Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 757/28887/19-ц : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема договорів (крім категорій 301000000-303000000), з них; страхування, з них; позики, кредиту, банківського вкладу, з них.
Надіслано судом: 25.12.2024. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 30.12.2024.

Номер судового провадження: 2/751/243/24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		Справа №757/28887/19-ц 
		Провадження №2/751/243/24 
		 
		РІШЕННЯ
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		29 жовтня 2024 року                      місто Чернігів
		Н о в о з а в о д с ь к и й р а й о н н и й с у д м і с т а Ч е р н і г о в а
		в складі: головуючого - судді Яременко І. В. 
		секретаря  Шевченко А.О.,
		участю представника позивача  адвоката Рожка С.М.,
		представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Криворученка Д.П.,
		представника відповідача ОСОБА_2  адвоката Іщенко І.П. (в режимі відеоконференцзв`язку), 
		розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Чернігові у загальному позовному провадженні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, 
		 
		 ВСТАНОВИВ:
		30.05.2019 позивач Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк» поштовим зв`язком звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором № K4VIGE0000005 від 04.06.2007 у розмірі 5 152 970,24 грн.
		Позовні вимоги мотивовано тим, що 04.06.2007 ЗАКРИТЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», яке в подальшому було перейменоване у ПУБЛІЧНЕ АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК», правонаступником якого є АКЦІОНЕРНЕ ТОВАРИСТВО КОМЕРЦІЙНИЙ БАНК «ПРИВАТБАНК» (АТ КБ «ПРИВАТБАНК») та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №K4VIGE0000005.
		Відповідно до п. 1.1. Кредитного договору Банк зобов`язується надати Позичальнику кредитні кошти шляхом видачі готівки через касу на строк з 04.06.2007 по 03.06.2008 включно, у вигляді відновлювальної кредитної лінії у розмірі 1 980 000,00 доларів США зі сплатою за користування кредитом відсотків у розмірі 1% на місяць (тобто 12% річних) на суму залишку заборгованості, винагороди за надання фінансового інструменту у розмірі 0,2% щомісяця від суми виданого кредиту.
		Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 .
		03.06.2008 Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою змінили розмір відсоткової ставки за користування кредитом на 1,51% на місяць (18,12% річних), та встановили кінцевим терміном повернення кредиту 02.06.2009.
		16.02.2009 Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, якою змінили валюту зобов`язання, встановивши, що розмір наданого Позичальнику кредиту становить 16 775 600,46 грн, а також змінили розмір відсоткової ставки за користування кредитом на 2,25% на місяць (27% річних).
		Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 .
		20.05.2013 Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №3 до Кредитного договору, якою визначили, що розмір наданого Позичальнику кредиту складає 27 916 600,00 грн, відсоткова ставка за користування кредитом  0,12% річних. Цією ж додатковою угодою сторони узгодили, що погашення заборгованості здійснюється згідно із додатком до цієї додаткової угоди, який встановлює графік погашення заборгованості.
		20.05.2013 Банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки №K4VIGE0000005/1. 
		Відповідно до пунктів 1., 18.1. Договору поруки предметом цього договору є надання поруки ОСОБА_2 перед AT КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 в редакції Додаткової угоди №3, зокрема, повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 27 916 600,00 грн у термін до 31.05.2018, сплати відсотків за користування кредитом, сплати платежів за тілом кредиту у розмірі та у відповідності до строків, встановлених додатком до Додаткової угоди №3.
		За змістом п. 18.2. Договору поруки Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором у розмірі, що не перевищує 13 500 000,00 грн.
		Пунктом 14 Договору поруки передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором.
		Відповідно до п.2.2.4 Кредитного договору на позичальника було покладено обов`язок здійснювати погашення кредиту у порядку, сумах та строки, передбачені пунктами 1.1., 2.3.3. цього договору.
		Пунктом 1.1. Кредитного договору, в редакції від 20.05.2013 передбачено, що погашення заборгованості здійснюється із додатком до цієї додаткової угоди, який встановлює наступний графік погашення заборгованості: 
		1) 31.05.2014  5 585 018,37 грн; 
		2) 31.05.2015  5 585 018,37 грн; 
		3) 31.05.2016  5 585 018,37 грн; 
		4) 31.05.2017  5 585 018,37 грн; 
		5) 31.05.2018  5 678 788,61 грн.
		В порушення приписів законодавства та умов договору відповідач ОСОБА_1 не сплатив платіж, передбачений графіком, за 31.05.2016  5585018,37 грн (третій платіж), що підтверджується виписками по рахунках НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 . Лише 13.01.2017 в рахунок погашення простроченого платежу за 31.05.2016 надійшло 411542,69 грн, після чого залишок простроченої заборгованості за цим платежем становить 5152970,24 грн. З підстав, встановлених ч.1 ст. 543, ч.1 та ч.2 ст. 554, ст. 599, ст. 610 ЦК України, позивач звертається до суду із матеріально-правовою вимогою про солідарне стягнення вказаної суми заборгованості з обох відповідачів. 
		Також позивачем зазначено, що станом на 30.05.2019 року (дата звернення з цим позовом до суду) заборгованість відповідача ОСОБА_1 за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 становить 16385438,91 грн, яка складається з наступного: 16377713,59 грн  прострочена заборгованість за наданим кредитом; 7725,32 грн  прострочена заборгованість по процентам за користування кредитом. Посилаючись на приписи статей 15 та 16 ЦК України, позивач просить задовольнити позовні вимоги в розмірі 5152970,24 грн, що відповідає розміру непогашеного простроченого платежу за 31.05.2016. Також позивачем вказано, що законом не встановлений обов`язковий досудовий порядок врегулювання спірних правовідносин, однак на адреси відповідачів направлялись відповідні претензії, які були залишені без задоволення (т.1 а.с.2-5). 
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 25.09.2019 вказана позовна заява прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі й призначено підготовче судове засідання (т.1 а.с.41).
		12.11.2019 представником відповідача Долеска А.О. подано відзив на позовну заяву, згідно якого просить відмовити у задоволенні позову. Заперечення зводяться до того, що після укладення додаткової угоди № 3 ОСОБА_1 20.05.2013 сплатив позивачу 5585020,00 грн, що підтверджується відповідною квитанцією. 
		Відповідно до довідки позивача вказані грошові кошти були сплачені ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно Додаткової угоди № 3 від 20.05.2013.
		25.05.2015, тобто у строк, встановлений Додатковою угодою № 3 до Кредитного договору, ОСОБА_1  здійснено другий (черговий) платіж за кредитним договором на суму 5264340 грн, що підтверджується дублікатом квитанції від 25.05.2015 № 4293349628.
		Також представник відповідача зазначає, що вказані обставини вже були встановлені судами в межах розгляду судових справ №751/2322/17 та №751/1403/18.
		В подальшому Листом від 14.08.2015 ПАТ КБ «ПриватБанк» повідомив ОСОБА_1 про те, що станом на 14.08.2015 у нього наявна прострочена заборгованість за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 у розмірі 5583968,91 грн, тому відповідно до п. 17 Договору про заощадження №SAMDN25000735289172 від 20.05.2013, депозитний договір буде розірваний 26.08.2015, а грошові кошти будуть направлені на врегулювання простроченої заборгованості.
		26.08.2015 грошові кошти у розмірі 5583969,00 грн були списані ПАТ КБ «ПриватБанк» з суми вкладу на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007. Таким чином, списавши 26.08.2015 вказані грошові кошти з депозитного рахунку ОСОБА_1  в рахунок погашення заборгованості за кредитом позивач здійснив погашення заборгованості за третім платежем, строк оплати за яким 31.05.2016, тому вважають, що у відповідача ОСОБА_1 відсутня заборгованість в розмірі 5152970,24 грн за простроченим платежем до 31.05.2016 за кредитним договором ( т.1 а.с.52).
		28.12.2019 від представника позивача на адресу Печерського районного суду м. Києва надійшла відповідь на відзив, у якій позивач просив залишити без уваги доводи відповідача, а позовні вимоги задовольнити в повному обсязі, вказуючи, що у своєму відзиві представник відповідача ОСОБА_1 посилається на списання грошових коштів в рахунок погашення заборгованості та вказує, що 26.08.2015 грошові кошти в розмірі 5583969,00 були списані АТ КБ «ПриватБанк» з суми вкладу на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007. Однак, зазначають, що відповідно до виписки по рахунку відповідача дане зарахування банком було здійснено за минулий період. Згідно з випискою з 01.06.2016 року по 13.01.2017 року в рахунок погашення заборгованості надійшли кошти в розмірі 195314,83 грн та 216227,86 грн, а сума заборгованості складає 5152970,24 грн (т.1 а.с.100-102).
