Єдиний державний реєстр судових рішень

Доступ до Реєстру здійснюється в тестовому (обмеженому) режимі. Для запобігання загрозам життю і здоров'ю суддів та учасників судового процесу, а також у разі виявлення ознак кіберзагрози, доступ до Реєстру або окремих рішень у ньому може бути обмежено.

Ласкаво просимо, !

Категорія справи № 363/3572/23 : Цивільні справи (з 01.01.2019); Справи позовного провадження; Справи у спорах, що виникають із сімейних відносин, з них.
Надіслано судом: не визначено. Зареєстровано: 27.12.2024. Забезпечено надання загального доступу: 27.12.2024.
Дата набрання законної сили: 24.12.2024
Номер судового провадження: 61-11330ск24

<!DOCTYPE HTML PUBLIC "-//W3C//DTD HTML 4.01 Transitional//DE" "http://www.w3.org/TR/html4/loose.dtd">
<html>
	<head>
		<meta http-equiv="content-type" content="text/html; charset=utf-8" />
		<meta name="generator" content="Rtf2Html Converter" />
		<title>
			Єдиний державний реєстр судових рішень
		</title>
	</head>
	<body>
		 
		 
		 
		 
		ПОСТАНОВА
		ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
		 
		24 грудня 2024 року
		м. Київ
		 
		справа № 363/3572/23
		провадження № 61-11330св24
		 
		Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
		головуючого - Червинської М. Є.,
		суддів: Зайцева А. Ю., Коротенка Є. В. (суддя-доповідач), Коротуна В. М.,                 Тітова М. Ю.,
		 
		учасники справи:
		позивач - ОСОБА_1 , 
		відповідачі:  ОСОБА_2 , Служба у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Баришівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ), 
		розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Войнаренко Людмила Федорівна, на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року ускладі колегії суддів: Таргоній Д. О., Голуб С. А., Слюсар Т. А.,
		ВСТАНОВИВ:
		Описова частина 
		Короткий зміст позовних вимог
		У липні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , Служби у справах дітей та сім`ї Вишгородської міської ради, Баришівського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) про скасування усиновлення.
		 
		В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що ІНФОРМАЦІЯ_1 народилась ОСОБА_3 , про що виконавчим комітетом Семенівської сільської ради Баришівського району Київської області 14 липня 2011 року складено актовий запис про народження № 7.
		 
		Батьками ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є             ОСОБА_4 та ОСОБА_5 .
		 
		Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 18 вересня               2014 року з ОСОБА_4 стягнуто аліменти на користь ОСОБА_5 на утримання ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		10 жовтня 2014 року між ОСОБА_1 та ОСОБА_5 було зареєстровано шлюб.
		 
		Після реєстрації шлюбу ОСОБА_5 змінила прізвище на « ОСОБА_6 ».
		 
		Від шлюбу у сторін ІНФОРМАЦІЯ_3 народився син - ОСОБА_7 .
		 
		Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 23 січня                        2017 року ОСОБА_4 позбавлено батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		 
		Маючи намір скласти міцну сім`ю та за проханням ОСОБА_2 , позивач погодився усиновити її дочку - ОСОБА_3.
		 
		Рішенням Вишгородського району Київської області від 20 квітня 2018 року оголошено ОСОБА_1 усиновлювачем та визначено вважати його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису № 7 про народження дитини ОСОБА_3 , виданий 19 квітня 2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області, а саме: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 », змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 », ім`я, дату народження та місце народження дитини залишено без змін.
		 
		Після усиновлення позивачем ОСОБА_3 виявилось, що ОСОБА_2 не мала наміру продовжувати шлюбні відносини з позивачем, між ними стали виникати сварки. 
		 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 було розірвано.
		 
		Крім того, відносини з усиновленою, ОСОБА_11, також не склались, постійно відбувались суперечки, які переростали у конфлікти. Через погані відносини та непорозуміння вони фактично не спілкуються через взаємне небажання та неприязнь.
		 
		ОСОБА_11 не вважає позивача своїм батьком, а він не вважає її своєю донькою, між ними відсутні будь-які відносини батька та дитини. 
		 
