Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 640/19242/22 : Адміністративні справи (з 01.01.2019); Справи щодо захисту політичних (крім виборчих) та громадянських прав, зокрема щодо; реєстрації актів цивільного стану, крім актів громадянства.
Надіслано судом: 26.12.2024. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 26.12.2024
Номер судового провадження: К/990/36319/23

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		26 грудня 2024 року 
		м. Київ
		справа №640/19242/22
		адміністративне провадження № К/990/36319/23  
		Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
		судді-доповідача - Мельник-Томенко Ж. М.,
		суддів - Жука А. В., Мартинюк Н. М.,
		розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства закордонних справ України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, провадження в якій відкрито 
		за касаційною скаргою Міністерства закордонних справ України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 (суддя - Головенко О. Д.) та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 (колегія суддів у складі: Парінова  А.  Б., Беспалова О. О., Грибан І. О.),
		УСТАНОВИВ:
		Короткий зміст позовних вимог та їхнє обґрунтування
		У листопаді 2022 року ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до суду з позовом до Міністерства закордонних справ України (далі - відповідач, МЗС України), в якому просив:
		- визнати протиправними дії МЗС України щодо відмови позивачу в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своє громадянської належності;
		- визнати протиправним та скасувати рішення МЗС України, оформлене листом від 03.11.2022 №  71/19-536-88972 щодо відмови позивачу в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності;
		- зобов`язати МЗС України оформити позивачу довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		На обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що відповідачем безпідставно було відмовлено у видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, оскільки їм було подано повний перелік документів на підставі яких відповідач був зобов`язаний видати встановлену довідку. Крім того, позивачем було зауважено, що у своїй відмові МЗС України не вказало, які саме підстави прийняття такого рішення, що свідчить, на думку позивача, про його протиправність.
		Установлені судами попередніх інстанцій обставини справи
		ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином російської федерації та з жовтня 2014 року проживає на території України на підставі посвідки на постійне проживання.
		Як зазначає позивач, зміна його місця проживання була зумовлена його незгодою з незаконною анексією АР Крим та окупацією російською федерацією східних територій України.
		Так, з метою набуття громадянства України за територіальним походженням, 04.10.2022 позивач звернувся до Департаменту консульської служби МЗС України із заявою про видачу довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності та до заяви подано ряд документів, а саме: заяву щодо видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні громадянської належності, яка подаватиметься для набуття громадянства України; фотокартка розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; згоду на обробку персональних даних; копію посвідки на постійне проживання; копію паспорта громадянина російської федерації (з відповідним перекладом); дані про військовий обов`язок; інформацію щодо сімейного стану; подяку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за патріотизм, активну громадську позицію та волонтерську діяльність з надання необхідної допомоги підрозділам Збройних Сил України, територіальної оборони та мешканцям Оболонського району під час ведення активних бойових дій; подяку депутата Київської міської ради за вагомий особистий внесок у справу обороноздатності країни, підтримання бойового духу народу та всіляку допомогу громадянам; подяку БФ «Рідна Оболонь» за допомогу, моральну підтримку, високе почуття патріотизму та вагомі внески у перемогу України; подяку видану депутатом Київської міської ради ІХ скликання В. Трубіцином ; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться в м. Мелітополі Запорізької області.
		Проте листом МЗС України від 03.11.2022 № 71-19-536-88972 позивачу повідомлено про прийняте відповідачем рішення, яким відмовлено у видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Не погоджуючись з оскаржуваним рішенням, позивач звернувся до суду з цим позовом.
		Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
		Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023, позов задоволено. Визнано протиправними дії МЗС України щодо відмови ОСОБА_1 в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своє громадянської належності. Визнано протиправним та скасовано рішення МЗС України, оформлене листом від 03.11.2022 № 71/19-536-88972 щодо відмови в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності. Зобов`язано МЗС України оформити ОСОБА_1 довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції, з висновками якого погодився й суд апеляційної інстанції, виходив з того, що відповідачу не було повідомлено інформації на запити, які були надіслані до МВС, ДМС, Адміністрації Держприкордонслужби та СБУ, передбаченої пунктом 14 Порядку оформлення та видачі Міністерством закордонних справ, дипломатичним представництвом чи консульською установою України довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина Російської Федерації у країні своєї громадянської належності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.12.2019 № 1130 (далі - Порядок № 1130) щодо позивача, та яка могла бути підставою для відмови в оформленні йому довідки, а тому суд дійшов висновку про відсутність підстав для відмови в оформленні позивачу довідки, що вказує на обґрунтованість позовних вимог в частині визнання протиправними дії щодо відмови в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, а також визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 03.11.2022 № 71/19-536-88972 щодо відмови оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Приймаючи до уваги те, що позивачу було безпідставно відмовлено в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своє громадянської належності, суд першої інстанції дійшов висновку, що належним способом захисту порушених прав позивача у спірних відносинах є зобов`язання відповідача оформити довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Короткий зміст та обґрунтування вимог касаційних скарг
		Не погоджуючись із рішеннями судів попередніх інстанцій відповідач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить їх скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.
		Підставою касаційного оскарження скаржник зазначає пункт 3 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
		Обґрунтовуючи наявність підстави касаційного оскарження за пунктом 3 частини четвертої статті 328 КАС України, відповідач указує на відсутність висновку Верховного Суду щодо застосування пунктів 14 та 16 Порядку № 1130.
		Крім того, скаржник уважає, що в якості доказів, що підтверджують наявність переслідувань через політичні переконання в російській федерації, заявник надав документи з сумнівними підписами, а саме: Подяку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, Подяку Благодійного фонду «Рідна Оболонь», Подяку депутата Київської міської ради IX скликання В. Трубіцина та не подав жодного документу який би підтверджував переслідування позивача через політичні переконання. У свою чергу подяки з сумнівними підписами (без дат та вихідних номерів), оригінали яких не досліджувались судом, на думку скаржника, не можуть свідчити про підтримку позивачем України та її громадян у боротьбі з агресією російської федерації проти України.
		Також зазначає, що позивач у своєму клопотанні жодним чином не виказав свого ставлення до військової агресії російської федерації проти України та не надав матеріалів, що підтверджують публічне засудження окупації Автономної Республіки Крим, розв`язання повномасштабної війни проти України, злочинів російської федерації на території України тощо.
		Звертає окрему увагу на те, що позивач указує, що зазначена довідка необхідна йому для оформлення набуття громадянства України за територіальним походженням, оскільки він народився на території України і його батьки є українцями. Проте позивач має право набути громадянство України незалежно від наявності вищезазначеної довідки. Уважає, що зазначена довідка потрібна позивачу не для набуття громадянства, а, на переконання МЗС України, для уникнення необхідності припинення громадянства держави-агресора.
		Наголошує, що позивач може набути громадянство України незалежно від наявності у нього довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації в країні своєї громадянської належності. Указом Президента України № 594/2019 передбачене спрощення набуття громадянства України, за визначеними Законом України від 18.01.2001 № 2235-III «Про громадянство України» (далі - Закон № 2235-III) підставами, в частині виконання зобов`язання припинити громадянство країни громадянської приналежності заявника. Замість вимоги припинити громадянство російської федерації, таким категоріям осіб надається можливість подати декларацію про відмову від іноземного громадянства.
		Окрім цього, скаржник уважає, що суди попередніх інстанцій фактично втрутилися в дискреційні повноваження МЗС України, зобов`язавши видати відповідну довідку позивачу.
		02.11.2023 до Верховного Суду від МЗС України надійшли доповнення до касаційної скарги на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023.
		З цього приводу колегія суддів звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 337 КАС України особа, яка подала касаційну скаргу, має право доповнити чи змінити її протягом строку на касаційне оскарження, обґрунтувавши необхідність таких змін чи доповнень. 