		28.07.2020 від представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Фрідмана О.О. до Печерського районного суду м. Києва надійшли пояснення по справі, у яких вказує, що Новозаводським районним судом м.Чернігова розглянуто цивільну справу №751/2322/17 за позовом ОСОБА_1 до АТ КБ «Приватбанк» про розірвання договору та стягнення грошових коштів, який рішенням вказаного суду від 05.07.2018 задоволено частково. Також у вказаній цивільній справі Новозаводським районним судом м.Чернігова 31.07.2018 року ухвалено додаткове рішення. Вказані рішення суду були переглянуті в апеляційному та касаційному порядку. Під час розгляду справи №751/2322/17 судами всіх інстанцій встановлено, що ОСОБА_1 20.05.2013 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором згідно з додатковою угодою № 3 від 20.05.2013 сплатив на користь Банку 5585020 грн (перший платіж). 25.02.2015, тобто у строк встановлений додатковою угодою № 3 до кредитного договору, ОСОБА_1 здійснено другий (черговий платіж) за кредитним договором на суму 5264340 грн, що підтверджується дублікатом квитанції від 25.05.2015 №4293349628. Третій черговий платіж згідно додаткової угоди № 3 до кредитного договору, щодо якого виник спір у даній справі Банк списав з депозитного рахунку ОСОБА_1 26.08.2015, що також підтверджено судовим рішенням у справі №751/2322/17. Зазначає, що судовими рішеннями у вказаній справі встановлено, що заборгованість Долеска зі сплати 5585018,37 грн, що відповідає розміру непогашеного простроченого платежу до 31.05.2016  відсутня. Просить у задоволенні позовних вимог АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 відмовити повністю (т.1 а.с. 214-215).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2020 задоволено клопотання представника позивача про забезпечення позову, накладено арешт на нерухоме майно та транспортні засоби, що належать відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.1 а.с. 246-247). 
		Постановою Київського апеляційного суду від 11.02.2021 апеляційну скаргу ОСОБА_1 , до якої приєднався ОСОБА_2 , - задоволено. Ухвалу Печерського районного суду м.Києва від 29 липня 2020 року скасовано. Ухвалено нове судове рішення, яким у задоволенні заяви АТ КБ «ПриватБанк» про забезпечення позову по цивільній справі за позовом АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, - відмовлено (т.2 а.с.175-182).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 29.07.2020 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті (т.1 а.с.248).
		26.08.2020 до Печерського районного суду м. Києва від представника відповідача ОСОБА_2  адвоката Іщенко І.П. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просить у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 відмовити в повному обсязі. Вважають порука за договором поруки №K4VIGE0000005/1 від 20.05.2013 є припиненою в силу положень ч.4 ст. 559 ЦК України. Зазначають, що зі змісту позовної заяви вбачається, що ОСОБА_1 прострочив сплату чергового платежу, передбаченого Додатковою угодою № 3 до Кредитного договору, строк за яким настав 31.05.2016 р. Відповідно до п.18 Договору поруки при порушенні боржником строків погашення заборгованості зазначених у кредитному договорі, понад 30 днів, щодо зобов`язань строк виконання яких не настав, терміном повернення кредиту вважається 31 день з моменту виникнення порушення, заборгованість за кредитом, починаючи з з 31 дня порушення, вважається простроченою. Таким чином, строк виконання зобов`язань за кредитним договором у ОСОБА_1 настав 01.07.2016 року. Отже, строк виконання основного зобов`язання, передбачений частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячний строк підлягає обрахуванню з цієї дати. Вказують, що відповідно до графіка погашення кредиту в редакції додаткової угоди № 3 до Кредитного договору, чергові платежі боржник повинен був здійснювати не пізніше 31 травня кожного року, тому з часу несплати кожного з платежів відповідно до статті 261 ЦК України починається перебіг позовної давності для вимог до боржника та обрахування встановленого частиною четвертою статті 559 ЦК України шестимісячного строку для пред`явлення вимог до поручителя, отже, вважають поруку припиненою в силу ч.4 ст. 559 ЦК України 01.01.2017 року. Також у відзиві представник відповідача Яворського О.П. зазначає про порушення правил підсудності позивачем при зверненні до суду та вказує, що даний спір має вирішуватися Новозаводським районним судом м.Чернігова за зареєстрованим у встановленому законом порядку місцем проживання ОСОБА_1 (т.2 а.с. 214-216).
		21.09.2021 до Печерського районного суду м.Києва надійшли заяви представника відповідача ОСОБА_2  адвоката Іщенко І.П. про застосування позовної давності та представника відповідача ОСОБА_1 про застосування наслідків спливу позовної давності, зміст та вимоги яких зводяться до такого. В рамках Кредитного договору №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 року та додаткових угод до нього позивач 20.05.2014 року направив ОСОБА_1 претензію № 401, за змістом якої у відповідності до статей 1050 та 1054 ЦК України позивач вимагає у ОСОБА_1 повернення суми кредиту у повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих в день повернення кредиту в тридцятиденний строк. Вказані листи позивача були предметом дослідження під час розгляду судової справи № 751/1403/18 за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 про визнання недійсною додаткової угоди № 3 до кредитного договору. Таким чином, позивач направляючи претензію від 20.05.2014 № 401 змінив строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором в редакції додаткової угоди № 3 від 20.05.2013 та встановив строк погашення всієї заборгованості за кредитним договором до 20.06.2014. Посилаючись на ст. 530 та ст.ст. 256, 257, 261 ЦК України, представники відповідачів зазначають, що за вказаних обставин перебіг строку позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочався 21.06.2014. Після вказаної дати ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором шляхом сплати на користь позивача 5264340 грн, що підтверджується дублікатом квитанції від 25.05.2015 №4293349626. За приписами ст. 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново. Таким чином, вважають перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості за кредитним договором розпочався 25.05.2015. ОСОБА_1 в період з 25.05.2015 по 25.05.2018 не вчиняв жодних інших дій, передбачених ст. 264 ЦК України, які можна кваліфікувати як переривання позовної давності. Також позивач у вказаний період не звертався до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором. На підставі ст. 267 ЦК України відповідачі заявляють про сплив позовної давності та просять суд застосувати наслідки спливу позовної давності та відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (т.3 а.с. 6-7, 15-16).
		Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 21.09.2022 цю справу № 757/28887/19 передано на розгляд до Новозаводського районного суду м.Чернігова за підсудністю (т.3 а.с.75-76).
		09.01.2023 цивільна справа № 757/28887/19 за позовом Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором надійшла до Новозаводського районного суду м.Чернігова (т.3, а.с.78).
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09.01.2023 головуючим суддею визначено Яременко І.В. (т.3 а.с.81). 
		Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.01.2023 цивільна справа № 757/28887/19 прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі й призначено підготовче судове засідання (т.3 а.с. 82).
		Крім того, 21.05.2021 поштовим зв`язком АТ КБ «Приватбанк» звернувся до Печерського районного суду м. Києва з позовом (справа №757/30594/21-ц, позовна заява надійшла до суду 08.06.2021) до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за тим самим кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 - 5 678 788,61 грн простроченого платежу від 31.05.2018 (п`ятий платіж згідно графіку погашення заборгованості  додатку до Додаткової угоди № 3 до вказаного кредитного договору), з аналогічних правових підстав, що й у позовній заяві АТ КБ «Приватбанк» від 30.05.2019. Крім того, позивач просить стягнути 505489,98 грн суми відсотків (3% річних) згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання платежу від 31.05.2018 на суму 5 678 788,61 грн за період з 01.06.2018 по 19.05.2021 року, та 1 158 674,85 грн - суму інфляційних втрат за період з 01.06.2018 по 30.04.2021 року згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, а всього просить стягнути з обох відповідачів суму в розмірі 7 342 953,44 грн та судові витрати понесені у зв`язку із розглядом справи (т.4 а.с.1-10).
		Ухвалою судді Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2021 справу №757/30594/21-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором передано до Косівського районного суду Івано-Франківської області за підсудністю (т.4 а.с.73). 
		10.06.2022 постановою Київського апеляційного суду апеляційну скаргу представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Фрідмана О.О. задоволено частково, ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 29.09.2021 скасовано, матеріали справи №757/30594/21-ц направлено за підсудністю до Новозаводського районного суду м.Чернігова (т.4 а.с.111-112). 
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями Новозаводського районного суду м.Чернігова від 05.07.2022 головуючим суддею визначено Овсієнка Ю.К. (т.4 а.с.117). 
		Ухвалою судді Новозаводського районного суду м. Чернігова Овсієнка Ю.К. від 26.07.2022 вказана позовна заява у справі №757/30594/21-ц прийнята до розгляду, відкрито загальне позовне провадження у справі й призначено підготовче судове засідання (т.4 а.с.120).