		Зазначив, що ОСОБА_11 продовжує спілкуватись зі своїм біологічним батьком, який до цього часу матеріально її забезпечує. 
		 
		Позивач вказує, що розірвання шлюбу з ОСОБА_2 , роздільне проживання з усиновленою, неможливість виконувати свої батьківські обов`язки, приймати участь у її фізичному, інтелектуальному і моральному вихованні, нести відповідальність за її поведінку свідчить про те, що подальше виконання ним обов`язків як усиновлювача є недоцільним. 
		 
		Наведені обставини,  відповідно до пунктів 1, 3 частини першої статті 238 Сімейного кодексу України, суперечать інтересам дитини, що змушує його звернутися до суду з цим позовом.
		 
		Посилаючись на викладені обставини, позивач просив суд: 
		 
		- скасувати усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_11 (до усиновлення - ОСОБА_3 ), встановленого рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року у справі № 363/575/18; 
		 
		- зобов`язати Баришівський відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Броварському районі Київської області Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) внести зміни до актового запису № 7 про народження дитини ОСОБА_3 , виданого 19 квітня                        2013 року відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції Київської області, шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, а саме: змінити записи про батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 », змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_9 ».
		Короткий зміст рішення суду першої інстанції
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого  2024 року позов задоволено.
		 
		Скасовано усиновлення ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , її усиновителем ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , встановлене за рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня 2018 року.
		 
		Внесено зміни до актового запису № 7 про народження дитини ОСОБА_3 , виданого 19 квітня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області, шляхом поновлення відомостей, записаних до усиновлення дитини та виключення з актового запису відомостей про усиновлювача, а саме: змінивши записи про батька дитини з « ОСОБА_6 » на « ОСОБА_8 » та по-батькові з « ОСОБА_10 » на « ОСОБА_9 ».
		 
		Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що скасування усиновлення ОСОБА_11 її усиновителем ОСОБА_1 буде доцільним та відповідатиме інтересам дитини, оскільки не забезпечує їй сімейного виховання. 
		 
		У той же час, суд не прийняв до уваги заперечення відповідачки ОСОБА_2 проти позову, зазначивши, що її доводи зводяться виключно до збереження усиновлення з метою отримання матеріальної допомоги від позивача на утримання не тільки ОСОБА_7 , а й на утримання ОСОБА_11.
		 
		Не погодившись із вказаним судовим рішенням,  ОСОБА_2 звернулась до суду з апеляційною скаргою.
		Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
		Постановою Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Вишгородського районного суду Київської області від 28 лютого 2024 року скасовано та ухвалено нове рішення у справі, яким у задоволенні позову відмовлено.
		 
		Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та усиновленою донькою склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання та виконання ним батьківських обов`язків як усиновлювачем поза його волею, тобто  ОСОБА_1 не довів наявності підстав, передбачених частиною першою статті 238 Сімейного кодексу України, для скасування усиновлення.
		 
		При цьому апеляційний суд дійшов висновку, що суд першої інстанції не дав належної оцінки та безпідставно відхилив аргументи відповідачки ОСОБА_2 про те, що саме позивач уникає зустрічі з дитиною.
		 
		Надаючи оцінку поясненням, наданим у суді першої інстанції усиновленою ОСОБА_11, яка заперечувала проти скасування усиновлення та зауважила, що з батьком  ОСОБА_1 не спілкується, оскільки він намагався виселити її з матір`ю з квартири та між батьками наявний спір щодо майна, апеляційний суд зазначив, що вони свідчать про наявність конфлікту між колишнім подружжям ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , що, вочевидь, відображається на відносинах між дитиною та усиновлювачем. 
		 
		Разом із тим, апеляційний суд вказав, що розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою не може бути підставою для скасування усиновлення, оскільки разом з усиновленням позивач набув права та взяв на себе обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, який мають біологічні батьки щодо дітей. Розірвання шлюбу з матір`ю усиновленої дитини не звільняє позивача від виконання таких обов`язків.
		 