		Указані доповнення до касаційної скарги надійшли до Верховного Суду після закінчення строку на касаційне оскарження, а відтак, ураховуючи, що положеннями КАС України не передбачено можливості поновлення такого строку, розгляд цієї адміністративної справи судом касаційної інстанції проводиться в межах доводів та вимог касаційної скарги без врахування указаних доповнень до касаційної скарги.
		Позиція інших учасників справи
		Представник позивача у відзиві на касаційну скаргу просить залишити її без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
		Рух касаційної скарги
		30.10.2023 до Верховного Суду надійшла касаційна скарга МЗС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023.
		Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 30.10.2023 визначено склад колегії суддів, а саме: головуючого суддю (суддю-доповідача) Мельник-Томенко Ж. М., суддів Жука А. В., Мартинюк Н. М. для розгляду судової справи № 640/19242/22.
		Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2023 відкрито касаційне провадження за скаргою МЗС України на рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023.
		Ухвалою Верховного Суду від 10.12.2024 закінчено підготовку даної справи до касаційного розгляду та призначено її касаційний розгляд в порядку письмового провадження.
		Позиція Верховного Суду
		Релевантні джерела права та акти їхнього застосування. Оцінка висновків судів, рішення яких переглядаються, та аргументів учасників справи
		Суд касаційної інстанції наголошує на тому, що відповідно до частини першої статті 341 КАС України суд переглядає судові рішення в межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
		Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частина друга статті 341 КАС України).
		Верховний Суд, перевіривши доводи касаційної скарги, виходячи з меж касаційного перегляду, визначених статтею 341 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права, виходить із такого.
		Відповідно до статті 8 Конституції України, статті 6 КАС України та частини першої статті 17 Закону України від 23.02.2006 № 3477-ІV «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави, застосовує цей принцип з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ).
		Частиною другою статті 19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
		За приписами статті 1 Закону № 2235-III декларація про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, - документ, у якому іноземець, який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнав у країні своєї громадянської належності переслідувань, що підтверджується документом, передбаченим цим Законом, засвідчує свою відмову від громадянства держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом; документ, що підтверджує переслідування, - довідка Міністерства закордонних справ України, посольства чи консульської установи України, видана у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, про те, що іноземець, який є громадянином держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, зазнав у країні своєї громадянської належності переслідувань через політичні переконання, що виявилися у здійсненні ним діяльності, спрямованої на захист національних інтересів України.
		Згідно з пунктом 5 частини шостої статті 8 Закону № 2235-III для оформлення набуття громадянства України замість зобов`язання припинити іноземне громадянство (підданство) може бути подано іноземцем, його подружжям, які є громадянами держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором або державою-окупантом, та зазнали у країні своєї громадянської належності переслідувань, - декларацію про відмову від іноземного громадянства особи, яка зазнала переслідувань, разом із документом, що підтверджує переслідування.
		Пунктом 10-1 частини першої статті 25 Закону № 2235-III визначено, що МЗС України, посольства та консульські установи України видають у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України, документ, що підтверджує переслідування іноземця.
		Відповідно до пункту 2 Порядку № 1130 довідка видається громадянам російської федерації (далі - заявники) за місцем проживання заявника на території України або за місцем постійного проживання в іншій країні для оформлення в установленому порядку набуття громадянства України.
		Згідно з пунктом 3 Порядку № 1130 опрацювання клопотань заявників щодо видачі довідок здійснюється посадовими особами МЗС, дипломатичного представництва чи консульської установи України (далі - уповноважені особи). 
		Пунктом 5 Порядку № 1130 передбачено, що для оформлення та видачі довідки заявник, який проживає на території України на законних підставах, подає заяву МЗС за формою згідно з додатком 1. Заявник, який постійно проживає за кордоном, подає зазначену заяву дипломатичному представництву чи консульській установі України в країні свого постійного проживання.