		16.09.2022 представником відповідача ОСОБА_1 на адресу Новозаводського районного суду м. Чернігова подано відзив, згідно якого просить відмовити у задоволенні позовних вимог з аналогічних обґрунтувань, наведених у відзиві та письмових поясненнях на позов АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 у справі № 757/28887/19. Крім того, зазначає, що згідно судових рішень, які набрали законної сили, за результатами розгляду справи № 751/2322/17 АТ КБ «Приватбанк» зобов`язано сплатити ОСОБА_1 14675738,40 грн. Враховуючи, що у позивача існують зобов`язання перед ОСОБА_1 , що випливають з договору про заощадження №SAMDN25000735289172 від 20.05.2013, ОСОБА_1 10.11.2020 направлено на адресу позивача заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 14675738,40 грн, що випливають у позивача перед ОСОБА_1 за вказаним договором про заощадження та у ОСОБА_1 перед позивачем, що випливають з кредитного договору № K4VIGE0000005 від 04.06.2007. Таким чином, вважають, в силу ст. 601 ЦК України, внаслідок подання ОСОБА_1 заяв про зарахування зустрічних однорідних вимог, його зобов`язання з кредитного договору № K4VIGE0000005 від 04.06.2007 перед позивачем на суму 14675738,40 грн є припиненими. Також звертає увагу суду на те, що у провадженні судів України перебувала справа № 372/2924/20, предметом якої були вимоги АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_3 , третя особа: ОСОБА_1 , про звернення стягнення на предмет іпотеки, в межах предмету розгляду якої Банк вимагав в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K4VIGE0000005 від 04.06.2007 в розмірі 16377713,59 звернути стягнення на земельну ділянку. Предметом доказування у вказаній справі було, зокрема, визначення наявності та розміру заборгованості за кредитним договором. Рішенням Обухівського районного суду Київської області від 13.07.2021, залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.02.2022 та постановою Верховного Суду від 17.08.2022 у справі № 372/2924/20 у задоволенні позовних вимог відмовлено повністю. Висновком суду першої інстанції встановлено розмір заборгованості за кредитним договором станом на час розгляду справи 13.07.2021 - 1732890,01 грн, з яким погодився і суд апеляційної інстанції у постанові від 03.02.2022 у справі № 372/2924/20. Тому вважають твердження позивача у справі №757/30594/21-ц про те, що ОСОБА_1 повинен сплатити Банку заборгованість 7342953,44 грн суперечить дійсним обставинам справи (т.4 а.с.132-136, 143-147).
		11.10.2022 представником позивача  адвокатом Рожко С.М. до Новозаводського районного суду м. Чернігова подані письмові пояснення у справі №757/30594/21-ц, у яких заперечуючи доводи відповідачів щодо спливу строку позовної давності, вказує на нікчемність претензії № 401 від 20.05.2014 та відсутність настання негативних наслідків для позичальника у вигляді зобов`язання достроково повернути заборгованість, тому, позивач вважає, такий лист не створює юридичних наслідків для сторін правочину, зокрема для позичальника. Вказує, що відповідач помилково посилається на претензію № 401 від 20.05.2014 як на підставу для зміни строку виконання зобов`язань за кредитним договором. Строк виконання зобов`язання встановлений у договорі  31.05.2018. Крім того, у справі № 372/2924/20 встановлено, що листом від 21.02.2017 року Банк, як кредитор, змінив строк виконання основного зобов`язання і тому саме з 24.03.2017 розпочався відлік строку позовної давності, який було перервано пред`явленням Банком позовної заяви 30.05.2019 до Печерського районного суду м.Києва у справі №757/28887/19. Також, на думку позивача, ОСОБА_1 визнав наявність заборгованості перед Банком, про що свідчать його заяви до Банку від 10.11.2020 про зарахування зустрічних грошових вимог на загальну суму 14675738,40 грн., таким чином, позивач вважає ним не пропущено строк позовної давності. Крім того, представник позивача вказує, що ОСОБА_1 до відзиву долучено копію претензії № 401 від 20.05.2014, яка є копією письмового доказу, у жодному документі в матеріалах справи відповідачем не зазначено про наявність у нього або іншої особи оригіналу цього письмового доказу. У Банку відсутні відомості щодо направлення відповідачу вказаної претензії, а також відсутній зразок (текст) такої претензії, тому у позивача є сумніви щодо оригінальності такої претензії, наявності підпису представника ( ОСОБА_4 ) та проставлення його печатки на поданому відповідачем документі (т.5 а.с.1-7).
		02.01.2023 представником позивача на адресу Новозаводського районного суду м.Чернігова у справі №757/30594/21-ц подано заяву про забезпечення позову (т.5 а.с.80-86).
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 10.01.2023 у справі №757/30594/21-ц у забезпечення позову накладено арешт на нерухоме майно, що належить відповідачам ОСОБА_1 та ОСОБА_2 (т.5 а.с.118-120).
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 14.02.2023 у цивільній справі № 757/30594/21-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про солідарне стягнення заборгованості за кредитним договором, 3% річних та інфляційних втрат задоволено клопотання представників позивача та відповідача, цивільну справу №757/30594/21-ц передано судді Яременко І.В. для вирішення питання про об`єднання зі справою № 757/28887/19-ц (т.5 а.с.147-148). 
		Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 29.05.2023 цивільну справу № 757/28887/19-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та цивільну справу № 757/30594/21-ц за позовом АТ КБ «Приватбанк» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про стягнення заборгованості об`єднано в одне провадження, присвоєно справі номер № 757/28887/19-ц, провадження 2/751/503/23 (т.3 а.с.159-161).
		27.06.2023 представник позивача надіслав на адресу суду заяву про збільшення розміру позовних вимог, згідно яких просять стягнути солідарно з відповідачів на їх користь заборгованість за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 у розмірі 14 847 923,27 грн. яка складається з: 3 136 818,35 грн прострочений платіж від 31.05.2016; 843 233,65 грн 3% річних за період з 01.06.2016 по 23.02.2022; 2 842 955,38 грн інфляційні втрати з 01.06.2016 по 23.02.2022; 5 678 788,61 грн прострочений платіж від 31.05.2018; 636 179,90 грн 3% річних за період з 01.06.2018 по 23.02.2022; 1 709 947,38 грн інфляційні втрати з 01.06.2018 по 23.02.2022 та судові витрати у вигляді судового збору. Заявлені вимоги позивач обґрунтовує, зокрема тим, що 04.06.2007 ЗАТ КБ «ПриватБанк», правонаступником якого є АТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір №K4VIGE0000005. Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти. 03.06.2008 Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №1 до Кредитного договору. 16.02.2009 Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №2 до Кредитного договору. 20.05.2013 Банк та Позичальник уклали Додаткову угоду №3 до Кредитного договору, якою визначили, що розмір наданого Позичальнику кредиту складає 27 916 600,00 грн, відсоткова ставка за користування кредитом  0,12% річних. Цією ж додатковою угодою сторони узгодили, що погашення заборгованості здійснюється згідно із додатком до цієї додаткової угоди, який встановлює графік погашення заборгованості.
		20.05.2013 Банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки №K4VIGE0000005/1. У порушення приписів законодавства та умов договору ОСОБА_1 не сплатив платежі, передбачені графіком, за 31.05.2016 (третій платіж) та за 31.05.2018 (п`ятий платіж), що підтверджується виписками по рахунках НОМЕР_3 , НОМЕР_4 , НОМЕР_5 , таким чином, позивач звернувся до суду про стягнення таких платежів.
		Щодо вимог за третім платежем від 31.05.2016 позивач зазначає, що позичальник ОСОБА_1 не сплатив платіж, передбачений графіком, за 31.05.2016 у розмірі 5585018,37 грн. Лише 13.01.2017 в рахунок погашення простроченого платежу за 31.05.2016 надійшло 411542,69 грн, після чого залишок простроченої заборгованості за цим платежем становив 5152970,24 грн, та 31.05.2019 Банк звернувся до суду про стягнення залишку по цьому платежу.
		Водночас у справі №751/2322/17 за позовом ОСОБА_1 рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.07.2018, додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.07.2018, постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.11.2018, що залишені постановою Верховного Суду від 24.06.2020, стягнуто з AT КБ "Приватбанк" 7752581,40 грн з яких, депозит - 5585020 грн, відсотки - 1338147,21 грн, 3% річних - 149188,89 грн, втрати від інфляції - 680255,44 грн.
		AT КБ "Приватбанк" на підставі платіжного доручення №L04217CS05 від 21.04.2021 перерахував суму у розмірі 7491672,83 грн (з відрахуванням податків).
