Таким чином, системний аналіз п.15 ч.1 ст. 3, ст. 36, ч.1 ст. 276 та п.3 ч.1 ст. 481 КПК України свідчить про те, що процесуальну дію у вигляді повідомлення про підозру судді може вчинити лише прокурор - процесуальний керівник, яким має бути не будь-який прокурор, визначений у п.15 ч.1 ст. 3 КПК, а лише Генеральний прокурор чи його заступник в даному випадку.
		       Отже, повідомити про підозру професійному судді може лише Генеральний прокурор чи його заступник, які є процесуальними керівниками в конкретному кримінальному провадженні від самого його початку. Якщо створено групу процесуальних керівників, то відповідно до ч.6 ст. 36 КПК вони обов`язково мають бути в ній старшими.
		       Згідно до ч.4 ст. 22, абз.1 ч.1 ст. 277, ч.1 ст. 278 КПК України Генеральний прокурор або його заступник не можуть доручити слідчому вручення повідомлення про підозру судді через те, що слідчий має право вручати складене виключно ним самим і погоджене з прокурором повідомлення про підозру.
		       Оскільки повідомлення про підозру судді ОСОБА_14 всупереч нормам ч.3 ст. 49 закону «Про судоустрій і статус суддів» N 2453-VI від 07 липня 2010 року (в редакції на момент повідомлення їй про підозру), п.3 ч.1 ст. 481 КПК України вручено неповноважною особою, на думку суду ОСОБА_14 не набула статусу підозрюваного у даному кримінальному провадженні, всупереч вимогам національного кримінального процесуального законодавства.
		       
		       На підставі наведеного, провівши судовий розгляд даного кримінального провадження, відповідно до положень ст. 337 КПК України, згідно з якими судовий розгляд проводиться лише в межах висунутого обвинувачення відповідно до обвинувального акту, дотримуючись принципів змагальності сторін та свободи в подані ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості, дотримуючись принципу диспозитивності, а саме: діючи в межах своїх повноважень та компетенції, вирішуючи лише ті питання, що винесені на розгляд сторонами та віднесені до їх повноважень, зберігаючи об`єктивність та неупередженість, створив необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обов`язків, у зв`язку з чим не наділений повноваженнями за власною ініціативою ініціювати проведення певних слідчих /розшукових/ дій, оскільки функції державного обвинувачення, захисту та судового розгляду не можуть покладатися на один і той самий орган, суд приходить до висновку про те, що усі здобуті докази, крім показань свідка ОСОБА_29 в суді, не можуть враховуватись при постановлені вироку, ОСКІЛЬКИ є недопустимими, а відтак відсутні докази, на підставі яких суд може встановити наявність чи відсутність самої події кримінального правопорушення. 
		       Відповідно до ст. 62 Конституції України та ч.2 ст. 17 КПК України ніхто не зобов`язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом.  Підозра, обвинувачення не можуть ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи.
		Враховуючи наведене, суд приходить до висновку про те, що відсутні достатні докази того, що було вчинене інкриміноване кримінальне правопорушення і вичерпані можливості отримати такі докази. 
		Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, вмотивованим та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
		Згідно до ч.3 ст. 373 КПК обвинувальний вирок не може ґрунтуватися на припущеннях і ухвалюється лише за умови доведення у ході судового розгляду винуватості особи у вчиненні кримінального правопорушення.
		Згідно до ч.1 ст. 373 КПК України виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що: 1) вчинено кримінальне правопорушення, в якому обвинувачується особа; 2) кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим; 3) в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопрушення. Виправдувальний вирок також ухвалюється при встановленні судом підстав для закриття кримінального провадження, передбачених пунктами 1 та 2 частини першої статті 284 КПК України. 
		За таких обвибставин ОСОБА_14 і ОСОБА_20 слід виправдати на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що обвинуваченими вчинено кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються. 
		       Постановлення виправдувального вироку саме з підстав, передбачених п.1 ч.1 ст. 373 КПК України підтвердив і Верховний Суд у своїй постанові від 30.11.2022 року у справі № 569/10664/13-к, постановленій за аналогічних обставин, а саме за відсутності допустимих доказів, на підставі яких можливо встановити наявність або відсутність навіть і самої події кримінального правопорушення.
		       Цивільний позов у справі не заявлений.
		       Судові витрати в наданій справі відшкодуванню не підлягають і мають бути віднесені на рахунок держави відповідно до ст. 124 КПК України. 
		       Долю речових доказів в наданій справі слід вирішити на підставі ст. 100 КПК України.        При цьому грошові кошти в сумі 2 300 доларів США, вилучені у ОСОБА_14 під час обшуку, слід повернути саме їй, оскільки незаконність їх походження не доведена і судом не встановлена. Разом з тим, належність цих грошей саме ОСОБА_29 або іншій особі не доведена, адже у протоколі огляду вказаних купюр зазначено, що їх надала ОСОБА_29 , однак в інших документах зазначено, що вони були «надані ОСОБА_29 » для передачі іншій особі. Сама ж ОСОБА_29 пояснила суду, що гроші їй надало СБУ, що вони їй не належать.
		       Крім того, суд зауважує, що в матеріалах кримінального провадження відсутні документи, які вказують на місце зберігання доларів США, вилучених у ОСОБА_45 , ОСОБА_52 та ОСОБА_32 . Суду наданий лише протокол огляду таких грошових купюр /т.12 а.с.118-124/. Їх подальша доля невідома.
		       Також суд вважає за можливе залишити в матеріалах справи наданий ОСОБА_29 МР-плеєр, оскільки в судовому засіданні встановлено, що він є застарілим обладнанням, яке наразі не використовується, тобто фактично він втратив свою вартість. 
		       Також слід скасувати арешти майна, накладені на майно ОСОБА_14 і повернути їй вилучені у неї грошові кошти /т.12 а.с.208-212а/.
		       Керуючись ст.ст. 7-11, 17, 20-26, 94, 284, 368, 370, 371, 373, 374 КПК України, суд, -
		 