		Відповідно до пункту 6 Порядку № 1130 до заяви додаються:
		1) одна кольорова фотокартка розміром 3,5 х 4,5 сантиметра;
		2) копія паспортного документа;
		3) копія документа, що підтверджує проживання в Україні на законних підставах або постійне проживання в іншій країні;
		4) один з таких документів, що підтверджують факти наявності переслідувань через політичні переконання у країні своєї громадянської належності:
		документ, складений судовими/правоохоронними органами російської федерації;
		документ, складений міжнародними судовими органами;
		висновок міжнародних правозахисних організацій;
		рішення суду України;
		заяви, подані заявником або його законним представником до судових/правоохоронних органів російської федерації, міжнародних судових органів, що підтверджують/відображають факти переслідування або незаконного утримання з політичних мотивів проти України;
		матеріали засобів масової інформації, що підтверджують громадську чи професійну діяльність заявника, спрямовану на підтримку України та її громадян у боротьбі з агресією російської федерації проти України;
		матеріали, що підтверджують публічне засудження окупації Автономної Республіки Крим, дій російської федерації на території окремих районів Донецької та Луганської областей, що грубо порушують принципи та норми міжнародного права, або політики російської федерації, притягнення особи до юридичної відповідальності за такі дії тощо;
		інші матеріали, які свідчать про підтримку України та її громадян у боротьбі з агресією російської федерації проти України.
		Згідно з пунктами 7, 8  Порядку № 1130 документи, видані уповноваженими органами іноземної держави, повинні бути легалізовані, якщо інше не передбачено законом чи міжнародним договором України, та подані разом з нотаріально засвідченим перекладом українською мовою. Подання заяви та документів здійснюється заявником особисто.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що 04.10.2022 позивач особисто звернувся до Департаменту консульської служби МЗС України із заявою про видачу довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		До заяви позивачем додані документи, а саме: заяву щодо видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні громадянської належності, яка подаватиметься для набуття громадянства України; фотокартка розміром 3,5 х 4,5 сантиметра; згоду на обробку персональних даних; копію посвідки на постійне проживання; копію паспорта громадянина російської федерації (з відповідним перекладом); дані про військовий обов`язок; інформацію щодо сімейного стану; подяку Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації за патріотизм, активну громадську позицію та волонтерську діяльність з надання необхідної допомоги підрозділам Збройних Сил України, територіальної оборони та мешканцям Оболонського району під час ведення активних бойових дій; подяку депутата Київської міської ради за вагомий особистий внесок у справу обороноздатності країни, підтримання бойового духу народу та всіляку допомогу громадянам; подяку БФ «Рідна Оболонь» за допомогу, моральну підтримку, високе почуття патріотизму та вагомі внески у перемогу України; подяку видану депутатом Київської міської ради ІХ скликання В. Трубіцином; витяг з державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності на квартиру, яка знаходиться в м. Мелітополі Запорізької області.
		Пунктами 9, 10 Порядку № 1130 передбачено, що у день отримання заяви та документів, передбачених пунктом 6 цього Порядку, уповноважена особа здійснює їх перевірку на відповідність вимогам пункту 7 цього Порядку. У разі коли подані документи не відповідають вимогам пункту 7 цього Порядку, вони повертаються заявнику для усунення виявлених недоліків.
		Відповідно до пункту 12 Порядку № 1130 отримані МЗС заява та документи протягом п`яти робочих днів надсилаються разом із запитом, що оформлюється на бланку МЗС за формою згідно з додатком 2, МВС, ДМС, Адміністрації Держприкордонслужби, СБУ для проведення перевірки підстав, за наявності яких заявнику може бути відмовлено в оформленні довідки. Державні органи, зазначені в абзаці першому цього пункту, здійснюють відповідну перевірку та інформують МЗС про результати протягом п`яти робочих днів з дня отримання запиту.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що відповідачем були надіслані відповідні запити до МВС, ДМС, Адміністрації Держприкордонслужби та СБУ для проведення перевірки підстав, за наявності яких заявнику може бути відмовлено в оформленні довідки.