		Так, сума 7491672,83 грн розподілена наступним чином - у розмірі 5585018,37 грн на погашення в повному обсязі четвертого платежу за 31.05.2017; залишок направлено на часткове погашення третього платежу від 31.05.2016, що є предметом спору у справі №757/28887/19, таким чином, з урахуванням часткових погашень та коригувань, розмір заборгованості по третьому платежу станом на 21.04.2021 складає суму 3 136 818,35 грн, яка підлягає стягненню з відповідачів.
		Оскільки боржник прострочив виконання зобов`язання, кредитор в силу цивільного кодексу має право нарахувати 3% річних та інфляційні втрати.
		Згідно розрахунків позивача, сума відсотків (3% річних) згідно ч.2 ст.625 ЦК України за невиконання простроченого платежу від 31.05.2016 за період з 01.06.2016 по 23.02.2022 складає 843233,65 грн, сума інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого платежу від 31.05.2016 за період з 01.06.2016 по 23.02.2022 складає 2842955,38 грн.
		Щодо вимог за п`ятим платежем від 31.05.2018 позивач зазначає, що відповідач ОСОБА_1 ухиляється від виконання взятих на себе зобов`язань, прострочений платіж від 31.05.2018 у розмірі 5678788,61 грн не сплачує, таке зобов`язання на даний час не виконано боржником, отже крім іншого, кредитор має право на стягнення сум, передбачених положенням ч. 2 статті 625 ЦК України в солідарному порядку.
		Згідно розрахунків, сума відсотків (3% річних) згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого платежу 5678788,61 грн за період з 01.06.2018 по 23.02.2022 складає 636179,90 грн, сума інфляційних втрат згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України за невиконання простроченого платежу 5678788,61 грн за період з 01.06.2018 по 23.02.2022 складає 1709 947,38 грн.
		Всього з відповідачів просять стягнути 14 847 923,27 грн.
		Вважають, що позовна давність про стягнення заборгованості переривалась шляхом пред`явлення позову та не пропущена позивачем (т. 3 а.с. 177-190). 
		20.07.2023 від представника позивача до суду надійшла заява про визнання повністю недійсним пов`язаного з предметом спору правочину, згідно якої просить з підстав ч.3 ст. 264 ЦПК України під час ухвалення рішення по суті справи №757/28887/19-ц визнати повністю недійсним з моменту його укладення, пов`язаний з предметом спору у справі №757/28887/19-ц односторонній правочин, вчинений ОСОБА_1 у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 від 10.11.2020 та припинення зобов`язань перед AT КБ "ПриватБанк" на суму 6923167 грн, що виникло з кредитного договору №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 в редакції додаткової угоди №3 від 20.05.2013. В обґрунтування заявлених вимог позивач вказує, що заява від 10.11.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 ґрунтується на тому, що додатковим рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31.07.2018, яке змінено постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі №751/2322/17-ц стягнуто з АТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 кошти у розмірі 6923167,00 грн, тому зобов`язання ОСОБА_1 на суму 6923167,00 грн перед АТ КБ «ПриватБанк», що випливають з кредитного договору №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 в редакції додаткової угоди № 3 від 20.05.2013 до вказаного договору є припиненими, однак вважають, така заява суперечить ст. 601 ЦК України. 14.06.2023 постановою Верховного Суду касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволена, додаткове рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31.07.2018, яке змінено постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі №751/2322/17-ц скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення 6923167,00 грн відмовлено в повному обсязі, тому зобов`язання у банку щодо сплати таких коштів не виникло. Крім того, зазначають, що на час вчинення оспорюваної заяви від 10.11.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2, між сторонами був наявний спір щодо змісту умов виконання та розміру зобов`язань, тобто сума заборгованості кожної зі сторін на дату вчинення одностороннього правочину із зарахуванням зустрічних однорідних вимог була спірною, що суперечить ч.1 ст. 601 ЦК України. Судовими рішеннями, які набрали законної сили, не було остаточно встановлено розмір боргових зобов`язань та наявності у таких зобов`язаннях прозорості та безспірності вимог, тому оспорювана заява суперечить нормам цивільного закону. Таким чином, зазначають, оскільки зустрічні вимоги ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» не є зустрічними, однорідними, строк виконання таких вимог не настав, відсутнє судове рішення про стягнення коштів, тому зарахування таких зустрічних позовних вимог за оспорюваним одностороннім право чином не відповідає вимогам ст.ст. 203, 215, 598, 601 ЦК України, а вчинена заява про зарахування зустрічних однорідних вимог є недійсною (т.3 а.с. 224-230).
		24.07.2023 від представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Фрідмана О.О. та представника відповідача ОСОБА_2  адвоката Іщенко І.П. через систему «Електронний суд» надійшли письмові заперечення на заяву позивача про збільшення розміру позовних вимог. Суть поданих заперечень зводиться до обґрунтувань сторони відповідачів у поданих раніше судам відзивах та письмових поясненнях у справах №757/28887/19-ц та № 757/30594/20-ц, які об`єднані в одне провадження (т. 3 а.с. 245-256, т.6 а.с.1-4). 
		09.10.2023 через систему «Електронний суд» від представника відповідача ОСОБА_1  адвоката Фрідмана О.О. надійшло клопотання про застосування наслідків спливу позовної давності та відмові у задоволенні позовних вимог (т.6 а.с.32-35).
		10.10.2023 ухвалою Новозаводського районного суду м.Чернігова закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (т.6 а.с.48-50). 
		У судовому засіданні представник позивача  адвокат Рожко С.М. підтримав позовні вимоги АТ КБ «ПриватБанк», викладені у позовних заявах від 30.05.2019 (т.1 а.с.2-5) та від 21.05.2021 (т.4 а.с.1-10) в редакції заяви про збільшення розміру позовних вимог (т. 3 а.с. 177-190), просив стягнути солідарно з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 на користь позивача АТ КБ «ПриватБанк» заборгованість за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 у розмірі 14 847 923,27 грн. яка складається з: 3 136 818,35 грн прострочений платіж від 31.05.2016; 843 233,65 грн 3% річних за період з 01.06.2016 по 23.02.2022; 2 842 955,38 грн інфляційні втрати з 01.06.2016 по 23.02.2022; 5 678 788,61 грн прострочений платіж від 31.05.2018; 636 179,90 грн 3% річних за період з 01.06.2018 по 23.02.2022; 1 709 947,38 грн інфляційні втрати з 01.06.2018 по 23.02.2022 та судові витрати у вигляді судового збору. Також підтримав заяву про визнання повністю недійсним пов`язаного з предметом спору правочину (т.3 а.с. 224-230) та просив визнати повністю недійсним з моменту його укладення, пов`язаний з предметом спору у справі №757/28887/19-ц односторонній правочин, вчинений ОСОБА_1 у вигляді заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 від 10.11.2020 та припинення зобов`язань перед AT КБ "ПриватБанк" на суму 6923167 грн, що виникло з кредитного договору №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 в редакції додаткової угоди №3 від 20.05.2013. В обґрунтування заявлених вимог та заперечень посилався на підстави та обставини, викладені у позовних заявах, відповіді на відзив, письмових поясненнях та інших заявах з процесуальних питань, поданих до суду.
		Представники відповідача ОСОБА_1  адвокати Фрідман О.О. та Криворученко Д.П. та відповідача ОСОБА_2  адвокат Іщенко І.П. у судовому засіданні просили у задоволенні позовних вимог АТ КБ «ПриватБанк» відмовити, обґрунтовуючи свої заперечення доводами аналогічними тим, що викладені у відзивах на позовні заяви та запереченнях на заяву про збільшення позовних вимог, заявах про застосування наслідків спливу позовної давності та інших заявах з процесуальних питань, поданих до суду. Крім того, адвокат Криворученко Д.П. долучив до матеріалів справи, викладені у письмовому виді виступи з вступним словом (т.6 а.с.146-151) та судових дебатах 
		Суд, заслухавши пояснення учасників судового розгляду, дослідивши надані у справі докази, матеріали судової справи № 751/1403/18, оцінивши докази кожен окремо та в їх сукупності, повно, об`єктивно та всебічно з`ясувавши обставини справи, дійшов наступних висновків.
		Статтею 509 ЦК України встановлено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11цього Кодексу.
		Із змісту статей 525, 526, 530 ЦК України зобов`язання повинні виконуватись належним чином і в установлений законом чи договором строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається.