		Водночас, апеляційний суд відхилив висновок органу опіки та піклування про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , затверджений рішенням виконкому Вишгородської міської ради від 19 жовтня 2023 року № 496, вказавши на те, що він є необґрунтованим та не відповідає інтересам дитини. Крім цього, висновок є формальним та складений без належної перевірки сімейних обставин, що склалися між усиновлювачем та малолітньою дитиною, без опитування самої дитини, ґрунтується фактично на поясненнях самого ОСОБА_1 .
		Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
		07 серпня 2024 року ОСОБА_1 в особі представника - адвоката            Войнаренко Л. Ф. звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року.
		В касаційній скарзі заявник просить скасувати постанову апеляційного суду та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
		Касаційна скарга мотивована тим, що оскаржувана постанова ухвалена апеляційним судом з порушенням норм матеріального та процесуального права, без повного дослідження усіх доказів та обставин, що мають значення для справи. Також заявник посилається на відсутність висновку Верховного Судущодо питання питання застосування норми права у подібних правовідносинах.
		 
		Доводи інших учасників справи
		 
		Інші учасники справи не скористались своїм правом на подання до суду своїх заперечень щодо змісту і вимог касаційної скарги, відзиву на касаційну скаргу до касаційного суду не направили.
		 
		Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
		 
		Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 23 серпня 2024 року відкрито касаційне провадження за поданою касаційною скаргою, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
		 
		20 вересня 2024 року матеріали цивільної справи надійшли до Верховного Суду.
		 
		Ухвалою Верховного Суду від 11 грудня 2024 року справу призначено до судового розгляду.
		 
		Фактичні обставини справи
		 
		Встановлено, що 10 жовтня 2014 року      ОСОБА_1 уклав шлюб з                       ОСОБА_5 , який зареєстрований Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1633 від 10жовтня 2014 року.
		 
		У зв`язку із укладанням шлюбу прізвище дружини змінено з « ОСОБА_12 » на « ОСОБА_6 ».
		 
		Від шлюбу ОСОБА_1 та ОСОБА_2 мають спільну дитину - ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_5 .
		 
		ОСОБА_2 є матір`ю ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується копією свідоцтва про народження серії НОМЕР_1 . Батьком вказаної дитини є ОСОБА_4 .
		 
		Рішенням Баришівського районного суду Київської області від 23 січня                    2017 року ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , позбавлено батьківських прав відносно малолітньої дочки ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . 
		 
		Рішення суду набрало законної сили 03 лютого 2017 року.
		 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 20 квітня              2018 року, яке набрало законної сили 22 травня 2018 року заяву ОСОБА_1 про усиновлення дитини задоволено. Оголошено ОСОБА_1 усиновлювачем та записано його батьком дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 . Зобов`язано Відділ державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області внести зміни до актового запису № 7 про народження дитини ОСОБА_3 , виданий 19 квітня 2013 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану реєстраційної служби Баришівського районного управління юстиції у Київській області, а саме: змінити прізвище дитини з « ОСОБА_8 » на « ОСОБА_6 »; змінити по-батькові дитини з « ОСОБА_9 » на « ОСОБА_10 »; ім`я, дату народження та місце народження дитини залишити без змін.
		 
		Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян щодо актового запису про народження ОСОБА_3 № 00040226354 від 22 червня 2023 року, 16 серпня 2018 року внесено відповідні зміни до актового запису у зв`язку з її усиновленням.
		 
		Рішенням Вишгородського районного суду Київської області від 10 березня 2021 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 , зареєстрований 10 жовтня 2014 року Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Деснянського районного управління юстиції у м. Києві, актовий запис № 1633, розірвано. Після реєстрації розірвання шлюбу за позивачем залишено шлюбне               прізвище - ОСОБА_6 .
		 
		Згідно з висновком органу опіки та піклування про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітньої дитини, ОСОБА_11 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який затверджений рішенням виконавчого комітету Вишгородської міської ради від 19 жовтня 2023 року № 496, орган опіки та піклування Вишгородської міської ради вважає за доцільне скасування усиновлення ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , малолітньої дитини - ОСОБА_11 ,                   ІНФОРМАЦІЯ_2 .
		Мотивувальна частина 
		Позиція Верховного Суду
		Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. 
		Касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.
		Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
		Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. 
		Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
		Відповідно до частини другої статті 2 ЦПК України суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. 
		Згідно з частинами першою, другою та п`ятою статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
		Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
		Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
		Зазначеним вимогам закону постанова апеляційного суду відповідає.
		Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
		Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім?я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою.
		 