		За результатами розгляду цих запитів МВС, ДМС, Адміністрацією Держприкордонслужби не було повідомлено відомостей, наявність яких є підставою для відмови в оформленні довідки.
		Листом СБУ від 05.10.2022 № 2/3/-24668 повідомлено про відсутність підстав, за наявності яких позивачу може бути оформлена довідка без наведення конкретних причин, які б могли слугувати підставою не видавати таку довідку. 
		Пунктом 14 Порядку № 1130 підставами для відмови в оформленні довідки є:
		1) вчинення заявником дій, які суперечать інтересам національної безпеки;
		2) подання заявником завідомо неправдивих даних або підроблених документів;
		3) причетність заявника до терористичної діяльності, вчинення ним злочину проти миру, безпеки людства та міжнародного правопорядку, воєнних та інших тяжких злочинів, а також в інтересах забезпечення національної безпеки.
		Аналізуючи наведені норми права суди попередніх інстанцій дійшли правильного висновку, що органи, яким надсилаються запити, зобов`язані лише перевірити наявність або відсутність обставин, які є підставою для відмови в оформленні довідки і якщо такі є, то указані органи зобов`язані лише повідомити про таку інформацію МЗС України. Органи, яким надсилаються запити, у тому числі СБУ, не уповноваженні надавати МЗС України свої рекомендації щодо наявності або відсутності підстав для оформлення довідки.
		Судами попередніх інстанцій встановлено, що СБУ листом від 05.10.2022 № 2/3/-24668 повідомлено про відсутність підстав, за наявності яких позивачу може бути оформлена довідка, однак інформації щодо вчинення позивачем дій, передбачених пунктом 14 Порядку № 1130, зазначений лист не містить.
		Отже, ураховуючи те, що відповідачу не було повідомлено інформації, передбаченої пунктом 14 Порядку №  1130, щодо позивача, колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про наявність підстав для задоволення позовних вимог в частині визнання протиправними дії щодо відмови в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, а також визнання протиправним та скасування рішення, оформленого листом від 03.11.2022 №  71/19-536-88972 щодо відмови оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Посилання скаржника на те, що надані позивачем Подяки з сумнівними підписами (без дат та вихідних номерів) не можуть свідчити про підтримку позивачем України та її громадян у боротьбі з агресією російської федерації проти України, колегія суддів відхиляє, оскільки відповідач не був позбавлений права звернутися до Оболонської районної в місті Києві державної адміністрації, депутата Київської міської ради та Благодійного фонду «Рідна Оболонь» для з`ясування обставин під час, яких вручено позивачу дані відзнаки.
		Щодо посилання скаржника на те, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку стосовно того, що позивачу не було повідомлено інформації, передбаченої пунктом 14 Порядку №  1130, що, на переконання відповідача, призвело до порушення норм матеріального права, колегія суддів звертає увагу на те, що в рішеннях судів попередніх інстанцій такі висновки відсутні.
		Щодо доводів касаційної скарги про порушення судами попередніх інстанцій дискреційних повноважень МЗС України в частині зобов`язання МЗС України оформити позивачу довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, колегія суддів зазначає таке.
		Частина перша статті 2 КАС України передбачає, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
		Разом з тим, стаття 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (право на ефективний засіб юридичного захисту) гарантує, що кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.
		Правосуддя за своєю суттю визнається таким лише за умови, що воно відповідає вимогам справедливості і забезпечує ефективне поновлення в правах (абзац 10 пункту 9 Рішення Конституційного Суду України від 30.01.2003 № 3-рп/2003).
		При цьому під ефективним засобом (способом) необхідно розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.
		Отже, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.
		Частинами першою та другою статті 6 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
		Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 20.10.2011 у справі «Рисовський проти України» дії суб`єкта владних повноважень щодо втручання або обмеження прав людини повинні бути обґрунтованими, законними, необхідними, а втручання пропорційним. Дискреційність повноважень органу влади повинна бути зведена до мінімуму, а логіка вирішення органу влади повинна бути чіткою та зрозумілою, як і можливі наслідки.