		Відповідно до ч.1 ст. 627 ЦК України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
		Згідно із ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
		Судом встановлено, що 04.06.2007 року між ЗАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № К4VIGE0000005, відповідно до якого останній отримав кредит у сумі 1 980 000,00 доларів США у вигляді встановленого кредитного ліміту зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 1,00% на місяць на суму залишку заборгованості за кредитом, винагородою за надання фінансового інструменту в розмірі 0,2% щомісячно від суми наданого кредиту в період сплати відсотків, суми відсотків за дострокове погашення кредиту згідно з п. 3.11 даного договору та винагороди за проведення додаткового моніторингу, згідно п. 6.2 даного договору. Кінцевий термін повернення до 03.06.2008 року (т. 1 а.с.15-18, т.4 а.с. 25-31). 
		Відповідно до ч.1 ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.позичальник зобов`язаний повернути позикодавцю позику та сплатити відсотки за користування коштами у строк та у порядку, що встановлені договором.
		До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч.2 ст.1054 ЦК України).
		 Статтею 1049 ЦК України встановлено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.
		Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч.1 ст. 1049 ЦК України).
		Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч.3 ст. 1049 ЦК України).
		Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_1 (т.1 а.с.26).
		03.06.2008 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №1 до Кредитного договору, якою змінено розмір відсоткової ставки за користування кредитом на 1,51% на місяць (18,12% річних), та встановлено кінцевим терміном повернення кредиту 02.06.2009 (т.1 а.с. 19, т.4 а.с. 32-33)
		16.02.2009 між ПАТ КБ «ПриватБанк» та ОСОБА_1 укладено Додаткову угоду №2 до Кредитного договору, якою змінено валюту зобов`язання, встановлено, що розмір наданого Позичальнику кредиту становить 16 775 600,46 грн, а також змінено розмір відсоткової ставки за користування кредитом на 2,25% на місяць (27% річних) (т.1 а.с. 20, т. 4 а.с. 34-35).
		Свої зобов`язання за Кредитним договором Банк виконав в повному обсязі, надавши Позичальнику кредитні кошти, що підтверджується випискою по рахунку НОМЕР_2 (т.1 а.с.27).
		Відповідно до розрахунку заборгованості по кредитному договору №К4VIGE0000005 станом на 30.05.2019 року, залишок простроченої заборгованості по кредиту становить: заборгованість за тілом кредиту - 16 377713,59 грн, загальний залишок заборгованості по процентам - 7725,32 грн, а всього 16385438,91 грн (т.1 а.с.25).
		26.04.2013 між АТ КБ «ПриватБанк» та представником за довіреністю Долеска А.О., ОСОБА_2 проведені перемовини, згідно протоколу вказаних перемовин сторони дійшли до наступного: 1) Позичальник зобов`язався сплатити заборгованість за кредитним договором №К4VIGE0000005 в сумі 33500000,00 грн, де 16662459,78 грн  заборгованість по тілу кредита, 16837540,22 грн  заборгованість по відсоткам за користування кредитом. Позичальник звільняється від виконання обов`язків по погашенню заборгованості по відсоткам за користування кредитом в сумі20091587,94 грн, а також пені в сумі 75820579,84 грн; 2) Позичальник зобов`язався в рахунок погашення заборгованості оплатити в строк до 31.05.2013 року 5583400,00 грн (т.4 а.с.36).
		20.05.2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» укладено Додаткову угоду №3 до кредитного договору №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 року, якою визначили, що розмір наданого Позичальнику кредиту складає 27 916 600,00 грн, відсоткова ставка за користування кредитом  0,12% річних. Цією ж додатковою угодою сторони узгодили, що погашення заборгованості здійснюється згідно із додатком до цієї додаткової угоди, який встановлює графік погашення заборгованості, а саме: 31.05.2014 року  5 585 018,37 грн; 31.05.2015 року  5 585 018,37 грн; 31.05.2016 року  5 585 018,37 грн; 31.05.2017 року  5 585 018,37 грн; 31.05.2018 року  5 678 788,61 грн (т. 4 а.с.37-38, 39).
		06.03.2018 ПАТ КБ «ПриватБанк» звертався до Новозаводського районного суду м.Чернігова з позовними вимогами до ОСОБА_1 про визнання Додаткової угоди № 3 до кредитного договору №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 року недійсною. Рішенням Новозаводського районного суду м.Чернігова від 21.06.2018 (т.1 а.с.67-69), залишеним без змін постановою Апеляційного суду Чернігівської області від 15.08.2018 (т.1 а.с. 70-73), яка як і рішення суду першої інстанції залишені без змін постановою Верховного Суду від 26.06.2019 (т.1 а.с. 74-76), у задоволенні позову ПАТ КБ «ПриватБанк» відмовлено, про що також свідчать матеріали судової справи № 751/1403/18, досліджені судом. 
		20.05.2013 Банк та ОСОБА_2 уклали договір поруки №K4VIGE0000005/1. 
		Відповідно до пунктів 1, 18.1. Договору поруки предметом цього договору є надання поруки ОСОБА_2 перед AT КБ "ПРИВАТБАНК" за виконання ОСОБА_1 зобов`язань за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 в редакції Додаткової угоди №3, зокрема, повернення кредиту, наданого у вигляді невідновлювальної кредитної лінії у сумі 27 916 600,00 грн у термін до 31.05.2018, сплати відсотків за користування кредитом, сплати платежів за тілом кредиту у розмірі та у відповідності до строків, встановлених додатком до Додаткової угоди №3.
		За змістом п. 18.2. Договору поруки Поручитель поручається перед кредитором за виконання боржником зобов`язань за Кредитним договором у розмірі, що не перевищує 13 500 000,00 грн.
		Пунктом 14 Договору поруки передбачено, що порука за цим договором припиняється після закінчення 5 років з дня настання терміну повернення кредиту за Кредитним договором (т.4, а.с.40-42).
		20.05.2013 року ОСОБА_1 в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № К4VIGE0000005 від 04.06.2007, згідно з Додатковою угодою № 3 від 20.05.2013 року, було внесено кошти у розмірі 5 585 020,00 грн, що підтверджується копією квитанції (т.1 а.с. 240, т.4 а.с.154). Також листом від 20.05.2015 року банк підтвердив про надходження коштів на погашення кредиту в розмірі 5 585 020 грн згідно додаткової угоди № 3 від 20.05.2013 року до кредитного договору (т.1 а.с. 241, т. 4 а.с. 155). 
		В подальшому 25.05.2015 ( у строк встановлений Додатковою угодою №3) ОСОБА_1 здійснено другий (черговий) платіж за кредитним договором на суму 5 264 340 грн, що підтверджується дублікатом квитанції №4093349628 станом на указану дату (т.1 а.с. 241, т. 4 а.с. 156).
		Наведені фактичні обставини були установлені рішеннями судів у межах розгляду судових справ №751/2322/17 та №751/1403/18.
		У відповідності до частини 4 статті 82 ЦПК України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
		Так, судами під час розгляду справи № 751/2322/17 (рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.07.2018 (т.1, а.с.130-137), додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.07.2018 (т.1 а.с.138-142) та постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.11.2018 (т.1 а.с.143-151, т.5 а.с.39-57) в частині, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 у справі № 751/2322/17-ц (т.1 а.с.217-240)) було встановлено, що в період з 20.05.2013 по 25.05.2015 ОСОБА_1 було здійснено погашення заборгованості за кредитним договором на загальну суму 11443601, 40 грн, а саме:
		«На виконання умов Додаткової угоди №3 ОСОБА_1 20.05.2013 були перераховані кошти в сумі 5 585 020 грн. (копія квитанції - т.1 а.с.37).
		З виписки по кредитному рахунку № НОМЕР_4 за період з 04.06.2008 по 31.07.2018 (том 2 а.а.194-195) вбачається, що в період з 03.06.2014 по 25.05.2015 ОСОБА_1 здійснено погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином:
		- 16.06.2014 - 165, 04 грн.,
		- 24.06.2014 - 5 282, 50 грн.,
		- 28.10.2014 - 68 853, 03 грн.,
		- 28.10.2014 - 68 853, 05 грн.,
		- 29.11.2014 - 935, 13 грн.,
		- 29.11.2014 - 935, 14 грн.,
		- 31.12.2014 - 7 803, 73 грн.,
		- 31.12.2014 - 7 803, 73 грн.,
		- 29.01.2015 - 646, 98 грн.,
		- 29.01.2015 - 646, 99 грн.,
		- 01.02.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 01.02.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 04.03.2015 - 50 000, 18 грн.,
		- 04.03.2015 - 50 000, 19 грн.,
		- 05.03.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 05.03.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 06.04.2015 - 6 726, 50 грн.,
		- 06.04.2015 - 6 726, 51 грн.,
		- 21.04.2015 - 249, 73 грн.,
		- 08.05.2015 - 7 508, 04 грн.,
		- 25.05.2015 - 2 605 957, 90 грн.,
		- 25.05.2015 - 2 632 170, 00 грн.,
		а всього - 5 551 053, 10 грн. 