		УХВАЛИВ:
		 
		        ОСОБА_14 за ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013 року) та ОСОБА_10 за ч.5 ст. 27, ч.4 ст. 368 КК України (в редакції Закону України № 221-VII від 18.04.2013 року) визнати невинуватим та виправдати на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України, оскільки не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення, в якому вони обвинувачуються.
		       Судові витрати за проведення  судово-поверкознавчої експертизи № 6077/6078/13-32 від 21.06.2013 року в сумі 3 312 грн. /т.12 а.с.183/ - віднести на рахунок держави. 
		       Копії матеріалів кримінальної справи № 1525/636/12-к провадження № 1-кп/512/10/13 за обвинуваченням ОСОБА_26 та ОСОБА_27 , а також особових справ ОСОБА_14 і ОСОБА_28 , які знаходяться в окремих конвертах, залишити в матеріалах справи.
		       Речовий доказ - портативний МР - плеєр "Transcend" 8 Гб, наданий ОСОБА_29 - залишити в матеріалах справи як такий, що з часом втратив свою вартість /т.12 а.с.27/.
		       Речовий доказ по справі - мобільний телефон моделі NOKIA 710 білого кольору з батареєю ВР - 3L NOKIA IMEI НОМЕР_11 , CODE НОМЕР_12 MADE IN CHINA CIM картка CE BASE, переданий на зберігання ОСОБА_14 , повернути ОСОБА_14 як законному володільцю /т.11 а.с.77, 158, 159/.
		       Речовий доказ по справі - мобільний телефон моделі NOKIA з CIM карткою № НОМЕР_8 , переданий на зберігання ОСОБА_28 , повернути ОСОБА_28 як законному володільцю /т.11 а.с.81, 165, 166/.
		       Речовий доказ по справі - мобільний телефон моделі SAMSUNG чорного кольору з CIM карткою № НОМЕР_9 , переданий на зберігання ОСОБА_54 , повернути ОСОБА_54 як законному володільцю /т.11 а.с.78-79/.
		       Речові докази по справі, а саме диски: DVD-R реєстраційний № 4/2429т від 08.04.2013; DVD-R реєстраційний № 4/2430т від 08.04.2013, DVD-R реєстраційний № 4/2431т від 08.04.2013 та карти пам`яті: Micro SD7/6-176 від 11.10.2011; Micro SD7/6-488 від 06.07.2012; Micro SD7/6-489 від 06.07.2012; Micro SD7/6-520 від 04.03.2013, а також дві міні відеокасети Панасонік ДВ з фіксацією обшуку помешкання ОСОБА_14 де вилучено під час обшуку 05.04.2013 суму коштів у розмірі 1700 доларів США, а також одну міні відеокасету ОСОБА_55 із відеозаписом показань ОСОБА_28 та ОСОБА_31 та два паперові аркуші один: з написом: "квартира 500 дол.", другий: "мої 3000 дол.", приєднані до матеріалів кримінального провадження постановою від 22.06.2013 року - залишити у матеріалах кримінального провадження /т.12 а.с.28,97,102,107,117,163,221,222/.
		       Речові докази по справі, а саме - грошові кошти в сумі 2 300 дол. США, які зберігаються в ФЕУ СБУ згідно акту приймання-передачі речових доказів від 19.06.2013 року /т.12 а.с.56/ та квитанції № 000183 від 19.06.2013 року /т.12 а.с.57/ - повернути ОСОБА_14 як такі, що були у неї вилучені під час обшуку, однак незаконність їх походження не доведена.
		       Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Пчерського районного суду міста Києва від 12.04.2013 року у справі № 757/7970/13-к на кошти в сумі 2500 доларів США наступних серій та номерів: КВ 73602931 D; FL 28257696 B; FE 63723128; CE 39929991 A; FE 50947641 A; HB 61705145 F; KB 60581765 E; HL 64317408 E; KB 53078157 M;  HC 79845237 A;  KB 36822954 J; HF 50189702 C; KB 61408679 K; KB 50132182 I;  KB 50132183 I;  KB 38105516 D; KB 25252368 D; HC 91017476 A;  HL 23633156 *;  HG 48208337 B;  KF 76308930 C;  HF 25498407 B; KG 83906788 A; HF 74887263 A; HL 73544097 D, які є власними коштами підозрюваної ОСОБА_14 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , /т.12 а.с.208/ та повернути їх ОСОБА_14 з депозитного рахунку Генеральної прокуратури, куди вони були передані на зберігання на підставі постанови від 04.06.2013 року /т.12 а.с.210-212/ згідно до квитанції до прибуткового касового ордеру №7 від 05.06.2013 року /т.12 а.с.112а/.        
		       Скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 07.06.2013 року у справі № 757/12257/13-к на квартиру АДРЕСА_7 , яка належить на праві власності ОСОБА_14 /т.12 а.с.217/. 
		       Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, вважається, що вирок не набрав законної сили. 
		       Апеляційну скаргу може бути подано до Миколаївського апеляційного суду через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
		       
		       ГОЛОВУЮЧИЙ: 
		 
		       СУДДІ:

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...