		Європейський суд з прав людини також підкреслює особливу важливість принципу «належного урядування». Цей принцип передбачає, що у разі, коли йдеться про питання загального інтересу, зокрема, якщо справа впливає на такі основоположні права людини, як майнові права, державні органи повинні діяти вчасно та в належний і якомога послідовніший спосіб. Зокрема, на державні органи покладено обов`язок запровадити внутрішні процедури, які посилять прозорість і ясність їхніх дій, мінімізують ризик помилок і сприятимуть юридичній визначеності у цивільних правовідносинах, які зачіпають майнові інтереси.
		Принцип «належного урядування», як правило, не повинен перешкоджати державним органам виправляти випадкові помилки, навіть ті, причиною яких є їхня власна недбалість. Будь-яка інша позиція була б рівнозначною, inter alia, санкціонуванню неналежного розподілу обмежених державних ресурсів, що саме по собі суперечило б загальним інтересам. З іншого боку, потреба виправити минулу «помилку» не повинна непропорційним чином втручатися в нове право, набуте особою, яка покладалася на легітимність добросовісних дій державного органу. Іншими словами, державні органи, які не впроваджують або не дотримуються своїх власних процедур, не повинні мати можливість отримувати вигоду від своїх протиправних дій або уникати виконання своїх. Ризик будь-якої помилки державного органу повинен покладатися на саму державу, а помилки не можуть виправлятися за рахунок осіб, яких вони стосуються.
		Європейський суд з прав людини у справі «Гурепка проти України» (Gurepka v. Ukraine, заява №  61406/00, пункт 59) зазначив, «що для того, щоб бути ефективним, засіб захисту має бути незалежним від будь-якої вжитої на розсуд державних органів дії, бути безпосередньо доступним для тих, кого він стосується; спроможним запобігти виникненню або продовженню стверджуваному порушенню чи надати належне відшкодування за будь-яке порушення, яке вже мало місце».
		Відповідно до Рекомендацій Комітету Ради Європи № R(80)2 щодо здійснення адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятої Комітетом Ради 11.03.1980 на 316-й нараді, під дискреційними повноваженнями слід розуміти повноваження, які адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду, тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин.
		Під дискреційними повноваженнями необхідно розуміти надання органу або посадовій особі повноважень діяти на власний розсуд в межах закону. Зокрема, дискреційні повноваження полягають у тому, що суб`єкт владних повноважень може обирати у конкретній ситуації альтернативне рішення, яке є законним.
		Дискреційні повноваження це комплекс прав і зобов`язань представників влади як на державному, так і на регіональному рівнях, у тому числі представників суспільства, яких уповноважили діяти від імені держави чи будь-якого органу місцевого самоврядування, що мають можливість надати повного або часткового визначення і змісту, і виду прийнятого управлінського рішення. Також ця особа може вибирати рішення у передбачених для конкретних ситуацій нормативно-правових актах або схожих документах.
		Тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за конкретних обставин, та яке захистить або відновить порушене право.
		Зазначені висновки узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеною у постановах Верховного Суду від 20.12.2019 у справі № 420/1111/19, від 08.02.2024 у справі №  500/3925/22.
		В межах цієї справи та спірних правовідносин, з огляду на предмет правового регулювання для відповідача, як суб`єкта владних повноважень існувало лише два варіанти встановлених законодавством дій, як то прийняти рішення про оформлення позивачу довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності або відмовити у такій видачі.
		Отже, саме до дискреційних повноважень МЗС України належить прийняття рішення про оформлення позивачу довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності або відмовити у такій видачі.
		Як вбачається з матеріалів справи, відповідач листом від 03.11.2022 № 71-19-536-88972 повідомив позивача про прийняте рішення, яким було відмовлено у видачі довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Позивач, не погоджуючись із зазначеним рішенням МЗС України, яке оформлене листом від 03.11.2022 №  71/19-536-88972, звернувся до суду з цим позовом.