		При цьому, згідно копії квитанції від 25.05.2015 ОСОБА_1 було сплачено 5 264 340 грн. (т.1 а.с.56).
		З виписки по кредитному рахунку № НОМЕР_4 за період з 04.06.2008 по 31.07.2018 (том 2 а.с.194-195) з урахуванням копії квитанції від 25.05.2015 на суму 5 264 340 грн. (т.1 а.с.56) вбачається, що в період з 20.05.2013 по 25.05.2015 ОСОБА_1  здійснено погашення заборгованості за кредитним договором наступним чином:
		- 20.05.2013 - 5 585 020, 00 грн.,
		- 03.06.2013 - 0, 64 грн.,
		- 10.06.2013 - 557, 69 грн.,
		- 16.06.2014 - 165, 04 грн.,
		- 24.06.2014 - 5 282, 50 грн.,
		- 28.10.2014 - 68 853, 03 грн.,
		- 28.10.2014 - 68 853, 05 грн.,
		- 29.11.2014 - 935, 13 грн.,
		- 29.11.2014 - 935, 14 грн.,
		- 31.12.2014 - 7 803, 73 грн.,
		- 31.12.2014 - 7 803, 73 грн.,
		- 29.01.2015 - 646, 98 грн.,
		- 29.01.2015 - 646, 99 грн.,
		- 01.02.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 01.02.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 04.03.2015 - 50 000, 18 грн.,
		- 04.03.2015 - 50 000, 19 грн.,
		- 05.03.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 05.03.2015 - 7 447, 20 грн.,
		- 06.04.2015 - 6 726, 50 грн.,
		- 06.04.2015 - 6 726, 51 грн.,
		- 21.04.2015 - 249, 73 грн.,
		- 08.05.2015 - 7 508, 04 грн.,
		- 25.05.2015 - 2 605 957, 90 грн.,
		- 25.05.2015 - 2 632 170, 00 грн.,
		а всього за вказаний період сплачено 11 443 601, 40 грн. 
		Оскільки за умовами додаткової угоди № 3 до Кредитного договору ОСОБА_1 повинен був сплатити на користь банку в строк до 31.05.2015 року 11 170 036, 74 грн. (5585018,37 грн. до 31.05.2014 + 5585018,37 грн. до 31.05.2015), а станом на 25.05.2015 він сплатив банку 11 443 601, 40 грн., і наступний платіж в сумі 5 585 018, 37 грн. ОСОБА_1 мав здійснити в строк до 31.05.2016, неспроможними є доводи банку про наявність у ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором станом на 26.08.2015 (дату вчинення банком оскаржуваних позивачем дій).
		Посилання представника АТ КБ "ПриваБанк" в суді апеляційної інстанції на протокол переговорів від 26.04.2013, за умовами якого ОСОБА_1 брав на себе зобов`язання сплатити в строк до 31.05.2013 року на користь банку 5 583 400, 00 грн., і при виконанні вказаної умови сума заборгованості ОСОБА_1 перед банком в розмірі 27 916 600 грн. підлягає оплаті протягом п`яти років рівними частинами по 5 583 320, 00 грн. (том 1, а.с.168), як на підстави заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором через несплату чергового платежу на суму 5585018,37 грн. в строк до 31.05.2015, є неспроможними, оскільки умови кредитного договору можуть бути змінені лише додатковою угодою, але на протоколом переговорів, зміст якого не відповідає змісту додаткової угоди № 3 до кредитного договору.» (т.5 а.с.47-49).
		Крім того, судами під час розгляду справи № 751/2322/17 встановлено, що 20 травня 2013 року між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» був укладений договір про заощадження №SАMDN25000735289172 вклад «Депозит Плюс на 12 міс.», відповідно до якого ОСОБА_1 передав банку грошові кошти у розмірі 5 585 020 грн 00 коп для розміщення їх на депозитному рахунку на строк 366 днів до 20.05.2014 року включно з нарахуванням 17% річних на суму вкладу.
		Зазначені обставини встановлені судами під час розгляду судової справи №751/2322/17, а тому мають преюдиційне значення, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду даної справи.
		Листом від 14.08.2015 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 14.08.2015 року у нього наявна прострочена заборгованість за кредитним договором №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 року у розмірі 5 583 968,91 грн, тому відповідно до п. 17 договору про заощадження №SАMDN25000735289172 від 20.05.2013 року він буде розірваний 26.08.2015 року, а грошові кошти будуть направлені на врегулювання простроченої заборгованості (т. 1 а.с. 53, 243).
		26.08.2015 року грошові кошти у розмірі 5 583 969,00 грн були списані ПАТ КБ «Приватбанк» з суми вкладу на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 року (т. 1 а.с. 54, 244).
		Також, листом від 03.01.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» повідомлено ОСОБА_1 , що станом на 03.01.2017 року у нього наявна прострочена заборгованість за кредитним договором №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 року у розмірі 5 583 425,95 грн, тому відповідно до п. 17 договору про заощадження №SАMDN25000735289172 від 20.05.2013 року він буде розірваний 17.01.2017 року, а грошові кошти будуть направлені на врегулювання простроченої заборгованості, вказана обставина також встановлена судами під час розгляду судової справи №751/2322/17, відповідно лист від 03.01.2017 року ПАТ КБ «Приватбанк» був предметом дослідження судів (т.1 а.с.133). 
		03.01.2017 р. грошові кошти у розмірі 432455,72 грн були списані ПАТ КБ «Приватбанк» з суми вкладу на погашення простроченої заборгованості за кредитним договором №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 року (т. 4 а.с. 55).
		Рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 05.07.2018, Додатковим рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.07.2018 та постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.11.2018 в частині, що залишена без змін постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 у справі № 751/2322/17-ц стягнуто з АТ КБ «Приватбанк» на користь ОСОБА_1  грошові кошти у загальному розмірі 7752581,40 грн.
		Постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі №751/2322/17-ц, під час нового апеляційного розгляду, змінено додаткове рішення Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31.07.2018, збільшивши суму визначену судом першої інстанції до стягнення з 5585020 грн до 6923167 грн.
		Отже, Додатковою угодою N3 від 20.05.2013 до Кредитного договору №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 сторонами було встановлено розмір заборгованості - 27916000 грн.
		На виконання умов договору у період з 20.05.2013 р. по 25.05.2015 р. ОСОБА_1 було сплачено 11443601,40 грн.
		У рахунок погашення заборгованості за кредитом банк самостійно списав з депозитного рахунку ОСОБА_1 26.08.2015 р. - 5583969 грн, а 03.01.2017 - 432455,72 грн.
		Таким чином, у період з 20.05.2013 по 03.01.2017 у рахунок погашення заборгованості за Кредитним договором №К4VIGE0000005 від 04.06.2007 від ОСОБА_1 надійшло загалом 17460026 грн (11443601,40 грн + 5583969 грн + 432455,72 грн).
		У AT КБ «ПриватБанк» існували зобов`язання перед ОСОБА_1 що випливають з договору про заощадження №SAMDN25000735289172 від 20.05.2013 р. на суму 7752581,40 грн, що встановлено рішенням Новозаводського районного суду м. Чернігова від 31 липня 2018 року та постановою Чернігівського апеляційного суду від 28.11.2018 р. у частині залишеній без змін постановою Верховного Суду від 24 червня 2020 у справі №751/2322/17-ц.
		10.11.2020 ОСОБА_1 направлено на адресу позивача AT КБ «ПриватБанк» Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 1 на суму 7752581,40 грн та Заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 на суму 6923167 грн, а всього на загальну суму 14 675 738, 40 грн., що випливають у Позивача перед ОСОБА_1 з договору про заощадження №SAMDN25000735289172 від 20.05.2013 та у ОСОБА_1  перед Позивачем, що випливають з кредитного договору № K4VIGE0000005 від 04.06.2007. (т.2 а.с.192,194).
		Позивач AT КБ "ПриватБанк" на підставі платіжного доручення №L04217CS05 від 21.04.2021 перерахував суму у розмірі 7 491 672,83 грн (з відрахуванням податків) з призначенням платежу: "Добр. вик. ріш. суду No 751/2322/17 (депоз: 5 585 020 грн; відс. 1 338 147,21 грн; 3% річних:149 188,89 грн; втр від інф 680 255,44 грн. за мінусом ПДФО: 240 866,50 грн. та ВЗ: 20 072,21грн к.д.6776821" (т.2 а.с.230-232).