		Відповідно до статті 11 Закону України «Про охорону дитинства» сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини.
		 
		Відповідно до змісту статті 12 Закону України «Про охорону дитинства» виховання в сім`ї є першоосновою розвитку особистості дитини. На кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
		 
		Виховання дитини має спрямовуватися на розвиток її особистості, поваги до прав, свобод людини і громадянина, мови, національних історичних і культурних цінностей українського та інших народів, підготовку дитини до свідомого життя у суспільстві в дусі взаєморозуміння, миру, милосердя, забезпечення рівноправності всіх членів суспільства, злагоди та дружби між народами, етнічними, національними, релігійними групами.
		 
		Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров`я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов`язків відповідно до закону.
		 
		Згідно із статтею 3 Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України № 789-XII від  27 лютого 1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави-учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.
		 
		Статтею 5 Конвенції про права дитини визначено, що держави-учасниці поважають відповідальність, права і обов`язки батьків і у відповідних випадках членів розширеної сім`ї чи общини, як це передбачено місцевим звичаєм, опікунів чи інших осіб, що за законом відповідають за дитину, належним чином управляти і керувати дитиною щодо здійснення визнаних цією Конвенцією прав і робити це згідно зі здібностями дитини, що розвиваються.
		 
		Відповідно до частини першої, четвертої статті 14 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ратифіковано Законом № 3017-VІ (3017-17) від 15 лютого 2011 року із застереженням та заявою) усиновлення може бути скасовано або визнано недійсним лише за рішенням компетентного органу. Найвищі інтереси дитини завжди мають перевагу. Усиновлення може бути скасовано до досягнення дитиною повноліття лише на підставі серйозних обставин, передбачених законом. 
		 
		Питання щодо усиновлення врегульовані Главою 18 Сімейного кодексу України (далі - СК України) «Усиновлення». 
		 
		Так, статтею 207 СК України встановлено, що усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя.
		 
		У відповідності до частин третьої - п`ятої статті 232 СК України, з моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
		 
		На підставі рішення суду про усиновлення в актовий запис про народження дитини або повнолітньої особи, складений органами державної реєстрації актів цивільного стану України, орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни і видає нове Свідоцтво про народження з урахуванням цих змін (частина перша статті 233 СК України).
		 
		Отже, в контексті положень про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов?язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання у звичайних побутових обставинах.
		 
		Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 27 жовтня                    2021 року у справі № 204/586/20 (провадження № 61-8871св21), від 15 квітня 2022 року у справі № 343/1092/20 (провадження № 61-7355св21).
		 
		У частині першій статті 238 СК України визначено, що усиновлення може бути скасоване за рішенням суду, якщо: 1) воно суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання; 2) дитина страждає недоумством, на психічну чи іншу тяжку невиліковну хворобу, про що усиновлювач не знав і не міг знати на час усиновлення; 3) між усиновлювачем і дитиною склалися, незалежно від волі усиновлювача, стосунки, які роблять неможливими їхнє спільне проживання і виконання усиновлювачем своїх батьківських обов`язків.
		 
		Усиновлення повнолітньої особи може бути скасовано судом за взаємною згодою усиновлювача і усиновленого або на вимогу одного з них, якщо сімейні відносини між ними не склалися. Усиновлення скасовується від дня набрання чинності рішенням суду (частини три, чотири статті 238 СК України).
		 
		Таким чином, усиновлення може бути скасовано тільки за рішенням суду, зокрема за позовом усиновлювача.
		 
		Основною причиною скасування усиновлення є невідповідність усиновлення інтересам усиновленої дитини, незабезпечення їй сімейного виховання. Цим поняттям охоплюються усі аспекти правовідношення із усиновлення, як винного, так і невинного характеру зі сторони усиновлювача. До таких обставин, зокрема, слід віднести відсутність взаємної злагоди в силу особистих якостей усиновлювача та (або) усиновленого, в результаті чого усиновлювач не користується авторитетом у дитини або дитина не відчуває себе членом сім`ї усиновлювача та інших обставин, що негативно впливають на емоційний стан дитини.
		 