		Разом з тим, Верховний Суд звертає увагу на те, що згідно з пунктом 13 Порядку № 1130 рішення про оформлення довідки або про відмову в оформленні довідки ухвалюється МЗС з урахуванням результатів проведених перевірок. Рішення реєструється у журналі реєстрації прийнятих МЗС рішень щодо оформлення/відмови в оформленні довідки за формою згідно з додатком 3.
		Згідно з додатком 3 до Порядку № 1130 в журналі реєстрації прийнятих МЗС рішень щодо оформлення/відмови в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності зазначається, зокрема: дата прийняття рішення МЗС; результат прийнятого рішення (оформити/відмовити в оформленні довідки); номер прийнятого рішення щодо оформлення/відмови в оформленні довідки, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності.
		Водночас згідно з додатком 4 до Порядку № 1130 в довідці, що підтверджує факти переслідувань через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, зазначається дата та номер прийнятого рішення про оформлення такої довідки.
		При цьому, відповідно до пункту 18 Порядку № 1130 видані довідки обліковуються у журналі за формою згідно з додатком 5.
		Тобто, видачі довідки, що підтверджує факти переслідувань через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, передує прийняття  рішення про оформлення такої довідки, яке, як зазначено вище, підлягає реєстрації у журналі реєстрації прийнятих МЗС рішень щодо оформлення/відмови в оформленні довідки за формою згідно з додатком 3.
		Верховний Суд уважає, що механізм відновлення порушеного права позивача має бути застосований у ефективний спосіб, тобто такий, який виключає подальші протиправні рішення, дії чи бездіяльність суб`єкта владних повноважень.
		За змістом абзацу другого частини четвертої статті 245 КАС України, у випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб`єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
		Отже, колегія суддів уважає, що за встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи, належним способом захисту, необхідним для поновлення прав позивача є саме зобов`язання МЗС України ухвалити відповідне рішення, з урахуванням результатів проведених перевірок, та з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся позивач, наданої судом у рішенні.
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		Згідно з пунктом 3 частини першої статті 349 КАС України суд касаційної інстанції за наслідками розгляду касаційної скарги має право скасувати судові рішення судів першої та (або) апеляційної інстанцій повністю або частково і ухвалити нове рішення у відповідній частині або змінити рішення, не передаючи справи на новий розгляд.
		Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права.
		Згідно з частиною четвертою статті 351 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частин.
		Підсумовуючи наведене, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про наявність підстав для зміни рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 шляхом викладення їх мотивувальних частин щодо позовних вимог про зобов`язання оформити довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, у редакції цієї постанови.
		Також колегія суддів Верховного Суду уважає за необхідне змінити резолютивну частину рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023, виклавши її у новій редакції. 
		Підстави для зміни чи скасування оскаржених судових рішень в іншій частині відсутні.
		Висновки щодо розподілу судових витрат
		З огляду на результат касаційного розгляду судові витрати розподілу не підлягають.
		Керуючись статтями 341, 345, 349, 351, 355, 356, 359 КАС України, Верховний Суд 
		ПОСТАНОВИВ:
		Касаційну скаргу Міністерства закордонних справ України задовольнити частково.
		Рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 змінити шляхом викладення їх мотивувальних частин щодо позовних вимог про зобов`язання оформити довідку, що підтверджує переслідування через політичні переконання громадянина російської федерації у країні своєї громадянської належності, у редакції цієї постанови.
		Абзац четвертий резолютивної частини рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 викласти у наступній редакції:
		«Зобов`язати Міністерство закордонних справ України (код ЄДРПОУ 00026620) ухвалити відповідне рішення, з урахуванням результатів проведених перевірок, та з урахуванням правової оцінки питання, щодо якого звернувся ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_1 ), наданої судом у рішенні».
		В решті рішення Київського окружного адміністративного суду від 12.05.2023 та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.09.2023 залишити без змін.
		Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		СуддіЖ.М. Мельник-Томенко А.В. Жук   Н.М. Мартинюк

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...