		Зазначене підтверджується випискою по рахунку ОСОБА_1 № НОМЕР_6 за період з 09.04.2021 по 23.04.2021, а також платіжним дорученням №04IV від 21.04.2021 (т.2 а.с.233, 234).
		Згідно вимог статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги. Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Таким чином, внаслідок подання ОСОБА_1 заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, зобов`язання ОСОБА_1 з кредитного договору від 04.06.2007 р. перед AT КБ «ПриватБанк» на суму 7752581,40 грн є припиненими.
		Крім того, 13.07.2021 рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/2924/20 , залишеним без змін постановою Київського апеляційного суду від 03.02.2022 та постановою Верховного Суду від 17.08.2022 у задоволенні позовних вимог AT КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки, де третьою особою виступав ОСОБА_1 , - відмовлено повністю.
		У справі №372/2924/20 AT КБ «ПриватБанк» просив у рахунок погашення заборгованості за кредитним договором № K4VIGE0000005 від 04.06.2007 у розмірі 16377713,59 грн звернути стягнення на земельну ділянку, яка перебувала в іпотеці. Предметом доказування також було визначення наявності та розміру заборгованості ОСОБА_1 за вказаним кредитним договором.
		Рішеннями судів справі №372/2924/20 було установлено, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на час розгляду справи (13.07.2021) становить 1732890,01 грн, а також та обставина, що зобов`язання ОСОБА_1 перед AT КБ «ПриватБанк» за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 у частині повернення 6923167 грн є припиненими на підставі ст. 601 ЦК України (т.3 а.с.87-89, 90-94, 95-98).
		Зокрема рішенням Обухівського районного суду Київської області у справі № 372/2924/20 від 13.07.2021 встановлено:
		«Також, 10.11.2020 ОСОБА_1 направлено на адресу Позивача заяву про зарахування зустрічних однорідних вимог на загальну суму 6923167 грн., підтверджені постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі № 751/2322/17-ц.
		Відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічних однорідних вимог, строк виконання яких настав, а також вимог, строк виконання яких не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.
		Зарахування зустрічних вимог може здійснюватися за заявою однієї із сторін.
		Таким чином, ОСОБА_1 вчинено односторонні правочини щодо припинення зобов`язання за кредитним договором шляхом зустрічного зарахування однорідних вимог на загальну суму 14675738, 40 грн.
		Посилання Позивача на те, що вказані правочини по зарахуванню зустрічних однорідних вимог є нікчемними не заслуговують на увагу, оскільки недійсність таких правочинів не встановлена законом.
		Позивач не надав до матеріалів даної судової справи судового рішення про визнання недійними односторонніх правочинів, вчинених ОСОБА_1 .
		Суд не приймає до уваги доводи Позивача про те, що зобов`язання Позивача перед ОСОБА_1 не є безспірними, оскільки вказані зобов`язання Позивача підтверджені судовими рішеннями, що набрали законної сили та підлягають виконанню.
		Касаційне оскарження Позивачем постанови Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі № 751/2322/17 не зупиняє її виконання, оскільки ухвалою Верховного Суду від 17.02.2021 не зупинено виконання Постанови Апеляційного суду.
		Також, судом встановлено, що відповідно до наданого Позивачем розрахунку, 10.02.2021 та 11.02.2021 заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором була зменшена на 64360,19 грн.
		Отже, дослідивши матеріали справи, суд першої інстанції встановив, що розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором, станом на час розгляду справи складає 1732890,01 грн» (т.3 а.с.97).
		Зазначені обставини встановлені судами під час розгляду судової справи №372/2924/20, а тому мають преюдиційне значення, відповідно до ч.4 ст.82 ЦПК України, та не підлягають повторному доказуванню під час розгляду цієї справи № 757/28887/19-ц.
		14.06.2023 постановою Верховного Суду касаційна скарга АТ КБ «ПриватБанк» задоволена, додаткове рішення Новозаводського районного суду м.Чернігова від 31.07.2018, яке змінено постановою Чернігівського апеляційного суду від 12.08.2020 у справі №751/2322/17-ц скасовані, у задоволенні позову ОСОБА_1 до АТ КБ «ПриватБанк» про стягнення пені на підставі Закону України «Про захист прав споживачів» (6923167,00 грн) відмовлено в повному обсязі (т.3 208-218, 233-238).
		Вказана обставина стала підставою подання позивачем АТ КБ «ПриватБанк» заяви про визнання повністю недійсним пов`язаного з пердметом спору правочину (в порядку ч.3 ст. 264 ЦПК України), згідно якої позивач вказує, що зобов`язання у банку щодо сплати коштів 6923167,00 грн не виникло. Крім того, зазначають, що на час вчинення оспорюваної заяви від 10.11.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2, між сторонами був наявний спір щодо змісту умов виконання та розміру зобов`язань, тобто сума заборгованості кожної зі сторін на дату вчинення одностороннього правочину із зарахуванням зустрічних однорідних вимог була спірною, що суперечить ч.1 ст. 601 ЦК України.
		Разом із тим, доводи позивача про те, що його зобов`язання перед ОСОБА_1 не є безспірними спростовані висновками суду у справі №372/2924/20, наведеними вище.
		На думку суду, скасування судових рішень судом касаційної інстанції не має наслідком недійсність оспорюваної заяви від 10.11.2020 про зарахування зустрічних однорідних вимог № 2 (як одностороннього правочину).
		Цивільним процесуальним кодексом України встановлений інший порядок захисту порушених або оспорюваних прав при повороті виконання рішення, постанови (ст. 444 ЦПК України). Тому у цій частині заявлених вимог позивачем обрано неналежний спосіб захисту, відтак заява позивача АТ КБ «ПриватБанк» про визнання повністю недійсним пов`язаного з предметом спору правочину задоволенню не підлягає. 
		Крім того, судом встановлено, що в рамках Кредитного договору №K4VIGE0000005 від 04.06.2007 року та додаткових угод до нього позивач 20.05.2014 року направив відповідачу ОСОБА_1 претензію № 401, за змістом якої у відповідності до ст.ст. 1050, 1054 ЦК України позивач вимагає у ОСОБА_1 повернення суми кредиту у повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нарахованих в день повернення кредиту в тридцятиденний строк. Додатково банк повідомив, що п.17 договору про заощадження (вклад «депозит плюс на 12 місяців») №SAMDN25000735297327 від 20.05.2013 p., укладеного між ОСОБА_1 та ПАТ КБ «ПриватБанк» встановлено, що у разі невиконання або неналежного виконання зобов`язань за кредитним договором ПАТ КБ «ПриватБанк» вправі розірвати договір про заощадження та перерахувати вклад й проценти в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором. Отже, у разі невиконання вимоги щодо повернення суми кредиту в повному обсязі, а також процентів, комісії та штрафних санкцій, нараховані на день повернення кредиту, в тридцятиденний строк, 01.07.2014 року договір про заощадження буде розірваний з застосуванням висвітлених вище наслідків (т.3 а.с. 8, 17, т.4 а.с.173, т.6 а.с. 38, 168).
		Вказану претензію позивач ПАТ КБ «Приватбанк» направив відповідачу ОСОБА_1 експрес-доставкою «Меркурій» 29.07.2014 року, про що у судовому засіданні досліджений оригінал накладної №1965875 з відміткою про опис вкладення «претензія» (т. 6 а.с. 167), як і документ - претензія № 401 від 20.05.2014 року у тому оригіналі, який був отриманий відповідачем ОСОБА_1 (т.6 а.с. 168).
		29 липня 2014 року ОСОБА_1 направив лист за вих. №29/07 Голові правління ПАТ КБ «Приватбанк» Дубілету О.В. де зазначив, що 29 липня 2014 р. ним отримано претензію від 20.05.2014 р. N401, легітимність якої ставить під сумнів та наводить хронологію проведених платежів за кредитним договором (т.6 а.с.171-172).
		Повідомленням ПАТ КБ «ПРИВАТБАНК» №30.1.0.0/2-401 від 02.09.2014 року заступник керівника напрямку по стандартизованій претензійно-позовній роботі ПАТ КБ «ПриватБанк» Сафір Ф.О. повідомив ОСОБА_1 та поручителів за кредитним договором №K4VIG0000005 від 04.06.2007 року ОСОБА_3 , ОСОБА_5 , ОСОБА_2 , що ОСОБА_1 не виконує узяті на себе зобов`язання за вказаним кредитним договором, в зв`язку з чим має прострочену заборгованість в розмірі 5545605,64 грн, в тому числі 27911152,46 грн - заборгованість за кредитом; 41493,88 грн - заборгованість по процентам за користування кредитом. Також Банк повідомляє, що з метою погашення заборгованості за договором №K4VIG0000005 від 04.06.2007 року на найближчий час заплановані заходи, зокрема звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості та збитків, а також передати інформацію до Бюро кредитних історій, і у термін не пізніше 5 календарних днів з дати одержання цього повідомлення, вказує на необхідність сплати простроченої заборгованості, а у разі її несплати у вказаний строк, на підставі ст.1050 ЦК України та умов кредитного договору, вимагає повернення суми кредиту в повному обсязі, а також нараховані проценти та штрафні санкції (т.6 а.с.169,170). 