		Подібні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 23 червня 2022 року у справі № 175/1713/20 (провадження № 61-189св22).
		Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
		 
		Установивши, що позивачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що між ним та усиновленою донькою склалися стосунки, які роблять неможливим їх спільне проживання та виконання ним батьківських обов'язків як усиновлювачем поза його волею, а також на підтвердження того, що усиновлення суперечить інтересам дитини, не забезпечує їй сімейного виховання, тобто ОСОБА_1 не довів наявності підстав, передбачених частиною першою статті 238 СК України, для скасування усиновлення, суд апеляційної інстанції зробив правильний висновок про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог.
		 
		При цьому, апеляційний суд правильно виходив із того, що розірвання шлюбу між позивачем та відповідачкою не може бути підставою для скасування усиновлення, оскільки разом з усиновленням позивач набув права та взяв на себе обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у тому ж обсязі, який мають біологічні батьки щодо дітей.
		 
		Надаючи оцінку наявному в матеріалах справи висновкуоргану опіки та піклування про доцільність скасування усиновлення ОСОБА_1 малолітньої дитини ОСОБА_11, апеляційний суд, керуючись положеннями частини шостої статті 19 СК України, правильно  виходив з того, що цей висновок є необґрунтованим, не відповідає інтересам дитини, складений без належної перевірки сімейних обставин, що склалися між усиновлювачем та малолітньою дитиною, без опитування самої дитини та ґрунтується фактично на поясненнях самого ОСОБА_1 .
		 
		За вказаних обставин, апеляційний суд обґрунтовано вважав, що указаний висновок органу опіки та піклування не може бути взятий до уваги при вирішенні питання скасування усиновлення ОСОБА_1 малолітньої ОСОБА_11.
		З огляду на викладене, апеляційний суд зробив правильний висновок про відмову у задоволенні позовних вимог. 
		Розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, суд апеляційної інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив наявні у справі докази і дав їм належну оцінку, правильно встановив обставини справи, внаслідок чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права.
		Посилання заявника, як на підставу касаційного оскарження, на відсутність висновку Верховного Судущодо питання питання застосування норми права у подібних правовідносинах є такими, що не заслуговують на увагу, оскільки Верховний Суд неодноразово висловлював подібні за змістом висновки, зокрема у вказаних вище постановах.
		Інші наведені в касаційній скарзі доводи зводяться до незгоди з висновками апеляційного суду стосовно встановлення обставин справи, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки цим судом, який їх обґрунтовано спростував. В силу вимог вищенаведеної статті 400 ЦПК України суд касаційної інстанції не вправі встановлювати нові обставини та переоцінювати докази.
		При цьому Верховний Суд враховує, що, як неодноразово відзначав ЄСПЛ, рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторони (§§ 29-30 рішення ЄСПЛ від 09 грудня 1994  року у справі «Руїз Торіха проти Іспанії», заява № 18390/91). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною; більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій просто підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх (§ 2 рішення ЄСПЛ від  27  вересня 2001 року у справі «Хірвісаарі проти Фінляндії», заява № 49684/99).
		 
		Висновки за результатами розгляду касаційної скарги
		 
		Згідно з частиною першою статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
		 
		Перевіривши правильність застосування судами норм матеріального 
		і процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги без задоволення, а постанови апеляційного суду - без змін.
		 
		Керуючись статтями 400, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду
		 
		ПОСТАНОВИВ:
		 
		Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє його представник - адвокат Войнаренко Людмила Федорівна, залишити без задоволення.
		 
		Постанову Київського апеляційного суду від 17 липня 2024 року залишити без змін.
		 
		Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.
		 
		Головуючий                                                                    М. Є. Червинська
		 
		Судді:                                                                              А. Ю. Зайцев 
		 
		Є. В. Коротенко 
		 
		В. М. Коротун
		 
		М. Ю. Тітов

</body>
</html>

Логін:
Для помилки:

Пароль:
Для помилки:

Ваше ім'я:
Для помилки:

Ваш e-mail:
Для помилки:

Повідомлення:
Для помилки:

Введіть в поле результат арифметичного виразу:
Для помилки:

Зачекайте, будь ласка...