		Представниками відповідачів впродовж розгляду справи неодноразово подані заяви щодо застосування строків та наслідків позовної давності 21.09.2021 (т.3 а.с.6-7, 15-16), 16.09.2022 (т.4 а.с.132-136), 24.07.2023 (т.6, а.с.1-4), 09.10.2023 (т.6 а.с.32-36), 30.05.2024 (т.6 а.с.152-154). 
		Щодо заяв сторони відповідачів про застосування позовної давності, суд зазначає наступне.
		Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.
		Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частина четверта статті 267 ЦК України).
		Статтею 257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.
		За загальним правилом перебіг загальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).
		Для обчислення позовної давності застосовуються загальні положення про обчислення строків, що містяться в статтях 252-255 ЦК України.
		При цьому початок перебігу позовної давності пов`язується не стільки зі строком дії (припинення дії) договору, як з певними обставинами (фактами), які свідчать про порушення прав особи (стаття 261 ЦК України).
		Отже, за змістом цієї норми початок перебігу позовної давності збігається з моментом виникнення в зацікавленої сторони права на позов, тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.
		З урахуванням особливостей конкретних правовідносин початок перебігу позовної давності може бути пов`язаний з різними юридичними фактами та їх оцінкою управомоченою особою.
		Виходячи з наведених норм, за встановлених обставин справи, суд доходить висновку, що позивач, направляючи претензію від 20.05.2014 № 401 фактично змінив строк виконання зобов`язань ОСОБА_1 за кредитним договором №K4VIG0000005 від 04.06.2007 року в редакції Додаткової угоди № 3 від 20.05.2013. Отже, перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом про стягнення всієї суми заборгованості за кредитним договором (як зазначено у претензії) розпочався зі спливом тридцятиденного строку, визначеного позивачем у претензії від 20.05.2014 № 401, а саме 21.06.2014 року.
		Як встановлено судом, після 21.06.2014 ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості за кредитним договором шляхом сплати на користь позивача 5264340 грн (квитанція № 4293349626 від 25.05.2015). 
		За приписами статті 264 ЦК України після переривання перебіг позовної давності починається заново.
		Таким чином, перебіг позовної давності для звернення до суду з позовом стягнення заборгованості за кредитним договором розпочався заново 25.05.2015.
		За приписами статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.
		У постанові Верховного Суду України від 27 квітня 2016 року у справі N 3-269гс16 зроблено висновок, що "до дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звірки взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій".
		У постанові від 8 листопада 2017 року у справі N 6-2891цс16 Верховний Суд України вказав, що "відповідно до частин першої, третьої статті 264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку; після переривання перебіг позовної давності починається заново. Правила переривання перебігу позовної давності застосовуються судом незалежно від наявності чи відсутності відповідного клопотання сторін у справі, якщо в останніх є докази, що підтверджують факт такого переривання. До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, можуть з урахуванням конкретних обставин справи належати, зокрема, часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Вчинення боржником дій з виконання зобов`язання вважається таким, що перериває перебіг позовної давності лише за умови, якщо такі дії здійснено самим боржником або за його згодою чи дорученням уповноваженою на це особою".
		У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 14 лютого 2018 року у справі №161/15679/15-ц (провадження N 61-765св18) міститься висновок по застосуванню частини першої статті 264 ЦК України та вказано, що з тлумачення цієї норми слідує, що вона пов`язує: переривання позовної давності з будь-якими активними діями зобов`язаного суб`єкта (боржника). При цьому не виключається й випадку коли переривання перебігу позовної давності буде відбуватися внаслідок визнання боргу, що здійснюється іншими суб`єктами, якщо на це була виражена воля боржника. Тобто коли боржник виражає свою згодою чи уповноважує на це відповідного іншого суб`єкта".
		Як слідує з досліджених судом у справі доказів, ПАТ КБ «ПриватБанк» здійснив погашення заборгованості за кредитним договором №K4VIG0000005 від 04.06.2007 року шляхом списання грошових коштів з депозитного рахунку ОСОБА_1 у розмірі 26.08.2015 р. - 5583969 грн, а 03.01.2017 - 432455,72 грн.
		Верховним Судом у постанові від 13.01.2020 у справі № 442/5498/16-ц сформована така правова позиція: «Аргумент касаційної скарги про те, що позовна давність переривалася договірним списанням коштів у листопаді-грудні 2013 року та січні 2014 року колегія суддів відхиляє, оскільки договірне списання грошових коштів не може призводити до переривання позовної давності, адже банк самостійно здійснює списання грошових коштів, і боржник, при цьому, не вчиняє будь-яких активних дій, які б стали підставою для переривання».
		За таких обставин, договірне списання позивачем з депозитного рахунку ОСОБА_1 грошових коштів у зазначеному вище розмірі в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором не перериває позовної давності.
		Отже, ОСОБА_1 в період з 25.05.2015 по 25.05.2018 не вчиняв жодних дій, передбачених статтею 264 ЦК України, які можна кваліфікувати, як переривання позовної давності.
		Також суд враховує ту обставину, що ПАТ КБ «ПриватБанк» в період з 25.05.2015 (внесення ОСОБА_1 останнього платежа за кредитним договором) по 25.05.2018 (сплив трирічного терміну) не звертався до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором.
		Відповідно до ч.4 ст. 267 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.
		Європейський суд з прав людини, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції), наголошує, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Термін позовної давності виконує кілька завдань, у тому числі забезпечує юридичну визначеність та остаточність, запобігаючи порушенню прав відповідачів, які можуть трапитись у разі прийняття судом рішення на підставі доказів, що стали неповними через сплив часу.
		Механізм застосування позовної давності повинен бути достатньо гнучким, тобто, як правило, він мусить допускати можливість зупинення, переривання та поновлення строку позовної давності, а також корелювати із суб`єктивним фактором, а саме - обізнаністю потенційного позивача про факт порушення його права (пункти 62, 66 рішення від 20 грудня 2007 року у за заявою №23890/02 у справі «Фінікарідов проти Кіпру»).
		У рішенні від 20 вересня 2011 року у справі «ВАТ «Нафтова компанія «ЮКОС» проти Росії» Європейський суд з прав людини зазначив, що позовна давність - це законне право правопорушника уникнути переслідування або притягнення до суду після закінчення певного періоду після скоєння правопорушення. Боржник має певні матеріально-правові права, які безпосередньо пов`язані з позовною давністю. Будь-який суд національної юрисдикції, вирішуючи питання про пропуск кредитором позовної давності, фактично вирішує питання не тільки про право кредитора на звернення до суду за захистом свого порушеного права, але й про право боржника бути звільненим від переслідування або притягнення до суду.
		Отже, у відповідності до ч.4 ст. 264 ЦК України та враховуючи вимоги ч. 3 ст. 267 ЦК України, згідно якої позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» не підлягають задоволенню з підстав пропуску позивачем строку позовної давності за вимогами про солідарне стягнення з відповідачів ОСОБА_1 та ОСОБА_2 заборгованості за кредитним договором №K4VIGE0000005 від 04.06.2007, а так само суми 3% річних та інфляційних втрат за порушення грошового зобов`язання згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, які є похідними. 
		Крім іншого, суд зазначає, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
		На підставі викладеного, ст.ст. 15, 16, 252-257, 261, 267 ЦК України, керуючись ст.ст. 4, 12-13, 19, 76-82, 141, 258, 259, 265, 268, 273, 354, 355 ЦПК України, суд 
		ВИРІШИВ:
		У задоволенні позовних вимог Акціонерного товариства Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором, - відмовити повністю.
		Рішення може бути оскаржено до Чернігівського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини рішення, протягом того ж строку з дня складення повного судового рішення. 
		Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.
		Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
		Повне рішення складене 19.12.2024. 
		 
		Відомості щодо учасників справи, які не оголошуються у відповідності до ч.2 ст. 268 ЦПК України:
		 
		Позивач: Акціонерне товариство Комерційний банк «Приватбанк», адреса місцезнаходження: 01001, місто Київ, вулиця Грушевського, 1Д, код ЄДРПОУ 14360570.
		 
		Відповідачі: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_7 ;
		 
		ОСОБА_2 , адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_8 .  
		 
		Головуючий - суддя І. В. Яременко

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...